Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Семаковська Тетяна 18:03, 27 Лютого 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

26 лютого 2024 року Бахмутська міська рада опублікувала пост, у якому йшлося про перейменування вулиць в Бахмуті, які пов’язані з російськими діячами або ж мають російське походження. Зараз по цілій Бахмутській МТГ починають процес перейменовування, але не всі бахмутяни та мешканці громади підтримують це рішення.

Редакція поспілкувалася з активістами та дізналася про хід перейменування вулиць від представників влади Бахмута.

Перейменування вулиць

Згідно із законом України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” у Бахмутській МТГ розпочинається громадське обговорення щодо перейменування вулиць та інших об’єктів топонімії, які містять російське походження. Багатьох мешканців це обурило, у коментарях люди пишуть, що такі рішення не на часі, окремі користувачі кажуть, що, мовляв на це витрачатимуть кошти з бюджету міста.

У міській раді наголошують, що процес перейменування є невідворотним, а також пояснюють, що мають врахувати думку мешканців громади. Для цього розробили електронну гугл-форму, де можна пропонувати свої варіанти.

“Ми правова держава, є закон й ми повинні його виконувати, якщо його не виконаємо ми сьогодні (ред. органи влади), то будуть перейменовувати вже вищі органи влади”, — коментують ініціативу в Бахмутській міськраді.

Наталія Отюніна / фото з відкритих джерел

Наталя Отюніна, членкиня Робочої групи, яка працюватиме над процесом перейменування вулиць. Посадовиця пояснює, що форми з пропозиціями бахмутяни зможуть заповнювати також у паперовому вигляді, їх будуть доставляти до Центрів Підтримки, якщо буде запит від місцевих.

“Якщо у людини є телефон, який підтримує цю гугл-форму (ред. форму з перейменування), вона може прийти в Центр Підтримки, де їй підкажуть, як коректно заповнювати”, — каже Наталя Отюніна.

Запропонувати свої варіанти назв можна й відправивши їх на електронну скриньку [email protected].

Які назви пропонують для вулиць Бахмута?

Перелік вулиць
Пропоновані назви для вулиць Бахмута / скриншот

За посиланням можна ознайомитися з тим переліком назв вулиць, які планують перейменувати, тут вже є пропозиції. Загалом по Бахмутській МТГ пропонують перейменувати 133 вулиці. Наталя Отюніна каже, що для цієї частини роботи долучили працівника Бахмутського краєзнавчого музею, який опрацював історичні назви вулиць, які існували до зросійщення громади.

Ми також переглянули запропоновані варіанти, але ми не знайшли в списку імена сучасних героїв, які загинули за Бахмут, нижче наводимо кілька прикладів пропонованих назв зі списку:

  • вулицю Ангеліної — на вулицю Просвіти;
  • вулицю Ватутіна — на вулицю Зоряна;
  • вулицю Воїнів Інтернаціоналістів — на вулицю Тупикову;
  • вулицю Гагаріну — на вулицю Леоніда Каденюка;
  • вулицю Гаршина — на вулицю Керамічну;
  • вулицю Гвардійську — на вулицю Бузкову;
  • вулицю Декабристів — на вулицю Прозора;
  • провулок Жуковського — на провулок Волошковий.

Серед 133 вулиць ми знайшли одну, яка вшановує Героїв Азову, таку назву хочуть дати теперішній вулиці Некрасова. Щодо історичних постатей, то у списку можна побачити імена Миколи Хвильового, Максима Залізняка, Петра Сагайдачного, Леся Курбаса, Івана Ґонти, Пантелеймона Куліша та інших. Тобто у списку пропонованих назв є історичні діячі, але мало тут саме тих осіб, які поклали життя за Бахмут, розвивали його та вели проукраїнську діяльність.

Володимир Березін
Володимир Березін / фото з відкритих джерел

Бахмутянин та активіст Володимир Березін вважає, що зараз триває інформаційна війна, а саме перейменування вулиць порівнює з “влучним вистрілом у бік ворога”. Втім пропоновані назви, які є в списку не релевантні для Бахмута, розмірковує активіст, адже вони не мають прив’язки до історичних персоналій міста, які народилися тут, боролися за Незалежність та віддали своє життя за Україну, сповідуючи демократичні цінності.

