Український письменник Мирослав Лаюк написав книгу про Бахмут. Автор разом з фотографом Данилом Повловим відвідав Бахмут узимку та березні 2023 року. На основі свого досвіду створив книгу, присвячену місту-фортеці.
Про анонс продажу книги Мирослав Лаюк повідомляє на своїй Фейсбук-сторінці.
Бахмут. Книга
Кінець зими 2023 та початок весни став періодом найінтенсивніших боїв за Бахмут. У цей час місто відвідали письменник Мирослав Лаюк і фотограф Данило Павлов. Вони жили разом з українськими піхотинцями й артилеристами, медиками й капеланами, рятувальниками та дітьми.
Бахмут книга / Ukrainer
Свій досвід автори вмістили у 256 сторінок репортажів та есеїв про побут війни. У творі автор пояснює, чому військові роблять манікюр, як зʼявляються позивні у захисників тощо.
Загалом книга складається з двох частин. Перша у репортажах розповідає про зенітника, який щойно збив російський винищувач, батька й синів, які воюють пліч-о-пліч, вагнерівця, який любить Набокова.
Друга частина — це есеї-рефлексії про історію міста і культурну спадкоємність.
Зараз книгу можна придбати за 350 гривень на сайті Ukrainer, це ціна попереднього продажу, а згодом вона вартуватиме 400 гривень. Перші книги за передзамовленням почнуть розсилати 18 грудня 2023 року.
“В’язані янголи — це моє мистецтво. Це водночас і хобі, і можливість відволіктися” — так описує своє захоплення в’язанням переселенка з Бахмутського району Анна Шаповалова. До повномасштабної війни вона мешкала в селі Роздолівка, займалась домашнім господарством, а у вільний час в’язала. Після евакуації з рідного дому жінка на деякий час забула про своє хобі, втім згодом отримала натхнення і стала в’язати унікальні вироби.
Своєю історією Анна Шаповалова поділилась з редакцією Бахмут IN.UA.
В’язання було просто хобі
Анна Шаповалова родом із села Роздолівка Бахмутського району. Тут вона народилась, вивчилась і створила власну родину. Сім’я займалась домашнім господарством і городництвом. Час від часу Анна займалась улюбленим хобі — в’язанням. Та з початком повномасштабної війни жінка поставила його на паузу, адже потрібно було вивозити родину з небезпеки.
“До війни час від часу я займалася в’язанням. Це було захоплення просто для душі, також я в’язала речі своїм дітям. Потім, коли почалась повномасштабна війна, ми, звичайно ж, виїхали. Це було в лютому 2022 року. Тоді я закинула цю справу, адже було якось не до цього. Я з дітьми виїхала на захід України, а чоловік лишався в Бахмуті, оскільки був військовим”, — каже Анна Шаповалова.
Зараз пані Анна проживає в Черкасах. Тут вона знову згадала про своє хобі, яким займалась вдома. Натхнення несподівано прийшло перед зимовими святами. Жінка знову взяла гачок до рук, щоб зв’язати ялинкову іграшку.
“Це був 2024 рік, перед Новим роком. Тоді мені захотілось взяти гачок в руки і я подумала: “А чи не зв’язати мені якусь новорічну іграшку на ялинку?”. І чомусь захотілось зв’язати саме різдвяного янгола. В’язала тоді я просто інтуїтивно, спочатку взагалі не мала й поняття, як його робити. Було багато спроб, помилок, розпускань, але все-таки у мене вийшов янгол. Він став моєю першою роботою, так до мене прийшло натхнення створювати таких ангеликів”, — розповідає майстриня.
В’язані янголи / фото Анни Шаповалової
Окрім янголів в’яжу ранери, капелюшки й пояси
Спочатку майстриня Анна Шаповалова робила янголів в одному кольорі й стилі. Згодом вона почала експериментувати з кольорами й деталями.
“Спочатку це була просто ідея різдвяного ангелика на ялинку, нічого особливого в думках тоді не було. Але коли я побачила готовий виріб, то в мене почала розвиватися фантазія. Мені захотілося його зробити з волоссям, я зачіски пробувала робити. Потім почала ще й з кольорами гратися. Якщо спочатку це були бежеві кольори, колір льон, то потім я почала додавати рожеві, блакитні, жовті відтінки. Хоч я ще в’яжу й інші вироби, особлива цікавість у мене саме до янголят. Це моє мистецтво. Така моя фантазія і моє натхнення зараз”, — розповідає Анна Шаповалова.
