Важливо

Покинута жінка в лікарні і нестача шелтерів: які проблеми з евакуацією вирішують волонтери на Донеччині

Валентина Твердохліб 17:00, 15 Серпня 2025
евакуація волонтери
Евакуація маломобільних людей / фото Євгена Ткачова

На Донеччині триває евакуація населення. Через погіршення безпекової ситуації найактивніше виїжджають мешканці Добропілля і навколишніх населених пунктів. Протягом останніх днів волонтери вирішували кілька проблемних ситуацій при евакуації. Зокрема, “Проліска” евакуювала покинуту жінку з лікарні, а волонтер Богдан Зуяков шукав прихисток для хворої пенсіонерки.

Про це редакції Бахмут IN.UA розповіли волонтери.

Добропільська лікарня зачинена, в медзакладі залишилась людина

У Добропіллі погіршилась безпекова ситуація. Внаслідок прориву росіян лінія фронту значно наблизилась до міста. У зв’язку з цим з Добропілля стали активно виїджати люди.

Припиняють свою роботу і міські заклади та установи. Зокрема, від 7 серпня свою роботу припинила Добропільська лікарня. Наразі приміщення медзакладу пусті, лікарів немає.

Після зачинення лікарні в її будівлі залишилась жити самотня жінка. Вона перебувала там без лікарів і нагляду. З лікарні її евакуювали силами гуманітарної місії “Проліска”.

Жінка в Добропільській лікарні / скриншот із відео Євгена Ткачова

“Інформація, яка в мене є, з багатьох джерел і на 100% я не можу гарантувати її достовірність. Мені розповіли, що ця бабуся потрапила в лікарню кілька місяців тому. У неї є певні психологічні порушення. Її нікуди не змогли прилаштувати і вона залишась там. Жінку підгодовували військові, а заявка про її евакуацію надійшла у “Проліску” чи то від міського терцентру, чи від Добропільського УСЗН. Бабусю ми забрали”, — розповів Євген Ткачов.

Жінку вивезли з Добропілля / скриншот із відео Євгена Ткачова

Редакція намагалася дізнатись інформацію про жінку в Добропільській лікарні. Однак зв’язатися з медзакладом не вдалось, контактний телефон не відповідає.

Проблеми з евакуацією

Волонтер Богдан Зуяков, який займається евакуацією з найгарячіших точок області, також повідомив про проблеми з розміщенням маломобільних людей. Він розповів, що вивіз жінку старшого віку з села Андріївка, що на півночі від Добропілля. В евакуйованої є проблеми зі здоров’ям — вона лежача, інсулінозалежна й має сліпоту.

По приїзду в Краматорськ пенсіонерці не змогли дати прихисток. На гарячій лінії ОВА сказали, що не знають про шелтери і порадили везти жінку в лікарню. Близько двох годин волонтери шукали, куди прилаштувати евакуйовану. Наразі вона знаходиться в медзакладі.

У коментарі редакції Бахмут IN.UA Богдан Зуяков сказав, що вбачає проблему у відсутності шелтерів і поганій комунікації з боку влади.

“Як на мене, це цілий комплекс проблем і з відсутністю місць у шелтерах, і з комунікацією. Такі випадки бувають доволі часто. Як на мене, евакуація від волонтерських організацій відбувається набагато краще. Передусім це гарна координація, тобто пропрацьовується весь процес “куди, як і що робити”. На мою думку, ОВА не спроможна евакуювати саме немобільних людей”, — каже Богдан Зуяков.

З цією думкою погоджується і волонтер “Проліски” Євген Ткачов. Він каже, що дійсно є проблема з евакуацією маломобільних людей. Саме волонтери, за його словами, покривають переважну більшість заявок.

“Комунікація чудова, коли немає проблем. Волонтери вивозять людей, а адміністрація надає тільки статистику. Якщо ж є якесь питання по розселенню людей або по таким проблемним випадкам, то вони навіть самі не знають, що робити, як робити і куди кого везти. Я вважаю, що близько 95% людей вивозять саме волонтери, громадські організації і міжнародні. Я не бачив муніципального чи комунального транспорту, який би вивозив людей. Також пліч-о-пліч з волонтерами працюють такі державні структури, як “Білі янголи” і ДСНС”, — каже Євген Ткачов.

Що кажуть в ОВА

Донецька обласна військова адміністрація щотижня надає статистику щодо евакуації і розміщення людей. Втім це загальна статистика без розмежування евакуації від волонтерів і від ОВА.

Звітують у військовій адміністрації і про розселення людей. Їх безоплатно вивозять у більш безпечні регіони.

“За тиждень ми вже розселили 97 людей, з яких 11 маломобільних осіб і 21 дитина (ред. дані станом на 13 серпня). Евакуація здійснювалась у Львівській, Чернівецькій, Вінницькій, Кіровоградській та Закарпатській областях. Евакуація триває активно, ми бачимо збільшення кількості людей, які бажають евакуюватися з нашого транзитного пункту. Приблизно в півтора рази, порівняно з минулим тижнем, у нас збільшилось і розселення людей”, — доповідав цього тижня начальник відділу з питань надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Донецької ОВА Дмитро Пожарський.

Нагадаємо, що евакуйованих маломобільних людей з Донеччини приймають на Полтавщині в релокованому Бахмутському психоневрологічному інтернаті. На сьогодні заклад повністю укомплектовано, там проживають 100 підопічних. У разі звільнення місць там можуть прийняти нових евакуйованих.

Контакти для евакуації

Зробити заявку на евакуацію від гуманітарної місії “Проліска” можна за телефонами: +380 (93) 202 2232, +380 (96) 404 1034.

Звернення на евакуацію також приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 13:00, 7 Грудня 2025
Виступ Klavdia Petrivn / фото з Instagram

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

  • SadSvit;
  • “Бумбокс”;
  • Dorofeeva;
  • “Океан Ельзи”;
  • KRBK;
  • Валентин Стрикало;
  • YakTak;
  • Parfeniuk;
  • Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

  • Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
  • SadSvit — “Касета”;
  • Domiy — “Нагадай”;
  • SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
  • Шугар — “Олєг”;
  • Cheev — “Рана”;
  • Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Донеччина наче більше не належить мені…”. Колонка

Лященко Марія 11:00, 7 Грудня 2025
Нацпарк “Святі Гори” / фото Марія Лященко

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і […]

13:00, 07.12.2025 Скопіч Дмитро
Історії

“Донеччина наче більше не належить мені…”. Колонка

*** Листопад 23 року. Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на […]

11:00, 07.12.2025 Лященко Марія

Як отримати пенсійне посвідчення з інвалідності у 2025-2026: покрокова інструкція

В Україні у 2025 та 2026 роках люди з інвалідністю можуть оформити паперове або електронне пенсійне посвідчення. Документ підтверджує статус, дає право на пільги та […]

12:00, 06.12.2025 Скопіч Дмитро
гуманітарна допомога
Важливо

Де найбільше допомагають бахмутянам: аналіз розподілу гуманітарки за два роки

У жовтні у Бахмуті оновили склад Комісії з розподілу гуманітарної допомоги — це консультаційно-дорадчий орган при Бахмутській МВА, який працює з 2022 року. Він погоджує […]

заяви

Командир 7 корпусу ДШВ спростував заяви про оточення Мирнограда і захоплення Покровська

На Покровському напрямку зберігається напружена ситуація. Аналітики фіксують просування ворога, а в медіапросторі лунають заяви про можливе оточення Мирнограда. При цьому Генштаб звітує про продовження […]