На фінансування політичних партій з 2016 до 2018 року держава перерахувала майже 1,35 мільярди гривень . На що витрачались гроші платників податків? Хто оплачує передвиборчу агітацію і скільки це може коштувати в межах держави і регіону, що таке «чорна каса» партій, розбирались наші журналісти.
В 2015 році в рамках «безвізового пакету» Верховна Рада прийняла зміни до Закону України “Про політичні партії в Україні”, передбачивши державне фінансування тим партіям, які потрапили в парламент, тобто перетнули 5% бар’єр.
На що партії витрачають гроші платників податків?
Сума державної підтримки статутної діяльності партій залежить від кількості виборців, що взяли участь у голосуванні до парламенту і розміру мінімальної заробітної плати, помножені на коефіцієнт 0,02. Наприклад в 2019 році, коли мінімальна зарплата на 1 січня 2019 року склала 4173 гривні, державне фінансування на рік складає:
|
Гроші розподіляються серед партіями пропорційно до їх результатів на виборах.
В нашому місті діють регіональні офіси політичних партій, що отримали найбільше державне фінансування – «Народний Фронт» та «БПП». Наші журналісти спитали в них, куди саме витрачались гроші платників податків.
«Наша Донецька обласна організація не є юридичною особою. Ніяких грошей безпосередньо ми не отримували. Нам оплачували оренду, і будь-яка з 28 партійних організацій в області могла отримати оплату оренди офісу. Також оплачувалася зарплата співробітників. Я як співробітник обласної організації і мій колега Микола отримували зарплату як працівники офісу обласної організації. Я знаю, що витрачались гроші на оргтехніку – ми отримали кілька ноутбуків», – розказав голова Донецької обласної організації Політичної партії «Народний Фронт» Віктор Буслов.
На сайті «Народного фронту» ми знайшли фінансові звіти партії. Відповідну до звіту 2018 року більша частина з держаного фінансування витрачалась на заробітну плату і оренду приміщення.
«За бюджетне фінансування ми просили оплату офісу і оплату штатних одиниць, оплата реклами також відбувалась через обласний та київський штаби. Юридичний статус має Київський підрозділ і Краматорський підрозділ, вони робили оплати», – каже керівник регіонального осередку «Європейської солідарності», колишній БПП Едуард Акіменко.
За законом державне фінансування не може витрачатись на виборчу кампанію, ці витрати можна здійснювати тільки за рахунок виборчих фондів. Ми поцікавились, як витрачався виборчий фонд на президентській кампанії лідера «БПП» Петра Порошенко.
«Що стосується виборів президента він пішов самовисуванцем, партія не брала участь у фінансуванні кампанії. Ми допомагали в якості агітаторів на громадських засадах», – повідомив Акіменко.
Але, спілкуючись з громадянами, які працювали агітаторами та членами дільничних комісій, ми чули від них, що цю діяльність оплачували.
«Агітаторам обіцяли по 1000 гривень, членам ДВК більше. Однак, після першого та другого турів ми отримали набагато менше», – розповіла одна з робітниць штабу Порошенка, яка не погодилась назвати свого ім’я.
Крім державного фінансування партії можуть приймати внески у грошовій формі – членські внески, підтримку спонсорів, можлива підтримка у вигляді робіт чи послуг отриманих безкоштовно чи на пільгових умовах, можуть залучатись і не матеріальні активи, позики, кредити.
Наскільки партії активно поповнювали свій фонд ілюструє інфографіка Громадського руху «Чесно».
Після цих виборів українці будуть фінансувати партії, що отримали 2% і більше відсотків підтримки виборців. На цю підтримку сподіваються в молодих партіях. Політична партія «Сила Людей» назбирала понад 5 мільйонів гривень, щоб піти до парламенту списком. Голова ради Олександр Солонтай каже, що за останні декілька років ресурси політсили значно виросли і є реальні шанси потрапити до Ради, навіть, якщо перетнуть тільки 2% бар’єр, зможуть багато досягти за рахунок статутної підтримки партії.
Скільки коштує передвиборча агітація та хто її оплачує?
У звіті ЦВК по Виборам Президента України в 2019 році зазначено, з виборчих фондів кандидатів у Президенти на фінансування передвиборної агітації використано – 1,727 мільярди гривень. Найбільше витрачено на оплату матеріалів в ЗМІ (67,1 %, або 1,16 млрд грн). Інші послуги, пов’язані з проведенням передвиборної агітації в загальній сумі витрат становлять 16,7%, витрати на виготовлення (придбання) матеріалів передвиборної агітації – 12,4%, інші витрати на передвиборну агітацію – 3,8%.
За попередніми фінансовими звітами, що були надані до ЦВК найкоштовніша президентська кампанія була у Петра Порошенко.
Хоча це дуже велика сума, яку кандидат витратив з власного бюджету, найкоштовнішою кампанією за історію України аналітики «Чесно» називають кампанію Януковича.
Партії представлені в парламенті мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів. При цьому держава може відшкодувати всі фактично здійснені партією витрати, але не більше максимального розміру виборчого фонду. Теоретично, якщо всі шість партій поточного скликання витратять на гривню менше ліміту та оформлять все у відповідності з вимогами законодавства, вони можуть отримати більше двох мільярдів гривень з держбюджету.
Довідка: Розмір виборчого фонду партії не може перевищувати дев’яноста тисяч розмірів мінімальної заробітної плати (90000*4173=375 млн 570 тисяч грн). Розмір виборчого фонду депутата-мажоритарника не може бути більше чотирьох тисяч розмірів мінімальної заробітної плати (4000/4173=16 млн 692 тисяч грн).
На що витрачається «чорна каса» партій?
