Українські війська продовжили контрнаступальні операції під Бахмутом та досягли часткового успіху на північний схід від Андріївки — це 7 км на південний захід від Бахмута. Темпи контрнаступу сповільнюють погодні умови, тим часом для росіян зміна сезону перешкоджає проводити розвідувальні операції БПЛА (безпілотний літальний апарат).

Про це повідомляє Інститут вивчення війни.

ЗСУ рухаються у бік Бахмута: чи сприяє цьому погода?

За минулу добу Сили Оборони продовжили атакувати росіян на Бахмутському напрямку, й рухаються в сторону Бахмута, через Андріївку. Тим часом  російські джерела стверджують, що українські сили продовжують атаки біля Андріївки та Курдюмівки — ці населені пункти розташовані за 11 км на південний захід від Бахмута. 

Інститут вивчення війни передає, що як російські, так й українські джерела повідомляють, що погіршення погодних умов впливає на операції обох сторін.

Речник Таврійського угруповання українських військ полковник Олександр Штупун заявив, що активність російських безпілотників та авіації знизилася за останні кілька днів через погані погодні умови. Російські джерела також підтверджують, що погіршення погодних умов на Бахмутському та Запорізькому напрямках впливає на українські наступальні операції, а також на російські повітряні розвідувальні операції. 

Речник української Східної групи військ капітан Ілля Євлаш повторив тезу, що погана погода може вплинути на роботу безпілотників та авіації, але погода не зупинить контрнаступ України.

Що передувало?

Українські війська 7 жовтня продовжили наступ на Бахмутському напрямку. На окремих ділянках фронту в районі Бахмута ЗСУ вдалося просунутися на 100-300 метрів. Пропагандисти повідомляють про проблеми окупантів поблизу Кліщіївки.

Нагадаємо, про загальну ситуацію на Бахмутському напрямку читайте в хроніці подій «Битва за Бахмут».

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аліна Дорохова народилася та виросла в Бахмуті, її дитинство проходило у районі Забахмутка.. До початку активних бойових дій вона працювала в місцевому логопедичному центрі, допомагаючи дітям. Сьогодні дівчина мешкає в Тернополі, де разом із чоловіком-військовим розробила спеціалізований застосунок для фахівців своєї галузі. Її історія — це шлях від болючої втрати рідних під час евакуації до прийняття нової реальності.

Історію Аліни Дорохова читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Дитинство на Забахмутці та зелений травневий Бахмут

Своє дитинство в Бахмуті Аліна пригадує як дуже яскравий період, сповнений сонця, зелені та вуличних ігор. Життя на Забахмутці минало в колі друзів, із якими вона грала у футбол та проводила весь вільний час просто неба. Найбільше в пам’яті дівчини закарбувалися весняні місяці, коли навчальний рік добігав кінця.

“Я пам’ятаю вулицю, якою я йшла, дуже яскраво, особливо в травневий період, коли школа вже закінчувалася і дуже було зелено і прохолодно“, — ділиться спогадами бахмутянка.

Говорячи про улюблені локації рідного міста, дівчина згадує Верхній парк, центральну частину Бахмута та місцевий ринок. Проте найтепліші спогади пов’язані з невеликою схованою від сторонніх очей локацією. За школою №10 розташовувався затишний дворик із лавкою, оточеною густою зеленню. Саме там, в атмосфері повної відокремленості від міського галасу, минула значна частина її дитинства та підліткових років.

Вибір професії логопеда та особисті захоплення

Обираючи життєвий шлях, Аліна вагалася між двома напрямками: дитячою психологією та логопедією. Головним мотивом для дівчини було щире бажання допомагати дітям. Зрештою, вибір припав на логопедичну науку через специфіку професії, яка дозволяє бачити швидкі та конкретні зміни у розвитку дитини.

“Тобто, коли ти бачиш реальні результати від своєї роботи, мене це тішило. І тішить досі, насправді. І тому я вибрала саме цей аспект, а не психологію. Через те, що в психології не завжди реальні результати ти можеш побачити доволі швидко“, — пояснює Аліна.

У вільний від роботи час дівчина веде активний спосіб життя: займається фітнесом, кардіотренуваннями та виходить на пробіжки. Серед інтелектуальних захоплень — комп’ютерні та настільні ігри, а також література. Аліна захоплюється британською класикою, а з дитячих років зберігає любов до серії книг про Гаррі Поттера, які перечитувала безліч разів.

Трагедія евакуації: втрата батька та виїзд в один день

Рішення покинути Бахмут стало для Аліни найважчим у житті. Ситуація ускладнювалася родинними обставинами: дівчина мешкала з родиною свого майбутнього чоловіка, тоді як її власні батьки категорично відмовлялися виїжджати з міста. Трагічні події розгорталися стрімко — під час ворожого обстрілу загинув батько Аліни. Батько її чоловіка також став жертвою атаки.

