Чому модульне житло для переселенців ризикує стати гетто та як можна цьому завадити? Редакція поспілкувалася з Анною Пашинською, співзасновницею ініціативи КО-ХАТИ, цей проєкт допомагає переселенцям власними руками створювати комфортний дім. Анна на чолі ГО разом з однодумцями змінює уявлення про житло для ВПО, яке не повинно нагадувати контейнерні коробки. Нещодавно КО-ХАТИ представили свій проєкт у Цюріху.

Житло — одна з базових умов існування для людини, яке дає відчуття, яке часто не можуть отримати ВПО.

Саме для того, щоб ВПО не втрачали почуття власної гідності та мали комфортні умови для життя, й працює проєкт КО-ХАТИ. Він не тільки надає житло для ВПО, але й залучає переселенців до роботи над обʼєктами, що допомагає людям адаптуватись та інтегруватися у нове середовище”

Модульне житло для переселенців: плюси та мінуси

Вперше проблема житла для переселенців з’явилися ще в 2014 році. Аби якось забезпечити людей житлом — вирішили зводити модульне. Це невеликі контейнери з вікнами та дверима, зазвичай у такій кімнаті є 4 або 6 ліжок й стіл та стільці, а туалет та душ — спільні.

На думку Анни загалом модульне, навіть контейнерне житло має право на існування, адже тоді, коли людей потрібно швидко розселити та дати прихисток — це ідеальний варіант. Проте на довгострокову перспективу таке житло матиме негативні наслідки — бо райони із модульними контейнерами можуть поступово ставити своєрідним гетто.

“Я вважаю, що доречно на сьогодні, наприклад, ставити такі модульні контейнери, які можуть пересуватися біля зруйнованого житла. Чому? Тому що людина може жити на своїй ділянці, біля своєї хати, її відновлювати. Крім того, по законодавству така оселя не забирає можливості отримати компенсацію на відновлення свого житла”, — пояснює співрозмовниця.

В Україні зараз немає відповідного законодавства, щоб елементарно сплачувати за електрику, якою люди користуються у модульному житлі. 

Тимчасове житло для ВПО перешкоджає їх інтеграції 

Модульне житло часто розміщують на окраїнах, а з погляду містопланування — таке житло не виконує всіх функцій. Воно віддалене від міста, від базової інфраструктури. Це впливає на інтеграцію переселенців, на пошук роботи, на дітей, які не мають доступу до навчання, дозвілля. Таким чином це житло потроху перетворюється в гетто: віддалений район, люди з вразливим минулим, нерідко бідність.

“Вразлива група людей не може постійно бути у такому ж колі, їй потрібен приклад іншого життя, щоб людина бачила, як можна влаштуватися на роботу, дитину в садочок віддати, піти до лікаря та елементарно допомогти іншому. Зараз ситуація з житлом для переселенців в Україні така, що потрібно наперед продумати всі нюанси. У нас не йде гра на швидкість, як розселити людей, а на довгострокове поселення, інтегроване, з доступом до роботи. Потрібно розуміти, що багато цих людей вже не мають куди повернутися й селити їх в контейнер — не вихід”, — каже Анна Доброва, архітекторка, співорганізаторка проєкту КО-ХАТИ.

Дім для переселенців у Франківську

Активістка згадує, що у перші дні повномасштабної війни Івано-Франківськ став не тільки транзитним пунктом, але й прихистком для тисячі жінок та дітей, які тікали від війни. Тож, з перших днів вторгнення команда MetaLab почала працювати над пошуком житла для переселенців. Дуже швидко запас квартир у місті вичерпався, багато людей безплатно віддавали своє житло, але бойові дії тривали й попит все ще був.

Команді MetaLab вдалось оперативно налагодити співпрацю з місцевою владою – шукали приміщення в гуртожитках або квартири в муніципальному житлі. Після того, як потрібне приміщення знаходили — його приводили до ладу, з роботами допомагали волонтери та інколи і самі ВПО, які тут мали оселитися.

Першою будівлею, у якій створили гідні умови для життя була 4-поверхівка на 175 людей.

