
Володимир Сосюра саме в Бахмуті написав свій перший вірш “Чи вже не пора”, його надрукували в журналі гуртка Бахмутської української шкільної молоді, що видавався в 1918 році під назвою “Вільні думки”. З того часу поет-лірик створив десяток віршів, Сосюра писав й про кохання. До Дня закоханих пропонуємо згадати поезію Сосюри, привітати коханих з 14 лютим.
Редакція зібрала вірші Володимира Сосюри про кохання.
Вірші про кохання
День закоханих в Україні відзначають щороку, в цю дату заведено вітати своїх коханих. Через російську війну тисячі пар не мають можливості разом зустріти 14 лютого, але навіть на відстані можна привітати чоловіка, дружину, дівчину, хлопця, наречену чи нареченого з Днем святого Валентина. Вірш для валентинки можна запозичити в українських поетів, які вміли писати про кохання.
Васильки

***
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
Так ніхто не кохав

***
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки
Якби помножити любов усіх людей

***
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.
Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.
Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.
Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.
З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!
Коли потяг у даль загуркоче

***
Коли потяг у даль загуркоче,
пригадаються знову мені
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки й жоржини сумні…
Шум акацій… Посьолок і гони…
Ми на гору йдемо через гать…
А внизу пролітають вагони,
і колеса у тьмі цокотять…
Той садок, і закохані зори,
і огні з-під опущених вій
Од проміння і тіней узори
на дорозі й на шалі твоїй…
Твої губи — розтулена рана…
Ми хотіли й не знали — чого…
Од кохання безвольна і п’яна,
ти тулилась до серця мого…
Ой ви, ночі Донеччини сині,
і розлука, і сльози вночі
Як у небі ключі журавлині,
одинокі й печальні ключі…
Пам’ятаю: тривожні оселі,
темні вежі на фоні заграв…
Там з тобою у сірій шинелі
біля верб я востаннє стояв.
Я казав, що вернусь безумовно,
хоч і ворог — на нашій путі…
Патронташ мій патронами повний,
тихі очі твої золоті…
Дні пройшли… Одлетіла тривога…
Лиш любов, як у серці багнет-
Ти давно вже дружина другого,
я ж — відомий вкраїнський поет.
Наче сон… Я прийшов із туману
і промінням своїм засіяв…
Та на тебе, чужу і кохану,
я і славу б ,свою проміняв.
Я б забув і образу, і сльози…
Тільки б знову іти через гать,
тільки б слухать твій голос — і коси,
твої коси сумні цілувать…
Ночі ті, та гітара й жоржини,
може, сняться тепер і тобі…
Сині очі в моєї дружини,
а у тебе були голубі.
Зеленіють жита і любов відцвіта

***
Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне – Марія…
Ми з тобою одні. Ми у полі одні.
Ти стоїш перед мене, як вечір.
Я дивлюсь на заплакані очі твої,
на покірно нахилені плечі…
В небі хмари біжать… може, буде гроза!?.
Зацвіли блискавиці над гаєм…
Я не можу сказать, я боюсь розказать,
що тебе я уже покидаю…
Що я можу?.. Скажи… Мої дні, мов хрести.
Я не мав і нічого не маю.
Ти стоїш і мовчиш… тільки вітер тремтить,
на плечі твою шаль підіймає…
Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне – Марія…
Читайте також:
- Потяг кохання: що готує УЗ до 14 лютого
- Вчителька в горах та життя в паралельній реальності: що дивитися 14 лютого
- Надія на порятунок: як диспетчерка з Бахмута допомагає рятувати мешканців Донеччини
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
 
                 
							 Як виїхати жінці з трьома дітьми, перейти кордон пішки, працювати на двох роботах, а потім знайти
Як виїхати жінці з трьома дітьми, перейти кордон пішки, працювати на двох роботах, а потім знайти 



 Бахмут за останні дев’ять місяців повномасштабної війни став Пунктом Незламності. Тут проходять найважчі бої на лінії фронту, проте титанічними зусиллями місто тримається. Ми вирішили нагадати нам всім, за що ми любимо Бахмут, це маленьке місто з великим серцем.
Бахмут за останні дев’ять місяців повномасштабної війни став Пунктом Незламності. Тут проходять найважчі бої на лінії фронту, проте титанічними зусиллями місто тримається. Ми вирішили нагадати нам всім, за що ми любимо Бахмут, це маленьке місто з великим серцем. 
																					 
																					