Дід Мороз, Снігурка та Сталін: історик розповів про російські традиції

Семаковська Тетяна 13:30, 25 Грудня 2023
Дід Мороз та Снігурка / Вікіпедія

Дід Мороз – це радянський аналог Святого Миколая. Святий Миколай є святковим персонажем, іншим словом, це добрий чарівник, якого ототожнюють з образом релігійного діяча Миколая Чудотворця. Водночас Дід Мороз не має нічого спільного з добром.

Для чого придумали Діда Мороза і Снігурку пояснює бахмутський історик Микита Безмен.

Хто придумав Діда Мороза і Снігурку

Після невдалої спроби просто заборонити людям святкувати Різдво радянська влада вирішила здійснити адаптацію різдвяних свят під себе. 28 грудня 1935 року соратник Сталіна Павло Постишев розпочав радянізацію Різдва із закликом: “Організуймо до Нового року дітям гарну ялинку”.

Зокрема пропонувалось ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах. Перше дитяче новорічне свято у СРСР організували в Харкові, а згодом у тодішній столиці — Москві.

Радянські ідеологи зайнялися створенням ритуалу проведення Нового року. Тоді ж народився соціалістичний образ Діда Мороза, який приносив дітям не індивідуальні подарунки, а одноманітні пакети з однаковим вмістом.

Снігурка за типовим сценарієм виступає як посередник між дітьми й Дідом Морозом. На новорічних урочистостях з’являється іноді раніше за свого дідуся, а потім разом із дітлахами закликає його на ялинку.

Діда Мороза використовували для пропаганди

Дід Мороз сприяв ідеологічному вихованню радянських дітей. Свята були тематичні, що присвячувались досягненням СРСР. Головними героями були революційні матроси, робітники, піонери-тимурівці. А ялинку засвічували від залпу крейсера «Аврора». 1953 року, за спеціальним ідеологічним сценарієм з’являвся портрет Й. Сталіна, Дід Мороз і Снігурка співали:

В дружный круг у елки встанем
И споем со всей страной:
“Славься, наш великий Сталин!
Славься, Сталин наш родной!”.

Дід Мороз і Снігурка були вигадані радянською владою для заміни релігійним святам. Образ Святого Миколая є традиційним для української культури, що свідчить про спорідненість української культури з європейською.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Історичні перемоги українців: як в Київській Русі боролися проти тиранії братовбивці

Семаковська Тетяна 11:00, 15 Червня 2024
Ярослав та Святополк / ілюстрація Маші Вишедської

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час.

У 1015 році помирає славетний князь-хреститель Володимир Великий, а між дітьми Володимира починається братовбивча ворожнеча, яку розпочав старший син Святополк. Святополк підступно вбиває своїх братів Бориса і Гліба, які пізніше стають святими мучениками.

Наступною жертвою став древлянський князь Святослав Володимирович. Народ прозвав князя-братовбивцю Окаянним, тобто такий, як Каїн. Відновити справедливість і покарати брата взявся Ярослав Володимирович, який потім отримав прізвисько “Мудрий” і став одним з найвеличніших правителів Київської Русі-України.

Ярослав зібрав 40 тисячне військо, яке постало проти невідомої кількості дружинників Святополка. Битва сталася у 1016 році, біля міста Любеч, де Ярослав здобув перемогу. Наляканий можливістю отримати справедливе покарання, Святополк тікає до Польщі. Ярослав переможно зайшов у Київ і став правити народом Русі-України. Історія відновлення справедливості та розумного покарання дуже символічна.

Влада у країні має бути чесною і легітимною, бо народ України ніколи не сприйме тиранії та буде боротися до кінця.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Семаковська Тетяна 12:00, 9 Червня 2024
Карта Бахмута / фото з архівів

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби.

Детальніше про родовища солі на Донеччині та міста розповів доктор історичних наук Володимир Маслійчук виданню “Локальна історія”.

Історія Донеччини

Тор (Слов’янськ) і Торські соляні озера були в середині XVII століття яскравою точкою, де сходились найрізноманітніші спільноти, а людські долі піддавали надзвичайним випробуванням. 