Тут (ред. у списку пропонованих назв) нема Небесної Сотні. Тут нема Дмитра Чернявського, який поклав своє життя, його вбили по-звірячому…Вся Україна його визнає, а ось ці люди його не визнають. Немає Артема Мірошниченка. Це герої України, це люди, які життя віддали в Україну і жили для України, для українського Бахмуту. Є багато потужних фігур, яких не подали у пропоновані варіанти,

Володимир Березін // бахмутянин

Активіст не задоволений списком пропонованих назв. На його думку, некоректні назви підібрані через те, що тривалий час влада міста перебувала під впливом членів Партії Регіонів, які запам’яталися своїми проросійськими поглядами.

Ми запитали Володимира Березіна, чи варто називати вулиці Бахмута іменами загиблих героїв, які його обороняли.

“Це треба робити обов’язково, але дуже обережно. Тому що ми не можемо з міст робити цвинтар. Такі назви повинні погоджуватися не тільки з командиром військової частини, де служив Герой, а взагалі з керівництвом армійським, розумієте? Перейменовувати варто обережно, щоб не образити когось, потрібно це питання досліджувати. Втім Бахмут і керівництво міста Бахмут категорично проти того, щоб надавати загиблим звання почесних громадян Бахмуту, як робиться скрізь по Україні. А я вважаю, потрібно негайно надавати всім загиблим звання почесних громадян Бахмуту посмертно”, — каже Володимир Березін.

Андрій Лоза
Андрій Лоза / фото з відкритих джерел

Андрій Лоза, бахмутянин та учасник Революції Гідності, розмірковує, що це перейменування схоже роблять для галочки, адже не враховано багато важливих постатей для Бахмута.

Не доречно перейменовувати вулиці на безособові (ред. як Волошкова, Котеджна, Прозора тощо). У нас в країні війна й ми маємо сучасні постаті, добровольчі батальйони, які потрібно топонімічно зафіксувати. В першу чергу ми маємо надати пам’ять Дмитру Чернявському та Артему Мірошниченку, цим особам, які вклалися у розбудову українського в місті Бахмут.

Андрій Лоза // бахмутянин

Також, каже пан Андрій, не до всього населення донесли важливість перейменування вулиць, які мають назви російських діячів, бо зараз ці люди не бачать проблеми, що в Бахмуті є вулиця Чайковського.

“Люди не проінформовані про особливості процесу перейменування. У нас ця функція провалена, бо ніхто цим не займався. Говорять за якісь витрати, але їх не буде. Було питання по табличках (ред. таблички з назвами вулиць), що на них будуть виділяти кошти. Коли буде відбудова міста, то все одно треба буде ставити нові таблички”, — каже Андрій Лоза.

Водночас він додає, що влада в Бахмуті не змінилася, а відтак можна очікувати, що більшість пропонованих назв у списку будуть підтримані, навіть, якщо вони не релевантні.

Чи потрібно змінювати документи при зміні назви вулиці

У міськраді пояснюють, що зміна назви вулиці не зобов’язує змінювати реєстрацію адреси проживання, переоформлювати документи на право власності та не загрожує для громадян жодними фінансовими витратами. Усі необхідні зміни у Державні реєстри будуть внесені автоматично.

Документи на право власності на квартири, будинки, земельні ділянки, будь-яке інше майно, у яких вказані старі назви, залишаються дійсними.

Навіщо Бахмуту перейменовувати вулиці?

Перш за все необхідно сказати, що ця процедура важлива не тільки для Бахмута, вона важлива і для інших громад України. А російсько-українська війна, яка триває вже більше 9 років, тільки підкреслює необхідність відмовлятись від російських та радянських наративів.

“Ми розуміємо, що це питання самоповаги, питання того, що ми українці, у нас є своя історія, і ми повинні підкреслювати своє: своїх героїв, свої символи, а не ті, які були нав’язані”, — говорить Павло Островський, краєзнавець та заступник голови комісії з дерусифікації Дружківки

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Чому ВПО з Сіверодонецька не змогли отримати житло на Львівщині

Семаковська Тетяна 14:00, 19 Грудня 2025
Сіверськодонецьк, нині окупований / фото Вікіпедія

Для ВПО з Луганщини ще у 2020 році запланували будівництво житла у Сіверодонецькій громаді, але через повномасштабний наступ росіян, плани змінилися. У 2023 році проєкт за підтримки Мінреінтеграції (ред. зараз цього Міністерства вже не існує) реанімували і масштабували на інші регіони. Зокрема, партнерськими громадами стали місто Дрогобич і Кам’янка-Бузька на Львівщині. Але через зупинку програми USAID проєкт зупинився.