“Ми пішли в магазин, купили шпателя, якісь базові інструменти й одразу почали ремонтувати, запостили про це пост, а потім до нас долучилась якась нереальна кількість волонтерів, багато з них самі були вимушені переселенці. Ці ремонтні робити мали  терапевтичну дію. Це ми вже потім зрозуміли. Ніхто не говорив, не бавився, всі зранку до ночі дерли ті стіни. Вивільняли свій стрес і травму. Поступово через тижні, ми вже починали потроху розповідати якісь історії один у одному. У нас були спільні обіди, які нас об’єднували між тими ремонтами”, — пригадує Анна.

За 6 тижнів спільної роботи 200 людей відремонтували цілу багатоповерхівку, оснастили її новою сантехнікою, провели електрику, закупили меблі, матраци, іграшки, вазони.

“Тобто зробили так, щоб щось живе та домашнє уже чекало людей, коли вони будуть заселятися. Так почався проєкт КО-ХАТИ, з цієї ідеї, що житло має бути інтегроване і гідне. І зроблене з любов’ю”, — пояснює співрозмовниця.

Зазначимо, що до повномасштабного вторгнення Анна та команда MetaLab займалися дослідженнями міст, організовували лекції, події, фестивалі, аби зробити міські простори доступнішими, зручнішими, залучити до процесів більше активних громадян, тощо. ГО MetaLab – частина інноваційного центру Промприлад у Франківську.

Це проєкт ревіталізованого старого заводу, зараз – одне із найпрогресивніших середовищ країни. Саме тут після повномасштабного вторгнення були засновані такі ініціативи як Save Ukraine Now, – фонд спрямовує підтримку військовим Прикарпаття та Центр підтримки бізнесу, робота якого спрямована на підтримку, консалтинг та нетворкінг для релокованого бізнесу.

Яким має бути житло для ВПО: здоровий мікс людей

Допомога переселенцям в Україні діє в обидва боки, адже людина, яка буде мати комфортні умови для життя швидше зможе адаптуватися, піти на роботу та допомагати іншим. Анна вважає, що зараз настав час думати про довгострокові рішення при плануванні шелтерів.

“Мені би дуже хотілося, щоб житло для переселенців було гідним, красивим. Треба робити все найкраще. Насправді це задачка із зірочкою. Тому що люди вже пережили багато і просто, щоб прийти в себе, пережити це все і відновитися, їх щось має лікувати від цього, вони не повинні по 9 разів переїжджати по коморах”, — коментує Анна.

Зараз у проєкту “КО-ХАТИ” є реалізоване житло для ВПО в Івано-Франківській області, містах Тлумачі та Франківську, у Кам’янець-Подільському, що на Хмельниччині, а також навіть житло на Херсонщині для постраждалих від підриву ГЕС, над яким команда MetaLab працювала поза проєктом КО-ХАТИ. Загалом команда створила близько 1300 житлових місць для переселенців.

Мета проєкту КО-ХАТИ – створення гідного житла для переселенців на тривалий період, розумні підходи до проєктування особистих та спільних просторів в таких будівлях.

Все це – з думкою про те, що людям потрібне не просто ліжкомісце, а житло, інші люди довкола, робота, нові соціальні звʼязки. Поселенням, адмініструванням будівель надалі займаються люди на місцях, підрядники, або міська влада. 

24 січня в Цюриху відбулося відкриття виставки ETH with Ukraine — Exchanging Knowledge for a Sustainable and Resilient Future, у межах якої говорили про відбудову України. Тут представили й КО-ХАТИ, який має стати одним із ключів до гідного життя вимушених переселенців в Україні.

Читайте також:

• Проблема будівельного сміття у Бахмуті: що з ним робитимуть
• Як розміновують деокупований Святогірськ та де брати ресурси на розмінування України?
• На який догляд і житло можуть розраховувати одинокі пенсіонери-переселенці?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні працює чотири основні моделі заселення, які або вже функціонують, або врегульовані законодавчо, або ж розглядаються у майбутніх проєктах.

Про це розповіла фахівчиня “Розквіту” Ангеліна Татарікова.

Основні моделі заселення в Україні

Соціальне житло
Це найбільш відома модель, яка передбачає надання житла державою або місцевою владою за зниженою платою або безплатно. Воно призначене для малозабезпечених та соціально вразливих категорій населення, щоб забезпечити їм базові умови проживання.

