Експерт пояснив, які переваги мають ЗСУ над росіянами під Бахмутом

Микола Ситник 12:58, 29 Вересня 2023
Українські артилеристи
Українські артилеристи ведуть вогонь по окупантам / фото Генштаб

Після звільнення Кліщіївки та Андріївки ЗСУ здобули низку переваг над окупаційною російською армією. Сили оборони тримають під вогневим контролем трасу з Горлівки до Бахмута та рухаються до фізичного перерізання важливого логістичного шляху.

Про це військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко розповів у інтерв’ю телеканалу «FREEДОМ».

Значення висот поблизу Кліщіївки

Він нагадав, що висоти поблизу Кліщіївки дозволяють ЗСУ контролювати низину на південь від Бахмута. За його словами, панівні висоти дають змогу не тільки контролювати цю ділянку, але й здійснювати досить ефективний вогневий вплив на трасу 0513 — логістичну артерію, яка веде з тимчасово окупованої Горлівки до Бахмута.

По-перше, Кліщіївка нам дозволяє контролювати низину за залізницею. Залізниця на сьогодні — це така собі своєрідна лінія оборони, яка вибудувана російськими окупантами, не повноцінна, а як розмежувальна лінія. Але навіть перетнути її досить-таки непросто, оскільки це штучна перешкода.

По-друге, вона (ред. залізниця) прострілюється. Зі свого боку, росіяни змушені через залізницю контратакувати у спробі відбити позиції в районі Андріївки та Кліщіївки. Безуспішно. І в мінус їм грає те, що вони змушені вести наступальні та контратакувальні дії з низини.

Олександр Коваленко // військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»

Обстановка на фронті на південь від Бахмута
Обстановка на фронті на південь від Бахмута / фото DeepStateMapLive

Експерт зауважив, що селище Курдюмівка, є важливою частиною оборони військ рф на південь від Бахмута. Воно входило до основної опорної лінії росіян Курдюмівка-Андріївка-Кліщіївка.

У цьому районі зараз ведуться відповідні дії з боку Сил оборони. Я так розумію, що скоро ми чутимемо більше новин уже не стільки про Андріївку і Кліщіївку, а про саму Курдюмівку. І все це в загальній концепції просування наших сил у південно-західному секторі від Бахмута свідчить про те, що за певний час буде перетинатися вже з нашого боку з лівих флангів залізниця та буде рух у напрямку 0513. 

Тобто реалізовуватиметься план уже не з вогневого контролю за цією логістичною артерією, а фізичне перерізання. Так, із півдня російські окупаційні підрозділи будуть позбавлені можливості будь-якого логістичного сполучення, зокрема з Горлівкою.

Олександр Коваленко // військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»

Читайте також: Якими були Кліщіївка та Андріївка до війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни намагалися прорватися на Слов’янському напрямку — зведення Генштабу

Семаковська Тетяна 09:25, 24 Лютого 2026
Покровськ на мапі бойових дій / Deep State

Російські війська продовжують активні штурмові дії на Донеччині. Найбільша кількість атак зафіксована на Покровському та Костянтинівському напрямках. ЗСУ тримують наступ та відбивають спроби просування противника.

Детально про ситуацію на фронті, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Найбільше атак — на Покровському та Костянтинівському напрямках

За минулу добу, як повідомляє Генштаб, на Донеччині відбили близько 50 атак.

На Лиманському напрямку противник сім разів намагався просунутися вперед у районі Дробишевого та у бік Новосергіївки, Шийківки й Лимана. Усі атаки були відбиті.

На Слов’янському напрямку зафіксовано шість спроб армії рф просунутися вперед у районах Платонівки та Закітного. Сили оборони не допустили прориву.

На Краматорському напрямку наступальних дій противника протягом доби не зафіксовано.

Найбільш напруженою залишається ситуація на Костянтинівському напрямку, де противник здійснив 17 атак у районах Клебан-Бика, Щербинівки, Іванопілля, Софіївки, Берестка та у напрямках Костянтинівки й Новопавлівки.

На Покровському напрямку українські зупинили 22 штурмові та наступальні дії армії рф. Бої точилися в районах Родинського, Покровська, Удачного, Молодецького, Шахового та у напрямку населеного пункту Шевченко.

Загалом на Донеччині за добу противник здійснив понад 50 атак на різних ділянках фронту.

