Бахмутський медичний фаховий коледж 2 жовтня відсвяткував свій день народження. Навчальному закладу виповнилося 97 років, коледж був засновний 1926 року за ініціативою лікаря акушера-гінеколога Китаєва Арона Львовича як фельдшерсько-акушерська школа. Попри те, що студентам та вчителям довелося евакуюватися – навчання тут продовжується, але тепер через гаджети.
Редакція дізналася у директорки закладу Наталії Крансожон, як працює коледж та скільки студентів навчається в евакуації.
Навчання в евакуації
Бахмутський медичний коледж/ з відкритих джерел
Бахмутський медичний коледж був заснований 1926 року, в 2023 році він відсвяткував своє 97-річчя. Коледж вважається одним з найстаріших в Україні навчальних закладів. Загалом, за час свого існування він підготував понад 15 тисяч випускників, а за підсумками державних іспитів щорічно входить в 10-ку найкращих в Україні.
Через повномасштабне вторгнення усім працівникам коледжу довелося переїхати. Наразі приміщення для роботи орендують в Полтавській області в селищі міського типу Нові Санжари. Робочий колектив вдалося зберегти, тож кадрових проблем немає.
Парк у селі Нові Санжари/ фото з відкритих джерел
Директорка медколеджу Наталя Красножон раніше зазначала, що наразі їхні студенти розсіяні по всій Україні і зібрати їх всіх разом для проходження практики фізично неможливо, тож учні проходять її за місцем проживання.
Дистанційне навчання приваблює до коледжу багатьох абітурієнтів різного віку. Відтак, в новому навчальному році вдалося повністю виконати держзамовлення. На перший курс набрали 130 осіб. Нагадаємо, що в 2022 році студентами стали 120 осіб. Навчатися приходять не лише підлітки, але й дорослі, каже пані Наталя.
Регіональне замовлення ми виконали у повному обсязі, попри ті обставини, у яких нам приходиться працювати. В цьому році ми набрали на навчання ще студентів-контрактників.
Наталя Красножон // директорка коледжу
Загалом у коледжі навчається 460 студентів. Очільниця закладу додає, що чимало дорослих людей також вступають навчатися. Серед них є санітарки, б’юті майстри тощо. Люди хочуть покращити свої професійні вміння й старанно навчаються, часом з такими студентами працювати навіть легше, каже Наталя Красножон.
Цьогорічну вступну кампанію вже закрито, студентами стали не лише бахмутяни, але й молодь з інших областей України. Вступали на три спеціальності:
Лікувальна справа;
Сестринська справа;
Сестринська справа.
Історія заснування Бахмутського медичного коледжу
Студенти медколеджу навчаються. Бахмут/ фото з відкритих джерел
Фундатором Бахмутського медичного коледжу став Китаєв Арон Львович, спершу тут відкрили фельдшерсько-акушерську школу. Він народився у Бахмуті в 1884 році. Професію медика здобував у Харкові. Арон Львович працював лікарем єврейського товариства в Бахмуті, ліквідовував епідемії холери.
За його ініціативою в Артемівську організували онкологічний диспансер та ендокринологічний пункт, пологове відділення, яке він очолив. Він також викладав у медичній школі. У 1937 році Китаєв став депутатом Верховної ради СРСР, а в 1939 році його не стало.
У Бахмутському краєзнавчому музеї зберігаються спогади лікарки Зінаїди Друпп:
Кітаєв А. Л. був досвідченим лікарем-гінекологом, вимогливий у роботі і був сердечною людиною. Від нього я отримала чимало знань з акушерства, працювала з Ароном Львовичем на посаді акушерки майже три роки.
Зінаїда Друпп // колега А. Кітаєва
За період свого існування коледж неодноразово змінював назву. Навчальний заклад розпочав своє існування як «Артемівська фельдшерсько-акушерська школа». У 1954 році наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР медичній школі присвоєно статус «Артемівського медичного училища».
У 2017 році навчальний заклад «Артемівське медичне училище» отримав назву «Бахмутський медичний коледж», а з 2020 року коледж має назву «Бахмутський медичний фаховий коледж».
За даними коледжу, станом на листопад 2021 рік, приблизно 60-70 % випускників після закінчення коледжу йдуть працювати за фаховими спеціальностями здебільшого у Донецькій області. Зараз студенти навчаються дистанційно та мають можливість здобувати професію навіть за тисячі кілометрів від дому.