Тимчасове житло
Надається людям, які опинилися у складних обставинах, зокрема внутрішньо переміщеним особам. Основна характеристика — обмежений термін проживання. Відбір здійснюється за бальною системою: враховується статус ВПО, наявність ветеранського статусу та інші соціальні показники.

Муніципальне орендне житло
Це житло, що належить місцевій громаді та здається в оренду за доступною ціною, але не безкоштовно. Воно орієнтоване на людей із середнім доходом, які не можуть дозволити собі ринкову оренду, але й не підпадають під категорію соціального житла. Під час відбору враховують дохід родини, наявність або відсутність власного житла та інші соціальні критерії.

Житло з правом викупу
Модель передбачає, що людина спершу орендує житло, а частина орендних платежів може зараховуватися як внесок у майбутній викуп. Згодом орендар отримує право придбати житло, в якому проживав.

Кому можуть надати різні види житла

Ангеліна Татарікова пояснює, що критерії відбору залежать від моделі.

• Соціальне житло надається людям із найнижчими доходами та високим рівнем соціальної вразливості. Важливою умовою є перебування на житловому обліку.
• Тимчасове житло здебільшого призначене для ВПО. Існує бальна система, де враховується низка факторів: соціальний статус, наявність дітей, статус ветерана тощо.
• Муніципальне орендне житло передбачає врахування доходів родини, пріоритетності та житлових умов. Також може застосовуватися бальна система.

Окремо експертка наголошує, що на критерії можуть впливати донори, якщо вони беруть участь у фінансуванні житлового проєкту. Тоді вони мають право визначати додаткові умови або пріоритети.

До теми:

У Гостомельській громаді шукають ділянку для будівництва житла для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутяни зібралися онлайн, щоб поговорити про те, що для них сьогодні означає дім. Під час зустрічі “Образ дому” учасники ділилися своїми переживаннями, мріями про новий дім та обговорили результати опитування про настрої громади.

Розповідаємо про головне із зустрічі.

Образ дому: проблеми, з якими стикнулися бахмутяни

Бахмутська адміністрація шукає способи побудувати житло для бахмутян у інших регіонах України. Зараз, зокрема, триває робота з Гостомелем у межах проєкту “Спільне бачення нового дому”. Між двома громадами підписали меморандум про співпрацю, намагаються знайти ділянку і почати, власне, реалізовувати житло для бахмутян. Нагадаємо, що спочатку проєкт хотіли будувати на приватній земельній ділянці, яку Бахмутській громаді запропонував власник землі. Однак договір на користування так і не уклали, умови для цього були не вигідними. Тож зараз шукають землю у комунальній власності.

Паралельно команда урбаністів працює над передпроєктним дослідженням. У межах цього дослідження провели опитування для бахмутян, аби визначити їх потреби та запити. Житло – його пошук та непостійність, одне з ключових питань.

“Коли ти опиняєшся на новому місті,  перше, що ти стикаєшся, що треба десь жити. І пошук житла – це дуже стресово, це емоційно виснажує. І оце відчуття, що я тут чужий, воно тільки посилює це виснаження…”, — цитата респондента з Бахмута з опитування.

Софія Боднар, урбаністка “Розквіту” коротко представила результати опитування, участь у якому взяли понад 700 людей. Так виявили, що більшість бахмутян проживала у власному житлі в Бахмуті. Також люди відзначили погіршення якості життя у різних сферах, особливо це стосується роботи та соціальних зв’язків. Але найскладніша ситуація все з житлом. І якщо у переселенців, чиї території зараз неокуповані, можливість отримати компенсацію за зруйноване майно — є, то у бахмутян її немає.

І це питання на державному рівні, команда проєкту на це прямо повпливати не може. Однак ми можемо працювати на місцевому: хочемо допомогти та покращити умови в яких перебувають наразі бахмутяни, поки вони очікують розв’язання питання.

