“Ваша дитина до камінг-ауту й після — це одна й та ж людина”: як батькам правильно реагувати на ЛГБТ-підлітка

Семаковська Тетяна 18:06, 4 Жовтня 2023
Ілюстрація Бахмут IN. UA

Дорослішання — це непростий етап в житті підлітка. В цей час відбувається багато змін — як фізичних, так й внутрішніх. Під час цього періоду діти починають усвідомлювати свої вподобання, і вони не завжди можуть бути звичними для більшості. Відтак, дівчинці може подобатися дівчинка, а хлопчику — хлопчик, або ж підліток починає себе некомфортно відчувати в своєму тілі й відносить себе до трансгендерних людей. Для батьків, особливо із консервативних сімей, такі зміни у дитині можуть бути незрозумілими.

Координатор комунікацій КиївПрайд Едвард Різ надав інструкцію для редакції, як діяти батькам, дитина яких належить до ЛГБТІК-спільноти, або хоче зробити камінг-аут. Ми запитали в Едварда також й про те, як підліткам знайти підтримку, якщо батьки виганяють з дому чи не сприймають свою дитину після зізнання.

Примітка: Камінг-аут — це процес добровільного й усвідомленого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності. Цей термін застосовується здебільшого стосовно ЛГБТ, які усвідомили себе як лесбійка, гей, бісексуальна, трансгендерна, або пансексуальна людина.

Дитину, яка зробила камінг-аут, потрібно підтримувати

Підліткам важлива підтримка/ Pexels

Ваша дитина до камінг-ауту й після камінг-ауту — це одна й та сама людина. Коли Ваша дитина говорить, що вона є бісексуальною, гомосексуальною або трансгендерною — у ній нічого не змінюється. Вона весь цей час була такою, просто ви про це не знали, й вона, можливо, про це не знала.

Едвард Різ // Координатор комунікацій КиївПрайд

Едвард пояснює, що не всі люди одразу розуміють свої вподобання, а шлях дитини до розуміння себе може бути довгим та буремним. Батькам у цей момент важливо показати дитині, що вони розуміють її, продемонструвати свою підтримку та любов, до якої звикла дитина. 

Важливо розуміти й те, що дитина, роблячи камінг-аут, виходить зі своєї зони комфорту, адже в школі вона може попасти під булінг, а на додачу ще й нерозуміння батьків. Тож, їй вкрай важливо, щоб поруч були люди, які підтримують — ідеально, якщо це будуть батьки, додає Едвард Різ.

Що робити підлітку, який не отримав підтримку від батьків?

Не залишайте дитину без підтримки/ Pexels

Бувають випадки, коли дитина відкрилася перед батьками, але не отримала підтримки, а в школі підлітка теж можуть не зрозуміти. У такому випадку єдиною опорою для дитини стають чужі люди, якщо рідні батьки відмовляють їй.

Якщо у вас в школі є психолог, то можна звертатися за допомогою до нього, каже Едвард Різ. Якщо психолога немає, то можна звернутися до ГО Ла Страда. 

До Ла Стради можна звернутися ще й на національну гарячу лінію для дітей та молоді за номерами: 116 111 (безкоштовно з мобільного) або 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та з мобільних телефонів).

Якщо вам потрібна психологічна підтримка, то також можна звернутися до Київ Прайду. Обмежень по віку немає, тобто приходять й люди, які ще не досягли повноліття.

Вони можуть поговорити з іншими людьми, з професійними психологами. Залежно від того, у якому місті знаходиться підліток — він може приходити на івенти, які влаштовують ЛГБТІК-організації.

пояснює Едвар Річ // про пошук підтримки для ЛГБТ-молоді

Що робити батькам, якщо вони переживають за безпеку підлітка, який відносить себе до ЛГБТІК-спільноти?

Координатор комунікацій Едвард Різ від Київ Прайд наголошує, що для того, аби максимально вберегти дитину, потрібно пояснити їй, як правильно поводитися з поліцією, коли слід її викликати.

