Не тільки фейками та маніпуляціями в проросійських медіа обмежуються росіяни. Пріоритетом для росіян на ТОТ, як вони самі зазначають, є “перевиховування” українського населення, тобто зомбування мешканців. Одним з таких засобів промивки мізків є різні так звані “культурні заходи”: кіно, театр, виставки тощо.
В цьому матеріалі розглянемо, як російський кінематограф спотворює уявлення про українців та популяризує війну серед російського населення та на окупованих територіях.
Відомі російські фільми: пропаганда
Російський мінкульт напередодні 2023 року опублікував так звані “пріоритетні теми” для підтримки кіновиробництва. На тлі війни з Україною та надуманому протистоянні з нібито колективним заходом, більшість тем рф визначила саме у такому ключі. Як, наприклад, перерахуємо декілька з них:
- історичне кіно. Уроки історії, уроки пам’яті. Протидія спробам фальсифікації історії. Миротворча місія росії. Історичні перемоги росії. 80-річчя перемоги у великій вітчизняній війні. Визвольна місія радянського солдата. Конфлікт поколінь, спадкоємність поколінь;
- росія — сучасна, стабільна і безпечна держава, що надає можливості для розвитку і самореалізації;
- протидія сучасним проявам ідеології нацизму і фашизму. Популяризація героїзму і самовідданості російських воїнів під час “сво”;
- популяризація служби в збройних силах росії. Єднання суспільства навколо підтримки армії (фронтові бригади, добровольці, волонтери). Посилення статусу професії військового на прикладах історичних подій і нової історії;
- неоколоніальна політика країн англо-саксонського світу. Деградація Європи. Формування багатополярного світу;
- духовно-моральне, патріотичне виховання громадян росії. Протидія екстремізму. Образи, моделі поведінки й творча мотивація сучасної молоді. Духовні лідери. Волонтерський рух у росії та країнах СНД — міжнародна популяризація добровольчої діяльності.
Звісно, тем російський мінкульт перерахував набагато більше, але нам цікаві саме ці. Тому що росЗМІ формують та поширюють пропаганду для українських мешканців на ТОТ саме по цих напрямках щоденно. А тепер розглянемо детальніше пропагандистські кінострічки, які популяризують в окупації. Слід зазначити, що тема війни є пріоритетнішою та проросійські медіа активніше це підхоплюють.
“Позивний “пасажир”: пропаганда та глорифікація
Однією з “гучних прем’єр” весни 2024 року у рф є фільм “позивний ”пасажир”, який відзняли по мотиву роману олександра проханова “вбивство міст”. Режисер фільму ілля казанков — він вже демонстрував свою так звану “творчість” на тимчасово окупованих територіях Донеччини ще до повномасштабного вторгнення. Сам фільм є нібито відтворенням подій на Донбасі у 2015 році, що передчувало початку “спеціальної воєнної операції” (сво), де-факто — повномасштабного вторгнення на територію України у 2022 році.
Сюжет фільму такий: столичний письменник їде на Донбас шукати свого брата-”ополченця”, але стикається з жорстокими умовами війни проти видуманих нацистів з боку “київського режиму” — пропагандистське гасло, яким рф намагається виправдовувати агресію, приховати масову примусову мобілізацію російських чоловіків та українських чоловіків з окупації.
Як зазначають пропагандисти, фільм начебто про боротьбу за російську землю, вікові ідеали та майбутнє народу. На перший план виводяться бекграунд, коли так звані “ополчєнци” та російські воєнкори зіткнулись в окопах проти надуманих “українських націоналістів та майданівців”. У звичній манері росЗМІ визначають буцімто перевагою фільму не візуальний ряд, а демонстрацію цінностей та людських якостей. Хіба може вбивство мирного населення та розв’язання війни бути перевагою? Сумнівно.
Щодо візуального ряду, то автори цього фільму використали все можливе: портрети письменників-класиків, радянську символіку, “героїчність” військових, донбаських дітей, які начебто зустрічають українські танки та актори, загримовані під євгенія пригожина, ватажка пвк “вагнер”.