Евакуація дітей на Донеччині / фото відділ комунікації поліції Донецької області
У проросійських телеграм-каналах поширюється допис, у якому стверджують, що в Україні нібито “узаконили викрадення дітей”, а поліція “викрадає дітей у батьків” із прифронтових міст — зокрема Краматорська, Дружківки та Слов’янська. Росіяни звинувачують державу у торгівлі неповнолітніми та використовують конспірологічні твердження без жодних доказів.
Чому, ці заяви не відповідають дійсності і що відбувається насправді, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.
“Викрадення дітей”
На пропагандистських ресурсах поширюють допис з маніпулятивним текстом, в якому стверджують, що в Україні нібито “узаконили відбір дітей”, а поліція “забирає їх у батьків” у прифронтових містах — зокрема у Краматорську, Дружківці та Слов’янську. Ці повідомлення з’являються саме в ті періоди, коли триває евакуація цивільних з небезпечних громад Донеччини, території яких обстрілює противник. Жодних офіційних документів про кіднепінг (ред. з англ. kidnapping) — викрадення дітей — росіяни не надають, й саме поняття кіднепінг трактують на свій лад.
Що таке кіднепінг насправді? Це викрадення дитини з метою шантажу, отримання викупу. Вперше термін “Кіднепінґ” використано 1673 року для опису “викрадання дітей у рабство в американських колоніях”.
В Україні немає закону, який дозволяє забирати дітей у батьків без підстав. Росіяни використовують підміну понять, коли говорять про нібито “викрадення дітей”. Насправді йдеться про механізм примусової евакуації дітей із зон активних бойових дій винятково з метою збереження їхнього життя. Така евакуація застосовується тоді, коли:
за наявності постійної загрози життю;
за рішенням військових адміністрацій;
батьки відмовляються вивозити дитину з небезпечної зони, тим самим наражаючи її на небезпеку.
Це не “викрадення”, а вимушений захід безпеки, який передбачає тимчасове переміщення дитини разом з опікунами або у супроводі соціальних служб, аби уберегти її життя.
Що відбувається насправді?
З території Донеччини триває евакуація цивільних через майже щоденні російські обстріли. З початку повномасштабного вторгнення російські війська неодноразово вбивали дітей внаслідок ракетних ударів та артобстрілів по мирних містах. Павло Угровецький, керівник Донецької обласної прокуратури, у грудні 2025 року повідомив, що з 24 лютого 2022 року окупанти вбили 4 472 мирних жителів Донеччини, зокрема 279 дітей. Ще 8571 людина отримала поранення.
Якщо говорити за Бахмут, то за даними СБУ, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в Бахмуті загинули 271 цивільна особа. Серед них четверо — це діти. Серед постраждалих налічуються 621 цивільна особа. 17 серед них — це діти.
Донеччина залишається однією з найбільш обстрілюваних областей. Російська армія регулярно завдає ударів по цивільній інфраструктурі, у тому числі по житлових кварталах.
Тим часом російська федерація запускає паралельну інформаційну кампанію, щоб:
переконати батьків не вивозити дітей;
залишити цивільних у зоні вогню;
створити картинку “гуманітарної катастрофи” для власної пропаганди.
У яких умовах живуть діти, яких росіяни вивезли на окуповані чи підконтрольні їм тимчасово території, невідомо.
17 лютого росіяни “святкують” день “звільнення Авдіївки”. Авдіївка до повномасштабного вторнення була великим промисловим містом. Тут працювали металургійні підприємства, також було розвинене виробництво будівельних матеріалів. До війни в Авдіївці проживали понад 30 тисяч людей. Та все змінила повномасштабна війна. На сьогодні місто окуповане росіянами, які знищили майже всю інфраструктуру.
Як зараз живе Авдіївка та що окупаційна влада каже про її відбудову, розповідає “Бахмут IN.UA”.
Авдіївка до війни
Авдіївка була одним із промислових центрів Донеччини. Головним промисловим підприємством міста був Авдіївський коксохімічний завод, який вважався найбільшим в Європі виробником коксу, сірчаної кислоти та мінеральних добрив. Також у місті діяли й менші підприємства — електромеханічний комбінат, кар’єр з видобутку кварцового піску, завод залізобетонних конструкцій, кондитерський та ковбасний виробничі цехи тощо.
