Чи спустошили українці Угорщину під час Другої світової війни? Чи обіцяли в НАТО не розширюватись у східному напрямку після закінчення холодної війни? Українського народу як такого не існує? Під час війни у східного сусіда в Угорщині з’явилося багато історичної дезінформації, яка показує Україну та українців у поганому світлі. Як можна спростувати ці твердження, як вони поширюються і чому вони особливо сильні в Угорщині? Серед іншого спробуємо відповісти на ці питання.

“Сучасна Україна була створена Росією, більшовицькою, комуністичною Росією”, – цією заявою майже півтора року тому Володимир Путін почав окупацію України.

Міфи про Україну

У своєму тодішньому тривалому телевізійному виступі президент Росії згадав про те, що Ленін, створивши Україну, завдав шкоди Росії, відірвав традиційні російські території, а при розпаді Радянського Союзу його країна фактично була пограбована.

Протягом усієї війни події минулого постійно залишалися на першому плані, російська сторона регулярно намагалася підкріпити свою позицію згадками про історію як у себе вдома, так і за кордоном. Проте в багатьох випадках почала поширюватися хибна або навмисно сфальсифікована інформація – пропаганда, безумовно, є частиною війни.

Фальшивий російський історичний наратив, як в цьому мали нагоду переконатися численні споживачі новин, дійшов також і до нашої країни. Більше того в Угорщині побачили світ специфічні наративи про українське історичне минуле.

Такі історичні викривлення, окрім проросійських акаунтів у соціальних мережах і сайтів новин, посилюються близькими до угорської влади медіа-платформами, рупорами та політиками.
Ось лише декілька прикладів історичної дезінформації, які поширювались від початку російської війни:

• український народ практично є частиною російського народу;
• з часів Другої світової війни Україна залишилася нацистською;
• під час Другої світової війни Угорщина була спустошена українською армією;
• угорська революція 1956 року була придушена українськими танками;
• Україна досі має радянську атомну зброю;
• після закінчення холодної війни НАТО обіцяла не розширюватися у східному напрямку.

Як можна спростувати вищезазначені твердження, на яких каналах поширюється така історична дезінформація, наскільки вона вважається унікальною в Угорщині і яку має мету? Серед іншого ми шукали відповіді на ці запитання за допомогою експертів, досліджуючи минуле та новітню історію українського народу, особливості російської історіографії та можливу мотивацію угорського уряду.

Пробудження нації

Сьогоднішня Україна є спадкоємицею Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), що була в складі Радянського Союзу. Щоправда, ще раніше, під час розпаду Російської імперії та Австро-Угорщини, нетривалий час існували два самопроголошених сучасних українських державних утворень – Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка – перша була окупована Червоною Армією.

“Важливо те, що в 19-му столітті під час великої епохи національної свідомості, подібно до угорської, українська національна свідомість також була повністю сформована”, – розповів порталу 24.hu Габор Дьоні, викладач кафедри історії Східної і Центральної Європи та Історичної росіянистики Факультету філософії Наукового Університету ім. Лоранда Єтвеша (ELTE BTK).

Як повідомив експерт, в Російській імперії розвиток національної свідомості був характерний переважно для націй, що проживали в західних регіонах, таких як фіни, балтійські народи та українці.

У той час українська нація була географічно розділена: одна частина проживала в Галичині, на території Австро-Угорщини, а друга половина – в Росії. Вже наприкінці 19-го-на початку 20-го століття цей розділений народ мріяв про те, що в майбутньому буде створена його незалежна, єдина Батьківщина.

Щоб зрозуміти цю історію, варто також усвідомлювати, що розвиток національної свідомості серед росіян мав свій унікальний шлях і торкався лише тієї частини населення, що проживала в містах і вела більш-менш західний спосіб життя.

Тому повинна була народитися Україна

До 1917 року суть національної свідомості в Росії полягала в тому, що російська нація складається з “великоросів” (росіян), “малоросів” (українців) і білорусів – це просто різні гілки однієї нації. Більшовики з самого початку були проти такого “триєдиного” тлумачення, тому не дивно, що між прихильниками української національної свідомості та більшовицькими ідеями могла існувати певна спільність поглядів – що, звичайно, не означає, що всі або більшість прихильників української національної свідомості були більшовиками.

“Я вважаю, що сильна українська національна свідомість відігравала важливу роль у тому, що після 1917 року для радянської влади було не тільки бажаним, але й неминучим деяке федеративне перетворення Росії”, – додав Габор Дьоні.

Може здатися дивним протиріччям, що, хоча Путін в своїй національній концепції значною мірою і спирається на радянську ностальгію, але з поділом на великоросів, малоросів і білорусів він повертається якраз до наративу 1917 року. Однак, з точки зору російського імперіалізму, це є не протиріччям, а радше синтезом.

Всупереч аргументам Путіна, УРСР, створена за посередництва більшовиків, не була створена шляхом відриву російських територій, більш того, деякі регіони, населені переважно українцями, залишилися поза її межами.

Так було, наприклад, у випадку Кубані, що розташована на півдні сучасної Росії. Щоправда, до тодішньої України відійшли такі великі міста як Київ, Одеса, Миколаїв, Херсон, міста в Криму та Маріуполь, які були, переважно, російськомовними. Ці населені пункти донині є типово російськомовними, проте їх ідентичність за радянських часів стала українською.

