Гостомельська громада, яка сама знає, що таке окупація й втрата дому, виявила готовність приймати та допомагати ВПО ще в 2022. Вона стала однією з тих, де знайшли свій дім вимушені переселенці, тут їх понад 2 тисячі, зокрема серед них є 22 бахмутян, більшість із них мешкають у самому Гостомелі. Саме в цій громаді планують створення житла для бахмутян. Якою громаду бачать зсередини самі внутрішньо переміщені особи?

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалась з трьома бахмутянами, які знайшли прихисток на Гостомельщині. Їхній досвід інтеграції у нову громаду — в нашому матеріалі.

“Цінуємо за надану допомогу”

Бахмутянка Світлана Орлова оселилась у Гостомелі в серпні 2022 року. Деякий час вона з родиною орендувала будинок у Бучі, але знову повернулись у Гостомель. Жінка розповідає, що це селище обрали невипадково. Тут ще до повномасштабного вторгнення мешкала її старша донька з чоловіком і дітьми.

Пані Світлана каже, що життям у Гостомелі вона задоволена. Тут вона і її рідні отримують різні види допомоги. Першочергово підтримку надають саме від місцевої адміністрації. Жінка каже, що відчула це одразу ж після приїзду, бо тут її проконсультували щодо оформлення виплат та надавали гуманітарну допомогу.

Окрім статусу ВПО, сім’я також має статус родини загиблого військовослужбовця. Чоловік пані Світлани загинув у 2023 році на Харківщині.

“Ми завжди отримували різну допомогу, нам тут справді дуже добре допомагають. Наприклад, і продуктові набори отримували, і памперси для онука. Дитина коли впала, ногу зламала, милицями допомогли, на лікування виплати оформляла. Щомісячно молодша донька отримує грошові виплати від Гостомельської громади, як дитина загиблого військовослужбовця, мій чоловік похований тут. Також вона ходить у місцеву школу і отримує безоплатне харчування, як дитина-ВПО. Завжди нашій родині пропонують і безоплатну психологічну допомогу. Тобто, коли потрібна допомога, звертаєшся до них і всім, чим можуть, допомагають. Часто і звертатись не потрібно, телефонують із соцзахисту і запрошують на видачі”, — зазначила Світлана Орлова.

Окрім гуманітарної допомоги, жінка також виокремлює заходи для дозвілля дітей. Каже, що для них завжди організовують цікаві поїздки або дають можливість оздоровитися.

“Пропонують і поїздки в табір, оздоровлюючий відпочинок для дитини. Або їздимо кудись на цікаві заходи. Ось, наприклад, у “Добропарк” їздили, на виставу в Київ возили дітей”, — каже жінка.

За словами переселенки, є в Гостомелі і можливості для працевлаштування.

“Я поки не займалась працевлаштуванням. Але моя мама знайшла тут роботу, вона працює в місцевому палаці культури. Я точно не знаю, яка в неї посада, вона доглядає за тренажерною залою. Точно про вакансії в Гостомелі я сказати не можу, але в місті часто можна побачити оголошення щодо пошуку продавців, водіїв. Тому, думаю, можливості є”, — розповіла Світлана Орлова.

За словами бахмутянки, вона дуже задоволена Гостомелем і наданою їй підтримкою. Каже, що завдяки цьому її родині вдалось швидше адаптуватися до нової громади. Саме селище вона цінує за спокій і зручну транспортну інфраструктуру.

“Я б не сказала, що це погане місце. Тут доволі спокійне життя, немає метушні, як у великих містах. Також звідси дуже зручно дістатися в Київ чи інші міста. Наприклад, з району, де ми зараз живемо, ближче їздити до Бучі, туди маршрутка йде через кожні пів години. Є маршрутки на Ірпінь, але вже рідше, і через весь Гостомель на Київ, теж доволі часто ходить, тому є чим добиратися”, — зауважила Світлана Орлова.

Бахмутянка також чула про проєкт будівництва житла, який планують реалізувати Бахмутська МВА і Гостомельська СВА. Жінка брала участь у заході з обговорення проєкту. На її думку, якщо ініціативу вдасться втілити, це допоможе людям з житлом.  

На те переселенець ти, чи місцевий житель тут не звертають увагу, довіряють і влаштовують всіх однаково

Юрій Калінін переїздив з Бахмута до Гостомеля в лютому 2023 року. Сюди спочатку евакуювалася його онука з чоловіком, потім донька, а згодом і він з дружиною. Чоловік каже, що проблемою було знайти житло.

“Громада прийняла нас дуже гарно. Єдине, з чим була проблема — знайти житло для оренди. А так сама громада дуже нам допомагає і ставлення добре. І гуманітарну допомогу надають, і, якщо треба, поради дають. Тобто, якщо є якийсь запит, то в міру можливостей. Те, що вони можуть робити, то роблять. Інколи ще отримували допомогу від Бахмутської громади, коли-не-коли дружина їздила в київський хаб за гуманітаркою”, — розповів чоловік.

По переїзду в Гостомель чоловік почав пошук роботи. Тут її швидко і знайшов, за кілька місяців вже працевлаштувався. Зараз займається вантажоперевезеннями в Європу.

“Вдома я нечасто буваю, в основному в рейсах до Польщі, Литви. Бітум перевожу. Роботу я знайшов тут, у Гостомелі. Як з працевлаштуванням тут зараз я точно не знаю, але тоді, у 2023 році з цим проблем не було. Наприклад, у моїй спеціальності якщо всі документи є, всі дозволи є, то можна було спокійно влаштовуватись. На те переселенець ти, чи місцевий житель тут не звертають увагу, довіряють і влаштовують всіх однаково. Тут головне аби виконував свою роботу в повному обсязі”, — каже чоловік.

Юрій Калінін каже, що Гостомель йому подобається, як компактне селище з гарною інфраструктурою. Також чоловік відзначає гарне ставлення до родин ВПО від місцевих жителів. Каже, що за весь час не стикався з упередженим ставленням до себе.

“Я сам виріс у селі, тому тут мені зручно. Гарне селище, приємні люди, недалеко від Києва. Хоч ми в Київ їздимо рідко, але все одно добре, що є можливість швидко туди дістатися. Наприклад, у лікарню чи по якісь документи. А взагалі поряд є Буча, тому в разі чого можна і туди поїхати. Ставлення людей тут дуже гарне. Немає такого, щоб хтось говорив: “Чого ви сюди приїхали, їдьте до себе додому” і подібні речі. Якщо ти ставишся до людей добре, то і вони до тебе, населення тут справді дуже приємне. Єдине, чого не вистачає — свого власного житла. Бо орендувати виходить накладно по грошах”, — зауважив бахмутянин Юрій Калінін.