В’язаний янгол / фото Анни Шаповалової
Окрім янголів, майстриня в’яже ранери (ред. довгі скатертини-доріжки для прикрашання столу), капелюшки й пояси в етностилі. Ці вироби створені виключно з бавовняної пряжі.
Ранер / фото Анни Шаповалової
Пані Анна зазначає, що її янголи є авторськими, оскільки процес їх створення вона вигадала сама. Нові ідеї вона вигадує сама.
“Я в’яжу інтуїтивно, у мене немає схем. Хтось колись запитував у мене в соцмережах майстер-клас. Але в мене його немає, бо це все йде з голови. Поки я досягла того вигляду, якого б мені хотілось, я робила багато спроб. Тому це чисто моя фантазія”, — каже Анна Шаповалова.
В’яже майстриня переважно у вільний час. Часто може працювати і вночі. На виготовлення одного маленького янгола йде близько тижня.
“Буває, що в’яжу до пізньої ночі, адже вдень маю домашні справи, на які йде багато часу. В’яжу переважно у вільну хвилинку і це може бути будь-де — в дорозі або поки чекаю дитину із занять. Такого, щоб я сіла і весь день в’язала немає, я працюю по кілька годин на день. Виготовлення маленького янгола може розтягнутися до тижня, бо кілька днів йде лише на те, щоб надати йому форму. Якщо це більший янгол, то може бути понад тиждень. Все залежить від розміру”, — зазначає жінка.
Вироби майстрині / фото Анни Шаповалової
Поки в’язання для пані Анни є цікавим захопленням. Вона продає свої вироби, але планів щодо масштабування власної справи поки не має.
“Для мене створення власної майстерні чи магазину поки нездійсненна мрія. Я творю вдома і наперед нічого не загадую. Влітку виходила продавати свої вироби в місцевий парк. Люди не проходили повз, висловлювали захоплення, були й покупці. Поки що в’язання для мене це і хобі, і можливість відволіктися — це моя втіха. Звісно, якщо когось цікавлять мої роботи, то мені дуже приємно. Я залюбки продаю їх”, — каже Анна Шаповалова.
Ви можете підтримати майстриню з Бахмутського району, замовивши її вироби в Instagram.
Представники Часів Яру та міста Ашеберґ / фото Bra Olivia
Між прифронтовим Часів Яром та німецьким містом Ашеберґ розпочинається співпраця. Очікується, що адміністрації реалізовуватимуть спільні культурні й гуманітарні проєкти, а також обмінюватимуться досвідом.
Часів Яр розпочав співпрацю з німецьким містом Ашеберґ
Часів Яр та німецьке місто Ашеберґ розпочало широку співпрацю. Очікується, що міста реалізовуватимуть спільні культурні та гуманітарні ініціативи, а також обмінюватимуться досвідом.
“Місто Ашеберґ простягнуло руку дружби Часів Яру — місту, яке щодня зазнає ворожих обстрілів, місту, що стало символом незламності та боротьби за життя. Наші німецькі друзі розуміють біль і втрати, які переживає прифронтова громада, і прагнуть бути поруч у цей важкий час — словом, ділом, підтримкою“, — вказується в повідомлені міської військової адміністрації
Редакція зв’язалася з головою Часівоярською МВА Сергієм Чаусом, щоб дізнатися деталі співпраці. У відповіді редакції повідомили, що наразі це лише початок спільної ініціативи, знайомство між громадами вже відбулося, і сторони обговорюють можливі напрямки взаємодії.
“Ми думаємо, як будем співпрацювати, які можливості маємо. В майбутньому будемо дивитися та підписати договір про співпрацю між громадами“, — вказав Сергій Чаус
Нещодавно у світ вийшла книга «Схід українського сонця» (видавництво “Човен”) авторства Катерини Зарембо, фахівчині з питань зовнішньої політики й громадянського суспільства України. Ми поспілкувалися з […]
Один із бюджетних способів провести вихідні — влаштувати дома кіномарафон. Осінню ми все частіше обираємо домашній відпочинок, а от зробити його цікавішим можуть фільми та […]
Під час війни для багатьох українська мова стала сакральним символом незламності, важливою частиною життя для тих, хто ідентифікує себе, як громадянина України. Бахмут IN.UA підготував […]
