Після часткової окупації Донеччини росіяни та їхні колаборанти наввипередки намагаються перейменовувати міста, вулиці й запроваджувати свої так звані традиції. Книги українською мовою для них стали нічним жахіттям, тож вони називають їх націоналістичною літературою. Щоб применшити значення української ідентифікації на Донеччині в хід пішла шароварщина, як це загарбники робили при СРСР. Відтак, українські музеї росіяни не знищують, а висміюють та обезличують нашу культуру. 

Редакція «Бахмут. IN.UA» знайшла відео пропагандистів, на яких колаборанти показують так звану культуру Донеччини. Ми розпитали директорку Бахмутського краєзнавчого музею Олену Смирнову, як такі ролики впливають на соціум та, що робити із шароварщиною в самій Україні.

Ролик окупантів про культурну Донеччину містить грубі помилки

У відео пропагандисти кажуть, що в окупованій з 2014 Зуївці, мовляв, відкрився музей народної творчості. Загарбники хочуть показати, що після захоплення земель вони дбають про життя народу, навіть відкривають музеї. Однак, насправді цей заклад був ще понад рік тому, а не тільки відкрився, як запевняють окупанти. Ми знайшли відео з назвою музею опубліковане в YouTube й датоване ще 19 липня 2021 роком. 

«Музей народного творчества открылся в Зуевке под Донецком. Называется “Живые ремесла” и создан супругами Светланой и Валерием Чемерис. Валерий Чемерис говорит, что главная задача музея – сохранить и продолжить традиции предков», — підписали пропагандисти свій ролик.

Світлана та Валерій Чемирис — ймовірні колаборанти, достатньо відкритих даних про цих осіб немає. Вони або від початку залишалися жити в окупації, або ж це росіяни, які заселився в чужі оселі. Таким чином, наприклад, російська влада створює для себе зручне населення, яке не виходить на протести, не заперечує, а просто живе тихо, як й належить «рускому человеку».

За чотири роки Світлана Чемерис стала зіркою окупованої Зуївки

На цьому ролику Світлана Чемерис ще без кокошника розповідає про своє захоплення вишивкою й бісером, тут її представляють як художницю-аматорку. Однак, в 2021 році героїня ролику вже в статусі народної майстрині, пропагандисти наголошують, що вона «зуївчанка».

Світлана Чемерис на пропагандистському ТБ в 2019 році.

Відео із Світланою Чемерис, де вона вже в народному музеї в Зуївці. В кінці відео героїня співає пісні Цоя, як це належить до народної культури, яку начебто пропагує жінка — невідомо. 

Світлана Чемерис вже в естрадному образі для телебачення рф.

Вочевидь, Світлана робить те, що їй накажуть робити на камеру — будь-то переспів Цоя або плетіння поясів на хантийському бердо. Останнє заняття Світлана Чемерис проводить вже в статусі майстра народної студії декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва “Натхнення” так званого “Республіканського дому народної творчості та кіно”. Роки проведені в окупації допомогли жінці у кар’єрному зрості, від аматорки вона стала експерткою.

Культурний сарай

В такому злиденному приміщенні відбуваються заняття. Фото: скріншот з відео

«Буду… Дважды в неделю с детьми заниматься, посиделки будут у нас Зуевские. Здесь мы будем с детьми развлекаться, петь народные песни, играть народные игры и заниматься народным творчеством. Все, что я умею, я хочу передать детям. Сначала я хочу с ними из травы делать, идет Троица…», — каже Світлана Чемерис.

Зуївські «посиділки» будуть проходити у приміщенні, яке фасадом нагадує закинутий сарай. Попри те, що Зуївка окупована вже 9 років росіяни, які так вихваляються відновленням всього, що зруйнували, не змогли навіть косметично привести до ладу свій музей. 

Росіяни в першу чергу перейменовують захоплені міста та вулиці. Фото: скріншот з пропагандистського каналу

Будинок неприбраний, на подвір’ї валяється непотріб, й сама оселя не була ремонтована, або хоча б підлатана. Втім, це не заважає колаборантці проводити тут заняття. Зовні все схоже на типову шароварщину, коли українську культуру знецінювали, як це зробили в музеї Зуївці. Речі, які тут знаходяться не мають національної прив’язки, вони не несуть в собі цінності.

Культура Донеччини — це не набір картинок

Олена Смирнова — директорка Бахмутського краєзнавчого музею розповідає, що за час війни не раз бачила агресивні «продукти» ворожої пропаганди спрямовані на українську культуру, а точніше її знецінення.