Основні плюси — гарна транспортна розв’язка і багато лісу

Бахмутянка Ганна Шимоняк разом з дитиною та чоловіком мешкають у Гостомелі два роки. Сюди вирішили переїхати, щоб бути ближче до старшої доньки та онуків. Обрали саме Гостомельську громаду, бо тут вдалося знайти житло в оренду.

“У місті Вишневе мешкають моя старша донька та маленькі онуки. Ми хотіли жити ближче до них, тому переїхали на Київщину. Шукали житло в оренду, але те, що нам підійшло, було тільки тут, у Гостомелі. Так ми так тут і осіли”, — розповіла жінка.

Пані Ганна — домогосподарка. Її чоловік зміг знайти роботу в Гостомелі. Молодша донька завершила тут навчання. Жінка каже, що за весь час життя в Гостомелі допомогу отримувала лише від Бахмутської МВА.

“Єдиний раз отримували гуманітарну допомогу від Бахмутської МВА. А так лише своїми силами виживаємо. Річ у тому, що я не слідкую за новинами, об’явами, може є якісь групи, в яких я не перебуваю. Я не хочу сказати, що про нас забули, що вони такі погані, може це я просто щось не знаю. Як тільки ми переїхали сюди, то оформили виплати ВПО, більше нікуди не звертались”, — каже бахмутянка.

Жінка каже, що за два роки життя вони з родиною не помічали недоліків у самому селищі. Гостомель вони цінують за зручність і гарну природу. Також жінка відзначила гарне ставлення людей до переселенців.

“Нашим пріоритетом було бути ближче до доньки, і це нам вдалось. Про саме селище можу сказати, що воно досить зручне. Тут хороша транспортна розв’язка, близько до Києва, багато лісу. Ось це основні переваги, як на мене. Про місцевих жителів я нічого поганого не можу сказати. Конфліктів не було, скаржитись немає на що. Люди тут приємні”, — зауважила Ганна Шимоняк.

Досвід бахмутян у Гостомельській громаді показує, що інтеграція ВПО можлива не лише формально, а й по-людськи. Для переселенців важливими стали не окремі рішення чи одноразова допомога, а відчуття підтримки, доступ до базових сервісів, можливість працювати, навчати дітей і жити без постійного страху упередженого ставлення.У більшості історій ключовими факторами адаптації стали відкритість громади, робота соціальних служб і зрозуміла комунікація з приймаючою громадою. 

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

• В Україні запустили нову житлову програму для ВПО з Луганщини: чи можна її поширити на інші регіони
• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті
• 80 мільйонів гривень пропонують виділити з бюджету Бахмутської МТГ на житло для бахмутян в Гощі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутяни зібралися онлайн, щоб поговорити про те, що для них сьогодні означає дім. Під час зустрічі “Образ дому” учасники ділилися своїми переживаннями, мріями про новий дім та обговорили результати опитування про настрої громади.

Розповідаємо про головне із зустрічі.

Образ дому: проблеми, з якими стикнулися бахмутяни

Бахмутська адміністрація шукає способи побудувати житло для бахмутян у інших регіонах України. Зараз, зокрема, триває робота з Гостомелем у межах проєкту “Спільне бачення нового дому”. Між двома громадами підписали меморандум про співпрацю, намагаються знайти ділянку і почати, власне, реалізовувати житло для бахмутян. Нагадаємо, що спочатку проєкт хотіли будувати на приватній земельній ділянці, яку Бахмутській громаді запропонував власник землі. Однак договір на користування так і не уклали, умови для цього були не вигідними. Тож зараз шукають землю у комунальній власності.

Паралельно команда урбаністів працює над передпроєктним дослідженням. У межах цього дослідження провели опитування для бахмутян, аби визначити їх потреби та запити. Житло – його пошук та непостійність, одне з ключових питань.

“Коли ти опиняєшся на новому місті,  перше, що ти стикаєшся, що треба десь жити. І пошук житла – це дуже стресово, це емоційно виснажує. І оце відчуття, що я тут чужий, воно тільки посилює це виснаження…”, — цитата респондента з Бахмута з опитування.

Софія Боднар, урбаністка “Розквіту” коротко представила результати опитування, участь у якому взяли понад 700 людей. Так виявили, що більшість бахмутян проживала у власному житлі в Бахмуті. Також люди відзначили погіршення якості життя у різних сферах, особливо це стосується роботи та соціальних зв’язків. Але найскладніша ситуація все з житлом. І якщо у переселенців, чиї території зараз неокуповані, можливість отримати компенсацію за зруйноване майно — є, то у бахмутян її немає.

І це питання на державному рівні, команда проєкту на це прямо повпливати не може. Однак ми можемо працювати на місцевому: хочемо допомогти та покращити умови в яких перебувають наразі бахмутяни, поки вони очікують розв’язання питання.

Зауважимо, що є перші кроки до отримання компенсації за Постановою 1176 для людей з ТОТ. Але наразі вона доступна лише двом категоріям: людям з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій. Подати заявку можна буде з 1 грудня. А зараз більшість людей змушені винаймати житло, часто ця оселя має не найкращі умови, про це зазначало багато респондентів.

“Це просто непридатні, незручні умови для життя: застарілий житловий фонд, старі квартири без ремонту — старі меблі, комунікації, через це проблеми з опаленням і з електрикою. Водночас є висока орендна вартість за таких умов, а змінити їх складно, тому що або орендодавець цього не хоче, або немає гарантій, що можна буде жити в цьому орендованому житлі далі. Були випадки, коли квартиру просто продавали, і людей виселяли буквально за день. Але більшість людей усе одно йде на ці умови, тому що на інші немає бюджету. Це психологічний дискомфорт, відчуття чужого, невизначеності, якоїсь тимчасовості, що дає сильну тривогу. Усе це впливає на комфорт життя людей“, — каже Софія Боднар, посилаючись на відповіді з опитувальника.

Водночас будівництво нового житла, це не простий процес особливо для громади, територія якої в окупації.

“Люди паралізовані з усіма оцими прогалинами в законодавстві і обмеженнями окупованих адміністрацій. Це дуже непростий шлях. І, знаєте, якби можна було графічно візуалізувати: від ідеї побудувати житло для бахмутян до реалізації цього житла, це була б саме ось така крива, звивиста лінія. Але це зовсім не означає, що не треба пробувати, не дивлячись на всі ці складнощі процесів”, — говорить урбаністка.

