Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Семаковська Тетяна 20:19, 5 Липня 2022

291631635 441596051145066 4521838647393733269 n 96506Історія Бахмутського краю в роки революції 1917 – 1921 років має чимало забутих і замовчуваних сторінок. У радянські часи все розмаїття політичного життя в регіоні після повалення царату зводилося до боротьби трудящих під керівництвом партії більшовиків за встановлення радянської влади. Але в сучасній історичній науці події цих років у нашому краї тлумачаться як складова частина національно-визвольних змагань українського народу. Події цього періоду детально описує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. Дізнавайтесь історію і перевіряйте себе у тесті.

Втім, навіть у виданій в 1970-х роках «Історії міст і сіл Української РСР» можна знайти згадки про те, що в Бахмуті в 1917 році діяли місцеві організації українських партій, осередки «Просвіти» та Вільного козацтва, які вели агітацію серед солдатів розташованого тут 25-го запасного полку. Згадується й про заколот проти радянської влади солдат 25-го полку в листопаді та їх роззброєння робітниками Краматорська, Дружківки та інших міст у грудні 1917 року.

Читайте також: 

До цих уривчастих відомостей чимало додають опубліковані в роки незалежної України архівні документи, які раніше трималися під сімома замками. Ось, наприклад, постанови Українського з’їзду Бахмутського повіту, що відбувся 3 вересня 1917 року. Його учасники висловили протест проти відокремлення Катеринославщини від України й обмеження прав української автономії Тимчасовим урядом у Петербурзі. Вони зголосилися підтримувати Центральну Раду в її боротьбі за повну автономію України.

Український з’їзд Бахмутського повіту постановив про необхідність навчання в школах рідною мовою й висловив побажання виділити в 25-му пішому полку українців у окремий батальйон. Були також обрані два представники від повіту до Центральної Ради: Роман Ільяшенко (голова з’їзду) і В. Павленко.

291631635 441596051145066 4521838647393733269 n 96506

Картина Сергія Садчікова, на якій він зобразив перше підняття українського прапору у Бхмуті. 

287725517 619260719147725 364553172674844211 n be720

Будинок Бахмутської повітової земської управи, над яким у листопаді 1917 року було піднято український прапор.

Читайте також: 

Перший український прапор на Донеччині підняли в листопаді 1917 року

У листопаді 1917 року, коли Центральна Рада своїм ІІІ Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, жовто-сині національні прапори було піднято і над Бахмутською повітовою земською управою (нині будинок коледжу транспортної інфраструктури).

11 листопада того ж року в Бахмуті відбулося українське свято з приводу сформування українського військового куреня. Командиром куреня став підосавул Дубовик. Чисельність цієї військової частини становила 800 козаків і старшин. Після молебня голова Української повітової ради Роман Ільяшенко підніс козакам прапори і звернувся до них з такою промовою: «…Шановні брати вільні козаки України! Даю вам цього прапора рукою українського народу повіту, од якого я є представник. Ви повинні дати обіцянку, що ви будете виконувати тільки те, чого бажає народ і вимагає Українська Центральна Рада. Я покладаю надію, що ви збережете на Україні спокій і лад». Свято закінчилось парадом і мітингом.

 


Яким бачили майбутнє Донеччини місцеві українці та керівники УНР?

Бахмутський край входив до системи адміністративно-територіального поділу УНР, який був намічений у статті голови Центральної Ради Михайла Грушевського «Новий поділ України. Передбачалося створення 30 земель, кожна з населенням близько мільйона осіб. В переліку проектованих земель знаходиться й Половецька земля (Старобільський, Слов’яносербський і Бахмутський повіти) з центром у Бахмуті. Цей проект був узятий за основу прийнятого 6 березня 1918 року Закону Центральної Ради про адміністративно-територіальний поділ України. В ньому було закріплено існування Половецької землі з центром у Бахмуті. Але на той час влада УНР вже не мала реального поширення в нашому краї, і цей закон у вирі подій громадянської війни не був втілений у життя.

