Чому модульне житло для переселенців ризикує стати гетто та як можна цьому завадити? Редакція поспілкувалася з Анною Пашинською, співзасновницею ініціативи КО-ХАТИ, цей проєкт допомагає переселенцям власними руками створювати комфортний дім. Анна на чолі ГО разом з однодумцями змінює уявлення про житло для ВПО, яке не повинно нагадувати контейнерні коробки. Нещодавно КО-ХАТИ представили свій проєкт у Цюріху.

Житло — одна з базових умов існування для людини, яке дає відчуття, яке часто не можуть отримати ВПО.

Саме для того, щоб ВПО не втрачали почуття власної гідності та мали комфортні умови для життя, й працює проєкт КО-ХАТИ. Він не тільки надає житло для ВПО, але й залучає переселенців до роботи над обʼєктами, що допомагає людям адаптуватись та інтегруватися у нове середовище”

Модульне житло для переселенців: плюси та мінуси

Вперше проблема житла для переселенців з’явилися ще в 2014 році. Аби якось забезпечити людей житлом — вирішили зводити модульне. Це невеликі контейнери з вікнами та дверима, зазвичай у такій кімнаті є 4 або 6 ліжок й стіл та стільці, а туалет та душ — спільні.

На думку Анни загалом модульне, навіть контейнерне житло має право на існування, адже тоді, коли людей потрібно швидко розселити та дати прихисток — це ідеальний варіант. Проте на довгострокову перспективу таке житло матиме негативні наслідки — бо райони із модульними контейнерами можуть поступово ставити своєрідним гетто.

“Я вважаю, що доречно на сьогодні, наприклад, ставити такі модульні контейнери, які можуть пересуватися біля зруйнованого житла. Чому? Тому що людина може жити на своїй ділянці, біля своєї хати, її відновлювати. Крім того, по законодавству така оселя не забирає можливості отримати компенсацію на відновлення свого житла”, — пояснює співрозмовниця.

В Україні зараз немає відповідного законодавства, щоб елементарно сплачувати за електрику, якою люди користуються у модульному житлі. 

Тимчасове житло для ВПО перешкоджає їх інтеграції 

Модульне житло часто розміщують на окраїнах, а з погляду містопланування — таке житло не виконує всіх функцій. Воно віддалене від міста, від базової інфраструктури. Це впливає на інтеграцію переселенців, на пошук роботи, на дітей, які не мають доступу до навчання, дозвілля. Таким чином це житло потроху перетворюється в гетто: віддалений район, люди з вразливим минулим, нерідко бідність.

“Вразлива група людей не може постійно бути у такому ж колі, їй потрібен приклад іншого життя, щоб людина бачила, як можна влаштуватися на роботу, дитину в садочок віддати, піти до лікаря та елементарно допомогти іншому. Зараз ситуація з житлом для переселенців в Україні така, що потрібно наперед продумати всі нюанси. У нас не йде гра на швидкість, як розселити людей, а на довгострокове поселення, інтегроване, з доступом до роботи. Потрібно розуміти, що багато цих людей вже не мають куди повернутися й селити їх в контейнер — не вихід”, — каже Анна Доброва, архітекторка, співорганізаторка проєкту КО-ХАТИ.

Дім для переселенців у Франківську

Активістка згадує, що у перші дні повномасштабної війни Івано-Франківськ став не тільки транзитним пунктом, але й прихистком для тисячі жінок та дітей, які тікали від війни. Тож, з перших днів вторгнення команда MetaLab почала працювати над пошуком житла для переселенців. Дуже швидко запас квартир у місті вичерпався, багато людей безплатно віддавали своє житло, але бойові дії тривали й попит все ще був.

Команді MetaLab вдалось оперативно налагодити співпрацю з місцевою владою – шукали приміщення в гуртожитках або квартири в муніципальному житлі. Після того, як потрібне приміщення знаходили — його приводили до ладу, з роботами допомагали волонтери та інколи і самі ВПО, які тут мали оселитися.

Першою будівлею, у якій створили гідні умови для життя була 4-поверхівка на 175 людей.

“Ми пішли в магазин, купили шпателя, якісь базові інструменти й одразу почали ремонтувати, запостили про це пост, а потім до нас долучилась якась нереальна кількість волонтерів, багато з них самі були вимушені переселенці. Ці ремонтні робити мали  терапевтичну дію. Це ми вже потім зрозуміли. Ніхто не говорив, не бавився, всі зранку до ночі дерли ті стіни. Вивільняли свій стрес і травму. Поступово через тижні, ми вже починали потроху розповідати якісь історії один у одному. У нас були спільні обіди, які нас об’єднували між тими ремонтами”, — пригадує Анна.