Я дуже сподіваюся, що прийде час, коли жінкам не прийдеться дотримуватися правил, аби їх не зґвалтували, а людям-ЛГБТ — аби на них не напали. Для того, щоб цей процес відбувся швидше, потрібно просувати законопроєкт 5488, який лежить в парламенті. Цей проєкт присвячений криміналізації злочинів на ґрунті ненависті до жінок, людей різних рас, статей та гендерів. Батьки мають підтримувати дитину, щоб вона довіряла їм й могла сказати, що з нею щось сталося.

//

Примітка: Законопроєкт 5488, який не спрямований на захист якихось окремих соціальних груп — він пропонує рівний захист всім громадянам України, незалежно від їхньої національності, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, статі, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, місця проживання тощо.

Співрозмовник пояснює, якщо ви хвилюєтесь за безпеку, то попросіть дитину не використовувати відкрито символіку ЛГБТ, наприклад, аксесуари з веселковим прапором або іншими прапорами субспільнот.

Едуард каже, що вкрай сумно говорити про такі правила, бо таким чином ми обмежуємо свободу та самовираження людини. Крім того, передбачити напади ми не можемо, але навчити дитину розуміти свої права та правила поведінки з правоохоронцями — це в наших силах.

Напади на ЛГБТ. Що робити?

ЛГБТ-спільнота/ Pexels

Едвард пояснює, що багато нападів залишаються незафіксованими, бо люди бояться викликати поліцію. Однак, чим більше поліція фіксує такі випадки, тим менше охоти нападати буде у кривдників.

За останній рік зафіксованих нападів було трішки більше, ніж раніше. Але це може говорити й про те, що люди почали частіше викликати поліцію, що є гарною тенденцією. Ми не можемо знати точне число нападів, бо не всі звертаються до поліції. Але є великий прогрес в тому, що за останні роки стало більше фіксації подібних справ.

Едвард Різ // про напади на ЛГБТ

Також, каже співрозмовник, наявність комендантської години підвищує безпеку людей ЛГБТ, бо менше людей гуляють на вулиці, зокрема й тих нападників, які гуляють в центрі Києва.

Як підлітку підготуватися до камінг-ауту?

Едвард згадує, що його досвід камінг-ауту перед батьками був негативним, тому він радить насамперед подумати про свою безпеку — особливо якщо ви бачите, що ваші батьки або родичі можуть бути гомофобами.

Як дізнатися, чи ваші рідні не гомофоби?

Батьки можуть позитивно сприйняти зізнання дитини/Pexels

Едвард радить спостерігати за реакцією рідних, коли вони бачать новини про ЛГБТ, чи будь-які інші згадки. Якщо ви помічаєте різкі агресивні висловлювання в сторону спільноти, демонстрацію відрази, або ж батьки є сильно віруючими людьми тощо — то не варто робити камінг-аут.

Адже насамперед це має бути безпечно для вас. Зробити зізнання можна вже у тому віці й стані, коли ви зможете забезпечити себе самостійно. Нерідко, каже Едвард, є випадки, коли батьки виганяють дітей з дому на вулицю після того, як дізнаються про їх гомосексуальність або ж вдаються до конверсійної терапії. 

Що потрібно знати про конверсійну терапію?

Зґвалтування – поширена “методика” у конверсійній терапії/ Pexels

Люди, які не належать до ЛГБТ-спільноти, можливо, ніколи не чули про конверсійну терапію, або як ще її називають корекцію гендерної ідентичності. Це сукупність методик, спрямованих на зміну сексуальної орієнтації людини з гомосексуальної на гетеросексуальну. У багатьох країнах така методика заборонена через неетичність і неефективність таких процедур.

Наслідки цієї терапії дуже жорстокі й можуть нанести дитині травму. Науково доведено, що ці практики не працюють. У конверсійній терапії дозволяють використовувати гіпноз, електрошок, насильство, побиття, корекційне зґвалтування лесбійок та бісексуальних жінок, використання психотропних препаратів. Так “лікують” гомосексуальність і трансгендерність. Всі ці речі існують в Україні теж, в першу чергу цим займається церква.