«Зібрано все разом: школа, Бандера, Шевченко. Все, що становить тригери для ворожого  тилу. Навіть не турбувався ніхто про монтаж, текст, хоч якийсь професійний рівень. Впізнаваний почерк. Не можна дивитися, бо роз’їдає від огиди, забирає рештки психічного здоров’я», — коментує пані Олена пропагандистські ролики. 

Культура Донеччини — це не набір картинок, музики, чи співів, пояснює експертка. Вона розмірковує, що неоднорідність населення на Донбасі, складні і неоднозначні історичні процеси, які проходили крізь соціум дали такий емоційний продукт. Спочатку люди ненавиділи й гребували совком (ред. СРСР), а потім перейшли до його звеличення.

Шароварщина: що робити?

На думку пані Олени, в Україні безумовно, є заангажованість псевдоукраїнською темою і є глибоке переживання української долі регіону. 

«Національні, вікові, особистісні вектори – це нормально для створення єдиної мови емоцій, якою і є культура. На що б ми не звернули увагу, ми бачимо різнобарвність. Живопис, музика, література — це все вільне вираження, різні майданчики для реалізації, різна аудиторія. Якщо ми будемо допомогати, а не заказувати – нічого не треба буде викорінювати, відпаде саме. Треба тільки пам’ятати, що культура — то не обслуговування, культура — це важко і не зовсім зрозуміло, то шлях наверх. Безумовно, БахмУт – культурна столиця Донеччини, і з нашого спільного досвіду можна сказати, що потрібен час. Намагатися зберегти надбання, намагатися створити нове», — резюмує Олена Смирнова.

Музей в Бахмуті та музей в Олександро-Калиновому: які справжні українські традиції?

В Бахмуті та селі Олекса́ндро-Кали́нове до повномасштабної війни були свої музеї, які насправді зберігали традиції та поляризували народну творчість. В 2015 році в Бахмутському народному домі відкрили музей народної творчості, експонати до нього створили жінки з майстерні «Оберіг». 

Загалом, протягом десяти років виставковий фонд накопичував сотні екземплярів виробів народної творчості, зокрема петриківського розпису, вишивки, народної ляльки, плетіння. Згодом, кімната музею була в приміщенні Центру технічної творчості. Бахмутян, які виявляли бажання навчатися — залучали до майстер-класів. Мистецтво створення ляльки-мотанки викладала народна майстриня Наталя Роменська, яка в евакуації продовжує займатися цією справою.

А ось так, наприклад, виглядав музей в Олександро-Калиновому. Зверніть увагу на доглянутість приміщення, та наповнення цього закладу. Навіть фасад оселі прикрашений малюнками. В середині музеї активна громада зібрала речі, які ідентифікували їхню самобутність, тут були й артефакти з СРСР, всі мали свою приналежність до тієї чи іншої епохи, натомість у відео пропагандистів всі експонати нагадують випадкове зібрання.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Осінь, це гарний час для сімейної фотосесії. Жовте листя, затишні светри, прогулянки парком і тепле світло створюють атмосферу, яку хочеться зберегти на фотографіях. При цьому для красивих кадрів необов’язково орендувати студію чи замовляти професійного фотографа. Зробити цікаві осінні фото з дитиною можна навіть на звичайній прогулянці.

Редакція зібрала ідеї, як зробити гарні фото з дітьми. У матеріалі 20 ідей для осінньої фотосесії з дітьми, які легко повторити самостійно.

Осіння фотосесія з дитиною на природі: 10 ідей

Осінній парк, ліс або сад можуть стати чудовими місцями для сімейних фотографій. Найкраще обирати локації, де дитина почуватиметься комфортно та зможе вільно рухатися. Необов’язково просити її постійно дивитися в камеру, природні емоції часто роблять світлини цікавішими.

Запропонуйте дитині зібрати кілька яскравих листочків і підкинути їх угору або ж сховати обличчя за листком. Фотографуйте серією кадрів, щоб упіймати момент.

Також, один із найпростіших варіантів сімейного фото, батьки й дитина йдуть алеєю парку, тримаючись за руки. Можна зробити кадр зі спини або збоку, щоб передати атмосферу прогулянки.

Влаштуйте осінній пікнік. Для такої фотосесії знадобляться плед, кошик із фруктами та термос із теплим напоєм. Розташуйтеся в парку або саду й фотографуйте звичайні моменти спілкування.