До певного часу на Тору не було укріпленого поселення. Людям бракувало питної води, бо вода в річках та криницях була солоною, а тим часом московський уряд прагнув побудувати в околицях Тора фортецю. Мобілізувавши сили, 1663 року містечко спорудили поблизу Маяцького озера (тепер село Маяки, Святогірської громади). Втім історія міста виявилася катастрофічною. Відомо, що вже 1666-го жителі Маяцького потерпали від великого голоду й почали виїжджати. 

Сіль на Тору наприкінці 1660-х – на початку 1670-х не виварювали. В 1677 році на річці Тор, спорудили фортецю “Соляний острожок”, яка швидко наповнилася населенням. Утім цей Тор — як називали місто — теж мав проблеми, подібні до Маяцька: брак продовольства, хвороби, нестабільне населення. Місто збереглося, і вже значно пізніше, 1784-го, його перейменували на Слов’янськ.

Наприкінці XVII століття на цих теренах спробували виварювати сіль із ропи й інших водойм, окрім Торських озер, і навіть намагалися закласти соляні копальні. Тор поступово втратив виняткове значення. Згодом фортецю спалили татари, населення розійшлося. Численні експерименти початку 1700-х доводили, що виварювати сіль на Тору було економічно невигідно. Місцеві озера опріснилися, лісів (для виварювання були потрібні дрова) не вистачало. Натомість терени поряд були “соленішими” і прибутковішими.

Історія Бахмута

Screenshot 531 5ec52
Бахмут / фото з відкритих джерел

Новими теренами для колонізації стали місця на південь від Тора понад річкою Бахмуткою, де відкрили значно багатші поклади соли. 

Донські козаки потребували солі, тому з 1683 року вони наїздами промишляли виварюванням на річці Бахмутці. Ропа тут була кращою, ніж поблизу Тора, але сил опанувати й заселити простір донське козацтво не мало. Під час перерви в сезонних промислах донців у 1700—1701 роках ці території зайняли ізюмські козаки під керівництвом Шидловського. Через рік під проводом підприємливого ізюмського полковника збудували й фортецю Бахмут. 

Бажання централізувати й одержавити економіку призвело до того, що року 1704 цар петро I видав Федорові Шидловському вказівку про перепідпорядкування усіх бахмутських солеварень царській скарбниці. Це спричинило незадоволення у місцевих солеварів і поклало початок великому протистоянню між урядом та донським козацтвом, відомого в історіографії як Булавинське повстання.

В 1708 році за активної участи Федора Шидловського повстання придушили. Варниці передали до казни, претензії донського козацтва на землі понад Дінцем на річках Красній та Жеребець скасували, виселили звідти всі “станиці” — відтак великим простором заволоділи козаки Ізюмського полку.

Соляна монополія Бахмута на цьому просторі була перервана 1757 року зі скасуванням внутрішніх митниць в імперії. З новоприєднаних територій сучасного західного Казахстану почали постачати елтонську сіль, що була дешевшою і її можна було давати худобі. У 1773 році до Харкова почали завозити сиваську кримську сіль.  1782 року казенне солеваріння у Торі й Бахмуті припинили. Спроби відродити заводи, зокрема замінивши дрова на кам’яне вугілля, не вдалися.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Алла Горська Донеччина

Викликали в КДБ й погрожували розправою: чому Алла Горська лякала росіян

Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За […]

татарський “Дід Мороз”

“Киш бабай” замість Святого Миколая на окупованій Луганщині: росіяни нав’язують свою пропаганду дітям

Заміщення традицій та звичаїв триває на тимчасово окупованих територіях України. Цього разу росіяни нав’язують дітям із Луганщини татарського “Діда Мороза”. Як загарбники продовжують промивати мізки […]

Дмитро Перов, Григорій Соколовський

“Ми кажемо, що Бахмуту 460 років, а чим це довести? Нема будівель, немає нічого”: чому потрібно відбудувати історичне обличчя міста

Нещодавно ЮНЕСКО випустила звіт, в якому зафіксували руйнацію або знищення 274 культурних об’єктів в Україні протягом повномасштабного вторгнення. Найбільше таких об’єктів було в Донецькій області, […]