У майже знищеної під час Другої Світової війни Варшави, і нині зруйнованого росіянами Бахмута є чимало спільного. Мало хто вірив, що польська столиця постане з руїн. І позитивний досвід сусідньої країни показує, що все можливо — якщо є палке бажання і чітке планування.

М’який пил літав над містом

Після закінчення війни влада тодішньої Польської Народної Республіки розглядала ймовірність залишити польську столицю страхітливим антивоєнним пам’ятником – нагадуванням про звірства німецьких завойовників. Говорилося також про перенесення адміністративного центру Польщі до Любліна. 

Ось що про ті часи у книзі “Найкраще місто в світі. Варшава у відбудові 1944-1949 років” пише Гжегож Пьонтек.

85% будівель і 90% промислових підприємств Варшави було зруйновано дощенту. Але уже у 1980 році відбудоване варшавське Старе місто потрапило до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, де стало приємним винятком.

Адже це єдиний архітектурний ансамбль, відновлений після воєнного знищення майже повністю. Все це стало можливим завдяки невтомній реконструкції, розпочатій у 1945 році – складному тривалому процесові, який об’єднав не лише варшав’ян, а й усіх поляків. 

Перш ніж дійшло до очищення вулиць міста від уламків і решток зруйнованих стін, реконструкції передували розмови, планування, суперечки і палкі дискусії навколо того, що потрібно відбудовувати, а що – ні, а також навколо черговості відбудови. Згодом розпочалися виснажливі роботи із розмінування й ексгумації тіл, що їх знаходили під рештками будинків.

Економічне обґрунтування відновлення

За словами директора Варшавського столичного управління зі збереження пам’яток Міхала Красуцького, було однозначно вирішено відбудувати так звану “старувку” – Старе місто Варшави і Королівський тракт. Першочергово відроджували будинки, котрі хоч якось надавалися до життя, і куди можна було одразу заселити людей.

Оглядаючись на ті події, поляки кажуть, що варто розуміти, що відбудова не означатиме повернення міста до стану перед війною. Тож радять відмовитися від зайвих очікувань і будувати місто, виправляючи помилки найперших архітекторів, адаптуючи його до сучасного життя, яке неодмінно сюди завітає. 

До слова, поляки першими придумали вдале застосування завалам і уламкам міста – усього понад 20 млн м²  так званого “будівельного сміття”. Після війни було створено декілька штучних пагорбів, які існують у столиці й до сьогодні: це так звані Гірка Щеншлівицька (зараз це – гірка у парку, де навчаються лижному спорту й місце відпочинку), Копець Мочидловський та найбільший Копець Черняковський (зараз має назву “Курган Варшавського повстання”).

Залишками також укріпили русло річки Вісли поблизу залізничного вокзалу “Варшава Гданська”.

Разом із Зофією Яворовською та фундацією Brda він керує проєктом Okno, в рамках якого відправляє вікна з Польщі в Україну громадським організаціям на відбудову житла у зруйнованих війною містах.

Утім, він переконаний, що одного лишень бажання мешканців Бахмута буде недостатньо. 

Покінчити з імперською спадщиною

Варшавські експерти прогнозують, що важливим аспектом питання відродження Бахмута будуть розмови навколо відбудови пам’яток – тих, що існували раніше і нових, які постануть як результат російського вторгнення. Якщо у доцільності відбудови довоєнних пам’яток, що стосуються української історії, питань не виникатиме, то пам’ятники радянської окупації можуть викликати у громаді різні думки.

У Варшаві було вирішено твердо покінчити із російською імперською спадщиною. Як приклад, директор Варшавського столичного управління зі збереження пам’яток Міхал Красуцький наводить демонтаж православного собору Олександра Невського – символу російського панування на теренах Польщі. 

Поляки так завзято знищували пам’ятники радянського минулого, що поклали оком також на один із символів Варшави — Палац культури і науки на площі Дефіляд, зведений під керівництвом радянського архітектора Льва Руднєва.

“Ми демонтували комунізм, але не Палац імені Сталіна, який отримав це ім’я 7 березня 1953 року, через два дні після смерті генералісимуса”, – запит на дискусії такого штибу мають місце у пресі й досі.

Уродженці Варшави у розмовах щоразу підкреслюють, що не в захваті від цієї будівлі. Останнім часом палац називають опорним стовпом на шляху російської експансії на захід.

За словами польських експертів, з відбудовою і відродженням міста важливо буде зосередитися на встановленні пам’ятників і монументів загиблим місцевим жителям і воїнам, які обороняли Бахмут. І маючи зараз позитивний приклад Варшави, можна резюмувати, що цінність тих пам’ятників не у монументалізмі, такому типовому для радянського штибу вшанування.

Вона – у донесенні й збереженні пам’яті кожного загиблого у місті, на кожній вулиці й у кожному районі. Без невеликих місць вшанування поряд із будинками буде важко пережити й переосмислити травму, яка ще довгі роки буде частиною буденності кожного жителя Бахмута. Без місць пам’яті у нововідбудованому місті неможливо буде збудувати щасливого життя. Доведено досвідом Варшави.

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine

Читайте також:

• Як відновлюватимуть зв’язок у деокупованому Бахмуті
• Відбудова Бахмута: як не допустити розкрадання грошей
• Чи можливо відбудувати Бахмут після перемоги

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні створили Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) для Державного агентства відновлення. Новий орган допомагатиме прозоріше використовувати кошти.

Про це повідомили в Агентстві відновлення.

Відновлення України

Рішення про створення Централізованої закупівельної агенції було ухвалено в Кабінеті міністрів ще 1 квітня. Структура вже запрацювала. Загальну роботу ЦЗО координуватиме Агентство відновлення. Закупівлі через ЦЗО почнуть після наказу Агентства відновлення. Незабаром презентують модель закупівельної організації. Також оголосять конкурс на відбір керівника.

“Стандарти ЄС, мінімізація корупційних ризиків та оптимізація витрат — основні принципи роботи ЦЗО. Ми закладаємо фундамент чесної, міжнародно визнаної системи закупівель відновлення“, — наголошує голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Функції закупівельної організації виконуватиме державне підприємство “Інфраструктурні проєкти”, яке має покращувати якість процедури закупівель для будівництва, визначивши єдині вимоги, систему контролю та звітності.

Через новоутворену організацію закуповуватимуть експертизу будівництва, технагляд, інженерні послуги, будівельні роботи та необхідні матеріали, а також утримання доріг. Все це проходитиме через відкриті торги.

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги станом на 2025 рік
• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!