Хоча більшість вважає, що Радянський Союз був державою, в якій національні меншини були максимально пригнічені, а росіяни мали привілеї, проте не все так просто, оскільки в 1920-х роках у Радянському Союзі ще проводилася політика так званого укорінення.

Це була особливо великодушна політика щодо деяких народностей, що запроваджувала підхід, згідно з яким в новостворених радянських республіках на посади призначались національні кадри, поширювалися місцеві книжки та газети, процвітали офіційні мови.

Саме завдяки цьому українська культура і національна самосвідомість мали змогу певний час продовжувати зміцнюватися – звісно, в межах, встановлених радянською системою. Характерно, що в цей час із еміграції із Відня повернувся керівник українського національного уряду 1917 року Михайло Грушевський, який вважається найвидатнішим українським істориком і, наприклад, саме в цей період проявився геній кінорежисера Олександра Довженко.

Демографічна мапа, яку перекроїли

Друга світова війна також суттєво перекроїла демографічну мапу УРСР, у боях загинуло майже 20 відсотків населення – серед радянських республік загиблих було більше лише в Радянській Білорусі. Після Другої світової війни в УРСР з’явилося ще більше росіян, особливо у східних і південних регіонах, саме в тих регіонах, де нинішня війна триває з найбільшою інтенсивністю і які намагається загарбати путінська Росія.

Слід відзначити, що в цей період у республіках-членах Радянського Союзу щодо цього відбувались різні процеси: на Кавказі якраз зменшилося процентне відношення і навіть кількість росіян.

Про те, наскільки сильною залишалася українська національна свідомість, пізніше свідчать і спогади Імре Пожгої. Цей політик-комуніст кілька разів в 1960-х і 1970-х роках відвідував Радянський Союз, і в одній зі своїх заміток він з подивом виявив, що під час його поїздки до Києва його гід, одночасно, озвучував як радянські комуністичні, так і українські націоналістичні погляди. До речі, українська та російська національна ідентичність є достатньо пластичними ще й сьогодні, і зміна ідентичності є не рідкістю.

“Це може підтвердити і випадок з Леонідом Брежнєвим, який народився на українській національній території, і в дитинстві ще вважав себе українцем, але пізніше визнав себе росіянином, а на підставі свого імені, Микита Хрущов теж міг мати українських предків”, – відмітив Габор Дьоні.

Україна, що була раніше, вже не існує

На думку історика, Україна до і після 2014 року зовсім інші.

“Я вважаю, що Україна, яка народилася в 1992 році, в 2014 році була знищена, і разом з цим, з деякої точки зору – свободи теж у чомусь поменшало. Сучасна Україна базується на антирадянщині, запереченні радянського минулого, що, між іншим, характерно для багатьох колишніх радянських республік. Винятками є Росія та Білорусь, які в своїй офіційній політиці пам’яті поблажливо ставляться до минулого”, – заявив він.

Незалежно від офіційної політики пам’яті, більшість жителів колишніх радянських територій все ще позитивно ставляться до Радянського Союзу. Згідно з нещодавнім опитуванням громадської думки у Вірменії, більшість місцевого населення, також, не сприймає негативно період до зміни радянської влади.

До 2014 року населення України було більш розділеним у цьому питанні. Якщо на Сході України спогади про Радянський Союз були переважно позитивними, і площі прикрашали пам’ятники Леніну, то на заході країни – більш характерним став культ Степана Бандери – який був знаковою радикальною, войовничою постаттю українського націоналізму 20 століття. Починаючи з 2014 року, ця «рівновага» була порушена.

Те, що Бандера став популярним в нинішній Україні, можна пояснити, якраз, антирадянщиною. Багато людей за кордоном ставляться до цього культу негативно, оскільки серед членів Організації Українських Націоналістів було чимало антисемітів, а Українська Повстанська Армія (УПА), заснована в 1942 році, брала участь у Голокості та геноциді поляків. Проте, в цілому, через їхню боротьбу з радянською владою – оцінка цієї епохи колабораціонізму в західній частині країни залишалася досить позитивною.

Але серед українського народу ця крайньо права риторика не стала визначально, принаймні про це свідчать результати виборів – що може розцінюватися навіть як спростуванням тверджень Путіна про “нацистську Україну”.

“Росіяни багато чого зробили для того, щоб українське суспільство почало більш толерантно ставитися до націоналістів. Зовсім не безпідставним є твердження, що Путін і політика, яку проводить Росія, зробили набагато більше для об’єднання української нації, ніж цілі покоління українських політиків-націоналістів до 2013-2014 років”, – додав Габор Дьоні.

Не все є чорно-білим

Вже згадані вибори свідчать про те, що питання націоналістичної України не є чорно-білим.

“У той час, як в Росії відверто фашистські рухи мають державну підтримку, більш того, стають частиною держави, то в Україні ультраправі навіть не потрапили до парламенту, попри те, що всі ультраправі партії вступили в коаліцію. Вже не кажучи вже про те, що нинішній президент Володимир Зеленський, частково, має єврейське походження”, – повідомив 24.hu історик Крістіан Унгварі.

