Сімейного лікаря Сергія Старусєва у Бахмуті знали й відвідували багато пацієнтів. Чоловік залишився в місті попри обстріли, й евакуювався у Київ тільки весною цього року. До останньої можливості герой допомагав місцевим, працював у амбулаторії по вулиці Оборони, допоки це було можливим. Загалом у Бахмуті працювало три амбулаторії, втім лікарі не могли додзвонитися один до одного, й тривалий час не знали чи живі їхні колеги.

Як жилося в місті, де бої не вщухали, не було води, газу та електрики Сергій Старусєв розповів редакції «Бахмут.IN.UA» 

З чого все почалося?

Бахмутський вокзал до 2012 року: звідси студенти й місцеві мешканці їздили у справах. Фото: з відкритих джерел 

Сергій Старусєв — корінний бахмутянин, він народився та виріс в Бахмуті, тут пройшло дитинство та юність. В 2004 році хлопець вступає в Донецьке медучилище, потім був інститут, його закінчення припало на початок війни на Донбасі в 2014 році. До слова, у родині він перший лікар, мама й батько юнака мали зовсім інші спеціальності. Мама працювала педагогом в інтернаті, тато водій, а от Сергій змалку малював черепи, вже тоді це викликало здивування у виховательки.

«В садочку малював черепки, психолог звернула на це увагу, сказала батькам, що з вашою дитиною щось не так, бо він малює чорним, й малюнки там з черепками. Я не думав одразу, що стану сімейним лікарем, але знайшов себе в цьому. Поки навчався в інституті підробляв медбратом в реанімаційному відділенні, близько 4 років там пропрацював. Вночі йшов на роботу, а зранку на пари», – пригадує сімейний лікар свої студентські роки.

Серйозних думок про те, щоб залишити медицину у бахмутянина не було, але своє уявлення про медицину чоловік змінив. 

«Це напевно у всіх медиків є, як тільки закінчив інститут є такий порив, що зараз всіх вилікуєш. Коли приходиш на роботу виявляється, що всіх вилікувати неможливо, й все не так, як ти уявляв, десь багато паперової роботи. Всі з цим зіштовхуються, бо інститут й училище – це одна справа, а на практиці виходить зовсім інше», — пояснює співрозмовник.

Читайте також: Від кар’єри в ІТ-компанії до парамедикині: як львівська «Ластівка» допомагає Донеччині

Початок війни в 2022: життя лікарні

Буржуйка в другій амбулаторії. Фото: надане героєм

Коли почалася повномасштабна війна бахмутянин відправив дружину з дитиною та маму він вивіз у безпечне місце:

«У мене така позиція, що діти це бачити не повинні. Навіть, потім, коли до мене на прийом в Бахмут приходили батьки з дітьми, я мотивував їх виїжджати. Остання дитина, яку я консультував в Бахмуті — була в мене у січні 2023 року. Я евакуювався в середині березня 2023 року».

До березня Сергій разом з іншими медиками працював у місцевій амбулаторії. Газу у Бахмуті не було з 23 травня 2022 року, світла з вересня. Щоб лікарня працювала медики самостійно набирали воду, робили запаси води у бочках. Допомагали й гуманітарні організації, які підвозили воду.

«Як тільки війна почалася кожен працював по своїм амбулаторіям, потім люди почали потроху роз’їжджатися, й ближче до осені ми всі ходили в центральну лікарню, але й звідти почали евакуйовуватися. Коли нас залишилося буквально три людини – нас почали розділяти по амбулаторіях, бо вже й добиратися було складно. Я пішов на другу, Олена Молчанова на сьому, й ще одна лікарка працювала у першій», — розповідає Сергій Старусєв.

Читайте також: “Хотіли, щоб люди любили своє місто”: розповідь санітара 24-ї ОМБР про вклад у громаду Світлодарська

Коли поруч прилітало – люди бігли в коридор

Замість скла, яке розбилося внаслідок прильоту бахмутяни поставили фанеру. Фото: надане героєм

Перший серйозний приліт, каже лікар, був 9 грудня 2022 року. Тоді прилетіло неподалік від амбулаторії, де працював бахмутянин. Внаслідок удару в приміщенні, де працював Сергій Старусєв вибило вікна, замість скла чоловік вклав шматок фанери, через цей отвір вивели трубу від буржуйки. Зимою – це був єдиний шлях зігрітися. Дрова для печі приносили бахмутяни, люди в біді об’єдналися й активно допомагали один одному, каже лікар.

«Цивільні часто мало осколкові поранення, їх возили до Костянтинівки, там їх перев’язували. Люди періодично приходили до нас по бинти, антисептик та інше. Що було, тим й допомагали, з січня у місті вже не працювали жодні аптеки. В основному серед цивільних були гіпертоніки, люди із цукровим діабетом й застудами», — каже співрозмовник.