Зауважимо, що є перші кроки до отримання компенсації за Постановою 1176 для людей з ТОТ. Але наразі вона доступна лише двом категоріям: людям з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій. Подати заявку можна буде з 1 грудня. А зараз більшість людей змушені винаймати житло, часто ця оселя має не найкращі умови, про це зазначало багато респондентів.

“Це просто непридатні, незручні умови для життя: застарілий житловий фонд, старі квартири без ремонту — старі меблі, комунікації, через це проблеми з опаленням і з електрикою. Водночас є висока орендна вартість за таких умов, а змінити їх складно, тому що або орендодавець цього не хоче, або немає гарантій, що можна буде жити в цьому орендованому житлі далі. Були випадки, коли квартиру просто продавали, і людей виселяли буквально за день. Але більшість людей усе одно йде на ці умови, тому що на інші немає бюджету. Це психологічний дискомфорт, відчуття чужого, невизначеності, якоїсь тимчасовості, що дає сильну тривогу. Усе це впливає на комфорт життя людей“, — каже Софія Боднар, посилаючись на відповіді з опитувальника.

Водночас будівництво нового житла, це не простий процес особливо для громади, територія якої в окупації.

“Люди паралізовані з усіма оцими прогалинами в законодавстві і обмеженнями окупованих адміністрацій. Це дуже непростий шлях. І, знаєте, якби можна було графічно візуалізувати: від ідеї побудувати житло для бахмутян до реалізації цього житла, це була б саме ось така крива, звивиста лінія. Але це зовсім не означає, що не треба пробувати, не дивлячись на всі ці складнощі процесів”, — говорить урбаністка.

Ідея бахмутської адміністрації збудувати житло для бахмутян потребує часу.  Зараз адміністрація шукає крім ділянки — партнерів та фінансування, бо будівництво – це дороговартісний процес, і покрити все з бюджету громад — вкрай важко. Тому це буде співпраця з донорами, які будуть співфінансувати проєкт.

Яким має бути житло для бахмутян?

Саме на це питання ми шукаємо відповідь нашим дослідженням.

“Ми вже розуміємо з проведеного дослідження, що це житло для бахмутян має бути з різними моделями заселення і різного типу. В Україні є декілька моделей заселення, кожна з них має свої характеристики, різні особливості. Ми хочемо певний мікс цих моделей, щоб дати більшу можливість більшій кількості категорій бахмутян мати право і можливість заселитися”, — пояснює урбаністка.

Які моделі заселення є в Україні?

На це питання відповідає Ангеліна Татарікова, фахівчиня “Розквіту”. За її словами, є 4 ключові моделі, які зараз працюють в Україні або існують законодавчо, або ж плануються в аналогічних проєктах. 

1. Перша модель – це соціальне житло, найвідоміша всім. Воно надається від держави або муніципалітету за знижену оренду плату або безплатно. Мета – забезпечити базові умови для малозабезпечених, вразливих категорій населення. 
2. Друга модель – це тимчасове житло, яке надають на обмежений термін людям, які опинилось у складних життєвих обставинах, зокрема для внутрішньопереміщених осіб. Ключовою тут є характеристика тимчасовості.
3. Третя модель — це муніципальне орендне житло, яке належить місцевій громаді, воно надається в оренду за доступною (нижче ринкової) ціною, не нульовою. Таке житло орієнтовано на людей з середнім доходом, які не підпадають під категорії соціального житла, проте все ще не можуть дозволити собі житло за комерційними ринковими умовами.
4. Четверта модель — це житло з правом викупу, коли спочатку є можливість оренди, а потім частина коштів враховується в майбутній викуп, і орендар отримує право викупити житло, в якому він живе не один рік. 

За якими критеріями відбувається відбір на заселення?

Критерії визначені законодавством для кожної з моделей, однак окрім цього муніципалітет може також впливати на це, та мати свої критерії для заселення.

Соціальне житло передбачено для найбільш вразливих категорій, які перебувають на житловому обліку, важливими є категорії людей з низьким доходом і соціальною вразливістю.

Тимчасове житло створено у більшості для ВПО, і також там є бальна система соціальних показників, наприклад, статус ветерана, які в сукупності дають тобі певний вищий або нижчий рівень в переліку на заселення. 

Примітка. Ознайомитися з бальною системою надання тимчасового житла можна за покликанням.