Едвард Різ // про методи “лікування” для ЛГБТ

Підготовка батьків до камінг-ауту

Якщо ви переконалися, що ваші батьки нормально реагують на новини та згадки про ЛГБТ, то можна спробувати їх підготувати. Едвард радить подивитися разом фільм — наводить у приклад серіал “Коли завмирає серце”.

Цей серіал є екранізацією коміксу, який виходить в Україні у видавництві “Видавництво”

Уривок з коміксу/ скріншот

Крім того, батькам можна запропонувати звернутися до організації Терго, яка займається саме з батьками дітей.

Як батькам повернути довіру підлітка, якщо спочатку вони відреагували на камінг-аут негативно?

Повернути довіру підлітка буде дуже важко, зауважує Едвард, але це можливо. Можна почати зі щирого вибачення за те, що ви відвернулися від дитини у важкий момент та пояснення своїх почуттів.

Найважливішою опцією буде поговорити, сконструювати хорошу розмову. Сісти разом й показати дитині, що ви готові сприймати зміни. Наприклад, якщо це трансгендерна дитина, то вона може попросити називати її іншим іменем — не тим, яким ви звикли, чи іншими займенниками.

Після цього потрібно сказати прямо, що ви злякалися, не знали, як маєте реагувати, але зараз хотіли б дізнатися більше та підтримати. Ще один варіант примирення з дитиною — знайти фільм або серіал про ЛГБТ й запропонувати подивитися його разом. Головне — продемонструвати дитині, що ви її підтримуєте.

@edwardrreese99 Трансгендерні люди нікому не шкодять, а от #терф – дуже 😞 #тіктокукраїнською #лгбт #трансгендерність #фемінізм ♬ original sound – Edward Reese

Едвард Різ радить підписатися на його Тік Ток, де він зрозуміло та просто пояснює складні речі для дітей та батьків. Це онлайн-освітній майданчик, який доступний кожному.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як зберігати внутрішню стійкість під час війни: поради бахмутського психолога 

Валентина Славінська Славінська Валентина 13:00, 10 Травня 2024
Психологічна підтримка / фото ілюстративне

Психолог Андрій Кузнєцов розповів про те, як зберігати психологічну стійкість серед постійних викликів і тривоги війни. Його рекомендації допоможуть бахмутянам знайти баланс між надією та конкретними діями для покращення емоційного стану.

Редакція Бахмут.IN.UA зібрала основні поради психолога.

Як покращити самопочуття під час війни

Головним наративом для бахмутян у 2023 році стало повернення додому та отримання компенсацій за зруйновані оселі. Люди покладалися на швидкі успіхи в контрнаступі, що давало їм надію та зменшувало тривогу.

Однак з часом, коли очікування не справджувалися, люди впадали у відчай. Потім з’являвся новий інформаційний привід, і надія поверталася. Такі емоційні гойдалки лише виснажували бахмутян.

Ключі до стійкості 

Психолог Кузнєцов радить зосереджуватися на тому, що можна зробити вже зараз для покращення свого становища. Це допоможе знизити стрес і реалістичніше планувати майбутнє. Важливо також збалансувати надію з конкретними діями для формування стійкості.

“У таких емоційних гойдалках люди тільки більше виснажували себе.  Ніхто не може заборонити людині надіятись і вірити у краще майбутнє, перемогу і повернення додому. Але, якщо ці думки залишаються лише думками, то вони з часом перетворюються на переконання, що все станеться само собою і не потрібно докладати власних зусиль”, – пояснює фахівець.. 

Водночас  однією зі складових стійкості, тобто здатності відновлюватися і протистояти труднощам, і є вміння бачити реальність та нові виклики, концентруючись на цьому, що зараз можна зробити, щоб покращити своє становище. Звісно, спираючись на власний досвід та ресурси, які є поруч.