За 6 тижнів спільної роботи 200 людей відремонтували цілу багатоповерхівку, оснастили її новою сантехнікою, провели електрику, закупили меблі, матраци, іграшки, вазони.

“Тобто зробили так, щоб щось живе та домашнє уже чекало людей, коли вони будуть заселятися. Так почався проєкт КО-ХАТИ, з цієї ідеї, що житло має бути інтегроване і гідне. І зроблене з любов’ю”, — пояснює співрозмовниця.

Зазначимо, що до повномасштабного вторгнення Анна та команда MetaLab займалися дослідженнями міст, організовували лекції, події, фестивалі, аби зробити міські простори доступнішими, зручнішими, залучити до процесів більше активних громадян, тощо. ГО MetaLab – частина інноваційного центру Промприлад у Франківську.

Це проєкт ревіталізованого старого заводу, зараз – одне із найпрогресивніших середовищ країни. Саме тут після повномасштабного вторгнення були засновані такі ініціативи як Save Ukraine Now, – фонд спрямовує підтримку військовим Прикарпаття та Центр підтримки бізнесу, робота якого спрямована на підтримку, консалтинг та нетворкінг для релокованого бізнесу.

Яким має бути житло для ВПО: здоровий мікс людей

Допомога переселенцям в Україні діє в обидва боки, адже людина, яка буде мати комфортні умови для життя швидше зможе адаптуватися, піти на роботу та допомагати іншим. Анна вважає, що зараз настав час думати про довгострокові рішення при плануванні шелтерів.

“Мені би дуже хотілося, щоб житло для переселенців було гідним, красивим. Треба робити все найкраще. Насправді це задачка із зірочкою. Тому що люди вже пережили багато і просто, щоб прийти в себе, пережити це все і відновитися, їх щось має лікувати від цього, вони не повинні по 9 разів переїжджати по коморах”, — коментує Анна.

Зараз у проєкту “КО-ХАТИ” є реалізоване житло для ВПО в Івано-Франківській області, містах Тлумачі та Франківську, у Кам’янець-Подільському, що на Хмельниччині, а також навіть житло на Херсонщині для постраждалих від підриву ГЕС, над яким команда MetaLab працювала поза проєктом КО-ХАТИ. Загалом команда створила близько 1300 житлових місць для переселенців.

Мета проєкту КО-ХАТИ – створення гідного житла для переселенців на тривалий період, розумні підходи до проєктування особистих та спільних просторів в таких будівлях.

Все це – з думкою про те, що людям потрібне не просто ліжкомісце, а житло, інші люди довкола, робота, нові соціальні звʼязки. Поселенням, адмініструванням будівель надалі займаються люди на місцях, підрядники, або міська влада. 

24 січня в Цюриху відбулося відкриття виставки ETH with Ukraine — Exchanging Knowledge for a Sustainable and Resilient Future, у межах якої говорили про відбудову України. Тут представили й КО-ХАТИ, який має стати одним із ключів до гідного життя вимушених переселенців в Україні.

Читайте також:

• Проблема будівельного сміття у Бахмуті: що з ним робитимуть
• Як розміновують деокупований Святогірськ та де брати ресурси на розмінування України?
• На який догляд і житло можуть розраховувати одинокі пенсіонери-переселенці?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Гостомельській громаді Київщини планують створити житловий квартал для бахмутян. Наразі триває пошук ділянки серед комунальної власності громади для майбутнього будівництва. На розгляді вже є кілька варіантів у самому селищі Гостомель та громаді.

Про це під час внутрішнього воркшопу учасників проєкту “Спільне бачення нового дому: передпроєктне обговорення житлового кварталу для ВПО з Бахмута” повідомив Олександр Марченко — заступник начальника Бахмутської МВА.

Гостомель, житло для бахмутян, пошук землі

26 серпня Бахмутська МВА та Гостомельська СВА підписали Меморандум про співпрацю. Зараз триває пошук земельної ділянки серед комунальної власності громади для майбутнього будівництва.

Зазначимо, що раніше тривали перемовини та узгоджувальні процедури з приватними власниками щодо передачі земельних ділянок Бахмутській громаді у тимчасове користування на умовах суперфіцію. Але ці перемовини не завершилися результативно.

Вже запропоновано на розгляд три ділянки, дві з яких у самому селищі Гостомель, а одна у межах громади. Зараз готується технічна документація на розгляд Бахмутської МВА.

