Вкрадені відкриття: десять видатних жінок-вчених, чия слава дісталася чоловікам

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 12:00, 8 Травня 2024
Жінки, чиї наукові досягнення привласнили собі чоловіки / ілюстрація Бахмут IN.UA

Наука — це сфера діяльності, яка сьогодні доступна як чоловікам, так і жінкам. Однак так було не завжди. Дуже багато корисних речей, які ми користуємося в повсякденному житті, винайшли жінки минулого. Проте, багато з них були помилково чи навіть умисно приписані чоловікам.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала добірку відомих відкриттів, які здійснили жінки, але котрі були привласнені колегами чоловічої статі.

Великі винаходи жінок, які привласнили чоловіки

У XXI столітті люди стають все більш толерантними та об’єктивними. Однак, навіть так інколи виникають труднощі в різних сферах, які ґрунтуються на дискримінації за половою ознакою, зокрема, в науці. Проте, ситуація в цій сфері діяльності в минулому була набагато гіршою: жінки майже не мали можливості на самореалізацію та прояв себе. Наприклад, коли жінка протистояла тиску оточуючих і надавала свою наукову працю суспільству, то її більше безпричинно критикували, а у деяких випадках навіть нахабно привласнювали собі чужу роботу.

Розаліна Франклін

Розаліна Франклін / оформлення Бахмут IN.UA

Існування ДНК як наукового феномену біології було відкрито ще у 60-х роках ХІХ столітті. Однак, вчені тих років не могли визначити структуру цієї молекули, записавши її в загадку для науки.

Справжній прорив у цій сфері стався майже випадково, коли у 1952 році молода вчена Розалінд Франклін, яка до цього працювала над рентгенівським аналізом білків і жирів в розчині, вперше в історії отримала чіткий знімок ДНК. Жінка визначила її двоспіральну структуру, в результаті чого почала вивчення. 

Фотографія ДНК Франклін / фото з відкритих джерел

Їй потрібно було лише завершити процес вивчення фотографії та представити своє відкриття. Однак, у цю справу життя Розалінд Франклін втрутився її колега на ім’я Моріс Вілліс. Чоловік таємно привласнив собі знімок ДНК, після чого показав його своїм друзям із Кембридзького університету Френсісу Крику та Джеймсу Вотсону. Вже наступного року, у 1953 році, в журналі Nature вийшла їх спільна сенсаційна стаття щодо ДНК. Саму Розалін Франклін залишили за кадром.

У 1958 році науковиця померла від раку яєчників, так і не дізнавшись про підступність її колег. Через чотири роки після цього Крик, Вотсон та Вілкінс отримали Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини.

Історична справедливість настала лише у 1975 році, коли письменниця Енн Сейр розповіла світові історію Розалін Франклін.

Джоселін Белл Бернелл

Джоселін Белл Бернелл / оформлення Бахмут IN.UA

Астрономія — одна з найдавніших та найскладніших наук, відкриття в якій також робили жінки. Джоселін Белл Бернелл — один з найяскравіших прикладів. І на жаль, її відкриття також привласнив чоловік.

Ця історія почалася в Кембридзькому університеті, де Джоселін навчалася на аспірантурі. Разом зі своїм науковим керівником Ентоні Г’юїшем, науковиця вела спостереження компактних джерел радіовипромінювання, наприклад, квазарів. Якось вона засікла раніше невідомі науці постійні сигнали, що лунали десь у космосі. Як пізніше з’ясувалося завдяки її дослідженням, вона стала першою, хто побачила космічні пульсари.

Дослідники вивчили явище та написали дві статті в журнал Nature: перша була про відкриття пульсара, а друга — про відкриття ще трьох подібних космічних об’єктів. Трохи згодом Шведська королівська академія наук у своєму пресрелізі в 1974 році нагородила Ентоні Г’юїша Нобелівською премією, відзначивши його вирішальну роль у відкритті. Ця подія розділила Белл та астронома Фреда Хойла з їхнім вчителем Ентоні Г’юїшем.

Через кілька років, працю Джоселін Белл Бернелл все ж таки визнали і її стали вважати першовідкривачкою, хай премію так і не дали.

Генрієтта Суон Лівітт

Генрієтта Суон Лівітт у 30 років / оформлення Бахмут IN.UA

Іншим прикладом того, як жінка робить відкриття, а після його крадуть чоловіки, може слугувати історія Генрієтти Суон Лівітт. У молодому віці вона майже повністю втратила слух, але це не завадило їй влаштуватися в обсерваторію Гарвардського коледжу й отримати посаду асистента професора астрономії Едварда Пікерінґа. На цій посаді вона займалася механічними обчисленнями.