Тому важливо робити те, на що зараз можете вплинути, завдяки цьому ви покращуєте свій емоційний стан, знижуєте рівень стресу і більш реалістично плануєте майбутнє. 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Втрату житла проживають, як власне поранення”: психологиня про те, як спілкуватися з ВПО

Семаковська Тетяна 12:00, 10 Травня 2024

Малі громади, села та великі міста поповнилися новими мешканцями з різних регіонів України. Внутрішньо переміщені особи змушені заново починати життя, однак, подекуди цей і без того важкий процес ускладнюють конфлікти з приймаючими громадами та неможливість порозумітися.

Як громадам та ВПО знайти спільну мову одне з одним, які проблеми ВПО стоять на шляху адаптації та як її пришвидшити — читайте в матеріалі редакції “Бахмут. IN.UA”. Експерткою цього матеріалу стала психологиня Тетяна Назаренко.

Питання: Скільки триває психологічна адаптація ВПО у новій громаді?

3 7dd06

Відповідь: За словами психологині, немає універсального терміну та часу, після якого людину  можна вважати адаптованою. Так само як немає універсальної пігулки від болю, все індивідуально. Одна людина може адаптуватися за кілька місяців, а іншій не вистачить й року.

“Ми маємо розуміти, що адаптація — це процес, а не кінцевий результат. Він може йти швидко, а може, навпаки, дуже повільно. Це залежить від різних факторів, зокрема, й  зовнішніх. Якщо людина, яка все життя прожила в місті, переїхала в село, то можливостей там може бути менше. Натомість, якщо людина опинилася в місті, то  матиме більше  шансів для розвитку, як-от роботу чи житло”, — пояснює Тетяна Назаренко.

Також важливими факторами є внутрішні, фінансові, емоційні та соціальні ресурси.

Питання: Які є етапи інтеграції в приймаючу громаду?

1 19fbd

Відповідь: “Якщо вимушений переїзд ми розглядатимемо з точки зору концепції стадій переживання горя, то переїзд — це власне і є горе, бо йдеться про втрату домівки, звичайного побуту, минулого рівня життя, роботи, соціального статусу тощо. Людина буде проживати ці процеси не обов’язково лінійно (концепція свідчить про послідовність стадій – заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття, – авт.),  етапи можуть чергуватися”, — наголошує фахівчиня.

Під час інтеграції  в громаду ВПО можуть відчувати:

  • сум,
  • тривогу,
  • депресію,
  • травматичний стрес,
  • інші  реакції, які  потребують лікарської допомоги.

Попри це людина може відчувати і позитивні емоції: почуття надії, згуртованість, посттравматичне зростання.

Посттравматичне зростання — це переосмислення людиною свого життя під  впливом важких обставин, яке призводить до  позитивних змін —  відкриття нових можливостей, розвитку талантів, переоцінки життєвих цінностей. 

“Цей стан характеризується відчуттям особистої сили: “Я це подолав, у мене є сили залишити сум позаду та почати нове життя”. Це і є позитивні зміни”, — пояснює психологиня.

Питання: як можна полегшити процес адаптації для ВПО?

4 99dc0

Відповідь: Приймаюча громада може зробити свій внесок в адаптацію ВПО. Насамперед йдеться про  інформування переселенців. Важливо продемонструвати, що люди готові допомагати один одному.

“Людина має користуватися як власними ресурсами (такими як  навички життєстійкості та психологічного відновлення), так і зовнішніми з боку приймаючої громади, що  також може позитивно впливати на  процес інтегрування. Мова йде про інформування: де знайти роботу, житло, медичну допомогу  та практичну  гуманітарну допомогу вразливим верствам населення – жінкам з дітьми, вагітним, багатодітним родинам, чи людям з особливими потребами”, — каже психологиня.

Також ВПО допоможе  врегулювання  та спрощення бюрократичних процедур.

Питання: як діяти, коли людина неочікувано реагує на подію, наприклад, проявляє агресію чи сміється, коли говорить про травму?