“Ми подивимося по обмеженнях цих ділянок, зробимо аналіз і визначимось, яку ділянку ми зможемо взяти. Ділянку саме комунальної власності Гостомельської громади. Минулий у нас досвід був з приватними (ред. приватним власником землі), ми не знайшли порозуміння щодо передачі земельної ділянки. Напрацювання є, шлях, яким земельна ділянка буде передаватися, також визначений. Це може бути договір суперфіцію або право постійного користування на час будівництва”, — зауважив Олександр Марченко.

Примітка. Договір суперфіцію — це угода, за якою власник земельної ділянки надає іншій особі право користуватися цією ділянкою для забудови (будівництва житлових, промислових, побутових та інших споруд). Головна особливість такого договору полягає в тому, що право власності на споруди, зведені на цій ділянці, належить не власнику землі, а землекористувачу (особі, що отримала право суперфіцію). 

Нагадаємо, що в Гостомелі проживають майже 3 тисячі переселенців, серед яких є й родини бахмутян, їх близько 15. Громада розвиває власні волонтерські осередки, допомагає з житлом і інтегрує ВПО в культурне та соціальне життя, створюючи приклад співпраці замість розділення. Чим у Гостомелі займаються місцеві та як живуть у громаді переселенці, розповідаємо в нашому матеріалі.

Читайте також:

• “Бахмут-Гоща”: Олександр Марченко відповів на питання бахмутян по проєкту
• “Спільне бачення нового дому”: розповідаємо про передпроєктне обговорення житлового кварталу в Гостомелі
• 120 мільйонів євро на житло для переселенців з ТОТ. Коли почнуться виплати: роз’яснення Мінрозвитку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Гостомелі після деокупації проживають майже три тисячі переселенців, серед них є й родини бахмутян, їх близько 15. Громада розвиває власні волонтерські осередки, допомагає з житлом і інтегрує ВПО в культурне та соціальне життя, створюючи приклад співпраці замість розділення. Тут стараються не ділити людей за принципом “ВПО” та “місцеві”. Дізнавалися, чим особливий Гостомель, чим займаються місцеві та як живуть в громаді переселенці.

Про це розповідали Аліна Стратієнко, начальниця відділу соціального захисту населення Гостомельської сільської військової адміністрації, заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади, а також Марина Бабієнко, начальниця Управління фінансів.

Економіка Гостомеля

Територіально Гостомель знаходиться в Бучанському районі Київської області, до Києва звідси — 15 кілометрів. Це пряма траса від Києва, саме селище вважається індустріальним. У саму Гостомельську громаду входить Гостомель та три менші села: Озера, Горенка та Мощун. Річний бюджет громади складає орієнтовно 350-400 мільйонів гривень, з них частка власних доходів орієнтовно складає 300 мільйонів — це сплата місцевих податків і зборів, загальнодержавних податків.

“Гостомель — це індустріальне містечко, на території якого знаходяться всесвітньо відомі підприємства.  Найбільше і найвідоміше – це аеропорт АТ “Антонов”. На жаль, в тому числі через місцерозташування, Гостомель та села, що входять до складу громади дуже постраждали на початку вторгнення. Також у нас є величезний логістичний хаб, дочірнє підприємство “Кюне і Нагель”. Ще на території громади є відоме підприємство з іноземними інвестиціями “Ветропак Гостомельський склозавод”, — розповідає деталі інфраструктури селища Марина Бабієнко, начальниця Управління фінансів. 

До повномасштабного вторгнення Гостомельський склозавод був одним з найбільших постачальників пляшок із зеленого і коричневого скла в Грецію та Італію. Також гордістю громади є Група компаній “Грін Гілд Груп”, до складу якої входять: 

• ТОВ “Сігма Солюшнз”; 
• ТОВ “Компанія Консалдінг-Інвест”;
• ТОВ “Зелена Гільдія Переробка”;
• ТОВ “РЕНО”. 

Тут вирощують знайомі нам з полиць супермаркетів фасовані овочі “Вовка-морковка”, “Матуся-потуся”, “Пані цибулька”. Ще одне велике підприємство — це “Ukrainian Gears”, всесвітньо відомий виробник 3D-іграшок, які замовлять аж у Діснейленд. Всі вище перелічені підприємства є бюджетоутворюючими для громади. Всі вони працюють з іноземними інвестиціями, і відповідно мають офіційні зарплати та соціальний пакет. Крім того, за останні роки на території громади збільшується міграція фізичних осіб-підприємців (ФОП) та юридичних осіб. Щодо ФОПів, то протягом 2025 року на території Гостомельської громади зареєструвалося 238 підприємців, а припинили роботу 77.

