Українській армії бракує новобранців, попереду великий виклик — The Economist

Семаковська Тетяна 14:41, 18 Грудня 2023
Військові з 93 ОМБр “Холодний Яр” / фото ілюстративне

Попри те, що росія зазнає великих втрат (за даними джерел щоденні втрати можуть сягати до 1000 осіб), вона має перевагу у людському ресурсі. Водночас Україна має проблему із залученням людей до лав ЗСУ. Попереду Україну чекають важкі рішення.

Про це повідомляє видання The Economist. Редакція обрала головні тези зі статті.

Проблема із кадрами

Добровольці української армії після елементарної підготовки в Західній Європі не очікували, що вони одразу потраплять до штурмових підрозділів на найгарячіші ділянки фронту. Деякі з них записалися добровільно, очікуючи, що отримають місця в підрозділах, які відповідають їхнім профілям: оператори безпілотників або артилеристи.

Інших забрали з їхніх сіл без попередження. Україна відчайдушно намагається закрити свою лінію фронту від нових російських атак. Втім жодна армія не дає новобранцям інформації щодо того, де буде місце їхньої дислокації.

Додає проблеми у рекрутинг армійське керівництво, яке намагається заповнити місця охочими. Деякі з них вдаються до призовних рейдів у спортзалах і торгових центрах. Мало хто з тих, хто записався таким чином, стає хорошим солдатом.

“Ми бачимо 45-47-річних. Вони вже задихаються, коли потрапляють на лінію фронту”, — скаржиться один старший офіцер.

Усвідомлюючи цю проблему, у вересні Міністерство оборони України розпочало роботу над новою мобілізаційною стратегією. Речник міністерства Ілларіон Павлюк каже, що частково проблема полягає в успіхах армії: багато громадян більше не сприймають війну в екзистенційних термінах, як це було одразу після російського вторгнення в лютому 2022 року.

Іларіон Павлюк / фото з відкритих джерел

“Дехто помилково вважає, що є хтось інший, хто може зробити цю роботу за них”, — каже він.

Рекрутери намагаються покращити становище

Реформи в армії вже спрямовані на те, щоб дати тим, хто вагається, більший вибір: нові співробітники можуть, в більшій чи меншій мірі, записатися на конкретну посаду. Новий цифровий реєстр покращить розуміння міністерством кадрових ресурсів України. З’явиться чіткіша система відпочинку та ротацій. Зрештою, добровольці будуть мобілізовані на певний період, а не безстроково, як це відбувається зараз.

Рекламний банер 3 ОШБР / фото з відкритих джерел

Є кілька прикладів успішних кампаній з набору в окремі підрозділи. 3-я штурмова бригада, створена через дев’ять місяців після початку війни як підрозділ українського спецназу, є найпомітнішою. Рекламні ролики розміром з хмарочос в українських містах “гламуризують” життя штурмовиків бригади, які знищують карикатури зла.

Але не менш важливою є репутація бригади, яка славиться компетентним командуванням, гарним оснащенням і низьким рівнем відтоку особового складу. Новобранці, як правило, проходять кількамісячну підготовку, на відміну від стандартного місячного терміну.

Христина Бондаренко, прес-секретар бригади, каже, що добровольців не бракує. За її словами, до початку наступного року бригада стане найбільшою в Україні. Більшість її новобранців молодші 25 років.

Росія також має проблеми

Росія також має труднощі з мобілізацією необхідної кількості людей. Її тактика кидання величезної кількості людей на позиції, що обороняються, часто без належного спорядження, може призвести до щоденних втрат до 1000 осіб.

Але фундаментальні фактори вказують на те, що перед Україною стоїть виклик. Маючи приблизно в чотири рази більшу кількість потенційних солдатів, росія в довгостроковій перспективі має перевагу. У її в’язницях і найбідніших районах призов до армії виглядає раціональним.

Віктор Кевлюк / фото з відкритих джерел

В інших місцях Кремль зміг задовольнити свої мінімальні потреби за допомогою прихованої мобілізації. Українські критики київського уряду звинувачують країну в тому, що вона лише “робить вигляд, що мобілізується”. Віктор Кевлюк, полковник у відставці, який керував реалізацією мобілізаційної політики для західної частини країни з 2014 року каже, що Україна ризикує потрапити в пастку. На його думку, Росія посилить мобілізацію після президентських виборів у березні. З ним погоджується і ГУР.

Володимир Путін вже підписав указ про збільшення чисельності російських збройних сил на 170 000 осіб. Полковник Кевлюк стверджує, що Україна повинна відповісти загальнонаціональною мобілізацією промисловості, уряду і ресурсів. Він вважає, що часто спосіб життя тих, хто насолоджується безпекою в Києві, має змінитися.

“Зараз не час для імпортного копченого лосося”.