5 a48a0

Відповідь: Тетяна Назаренко радить всім пройти курси першої психологічної допомоги.Ці знання значно спростять ваше життя та допоможуть правильно комунікувати з людиною, яка пережила травматичну подію. 

За посиланням ви знайдете безоплатні курси психологічної допомоги на Prometheus. Також базові навички можна знайти на платформі EdEra, цей курс розроблений з ініціативи Олени Зеленської.

“Кожна ситуація індивідуальна. На жаль, немає якоїсь універсальної поради для таких випадків. Я раджу людям дивитися на реакцію співрозмовника, його поведінку. Насправді в більшості випадків ми розуміємо, що саме відбувається з людиною й здогадуємось, як правильно вчинити: помовчати, висловити підтримку, обійняти, якщо це доречно (ред. спитайте в особи, чи можна це зробити, це стосується будь-яких фізичних контактів), взяти за руку, залишити наодинці. Можна спитати прямо: “Хочеш, я зараз посиджу з тобою, поговорю, помовчу?”. Це питання цілком нормальне. Людина сама скаже, що вона зараз хоче. Важливо комунікувати”, — пояснює фахівчиня.

Питання: Що можна порадити людині, поруч з якою почали жити ВПО? Часом сусіди можуть боятися навіть познайомитися, бо не знають, з чого почати розмову. Як встановити перший контакт? Чого не можна робити? Як людині з приймаючої громади реагувати на те, що ВПО не хочуть знайомитися? Чому так може відбуватися?

6 2efd4

Відповідь: Зверніть увагу, що під час спілкування з внутрішньо переміщеною особою варто:

  • Не примушувати розповідати  про пережиті травматичні події. Якщо ж людина виявила бажання розповісти сама, важливо вміти слухати. 
  • Уникати будь-якої оцінки почутого, не  говорити, як би ви вчинили в тій, чи іншій ситуації.
  • Не говорити фраз на кшталт: “Радій, що ти взагалі вижив”, “Добре, що ти в безпеці”, “Не сумуй, ти переїхав, в тебе все є”.
  • Якщо людина почала розповідати вам про своє горе, не починати говорити про своє. Мірятися проблемами не доречно. 
  • Не розповідати почуте стороннім особам задля уникнення осуду чи пліток.
  • Уникати порожніх обіцянок та підбадьорень, запевнень у тому, що “все буде добре”. 
  • Якщо ви приймаюча сторона, не думайте, що варто вирішувати всі питання за людину: ви можете підтримувати, але не відбирати у людині її самостійність.

“Безперечно,  людям важко, але важливо розуміти свою роль. Ви, як приймаюча сторона, маєте допомагати пристосуватися до нового життя, але саме людина має це робити”, — говорить психологиня Тетяна Назаренко.

Якщо людина не хоче з Вами знайомитися, не слід сприймати це негативно. Адже, це особисте бажання особи,  слід ставитися один до одного з повагою. Також слід проговорити, на яку допомогу може розраховувати людина, яка прибула в громаду, навіть якщо зараз вона не хоче знайомитися чи говорити. Дайте зрозуміти, що допомога завжди доступна для неї, які і подальше спілкування.

Питання: Як мешканцям громад, які стають транзитними, прийняти цей факт і не перестати допомагати новим людям?

7 78c55

Відповідь: Психологиня наголошує, що людям з приймаючої громади важливо отримувати психологічну допомогу. Особливо в тих населених пунктах, які стають для ВПО транзитними.

Яка це може бути психологічна допомога? 

  • Тренінги життєстійкості (це спеціальний комплекс вправ, які формують  ефективні взаємостосунки, що базуються на підтримці і довірі).
  • Тренінги психологічної розрядки (комплекс вправ, який допомагає опанувати та керувати своїми емоціями). 
  • Інтервізійні групи, де учасники можуть як “рівний-рівному” обговорити складні для себе питання.

Це зменшить стресове навантаження для приймаючої громади, яка організовує допомогу.