Фото на лавці серед дерев також одне з тих, які виглядають атмосферно. Посадіть дитину на лавку, оточену осіннім листям. Попросіть її розповісти щось цікаве або розглянути листочок у руках, так ви отримаєте природні емоції.

Ще п’ять ідей для фотосесії на природі

Обійми під деревом, для цього кадру батьки можуть обійняти чи припідняти дитину під деревом із жовтим листям. Особливо затишними виходять кадри, зроблені зблизька.

Фото з гарбузами також мають осінню атмосферу. Невеликі гарбузи, кошик та осінні квіти допоможуть створити тематичну композицію в саду або на подвір’ї.

Стрибки через калюжі створять одні з наатмосферніших спогадів. Якщо після дощу на вулиці залишилися калюжі, можна зробити веселі фотографії дитини в гумових чоботах. Обирайте безпечне місце без руху автомобілів.

Якщо ваша дитина дуже активна, спробуйте замість звичайного позування запропонувати їй знайти найкрасивіший каштан або жолудь. Сам процес можна фотографувати.

Варто згадати і про сімейне фото на заході сонця. М’яке вечірнє світло створює теплу атмосферу. Спробуйте зробити кадр, коли йдете стежкою чи сидите за столом на вулиці або просто граєтеся з дитиною.

Осіння фотосесія з дітьми вдома: 5 простих ідей

Не завжди погода дозволяє провести фотосесію на вулиці, тож у дощовий або холодний день цікаві кадри можна зробити вдома, використовуючи звичайні речі. Одне з таких, це питання книжки під пледом

Влаштуйтеся з дитиною на дивані або біля вікна або ж зберіть будиночок із ковдр. Додайте м’який плед і улюблену книжку. Фотографуйте моменти, коли дитина слухає історію чи перегортає сторінки.

Приготування осіннього пирога також можна зробити моментом для спогадів. Знімайте, як дитина замішує тісто, прикрашає випічку або допомагає розкладати інгредієнти.

Осіння творчість теж буде добре виглядати у кадрі. Для цього фотографуйте, як дитина малює осінній пейзаж, робить аплікацію з листя або створює поробки з природних матеріалів.

І наостанок зробіть собі спільне фото у піжамах. Сімейні фотографії за сніданком, із чашками теплого какао або під час спільного перегляду книжок передадуть домашню атмосферу без складних декорацій.

Ідеї для осінньої фотосесії з малюком

Для дітей раннього віку краще обирати прості сюжети, які не потребують тривалого позування. Важливо враховувати погоду, самопочуття малюка та робити перерви за потреби. Одна з найпростіших ідей для фото, це коли малюк на руках у батьків. Зробіть кілька портретів, коли мама або тато тримають дитину на руках на тлі осінніх дерев.

Перша зустріч з осіннім листям теж стане ідеальним кадром. Зафіксуйте, як малюк розглядає великий яскравий листочок. Стежте, щоб дитина не брала листя чи інші дрібні предмети до рота.

Фото в колясці добре підійде для нля найменших дітей, для цього можна організувати коротку фотосесію під час прогулянки, додавши до образу затишний одяг відповідно до погоди.

Зверніть увагу ща на одну ідею, це фото з улюбленою іграшкою. М’яка іграшка допоможе дитині почуватися спокійніше під час зйомки, а фотографії збережуть приємні спогади про цей період.

Що одягнути на осінню фотосесію з дитиною

Одяг для осінньої фотосесії має бути насамперед зручним і відповідати погоді. Для сімейних кадрів можна обрати речі у схожій кольоровій гамі, але необов’язково вдягати всіх однаково. Для фотосесії можна використати светри, кардигани, куртки, шарфи та зручне взуття. Якщо плануєте зйомку в парку або лісі, краще обрати взуття, в якому дитині буде комфортно ходити. Не варто перевантажувати образ великою кількістю аксесуарів. Часто достатньо одного яскравого елемента, шарфа, шапки або пледа. Придбати акцентні речі можна й на секондхенді, аби не витрачати зайві кошти.