Дослідник належить до тих експертів, які в останні роки сильно критикують концепцію Великої Вітчизняної війни – у низці пострадянських країн під цим терміном розуміють період Другої світової війни, що почався 22 червня 1941 року нападом Третього Рейху на Радянський Союз. На думку історика, не варто забувати, що окрім Гітлера, Сталін також брав активну участь у розв’язанні Другої світової війни, розчленуванні Польщі, з імперіалістичною метою загарбання територій.

У Другій світовій війні УРСР перебувала в особливому становищі, адже була майже повністю окупована в результаті німецького наступу. Пізніше Червона Армія повернула цю територію, на що в радянському та нинішньому російському наративах називають визволенням – це той самий термін, який сьогоднішня українська політика пам’яті все менше розділяє.

Під час війни багато українців стали не на радянський бік, натомість виступили на боці німців, і хоча беззаперечно, в лавах УПА були фашистські елементи, Унгварі займає обережну позицію, коли йдеться про ідеологію тогочасної України.

“Я не вважаю гарною ідеєю клеймити українців як фашистів, багато з них з самого початку були змушені співпрацювати з німцями”, – сказав він нашій газеті, додавши, що українські партії в довоєнній Польщі схилялися до сіонізму, тоді як в Угорщині зародився numerus clausus.

На думку історика, бандерівський штамп є насамперед результатом комуністичної пропаганди.

Як підкреслив історик, суть радянського сприйняття полягала в тому, що той, хто є легітимним з комуністичної точки зору – є антифашистом, а той, хто є нелегітимним – є фашистом, намагаючись таким чином підігнати всіх під ці дві категорії, і тому бандерівщину було поширено також і на більш ширшу групу.

На Західній Україні вже давно існує деякий культ Бандери, що ґрунтується на вже згаданій антирадянщині. Проте, на думку Крістіана Унгварі, якщо для оцінки всієї країни ми беремо за основу цей культ, то на підставі російських міркувань, Угорщину також можна було б назвати фашистською чи нацистською – достатньо згадати хоча б про день пам’яті у зв’язку з проривом кільця оточення (при штурмі Будапешту) або про пам’ятник Горті на Площі Свободи.

Історіографія як зброя

У сьогоднішній Росії незалежна історіографія знаходиться на межі повної ліквідації.

“Володимир Мединський – колишній міністр освіти Росії та головний переговірник Володимира Путіна, у своїй докторській дисертації розбирав питання історичної об’єктивності. Його основна теза полягала в тому, що в історичній науці є релевантними лише ті факти, які відповідають інтересам нації”, – згадав Крістіан Унгварі, додавши, що сучасна історична наука в Росії працює відповідно до цієї концепції, справжнім дослідникам робляться перешкоди, а уряд ставить їх під величезний тиск.

Як приклад фахівець згадав про знаковий бій на Волоколамському шосе восени 1941 року. За традицією, всі бійці героїчного взводу віддали своє життя в бою, захищаючи Радянський Союз, зупинивши наступ нацистів. Про цю подію було знято численні кінофільми, пам’ять героїв вшановували пам’ятниками, на поштових марках, які в пам’яті росіян відіграють подібну роль, як на нашій Батьківщині Міклош Зріні або Тітус Дугович.

Однак радянські спецслужби вже в 1950-х роках виявили, що не всі солдати загинули, натомість, були навіть такі, хто перейшли на бік німців і потрапили потім в ГУЛАГ. Цей матеріал 1990-х роках, вже після перебудови, знову був досліджений, але результат був розцінений Мединським як замах на душу російського народу.

“Таким є теперішній стан російської історіографії. У мене є російські колеги, які в своїй повсякденній роботі з кожним своїм словом ризикують. Вони або прислухаються до своєї совісті, ризикуючи потрапити до в’язниці, або можуть просто «плюнути в обличчя» своїй професії, але залишитися у відносній безпеці”, – пояснив нашому виданню експерт. За його словами, стає все важче виявити відмінності між станом сьогоднішньої російської та колишньої радянської історіографії.

За словами дослідника, хоча історикам в Угорщині не загрожує насильство, проте екзистенційне унеможливлення все таки чатує на критичні голоси. Звісно, все це стосується насамперед фахівців, які займаються сучасністю, особливо в тих випадках, коли історичні питання через пресу отримують ширшу аудиторію.

За роки NER вже було створено декілька установ, які займаються історичною наукою в інтересах влади, не раз серйозно порушуючи професійне ставлення. В наші дні слабо підтверджена доказами інформація від Науково-дослідницького інституту Угорської історії може бути доведена навіть до більшої кількості людей, ніж висновки Угорської академії наук. Згідно з наративом партії Fidesz, існують не факти, а лише думки, підсумував Крістіан Унгварі.

Спотворення історії

З початком війни в Україні російська історична дезінформація почала з великою швидкістю поширюватися в Угорщині. У перші місяці тисячі користувачів Facebook поширили пост, в якому стверджувалося, що під час Другої світової війни окупантами були українські солдати, і різноманітні звірства вчиняли саме вони.

Відтак Марія Шмідт і Міклош Зомборі, депутати від блоку Fidesz–KDNP IX. району м. Будапешт також говорили, що боротьба за незалежність під час революції 1956 року, по суті, була задушена українцями – на думку першої, остаточне рішення було ухвалено українцем Хрущовом, а другий разом зі своїм батьком нібито бачив під час революції танки з українськими написами.