Із 1902 року науковиця упорядковувала каталог фотопластинок із зображеннями зірок, визначаючи їх блиск у зоряних величинах. Це дозволило їй відкрити понад 2400 змінних зірок. У 1912 році вона знайшла залежність між світністю і періодом її зміни в змінних небесних тіл, яка отримала назву цефеїд. Це відкриття дозволило вимірювати галактичні й позагалактичні відстані.

На жаль, її роботи були використані Харлоу Шеплі та Едвіном Хабблом. Згодом і її внесок був оцінений. Однак, коли її у кандидатуру висунули на премію, Генрієтта померла. Її ж нагороду отримав Шеплі. 

Сесілія Хелена Пейн

Сесілія Хелена Пейн / оформлення Бахмут IN.UA

Сесілія Пейн — одна із найуспішніших жінок в астрономії XX століття, яка також стала першою професоркою в Гарвардському університеті.

Ситуація, з якою зіткнулася Сесілія Хелена Пейн, досить іронічна. Почалася вона тоді, коли їй було всього 25 років. Саме тоді вона, навчаючись в Кембриджі, ненароком довела науковій спільноті, що зірки складаються переважно з гелію та водню. На той час ця думка була революційною, адже вчені були впевнені, що за складом Сонце майже не відрізняється від Землі.

Багато астрономів називали її дисертацію “найкращою в історії”. Один із них, Генрі Норріс Рассел, навіть заявив, що така теорія надто чудова, щоб бути правдою. Саме тому він переконав науковицю написати розмитий і невпевнений висновок до роботи, який у результаті звів її новизну нанівець.

Не минуло й чотирьох років, як Генрі Норріс Рассел опублікував аналогічну працю вже під своїм ім’ям. Він побіжно згадав заслуги Пейн, однак при цьому привласнив усе відкриття собі. 

Піком абсурдності її ситуації став 1976 рік, коли її внесок у науку людства відзначили премією… імені Генрі Норріса Рассела — людини, яка викрала її відкриття. 

Еліс Бол

Еліс Бол / оформлення Бахмут IN.UA

Еліс Бол прожила всього 24 роки, але за цей час встигла винайти перші ліки від небезпечної прокази без побічних ефектів. 

Історія цього відкриття почалася під час роботи над дисертацією в Гавайському університеті. Тоді дослідниці вдалося вивчити властивості олії чаульмугра, яку лікарі намагалися давати пацієнтам із проказою. У пероральній формі олія давала гарний ефект проти симптомів хвороби, проте викликало побічні ефекти.

Еліс Бол змогла доробити цю речовину, ізолювавши етилові ефіри жирних кислот в олії. Вже готовий препарат можна було вводити ін’єкціями.

Науковиця померла у віці 24 років, ймовірно, від отруєння парами хлору у лабораторії. Бол так і не встигла опублікувати своє дослідження. Однак, це зробив її колега Артур Дін, при цьому поставивши своє ім’я під роботою. Самі ж ліки виявились ефективними, через що їх використовували до 1940-х, доки не були розроблені більш сучасні препарати на основі сульфінів.

Відкриття Еліс Бол могло б бути забутим, якби її записи не знайшли в лабораторних журналах. 

Ліза Майтнер

Ліза Майтнер / оформлення Бахмут IN.UA

Відома австрійська вчена Ліза Майтнер, яка працювала в галузі ядерної фізики та ядерної хімії, ще при житті зіткнулася з гендерними стереотипами та привласненням власного відкриття. 

Ця історія почалася в 1932 році після відкриття нейтрона як складової атому. В цей час почалося активне обговорення питання про створення трансуранових елементів. Одними з передових вчених в цій галузі були Ліза Майтнер та Отто Ганн. У листопаді 1938 року саме Майтнер першою в історії вдалося розщепити атомне ядро ​​на частини, у результаті чого з’явилися ядра барію й криптону, а також виділялося багато тепла. Ліза Мейтнер також першою провела розрахунки з урахуванням усіх можливих аспектів експерименту. Подальше вивчення виявило дуже багато важливих аспектів, зокрема те, що відкриття може використовуватися для створення зброї масового ураження.

Загалом відкриття Мейтнер було відомим у науковому колі фізиків-ядерників, однак першим публічно про нього розповів її колега Отто Ганн у 1944 році. За це він отримав Нобелівську премію з хімії. Багато хто з істориків стверджує, що Мейтнер не дали премію з іншої причини: — одним із членів комітету був Карл Манне Георг Сігбан, який відверто недолюблював Майтнер.