Як фотографувати дітей восени: поради для красивих кадрів

Щоб осіння фотосесія вдалася, необов’язково мати професійну камеру. Більшість ідей можна реалізувати за допомогою вашого телефона, але варто дотримуватися таких правил:

• фотографуйте при природному освітленні. Для зйомки надворі добре підходять ранкові години або час перед заходом сонця;
• не змушуйте дитину позувати, краще запропонуйте гру або прогулянку й фотографуйте природні моменти;
• знімайте з рівня очей дитини, бо так ваші фотографії виглядатимуть більш живими;
• використовуйте серійну зйомку, це допоможе зафіксувати рух, сміх або гру з листям.
• змінюйте плани, тобто робіть не лише загальні сімейні фотографії, а й портрети, кадри рук, обіймів та інших деталей.

Головне, що варто знати, це не перетворювати фотосесію на обов’язок. Коли дитина захоплена грою та почувається комфортно, зробити вдалі фотографії значно простіше.

До теми:

10 місць у Києві, де відчути смак осені — гарбузове лате та сінабони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бойовий стрес і постійні навантаження неминуче впливають на самопочуття, сон та стосунки військовослужбовців із близькими. Якщо захисник відчуває виснаження, тривогу або інші негативні зміни у своєму стані, йому варто звернутися по психологічну допомогу.

У Міноборони роз’яснили, як саме військовослужбовцям отримати таку підтримку та з чого слід починати

Що таке психологічне відновлення

Психологічне відновлення спрямоване на подолання наслідків бойового та службового стресу. Воно допомагає зняти напругу, відновити сили, покращити самоконтроль та налагодити спілкування. Цей процес може включати індивідуальні чи групові консультації, а також заходи фізичного відновлення. Важливо розуміти, що звернутися за підтримкою можна і без встановленого діагнозу. Тривога чи важкі спогади після боїв не обов’язково свідчать про наявність ПТСР — точний стан має оцінити спеціаліст.

Якщо фахівець виявляє психічний розлад, військовому призначається лікування, яке може включати психотерапію та медикаменти.

До кого звертатися у своєму підрозділі

Перший крок для військовослужбовця — звернутися до офіцера-психолога або фахівця з психологічної підтримки у своїй частині. Потрібно чесно розповісти про свої проблеми: наприклад, труднощі зі сном, постійну напругу, проблеми з концентрацією чи неконтрольовані приступи гніву.

Психолог оцінить ситуацію та визначить подальші дії: це може бути робота в підрозділі, направлення до спеціально облаштованого пункту психологічної допомоги, програма відновлення або звернення до медиків. Якщо ви не знаєте, до кого саме звернутися, запитайте свого безпосереднього командира або зверніться до медичної служби частини.

Також допомогу надають на пунктах психологічної підтримки поблизу підрозділів. Там працюють військові психологи, які допомагають впоратися з гострим стресом. А після виконання завдань бійці проходять обов’язкову психологічну декомпресію — поступовий перехід від бойової напруги до спокійніших умов.

Як працюють програми відновлення

Якщо роботи з психологом у частині недостатньо, бійця можуть направити на програму відновлення. Тривалість таких програм залежить від формату:

• відновлення у тиловій смузі — від 7 до 14 діб (для тих, хто тимчасово не може виконувати завдання через наслідки стресу);
• відновлення у віддалених закладах (на безпечній відстані від фронту) — від 14 до 21 доби.

Направлення організовує військова частина. Психолог визначає потребу, медслужба погоджує, а остаточне рішення ухвалює командир. Для виїзду бійцю оформлюють необхідні супровідні документи.

Сама програма включає індивідуальні та групові заняття з психологом, фізичне відновлення (лікувальну фізкультуру, масажі) та дозвілля (спортивні заходи або навіть зустрічі з рідними). Після завершення програми фахівці проводять повторне оцінювання стану бійця.

Цивільні психологи та гарячі лінії

Військовослужбовці також мають право звернутися до цивільних психологів. Безоплатна допомога доступна через систему Мінветеранів (перелік закладів є на сайті міністерства). Послуги надаються амбулаторно, стаціонарно або дистанційно. Головне — перед виїздом узгодити відсутність із командуванням.

Для тих, хто потребує термінової консультації чи поради телефоном, працюють гарячі лінії:

• 0 800 500 410 — контактний центр психологічної допомоги військовослужбовцям ЗСУ (з 09:00 до 18:00 у робочі дні).
• 0 800 33 20 29 — лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду (працює цілодобово).

Усі звернення по психологічну допомогу є абсолютно добровільними, а законодавство гарантує конфіденційність та захист особистих даних кожного бійця.

Читайте також:

Статус зниклого безвісти військового: як набувається та що гарантує родині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!