Втрати РФ за добу

  • 920 військовослужбовців;
  • 2 танки;
  • 4 бойові броньовані машини;
  • 50 артилерійських систем;
  • 1 засіб протиповітряної оборони (ППО);
  • 1 693 безпілотні літальні апарати оперативно-тактичного рівня;
  • 190 одиниць автомобільної техніки;
  • 1 одиниця спеціальної техніки.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Я їхала до людей”: шлях бахмутянки Катерини Попович від Донеччини до Карпат

Семаковська Тетяна 17:00, 23 Лютого 2026

Цього разу наша героїня — бахмутянка Катерина Попович. Вона переїхала на Львівщину ще задовго до повномасштабної війни. Вона не тікала від вторгнення, а їхала до кохання. Сьогодні її життя — це залізниця, мікроелектроніка, Карпати й нове захоплення кондитерством. Але дім, каже вона, завжди залишається в серці.

Розмовляли з Катериною про дім, про спогади з минулого, роботу на залізниці й нове захоплення – читайте історію бахмутянки в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмут у серці: шлях Катерини від Донеччини до Львівщини

Катерина народилася в Бахмуті й прожила там до 2009 року. Вона добре пам’ятає тутешню природу, знайомі вулиці й улюблені місця, які з роками змінювалися разом із містом.

Літачок / фото надане героїнею

“Я народилась в нашому славному місті Бахмуті. Прожила там аж до 2009 року, бо далі поступила навчатися. Я виросла на вулиці Перемоги — то був такий тихенький, затишний райончик. Частина мого дитинства була в центральній частині міста, бо там жили бабуся з дідусем. Улюблені місця — то був ставок, наша посадка, а в зимовий період — знаменита гірка, з якої ми на санчатах скочувалися”, — пригадує Катерина.

Після дев’ятого класу вона обрала залізничний технікум, а згодом продовжила навчання в академії в Харкові. Її приваблювали технічні науки, і цей вибір виявився вдалим. У професії, яку стереотипною вважають “чоловічою”, Катерина знайшла себе.

“Після 9 класу в мене був вибір — або йти в 10 клас, або в технікум. У нас в місті був індустріальний і залізничний технікум. Оскільки мені більше подобалися технічні науки, то я пішла на залізницю. І не прогадала. Мені дуже подобається. У нас в групі було шість дівчаток і до двадцяти хлопців. То рахується більш чоловіча професія, але я не боялася”, — каже Катерина.

Вона закінчила навчання у 2013 році, однак одразу за фахом не працювала. Спершу були інші сфери — робота продавцем, досвід у прямих продажах. 

“А вже з 18-го року я пішла по фаху працювати. Основна моя робота — ремонт приладів залізничної автоматики. Мені приносять певні блоки, я їх розбираю, паяю, ремонтую, досліджую. Це дуже цікава, незвична робота. Саме те, що я роблю — по мікроелектроніці — досить вузьке для розуміння. Або ти розумієш, або не розумієш. Моя керівничка казала, що там треба мати талант. Мені допоміг досвід від батьків — це був бонус у роботі”, — каже бахмутянка.

Працювати з технікою дівчина полюбила ще в Бахмуті, її батьки мали радіотехнічну крамничку. Дівчина допомагала сортувати прилади, розбиратися в них. Навчаючись у Харкові, вона майже кожні вихідні поверталася додому. Залізничне сполучення дозволяло швидко доїхати до Бахмута, а родина залишалася важливою опорою.

“Майже кожні вихідні або через вихідні приїздила додому. Треба було і батькам допомогти, і собі відпочити від навчання. Дорога була досить близька, їздили електропоїзди. Було просто з’їздити додому і назад”.

У Харкові Катерина зустріла своє кохання. Її хлопець був родом зі Львівщини, тож він запросив її додому. Вперше вона побувала тут на День Незалежності.

Катерина з чоловіком у Бахмуті, 2019 рік / фото надане героїнею

Згодом Катерина почала частіше бувати на Львівщині. Дівчину зачарували Карпати — інші, вони ніж Кримські гори, де вона бувала раніше, але не менш красиві. Так само вразили бахмутянку місцеві традиції, зокрема святкування Великодня.

“Потім я приїхала сюди на Великдень. Мене дуже вразив обливаний понеділок, коли всі обливаються водою. Було стільки сміху, радості. Свято тут розділяється на кілька днів: неділя — родина, понеділок — друзі, вівторок — робочі колективи. Це цікава відмінність. Пригадую, коли я переїжджала сюди, мене питали, чи не боюся. Я казала: Я їду до людей. Якщо людина хоче адаптуватися — вона адаптується. Дім завжди є в серці, він завжди тягне. Але можна знайти спільні риси, знайти своє”, — розказує бахмутянка.

Переїзд до Стрия для дівчини був свідомим і пов’язаним із коханням. Катерина чесно розрізняє свій досвід переїзду і досвід тих, хто був змушений залишати дім через війну. Вона наголошує, що її шлях був добровільним, а тому й адаптація проходила зовсім інакше. Батьки Катерини, які переїжджали через вторгнення, мали зовсім інший досвід.