До повномасштабної війни в Авдіївці проживали 31 392 людини (дані на 1 січня 2022 року). Вони мешкали у восьми житлових масивах.
Авдіївка до війни, вид на мікрорайон “Хімік” / фото Вікіпедія
Для комфортного проживання людей у місті розвивалася соціальна сфера. Працювали три медзаклади, сім шкіл, професійно-технічне училище.
Одним із головних культурних осередків Авдіївки був Палац культури АКХЗ. У різних його секціях та гуртках займалися близько 3 тисяч людей.
Також в Авдіївці були різні зони для активного відпочинку: стадіон “Хімік”, Голубі озера, сосновий бір і дубовий ліс на околиці міста.
Авдіївка в окупації
З 17 лютого 2024 року Авдіївка окупована військами рф. Місто було практично зруйноване в ході бойових дій. За словами начальника Авдіївської міської військової адміністрації Віталія Барабаша, руйнування в місті наближені до 100%.
“Місто залишилось в руїнах. Жодної вцілілої будівлі не було. Руйнування по самому місту наближені до 100%. Всі будівлі — як адмінбудівлі, так і житловий фонд, — інфраструктура, всі комунікації були зруйновані”, — розповів очільник міста в ефірі телемарафону “Єдині новини”.
Руйнування в Авдіївці / фото Віталій Барабаш
Віталій Барабаш зазначив, що на момент відступу ЗСУ в Авдіївці залишалися близько 700 людей. Станом на липень 2024 року місцеве населення зменшилось до 400-450 осіб.
Саме місцеві жителі брали участь у ліквідації наслідків руйнувань. За 5 тисяч рублів вони розбирали завали, проїзні дороги та намагалися відновлювати комунальну інфраструктуру.
Також відомі факти, коли окупанти посилали авдіївців на війну під прапором росії. За даними Віталія Барабаша, близько 100 чоловіків з Авдіївки взяли в лави російської армії. Хоч це й були не навчені військові, вони були потрібні окупантам через знання навколишньої території.
“Протягом перших двох тижнів більше 100 чоловіків з міста просто зникли. Це люди соціально незабезпечені, пияки. Згодом під Очеретиним їх вже брали в полон. Вони були майже без зброї, не навчені, просто їх брали як гарматне м’ясо. Їх брали, оскільки вони місцеві і знають територію”, — розповів Віталій Барабаш.
Відбудова Авдіївки: що кажуть окупанти
Майже одразу після захоплення Авдіївки до міста почали приїжджати чиновники з росії і “днр”. Вони проводили зустрічі з місцевими мешканцями, під час яких давали багато обіцянок про відновлення міста.
Наприклад, одним із перших в місто приїхав віцепрем’єр рф марат хуснуллін. Він зазначив, що в першу чергу в місті будуть відновлені комунальні послуги: електро- і водопостачання.
Заява марата хуснулліна в березні 2024 року / скриншот
Та цього за майже рік окупації міста так і не сталося. Про це вже в листопаді 2024 року заявив той же марат хуснуллін. Тепер росіяни планують відновлювати комунальні послуги не по всьому місту, а спочатку в одному “невеликому кварталі”. Вже після цього будуть думати за все місто.
Заява хуснулліна в листопаді 2024 року / скриншот
Щодо відновлення житла, то і в цьому напрямку немає значних просувань. Судячи із заяв ватажка “днр” дениса пушиліна, відновлення житлового фонду хотіли розпочати одразу після захоплення міста. У березні 2024 року він заявив, що першочергово будуть відновлені 19 багатоповерхівок.
Заява пушиліна в березні 2024 року / скриншот
Однак, і ці плани окупанти не реалізували. Станом на листопад 2024 року окупаційна влада відзвітувала про один “відновлений” будинок на 40 квартир. Він розташований на бульварі Шевченка, 6. Квартири, нібито, заселять у грудні. Про це навіть зняли цілий пропагандистський сюжет. Пушилін особисто приїхав в Авдіївку і поспілкувався з людьми, які, нібито, отримають тут житло. Ремонт у квартирах, як видно на відео, мінімальний.