Але реалізувати проєкт, не вдалося, повідомили редакції Бахмут IN.UA у Сіверодонецькій МВА.

Житло для ВПО

Новий проєкт Дрогобичі вдалося реанімувати у 2023 році, він пердбачав будівництво двох 9-поверхових будинків, а в Кам’яно-Бузькій громаді — 11 швидкозбірних будинків. Під це виготовили нову проєктну документацію й узгодили її з МОМ. 

“Був підписаний ряд спільних протоколів, угод. Але, на жаль, у 2025 році ми втратили зв’язок після того, як звернули програму USAID підтримки. Ми плануємо поновити з МОМ контакт, адже проєктування вже проведено, вони виступають як замовники. Ми на цей процес зараз не особливо впливаємо”, —  каже Сергій Карпеченко, ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА, нині очільник Рубіжанської МВА.

Примітка. З 1 липня 2025 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) офіційно припинило надавати іноземну допомогу, а частину його програм передали під управління Державного департаменту США. Це рішення пояснили тим, що після масштабного перегляду витрат адміністрація Трампа дійшла висновку: діяльність USAID не відповідала інтересам США. USAID — це американське урядове агентство, яке десятиліттями фінансувало гуманітарні, економічні та демократичні проєкти в інших країнах, зокрема й в Україні.

Деякі проєкти вже проходили експертизу та навіть частково будувалися, а після вторгнення документацію безплатно передали громаді для майбутньої реалізації. 

Саме громада Дрогобича буде кінцевим бенефіціаром і власником житла, а організатори (Сіверськодонецька громада) — лише вигодонабувачі, бо їхні мешканці отримають житло. Вони не мають значного впливу на реалізацію проєкту, але підтримують комунікацію з громадами та МОМ. Тут варто вказати, що зараз представники громади відчувають обмежений вплив на проєкт і зазначають, що без фінансування від МОМ чи іншого донора реалізація поки неможлива. 

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Досвід інших. Як Сіверськодонецька громада намагалася забезпечити житлом ВПО і з чим зіткнулася

Семаковська Тетяна 12:06, 19 Грудня 2025

Після окупації Луганська в 2014 році Сіверськодонецька громада вимушено стала центральною, адже всі обласні служби та структури були релоковані саме в Сіверськодонецьк. Вже тоді жителі Луганщини вперше стикнулися з проблемою житла — люди приїжджали на підконтрольну територію, а житла бракувало. Тоді на допомогу прийшла Міжнародна організація з міграції, або як частіше її називають — МОМ. Саме вона допомогла сотням людям отримати тимчасовий прихисток та допомогу, а в 2020 було розпочато планування масштабного проєкту — зведення у місті житла для ВПО.

Перед якими труднощами постали жителі Луганщини і що роблять зараз — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Сіверськодонецька громада: як працювали з потребою житла

Ще до повномасштабної війни, у 2020 році, громада почала шукати системне розв’язання житлового питання. Адже людей більшало, а житла — ні.

“Розуміючи обсяг людей, які були переміщені після початку вторгнення російських військ на Луганщину і Донеччину, виникла потреба забезпечити цих людей житлом”, — каже Сергій Карпеченко, ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА, нині очільник Рубіжанської МВА.

Пілотний проєкт із забезпечення житлом ВПО розпочався у 2020 році в Сіверськодонецьку. Для нього створили окреме Агентство інвестицій і розвитку, яке координувало всі етапи, включно з документацією та робочими групами. Був укладений меморандум з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) “Покращення житлових умов внутрішньо переміщених осіб на сході України”. Спільно з МОМ була розроблена концепція будівництва цілого кварталу багатоквартирних будинків у самій Сіверськодонецькій громаді, втілити проєкт мали до 2025 року.

Сіверськодонецьк з висоти / фото Вікіпедія

Проєкт передбачав будівництво близько 250 квартир для 900 осіб із повноцінною інфраструктурою — зонами відпочинку, громадськими просторами, прибудинковими територіями. 80% квартир планували для ВПО, ще 20% — для мешканців приймаючої громади. Загальна вартість проєкту перевищувала 11 мільйонів євро.