“Людям, які приймають переселенців, важливо зрозуміти свою важливу місію, мету. Адже у них може бути дві думки: негативна (“Нами користуються, нас не цінують”), й позитивна (“Наша місія полягає в тому, щоб стати для людини на якийсь час прихистком, щоб людина могла стати на ноги”). Це абсолютно полярні твердження.Одне гнітюче й руйнівне, а інше позитивне. Самому ці твердження важко сформувати, але з допомогою психологів — можливо”, — говорить Тетяна Назаренко.

Питання: Деякі ВПО скаржаться, що їх заселяють в оселі без води чи туалету, але мешканці приймаючої громади не розуміють, як їм реагувати на це, бо вони самі живуть у таких умовах і звикли до такого рівня комфорту. Як вирішувати такі ситуації без сварок та образ?

8 0b535

Відповідь: Питання комфорту після травматичного переїзду важливе, однак, кожен з нас по-різному його трактує. Для когось комфортом стане спільне ліжко в гуртожитку та тепла їжа,  іншому ж  потрібна окрема кімната з душем, ванною та кухнею. Обидва варіанти абсолютно нормальні, але приймаючій громаді потрібно розуміти, що вона не винна в тому, що не може задовольнити особисті потреби всіх людей.

“Треба розуміти, що всі люди несуть із собою різну культуру, різні умови для життя. Плюс варто пам’ятати, що люди, які переселяються, травмовані,  переживають великий стрес. Своєю чергою приймаюча громада може зіштовхнутися з агресією чи нерозумінням, або ж якраз із незадоволенням наданими умовами. Тут важливо навчитися формувати позитивне твердження: про себе проговорити, що ви надали ту допомогу, яку змогли. Не потрібно ображатися, або агресувати у відповідь. Усвідомте, що ви надали допомогу, а чи користуватися нею, чи ні — це вибір людини. Так ви відійдете від позиції жертви”, — каже Тетяна Назаренко.

Питання: Мовне питання часто стає приводом для конфліктів. Що робити ВПО, якщо їм  дорікають за російську мову, але вони наразі  не готові вчити або говорити українською? Як зробити так, щоб уникнути конфлікту ? Що робити у такому випадку громаді, для якої російська мова сприймається ворожою? 

9 47130

Відповідь: Мова часто стає приводом для конфліктів серед ВПО та приймаючих громад, повністю уникнути сварок вкрай важко, але усвідомити механізм, який допоможе обом сторонам знайти спільну мову — варто.

“Це питання складне та болюче, особливо для тих людей, які все життя розмовляли російською. Приймаюча громада повинна зрозуміти, що навіть якщо людина спілкується російською, це не означає, що вона прихильниця рф.  ВПО знаходяться в стресі, тож перехід на українську для них може сприйматися як зміна ідентичності. Ті люди, які перейшли на українську, виконали величезну роботу над собою. Як психолог скажу, що агресивна реакція на російськомовне населення не матиме результату. Тобто, від цього більше людей не почне розмовляти українською. 

Але що тоді може зробити приймаюча громада? Створити україномовне середовище:  навіть якщо людина говорить російською,відповідайте українською, не зліться, створюйте україномовні осередки для дітей та дорослих у громаді. Лагідна українізація працює найкраще”, — пояснює психологиня.

Питання: Як правильно реагувати громаді на відверті розмови ВПО, зокрема про  втрату дому чи близької людини? Часом ВПО говорять про  втрату матеріальних цінностей з таким самим болем, ніби йдеться про втрату життя. Як правильно реагувати? 

2 4c466

Відповідь: Ми ще не раз будемо стикатися з тим, що в нашому житті з’являтимуться люди, які втратили все: дім, рідних, роботу й душевний спокій. Часто в таких ситуаціях хочеться визнати, що ваше особисте горе більше й гірше, але така поведінка є деструктивною.