Нетті Марія Стівенс

Нетті Марія Стівенс / оформлення Бахмут IN.UA

Нетті Марія Стівенс — вчена, яку можна вважати однією з найвизначніших у галузі генетики, адже їй вдалося з’ясувати, що саме від їх комбінацій залежить стать плоду в момент зачаття.

Відкриття сталося на початку XX століття, коли Стівенс вивчала самок і самців борошняного хрущака. Дослідниці вдалося виявити те, що самці виробляють два різні типи хромосом: одна несла велику хромосому (X), а інша — маленьку (Y). При заплідненні великою хромосомою з’являлося потомство жіночої статі, а маленькою — чоловічої. Пізніше вчена перевірила цю теорію на 50 видах комах, розробивши концепцію хромосомного визначення статі, яка залишається актуальною і сьогодні для майже для всіх живих істот, включно з людьми.

Приблизно в цей час генетик Едмунд Бічер Вілсон провів схоже незалежне дослідження на клопах. Він зробив декілька помилок при спробах пояснити вплив хромосомних комбінацій на стать. І хоча дослідження Стівенс було повнішим, звання першовідкривача дісталося Вілсону.

Мері Еннінг

Портрет Мері Еннінг / оформлення Бахмут IN.UA

Мері Еннінг — незвична постать для наукового товариства, адже вона була звичайним любителем палеонтології. Однак саме їй вдалося знайти велику кількість викопних решток, які відкривали вченим нові види.

Її шлях у палеонтологію почався у віці 12 років, коли вона разом із братом знайшла скелет іхтіозавра — морської рептилії, що вимерла у минулому. Проданий скелет дістався палеонтологу Еверарду Хоуму, який опублікував наукову роботу про нього у 1814 році, а через п’ять років виставив у Британському музеї в Лондоні.

Мері цікавилася наукою, через що почала її самостійне вивчення. Їй вдалося вивчити дослідження натураліста та палеонтолога Жоржа Кюв’є, а також опанувати навички витягування кісток та відновлення скелетів давно зниклих видів.

У віці 24 років вона знайшла перший в історії повний скелет ще однієї стародавньої рептилії — плезіозавру. Проте через свою стать і низьке походження вона мала права самостійно описати відкритий нею вигляд. Ця честь дісталася Вільяму Конібер. Скелет довелося продати, як і десятки інших знахідок (іхтіозаврів, копалин риб та молюсків), які Мері з ризиком для життя видобувала під час штормів та зсувів.

Загалом робота зробила Мері Еннінг досить популярною фігурою серед палеонтологів Європи. Так, натураліст Людвіг Лейнгардт назвав дівчину “принцесою палеонтології”, а швейцарський учений Луї Агассіс назвав на її честь два види риб.

Мілева Марич

Мілева Марич / оформлення Бахмут IN.UA

Не існує людини у світі, яка б не знала Альберта Ейнштейна. Йому належать декілька фундаментальних робіт, які змінили усю основу фізики. Проте, існує теорія, що за атомною, квантовою та теорію відносності стояв не він, а його перша дружина Мілева Марич.

Така легенда ґрунтується на біографії жінки, яка була написана Десанкою Трбухович-Гюрич. В цій роботі йдеться про те, що, мовляв, фізик Авраам Йоффе бачив оригінальні рукописи, де Ейнштейн та Марич були вказані співавторами. Однак Иоффе писав, що автором трьох відомих теорій був “невідомий чиновник патентного бюро в Берні з фамілією Ейнштейн-Маріті”. 

Зазначимо, Маріті — це латинізований варіант фамілії “Марич”, до якого додалося прізвище чоловіка, що є традицією у Швейцарії де проживало подружжя.

Тротула Салернська

Зображення Тротули Салернської / оформлення Бахмут IN.UA

Тротула де Руджеро або Тротула Салернська — відома лікарка XI-XII століття, яка працювала в Салерно, що в Італії. Вона створила кілька робіт про здоров’я жінок, у тому числі й опис жіночих хвороб. Ці тексти у середньовічній Європі були основним джерелом інформації про жіноче здоров’я.

Всі роботи науковиці після її смерті почали приписуватися авторам чоловічої статі. Спочатку її роботу приписували чоловікові та синові, далі, у міру передачі інформації, чернець переплутав її ім’я з чоловічим. Ба більше, її колеги лікарі та вчені тих часів ставилися максимально вороже до жінок, через що сам факт її існування заперечувався. 

