Дід Мороз – це радянський аналог Святого Миколая. Святий Миколай є святковим персонажем, іншим словом, це добрий чарівник, якого ототожнюють з образом релігійного діяча Миколая Чудотворця. Водночас Дід Мороз не має нічого спільного з добром.
Для чого придумали Діда Мороза і Снігурку пояснює бахмутський історик Микита Безмен.
Хто придумав Діда Мороза і Снігурку
Після невдалої спроби просто заборонити людям святкувати Різдво радянська влада вирішила здійснити адаптацію різдвяних свят під себе. 28 грудня 1935 року соратник Сталіна Павло Постишев розпочав радянізацію Різдва із закликом: “Організуймо до Нового року дітям гарну ялинку”.
Зокрема пропонувалось ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах. Перше дитяче новорічне свято у СРСР організували в Харкові, а згодом у тодішній столиці — Москві.
Радянські ідеологи зайнялися створенням ритуалу проведення Нового року. Тоді ж народився соціалістичний образ Діда Мороза, який приносив дітям не індивідуальні подарунки, а одноманітні пакети з однаковим вмістом.
Снігурка за типовим сценарієм виступає як посередник між дітьми й Дідом Морозом. На новорічних урочистостях з’являється іноді раніше за свого дідуся, а потім разом із дітлахами закликає його на ялинку.
Діда Мороза використовували для пропаганди
Дід Мороз сприяв ідеологічному вихованню радянських дітей. Свята були тематичні, що присвячувались досягненням СРСР. Головними героями були революційні матроси, робітники, піонери-тимурівці. А ялинку засвічували від залпу крейсера «Аврора». 1953 року, за спеціальним ідеологічним сценарієм з’являвся портрет Й. Сталіна, Дід Мороз і Снігурка співали:
В дружный круг у елки встанем И споем со всей страной: “Славься, наш великий Сталин! Славься, Сталин наш родной!”.
Дід Мороз і Снігурка були вигадані радянською владою для заміни релігійним святам. Образ Святого Миколая є традиційним для української культури, що свідчить про спорідненість української культури з європейською.
Легендарний бій під Крутами — уособлює у собі героїчну історію народу України. Він насичений міфами, легендами, оспіваний українськими митцями. Україна тих часів опинилась у скрутному становищі через Першу світову війну, економічну розруху та більшовицький переворот.
Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час.
Битва під Крутами
17 грудня 1917 року більшовицькі ватажки Ленін та Троцький висувають Українській Центральній Раді (вищій законодавчий орган України на той момент) ультиматум. Очільники червоного терору вимагали легалізувати більшовицькі військові загони та перестати роззброювати їх. Майбутні кати українського народу шукали привід до початку окупації України і навіть не дочекавшись відповіді, одразу почали наступ.
Більшовицька армія у кількості 26 тисяч солдат хлинула на територію України. На Київський напрям пішов у наступ командарм Муравйов з 6-тисячним загоном. Армія УНР не змогла стати на захист столиці через те, що була деморалізована війною та більшовицькою пропагандою.
На захист столиці стали учні старших класів гімназії, студенти університету та курсанти юнкерської школи. Командування загону, який налічував приблизно 500 осіб, взяв на себе старшина Аверкій Гончаренко. Юні захисники Києва окопалися біля залізничної станції Крути. Муравйов зі своєю 3-тисячною ордою підійшов 29 січня 1928 року. Запеклий бій тривав 5 годин, захисники Крут понесли значні втрати, але змогли відбити перші атаки ворога поки не закінчились патрони.
За думкою різних дослідників, приблизно 400 захисників Крут загинули, але змогли загальмувати вторгнення більшовиків, вигравши для УНР тактичну перевагу. Ця затримка дала змогу Центральній Раді заключити Берестейський мир 9 лютого 1918 року та продовжити процес формування Української Держави. Подвиг студентів, які віддали своє життя заради свободи України, став символом мужності та безмежної любові до Вітчизни.
Людей заживо замурували в стіну / ілюстративне фото з Вікіпедії
27 січня світ вшановує День пам’яті жертв Голокосту. Цього дня мільйони людей схиляють голови на честь вшанування невинно закатованих євреїв. Бахмут має багате минуле, на жаль, в ньому є й немало сумних сторінок, одна з яких й розповідає про те, як в місті жила єврейська громада та як її винищили нацисти.
Про історичне значення до Дня пам’яті жертв Голокосту редакції раніше розповідала колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею Олена Смирнова.
Примітка. Голокост — цей короткий термін насправді описує мільйони сліз, страждань та болю, який відчув на собі єврейський народ під час німецької окупації. За даними відкритих джерел, нацисти вбили близько 6 мільйонів людей єврейського походження. Сьогодні увагу ми приділяємо саме Донеччині, її окупували німецькі війська у жовтні 1941 року.
Бахмут до приходу нацизму
БахмУт — місто міжконфесійне та багатонаціональне протягом своєї різнокольорової історії. За краєзнавчими розвідками неабиякі єврейські частини були в торгівлі і промисловості, на пам’ять нам залишилися будівлі синагоги й благодійної лікарні, школи імені Іцхаака Переця. До другої світової війни в багатьох родинах розмовляли на ідиш, — розповідає пані Олена.
Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею
З приходом Другої світової війни атмосфера затишку і добросусідства в Бахмуті закінчилася. 30 жовтня 1941 року нацисти вписали назву міста (ред. на той час це був Артемівськ) у світову історію Голокосту.