Читайте також: 

Під час війни Радянської Росії проти Центральної Ради в грудні 1917 – січні 1918 року більша частина українських земель, насамперед великі промислові регіони – Донбас і Криворіжжя, були відірвані від УНР. Удруге українські прапори з’явилися над Бахмутом у квітні 1918 року, коли армія УНР за підтримки німецьких та австро-угорських військ витіснила більшовиків з усієї території України.

286888218 1395273740952046 6979893942177813623 n 6665b

Адміністративно-територіальний устрій УНР за законом від 6 березня 1918 року.

Повернення прапору у квітні 1918 року

Війська УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича 15 квітня зайняли Барвінкове, згодом здобули Слов’янськ, Бахмут, Микитівку (до 26 квітня). «Таким чином, україно-німецькі частини вдерлися в самий осередок земляно-вугільного району і заволоділи пунктами, які мають величезне стратегічне і промислове значення», – пишеться в брошурі «Позбавлення України від большовиків», виданій у Києві в друкарні Генерального штабу в тому ж 1918 році.

287977891 743656546676405 8485628741011917168 n 222a9

Володимир Сікевич – полковник, потім генерал-хорунжий Армії УНР.

Саме через територію Бахмутського повіту українські й німецькі військові частини просувалися залізницею напрямком на Луганськ через станцію Ниркове. 23 квітня 1918 року радянські війська, готуючись до відступу, підірвали мости біля Бахмута, того ж дня німці та війська УНР зайняли станцію Часів Яр. По закінченні бойових дій українські війська розташувалися в Донецькому басейні: 1-й Запорізький полк імені гетьмана П. Дорошенка – в Бахмуті, 3-й Гайдамацький – у Слов’янську та на станції Микитівка, 4-й Запорізький імені гетьмана Б. Хмельницького – у Дебальцевому, панцирний дивізіон – у Краматорську.

287325796 438569721039362 2983773725600842442 n 0a220

Українське козацтво в Бахмуті. 12 травня 1918 року.

Українська держава гетьмана Павла Скоропадського в 1918 році також намагалася створити в нашому краї свої військові формування. Так у складі 8-го Катеринославського корпусу та його 16-ї пішої дивізії з’явився 62-й (потім – 46-й) піший Бахмутський полк. На території Бахмутського повіту діяли також охоронна сотня (7 козаків, 1 кулемет) та кінна команда в складі 15 козаків. Молодий Володимир Сосюра в травні – червні 1918 р. служив добровольцем у Бахмутській повітовій охоронній сотні.

288336967 569751121358458 7153755893274925881 n 05466

Інспекція генералом Приходьком Дорошенківського полку під Бахмутом. 1918 рік.

Українські прапори майоріли над Бахмутом до листопада – грудня 1918 року, коли після повалення влади гетьмана П. Скоропадського Директорія УНР, що прийшла до влади в Києві, не змогла утримати владу в регіоні, й розташовані тут війська Української Народної Республіки мусили відступити під натиском спочатку білогвардійців, а потім – більшовиків. Відновлюючи призабуті або заборонені в минулому сторінки історії, варто пам’ятати перші спроби утвердження української державності на нашій землі.

Читатйе також: 

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Як росія намагалася присвоїти собі бахмутську кінорежисерку

Семаковська Тетяна 12:00, 23 Травня 2024

Кінорежисерка Лариса Шепітько родом з Бахмута, вона  не дивлячись на штучне зросійщення і радянську пропаганду Лариса Шепітько творила фільми просякнуті українським духом, але попри те росія й далі намагається присвоїти собі всі заслуги бахмутянки.

Бахмутський історик Микита Безмен розвінчує міфи про Ларису Шепітько.