“Ці роботи були розпочаті, проєктувальні роботи проведені, визначили координаторів проєкту з боку МОМ та з боку громади. Але з перших днів місто прийняло удар на себе. Бої й оборона тривали до 25 червня 2022 року. Близько 80% житлового фонду було зруйновано, й понад 80% мешканців залишили місто. Хтось евакуювався на підконтрольну територію, хтось за кордон, дехто на територію російської федерації, а частина — залишилась там, в умовах окупації. Сьогодні росіяни намагаються показувати картинку, що вони щось відбудовують, але це відбувається в дуже плачевному середовищі: нема кому працювати, немає кому забезпечувати життя в цьому місті”, — пояснює Сергій Карпеченко.

Будівництво житла для ВПО в Сіверськодонецькій громаді як таке через окупацію припинилось.

Поновлення будівництва: нові громади — старі проблеми

У 2023 році проєкт за підтримки Мінреінтеграції (ред. зараз цього Міністерства вже не існує) реанімували і масштабували на інші регіони. Зокрема, партнерськими громадами стали місто Дрогобич і Кам’янка-Бузька на Львівщині.

У Дрогобичі запланували будівництво двох 9-поверхових будинків, а в Кам’яно-Бузькій громаді — 11 швидкозбірних будинків. Під це виготовили нову проєктну документацію й узгодили її з МОМ. 

“Був підписаний ряд спільних протоколів, угод. Але, на жаль, у 2025 році ми втратили зв’язок після того, як звернули програму USAID підтримки. Ми плануємо поновити з МОМ контакт, адже проєктування вже проведено, вони виступають як замовники. Ми на цей процес зараз не особливо впливаємо”, — каже Карпеченко.

Примітка. З 1 липня 2025 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) офіційно припинило надавати іноземну допомогу, а частину його програм передали під управління Державного департаменту США. Це рішення пояснили тим, що після масштабного перегляду витрат адміністрація Трампа дійшла висновку: діяльність USAID не відповідала інтересам США. USAID — це американське урядове агентство, яке десятиліттями фінансувало гуманітарні, економічні та демократичні проєкти в інших країнах, зокрема й в Україні.

Деякі проєкти вже проходили експертизу та навіть частково будувалися, а після вторгнення документацію безплатно передали громаді для майбутньої реалізації. 

Саме громада Дрогобича буде кінцевим бенефіціаром і власником житла, а організатори (Сіверськодонецька громада) — лише вигодонабувачі, бо їхні мешканці отримають житло. Вони не мають значного впливу на реалізацію проєкту, але підтримують комунікацію з громадами та МОМ. Тут варто вказати, що зараз представники громади відчувають обмежений вплив на проєкт і зазначають, що без фінансування від МОМ чи іншого донора реалізація поки неможлива. 

Як планували розподіляти житло

Концепція розподілу житла була одразу обумовлена і запропонована МОМ, тобто замовником будівництва. Тип заселення – це оренда з правом викупу.

“Хоча на сьогодні цей механізм ще не впроваджений законодавчо, але він зараз опрацьовується. Я сподіваюся, найближчим часом він буде вже імплементований в правове поле. Щодо розподілу, то було обумовлено, що половина частки від будівництва житла буде розподілено саме для мешканців Сіверськодонецької громади, три десятих буде розподілено для ВПО інших регіонів і одна п’ята — для мешканців громади Дрогобицької, які потребують покращення житлових умов або перебувають у складних життєвих обставинах”, — каже ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА.

Сергій Карпеченко / фото Луганська ОВА

Якщо рахувати в цифрах, то це мало виглядати так:

  • 50% — для мешканців Сіверськодонецької громади;
  • 30% — для ВПО з інших регіонів;
    20% — для мешканців приймаючої громади.

“Тобто громада отримала б збірний компонент розподілу для того, щоб всі учасники були зацікавлені: як і місцева громада, аби не сприймала це категорично, так і були б враховані потреби внутрішньопереміщених осіб, які також перебувають в цьому регіоні не лише з Луганщини. Тому таку форму розподілу визначили як оптимальну”, — каже він.

Відбір мали здійснювати за бальною системою, яка враховувала б наступні критерії: склад родини, соціальний статус, наявність дітей, людей з інвалідністю, родини військових тощо. Втім, залишається законодавча колізія, бо навіть якщо громада є вигодонабувачем проєкту — розподіляє житло житлова комісія тієї громади, де фізично стоїть будинок.

