22 вересня стало відомо про смерть очільниці Бахмутського краєзнавчого музею Олени Смирнової.
Про смерть пані Олени повідомили на сторінці КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.
Олена Смирнова
Григорій Соколовський працівник Бахмутського музею повідомив про смерть Олени Смирнової/ скриншот
Трагічну новину повідомив Григорій Соколовський, працівник музею. Він написав, що звістка про смерть Олени Смирнової прийшла з Ізраїлю, де вона перебувала від початку повномасштабного вторгнення. У коментарі “Вільному Радіо” родичка покійної повідомила, що та боролася з важкою хворобою, й померла 21 вересня.
Похорон відбудеться 24 вересня на цвинтарі Тель Харув, біля ізраїльського міста Хайфа.
Пані Олена була директоркою Бахмутського краєзнавчого музею з 2014 року, вона не раз спілкувалася з редакцією Бахмут.IN.UA про відбудову міста, культурні проєкти тощо. За її ініціативи була створена група “Буде Бахмут”, де бахмутяни ділилися своїми ідеями та баченнями відновленого Бахмута.
Про пані Олену з теплотою згадують бахмутяни. Її внесок у місто важко переоцінити, за роки керування музеєм, тут стало значно більше відвідувачів, проводилися культурні заходи.
Взагалі не вірю, не хочу… Скільки Ви зробили для Бахмуту, для збереження його історії, скільки креативу, сучасного, нового Ви зробили для Бахмуту.. скільки планів на майбутнє. Як любили Ви місто і громаду. Господи, Ти завжди забираєш кращих…
Немає слів…. Світла пам’ять, пані Олені…
Яка печальна звістка. Почивай з миром талановита, неповторна, креативна Олено Анатоліївно.
бахмутяни // у коментарі під дописом про смерть Олени Смирнової
Солодкі подарунки дітям з Бахмута / фото Бахмутська міськрада
У Бахмутській громаді діятиме ініціатива “Помічники Святого Миколая”. Її мета — вручити подарунки або іншу допомогу дітям захисників і захисниць України. Зараз триває збір заявок на участь в ініціативі.
У Бахмутській громаді працюватиме ініціатива “Помічники Святого Миколая”. Її реалізує підрозділ “Територія жінок Донеччини” всеукраїнської ГО “Територія жінок”. Ця ініціатива спрямована на підтримку дітей, чиї батьки захищали Україну.
У межах проєкту діти можуть отримати подарунки або іншу допомогу. Взяти участь можуть діти:
загиблих (померлих) захисників і захисниць України;
зниклих безвісти захисників і захисниць України;
захисників і захисниць, які перебувають або повернулись з полону.
Наразі триває збір даних і побажань від дітей. Заповнити заявку можна до 2 листопада за посиланням.
Сіль, яку зберігають бахмутяни на згадку про місто / фото з Facebook
Бахмут для багатьох його жителів залишився не просто точкою на карті, а частиною життя, яку вони носять у серці. І багато містян зберігають певні речі, зроблені в місті.
Редакція Бахмут IN.UA вирішила поцікавитися — а які речі тримають на згадку самі бахмутяни про рідне місто.
Які речі нагадують бахмутянам про Бахмут
Коментар від УЗ / скриншот
На початку жовтня на сторінці Бахмут IN.UA у Facebook журналісти попросили мешканців поділитися, які предмети нагадують їм про рідне місто. У коментарях люди ділилися історіями, повними болю, ностальгії та віри в повернення додому.
“І я зберігаю останню пачку солі…”
Сіль з бахмутського підприємства / фото з Facebook
Найчастіше бахмутяни розповідали про те, що бережуть сіль, вироблену в рідному регіоні.
“І я зберігаю останню пачку, рука не підіймається її відкрити“, — пише Вікторія Лимарь.
“Я теж не відкриваю таку пачку солі. Не підіймається рука відкрити її, навіть коли сіль в домі раптово закінчується“, — зазначає Юлія Р.
“Мені подарували на день народження, жоден інший подарунок так не зворушив…” — зізнається Альона Шендеровська.
“В мене теж така пачка є. Сподіваюсь передати її онукам в якості спадщини“, — додає Марина Каплічна.
“Теж маю, тільки інша упаковка — закрила і заховала, заборонила її чіпати, хоч вона і відкрита, бо купила ще до повномасштабного“, — згадує Таня Кліщ.
“Міста немає, але баночка є”
Медичний засіб, виготовленний в Бахмуті / фото з Facebook
Деякі мешканці розповіли, що зберігають речі, які, на перший погляд, здаються звичайними, але мають глибокий особистий сенс.
“Досі зберігаю пусту банку хлоргексидину. Дата — за тиждень до війни. Міста немає, але баночка є“, — написала Даша Шелест.
“В нас стоїть, чекає перемоги Артемівське шампанське, яке випустили в 2015 році ще в місті Артемівськ“, — ділиться Юлія Титаренко.
“У мене сільничка з написом “Соледар” з шахти залишилась“, — розповідає Елена Кулієвна.
“В мене Артемівське шампанське стоїть. Відкоркую на перемогу!” — каже Ольга Герцен.
“На жаль, пачки немає, але в бабусі залишилося трохи в глечику — теж не торкаю, бережу, як згадку про найкращу українську сіль“, — зазначає Оксана Музичук.
“В мене ключі від квартири, якої вже немає…”
Серед найболючіших зізнань — спогади про дім, який залишився лише у пам’яті.
“В мене ключі від квартири, якої вже немає“, — написала Анна Метелиця.
“У мене 350 саджанців яблунь з Бахмуту — придбав за два місяці до війни. Я не бахмутянин, але добре знаю і третю шахту, і “Ялинку“, — розповів користувач Аайно Туулс.
“Купила за кордоном бахмутське шампанське, відкрию у день перемоги“, — написала Катерина Єрмалович.
“Ми дочекались — і ви дочекаєтесь!”
До обговорення долучилися й мешканці інших регіонів України:
“Обов’язково відкриєте упаковку солі! У нас так відкрились Херсон, Берислав та інші громади. Ми дочекались — і ви дочекаєтесь!” — пише Євгенія Вірлич з Херсону.
“А в нас є ключі від родинного дому в Бердянському районі — двері якого, віримо, колись відкриємо…” — зазначає Олег Золотов з Бердянська.
“Ну знайте, що в Бучі є одна пляшка Артемівського напівсолодкого ігристого“, — додає Олександр Мезенцев.
Катерина Додіна разом чоловіком Дмитром та донечкою Софією жила в Бахмуті. До повномасштабного вторгнення сім’я будувала безліч планів на життя. Дмитро хотів відкрити власний магазин, […]
Андрій Шманін був військовим медиком 54-ої окремої механізованої бригади. Чоловік пішов на війну, коли вона тільки почалася на Сході. Він пройшов Горлівку та Дебальцеве. Андрій […]
Бахмутянин Олександр Примич пішов з життя 26 серпня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу. Чоловікові не змогли вчасно надати медичну допомогу після обстрілу, через велику кровотечу […]
Юрій Казаковшенок з дружиною Людмилою жив у Бахмуті. Родина прожила разом 42 щасливих роки шлюбу. Молодята побралися в юності, й від тоді не розлучалися. Всі […]