Ментором бахмутянки став Олександр Довженко

Лариса Шепітько народилася 6 січня 1938 року в Бахмуті. Мати була вчителькою, а батько покинув родину, коли Лариса була маленька. Після війни родина переїхала у Львів, де Лариса закінчила середню школу. Ще дитиною Лариса випадково потрапила на зйомки фільму “Овід”, де була цілком вражена магією кіномистецтва (Овід – це радянський художній фільм 1955, який зайняв 3 місце серед лідерів прокату, зібравши 39,16 млн глядачів). 

photo 2023 07 09 22 13 56 03b88
Лариса Шепітько / фото з відкритих джерел

Лариса була зачарована і на все життя отримала мотивацію розвивати українське кіномистецтво. У 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії на режисерський факультет. Куратором Лариси стає легендарний український митець – Олександр Довженко. 

Ще в студентські роки знялася в кількох фільмах як акторка, в тому числі в “Поемі про море” (1958), початій Довженком та завершеній його дружиною, Юлією Солнцевою. Картина оповідає про драму, на яку обернулося будівництво Каховської ГЕС для жителів ближнього до станції села. 

Картина отримала ряд нагород на Всесоюзному і міжнародних кінофестивалях. Олександр Довженко був посмертно відзначений ленінською премією (1959).

Перший повнометражний фільм Лариси Шепітько — дипломна робота “Спека” (1963), який розповідає про важку долю простих юнаків і дівчат, що на власному ентузіазмі відправилися освоювати Цілинні землі. Цей фільм одразу здобув міжнародну нагороду в Чехії. 

Популярність фільмів режисерки визнавали на Берлінському кінофестивалі

photo 2023 07 09 22 14 15 57567
Лариса Шепітько / фото з відкритих джерел

Популярність Шепітько приніс її другий фільм — “Крила” (1966) про долю повоєнної льотчиці Наталії Петрухіної. Одну з найкращих своїх ролей у цьому фільмі виконала саме українка Майя Булгакова, визнана в 1966 “найкращою акторкою року”.

Потім Шепітько знімає свій перший кольоровий фільм: новорічну музичну казку “О тринадцятій годині ночі” (1969), — із такими відомими акторами, як Володимир Басов, Георгій Віцин, Зіновій Гердт, Спартак Мішулін, Анатолій Папанов.

Друга (й остання) кольорова картина режисерки “Ти і я” (1972) знята за сценарієм Лариси Шепітько і Геннадія Шпаликова і присвячена їх поколінню тридцятилітніх. У Венеції режисерка була нагороджена за цю картину медаллю в конкурсі молодого кіно.

photo 2023 07 09 22 14 34 669c9
Лариса з чоловіком / фото з відкритих джерел

Міжнародна репутація Шепітько зростала, і в 1978 році її запросили увійти до журі Берлінського кінофестивалю.

Останню роботу Лариса не завершила через трагічну і раптову смерть в автокатастрофі. Роботу над фільмом “Матера” завершив чоловік Лариси Шепітько, кінорежисер Елем Клімов, який назвав картину “Прощання” (1982).

Він також зняв документальний фільм “Лариса” (1980), змонтований із фрагментів її фільмів та інтерв’ю з її колегами. Важко перелічити кількість кіно робот і премій, які Лариса Шепітько отримала за своє недовге життя. Багато робіт відомої режисерки просякнуті українським духом і розповідають про тяжку долю людей тягнучих радянське ярмо.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни

Семаковська Тетяна 10:00, 18 Травня 2024
Бахмутський краєзначий музей / фото з відкритих джерел

Сьогодні, 18 травня, в Україні та світі святкують День музеїв, це свято є нагадуванням про необхідність знати власну історію, поважати її та робити висновки на її основі. 

Редакція Бахмут IN.UA до цього свята підготувала матеріал про Бахмутський краєзнавчий музей та кімнату-музей писанкарства та розвитку народних ремесел, їх історію з появи й до сьогодення.

День музеїв у 2024 році

Музеї — це сховища пам’яті, де оживає минуле. Саме в таких місцях можна познайомитися історією власного краю та країни, дізнатися про особливості життя пращурів та про те, якими речами користувалися в побуті. 

Загалом, саме для того, щоб нагадати громадськості про роль музеїв у розвитку освіти та культури, у 1977 році Міжнародною радою музеїв було започатковано нині відомий Міжнародний тиждень музеїв.