“Відновлені” квартири, вікна яких виходять на зруйновану багатоповерхівку / скриншот
Також у листопаді пушилін зазначав у своєму відеозверненні, що в Авдіївці, нібито, відновлюють сім будинків. Заселити їх планують “у найближчому майбутньому”, коли саме — не уточнив. Також він зазначив, що “днр” займається відбудовою приватних житлових будинків. Але роботі в цьому напрямку, нібито, заважають ЗСУ. Пушилін звинуватив українських військових у тому, що вони провели “багатогодинний обстріл”, щоб “зробити окупантам неприємно”.
Також пушилін зазначив, що до “відновлюваних” робіт залучають місцевих жителів. Люди, чиї будинки були зруйновані, прибирають вулиці і прибудинкові території.
Про роботу авдіївців / скриншоти
Наразі люди, які залишилися в Авдіївці, вимушені радіти звичним речам. Оскільки вся інфраструктура зруйнована, в місті не працюють магазини. Лише у червні окупантам вдалося налагодити роботу “автолавки” в місті. Люди вимушені купувати продукти за розкладом і лише з того асортименту, що їм привозять.
Окупаційна влада про роботу автолавки / скриншотпушилін “проінспектував” роботу автолавки / скриншот
Якщо з відновленням житла і інфраструктури в Авдіївці складно, то пропаганда і зросійщенця авдіївців проходять активними темпами. Місцевим жителям майже одразу почали видавати сім-картки мобільної мережі “фенікс”, що працює в “днр”, російські паспорти, російську прописку та банківські картки. Також людям, нібито, “дали можливість голосувати на виборах президента росії”.
Про зросійщення авдіївців / скриншотЧоловік голосує на “пересувній дільниці” / скриншот
Зараз в Авдіївці облаштували ще й пункт розміщення людей, що були вивезені з нещодавно окупованих населених пунктів. Сюди звозять людей з Селидового, Українська, Гродівки та інших населених пунктів Покровського району. Про умови в цих пунктах нічого не відомо, окупанти не надають інформації.
Про роботу тимчасового пункту розміщення в Авдіївці / скриншотПушилін з “евакуйованими” людьми / скриншот
Гуманітарну допомогу людям часто надають не влада “днр”, а волонтери з росії та білорусі. Російські регіони, нібито, ще й вкладаються у “відбудову” Авдіївки. Але й додаткові кошти, які нібито виділяє росія, не можуть пришвидшити відбудову.
Про “допомогу” з росії і білорусі / скриншоти
Мародерство в Авдіївці
Натомість самі окупанти займаються грабунком того, що вціліло. Як повідомляв Центр громадського спротиву, в Авдіївці були зафіксовані випадки, коли росіяни вивозили металобрухт із залишків знищеного ними коксохімічного заводу. Його везли до порту в Маріуполі. Дохід від реалізації металу отримали фірми-підрядники дениса пушиліна.
При цьому сам пушилін зазначав, що коксохімічний завод постраждав “не критично”.
пушилін на коксохімічному заводі / скриншот
Також окупанти грабували частково вцілілі квартири в Авдіївці. Журналіст Денис Казанський опублікував відео, на якому окупант розповідає жінці Ларисі, що в квартирах людей є “телевізори і чого тільки немає”. За його словами, “сюди треба вантажну електричку, щоб все це забрати”.
Мародер з Авдіївки / скриншот
Жодної відповідальності за це окупанти не отримали. Окупаційна влада мовчить про випадки мародерства і ніяк їх не коментує. Вони роблять вигляд, що цієї проблеми просто не існує.
Роксолана Винницька з позивним «Ластівка» родом зі Львівщини, дівчина за освітою соціальний педагог, й практичний психолог, але працює в сфері IT на посаді Community Manager. […]
Неподалік від Бахмута військові медики зробили міні-пасіку. Ініціатором ідеї став санітар-радіотелеграфіст медичного пункту Сергій. До призову в ЗСУ чоловік працював кухарем та п’ять років займався […]
На початку вересня 66-річна Ірина Пономаренко потрапила під обстріл у рідному місті. Жінка втратила нижню праву кінцівку, але завдяки медикам тепер має можливість знову стати […]
Сімейного лікаря Сергія Старусєва у Бахмуті знали й відвідували багато пацієнтів. Чоловік залишився в місті попри обстріли, й евакуювався у Київ тільки весною цього року. […]