Необліковані в легальному фонді партії кошти, у більшості готівка, яку вони скеровують на досягнення певного результату називають “чорна партійна каса”. В Україні серед традиційних “видатків” під час виборів можна назвати прямий підкуп виборців, оплата в конвертах роботи тисяч спостерігачів і “премії” членам комісій та штабів, величезна кількість непромаркованих білбордів від невідомих прихильників, дуже коштовна у виборчий період реклама в ЗМІ тощо.
Яким чином політичні партії та їх лідери оплачують рекламу в газеті і чи зіштовхувались в редакції з «чорними касами», ми спитали у редактора газети «Вперед» Світлани Овчаренко. Вона повідомила, що з політичними партіями та їх офіційними представниками під час виборчої кампанії працює тільки при наявності договору, і не сумнівається про наявність «чорних кас».
«В законі написано, що передвиборна агітація – «це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати «за» або не голосувати за кандидатів». Але наше законодавство настільки недосконале, що там не просто якісь шпаринки, а цілі “діри”, якими можна скористатися. По-перше, поки людина офіційно не зареєструвалась як кандидат все, що про неї буде написано, не є перевиборчою агітацією. Тобто це буде просто іміджева стаття в газеті на правах реклами, за яку може заплатити будь-яка приватна особа. По-друге, є така норма в законі: офіційні повідомлення в період виборчого процесу про дії кандидатів, пов’язані з виконанням ними службових повноважень, не є передвиборною агітацією. І це просто неоране поле для “джинси”. Оприлюднення соцопитувань також не є передвиборчою агітацією, але за це можуть заплатити зацікавлені кандидати. Я вже не кажу про соціальні мережі, блогерів, які навряд чи працюють за “спасибі”. Всі вони взагалі не є засобами масової інформації і не підлягають під українське законодавство», – каже Овчаренко.
В ситуації коли політичні партії не мають реальної мережі членів і прихильників, щоб легалізувати «чорни каси» олігархічних структур, що фінансують політсилу, партії вдаються на різні схеми.
«Дія закону про державне фінансування партій відкрила інший бік життя українських партій, коли вони намагаються легалізувати свої “чорні каси”, заводячи кошти на рахунки через підставних осіб. Тут партії намагаються вбити двох зайців, виводячи кошти з тіні і демонструючи нібито реальну фінансову підтримку партій прихильниками по всій країні. Інша схема — використання партіями одноіменних громадських організацій для легалізації чорного налу», – каже аналітик Андрій Грудкін.
Серед найбільш резонансних випадків можна згадати розслідування програми “Наші гроші”, про фейкових донорів “Батьківщини”, розслідування «Чесно» про донорів «БПП».
«У нас немає таких проблем! На відміну від політичних проектів в нас немає тіневих грошей і немає перед ким той тіневий звіт давати. Взагалі немає грошей зверху, всі гроші заходять знизу. Навіть, якщо хтось привіз в партію готівку ми все одно ідемо і ставимо на рахунок», – каже голова політради «Сили Людей» Олександр Солонтай.
Голова Комітету Виборців України Олексій Кошель вважає, що у жодній країні Європи, де запроваджено держфінансування політичних партій, не обійшлося без скандалів. Наприклад, у Польщі, де звинувачували партії, що вони за кошти надані з держбюджету, оплачували вечері в ресторанах. Цей скандал навіть призвів до референдуму щодо доцільності подальшого фінансування, але референдум фінансування не скасував.
З якою сумою можна піти на вибори депутату-мажоритарнику в Бахмуті?
Ми поспілкувалися з учасниками виборчого процесу, які працюють в штабах, в одному з них розказали, що мінімальна сума, з якою можна балотуватись – 250 тисяч доларів. Ці гроші потрібні на утримання передвиборного штабу (близько 20 людей), оплату спостерігачам, членам ДВК. Агітатори вважаються волонтерами, але безкоштовно цим ніхто не займається.
А для того, щоб кампанія була інформаційно-насиченою і ефективною потрібно витратити від 500 тисяч до одного мільйона доларів. Все, що вище, це вже гроші на підкуп виборців, у різній формі від подарунків до підкупу на виборчій дільниці.
Ми звернулися за коментарями до кандидата, якого вже зареєструвала ЦВК.
«Я не знаю скільки коштують передвиборчі перегони, бо мене завжди цікавили технології, а не фінанси. 250 тисяч доларів?! В мене особисто таких грошей немає, я поки що і фонд не створюю. Якщо мої прихильники і колеги з Громадського руху «Вместе», де я працюю вирішать, що треба збирати кошти, то будемо це робити», – розказав кандидат по одномандатному мажоритарному округу №46 Олександр Шинкаренко.
Громадський активіст Андрій Тимчак вважає, що йти на вибори можна вже з мільйоном гривень:
«З приводу вартості кампанії, то половину займає оплата членам комісій і спостерігачам, щоб не було фальсифікацій. В нас 160 дільниць на 46-му окрузі, якщо мати одного спостерігача і одного члена комісії, то на дільницю треба близько 2500-3000 гривень, загалом по округу – близько півмільйона гривень. Ще півмільйона треба на штаб, агітацію, якісь подарунки. Щоб у вас була більша половина членів комісії як дільничних так і окружної. Тоді є шанс, що вибори пройдуть чесно. Влада використовує технічних кандидатів, але у простої людини такої можливості немає. Тому треба шукати можливості співпраці з іншими кандидатами, робити сумісний штаб. Як показали останні президентські вибори, стара стратегія влади з підкупом виборців і технічними кандидатами не працює, якщо у людей в масовій більшості є запит на зміну системи!»
Оскільки, політичні партії, які отримають більше 2% підтримки українців на цих парламентських виборах, будуть фінансуватись платниками податків, сподіваємося, що громадяни будуть виважено обирати ці політичні сили.
Читайте також:
Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.