Бахмутський краєзнавчий музей

Музей у минулому / архівне фото

Найбільш відомим музеєм Бахмута можна вважати саме Бахмутський краєзнавчий музей. Будинок, у якому він розмістився, був побудований на початку XX століття В.Г. Французовим, власником Бахмутського дротяно-цвяхового заводу. Він належав йому до 1917 року.

Сам музей з’явився в 1923 році, коли донецький лікар-епідеміолог та зоолог Борис Вальх ініціював таку ідею. Він також надав власні експонати у колекцію музею. Спершу  в закладі працювали лише троє людей: завідувач, сторож та техробітниця. Очолив цей музей сам Вальх.

Друга світова війна, яка сильно вплинула й на сам Бахмут, стала критичною для закладу, адже у 1941 році його спалили нацистські окупанти. Вже після війни заклад почали відновлювати та в знову відкрили у 1962 році. Майже через два десятиліття, музей отримав статус державного.

Вже за часів Незалежності, музей активно експонував понад 30 тисяч різних історичних реліквій як зі стародавніх часів, так з новітньої історії. Усього було 14 залів, 12 з яких — це основна експозиція, а ще у двох розміщували тематичні кімнати-музеї, зокрема, присвячені Миколі Чернявському та історії єврейської громади Бахмута.

Етап реконструкції / фото з відкритих джерел

До повномасштабного вторгнення краєзнавчий музей перебував у стані реконструкції, при цьому в ньому проходили виставки та просвітницькі заходи.

Вже під час війни, за словами начальниці управління культури та туризму Донецької ОВА, 60−70% бахмутських музейних колекцій вивезли в більш безпечні місця, зокрема, архіви для подальшого вивчення історії Бахмуту та Донеччини.

Сама будівля була зруйнована під час боїв у місці. 

Кімната-музей писанкарства та розвитку народних ремесел

Бахмутський міський народний Дім / фото з відкритих джерел

В Бахмуті був також більш локальний музей — Кімната-музей писанкарства та розвитку народних ремесел при Базовому комунальному закладі культури “Бахмутський міський народний Дім”, який відкрили у 2008 році. Тут експонували різні традиційні для регіону речі народного мистецтва, зокрема, які були присвячені писанкарству, гончарству, майстерству вишивки та навіть ювелірному мистецтву регіону.

Під час війни, більшу частину експонатів вдалося вивести. Сама ж будівля народного дому була зруйнована під час бойових дій у місті.

Окупанти регулярно публікують відеоролики з міста, де демонстрували нинішній стан Народного дому. На кадрах, опублікованих у листопаді 2023 року можна побачити, що від будівлі залишилася лише передня частина з колонами та оздобленим фасадом.

Народний дім у 2023 році / скриншот

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як росія намагалася присвоїти собі бахмутську кінорежисерку

Кінорежисерка Лариса Шепітько родом з Бахмута, вона  не дивлячись на штучне зросійщення і радянську пропаганду Лариса Шепітько творила фільми просякнуті українським духом, але попри те […]

День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни

Сьогодні, 18 травня, в Україні та світі святкують День музеїв, це свято є нагадуванням про необхідність знати власну історію, поважати її та робити висновки на […]

Скіфи, обереги та “буденки”: 10 маловідомих фактів про українські вишиванки

У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки — традиційне, але не офіційне, свято українського народу. Цьогоріч він припадає на 16 травня. Редакція Бахмут […]

11:00, 16.05.2024 Скопіч Дмитро

Сім жінок, котрі створили інноваційні винаходи, які привласнили собі чоловіки

Багато сучасних історичних книг часто розповідають про “великих” людей в науці, які ж насправді просто викрали чужу ідею. На жаль, так часто відбувалося з винахідницями, […]

15:45, 14.05.2024 Скопіч Дмитро

Часів Яр до війни: фото мирного міста на Донеччині

Перш ніж стати епіцентром запеклих боїв російсько-української війни, Часів Яр був тихим і затишним містом  на Донбасі з багатовіковою історією та самобутньою культурною спадщиною.