Розповідати детально всю сюжетну лінію ми не будемо, а розглянемо деякі антиукраїнські сцени. Наприклад, головний герой ніколай рябінін (актор — антон шагін) вбиває українця, який крав курей з подвір’я начебто російськомовних власників. Письменник ніби жалкує про вбивство, але він розстебнув комір і побачив татуювання зі свастикою, тому і придав своєму вчинку інший характер. Один з головних наративів росіян — українці начебто унаслідували у сучасній війні ідеологію третього рейху.
Коли рябінін застрелив українського солдата, федяй (актор — максим деричев), починає зачитувати вірш. Нижче ви побачите приклад вірша мовою оригіналу:
“Я бил в упор по амбразуре, кругом свинца и стали пляска,
На обгорелой арматуре висела детская коляска.
Сначала били самоходки, потом мы шли на этажи,
Сходясь зубами, рвали глотки, исход решали штык-ножи…
Я матерился зло и глухо, мне не давался этот дом,
Лежала мертвая старуха, в своем платочке голубом.
Мне врач пришил оторванную ногу, скроил лицо, порезанное миной,
Так, дом за домом… Трудно, понемногу… россия приростала Украиной…”.
У фільми не обходиться без прямого вихваляння війни. Наприклад, жила (актор — сергій горобченко) промовляє наступний монолог:
Брати треба все, що погано лежить, війна все спише… Один воює за сталіна, другий за гітлера, третій за Христа, хтось за єврейського бога, хтось за мусульманського, всім воювати треба. Ось і виходить, що бог у всіх один — війна. Я люблю війну, вона мене з в’язниці відвела і далі поведе, треба тільки взятися міцніше і протягнути якомога довше, щоб не закінчувалася вона…
промовляє сергій горобченко // свій монолог про війну
За дивним збігом історія персонажа горобченка дуже схожа на історію євгенія пригожина: теж сидів, а вже під час російсько-української війни просував приблизно ту ж саму ідеологію, коли вербував в’язнів у свою пвк “вагнер”.
Мовне та територіальне питання російські кінематографісти теж не залишили осторонь. Вже наприкінці фільму бойовик на позивний “курок” (актор — віталій кіщенко) промовляє свій монолог:
Не ми цю війну почали, але ми її закінчимо, країну заново зберемо. Крим підібрали, підберемо і Донбас… Наша мова, Міша (актор — ілля семенов, який зіграв роль українського командира), російська, рідна, якою ми вчилися, дорослішали, ви потоптали її, понівечили. Ви в ненависті живете, а ми в любові,
промовляє актор кіщенко // монолог наприкінці фільму
Це ще одна теза російських загарбників — Україна нібито винна, що втратила людей та території, а росія ніби почула так зване російськомовне населення та прийшла на допомогу, анексувавши землі чужої країни.
Ця кінокартина є збірним образом сучасної росії: ностальгія за радянщиною, ксенофобія, шовінізм, жорстокість, насильство та бажання крові. Все, що сприймається цивілізованим світом, як злочин, автори — вихваляють та пишаються. Саме цей фільм також показували до 10-ї річниці анексії Криму 22 березня 2024 року у рязанській області. Прокати цього фільму були також у кінотеатрах на всіх тимчасово окупованих регіонах України.
“20/22” та ненависть до українців
“20/22” — ще один пропагандистський міні-серіал “першого каналу”, присвячений війні росії проти України. Режисером міні-серіалу став андрій сімонов. Знятий при підтримки російського “фонду кіно”.
Сюжет схожий з попереднім фільмом, тільки тут історія про двох закоханих студенів журфаку мгу (московського державного університету). У даніла (актор — аристарх велес) брат захищає загадкове російськомовне населення в самопроголошеній днр від українців. Після оголошення війни, даніл в мить здає все у ломбард та мчить у днр вступати у терористичний батальон “сомалі”. Його коханка аліса (актриса — дар’я кухарських) намагається його врятувати та їде як журналістка у місце бойових дій.
Окрему роль відіграють відомі донецькі воєнкори з пропагандистського ресурсу “wargonzo” — семен пегов та павєл чуприна, вони з’являються лише в епізодах та грають самих себе. У фільмі їх представляють як ніби простих хлопців, які переживають на Донбасі, так би мовити, “непрості часи”: вони ховаються від “укронацистів” у школі, однак ті приходять та забирають дітей, а семена відправляють мінувати поля.