Ідея бахмутської адміністрації збудувати житло для бахмутян потребує часу.  Зараз адміністрація шукає крім ділянки — партнерів та фінансування, бо будівництво – це дороговартісний процес, і покрити все з бюджету громад — вкрай важко. Тому це буде співпраця з донорами, які будуть співфінансувати проєкт.

Яким має бути житло для бахмутян?

Саме на це питання ми шукаємо відповідь нашим дослідженням.

“Ми вже розуміємо з проведеного дослідження, що це житло для бахмутян має бути з різними моделями заселення і різного типу. В Україні є декілька моделей заселення, кожна з них має свої характеристики, різні особливості. Ми хочемо певний мікс цих моделей, щоб дати більшу можливість більшій кількості категорій бахмутян мати право і можливість заселитися”, — пояснює урбаністка.

Які моделі заселення є в Україні?

На це питання відповідає Ангеліна Татарікова, фахівчиня “Розквіту”. За її словами, є 4 ключові моделі, які зараз працюють в Україні або існують законодавчо, або ж плануються в аналогічних проєктах. 

1. Перша модель – це соціальне житло, найвідоміша всім. Воно надається від держави або муніципалітету за знижену оренду плату або безплатно. Мета – забезпечити базові умови для малозабезпечених, вразливих категорій населення. 
2. Друга модель – це тимчасове житло, яке надають на обмежений термін людям, які опинилось у складних життєвих обставинах, зокрема для внутрішньопереміщених осіб. Ключовою тут є характеристика тимчасовості.
3. Третя модель — це муніципальне орендне житло, яке належить місцевій громаді, воно надається в оренду за доступною (нижче ринкової) ціною, не нульовою. Таке житло орієнтовано на людей з середнім доходом, які не підпадають під категорії соціального житла, проте все ще не можуть дозволити собі житло за комерційними ринковими умовами.
4. Четверта модель — це житло з правом викупу, коли спочатку є можливість оренди, а потім частина коштів враховується в майбутній викуп, і орендар отримує право викупити житло, в якому він живе не один рік. 

За якими критеріями відбувається відбір на заселення?

Критерії визначені законодавством для кожної з моделей, однак окрім цього муніципалітет може також впливати на це, та мати свої критерії для заселення.

Соціальне житло передбачено для найбільш вразливих категорій, які перебувають на житловому обліку, важливими є категорії людей з низьким доходом і соціальною вразливістю.

Тимчасове житло створено у більшості для ВПО, і також там є бальна система соціальних показників, наприклад, статус ветерана, які в сукупності дають тобі певний вищий або нижчий рівень в переліку на заселення. 

Примітка. Ознайомитися з бальною системою надання тимчасового житла можна за покликанням.

Також є муніципальне орендне житло, тут звертають увагу на дохід родини, також тут є пріоритетна, також часто бальна система і враховується наявність або відсутність житла і його площі. 

“Але окрім цих критеріїв, є ще такий аспект, як побажання донора, якщо в проєкті бере участь донор, то він має право впливати на певні критерії, які існують”, — пояснює Ангеліна Татарікова.

Цінності громади та донора: як це працює при заселенні

Урбаністи наголошують, що муніципалітети також можуть впливати на умови заселення, насамперед ухвалюючи ті критерії заселення, які є в системі цінностей громади. Наприклад, благодійна організація “КО-ХАТИ” зараз реалізує пілотний проєкт у місті Калуш, що на Франківщині. 

“Ми хотіли показати, як вони впроваджують свої цінності на прикладі цього проєкту. Для них пріоритетні категорії заселення — це сім’ї військових та ветеранів. Водночас це й жінки, що самостійно опікуються сім’єю. Це є як побажанням донора, так і інтересом самого благодійного фонду, тому цей критерій зазначений окремо в положенні про заселення. Крім того, пріоритет там мають і старші люди, бо вони вважають за необхідне підтримувати саме цю категорію населення під час війни”, — кажуть фахівці “Розквіт”

Й додають, що “КО-ХАТИ”  впроваджують свої цінності не тільки з погляду того, кого вони заселяють, а також це й врахування формування спільних сусідських просторів в житлі, щоб переселенці не тільки мали можливість бути заселеними в житло, а також мати свою власну житлову площу. Продумані тут й спільні сусідські простори  на кожному поверсі, щоб люди могли комунікувати на щодень з різними людьми, які проживають в цьому житлі, власне, щоб формувати певне сусідство, спільноту, якій надалі разом буде легше.

Не менш важливо, що “КО-ХАТИ” забезпечують і простори, і інтеграції з навколишніми мікрорайонами в тому місті, в якому вони створюють своє житло. Наприклад в Калуші житло створюють на території минулого дитячого садочка. Це якраз є ключовим в тому аспекті, щоб це житло не було відділене від громади, в якій воно знаходиться, не стало своєрідним “гетто”, а повністю інтегрувалось в нього, разом з тим зберігаючи свою самобутність з населенням, яке в ньому проживає. Усе сприятиме тому, щоб люди могли обмінюватись і ділитись власними традиціями, практиками з тими мешканцями, які також проживають в цій громаді.

Що цікавить бахмутян? 

З опитування та спілкування з бахмутянами, ми виокремили топ 5 питань щодо майбутнього житла для бахмутян, які цікавлять більшість. 

Чи буде житло для бахмутян безплатним?

Бахмутяни насамперед цікавились, чи буде житло дня них надаватися безплатно. Наразі відомо, що надавати безплатно зможуть оселі в моделі соціального житла та тимчасового житла, бо це передбачено законодавством. Яка буде вартість житла в інших моделях, це залежить від самої моделі. Наприклад, якщо ми кажемо про муніципальне орендне житло, то оренда там значно нижча, ніж ринкова.

Які гарантії матимуть люди, що їх не виселять?

Головним моментом тут є гарантований термін проживання, який буде прописуватися в договорі, і в межах його тривалості неможливим є така функція, як виселення того, хто в ньому проживає. Цей юридичний документ закріплює, що ви маєте право проживати на цій житловій площі. 

Чи буде право викупу житла? 

Така формула передбачена, але тільки в одній з моделей житла, це житло з правом викупу, тобто таким не буде все житло, яке будується, але буде якийсь відсоток від будівництва.