Примітка. Це коли підприємство або фізична особа-підприємець знаходились в одному місці і потім перереєструвалась. Простими словами, це не нове зареєстроване підприємство, а переміщене.

“Я це пояснюю, бо це важливо для розуміння загалом, наскільки людям в плані роботи комфортно жити в нашій громаді. Дуже багато людей й працюють, й живуть тут… У нас достатньо багато власних підприємців і підприємців, які переміщуються до нас, або, відповідно, ново зареєстровані. Це завжди тішить”, – говорить Марина Бабієнко.

Підприємці реєструються в різних галузях, але нам навели найбільш часті КВЕДи, і вони мають наступні спрямування: 

• оптова та роздрібна торгівля;
• ремонт автотранспортних засобів;
• комп’ютерне програмування та надання інших інформаційних послуг;
• транспорт;
• складське господарство;
• поштова, кур’єрська діяльність;
• діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, архітектури, інжинірингу;
• адміністративне та допоміжне обслуговування;
• будівництво;
• операції з нерухомим майном;
• освіта;
• мистецтво, відпочинок розваги;
• виготовлення виробів з деревини, паперу та поліграфічна діяльність;
• охорона здоров’я.

Серед проблем, які виділяють в Гостомелі — це наразі закритий на ремонт садочок. Діти відвідують сусідні дитячі садки, що не є дуже зручно, а ремонт місцевого садка йде дуже повільними темпами. Загалом на території громади працюють 5 закладів загальної середньої освіти, 3 заклади дошкільної освіти та дошкільне відділення при гімназії. Загальна кількість учнів у 2024/2025 навчальному році склала 2 358 дітей, функціонувало – 109 класів, середня наповнюваність – 21 осіб. Серед школярів є 194 дитини ВПО.

Щодо медицини, то на території громади працює КНП “Гостомельський центр первинної медико-санітарної допомоги”, який має 4 структурних підрозділи у всіх населених пунктах громади. Тут люди отримують усю необхідну медичну допомогу. Також у планах є будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини в Гостомелі.

Селище має давню історію, перша письмова згадка про нього датується аж 1494 роком. Гостомель частково стоїть на річці Ірпінь, по якій в Середньовіччя ходили великі пароплавні судна. Але саме та частина річки Ірпінь, яка протікає через Гостомельську громаду, зараз слугує місцем для так званого “дикого відпочинку” — тут можна усамітнитися та відпочити без людей. На річці люблять відпочивати рибалки та родини з дітьми. Улітку ви побачите тут осередок для сімейного відпочинку: люди виїжджають сюди на пікні, на бадмінтон. Це не урбанізована частина селища, й місцеві це цінують.

“Це наша перевага того, що річка Ірпінь є дуже старовинною. Всі ми знаємо це, й цим пишаємося. Ми слідкуємо за її чистотою й дотримуємося всіх необхідних правил, щоб вона була в належному вигляді. Це наше місце для рекреаційного відпочинку”, — каже пані Аліна у розмові.

Житло та життя для ВПО в Гостомелі

Населення в Гостомелі ініціативне — тут існує багато культурних програм, до яких долучаються як молодь, так й люди середнього віку, каже Аліна Стратієнко. У громаді після деокупації відкрили волонтерський центр “Червона Калина” — саме тут місцеві працюють на допомогу війську, долучають до плетіння сіток у вільний час. Окремо варто відзначити, що так само до волонтерства та громадського життя в Гостомелі долучаються й переселенці, вони не є пасивними спостерігачами. Люди активно цікавляться новинами громади, самі йдуть дізнаватися про можливості, й цікавляться як вони можуть на них впливати. Показовий приклад, коли самі бахмутяни, які мешкають в громаді прийшли до місцевих органів самоврядування, аби дізнатися про житло, яке тут планують звести, хоча тоді ця інформація ще не була озвучена офіційно, проте люди не боялися запитувати, цікавилися майбутнім проєктом.

“Багато людей відвідують наші книгарні в межах громади. Маємо культурні заходи. Тобто у нас дуже насичене, як на мене, культурне життя. Також ми стараємося не розмежувати ВПО і місцевих. В оголошеннях про події прописуємо, що це для мешканців наших громад, а ВПО вже є нашими мешканцями. Ми також залучаємо активних переселенців до роботи Ради ВПО Гостомельської громади, наразі доєдналися 4 людей”, – розповідає Аліна Стратієнко, начальниця відділу соціального захисту населення Гостомельської сільської військової адміністрації.

Наразі це єдиний приклад формалізованої участі внутрішньо переміщених осіб у дорадчих структурах, проте громада розглядає можливість подальшого розширення цієї практики. Цей пункт включено й в Стратегію розвитку громади на найближчі два роки.

