На пропагандистських ресурсах опублікували фото з району, який місцеві називали “Поселок”, це вулиця Героїв Рятувальників (стара назва вулиця Леваневського).

Редакція публікує вибрані кади.

Вулиця Леваневського в Бахмуті

Нагадаємо, що 4 червня, Парламент проголосував у першому читанні за законопроєкт номер 11161, який дозволить українцям ТОТ отримати компенсацію за зруйноване житло. Створення законопроєкту ініціював Аркадій Петросян, бахмутський активіст. За основу законопроєкту проголосували 255 народних обранців.

Читайте також:

• Адвокатеса пояснила, як оформити факт пошкодженого або зруйнованого житла
• Коли бахмутяни зможуть отримати компенсації за знищені домівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Чому модульне житло для переселенців ризикує стати гетто та як можна цьому завадити? Редакція поспілкувалася з Анною Пашинською, співзасновницею ініціативи КО-ХАТИ, цей проєкт допомагає переселенцям власними руками створювати комфортний дім. Анна на чолі ГО разом з однодумцями змінює уявлення про житло для ВПО, яке не повинно нагадувати контейнерні коробки. Нещодавно КО-ХАТИ представили свій проєкт у Цюріху.

Житло — одна з базових умов існування для людини. Не даремно є вислів: “Мій дім — моя фортеця”, адже саме гідні умови проживання гарантують відчуття безпеки та впевненості у завтрішньому дні. Це те відчуття, яке часто не можуть отримати зараз переселенці. Люди, житло яких забрали росіяни, є одними з найвразливіших категорій населення.

Саме для того, щоб ВПО не втрачали почуття власної гідності та мали комфортні умови для життя, й працює проєкт КО-ХАТИ. Він не тільки надає житло для ВПО, але й залучає переселенців до роботи над обʼєктами, що допомагає людям адаптуватись та інтегруватися у нове середовище”

Модульне житло для переселенців: плюси та мінуси

Вперше проблема житла для переселенців з’явилися ще в 2014 році. Тоді ще не була настільки розвинена допомога ВПО та й саме поняття “ВПО” було чимось новим навіть для тих людей, які отримали такий статус. Аби якось забезпечити житлом велику кількість населення — вирішили зводити модульне житло. Це невеликі контейнери з вікнами та дверима, зазвичай у такій кімнаті є 4 або 6 ліжок й стіл та стільці, а туалет та душ — спільні.

На думку Анни загалом модульне, навіть контейнерне житло має право на існування, адже тоді, коли людей потрібно швидко розселити та дати прихисток — це ідеальний варіант. Проте на довгострокову перспективу таке житло матиме негативні наслідки — бо райони із модульними контейнерами можуть поступово ставити своєрідним гетто. Особливо, коли в такому житлі люди проживають не місяць та не два, а роки. 

“Я вважаю, що доречно на сьогодні, наприклад, ставити такі модульні контейнери, які можуть пересуватися біля зруйнованого житла. Чому? Тому що людина може жити на своїй ділянці, біля своєї хати, її відновлювати. Крім того, по законодавству така оселя не забирає можливості отримати компенсацію на відновлення свого житла”, — пояснює співрозмовниця.

В Україні зараз немає відповідного законодавства, щоб елементарно сплачувати за електрику, якою люди користуються у модульному житлі. 

Тимчасове житло для ВПО перешкоджає їх інтеграції 

Де ви зазвичай бачите модульні поселення? Їх часто розміщують на окраїнах, а з погляду містопланування — таке житло не виконує всіх функцій. Воно віддалене від міста, від базової інфраструктури. Це впливає на інтеграцію переселенців, на пошук роботи, на дітей, які не мають доступу до навчання, дозвілля. Таким чином це житло потроху перетворюється в гетто: віддалений район, люди з вразливим минулим, нерідко бідність.

“Вразлива група людей не може постійно бути у такому ж колі, їй потрібен приклад іншого життя, щоб людина бачила, як можна влаштуватися на роботу, дитину в садочок віддати, піти до лікаря та елементарно допомогти іншому. Зараз ситуація з житлом для переселенців в Україні така, що потрібно наперед продумати всі нюанси. У нас не йде гра на швидкість, як розселити людей, а на довгострокове поселення, інтегроване, з доступом до роботи. Потрібно розуміти, що багато цих людей вже не мають куди повернутися й селити їх в контейнер — не вихід”, — каже Анна Доброва, архітекторка, співорганізаторка проєкту КО-ХАТИ.

Дім для переселенців у Франківську

Активістка згадує, що у перші дні повномасштабної війни Івано-Франківськ став не тільки транзитним пунктом, але й прихистком для тисячі жінок та дітей, які тікали від війни.

“У Франківську дійсно сотнями тисяч люди приїжджали на вокзал, тобто це був такий транзитний важливий пункт. Дуже багато українців тут залишились. Ми часто спілкуємося з ВПО, чуємо, що місто сподобалося, людей прийняли добре, а Івано-Франківськ дозволив їм досить швидко інтегрувалися. Хоча це не анулює факту, що люди сумують за домом. Будь-яка розмова в основному закінчується словами:  “Дякуємо, у вас тут добре, але дуже хочеться назад”, — згадує у розмові героїня.

З перших днів вторгнення команда MetaLab почала працювати над пошуком житла для переселенців. Дуже швидко запас квартир у місті вичерпався, багато людей безплатно віддавали своє житло, але бойові дії тривали й попит все ще був.

Команді MetaLab вдалось оперативно налагодити співпрацю з місцевою владою – шукали приміщення в гуртожитках або квартири в муніципальному житлі. Після того, як потрібне приміщення знаходили — його приводили до ладу, з роботами допомагали волонтери та інколи і самі ВПО, які тут мали оселитися.