Чи немає ризику у будівництві житла саме на території Гостомельської громади, а якщо її окупують знову?

Ризики є в будь-якій частині України. В громадах, які знаходяться в безпосередній близькості до неєвропейських держав, це більший ризик. Але з іншої сторони, в Бахмутській адміністрації не так багато можливостей вибирати.

“Однозначно питання безпеки будемо закладати в технічні завдання на проєктування: що повинні бути, укриття простори для відновлення, для комунікації, підтримки. Але від такого ніхто не застрахований. Сподіваємось на наші Сили Оборони”, — каже Софія Боднар.

Чим Гостомельський проєкт відрізняється від проєкту в Гощі?

Бахмутська адміністрація вже мала декілька спроб реалізувати ідею побудови житла для бахмутян. Одна з цих спроб – це проєкт в Гощі, на Рівненщині. Тут проєкт стикнувся з тим, що мешканці приймаючої громади, де планувалося будувати, не підтримували цю ідею, і виник соціальний конфлікт. Зараз адміністрація все одно намагається просувати цю ідею і все-таки збудувати житло. Тривають перемовини з Гостомельською адміністрацією щодо ділянки в Гостомельській громаді.

Це інший проєкт, з іншим підходом. 

“Ми зараз працюємо над передпроєктним дослідженням, яке включає питання житла та дослідження ідентичності бахмутської громади, щоб це житло відповідало запитам бахмутян і щоб було реальне відчуття дому навіть у новому місті. У фіналі цього дослідження ми надамо рекомендації бахмутській адміністрації щодо власне інтеграції та щодо проєктування. Ми вважаємо, що однією з причин, чому не вдалося реалізувати минулий проєкт, стало те, що була опущена ця важлива частина — питання інтеграції”, — каже Софія Боднар.

Що таке інтеграція у контексті житла для бахмутян?

“Ми повинні розуміти, що будівництво житла для бахмутян — це фізичне втручання і зміна простору іншої (приймаючої) громади, де вже є свої мешканці, які там, живуть, працюють та проводять свій час. Коли ми заселяємо одну громаду в іншу, ми повинні продумати як вони будуть взаємодіяти між собою, створити умови, в яких би відбувся обмін двох різних ідентичностей, культур, побуту тощо. В кожної громади можуть бути свої травми, свої звички, свої потреби. Важливо дослідити сторону кожної громади, щоби максимально плавно зробити інтеграцію”, — каже Софія Боднар.

Вона наводить простий приклад на основі опитувальника для бахмутян. Виявилося, що багато людей вимушено покинуло своє житло з тваринами, а зараз їм складно знайти оселю, де можна з ними проживати. І це вже конкретний пункт, який можна  взяти в рекомендації для проєктування. Або ж в опитуванні бахмутяни багато згадували про набережну і зв’язок з водою. Це теж може бути важливою частиною, яку треба враховувати, бо це про ідентичність громади.

Окремо самі бахмутяни зазначили, що спираючись на досвід в інших громадах, варто більше промотувати Бахмут та його людей, адже це вигода для двох сторін, якщо громада надає ділянку, то отримує не лише нових мешканців, але й нові робочі місця, покращення інфраструктури й звісно це обмін культурами, а ще активізмом. Через близькість до фронту з 2014 року багато мешканців долучалися до громадського життя й зараз можуть вчити цього інших.

“Мені дуже сильно запам’яталося, що коли ми питали, за чим найбільше сумуєте або які звички, ритуали втратили з переїздом, то дуже багато людей писали, що вони сумують за своїми людьми, що бахмутські люди — особливі й що їх дуже важко замінити. Згадували бахмутяни й про сіль”, — каже урбаністка.

Наступні кроки 

Зустріч завершується обговоренням майбутнього проєкту із розробки рекомендацій для будівництва житла в Бахмуті. Урбаністи пропонують не один формат заселення, а кілька можливих моделей: муніципальне орендне, тимчасове, орендне з правом викупу. Ці моделі будуть в рекомендації для Бахмутської МВА, щодо будівництва та управління житлом.

Окремо наголосили: якщо житло буде муніципальним орендним або тимчасовим  (тобто без права власності), людям про це треба казати чесно й одразу. Це важливо, бо більшість наших ВПО до війни мали свої домівки — 97% бахмутян (дані з опитування). Зараз житло залишилось тільки у 2%, і понад 80% змушені орендувати квартири в інших містах (дані з опитування).

Також пояснили, що місцева влада не впливає на програми компенсації за зруйновані будинки — це повноваження держави. Але громада може допомагати з тимчасовими рішеннями та тримати процес максимально прозорим. 

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Скільки бахмутян проживає в Гостомельській громаді та які осередки для ВПО тут є

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадська організація “Бахмутська фортеця” разом із партнерами стартувала проєкт “Спільне бачення нового дому”. Результатом проєкту стане дослідження та спільне бачення, сформоване через залучення як майбутніх, так і нинішніх мешканців. Його особливість — людиноцентричний компонент, бо майбутній квартал у Гостомелі плануватиметься з урахуванням голосу людей, адже саме вони визначатимуть, яким має бути цей простір. Дослідження включатиме рекомендації та завдання для розробки архітектурної концепції, орієнтованої на їхні потреби в Гостомелі. Проєкт передбачає відкриту комунікацію та залучення громад до обговорення, аби новий квартал відповідав потребам людей і став прикладом якісної співпраці. Насамперед ми хочемо познайомити вас з командою проєкту, це Антикризовий медіа-центр з Краматорська, урбаністична організація Ro3kvit, а також Бахмутська та Гостомельська МВА.

Проєкт в Гостомелі

Як все починалося? Наші читачі, ймовірно, знають, що ми не лише медіа, але й громадська організація. Раніше в Бахмуті нам вдалося реалізувати кілька важливих проєктів, так ми вчили молодь брати участь у громадському житті, користуватися бюджетами участі тощо. З 2022 року наша команда працює в евакуації та активно висвітлює питання житла для бахмутян. У 2024 році ми побачили проблему у комунікації з проєктом для бахмутян в Гощі. Тож коли у 2025 ми разом з Антикризовим медіа-центром натрапили на проєкт “Імпульс” та дізналися про наступний можливий проєкт в Гостомелі, то звернулися до урбаністичної коаліції Ro3kvit та Бахмутської міської ради з проханням підтримати нашу участь у грантовій заявці, а ми, як аплікант, зобов’язалися прозоро комунікувати цей проєкт: від початку й до кінця. У середині літа цього року ми дізналися, що Міжнародний фонд “Відродження” відібрав нашу заявку.