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Якими були Кліщіївка та Андріївка до війни

Микола Ситник 11:00, 25 Травня 2024
Кліщіївський водозабір
Селище під Бахмутом / скриншот

Кліщіївка та Андріївка — невеликі села Іванівського старостинського округу Бахмутської територіальної громади. Росіяни захопили Кліщіївку у січні 2023 року, Андріївку — взимку 2022 року. Трохи згодом Сили оборони України деокупували ці населені пункти, які вщент знищили російські війська. Наразі вони знаходяться прямо на лінії фронту.

Староста Іванівського старостинського округу Бахмутської міської об’єднаної територіальної громади Олена Данько у коментарі “Бахмут. IN. UA” розповіла, якими були Кліщіївка та Андріївка до повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Населення Кліщіївкn та Андріївкb

За словами старости, до війни у двох селах проживали 520 осіб.

Кліщіївка та Андріївка знаходяться на відстані трьох кілометрів. У Кліщіївці мешкали на початок війни 443 особи. Там проживали пенсіонери, люди похилого віку, молодь і діти. Дітей ми возили до Іванівської школи шкільним автобусом.

У селі Андріївка на початок війни мешкали 77 осіб. Переважно це були люди похилого віку. Село було маленьке, люди займалися своїми городами. Дітей там було мало, вони їздили навчатися до Іванівської школи та в селище Курдюмівка, до якого добиралися електропотягом.

Олена Данько // староста Іванівського старостинського округу

Староста Іванівського старостинського округу Олена Данько
Староста Іванівського старостинського округу Олена Данько / скриншот із сюжету Бахмут 1571. Бахмутські новини

Як жили люди

Кліщіївка знаходиться приблизно за сім кілометрів від Бахмута. Тут проходив залізничний шлях, який з’єднував Бахмут, Кліщіївку та Андріївку.

Люди добиралися залізницею: ходили електропотяги, автобус між селами не ходив. Більшість мешканців працювали в Бахмуті та на сільськогосподарських роботах. Підприємств у Кліщіївці чи Андріївці не було. Місцеві фермери вирощували зернові культури, соняшник та кукурудзу. Одне підприємство займалося вирощуванням грибів. У Кліщіївці діяв водозабір. Цей Кліщіївський водозабір забезпечував водою Бахмут і селище Опитне.

Олена Данько // староста Іванівського старостинського округу

Дитячий майданчик у Кліщіївці
Дитячий майданчик у Кліщіївці біля водойми / фото з архіву Олени Данько
Кліщіївський водозабір
Кліщіївський водозабір / скриншот із відео КП «Бахмут-вода»

Пані Олена додала, на два села у Кліщіївці діяв соціальний центр. Там знаходилось робоче місце поштаря, який обслуговував і Кліщіївку, і Андріївку.

Був фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП), куди приїжджав сімейний лікар села Іванівське, і проводив прийом місцевих мешканців; була сільська бібліотека та сільський клуб. Працювали магазини, працював квартальний комітет, який входив до складу Бахмутського територіальної громади.

Село дуже жваве було. Мешканці активно брали участь у заходах Іванівського старостинського округу. Вони проводили багато культурно-масових заходів, і день села там відзначали жваво і активно. Люди жили звичайним життям і раділи йому.

Олена Данько // староста Іванівського старостинського округу

Мешканці біля клубу
Мешканці Кліщіївки біля сільського клубу / фото з архіву Олени Данько

Храм, що “вистояв”

Зазначимо, що в Кліщіївці знаходиться унікальний храм — Церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в 1841 році. Саме на тлі її руїн ЗСУ оголосили про звільнення села від росіян.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці / фото з відкритих джерел
Українські захисники, які деокупували Кліщіївку (80-та окрема десантно-штурмова бригада, 5-та окрема штурмова бригада, 95-та ОДШБр, Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»)
Українські захисники, які деокупували Кліщіївку (80-та окрема десантно-штурмова бригада, 5-та окрема штурмова бригада, 95-та ОДШБр, Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України “Лють”) / скриншот із відео 80-ї ОДШБр ЗСУ

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як росія намагалася присвоїти собі бахмутську кінорежисерку

Семаковська Тетяна 12:00, 23 Травня 2024

Кінорежисерка Лариса Шепітько родом з Бахмута, вона  не дивлячись на штучне зросійщення і радянську пропаганду Лариса Шепітько творила фільми просякнуті українським духом, але попри те росія й далі намагається присвоїти собі всі заслуги бахмутянки.

Бахмутський історик Микита Безмен розвінчує міфи про Ларису Шепітько.