Спростуванням твердження про окупацію під час Другої світової війни є те, що насправді до Угорщини увійшла не “українська армія”, якої між іншим навіть не існувало, натомість, Українські Фронти. В Червоній Армії фронти прирівнювалися до груп армій, вони мали змішаний національний склад і називалися у відповідності до тієї ділянки фронту, де були сформовані.

Оскільки перейменування фронтів було в 1943 році, тому було створено лише Українські, Білоруські і Прибалтійські фронти, проте російського фронту не існувало, бо на той час Російська Соціалістична Республіка була вже звільнена.

Крістіан Унгварі вважає неможливим, щоб у 1956 році в Будапешті стояли танки з українськими надписами, оскільки радянська армія складалася не з етнічних підрозділів – між іншим, на підставі першоджерел, для задушення визвольної боротьби переважна більшість солдат прибула з азійських регіонів Радянського Союзу. Б

Більше того, на той час у Радянському Союзі українською мовою можна було користуватися, виключно, лише на факультетах української мови та літератури українських університетів і більше ніде. Документообіг на всіх українських заводах або державних об’єктах вівся російською мовою. Використання української мови в армії відразу було б кваліфіковано як націоналістична агітація і мало б за собою найсерйозніші наслідки.

“Те, що Хрущов був українцем, це неправда, але й саме посилання на це є нерелевантним, оскільки, для нього було важливим не національне питання, а комунізм. Також не має значення, хто саме брав участь у боях, тому що це були рядові солдати, які виконували накази. Відповідальним тут був Радянський Союз, а не окремі народи”, – наголосив історик.

Дослідник вважає, що мета подібних наративів – підкреслити нібито антиугорську сутність українців.

Для того, щоб з’ясувати, як саме створюється така дезінформація, чи є вона внутрішнього чи російського походження, необхідно було б провести серйозну дослідницьку роботу. Водночас можна встановити, що фальшиві твердження легко поширюються в Угорщині, часто за підтримки людей, тісно пов’язаних з партією Фідес.

Проти власних союзників

До букету дезінформації про війну відносяться також і наступні дві заяви, що поширюються на захід від нас:

• згідно першого, у 1991 році блок НАТО пообіцяв не розширюватися за рахунок держав-членів колишнього Варшавського договору;
• згідно другого, радянська ядерна зброя все ще є в Україні.

Найпростішим спростуванням першої дезінформації є те, що НАТО не може давати обіцянок замість інших країн, а альянс не “зараховує” до своїх членів деякі країни, вони можуть вступати до нього за власним бажанням. Між іншим, на даний час українську сторону зброєю, гуманітарною допомогою та іншими засобами підтримує не сам блок НАТО, а окремі його країни-члени.

Друге твердження спростовується тим фактом, що після підписання Будапештського меморандуму 1994 року колишня радянська ядерна зброя була знята з експлуатації в Україні. Крістіан Унгварі впевнений, що угорсько-українська напругу штучно нагнітають за підтримки Росії. У всякому інциденти на Закарпатті є дивними, адже раніше в регіоні зовсім не було міжетнічної напруги, такої як, наприклад, у Воєводині.

На думку Крістіана Унгварі, угорську громадськість явно намагаються налаштувати проти НАТО та проти України, і це є дивним, адже Угорщина і сама є членом НАТО.

“Дивно говорити, але хоча Угорщина і надає Україні гуманітарну допомогу та на певних форумах засуджує Росію як агресора, водночас вона намагається заблокувати підтримку України та максимально вивести Росію з ладу”, – зазначив історик.

Низька ефективність

На думку соціального психолога Петера Креко, директора Political Capital, головною метою російської пропаганди на початку війни було те, щоб переконати європейську громадськість у легітимності вторгнення, налаштувати Європейський Союз проти України та його держави-члени один проти одного.

Відтоді російська кампанія з дезінформації технічно не особливо розвинулася, в її повідомленнях не було суттєвих змін, лише більше розмов стало про російські військові успіхи та українські невдачі.

Якщо ми розглядаємо російську дезінформацію з точки зору того, наскільки вона змогла через європейську громадськість вплинути на європейських керівників, наприклад, що санкцій не повинно бути, то її ефективність є надзвичайно низькою.

Тим не менше, в деяких країнах, де через культурно-релігійні причини існує серйозна сприйнятливість до російських меседжів, або де основна політична лінія здатна їх підсилити, російський наратив зміг стати популярним. Це ми бачимо і на прикладі нашої країни.

Росія має змогу переконати європейську громадськість трьома способами, одним з яких – використання непрямих, фінансованих державою каналів. Найвідомішими з цієї групи є канали Sputnik і Russia Today, але на них було накладено серйозні санкцій, а також вони зникли з основних платформ соціальних мереж і фактично втратили свою роль.

Другий інструмент – пропагандистська онлайн-машина, яку не завжди можна чітко асоціювати з державою. Окрім того, існують так звані “ферми тролів”, у випадку яких не завжди можна розкрити, хто за ними стоїть, про це можна лише здогадуватися.