Тож, за його підтримки розпочалася реалізація проєкту “Спільне бачення нового дому: передпроєктне обговорення житлового кварталу”.

Це багатофазовий проєкт. Наразі, в межах цього гранту, він спрямований на комунікацію, залучення та дослідження потреб мешканців. Результатом стане підготовка рекомендацій та технічного завдання для подальшого проєктування кварталу в селищі Гостомель Київської області.

26 серпня Бахмутська та Гостомельська підписали Меморандум про співпрацю. Зараз тривають перемовини та узгоджувальні процедури з приватними власниками щодо передачі земельних ділянок Бахмутській громаді у тимчасове користування на умовах суперфіцію.

Примітка. Договір суперфіцію — це угода, за якою власник земельної ділянки надає іншій особі право користуватися цією ділянкою для забудови (будівництва житлових, промислових, побутових та інших споруд). Головна особливість такого договору полягає в тому, що право власності на споруди, зведені на цій ділянці, належить не власнику землі, а землекористувачу (особі, що отримала право суперфіцію). 

Але перед цим, важливо зрозуміти, яким має бути цей квартал. Що важливо? Заявку ми подавали в партнерстві з кількома організаціями з громадського сектору: це Антикризовий медіа-центр, Урбаністична коаліція Ro3kvit, яка  буде займатися залученням та дослідженням. Нашими партнерами в проєкті також стала Бахмутська міська рада та Гостомельська селищна військова адміністрація.

Протягом наступних місяців ми працюватимемо над прозорим висвітленням проєкту, залученням громад (як саме можна долучитися та коли — слідкуйте за новинами на нашому сайті), виявленням потреб та дослідженням ділянки.Але для початку ми хочемо познайомити з усією командою, яка буде задіяна в цьому проєкті.

Наше знайомство ми хочемо розпочати з команди Ro3kvit. Ми невипадково звернулися до них, саме вони допомогли розробити стратегічний документ, який допоможе мешканцям Гірської громади (окупована громада Луганської області) формувати бачення відновлення після деокупації.

Ro3kvit: команда

Фулько Трефферс про себе:

CEO та один із засновників Ro3kvit. Я урбаніст та архітектор з Нідерландів, який працює в Україні з 2015 року. Я люблю цю країну та люблю працювати над її викликами разом із людьми тут. Робота для України під час війни дає мені більше задоволення, ніж майже все, чим я займався професійно раніше. Я люблю розробляти нові стратегії, створювати нові можливості, бути частиною інноваційних рухів, які мають сенс, включають соціальні та природні цінності.

Неочікуваний факт: Я справді намагаюся вивчати українську. Дуже стараюся, але це важко. 

Чому долучились до проєкту?

Я був у Бахмуті в грудні 2021 року, кілька разів. Було холодно, сніжно і дуже красиво. Будівництво будинку — це не лише про камінь, двері та вікна. Я сподіваюся, що нам вдасться спроєктувати дім. І включити позитивні почуття та емоції мешканців.

Яке ваше завдання в команді?

В команді буду виконувати роль планувальника й візьму на себе наглядову роль.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Мені хотілося б краще зрозуміти соціальні та культурні потреби переміщених громад після більш ніж трьох років повномасштабного вторгнення. Чому треба жити разом як група ВПО? Як це пов’язано з новим середовищем і місцем? Як інтегруватися? Також я хотів би знати, що відчувають і думають мешканці, які приймають переселенців, і як можна врахувати їхні потреби?

Софія Бондар про себе: 

Я архітекторка та міська планувальниця. Мене живить і надихає моя професія, адже це поле, яке можна досліджувати безкінечно. Якщо описати себе у п’яти словах, то це: уважна, цілеспрямована, ніжна, відповідальна, відкрита. У житті керуюся девізом: “Зроби сьогодні те, що можна зробити сьогодні”. Мене надихає недоторкана природа, а сили відновлюю завдяки велосипеду, йозі та пішим походам. 

Неочікуваний факт: Я обожнюю велосипед і вважаю його найкращим способом відновлюватися й підтримувати себе в формі. У цьому році я ініціювала жіночий велоклуб у Києві, і дуже радію, що він активно зростає. Це не про спорт — це про підтримку, солідарність і спільнотворення, яке надихає мене на життя.

Чому долучились до проєкту?

Мене завжди приваблюють складні завдання, де немає готових рішень. Хоча повномасштабна війна триває вже понад три роки, у сфері містопланування ми тільки починаємо формувати підходи й методології роботи з постраждалими громадами. В Україні дуже мало професійних кадрів та накопиченого досвіду, тому цей проєкт — можливість робити щось нове і важливе.

Для мене це також логічне продовження досвіду роботи з Гірською громадою, яка опинилася в окупації. Тоді ми створювали рекомендації з розвитку, працюючи дистанційно, використовуючи сценарне мислення. Це вчить дивитися на громади комплексно, навіть у найскладніших умовах. У проєкті для Бахмутської громади та Гостомеля я бачу шанс зробити наступний крок — провести передпроєктне дослідження, щоб наші рішення були справедливими, обґрунтованими та справді корисними. 

Яке ваше завдання в команді?

Я відповідаю за контент та фінальний вигляд документа: дослідження та рекомендації для архітектурної концепції, формування технічного завдання, а також координацію команди в частині просторового планування. У межах цього проєкту я є тім-лідом у команді “Ro3kvit”.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Я очікую, що ми зможемо перевірити та уточнити низку урбаністичних гіпотез і створити методологію, яку зможуть використовувати й інші громади України. Важливо, щоб процес був якісним, прозорим і доступним, а його результати стали прикладом того, як можна планувати розвиток у складних умовах.

Звісно, моя особиста мета — побачити щасливих людей у спільноті. Я хочу, щоб поява в Гостомелі сприяла створенню дружньої, відкритої та згуртованої громади. Але для цього ми повинні рухатися поступово, крок за кроком, залишаючись достатньо гнучкими, щоб реагувати на можливі зміни в умовах нестабільності.

Владислав Костенко про себе:

Я – географ, міський планувальник. Моїм натхненням є дослідження міст та його середовищ, найбільше я фокусуюсь на темах ідентичності, ідеології та монументальному мистецтві в міських просторах. Просторові дослідження також формують мене як людину, найкращим видом відпочинку для мене є піші прогулянки міськими територіями, пізнання міст через повсякденні практики його мешканців, архітектуру та публічні простори. На зараз я також є студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де завершую бакалавр за програмою “Урбаністика та міське планування” Загалом я життєрадісний, відповідальний, спраглий до нового, відкритий до викликів, люблю шукати відповіді.