Вирішальним став приїзд чоловіка, який ніс військову службу на першій лінії фронту. Він повернувся додому лише на кілька годин і безапеляційно заявив, що залишатися в місті більше небезпечно. Родина мала виїхати наступного ж дня.

“Ми взяли з собою кожен по одній сумці подорожній, сіли в машину вісім людей, таку велику, і поїхали. Це рішення було дуже важке, тому що я плакала декілька днів, бо я залишила батьків удома“, — згадує переселенка. Пізніше Аліні вдалося вмовити маму евакуюватися за допомогою волонтерів.

Після дванадцяти годин виснажливої дороги родина прибула до Миргорода на Полтавщині. Вісім втомлених, голодних людей не мали жодного плану дій. Знайшовши оголошення через платформу OLX, вони натрапили на чуйну власницю квартири, яка одразу привезла ключі та дозволила заселитися без попередньої оплати. У цій двокімнатній квартирі вісім осіб прожили чотири місяці.

Новий дім у Тернополі та біль усвідомлення

Через постійні переїзди родина змінила кілька міст. Після Миргорода був Київ, згодом Одеса, а кінцевою точкою став Тернопіль. Саме тут родина чоловіка придбала житло, і переселенці нарешті змогли осісти. Тернопіль несподівано вразив Аліну своєю схожістю з рідним Бахмутом.

“Дуже схоже місце на Бахмут, до речі. Вайбом, якоюсь атмосферою. Тернопіль дуже компактний, його можна пройти за півтори години вдовж і поперек. По-друге, сам центр, архітектура дуже схожа на те, як було у нас на Топталовці, як було у нас в центрі. Є центральна вулиця, яка межує із центральною зупинкою, вона дуже-дуже схожа в Тернополі“, — ділиться спостереженнями дівчина.

Попри теплий прийом у новому місті, найважчим випробуванням для Аліни стала психологічна адаптація. Перші місяці життя в евакуації минали у стані вакууму та постійному очікуванні швидкого повернення додому.

“Найскладнішим було зрозуміти, що ти ніколи не повернешся. Просто це усвідомлення, що ти ніколи більше не побачиш те, що ти покинув. І коли вже просто стало зрозуміло, що ми ніколи туди не повернемося, це відчуття, напевно, було найскладніше, що можна пережити“, — зізнається логопединя.

Від конфлікту з клієнткою до власного IT-продукту

Ідея створення спеціалізованого застосунку для логопедів виникла з практичної потреби. Через постійні відключення світла в різних містах України Аліна, яка працювала онлайн і забезпечувала родину, часто втрачала можливість проводити заняття. Її чоловік у цей час почав вивчати IT-сферу. Для отримання практичного досвіду вони вирішили створити спільний проєкт, який би розв’язав реальні проблеми спеціалістів.

Каталізатором стала конфліктна ситуація з матір’ю одного з пацієнтів. Жінка відкрито ігнорувала повідомлення Аліни, забувала про оплату занять та пропускала уроки, змушуючи логопединю постійно нагадувати про фінансові та організаційні питання вручну. Це призводило до непорозумінь та втрати заробітку.

Аби уникнути подібних ситуацій у майбутньому, подружжя розробило платформу, яка бере на себе рутинну організацію роботи. Новий сервіс має чіткий функціонал

• самостійне нагадування клієнтам про розклад занять;
• автоматичне надсилання сповіщень про необхідність оплати;
• фіксація відвідуваності та скасованих уроків;
• наявність вбудованого шаблону договору про співпрацю для врегулювання правових відносин.

“Зараз у мене є ця система, я бачу свої заняття на місяць наперед. Я бачу список скасованих занять, щоб я розуміла, що можу зараз запропонувати клієнтам цей час. Я не тільки маю систему організації, а я ще й заробляю більше грошей“, — зазначає розробниця.

Запуск платформи ВУЗОЛ

Реєстрація на платформі ВУЗОЛ відкрилася 5 червня. Лише за перший місяць роботи сервіс залучив 60 користувачів серед логопедів та фахівців суміжних спеціальностей. Фундаментальним принципом роботи застосунку стала абсолютна конфіденційність медичних даних.

Оскільки логопеди часто працюють з дітьми, які мають неврологічні або психіатричні діагнози, безпека інформації є критично важливою. Згідно з внутрішніми документами та політикою конфіденційності, розробники не мають доступу до даних пацієнтів своїх користувачів. Вони відстежують лише загальну статистику реєстрацій.

“Для мене було дуже важливо, щоб все це було зроблено правильно із точки зору турботи про наших користувачів та про їхніх клієнтів. Ми ці дані не переглядаємо, бо це за нашими документами недопустимо“, — підкреслює Аліна.