“Що чітко можна бачити – це те, що з початку війни у Facebook існує група угорськомовних користувачів, які вельми передбачувано накидаються на проукраїнські або антиросійські заяви, навіть коли мішенню є політик партії Фідес”, – заявив Креко.

Існують також менші сайти, блоги та інші платформи, що поширюють російський наратив, популяризують теорії змови, які частково перетинаються з ультраправими колами.

У випадку Угорщини особливо важливим є третій канал: політичні актори, які підсилюють пропаганду.

“В Європейському Союзі наша країна в цьому плані унікальна.
Російські ферми тролів діють скрізь в ЄС, але в нашій країні ця дезінформація поширюються мейнстримом, часто державні громадські діячі також поширюють цю дезінформацію в такому масштабі, як ніде в ЄС”, – підкреслив дослідник.

Видимі наслідки

У Європейському Союзі немає іншої такої країни, уряд якої відкрито робив би заяви, що за змістом дуже близькі або навіть співпадають з російським офіційним наративом. Нещодавно сам Віктор Орбан в ефірі радіо Kossuth Radio говорив, що снаряди зі збідненим ураном, передані Великобританією Україні, нагадують йому Чорнобиль, хоча застосування збідненого урану в снарядах є звичайною практикою, Росія також застосовує такі снаряди, це не є ядерною зброєю.

В той же час Росія, у зв’язку з постачанням таких снарядів, погрожувала ядерною зброєю і, посилаючись на необхідність самозахисту, доставила в Білорусь справжню ядерну зброю.

“Мейнстрімні політики Заходу традиційно виступають проти російської пропаганди, а ті, хто досі симпатизував Кремлю, на сьогодні часто стають неприйнятними. З іншого боку, у нашій країні головні громадські діячі є найважливішими розповсюджувачами російської дезінформації”, – зробив висновок Петер Креко.

Все це має яскравий вплив на вітчизняне мислення: згідно досліджень Political Capital, майже половина угорців вважає, що закарпатським угорцям загрожує неминуча небезпека через українців, понад чверть вважає, що в Україні працюють американські біолабораторії, третина вважає, що Україна вчинила геноцид на Донбасі.

Дослідження показують, що на початку війни симпатії та співчуття до українців були набагато сильнішими навіть у таборі виборців “Фідес”. Сьогодні ми дійшли до того, що переважна більшість вважає відповідальними за війну Сполучені Штати та Україну. Серед виборців “Фідес” Росія займає лише третє місце в цьому ряді.

Зовнішньополітична невдача

За словами Петера Креко, переналаштування громадської думки має лише внутрішньополітичну користь, але прийняття російської точки зору призведе до значних складнощів для уряду Орбана з точки зору зовнішньої політики. У той час як важливість Східної Європи та Балтійських країн у прийнятті зовнішньополітичних рішень в ЄС останнім часом зросла, Угорщина перебуває в глибокому піке.

В урядовій комунікації раніше спостерігалася значна різниця між зовнішньою та внутрішньою комунікацією, проте ці відмінності почали поступово зникати, ці два типи комунікації все більше зливаються в єдине, танець павича закінчується.

Політика релятивізму, захисту росіян та критики українців вже відчутна і за кордоном, що негативно впливає на сприйняття нашої країни. Однак у внутрішньополітичному плані перевага є відчутною, оскільки війну та Захід можна звинуватити в поточних труднощах, достатньо пов’язати їх із термінами інфляція війни та інфляція санкцій.

Важко сказати, чому уряд настільки відкритий до російського наративу, до підтримки російських інтересів. Немає національних економічних інтересів у підтримці добрих відносин, наприклад, наприклад, газ від Газпрому Угорщина купувала за вельми високою ціною, навіть у порівнянні з європейськими цінами.

Більш того, можуть виникнути і проблеми з національною безпекою – наприклад, Чехія, Болгарія та Фінляндія призупинили свої проекти в галузі атомної енергетики з “Росатомом”, тоді як наша країна продовжує втілювати проект Пакш2 (Paks2).

Не можна виключати, що політика збереження енергозалежності є однією з цілей уряду.

“Росія в кожній з європейських держав намагалася розбудувати такі індивідуальні інтереси, які згодом їй допомогли. Не випадково Герхард Шредер, Франсуа Фійон і Карін Кнайсл потрапили на ключові посади в російських енергетичних компаніях”, – вказав Петер Креко.

Легко собі уявити, що цей російський інструмент впливу торкнеться і Угорщини.

Потрібно переписати історію

Нарешті варто окремо розглянути детально розібрану вище російську історичну дезінформацію. З російської точки зору, це за визначенням робиться для підсилення негативного ставлення до України та українського народу, а також легітимізації російського вторгнення, проте в Угорщині ситуація дещо складніша.

Росія та її правовий попередник, Радянський Союз – були символами гноблення для багатьох поколінь. Уряд та його прихильники зараз повинні зробити прийнятним агресора, країну якого також не можна назвати вільною, і який вчиняє військові злочини.

“Історична правда стала важливою для партії Фідес тому, що якщо вона хоче переконати виборців в правдивості своєї нинішньої позиції, то вона повинна переписати минуле. Прикладом такого колективного когнітивного дисонансу є те, що наперекір того, що ця країна так багато боролася проти гніту різних імперій за свою свободу, тепер не може чітко прийняти позицію нації, яка також бореться подібним чином”, – заявив Петер Креко.