Ментором бахмутянки став Олександр Довженко

Лариса Шепітько народилася 6 січня 1938 року в Бахмуті. Мати була вчителькою, а батько покинув родину, коли Лариса була маленька. Після війни родина переїхала у Львів, де Лариса закінчила середню школу. Ще дитиною Лариса випадково потрапила на зйомки фільму “Овід”, де була цілком вражена магією кіномистецтва (Овід – це радянський художній фільм 1955, який зайняв 3 місце серед лідерів прокату, зібравши 39,16 млн глядачів). 

photo 2023 07 09 22 13 56 03b88
Лариса Шепітько / фото з відкритих джерел

Лариса була зачарована і на все життя отримала мотивацію розвивати українське кіномистецтво. У 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії на режисерський факультет. Куратором Лариси стає легендарний український митець – Олександр Довженко. 

Ще в студентські роки знялася в кількох фільмах як акторка, в тому числі в “Поемі про море” (1958), початій Довженком та завершеній його дружиною, Юлією Солнцевою. Картина оповідає про драму, на яку обернулося будівництво Каховської ГЕС для жителів ближнього до станції села. 

Картина отримала ряд нагород на Всесоюзному і міжнародних кінофестивалях. Олександр Довженко був посмертно відзначений ленінською премією (1959).

Перший повнометражний фільм Лариси Шепітько — дипломна робота “Спека” (1963), який розповідає про важку долю простих юнаків і дівчат, що на власному ентузіазмі відправилися освоювати Цілинні землі. Цей фільм одразу здобув міжнародну нагороду в Чехії. 

Популярність фільмів режисерки визнавали на Берлінському кінофестивалі

photo 2023 07 09 22 14 15 57567
Лариса Шепітько / фото з відкритих джерел

Популярність Шепітько приніс її другий фільм — “Крила” (1966) про долю повоєнної льотчиці Наталії Петрухіної. Одну з найкращих своїх ролей у цьому фільмі виконала саме українка Майя Булгакова, визнана в 1966 “найкращою акторкою року”.

Потім Шепітько знімає свій перший кольоровий фільм: новорічну музичну казку “О тринадцятій годині ночі” (1969), — із такими відомими акторами, як Володимир Басов, Георгій Віцин, Зіновій Гердт, Спартак Мішулін, Анатолій Папанов.

Друга (й остання) кольорова картина режисерки “Ти і я” (1972) знята за сценарієм Лариси Шепітько і Геннадія Шпаликова і присвячена їх поколінню тридцятилітніх. У Венеції режисерка була нагороджена за цю картину медаллю в конкурсі молодого кіно.

photo 2023 07 09 22 14 34 669c9
Лариса з чоловіком / фото з відкритих джерел

Міжнародна репутація Шепітько зростала, і в 1978 році її запросили увійти до журі Берлінського кінофестивалю.

Останню роботу Лариса не завершила через трагічну і раптову смерть в автокатастрофі. Роботу над фільмом “Матера” завершив чоловік Лариси Шепітько, кінорежисер Елем Клімов, який назвав картину “Прощання” (1982).

Він також зняв документальний фільм “Лариса” (1980), змонтований із фрагментів її фільмів та інтерв’ю з її колегами. Важко перелічити кількість кіно робот і премій, які Лариса Шепітько отримала за своє недовге життя. Багато робіт відомої режисерки просякнуті українським духом і розповідають про тяжку долю людей тягнучих радянське ярмо.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кліщіївський водозабір

Якими були Кліщіївка та Андріївка до війни

Кліщіївка та Андріївка — невеликі села Іванівського старостинського округу Бахмутської територіальної громади. Росіяни захопили Кліщіївку у січні 2023 року, Андріївку — взимку 2022 року. Трохи […]

11:00, 25.05.2024 Микола Ситник

Як росія намагалася присвоїти собі бахмутську кінорежисерку

Кінорежисерка Лариса Шепітько родом з Бахмута, вона  не дивлячись на штучне зросійщення і радянську пропаганду Лариса Шепітько творила фільми просякнуті українським духом, але попри те […]

День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни

Сьогодні, 18 травня, в Україні та світі святкують День музеїв, це свято є нагадуванням про необхідність знати власну історію, поважати її та робити висновки на […]

Скіфи, обереги та “буденки”: 10 маловідомих фактів про українські вишиванки

У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки — традиційне, але не офіційне, свято українського народу. Цьогоріч він припадає на 16 травня. Редакція Бахмут […]

11:00, 16.05.2024 Скопіч Дмитро

Сім жінок, котрі створили інноваційні винаходи, які привласнили собі чоловіки

Багато сучасних історичних книг часто розповідають про “великих” людей в науці, які ж насправді просто викрали чужу ідею. На жаль, так часто відбувалося з винахідницями, […]

15:45, 14.05.2024 Скопіч Дмитро