Пам’ятні дати Голокосту
Меморіал відкрито у 1999 році, автор В. Сотнік. Стіна закриває камеру № 46, в якій замурували жителів міста / фото надане пані Оленою
Пані Олена зауважує, що є загальні дати пам’яті світового Голокосту — зокрема, це день звільнення Освенцима. В Угорщині пам’ять закатованих вшановують 16 квітня, це день збору всіх євреїв для спільного перебування в гетто. В Болгарії — це 10 березня. День, коли вдалося запобігти депортації 50 000 болгарських громадян єврейського походження до нацистських концтаборів. В Латвії — це 4 липня, це дні найбільших страт.
В Бахмуті також є особливий день — 11 січня, це День Пам’яті страчених у № 46 камері. В той день в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин перебувало понад 3 тисячі жителів міста, більшість з них були представниками єврейської спільноти. Нацисти заживо замурували людей в камері № 46.
На честь пам’яті закатованих було відкрито Меморіал у 1999 році, автор В. Сотнік. Стіна закриває камеру 46, в якій знаходилися замуровані жителі міста. Наймасовішими місцями знищення євреїв на території Донецького регіону стали Маріуполь, Краматорськ, Костянтинівка та Бахмут.
Світова пам’ять та бахмутське дерево Праведниці
Закатовані люди під час Голокосту / фото з відкритих джерел
Щоб вшанувати пам’ять тих 6 мільйонів невинних людей, яких закатували нацистська Німеччина в Ізраїлі був створений меморіальний комплекс Яд Ваше́м, який розташований в Єрусалимі на 18 гектарах. В цьому мемаріальному комплексі заборонено робити знімки чи відео, каже директорка Бахмутського краєзнавчого музею. Бахмутянка зауважує, що пам’ять про відвідини цього особливого місця повинна залишатися в серці. До слова, КЗК Бахмутський краєзнавчий музей співпрацює з Яд Ваше́м.
Діяльність меморіалу регулюється законом країни. В самому ж меморіалі мітиться науковий і дослідний відділ, архіви, фонди.
Найпотужніший музейний простір з нині існуючих, це — дитячий меморіал. Там назавжди увіковічили вчителя Януша Корчака, який хоче врятувати своїх учнів. Там сад Праведників миру — це висаджені дерева, які мають імена рятівників не єврейського походження. Там же зберігається і бахмутське деревце, на честь нашої Праведниці,
Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею
Вшанування Дня пам’яті жертв Голокосту в Ізраїлі
Повстання у Варшавському гетто / фото з рапорту Юрґена Штропа Генріху Гіммлеру в травні 1943 р. Оригінальний заголовок німецькою повідомляє: “Mit Gewalt aus Bunkern hervorgeholt” — “Силоміць витягнуті з бункера”
Через повномасштабне вторгнення пані Олена, власне, опинилася в Ізраїлі, тож поділилася досвідом, який їй запам’ятався у цьому місті.
В Ізраїлі 2023 року день пам’яті зайде ввечері 17 квітня. Щороку 27 нісана (ред. перший місяць року у єврейському релігійному календарі) на згадку про героїчне повстання євреїв у Варшавському гетто, що продовжувалося майже місяць. 18 квітня в цьому році вся країна застигне під сирену — за кермом, серед міста, за будь-якою справою. Так згадують знищене європейське єврейство, 6 мільйонів різних людей, серед яких 3 тисячі наших земляків,
Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею
Вклад Бахмута у вшанування
До 2020 року, каже очільниця музею, в екскурсійний маршрут “Давнина і сучасність” були введені міста, в яких відбувалися скорботні події, а саме будівля Окружного суду, в підвалі якої до масової страти три доби знаходилися жителі міста Бахмут.
Обкладинка книги / фото надане пані Оленою
В місті в 1990 роки був створений та працював міський штаб “Пошук”, який очолював Д. Вігдергауз. Відтак, було навіть видано книгу “Артемівький Бабин Яр” — там перераховані імена тих, кого вдалося розпізнати, знайти. Це далеко не повний перелік.
Обкладинка книги / фото надане пані Оленою
Про трагедію написана книга “Камера смерті” В. Черепковим. Це документальне дослідження, що розкрило ще декілька страшних сторінок того страшного січня, пригадує пані Олена.
Сьогодні, в Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту, голова Бахмутської міської військової адміністрації Олексій Рева нагадав, що немає таких слів, щоб висловити пекучий біль та горе, згадуючи ті страшні події та усвідомлюючи масштаби трагедії.
У цей день (ред. 27 січня) згадуємо страшну сторінку нашої спільної історії. В алебастровій шахті, в камері №46, на території заводу шампанських вин у 1942 році окупантами було знищено понад 3 тисячі жителів Бахмута, більшість з яких були представниками єврейської спільноти. Жахливі, криваві події тих часів — знищення національних меншин шляхом вбивства, назавжди закарбовані в пам’яті та відкликаються болем у серці. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. Усі злочинці рано чи пізно обов’язково понесуть покарання за свої нелюдські вчинки. Вічна пам’ять безвинним жертвам…,
Олексій Рева // голова Бахмутської міської військової адміністрації
Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За […]
Заміщення традицій та звичаїв триває на тимчасово окупованих територіях України. Цього разу росіяни нав’язують дітям із Луганщини татарського “Діда Мороза”. Як загарбники продовжують промивати мізки […]
Нещодавно ЮНЕСКО випустила звіт, в якому зафіксували руйнацію або знищення 274 культурних об’єктів в Україні протягом повномасштабного вторгнення. Найбільше таких об’єктів було в Донецькій області, […]