На думку експерта, історична дезінформація щодо Угорщини – наприклад, про те, що українці гнобили нашу країну під час Другої світовій – має на меті виставити Україну в ролі вічного агресора, щоб угорське населення не сприймало жертву як таку.

Окрім антиукраїнства, головним завданням такої пропаганди є підтримка симпатій до росіян. Проросійські погляди для угорських правих є досить новим явищем, адже ще близько 2010 року симпатики партії Фідес були найбільш антиросійськими. Натомість на даний час виборці Фідес і партії “Mi Hazánk” (Наша Батьківщина) – навпаки, більше симпатизують Росії, ніж Сполученим Штатам.

Для цього також потрібен був унікальний історичний наратив NER, який повністю відокремлює злочини Радянського Союзу від ролі Росії та навіть прямо звинувачує Захід у стражданнях.

“У «Будинку терору» була виставка під назвою Кодова назва акції: Ленін – Проти Росії на німецькі гроші. Суть її полягає в тому, що Радянський Союз, насправді, є креатурою Заходу, що була створена німецьким агентом, терористичною державою що народилася на основі німецької комуністичної ідеології”, – говорив Петер Креко.

Це перекликається з тим, що у 2017 році в день пам’яті жертв комуністичної диктатури – Віктор Орбан і сам заявив, що Західна Європа несе відповідальність за злочини комуністів.
Таким чином історична дезінформація є політикою, спрямованою на вирішення протиріч засобом самовиправдання.

Це явище не є новим, партія Фідес та її прихильники протягом десятиліття інтенсивно формували таку історичну картину, але починаючи з лютого 2022 року цей процес явно активізувався.

Примітка. Ця стаття написана за підтримки міжнародної мережі Science+, яка підтримує медичну та наукову журналістику, що протидіє дезінформації у Східній та Центральній Європі. Оригінальний майданчик публікації 24.hu.

Читайте також:

• Брюссель готується до “зеленого світла”: що відомо про вступ України в ЄС
• Міжнародні партнери нададуть Україні понад 100 мільярдів доларів фінансової допомоги
• Які європейські країни підтримували бахмутян останній рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

2025 рік обіцяє стати чарівним і незабутнім для всіх, хто цінує атмосферу свят. Цього року Новий рік і Різдво принесуть не лише традиційні сімейні вечері та прикрашені ялинки, а й фільми для усієї сім’ї

Редакція Бахмут IN.UA підготувала добірку з 10 різних фільмів від провідних студій Netflix, Hallmark та Disney, які подарують новорічний настрій.

Новорічні фільми у 2024-2025

З кожним днем новорічні та різдвяні свята стають все ближчими, і вже час налаштовуватися на відповідний настрій. І саме новорічні фільми здатні створювати та передавати незабутню атмосферу свята. Вони також об’єднують цілі покоління, розповідаючи їм казкові історії з життя різних героїв.

Цього Різдва 

“Цього Різдва” — це дебютний анімаційний повнометражний фільм Річарда Кертіса, який подарує дух Різдва. Стрічка покаже пов’язані між собою історії кохання, дружби та сім’ї. Вона вийде на Netflix 6 грудня 2024 року.

Фільм був адаптований самим Кертісом за трьома дитячими книжками й знятий ним же, людиною, що стоїть за культовими фільмами “Реальна любов” і “Ноттінг Хілл”. Режисером фільму є Саймон Отто, який зняв “Як приручити дракона”, а продюсувала стрічку студія Locksmith Animation.

Ця святкова комедія вирізняється поєднанням зворушливих персонажів, дотепного гумору та атмосферності. Унікальний стиль Кертіса додає глибини, яка знайде відгук як у дорослих, так і в дітей. Фільм підходить для сімейного перегляду: малечу захоплять пригоди Санти та його друзів, а дорослим сподобається теплий гумор і сентиментальний дух, характерні для творчості Кертіса.

Цей анімаційний фільм стане чудовим подарунком для всієї родини й обов’язковим для перегляду під час різдвяних свят.

Снігова сестра

“Снігова сестра” — це новорічний фільм для усієї сім’ї за мотивами бестселера Маї Лунде та Лізи Айсато. Стрічка розповідає історію Джуліана, хлопчика, який після втрати старшої сестри втрачає віру в магію Різдва. 

Наближається Святвечір, і головному герою Джуліану вже виповняється одинадцять років. Зазвичай Різдво — це найкращий день у році, повний ласощів і мандаринів, сімейного кола і мерехтливих вогників. Але цього року все інакше: Джуліан і його сім’я оплакують смерть старшої сестри, і хлопчикові здається, що Різдво для нього скасували. Згодом він зустрічає дівчинку Гедвіку, яка обожнює Різдво і повертає надію маленькому хлопчику. Історія зачіпає теми горя, втрат і пошуку радості перед обличчям труднощів, що робить цей фільм цікавим як для дітей, так і для дорослих.

“Снігова сестра” буде доступною на Netflix з 29 листопада 2024 року. Не пропустіть цю чарівну і зворушливу різдвяну казку, яка подарує вам нові теплі спогади.