Щодо житла, то, за її словами, запит з надання житла для ВПО в громаді доволі частий. Тут потрібно зазначити, що на території громади проживають 2 672 ВПО, з них у: Гостомелі – 1840, у Горенці — 562, у Озері — 89, у Мощуні — 181 внутрішньо переміщених осіб. 

Примітка. У Гостомельську громаду входить 1 селище й три села — це, власне, сам Гостомель та три менші села: Горенка, Мощун та Озера. Найбільше людей територіально проживають у Гостомелі, це приблизно ⅓ частина, далі за кількістю населення йде Горенка, де проживає близько 10 тисяч людей, й найменше людей живуть у селах Мощун та Озера відповідно (у кожному селі офіційно зареєстровано до 1 тисячі осіб). Таким чином, у цих селах й найменша кількість ВПО. 

Загалом переселенці надають перевагу проживанню у багатоквартирних будинках на противагу приватному сектору. Разом з тим, на території громади є два модульних містечка для ВПО. Наразі з кількістю потреб громада справляється, каже начальниця відділу соціального захисту населення Гостомельської СВА.

“Але існують складніші запити, які полягають в тому, що люди мають бажання проживати по одному або принаймні там, де дві особи, в яких може проживати подружжя. Наші ж кімнати розраховані на чотири особи і не завжди є можливість для того, щоб там проживали лише двоє людей”, — каже Аліна Стратієнко. 

Вона пояснює, що наплив ВПО великий, люди хочуть регіонально розміщатися поближче до Києва. Тому постає проблема, що люди, які потребують житла, не завжди погоджуються на підселення. Втім, через брак житла доводиться йти на компроміс й жити не самому, а з сусідом. Попри те, настрої переселенців в громаді позитивні, каже спікерка. Громада старається розселювати всіх.

“З мого особистого спостереження й аналітики, яку я провожу майже щодня, працюючи з людьми, можу зробити висновки, що багато хто їде в якесь житло до родичів, знайомих. Тобто, це вже питання попередньо обумовлено. Проте є й важкі випадки. В нас тут була ситуація, коли приїхала мама з Донецької області з 4 дітьми, двоє яких є з інвалідністю, але нам вдалося знайти їй гідні умови в спеціалізованому центрі в місті Києва. Для мене цей випадок, як для людини, в першу чергу, був болючий, а не як для службовця”, — ділиться у розмові службовиця.

Осередки для ВПО в Гостомелі та координування: як це відбувається

На території Гостомельської ОТГ проживають й бахмутяни, з них 22 в Гостомелі, 3 в Горенці. Люди в громаді активні, каже заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади.

Зараз більшість з цих людей житло винаймають в оренду, також деякі отримують компенсацію за програмою від Пенсійного фонду за оренду житла. 

“У нас внутрішньо переміщені особи створили собі чат в соціальних мережах. Я знаю, що в Фейсбуці й в Телеграмі є точно. Вони обговорюють всі актуальні теми: хто що отримував, хто що не отримував, кому коли мають прийти виплати.

Також у нас, як громади, є офіційний Телеграм-канал, ну і в будь-яких соціальних мережах, де ми маємо офіційні сторінки, то будь-яку інформацію стосовно ВПО ми оприлюднюємо з хештегом “Увага ВПО”, – розповідає Аліна Стратієнко.

Також місцева адміністрація ділиться з місцевими ВПО інформацією, як у громаді можна провести час або отримати ті чи інші послуги: від оформлення документів до того, як долучитися до допомоги війська.  

“Тобто, розповідаємо людям, куди вони можуть першочергово звернутися, щоб вони розуміли, що вони зовсім не одинокі тут”, — наголошує службовиця.

Щодо упереджень заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади каже: з такими, на її думку, тут переселенці не зустрічаються. За весь досвід її роботи вона не побачила подібних ситуацій. Одна з причин цього, це те, що відбувається постійне залучення переселенців до процесів життя громади й спільних ініціатив.

“Всі ми різні, але ми намагаємося поєднувати нас за одним якимось принципом.  Головне – це допомогти й заспокоїти. От я вважаю, що це основні наші задачі зараз”, — резюмує заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.Проєкт “Імпульс” реалізують Фонд Східна Європа та Міжнародний фонд “Відродження” за підтримки Norad та Sida. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

• “Бахмут-Гоща”: Олександр Марченко відповів на питання бахмутян по проєкту
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов
• “Спільне бачення нового дому”: розповідаємо про передпроєктне обговорення житлового кварталу в Гостомелі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!