Якою її побачив мешканець міста, фотохудожник Олександр Дяченко.

«24-го лютого вже о 5.30 ранку міський голова Бахмута зібрав своїх помічників на надзвичайну нараду. В перший день війни. Потрібно було визначитися, як жити місту в умовах російської агресії. Того ж дня було поставлене питання необхідності евакуації містян у більш безмечні місця України.

На час цього репортажу в автопотязі від міськради до залізничного вокзалу Краматорська було вісім шкільних автобусів. Починали з одного. Потім два, три, чотири. Ці вісім того дня (5 квітня 2022 року – прим. ред), вирушивши з Бахмуту о сьомій ранку, до Краматорська не дійшли. Їх завернули на Слов’янськ, бо за Краматорськом ворог поцілив у залізничну колію і її потрібно було терміново відновлювати.

Автоколона повернулася в Бахмут ближче до десятої ранку. Аби доправити до залізничного вузла тих, кого не змогли забрати в ранковий евакуаційний рейс. І так кожного дня. Допоки останній бажаючий покинути місто не буде евакуйований з Бахмута.

Місто пустішає. Це вже помітно неозброєним оком. «Плюси» москальских ракет по місту та довкола нього жахають людей та женуть у невідомість з рідних домівок, з теплих хат.

Кожного ранку з від’їждаючими зам міського голови з комунального господарства Олександр Марченко. Почувається впевнено, керує процесом, відповідає на питання нервуючих людей. Міськрада впровадила запис бажаючих виїхати з Бахмуту через УСЗН (управління социального захисту населення). Списки, звісно, доправляються на кожний виїзд, але хто ж буде в змозі відмовити в місці в автобусі мамам з малими дітьми, людям похилого віку.

Тож, каже Марченко, ніхто не перевіряє вже, записана людина або родина чи ні. І, скорш за все, сам запис більше впроваджений задля того, аби керівництво міста розуміло, скільки автобусів подавати на рейс. Люди повинні це розуміти і намагатися все ж таки телефонувати до УСЗН та сповіщати про своє бажання евакуюватися.

Коли почалася посадка людей на другий рейс, Олександру Марченко зателефонували з Краматорська та повідомили, що колію відремонтовано і можна знову прямувати за звичним і коротшим маршрутом. Він піднімався в кожний автобус та повідомляв добру новину про зміну маршруту на той самий, зручний, до залізничного вокзалу Краматорська.

У цей час на майданчик за міськрадою вийшов міський голова Олексій Рева. Олександр Марченко повідомив йому, що з цим рейсом з міста за допомогою міськради з початку евакуації виїхало вже 4200 людей. Спокійний діловий вигляд міського голови вселяв упевненість. Що все буде добре. Але ж я не втримався таки від питання про перспективи Бахмута у другій фазі війни на сході України. Адже метою московських окупантів у цій фазі є саме повна окупація області та знищення спротиву захисників Маріуполя.

«Все буде добре», – коротко запевнив міський голова.

Чомусь вірю. Все буде Україна.

Олександр А. Дяченко, фото автора

На окупованій Донеччині запустили спеціальну програму зайнятості молоді. Вона передбачає можливість залучення підлітків до низькооплачуваних робіт, серед яких, зокрема, прибирання сміття в кафе. Це, нібито, дасть можливість молоді заробити “швидкі гроші”. Таким чином окупаційна влада намагається боротися з тим, що молодь співпрацює з українськими спецслужбами.

Про це зазначив так званий міністр молодіжної політики Денис Шимановський.

Підлітків на окупованій Донеччині залучають до робіт

Так зване “міністерство молодіжної політики днр” запустило пілотну програму працевлаштування підлітків. Її мета — залучати молодь до роботи за невеликі кошти. Саму програму позиціонують як здобуток — нібито, це гарна можливість “заробити невелику суму тут і зараз”. Про це заявив так званий міністр молодіжної політики Денис Шимановський, якого цитує одне з пропагандистських видань.