Палкий сніговик

“Палкий сніговик” — різдвяна комедія, яка перенесе усю сім’ю в магічний світ, де реальність зустрічається з фантазією. Фільм режисера Джеррі Чіккорітті з Лейсі Чаберт і Дастіном Мілліганом у головних ролях вже доступний на Netflix.

Історія розповідає про Кеті, молоду жінку, яка після двох років смутку через втрату чоловіка, раптово оживляє сніговика. Виявляється, він не тільки добрий і наївний, але й неймовірно привабливий. З кожним днем сніговик допомагає Кеті знову відкрити для себе радість, кохання і, найголовніше, віру в магію Різдва. Вони разом переживають зимові святкування, розкриваючи перед собою красу життя і любові… але, на жаль, незабаром сніговик розтане.

Лейсі Чаберт, що зіграла головну героїню, зірка багатьох різдвяних романтичних комедій, знову тішитиме глядачів своїм теплом і харизмою. Дастін Мілліган додає нотку чарівності, а Крейг Робінсон подарує кілька комічних моментів. Всі разом вони створюють чудовий тандем, що робить фільм ще більш привабливим для глядачів різного віку.

“Палкий сніговик” — це фільм, який може стати ідеальним для тих, хто шукає легку та зворушливу романтичну комедію на Різдво. Він поєднує в собі елементи гумору, магії та сентиментальності, нагадуючи такі класичні зимові фільми, як “Джек Фрост” або “Кохання у великій кількості”.

Різдво за викликом

Тепла і зворушлива різдвяна історія, що розповідає про героїзм, відданість і спільноту серед рятувальників — це все про новий фільм “Christmas on Call” від студії Hallmark, що вийде вже 22 листопада.

Фільм розповідає про лікарку Ганну Вільямс, яка нещодавно переїхала до Філадельфії. Вона знаходить втіху в місті, проводячи час з оптимістичним фельдшером Весом Салліваном. Обоє працюють у стресових умовах.

“Hallmark давно показує різноманітні способи святкування Різдва, і ми хочемо поділитися, як рятувальники, незважаючи на свою складну роботу та графіки, знаходять способи відзначати свята з новими традиціями та близькими”, — каже віце-президент Hallmark Media Дженніфер Крамер.

Зустрінемося наступного Різдва

Різдвяна романтична комедія, що перенесе вас у святковий Нью-Йорк. У головних ролях — Крістіна Міліан та знаменитий акапельний гурт Pentatonix. Фільм, режисером якого є Расті Кундієв, вже доступний на Netflix з 6 листопада 2024 року.

Героїня на ім’я Лейла прагне здійснити свою різдвяну казку і знайти чоловіка своєї мрії. Щоб здійснити це, вона вирушає на шалений квест через Нью-Йорк, щоб здобути квиток на передноворічний концерт гурту Pentatonix, на який вже неможливо купити квитки. Фільм поєднує романтику, музику та святкову атмосферу, що робить його ідеальним для перегляду в передсвятковий період.

“Зустрінемося наступного Різдва” сподобається шанувальникам романтичних комедій та різдвяних фільмів. Музика додає фільму унікальний музичний акцент, який приверне увагу не тільки фанатів гурту, але й тих, хто цінує різдвяну атмосферу та святкові звуки. Це ідеальний фільм для тих, хто хоче поринути в атмосферу Різдва з ноткою романтики та музичної магії.

Майже різдвяна історія

У 2024 році Disney+ дарує глядачам справжню зимову казку з анімаційним фільмом “Майже різдвяна історія”.

Це історія про сову на ім’я Мун, яка опиняється в різдвяній ялинці, що відправляється до Рокфеллер-центру в Нью-Йорку. В спробах втекти з галасливого міста, Мун знайомиться з маленькою дівчинкою Луною, і разом вони вирушають в дивовижну подорож, розкриваючи магію свят й знаходять нову надію на Різдво. Майже різдвяна історія вийде на платформі Disney+ 6 грудня 2024 року.

Режисер Давид Лоері вирішив створити цей фільм в унікальному стилі, що нагадує дитячу творчість, використовуючи картон і папір для візуалізації Нью-Йорка. Цей підхід відображає його дитячі спогади, коли він разом з батьком створював картонні замки та міста. Вибір картону як основного елементу естетики фільму став ключовим моментом для всього проєкт, що надає фільму особливої теплоти та магії.

Святкові джентльмени

Романтична комедія від режисера Пітера Саллівана, яка виходить на Netflix 20 листопада 2024 року. Фільм розповідає емоційну і святкову історію про колишню танцівницю, яка вирішує поставити унікальний різдвяний виступ, щоб врятувати театр своїх батьків. Але є одна умова — в ньому виступатимуть лише чоловіки. 

У головних ролях — Чед Майкл Мюррей та Брітт Робертсон, а також Максвелл Колфілд.

Загалом же стрічка пропонує свіжий погляд на святкові традиції, що додає новий штрих до жанру різдвяних фільмів. Чарівний сюжет та захоплюючі виступи акторів Чеда Майкла Мюррея і Брітти Робертсон подарують вам теплі та безтурботні миті, які ідеально підходять для святкового сезону.