Порада бахмутянам, які планують розпочати власну справу

Спираючись на власний досвід створення продукту без початкових капіталовкладень, Аліна радить землякам починати з раціонального підходу до планування. Вона наголошує, що на старті їхній застосунок розроблявся виключно завдяки ентузіазму та навичкам чоловіка, і лише на етапі просування виникла потреба в оплаті послуг юристів та реклами.

“Перша порада — це придумати таку реалістичну ідею, яку можна реалізувати отут і зараз, або в перші два місяці, без особливої витрати емоційних, часових і матеріальних ресурсів. Має бути баланс між ідеєю і досяжністю її реалізації“, — підсумовує дівчина.

Читайте також:

“Можливо, ми одні з останніх людей, які народилися на Донбасі”. Історія поетеси з Бахмута Естер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Раніше донеччанка Марія Дубова працювала вчителькою початкових класів у Макіївці. Після окупації міста вона перейшла на роботу до окупаційної адміністрації та очолила відділ з питань молодіжної політики. Нині Дубова бере участь у реалізації російських молодіжних програм на тимчасово окупованій території Донецької області, співпрацює з “єдиною росією” та федеральними структурами рф.

Редакція зібрала досьє.

Від школи до окупаційної адміністрації

Марія Дубова — уродженка Макіївки. За відкритими даними, народилася 27 грудня 1996 року. Тобто, на момент окупації Макіївки, дівчині було 18 років. До початку роботи з окупаційною адміністрації вона працювала вчителькою початкових класів у ліцеї №1 “Лідер”. У відкритих росджерелах зазначається, що педагогічній роботі жінка присвятила понад вісім років.

Пізніше Дубова залишила роботу в освіті та перейшла до окупаційної адміністрації Макіївки. Там вона отримала посаду начальниці відділу з питань молодіжної політики. Паралельно очолила місцевий штаб організацій “Молода Республіка” та “Молода гвардія Єдиної Росії”, а також стала членкинею партії “Єдина Росія”.

Чим займається в окупаційній адміністрації

Після призначення до окупаційної адміністрації Марія Дубова регулярно брала участь у заходах, які реалізували російську молодіжної політики на окупованій території.

Наприклад, у 2023 році вона разом з активістами “Єдиної Росії” долучалася до кампанії з оформлення російських паспортів жителям Макіївки. Зокрема, їх оформлювали людям старшого вік: збирали для них документи, оформлювали електронні талони. Того ж року Дубова брала участь у заходах до Дня Росії, під час яких разом із представниками окупаційної адміністрації покладала квіти до пам’ятника маршалу рф Ігорю Сергєєву. Це ексміністр оборони російської федерації, був на посаді з 1997 року.

У вересні 2023 року була серед учасників відкриття молодіжного простору “Точка”, створеного за грантової підтримки Федерального агентства у справах молоді росії (“Росмолодь”). Варто відзначити, що на відкритті молодіжного простору молодь одягнута у форму, яка нагадує радянську.

Під час заходу вона закликала молодь брати участь у Всесвітньому фестивалі молоді, який проводила російська федерація. Один з таких фестивалів проходив у Сочі у 2024 році, по факту, тут росіяни намагаються завербувати до себе студентів з інших країн, а також підтримувати пропагандистські наративи серед молоді на ТОТ.

У листопаді 2023 року Дубова брала участь у спільній акції представників окупаційної адміністрації, молодіжних організацій РФ та Білорусі з висадження дерев у Макіївці. Захід проходив у межах співпраці молодіжних парламентів окупованої частини Донеччини та Республіки Білорусь.

Діяльність у 2024–2026 роках

У 2024 році Марія Дубова проводила зустрічі зі студентами Макіївського педагогічного коледжу. У 2025 році вона організовувала зустрічі представників некомерційних організацій у молодіжному просторі “Точка”. Однією з головних тем таких заходів було залучення молоді до громадської діяльності та формування, як зазначалося в повідомленнях окупаційної адміністрації, “патріотичних цінностей”, під якими мають на увазі “відданість Батьківщині”, якою себе позиціною рф.

На початку 2026 року Дубова презентувала проєкт “Код можливостей”, присвячений залученню молоді до федеральних програм росії та участі у російській грантовій системі. Такі гранти покривають роботу з молоддю на ТОТ, заохочують до проведення заходів з військовою тематикою, а також допомагають залучити нових дітей до рухів окупантів.

На відміну від багатьох інших представників окупаційної адміністрації, Марія Дубова залишається непублічною фігурою. Попри посаду начальниці відділу з питань молодіжної політики, її ім’я лише епізодично з’являється в офіційних повідомленнях. Більшість відомостей про її діяльність стосується окремих заходів із просування російських молодіжних програм та співпраці з підконтрольними Кремлю організаціями, тоді як останнім часом її публічна активність майже не простежується.

До теми:

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!