Зеленський не хоче бути диктатором

президент
Президент України Володимир Зеленський / фото ОП

Протягом усієї війни Володимир Зеленський чинив опір максималістським закликам своїх солдатів. Президент відступив частково з політичних міркувань: він не хоче надмірно дратувати населення. Однак лідером також керують і більш благородні міркування.

Зеленський хоче вчинити правильно стосовно українців. Він не хоче бути диктатором,

високопоставлене джерело в уряді // про Зеленського

Попереду важкі рішення. Для полковника Кевлюка армія — це звір, якого треба годувати. Але деякі чиновники віддають перевагу іншому підходу. Високопоставлене джерело прогнозує медіакампанії, що пропагують національну жертовність і попереджають, що росія продовжує становити екзистенційну загрозу.

“Якщо ми програємо, це буде погано для всіх нас”, – каже він.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Дитячий театр та невідомий рукопис: як письменниця Дніпрова Чайка жила в Бахмуті

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 12:00, 15 Листопада 2026

Українська письменниця другої половини XIX — початку XX століття Людмила Василевська-Березіна, відома під літературним псевдонімом Дніпрова Чайка, залишила помітний слід не лише в класичній літературі, а й в історії Донеччини. Протягом кількох років вона мешкала у Бахмуті, де збирала шахтарський фольклор, керувала дитячим театром та писала краєзнавчі нариси про місцеві маєтки.

Детальніше про життєвий шлях авторки та маловідомі сторінки її бахмутського періоду розповідає Бахмут IN.UA.

Життєвий та творчий шлях Дніпрової Чайки

Людмила Березіна народилася 1 листопада (20 жовтня за старим стилем) 1861 року в селі Карлівка на Херсонщині (нині — село Зелений Яр Миколаївської області) в родині священника. Після закінчення Одеської гімназії у 1879 році вона працювала вчителькою у сільських школах та активно підтримувала ідею викладання рідною мовою.

У 1885 році письменниця переїхала до Херсона слідом за своїм чоловіком — істориком, публіцистом та громадським діячем Феофаном Василевським, якого туди заслали. Саме в цей період в одеському альманасі “Нива” вперше вийшли друком її вірші “Вісточка” й “Пісня” та оповідання “Знахарка”. Згодом Дніпрова Чайка почала активно публікуватися у виданнях Західної України, здобувши визнання завдяки поезіям у прозі, зокрема циклу “Морські малюнки”.

У Херсоні подружжя гуртувало навколо себе українську інтелігенцію, а через участь у допомозі політичним в’язням письменниця потрапила під арешт і нагляд поліції. У 1908 році родина перебралася до Києва, де Людмила долучилася до “Просвіти” й “Громади”, спілкувалася з Лесею Українкою, Михайлом Старицьким та Борисом Грінченком. Особливу популярність їй принесла співпраця з композитором Миколою Лисенком, який написав музику на її лібрето до перших українських дитячих опер: “Коза-дереза”, “Пан Коцький” та “Зима і весна”.

Бахмутський період: дитячий театр та шахтарський фольклор

Окремою сторінкою в біографії письменниці став її переїзд до Бахмута у 1916 році. Тоді п’ятдесятип’ятирічна вдова приїхала сюди з Олександрівська (нинішнього Запоріжжя) та оселилася у своєї доньки, яка працювала місцевою лікаркою. Переїзд був зумовлений бажанням допомогти з вихованням онуків і покращити скрутне матеріальне становище.

Як свідчать матеріали книги Валентина Замкового “Артемівський літературний цех”, у Бахмуті письменниця майже не працювала над новими великими художніми творами, натомість зосередилася на педагогіці, художніх перекладах та збиранні шахтарського фольклору. Крім того, тут розкрився її режисерський талант: вона очолила місцевий аматорський дитячий театр, де ставила власні казки-опери. Влітку родина часто виїжджала на відпочинок до Святогірська.

У жовтні 1917 року Дніпрова Чайка ненадовго їздила до Києва, де стала свідком бурхливих революційних мітингів, після чого повернулася до Бахмута. Остаточно вона залишила місто у 1918 році, переїхавши разом із донькою та онуками до столиці, куди на службу вирушив її зять.

Невідомий рукопис про Бахмут та маєток у Ступках

Київська дослідниця Олена Степченко віднайшла у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського невідомий раніше рукопис письменниці, присвячений історії Бахмута. У ньому Дніпрова Чайка описала половецькі кам’яні статуї, які побачила на хуторі Чаплине неподалік міста, а також додала власноруч зроблений малюнок стародавньої фігури.

Окрім цього, у нарисі “Ступки” авторка залишила детальний опис місцевої панської садиби: “Оселя лежала над трьома проточними ставками, ставки були рибні, особливо верхній… Був острівець з вибудованою альтанкою, котра на літо обставлялася олеандрами у кадубцях, що я теж застала у оранжереї. Коло острівця прив’язані човни… Там пани любили пити чай. Не дуже далеко від сього місця стояла хороша купальня, колонада біла, велика з чорним дощаним помостом, де танцювали”.