Неочікуваний факт: Я досліджую монументальне мистецтво у Маріуполі через різні містобудівні періоди, зараз же вивчаю російський вплив на ‘стіни міста’, ті нові сенси, що вони вкладають у простори Маріуполя через пам’ятники, скульптури, мурали, тим самим колонізуючи його територію наново.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене цей проєкт це виклик, що близький до серця та сприйняття. Я сам є внутрішньо переміщеною особою з міста Маріуполь, та усвідомлюю більшість проблем, що постали перед переселеними людьми після повномасштабного вторгнення. Цей проєкт цікавий відсутністю універсальних відповідей на його ключові завдання, його унікальність в тому, що це перший проєкт в Україні, що публічно шукатиме рішення через дослідження щодо побудови житла для ВПО, як інтегрованого середовища в новій громаді. Для мене важливо сформувати такі рішення що далі використовуватимуть інші українські громади, для вирішення житлової кризи та створення для ВПО нового дому в Україні.

Яке ваше завдання в команді?

Я виступаю у ролі урбаніста-аналітика в цьому проєкті, та створюю контентне його наповнення. Найбільш причетний я до дослідницької лінії проєкту, буду залучений зокрема на етапах партисипації, в підсумку разом з командою формуватиму фінальний вигляд документа.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Залучення внутрішньо-переміщених осіб з Бахмута та мешканців Гостомеля до співтворення візії нового дому, житла-середовища, що буде прикладом якісних сучасних умов життя в новому просторі з пам’яттю про минуле громад та із стратегією функціонування на довгостроковий період. Очікую від проєкту продуктивної комунікації між усіма залученими, що дозволить охопити й опрацювати більшість викликів та сформувати концепцію, бачення дому, яке буде відгукуватись мешканцям.

Маргарита Жарова про себе:

Я фасилітаторка та міська дослідниця. Багато років досліджую міський простір і маю впевненість, що найцінніше — це люди. І що саме вони є головною силою громад, навіть якщо самі не завжди це усвідомлюють.

Мене надихає допомагати людям побачити свій потенціал і створювати умови для співтворення — коли рішення з’являються не “згори”, а народжуються в діалозі. Тому в цьому проєкті я допомагаю з дослідницькою стратегією та залученням людей — щоб ми розуміли, кого маємо залучити, які питання поставити, і як не втратити важливе серед великої кількості думок і рішень.

Поза роботою мене надихає спокій, який я шукаю через спів, чай, вишивку чи вирощування помідорів.

Неочікуваний факт: Я колекціоную українське мистецтво на букву “Г”. Маю вже 8 артефактів. Почалось з плаката “Городина” від Дарії Стеценко. З улюблених — “Горіх” від Якова Гніздовського та буква “Г” з Нарбутівською абетки. Мрію про ескіз “Гусятин” від Сергія Майдукова.

Чому долучились до цього проєкту?

Я долучилась, бо мене щиро захоплює підхід громад — визнати, що щось не спрацювало, і свідомо шукати кращі рішення. Дослідження в цьому проєкті не для “галочки”, а про справжню зміну. А ще, тому що тут ідеться про взаємодію двох громад, побудовану на діалозі, повазі та бажанні почути одне одного.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Допомагаю команді побудувати дослідницьку стратегію. Моя задача — зробити так, щоби всі дослідницькі дії були з нею узгоджені, щоби ми: ставили правильні питання, слухали тих, кого треба, і знаходили відповіді, які допомагають діяти.

Розробляю процес залучення: хто саме має бути в діалозі, на якому етапі, і які інструменти дозволяють людям не просто висловити думку, а вплинути на результат проєкту.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Очікую, що в процесі ми разом знайдемо відповіді на важливе питання:
як зробити так, щоб нове житло стало шансом для спільного життя, а не джерелом конфлікту чи роз’єднаності. Хочу, щоб і ВПО, і місцеві жителі отримали не лише квадратні метри, а можливість співіснування та співтворення. І щоб цей досвід показав іншим громадам: так теж можна.

Aліса Александрова про себе:

Архітекторка та урбаністка. Я доєдналась до команди Розквіту у 2022 році та наразі є стипендіаткою Erasmus Mundus і вивчаю перепроєктування постіндустріальних міст. Поза роботою я захоплююсь мистецтвом, кіно, соціологією, географією, критикою та іншими речами, які допомагають рефлексувати зміни у суспільстві воєнного часу. Якщо обирати всього п’ять слів, які є особливо важливими для мене в роботі, я би обрала критичність, етичність, уважність, турботливість та мультидисциплінарність. Вважаю, що в часи криз, важливо не лише спиратись на досвідчених лідерів, але і приділяти увагу розбудові  місцевих спільнот практики (communities of practice) для створення більш сталих та чутливих до місцевого контексту рішень.

Неочікуваний факт: Моя сім’я по маминій лінії походить з Донеччини. В дитинстві я майже кожне літо проводила у бабусі в Краматорську, звідки ми їздили купатися на Сіверський Донець та гуляти в Донецьк. Десь в архівах, які загубились при переїздах 2014-го і 2022-х років, має бути моя дитяча фотографія на лаві запасних “Шахтаря” щойно відкритої “Донбас Арени”.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене це логічне продовження проєкту Гірської громади, для якої ми робили оцінку поточних потреб та побажань мешканців, де особлива увага приділялась збереженню ідентичності громад “у вигнанні”. Мені здається, що на сьогодні це дуже важлива тема, яка торкається питань невизначеності соціальної та політичної ролі ВПО в Україні на 11-й рік війни. Водночас робота з громадами-ВПО потенційно може бути одним з інструментів протидії культурному геноциду, який впроваджує росія в контексті гібридної війни.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Буду займатись просторовими дослідженнями — збором інформації, аналітикою, мапуванням, діаграмуванням, написанням текстів тощо.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Сподіваюсь, що проєкт стане практичним і наочним прикладом того, як можна працювати з внутрішньо переміщеними громадами, фокусуючись на збереженні ідентичності та зв’язків всередині громади та побудові співпраці та культурного обміну між релокованою та приймаючою громадами.