Шимановський зазначив, що таким чином планують знизити рівень співпраці молоді з українськими спецслужбами. Підлітки і студенти, нібито, за гроші співпрацюють з СБУ. Запуском цієї програми окупанти хочуть завоювати лояльність серед молодого населення.

Фактично ця програма є можливістю для підприємців зекономити на професійному персоналі, залучаючи молодь до фізичної роботи. При цьому оплата праці є низькою. Наприклад, молоді пропонують прибирати сміття в кафе за 2 тисячі рублів (ред. за сьогоднішнім курсом близько 1 050 гривень). Таким чином підприємці економитимуть гроші замість того, щоб найняти професійних прибиральників.

“Наприклад, якщо в якомусь кафе за день зібралося багато сміття, керівництво може не навантажувати додатковою роботою прибиральників та офіціантів. Вони можуть заплатити 2 тисячі рублів підлітку, який за півгодини все прибере. Це може стати рішенням для бізнесменів, які б ніколи не взяли 14-річного на постійну роботу, бо це надто складно з бюрократичної точки зору”, — зазначив Шимановський.

Реалізацією програми займаються студентські загони. Вони укладатимуть угоди з комерційними структурами, які можуть давати підліткам роботу. Наразі окупанти намагаються розробити постійну схему для залучення молоді до роботи.

Читайте також:

• В росії готується нова хвиля мобілізації на 600 тисяч людей — ГУР і СЗР
• Як Донецька філармонія перетворилася на інструмент російської пропаганди
• Хто очолює освіту на окупованій Донеччині: досьє на посадовця з Тюмені Олега Трофимова

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Двох колишніх українських суддів заочно засудили до 12 років позбавлення волі за участь у незаконному переслідуванні цивільного. Після окупації частини Донеччини вони перейшли до “верховного суду днр” і стали частиною системи, яка оформлювала незаконні затримання та катування місцевих мешканців як судові рішення.

Про це повідомили в Офіс Генерального прокурора.

Вирок колишнім суддям: 12 років за сфабриковану справу та катування в “Ізоляції”

До роботи на окупаційну владу засуджені працювали суддями Апеляційного суду Донецької області та Калінінського районного суду міста Горлівки. Жінку раніше звільнили з посади за порушення присяги. У період 2015–2016 років обоє погодилися працювати у незаконно створеній судовій системі. На підставі указів ватажка “днр” вони обійняли посади у “верховному суді днр”.

Потерпілим від дій окупаційної системи став 52-річний колишній підприємець із Кальміуського. Представники “міністерства державної безпеки днр” затримали його у власному будинку, звинувативши у шпигунстві. Чоловіка доправили до донецької в’язниці “Ізоляція”. Там його утримували у підвалі та вимагали зізнання під час нічних допитів. До потерпілого застосовували фізичне насильство:

• надягали пакет на голову;
• наносили удари, що призвели до перелому чотирьох ребер;
• катували електричним струмом.
• Згодом затриманому пригрозили арештом дружини, змусивши його дати свідчення проти себе.

Справу потерпілого передали на розгляд до “верховного суду днр”, де її вели колишні українські судді. У 2018 році вони визнали чоловіка винним у шпигунстві та призначили покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Під час процесу чоловіка позбавили базових гарантій справедливого розгляду: доступу до належної правничої допомоги та можливості викликати свідків захисту.

Донецька обласна прокуратура довела провину колишніх суддів у порушенні законів та звичаїв війни за попередньою змовою групою осіб (частина 2 статті 28, частина 1 статті 438 Кримінального кодексу України). Кожен із них отримав 12 років позбавлення волі. Строк відбування покарання розпочнеться з моменту їхнього фактичного затримання.

Читайте також:

На Донеччині українські захисники врятували чоловіка, який два дні провів під обстрілами в посадці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!