Також є муніципальне орендне житло, тут звертають увагу на дохід родини, також тут є пріоритетна, також часто бальна система і враховується наявність або відсутність житла і його площі. 

“Але окрім цих критеріїв, є ще такий аспект, як побажання донора, якщо в проєкті бере участь донор, то він має право впливати на певні критерії, які існують”, — пояснює Ангеліна Татарікова.

Цінності громади та донора: як це працює при заселенні

Урбаністи наголошують, що муніципалітети також можуть впливати на умови заселення, насамперед ухвалюючи ті критерії заселення, які є в системі цінностей громади. Наприклад, благодійна організація “КО-ХАТИ” зараз реалізує пілотний проєкт у місті Калуш, що на Франківщині. 

“Ми хотіли показати, як вони впроваджують свої цінності на прикладі цього проєкту. Для них пріоритетні категорії заселення — це сім’ї військових та ветеранів. Водночас це й жінки, що самостійно опікуються сім’єю. Це є як побажанням донора, так і інтересом самого благодійного фонду, тому цей критерій зазначений окремо в положенні про заселення. Крім того, пріоритет там мають і старші люди, бо вони вважають за необхідне підтримувати саме цю категорію населення під час війни”, — кажуть фахівці “Розквіт”

Й додають, що “КО-ХАТИ”  впроваджують свої цінності не тільки з погляду того, кого вони заселяють, а також це й врахування формування спільних сусідських просторів в житлі, щоб переселенці не тільки мали можливість бути заселеними в житло, а також мати свою власну житлову площу. Продумані тут й спільні сусідські простори  на кожному поверсі, щоб люди могли комунікувати на щодень з різними людьми, які проживають в цьому житлі, власне, щоб формувати певне сусідство, спільноту, якій надалі разом буде легше.

Не менш важливо, що “КО-ХАТИ” забезпечують і простори, і інтеграції з навколишніми мікрорайонами в тому місті, в якому вони створюють своє житло. Наприклад в Калуші житло створюють на території минулого дитячого садочка. Це якраз є ключовим в тому аспекті, щоб це житло не було відділене від громади, в якій воно знаходиться, не стало своєрідним “гетто”, а повністю інтегрувалось в нього, разом з тим зберігаючи свою самобутність з населенням, яке в ньому проживає. Усе сприятиме тому, щоб люди могли обмінюватись і ділитись власними традиціями, практиками з тими мешканцями, які також проживають в цій громаді.

Що цікавить бахмутян? 

З опитування та спілкування з бахмутянами, ми виокремили топ 5 питань щодо майбутнього житла для бахмутян, які цікавлять більшість. 

Чи буде житло для бахмутян безплатним?

Бахмутяни насамперед цікавились, чи буде житло дня них надаватися безплатно. Наразі відомо, що надавати безплатно зможуть оселі в моделі соціального житла та тимчасового житла, бо це передбачено законодавством. Яка буде вартість житла в інших моделях, це залежить від самої моделі. Наприклад, якщо ми кажемо про муніципальне орендне житло, то оренда там значно нижча, ніж ринкова.

Які гарантії матимуть люди, що їх не виселять?

Головним моментом тут є гарантований термін проживання, який буде прописуватися в договорі, і в межах його тривалості неможливим є така функція, як виселення того, хто в ньому проживає. Цей юридичний документ закріплює, що ви маєте право проживати на цій житловій площі. 

Чи буде право викупу житла? 

Така формула передбачена, але тільки в одній з моделей житла, це житло з правом викупу, тобто таким не буде все житло, яке будується, але буде якийсь відсоток від будівництва.

Чи немає ризику у будівництві житла саме на території Гостомельської громади, а якщо її окупують знову?

Ризики є в будь-якій частині України. В громадах, які знаходяться в безпосередній близькості до неєвропейських держав, це більший ризик. Але з іншої сторони, в Бахмутській адміністрації не так багато можливостей вибирати.

“Однозначно питання безпеки будемо закладати в технічні завдання на проєктування: що повинні бути, укриття простори для відновлення, для комунікації, підтримки. Але від такого ніхто не застрахований. Сподіваємось на наші Сили Оборони”, — каже Софія Боднар.