Чому так важко отримати землю

Одна з головних проблем, з якою зіткнулися й бахмутяни, й інші громади в евакуації — це земля. Формально, ділянки під будівництво в Україні є, але отримати їх дуже важко. Тодішній проєкт координувала Ірина Верещук через Міністерство реінтеграції (ред. зараз розформоване). Угоди підписувалися на високому рівні: між міністерством, обласними адміністраціями та приймаючими громадами. Часто це були три- або навіть чотиристоронні домовленості. Наприклад, у проєктах на Київщині також брали участь місцеві громади та обласні адміністрації — як Луганська, так і Київська. Вони узгоджували питання земельних ділянок та інші ключові аспекти. Підтримка місцевих і регіональних державних структур може значно пришвидшити процес реалізації. Тому важливо, щоб держава на централізованому рівні не лише підтримувала такі проєкти, а й чітко усвідомлювала їхню стратегічну важливість, суспільну цінність та актуальність у нинішніх умовах

“Приймаючі громади переважно можуть дати землю десь у полі — без комунікацій. А якщо це ділянка біля інфраструктури, вони хочуть щось отримати натомість”, — пояснює урбаністка Анастасія Лісна.

Зокрема, Сіверськодонецька громада пропонувала українській громаді, що на Київщині — кадровий потенціал. Бо тут працює з 2023 року їхня релокована лікарня КНП “Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня”, яка обслуговує не лише луганців, але й місцевих жителів. 

“Тому такий симбіоз цієї громади, можливо, і відбувся, тому що вони розуміли, що одним із аргументів було надання житла в майбутньому цим лікарям, які в них працюють. Бо якщо ми знайдемо місце для їх релокації в якоїсь іншій громаді, то вони втратять можливість отримати це житло”, — додає Сергій Карпеченко.

Хоча навіть це не гарантує, що громада буде готова прийняти нових мешканців. Схожа проблема виникала й у Сіверськодонецькій громаді: була попередня домовленість із ще однією громадою, однак проєкт заблокував супротив місцевого депутатського корпусу. При цьому в цій громаді з 2014 року стоїть недобудована школа, і Сіверськодонецьк був готовий відновити її за власні кошти. Це дало б робочі місця для вчителів і місця для дітей, однак через проблеми в комунікації та опір реалізувати ідею так і не вдалося.

Це безпосередньо впливало на рішення громади щодо виділення землі під житло для ВПО. Додатковим бар’єром залишаються стереотипи щодо переселенців із Донеччини та Луганщини, через які окремі громади вагаються їх приймати. Ці побоювання здебільшого є необґрунтованими, адже переселенці часто мають високу кваліфікацію, досвід роботи в промисловості, освіті, медицині та можуть стати реальним ресурсом для розвитку громади. Саме тому перед заходом будь-якого житлового проєкту в громаду необхідно проводити попередній соціальний аналіз — оцінювати настрої мешканців, ризики спротиву, ключові страхи та очікування. Паралельно має розроблятися правильна комунікаційна стратегія, яка пояснюватиме переваги для самої громади ще до початку будівництва. Це дозволить зменшити опір, уникнути конфліктів і зробити процес інтеграції переселенців більш безпечним і прогнозованим.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Чому ВПО з Сіверодонецька не змогли отримати житло на Львівщині

Для ВПО з Луганщини ще у 2020 році запланували будівництво житла у Сіверодонецькій громаді, але через повномасштабний наступ росіян, плани змінилися. У 2023 році проєкт […]

Важливо

Досвід інших. Як Сіверськодонецька громада намагалася забезпечити житлом ВПО і з чим зіткнулася

Після окупації Луганська в 2014 році Сіверськодонецька громада вимушено стала центральною, адже всі обласні служби та структури були релоковані саме в Сіверськодонецьк. Вже тоді жителі […]

Rebuild Ukraine

Представники Бахмутської МВА візьмуть участь у конференції Rebuild Ukraine у Варшаві

У листопаді 2026 року у Варшаві відбудеться конференція Rebuild Ukraine, присвячена відбудові України. Участь у ній візьмуть і представники Бахмутської МВА. Про це стало відомо […]

Важливо

Фонд муніципального житла: Бахмутська громада долучиться до експериментального проєкту

Бахмутська міська військова адміністрація надала згоду на участь у реалізації експериментального проєкту зі створення фонду муніципального (соціального) орендного житла та надання його в оренду. Про […]

Важливо

Олександр Анісімов, експерт з питань житлової політики — про соціальне житло в України та його “підводні камені”

Одним із варіантів житла для внутрішньо переміщених осіб є соціальне житло — доступне, частково субсидоване державою та з власними перевагами і недоліками. Такі будинки зводитимуть […]