Незважаючи на те, що пропагандистська ідея схожа, в цьому фільмі вже демонструється конкретна дискредитація українського війська. У картині опосередковано фігурує полк “Азов”, який рф всіляко демонізує ще з 2014 року: у фільмі їх називають “хохлами та нацистами” — класичними та зневажливими наклепами росіян. Вони у фільмі роблять те, що росіяни здійснюють на окупованих територіях: спалюють книжки, вирізають очі гоголю, малюють рога пушкіну (у випадку з реальними окупантами, вони демонізують українських письменників), вбивають сокирою мирних та відстрілюють геніталії.
І навіть попри такі жахливі сцени, наприкінці фільму командира ЗСУ виганяють за те, що він відмовився вбивати полоненого. Тільки росіяни роблять з нього “вигнанця” серед жорстоких бойовиків.
Зазначимо, що Україна дотримується всіх правил Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Полонені російські солдати отримують належне забезпечення, включно з гідними умовами проживання, а також мають доступ до медичної допомоги. Цих умов позбавлені українські полонені на територіях рф.
Цей фільм не був у прокаті в кінотеатрах, натомість його транслювали на “першому каналі” на другу річницю вторгнення. На телебаченні, яке росіяни після 2022 року активно впроваджують на окуповані території, щоб доносити кремлівську пропаганду.
Антиукраїнська риторика у фільмах росіян
Можна перерахувати ще багато російських пропагандистських фільмів, у тому числі псевдодокументальних про окупацію України. Росіяни далі продовжують робити пропаганду від виглядом “культури”. Після анексії Криму росіяни взялися активніше знімати фільми на півострові, а вже після 2022 року у центрі уваги опинився схід та південь України. Пропагандисти всіляко намагаються розповідати про начебто мирне життя після приходу росії, однак у вищенаведених фільмах немає жодного натяку на мир, гармонію, щирість — у центрі уваги лише війна та кровопролиття.
Наступний фільм росіяни зняли про першого ватажка днр олександра захарченка — “зірка олександра захарченка”, де головну роль зіграв іван бессмолий. Але на прем’єрному показі глядачів було обмаль, серед яких батько мертвого терориста, члени знімальної групи та російські бойовики. У проросійських пабліках з’являлись лише кадри, про сюжет фільму у відкритому доступі майже немає інформації.
Пропагандистка та режисерка віра соколова усвідомлює, що за зйомку та публікацію пропаганди про окуповані території можна потрапити під санкції західних держав, однак нещодавно провела також показ документального фільму про молодь Донбасу “по праву молодості”. Прем’єра фільму розпочалась у Харцизьку та продовжиться в інших містах окупованої Донеччини. Незважаючи на порив “культурної діячки” робити патріотичне кіно на кремлівський лад, вона жаліється, що не завжди можна отримати фінансування від держави-агресорки.
Також авторами пропагандистських фільмів виступають зрадники України. Юрій бардаш, колишній український продюсер та музикант з Алчевську, став режисером проєкту “малиш”, який росіяни знімали на руїнах Азовсталі у Маріуполі. Зйомки мали пройти у квітні-травні 2024 року, однак наразі про сюжет та деталі виготовлення фільму нічого не відомо.
Зрозуміло те, що поки триває війна, мінкульт рф та інші “творчі” посіпаки будуть робити акцент на пропаганді та “перевиховуванні” українського населення, і якщо на вільній території у громадян є вибір та технічні можливості, то на ТОТ їх майже немає.
Українці на ТОТ не можуть відкрито висловлюватися про те, що їм не подобаються подібні фільми. У іншому випадку вони ризикують своєю безпекою…
Кінематограф рф — це не про людські цінності, а про життя імперії, присвоєння чужого, що вони роблять вже багато десятиріч, підпорядковування та домінування над іншими народами та соціальними групами.
Читати також:
- Маніпуляція: США пожалкували про відмову від “мирного плану” путіна
- Фотофейк: міністр енергетики Галущенко заявив про важливість зменшення енергостанцій
- Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