Команда Гостомельської МВА

Олександр Івченко про себе:

Я заступник начальника Гостомельської селищної військової адміністрації. Одружений, виховую доньку. Може, напевно, правильно сказати, що вона мене виховує, бо їй 26 років. Описав би себе як відповідальний, цілеспрямований та фаховий.

Неочікуваний факт: Професійно захоплююсь риболовлею.

Чому долучились до цього проєкту?

Я вважаю, що згуртованість і допомога тим паче громадам, які постраждали, це наш обов’язок. Працюємо серцем як кажуть. Зараз у нас основна мета є допомогти, згуртуватись. Й хочу додати, що наша Гостомельська громада, як ніяка інша, розуміє, що таке постраждати від війни.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Я виконуватиму роль комунікатора від Гостомельської військової адміністрації з керівництвом Бахмутської адміністрації. Далі у нас будуть залучатись всі відповідні фахівці, зокрема відділ архітектури, відділ землевпорядкування. Я думаю, що майже всі відділи будуть залучатись, а якщо це буде розбудова з якимись культурними центрами, то й вони приєднаються.

Чого ви очікуєте від цього проєкту?

Від цього проєкту ми очікуємо розвитку нашої громади, та хочемо створити таке середовище, в якому ми зможемо нашим колегам з Бахмута створити умови, щоб вони себе почували як вдома.

Команда Бахмутської МВА

Олександр Марченко про себе:

Заступник начальника Бахмутської міської військової адміністрації. Серед сильних сторін: комунікативність, швидке прийняття рішень, емпатія, стратегічне мислення, вміння надихати команду й адаптуватися до змін є моїми ключовими рисами.  Найголовніше в житті для мене – це жити з честю та гідністю, чесність формує довіру, а дотримання принципів допомагає створити гармонію у відносинах і суспільстві. 

Неочікуваний факт: Хочу згадати один випадок. Літом 2022 року від військових надійшло повідомлення про критичну ситуацію в селищі Клинове, яке ворог безперервно обстрілював. Там залишалися цивільні, і ми вирішили разом із ЗСУ та ДСНС вивезти їх уночі, щоб уникнути ворожого ока.

Опівночі вирушили на броньованому КАМАЗі. Інша група вже вивела людей із селища, але, помітивши дрон, сховала їх у посадці. Коли ми приїхали, нікого не знайшли. У темряві опинилися майже на крайніх позиціях наших бійців — лише дивом велике біле авто не потрапило під обстріл. Завдяки зв’язку вдалося швидко знайти точне місце збору й забрати людей. Тієї літньої ночі 2022 року ми врятували 17 осіб — серед них дитину та літню жінку, яка не могла ходити. А вже наступного ранку дізналися, що Клинове захопили окупанти.

Чому долучились до цього проєкту?

Оскільки питання забезпечення житлом бахмутян є одним з пріоритетних напрямків роботи Бахмутської МВА, дуже важливо забезпечити прозорий, відкритий та інклюзивний процес планування житлових проєктів для ВПО, що буде враховувати потреби як внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади, так і приймаючої громади. На сьогодні спроби створення житла для ВПО відбуваються без належної участі майбутніх мешканців та приймаючої громади, що призводить до поширення упереджень, соціальної напруги та може призвести до відмов або затягування процесу узгодження, тому наша команда вирішила доєднатись до проєкту. 

Яку роль ви відіграєте в команді?

В проєкті виконую інституційне керівництво, залучений до процесу обговорення й погодження бачення майбутнього житлового кварталу, сприяння організації зустрічей, комунікації з представниками місцевого самоврядування. 

Чого очікуєте від цього проєкту?

Реалізація проєкту забезпечить публічне висвітлення процесу розробки спільного бачення житлового кварталу для бахмутян, допоможе створити підґрунтя для подальших ініціатив, спрямованих на розробку архітектурної концепції, допоможе залученню інвестицій та інтеграції ВПО у приймаючу громаду.

Тетяна Татаринова про себе:

Тетяна Татаринова — начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради, у проєкті займаюсь економічними аспектами його реалізації, а також питаннями комунікації між стейкхолдерами. Про себе можу сказати, що я відповідальна, комунікабельна, наполеглива, працьовита та доброзичлива.  У вільний час разом з сім’єю надихаюсь природою, її різноманіття та спокій допомагають відновитися та знайти душевний спокій та гармонію.  

Неочікуваний факт: У студентські роки займалась спортивним орієнтуванням та одного разу під час змагань заблукала, тому організаторам після змагань спільно з усіма учасниками довелось шукати мене понад дві години, бо в ті роки мобільного зв’язку ще не було.

Чому долучились до цього проєкту?

На сьогодні, понад 80 тисяч мешканців Бахмутської міської територіальної громади вимушені були переїхати до більш безпечних регіонів, отримати статус внутрішньо переміщеної особи та адаптуватися у нових громадах. На жаль Закон про компенсацію за знищене/зруйноване житло наразі для таких міст, як Бахмут і його мешканці, не працює. Більшість мешканців громади повинна винаймати дороговартісне житло або проживати у місцях компактного проживання, не маючи змоги придбати власне житло у більш безпечних містах України. Усвідомлюючи той факт, який найскладніший шлях у своєму житті проходять мешканці громади, Бахмутська міська військова адміністрація шукає корисні та ефективні рішення щодо їх адаптації на новому місці, а саме розв’язувати найгостріше питання забезпечення житлом.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Я є частиною команди від Бахмутської МВА, в проєкті відповідаю за надання експертних консультацій щодо економічних аспектів проєкту відновлення та будівництва житлового кварталу; сприяння аналізу можливостей залучення фінансування на подальші етапи проєкту; комунікацію з потенційними стейкхолдерами з економічного середовища (підприємцями, забудовниками, партнерами). 

Чого очікуєте від цього проєкту?

Сподіваюсь, що реалізація проєкту допоможе встановити продуктивний діалог між Бахмутською громадою та приймаючою. Чітко визначити цільову аудиторію, врахувати потреби людей, знайти оптимальні методи передачі інформації та зменшити стереотипи про переселенців з Донбасу, згладити конфліктні ситуації. Сформує позитивний імідж проєкту, що допоможе залучити інвесторів.  

Наталя Отюніна про себе:

Начальниця Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради. Роль у проєкті – участь у координації процесу обговорення майбутнього житлового кварталу, консультування з питань муніципального та просторового розвитку, містобудівної діяльності, сприяння узгодженню напрацювань проєкту з підрозділами адміністрації.