“Мій переїзд і переїзд теперішніх людей — це різні переїзди. Я виходила заміж, я усвідомлено переїжджала. Я не втікала від війни. Тому мені легше було адаптуватися. У нас різні запити і різні травми. Але я знайшла тут друзів, подругу з Луганщини, яка стала для мене промінчиком згадки про дім. Бо дім завжди є в серці, мене завжди буде туди тягнути”, — розмірковує Катерина.

Як змінювався Бахмут: спогади про дім

Бахмут, 2021 рік / фото надане героїнею

Попри те, що Катерина переїхала на Львівщину, додому в Бахмут їздила щороку. З роками вона помічала, як змінюється місто. Особливо відчутними трансформації стали після 2014 року. Місто оновлювалося, з’являлися нові локації, громадські простори, алеї.

“Почали перейменовувати вулиці, і це трохи вводило в дисонанс, але водночас це був знак, що місто не стоїть на місці, воно хоче відійти від радянського, стати більш сучасним і динамічним. Пригадую, що Бахмуті посадили сакури біля центральної зупинки. Раніше там росли звичайні дерева, а тепер — алея сакур. Ти міг у травні приїхати в Бахмут і ніби потрапити в Японію. Місто дуже мінялось. Я пов’язую це усучаснення з першою окупацією. Люди ніби зрозуміли більше, відкрили для себе Бахмут український. Після того воно розквітло, ніби цибулинка без лушпиння. З’явилося більше українського духу. Ми тільки почали жити — і тут все завершилось”, — каже Катерина.

Бахмутська Набережна, 2021 рік / фото надане героїнею

Останній раз вона була в Бахмуті 2021 року. Тоді щось підказувало їй фотографувати знайомі вулиці й куточки, ніби про запас. Дівчина ще не підозрювала, що ті її фото стануть останніми з Бахмута.

“Останній раз я була в Бахмуті влітку 2021 року — в липні і серпні. В серпні була у відпустці два тижні. Мені хотілося ходити і фотографувати все довкола, кожен куточок, ніби бачу в останній раз. Я пам’ятаю наш ярмарок, фрукти, овочі з городу, абрикоси, помідори — все пахло літом. Я відчувала якусь спрагу зафіксувати це в пам’яті. Потім, коли почалася повномасштабна війна, я зрозуміла, що не дарма хотіла все запам’ятати”, — додає вона.

Сьогодні Катерина перебуває у декреті. Поряд із основною професією на залізниці вона відкрила для себе нове захоплення — кондитерство. Почалося все випадково — з рецепта мусового торта, який вона побачила в інтернеті.

“Кондитерська справа — то моя віддушчина. Я ніколи не думала, що буду пекти. Я натрапила на рецепт мусового торта, який не треба випікати. Захотіла зробити для подруги. Прикрасила шоколадним піоном. Передивилась мільйон відео. Подруга оцінила — сказала, що дуже смачно”.

Торт, який Катерина зробила на подарунок сестрі / фото надане героїнею

Так у її житті з’явився ще один напрямок — творчий і теплий. Залізнична автоматика й мікроелектроніка залишаються основою професійної ідентичності, а кондитерство — простором для душі, і в цьому просторі звісно є місце й Бахмуту, Катерина виготовила подрузі на День народження особливий торт, надпис з якого знають всі бахмутяни.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни намагалися прорватися на Слов’янському напрямку — зведення Генштабу

Російські війська продовжують активні штурмові дії на Донеччині. Найбільша кількість атак зафіксована на Покровському та Костянтинівському напрямках. ЗСУ тримують наступ та відбивають спроби просування противника. […]

Історії

“Я їхала до людей”: шлях бахмутянки Катерини Попович від Донеччини до Карпат

Цього разу наша героїня — бахмутянка Катерина Попович. Вона переїхала на Львівщину ще задовго до повномасштабної війни. Вона не тікала від вторгнення, а їхала до […]

До 42 000 гривень на власну справу: як переселенцям отримати грант від Естонської ради

В Україні триває прийом заявок на “Програму екстреної підтримки засобів до існування”, яку реалізує представництво Естонської ради у справах біженців. Мешканці двох регіонів та внутрішньо […]

Продуктові набори для ВПО та місцевих мешканців: як отримати одноразову допомогу від Червоного Хреста у Києві

Деснянська районна організація Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ) в місті Києві продовжує програму підтримки вразливих верств населення. Представники пільгових категорій мають можливість отримати гуманітарну підтримку […]

10 800 гривень на руки: як ВПО в Миколаєві отримати грошову допомогу від World Vision

Міжнародна організація World Vision за фінансової підтримки уряду США запускає нову хвилю підтримки для населення, яке постраждало від наслідків війни. Вона орієнтована на жителів Миколаєва. […]