“Проживання горя для кожної людини суб’єктивне. Звичайно, немає нічого дорожчого за життя, втім суб’єктивно втрату домівки, житла чи роботи людина проживає, як власне поранення чи смерть. Люди проживають це горе, бо це важлива частина їхнього життя. Найкраще тут не мірятися  горем. В цій війні так чи інакше постраждали всі, напевно  залишилося дуже мало людей, які нікого не втратили. Ми всі заслуговуємо на підтримку, повагу та співчуття. Водночас злитися  в таких ситуаціях теж нормально. Саме біль втрати провокує емоцію злості”, — каже Тетяна Назаренко.

Питання: Що робити у випадку, коли мешканець  приймаючої громади поділився житлом/одягом, ВПО це прийняла, але  не подякувала або ж відреагувала на так, як очікувала цього людина? Як такий конфлікт вирішити? Як правильно допомогти та як правильно допомогу прийняти?

10 821ed

Відповідь: Часом наші очікування не співпадають з реальністю, це призводить до розчарування. Щоб уникнути цього відчуття, варто розглядати одразу кілька варіантів ситуації.

“Найкраще у таких ситуаціях всім поводитися, як дорослі люди. Коли ви пропонуєте допомогу друзям, вони прямо кажуть: “Так, я це візьму”, або “Дякую, мені це не потрібно”. Комунікація — один із головних факторів порозуміння.  ВПО варто  казати прямо, що їм наразі ця допомога не потрібна, а приймаюча сторона має бути готовою отримати відмову”, — пояснює фахівчиня.

Люди, які на вашу думку не так відреагували на допомогу, можуть бути у різному психологічному стані, однак, їх почуття – не ваша відповідальність. 

Питання: Часто між ВПО та приймаючою громадою виникає умовний поділ на “ми” і “вони” ? Чому так стається  та як з цим працювати?

11 8ec77

Відповідь: У людської  психіки є  особливість, згуртовуватися відповідно до одного травматичного досвіду. Саме це  створює поділ на “ми” та “вони”.

“Це нормальна ситуація після травматичної події. Серед військових є такий самий процес з 2014 року: подекуди вони ділять людей на тих, хто був на війні, й тих, хто не мав цього досвіду. Люди в травмі хочуть об’єднатися з такими самими людьми. Є така ірраціональна думка, що люди, які пережили однакові події, розуміють один одного. Що робити приймаючій громаді? Надати всю необхідну інформацію щодо сервісів які є,  також дуже добре на об’єднання громади працюють спільні заходи, осередки: гуртки для жінок, чоловіків та дітей за інтересами. Не потрібно концентруватися на тому, що нас роз’єднує. Варто навпаки робити якомога більше заходів, які допоможуть згуртуватися. Це може бути волонтерство, риболовля, ігри тощо”, — резюмує психологиня Тетяна Назаренко.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

ЛГБТ 6006f

Другий комітет Верховної Ради підтримав законопроєкт про цивільні партнерства

Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції підтримав законопроєкт № 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». Він став другим із комітетів парламенту, який розглянув документ.

depositphotos syda productions legalizatsiya odnostatevyh shlubiv samesex marriage 3f2ca

Комітет Верховної Ради підтримав законопроєкт, який дозволить реєструвати одностатеві шлюби

Комітет з питань молоді і спорту підтримав законопроєкт про реєстровані партнерства і рекомендував його для ухвалення Верховною Радою в першому читанні.

photo 5390809682131663929 y ba5df

Легалізація одностатевих шлюбів під час війни: масова підтримка та геї у ЗСУ

Чому саме під час війни з’явилась петиція про легалізацію одностатевих шлюбів, наскільки українське суспільство готове до таких рішень, які проблеми військових та їх близьких можна […]

129098844 3308265602634776 2247891079148653708 n c3eec

Мешканець Бахмута відверто про самосприйняття та важливість сексуальної освіти

З підліткового періоду наш герой зрозумів, що відчуває емоційний і еротичний потяг до людей своєї статі. Зараз Євгену 22 роки. Він погодився розказати, як вдалося […]