Неочікуваний факт: отримала диплом магістра з відзнакою, щоб порадувати маму.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене важливо бути причетною до процесу відбудови. Нашу Бахмутську громаду знищили окупанти повністю. Дуже багато бахмутян досі живуть у режимі очікування та не будують плани на майбутнє. На мою думку, старт реалізації цього проєкту надасть нашим людям хоч якусь надію. Я відчуваю, що можу допомогти їм, долучившись до команди однодумців, які, як і я, прагнуть позитивних змін.

Яку роль ви відіграєте в команді?

В межах проєкту є фахівцем з просторового розвитку, беру участь у координації процесу обговорення майбутнього житлового кварталу, надаю консультації з питань муніципального розвитку та містобудівної документації, сприяю організації зустрічей із представниками Бахмутської громади та узгодженню напрацювань проєкту з підрозділами адміністрації.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Залучення внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади та жителів Гостомеля до співпраці у створенні нового дому та житлового середовища, яке буде прикладом якісних умов сучасного життя у новому просторі, з урахуванням історії нашої громади та улюблених місць її жителів. Сподіваюсь на продуктивну комунікацію між усіма учасниками проєкту, що дозволить сформувати концепцію та візію нового дому для бахмутян. 

Команда Антикризового медіа-центру та Бахмутської Фортеці

Юлія Володченко про себе:

Я керівниця проєкту, комунікаційна менеджерка Антикризового медіа-центра (АКМЦ). Люблю складні речі, де треба подумати, поекспериментувати, зокрема, мені дуже цікава комунікація. Поза роботою люблю подорожувати. Зараз на власній автівці досліджую околиці Київщини.

Неочікуваний факт: В студентстві займалася скелелазанням — таким чином намагалася побороти мій найбільший страх в житті — страх висоти. Але не поборола.

Чому долучились до цього проєкту?

Тому що він складний і тут буде непроста комунікація: і внутрішня, і зовнішня, бо в проєкті п’ять партнерів — 3 недержавні організації (НДО) і 2 муніципалітети, і 2 громади. Ось як це все гармонійно поєднати й змусити рухатися задля досягнення результату — це складна й водночас цікава задача, і, я впевнена, вирішувана.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Комунікація між НДО та муніципалітетами, робота з інформаційними запитами, формування звітності за результатами проєкту.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Очікую, щоб всі стейкхолдери проєкту були задоволені результатом. Але такого майже ніколи не буває, тому хоча б, щоб проєкт не мав за результатом, вкрай незадоволених сторін. Хочу, щоб люди — жителі Бахмутської, і Гостомельської громад — не бачили в проєкті будівництва житлового кварталу зради та корупції, щоб процес створення цього простору – був прозорим і зрозумілим для всіх.

Альона Щекодіна про себе:

Я допомагаю з фінансовими питаннями проєкту. Мій відпочинок, це їзда на велосипеді околицями громади, в яку я релокувалася з родиною. Знаходжу красиві місця, архітектурні споруди, покинуті історичні будівлі, наші українські хати, і потім щиро ділюся цією красою з нашими читачами. 

Неочікуваний факт: Одне з моїх побачень в юності пройшло біля кладовища.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене це важливо, зараз я виконую обов’язки голови Ради ВПО у Вільногірську, спостерігаю, що потреба в житлі для ВПО дуже нагальна. На жаль, не всі приймаючі громади ставитися до розв’язання цих проблем відповідально. Я шукаю різні можливості як можна знайти тимчасово, соціально або комунальне житло для ВПО, тому наш проєкт буде прикладом,  як одна з потенційних можливостей для ВПО.   

Яку роль ви відіграєте в команді?

Укладаю договори, здійснюю оплати виконавцям проєкту, складаю фінансовий звіт.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Хотілось би щоб під час проєкту місцеві мешканці та ВПО змогли зрозуміти один одного в питанні забезпечення житлом. Це можливість не тільки для ВПО, а й для місцевих – забезпечення громадян, які роблять суттєвий вклад в розвиток та життя громади, це місце, де можна зробити вільний простір, в який зможуть завітати і містяни, це інтеграція ВПО у приймаючу громаду.  

Ганна Бокова про себе:

Я — голова громадської організації “Бахмутська фортеця” та головна редакторка сайтів “Бахмут IN.UA” і “Вільногірськ IN.UA”. Жила в Бахмуті з 2003 року. На жаль, моє улюблене місто нині зруйноване, проте я продовжую працювати для його мешканців. Якби мала описати себе п’ятьма словами, це були б: активна, відповідальна, небайдужа, віддана, цілеспрямована. Найважливішим для мене є допомога людям і розвиток громади. 

Неочікуваний факт: Попри активну громадську діяльність, я практикую йогу та медитацію, це допомагає мені зберігати внутрішню гармонію та сили для роботи з людьми. 

Чому долучились до цього проєкту?

Коли ми з командою дізналися, що Бахмутська міська рада планує створити житловий квартал для бахмутян на відносно безпечних територіях, ця ідея здалася мені дуже важливою для людей. Водночас я побачила, що приймаюча громада — Гощанська — негативно відреагувала на цю ініціативу. У місцевих мешканців виникли стереотипи та упередження щодо бахмутян, і таке ставлення мене особисто образило. Я зрозуміла, що необхідно змінювати цю ситуацію, налагоджувати діалог і пояснювати важливість подібних проєктів. Ми прагнемо, щоб і бахмутяни, і мешканці приймаючих громад отримували достовірну інформацію, не піддавалися страхам і упередженням, а також щоб їхні потреби були враховані на старті, аби уникнути конфліктів у майбутньому.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Я виконую роль координаторки між командою, що реалізує проєкт, і тими, хто про нього інформує. Як голова організації та керівниця громадського медіапорталу, беру участь у прийнятті ключових рішень, відповідаю за комунікацію та розвиток інформаційної стратегії.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Сподіваюся, що нам вдасться побудувати ефективний діалог між громадами, правильно визначити цільову аудиторію, зрозуміти потреби людей і знайти найкращі способи донесення інформації. Хочу, щоб цей проєкт допоміг зменшити стереотипи та напругу, а також сприяв взаєморозумінню й прийняттю.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Проєкт “Імпульс” реалізують Фонд Східна Європа та Міжнародний фонд “Відродження” за підтримки Norad та Sida. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

• “Якби не війна, я б пов’язав своє життя з Бахмутом”: історія бахмутянина, який в евакуації допомагає молоді
• “Бахмут-Гоща”: Олександр Марченко відповів на питання бахмутян по проєкту
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!