За допомогою до сімейного лікаря зверталися й військові. Взимку та весною через відлигу та постійні перебування в холоді й воді, яка була в окопах, військові часто хворіли. Їх Старусєв також лікував: протизапальні, антибіотики та інші медикаменти, які були доступні.

Евакуація з Бахмута та робота в Києві

Уламки скла біля 2 амбулаторії. Фото: надане героєм

Весною 2023 року Сергій Старусєв евакуювався, виїздив самостійно з батьком та 30- кілограмовою собакою, бо залишатися в Бахмуті далі було вже надто небезпечно.

В березні почали активно обстрілювати район де жив чоловік, більшу частину часу йому доводилося проводити у підвалі. Від дому до місця роботи потрібно було йти 10-15 хвилин, але це стало неможливим через обстріли.

Читайте також: Щодня йшла через підірваний міст Забахмутки: як лікарка Олена Воронова рятувала людей в Бахмуті

Домашня улюблениця лікаря собака на кличку “Рич”. Разом з нею та батьком бахмутянин виїздив з міста. Фото: надане героєм

Зараз Сергій Старусєв живе та працює в Києві, продовжує лікувати людей, нова філія де працюють бахмутські лікарі нещодавно відкрилася у столиці за адресою: вулиця Здолбунівська, 3 Б, це Дарницький район. Пацієнтів зараз багато, людям допомагають, консультують, за потреби відправляють ліки чи медзасоби, як от інгалятор поштою, така функція теж є.

Мирне фото з Бахмута. Фото: надане героєм

«Коли я евакуювався, то подзвонив пані Світлані Шабаліній, повідомив, що живий, бо зв’язку у нас між собою не було. Умовно, я не знав, що відбувається у 7 амбулаторії, а вони, що відбувається у мене. Мені запропонували роботу в Києві, й з травня я тут працюю. Думками я ще в Бахмуті, не можу сказати, що я вже повністю звик до нового місця. До нас звертаються не тільки бахмутяни, але й місцеві жителі Києва, й люди з Херсонщини, Вугледару. Коли зустрічаєш своїх пацієнтів з Бахмута — це дуже тішить, радію, що вони виїхали, живі», — каже лікар.

Більшу частину часу Сергій Старусєв проводить на роботі, амбулаторія працює без вихідних з 08:00 до 20:00. Часто пацієнти приходять просто поговорити, тож лікарям доводиться виступати й психологами для них: вислухати, порадити — це потрібно зараз людям, каже пан Сергій.

Якщо у бахмутянина є вільний час — то він надає перевагу книжкам, остання прочитана серія книг «Відьмак» польського письменника Анджея Сапковського. Книги допомагають перенести увагу в інший світ, додає чоловік й пригадує, що в Бахмуті у нього залишилася велика колекція домашньої бібліотеки.

Фото: «Бахмут.IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Як команда Молодіжної ради з Донеччини за два місяці створила гру, що не тільки навчає, а й об’єднує українську молодь — розповідає Світлана Асланова, членкиня  Молодіжної ради при Донецькій ОДА.

Код Донеччини — ідея, що народилася зі спогадів про дім

Світлана Асланова представляє Молодіжну раду при Донецькій обласній державній адміністрації. Вона разом із командою однодумців розробила настільну гру, присвячену історії та культурі Донеччини.

“Ми хотіли, щоб молодь більше знала про Донеччину, руйнувала стереотипи і пишалася своїм краєм”, — ділиться Світлана.

Ідея виникла у межах програми ЮНІСЕФ у Донецькій області, що реалізується ГО «Заходи» за підтримки Донецької ОДА. Члени молодіжної ради отримали можливість реалізувати свою ідею за допомогою мінігранту в розмірі 80 тисяч гривень.

Команда із чотирьох осіб лише за два місяці не тільки розробила гру, а й знайшла партнерів — українське бюро ігор, яке допомогло з виробництвом. В грі є інтерактивні завдання: заспівати пісню про Донеччину, станцювати танець Сіртакі або продекламувати вірш.

Для прототипу зробили 20 примірників. Їх протестували у молодіжних просторах, і результати перевершили очікування.

“Нас вразило, що молодь не тільки хотіла відповідати на питання про знайомі райони, а прагнула дізнатися більше і про інші райони Донеччини”, — ділиться Світлана.

Питання, що відкривають нову Донеччину

Особливу увагу приділили наповненню: питання базуються на реальних історичних фактах і культурних, промислових особливостях регіону. Для збору інформації залучили обласне  управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання, управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації та істориків.

“Було важливо знайти не тільки достовірні, а й незвичайні факти, щоб молоді було цікаво грати”, — пояснює Світлана.