Наш маленький секрет

У фільмі режисера Стівена Герека виконання головних ролей взяли на себе Ліндсі Лохан, Ієн Гардінг і Крістін Ченовет. Вони розкажуть історію двох колишніх закоханих, які змушені провести Різдво разом після того, як дізнаються, що їхні нові партнери — брат і сестра. Це призводить до низки незручних і комічних ситуацій, які обіцяють розсмішити та розчулити глядачів. “Наш маленький секрет” буде доступний на Netflix з 27 листопада 2024 року.

Сюжет, наповнений непорозуміннями та смішними ситуаціями, обіцяє подарувати безліч радісних та емоційних моментів в різдвяний вечір.

Святкові розбишаки

“Святкові розбишаки” — прем’єра в рамках святкової програми Countdown to Christmas 2024 на каналі Hallmark. Вона також може подарувати святковий настрій навіть у найхолодніший день. У головних ролях: Ліндсі Фонсека, Даніелла Моне, Крістофер МакНеллі та Джаг Бал. Цей фільм розповідає святкову та емоційну історію, яка обіцяє подарувати багато сміху та чудового настрою в цей святковий сезон.

Сюжет фільму розповідає про двох найкращих подруг Тоні та Брі, які працюють в одному магазині вже багато років. Проте, одного разу вони вирішують змінити свою рутину та відправитись на секретні різдвяні вечірки.

Ідеальний вибір для шанувальників святкових романтичних комедій. Сюжет, сповнений гумору, емоцій і святкової атмосфери, подарує вам веселі миті й стане чудовим доповненням до різдвяних свят

Наша різдвяна історія

Ще одна різдвяна романтична комедія від студії Hallmark, яку будуть транслювати під час святкової програми Countdown to Christmas 2024. У центрі сюжету — пара, яка розповідає про те, як вони зустрілися та закохалися. Прем’єра фільму відбулась 2 листопада 2024 року.

У цьому фільмі ми спостерігаємо за Дейвом та Нелл, які розповідають свою історію хлопцеві своєї доньки Крісу. Ця розповідь переносить нас в одне особливе Різдво, коли доля постійно зводила їх разом та водночас тримала окремо. 

Намагаючись знайти один одного, Дейв і Нелл не підозрюють, що стали суперниками на роботі, адже їх об’єднали для організації різдвяного фестивалю для міста. Водночас Кріс стикається зі своїми власними проблемами у стосунках, намагаючись вперше відкрити свої почуття та сказати “Я тебе люблю” своїй дівчині Джо. 

Цей фільм надихає на позитивні зміни та дає зрозуміти, що кохання завжди знаходить шлях у найнеочікуваніші моменти.

Над текстом працювала практикантка Катерина Палій.

Читайте також:

• Від ляльок до монстрів: фільми хорори, які здатні полоскотати нерви
• Дивні Дива, Венздей та Шерлок: 5 фільми та серіали, які вийдуть у 2025
• Бойовик від бджоляра та українське кіно за 120 млн грн: які фільми подивитися на вихідних

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадяни, які все ще не отримують субсидію, але бажають її оформити, можуть це зробити через інтернет — на порталі “Дія”. В такому випадку, не потрібно відвідувати ЦНАПи.

Детальніше про те, як оформити субсидію не виходячи з дому, дізнавайтесь в матеріалі Бахмут IN.UA.

Житлова субсидія 2024

Держава продовжує допомагати громадянам з оплатою житлово-комунальних послуг, надаючи їм субсидію — особливий вид соціальних виплат, який покриває певну частину витрат домогосподарства. Вони розраховуються індивідуально для кожної сім’ї.

Як подати заяву на субсидію через “Дію”

Перше, що потрібно зробити для того, щоб подати заяву на отримання субсидії — це зайти на портал “Дія” та авторизуватися. Вже на сайті потрібно знайти розділ “Пенсії, пільги та допомога”, а потім обрати послугу “Заява на субсидію”.

Вже після відкриється спеціальна форма. В ній треба вказати адресу, наявність заборгованостей за комунальні послуги, а також послуги, на які потрібна допомога. Додатково треба вказати:

• номер особового рахунку та повну назву компанії, яка надає послуги;
• дані про доходи всіх членів домогосподарства, які проживають за вказаною адресою. Зазначається, що ця норма актуальна для всіх, окрім тих, чия інформація є в держреєстрах;
• інформацію про транспортні засоби, майно, купівлю валюти, а також депозитні рахунки, якщо їхня сума перевищує 100 тисяч гривень.
• дані про аліменти (якщо є), нерухомість і сплачені послуги;
• за наявності, інформацію про лічильники.

У разі потреби можна завантажити скан-копії або фото додаткових документів, наприклад:

• довідку про доходи, якщо вони не зафіксовані у держреєстрах;
• договір оренди житла;
• документи, які підтверджують складні життєві обставини тощо.

Після оформлення заявки, необхідно вказати найбільш комфортний варіант отримання виплат: банківська картка або відділення “Укрпошти”. 

Коли всі дані в заявці будуть вказані, її можна підписати та надіслати. Вона надійде до Пенсійного фонду України, чиї представники перевірять заявку та призначать субсидію.

Читайте також:

• Соціальні виплати на дітей в Україні: наявні програми та як їх оформити
• Ціни на газ у 2024-2025: скільки треба платити українцям
• Як переселенцям отримати житлову субсидію: пояснення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!