Першою будівлею, у якій створили гідні умови для життя була 4-поверхівка на 175 людей.

“Ми пішли в магазин, купили шпателя, якісь базові інструменти й одразу почали ремонтувати, запостили про це пост, а потім до нас долучилась якась нереальна кількість волонтерів, багато з них самі були вимушені переселенці. Ці ремонтні робити мали  терапевтичну дію. Це ми вже потім зрозуміли. Ніхто не говорив, не бавився, всі зранку до ночі дерли ті стіни. Вивільняли свій стрес і травму. Поступово через тижні, ми вже починали потроху розповідати якісь історії один у одному. У нас були спільні обіди, які нас об’єднували між тими ремонтами”, — пригадує Анна.

За 6 тижнів спільної роботи 200 людей відремонтували цілу багатоповерхівку, оснастили її новою сантехнікою, провели електрику, закупили меблі, матраци, іграшки, вазони.

“Тобто зробили так, щоб щось живе та домашнє уже чекало людей, коли вони будуть заселятися. Так почався проєкт КО-ХАТИ, з цієї ідеї, що житло має бути інтегроване і гідне. І зроблене з любов’ю”, — пояснює співрозмовниця.

Зазначимо, що до повномасштабного вторгнення Анна та команда MetaLab займалися дослідженнями міст, організовували лекції, події, фестивалі, аби зробити міські простори доступнішими, зручнішими, залучити до процесів більше активних громадян, тощо. ГО MetaLab – частина інноваційного центру Промприлад у Франківську.

Це проєкт ревіталізованого старого заводу, зараз – одне із найпрогресивніших середовищ країни. Саме тут після повномасштабного вторгнення були засновані такі ініціативи як Save Ukraine Now, – фонд спрямовує підтримку військовим Прикарпаття та Центр підтримки бізнесу, робота якого спрямована на підтримку, консалтинг та нетворкінг для релокованого бізнесу.

Яким має бути житло для ВПО: здоровий мікс людей

Допомога переселенцям в Україні діє в обидва боки, адже людина, яка буде мати комфортні умови для життя швидше зможе адаптуватися, піти на роботу та допомагати іншим. Анна вважає, що зараз настав час думати про довгострокові рішення при плануванні шелтерів.

“Дуже важливо розвивати орендний ринок житла, саме муніципального або від громадського сектора. Чому у нас виникла така житлова криза? Бо практично все житло в Україні — це приватна власність, яку неможливо адекватно регулювати.Нам потрібно формувати фонд соціального житла, кризового житла, доступного житла”, — пояснює героїня.

Говорячи про доступне житло Анна має на увазі — здоровий суспільний мікс, де є і вразливі категорії, молоді професіонали, інженери, медики, вчені, пенсіонери, самотні мами, багатодітні родини. Така різношерстість допомагає людям формуватися у соціумі, брати приклад з інших, взаємодіяти та виручати один одного. 

“Мені би дуже хотілося, щоб житло для переселенців було гідним, красивим. Треба робити все найкраще. Насправді це задачка із зірочкою. Тому що люди вже пережили багато і просто, щоб прийти в себе, пережити це все і відновитися, їх щось має лікувати від цього, вони не повинні по 9 разів переїжджати по коморах”, — коментує Анна.

Зараз у проєкту “КО-ХАТИ” є реалізоване житло для ВПО в Івано-Франківській області, містах Тлумачі та Франківську, у Кам’янець-Подільському, що на Хмельниччині, а також навіть житло на Херсонщині для постраждалих від підриву ГЕС, над яким команда MetaLab працювала поза проєктом КО-ХАТИ. Загалом команда створила близько 1300 житлових місць для переселенців.

У найближчих планах пошук та ремонт житла для ВПО у Кам’янці-Подільському та Калуші. У цих громадах будуть орендувати ще кілька житлових будівель, ремонтувати їх, наповнювати, а потім адмініструвати: слідкувати за порядком та інтеграцією, сприяти їй. Якщо ви перебуваєте в цих громадах, як ВПО, радимо слідкувати за повідомленнями міських рад для відслідковування актуальної інформації щодо можливостей поселення

Анна каже, що у них був такий досвід, коли переселенців повністю забезпечували житлом та 3-разовим харчуванням, це роблять тоді, коли людина справді потребує цього. Та подібна підтримка надається третіми організаціями. Межі проєкту КО-ХАТИ – створення гідного житла для переселенців на тривалий період, розумні підходи до проєктування особистих та спільних просторів в таких будівлях, ремонтні роботи, забезпечення меблями та технікою, наповнення просторів базовими побутовими речима.

Все це – з думкою про те, що людям потрібне не просто ліжкомісце, а житло, інші люди довкола, робота, нові соціальні звʼязки. Поселенням, адмініструванням будівель надалі займаються люди на місцях, підрядники, або міська влада. 

Щодо роботи, то якщо особа може працювати, її стараються змотивувати, бо важливо, щоб допомога ВПО не перетворилася на ведмежу послугу.

24 січня в Цюриху відбулося відкриття виставки ETH with Ukraine — Exchanging Knowledge for a Sustainable and Resilient Future, у межах якої говорили про відбудову України. Тут представили й КО-ХАТИ, який має стати одним із ключів до гідного життя вимушених переселенців в Україні.

Читайте також:

• Проблема будівельного сміття у Бахмуті: що з ним робитимуть
• Як розміновують деокупований Святогірськ та де брати ресурси на розмінування України?
• На який догляд і житло можуть розраховувати одинокі пенсіонери-переселенці?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!