Наприклад, у одній з карток гри є факт про те, що у Соледарі відбувся перший політ на повітряній кулі під землею, і це навіть потрапило до Книги рекордів Гіннеса. Як каже Світлана, саме такі незвичайні факти вони з командою шукали про кожну громаду, яка є в грі, аби заохотити молодь грати.

Правила гри: індивідуально чи в команді

Гра “Код Донеччини” розрахована на молодь від 14 років, але далі вікових обмежень немає. За правилами, кожен гравець має заповнити власну картку, відповідаючи на питання про райони Донеччини. Перемагає той, хто правильно відповість на 20 запитань.

“Грати можна як індивідуально до шести осіб, так і командно — тоді залучатися може більше людей”, — зазначає Світлана.

Плани на майбутнє

Наразі команда працює над розширенням гри — планують виготовити щонайменше тисячу примірників і безплатно розповсюдити їх у молодіжних просторах, хабах та центрах підтримки переселенців з Донеччини. За потреби їх можуть отримати й Бахмутські центри підтримки.

“Ми хочемо, щоб ця гра була в кожному осередку молоді з Донеччини, де б вони зараз не були — і в Україні, і за кордоном”, — наголошує Світлана.

Також готуються до презентації гри у Києві, Вінниці, Одесі та інших містах.

Читайте також:

• Майстер-класи, що лікують: історії молоді з Сіверської громади
• Маки на маршруті: як студенти Бахмутського ЦПТО змінили зупинку в Гощі
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Дніпропетровській області стартував творчий проєкт “Створюй відчуття” для підтримки молоді з Сіверської громади Донеччини. Для учасників проводять різні майстер-класи, наприклад пірографія чи розпис екосумок, а акцентом є підтримка ментального здоров’я.

Про реалізацію проєкту “Створюй відчуття” редакції Бахмут IN.UA розповіла Альона Ходан — керівниця Сіверського молодіжного центру “Територія М”.

Майстер-класи для молоді на Дніпропетровщині

У квітні на Дніпропетровщині пройшла серія творчих майстер-класів для дітей та молоді з Сіверської громади Донеччини. Це ініціатива молодіжної ради і центру Сіверської громади. Організатори пояснюють, метою поставили поєднати цікаве дозвілля для молоді, яка вимушено покинула свій дім, зі спілкуванням та ментальною підтримкою.

“Наш проєкт спрямований на підтримку ментального здоров’я молоді віком від 14 до 24 років. Ми хотіли, щоб діти й молодь отримали взаємну психологічну підтримку, а також змогли розвинути свої навички у творчому напрямку. Для цього провели серію майстер-класів з пірографії, розпису екосумок, виготовлення свічок з вощини”, — розповіла Альона Ходан.

Майстер-класи проходили у Дніпрі, Кривому Розі та Жовтих Водах. Їх проводила ціла команда фахівців, серед яких були освітяни, представники “Бібліотечної орбіти” та молодіжної ради.

Як розповідає керівниця проєкту “Створюй відчуття”, заходи мали позитивний ефект для молоді. Самі учасники розповідали, що найбільше буди раді зустріти своїх однокласників та однолітків. На цих зустрічах вони створили тепле коло спілкування.

“На кожному майстер-класі, окрім творчих занять, були й ментальні вправи. Вони були розроблені окремо для кожної зустрічі. Серед них вправи, що направлені на знайомство, підтримку, виявлення емоцій та загалом на покращення їх ментального стану та на взаємодію. Відгуки, які ми отримали від молоді, дуже позитивні. Найбільше вони були задоволені можливістю зустрітися зі своїми знайомими. Для них це був шанс побачити наживо своїх однокласників, молодь зі своєї громади, з якими вони знайомі, об’єднатися в один простір і поспілкуватися. Це дуже добре, що майстер-класи дали їм поштовх до живого спілкування, окрім можливості щось виготовити власними руками”, — розповідає Альона Ходан.

Проєкт “Створюй відчуття” був реалізований у межах конкурсу мінігрантів DIY COMMUNITY за підтримки ЮНІСЕФ. Наразі ця частина проєкту завершена, однак молодіжний центр планує продовжувати подібні заходи.

“Наш проєкт вже підходить до завершення, але у нього є сталий характер. Наприклад, у нас залишились деякі матеріали з пірографії, є пірограф, тобто завдяки цьому проєкту ми маємо певну базу для того, щоб планувати і реалізовувати подібні заходи і надалі. Наразі ми плануємо проводити по одному заходу щомісяця, але вже за власний кошт”, — поділилась керівниця Сіверського молодіжного центру “Територія М” Альона Ходан.

Читайте також:

• Витинанка як арттерапія: як молодь міста Часів Яр через творчість зміцнює ментальне здоров’я
• Маки на маршруті: як студенти Бахмутського ЦПТО змінили зупинку в Гощі
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!