У цьому ж творі літераторка зафіксувала, як за часів Гетьманату Павла Скоропадського маєток розграбували німецькі війська, масово вивозячи меблі, речі та забиваючи племінну худобу. За версією бахмутських краєзнавців Михайла Кулішова та Наталі Жукової, у нарисі йдеться про садибу місцевої землевласниці — генеральші Надії Мажної. Маєток розташовувався на в’їзді у Ступки з боку Бахмута праворуч від дороги, де до початку повномасштабного вторгнення ще зберігалися обриси озера з острівцем і стояли столітні тополі.

Останні роки життя

Творчу активність Дніпрової Чайки суттєво підірвала тяжка хвороба, через яку вона ще у 1909–1911 роках змушена була лікуватися в Одесі. Повернувшись до Києва, письменниця змогла ненадовго відновити літературну роботу лише у 1918–1920 роках.

Померла Людмила Василевська-Березіна 13 березня 1927 року в селі Германівка на Київщині. Поховали письменницю у Києві на Байковому кладовищі.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Електронне посвідчення ветерана в “Дії”: як додати та чому документ може не підтягуватися

Семаковська Тетяна 10:00, 15 Листопада 2026
Застосунок “Дія” / фото Мінцифри

Міністерство у справах ветеранів України нагадує про можливість використання електронного посвідчення ветерана (е-Посвідчення) у застосунку “Дія”. Цифровий аналог формується автоматично на основі запису в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни (ЄДРВВ), що дозволяє отримувати цифрові послуги, не чекаючи на виготовлення паперового бланка.

Детальніше про оформлення документа розповідає Бахмут IN.UA.

Хто може оформити посвідчення ветерана в “Дії”

Оформити е-Посвідчення можуть учасники бойових дій (УБД), особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни, постраждалі учасники Революції Гідності, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів, захисників і захисниць України.

Щоб додати документ, необхідно завантажити застосунок “Дія” та пройти авторизацію зручним способом (наприклад, через BankID). Далі перейдіть у розділ “Документи”, прогорніть картки до самого кінця, натисніть “Додати документ” та оберіть опцію “Посвідчення ветерана”.

Що відображається в цифровому документі

Електронне посвідчення містить унікальний 11-значний реєстровий номер запису в ЄДРВВ. Якщо ви вже маєте паперовий документ, у “Дії” відображатимуться обидва номери: і серія та номер паперового бланка, і реєстровий номер. Якщо ж статус надано нещодавно і паперового посвідчення ще немає, цифровий аналог міститиме лише 11-значний номер. Це дає змогу одразу отримувати необхідні пільги. При цьому зверніть увагу, що паперове посвідчення також залишається чинним документом.

Чому е-Посвідчення може не підтягуватися

Якщо документ не з’явився у застосунку, це може свідчити про одну з трьох причин. По-перше, дані можуть бути відсутні в ЄДРВВ, оскільки інформацію про набуття статусу ще не передали до реєстру. По-друге, у даних можлива помилка, наприклад, розбіжності в ПІБ чи податковому номері. По-третє, у реєстрах відсутнє ваше фото, оскільки фотографія автоматично підтягується лише з біометричних документів — ID-картки або закордонного паспорта. Без них документ не сформується.

У разі відсутності даних або наявності помилок Мінветеранів радить звертатися для їх уточнення чи оновлення до того органу, який надав вам відповідний статус.

Як перевірити свої дані в реєстрі

Переглянути інформацію про себе з реєстру можна безпосередньо в застосунку “Дія”. Для цього потрібно перейти в розділ “Ветеран PRO” та обрати послугу “Дані з реєстру ветеранів”.

Також за потреби ви можете отримати електронний витяг із ЄДРВВ через вебпортал “Дія”. Для цього перейдіть на сторінку послуги “Витяг з Реєстру ветеранів” на порталі, натисніть “Отримати витяг”, авторизуйтеся, перевірте свої дані та надішліть запит.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Фейк

Обшуки та мобілізація: росіяни поширюють фейк про події в Почаївській лаврі

Пропагандистські ЗМІ поширюють інформацію, що у Почаївській лаврі на Тернопільщині територіальні центри комплектування (ТЦК) роздавали повістки чоловікам.  Чому це фейк та маніпуляція, роз’яснює журналіст видання […]

Зеленська торгує дітьми

Бандерівці штурмують Дагестан, а Зеленська торгує дітьми: дайджест російських фейків

Російська пропаганда невпинна, щодня вона продукує десятки фейкових новин. Дезінформаційна компанія російської федерації триває роками, але від початку повномасштабної війни вона посилилася. Редакція підібрала для […]

Боятися за своє життя — природня реакція: військовий психолог Олександр Костенко про забобони в ЗСУ та ухиляння від мобілізації

Стати частиною українською армії — не обов’язково означає бути безпосередньо в окопі. Насправді в армії часто бракує кваліфікованих кадрів, як бухгалтерів, інструкторів, різного медичного персоналу, […]