Чим Гостомельський проєкт відрізняється від проєкту в Гощі?

Бахмутська адміністрація вже мала декілька спроб реалізувати ідею побудови житла для бахмутян. Одна з цих спроб – це проєкт в Гощі, на Рівненщині. Тут проєкт стикнувся з тим, що мешканці приймаючої громади, де планувалося будувати, не підтримували цю ідею, і виник соціальний конфлікт. Зараз адміністрація все одно намагається просувати цю ідею і все-таки збудувати житло. Тривають перемовини з Гостомельською адміністрацією щодо ділянки в Гостомельській громаді.

Це інший проєкт, з іншим підходом. 

“Ми зараз працюємо над передпроєктним дослідженням, яке включає питання житла та дослідження ідентичності бахмутської громади, щоб це житло відповідало запитам бахмутян і щоб було реальне відчуття дому навіть у новому місті. У фіналі цього дослідження ми надамо рекомендації бахмутській адміністрації щодо власне інтеграції та щодо проєктування. Ми вважаємо, що однією з причин, чому не вдалося реалізувати минулий проєкт, стало те, що була опущена ця важлива частина — питання інтеграції”, — каже Софія Боднар.

Що таке інтеграція у контексті житла для бахмутян?

“Ми повинні розуміти, що будівництво житла для бахмутян — це фізичне втручання і зміна простору іншої (приймаючої) громади, де вже є свої мешканці, які там, живуть, працюють та проводять свій час. Коли ми заселяємо одну громаду в іншу, ми повинні продумати як вони будуть взаємодіяти між собою, створити умови, в яких би відбувся обмін двох різних ідентичностей, культур, побуту тощо. В кожної громади можуть бути свої травми, свої звички, свої потреби. Важливо дослідити сторону кожної громади, щоби максимально плавно зробити інтеграцію”, — каже Софія Боднар.

Вона наводить простий приклад на основі опитувальника для бахмутян. Виявилося, що багато людей вимушено покинуло своє житло з тваринами, а зараз їм складно знайти оселю, де можна з ними проживати. І це вже конкретний пункт, який можна  взяти в рекомендації для проєктування. Або ж в опитуванні бахмутяни багато згадували про набережну і зв’язок з водою. Це теж може бути важливою частиною, яку треба враховувати, бо це про ідентичність громади.

Окремо самі бахмутяни зазначили, що спираючись на досвід в інших громадах, варто більше промотувати Бахмут та його людей, адже це вигода для двох сторін, якщо громада надає ділянку, то отримує не лише нових мешканців, але й нові робочі місця, покращення інфраструктури й звісно це обмін культурами, а ще активізмом. Через близькість до фронту з 2014 року багато мешканців долучалися до громадського життя й зараз можуть вчити цього інших.

“Мені дуже сильно запам’яталося, що коли ми питали, за чим найбільше сумуєте або які звички, ритуали втратили з переїздом, то дуже багато людей писали, що вони сумують за своїми людьми, що бахмутські люди — особливі й що їх дуже важко замінити. Згадували бахмутяни й про сіль”, — каже урбаністка.

Наступні кроки 

Зустріч завершується обговоренням майбутнього проєкту із розробки рекомендацій для будівництва житла в Бахмуті. Урбаністи пропонують не один формат заселення, а кілька можливих моделей: муніципальне орендне, тимчасове, орендне з правом викупу. Ці моделі будуть в рекомендації для Бахмутської МВА, щодо будівництва та управління житлом.

Окремо наголосили: якщо житло буде муніципальним орендним або тимчасовим  (тобто без права власності), людям про це треба казати чесно й одразу. Це важливо, бо більшість наших ВПО до війни мали свої домівки — 97% бахмутян (дані з опитування). Зараз житло залишилось тільки у 2%, і понад 80% змушені орендувати квартири в інших містах (дані з опитування).

Також пояснили, що місцева влада не впливає на програми компенсації за зруйновані будинки — це повноваження держави. Але громада може допомагати з тимчасовими рішеннями та тримати процес максимально прозорим. 

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Скільки бахмутян проживає в Гостомельській громаді та які осередки для ВПО тут є

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!