Українці після окупації: як не перетворити повернення людей на соціальний конфлікт

Семаковська Тетяна 16:38, 2 Серпня 2023

630 360 1607073762 240 7b4d7Володимир Зеленський у лютому цього року повідомив, що 18% України досі знаходяться під окупацією. На цих територіях з різних причин залишаються жити сотні тисяч людей. Станом на вересень 2022 року українців, які перебували на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) налічувалося близько 1 млн 200 тис. людей. Кожна історія з цього мільйона особлива, є ті хто чекав приходу росіян, є українці, які до останнього не виїздили, бо вірили – їх село чи місто не окупують, є старенькі, які боялися їхати від домівки. Під окупацією росіян в повному  інформаційному вакуумі люди втрачають довіру, а партизани, які чинять опір ризикують життям.

Редакція «Бахмут. IN.UA» проаналізувала позиції людей, які залишилися в окупації від безвиході та тих, хто обрав її з власної волі. Ми почули думку активістів, партизанів, психологів та дізналися, як росіяни вчиняють інформаційне насильство над українцями та як можна повертати до життя в Україні людей, яким вдалося вирватися з окупації.

Росія використовує українців на ТОТ для пропаганди

На так званих новинних ресурсах рф та самоназваних республік можна побачити «щемливі» відео або тексти з українцями, яких вивезли з Бахмута до росії або глибше в окупацію. У  цих матеріалах вони висловлюють слова подяки загарбникам та говорять про порятунок від українського режиму. Утім наразі складно сказати, чи роблять вони це добровільно, чи під примусом росіян. Думки бахмутян щодо цього також розділилися, одна частина населення вважає їх заручниками, а інша зрадниками. 

Чимало з того, що кажуть місцеві мешканці Бахмута вивезені росіянами – несе репутаційну шкоду Збройним Силам України. Додамо, що не всі вивезені в рф бахмутяни поширюють пропаганду про ЗСУ. Це можна простежити за кількістю тих, хто опинився в росії. Опиратися тут можемо на дані росіян про число вивезених Згідно із даними пропагандистів на територію підконтрольну російській федерації вивезли понад 7 тисяч осіб з Бахмута. З них меншість були помічені в роликах пропагандистів, часто одні й ті самі люди повторювалися в російських сюжетах. Ймовірно, що охочих говорити на камеру було небагато.

Волонтер Аркадій Петросян говорить, що жителі Бахмута на ТОТ та в рф є заручниками. Фото: скриншот

«Поки ці люди на території окупантів, вони мають вважатися заручниками», – каже Аркадій Петросян.

Втім, бахмутяни, які розповідають фейки про ЗСУ знаходяться у заручниках у росії, тож першочергово думають про збереження свого життя. Такі відео є невіддільною частиною російської пропаганди. Зокрема, вони покликані збільшити підтримку рф з боку населення на окупованих територіях через дискредитацію України. Раніше ми вже писали про випадок примусового вивезення отця Олексія зі Ступок, який залишився у місті та допомагав людям. Тому, ставитися до всіх депортованих українців або тих, хто залишився жити в окупації як до зрадників є некоректною практикою, яка може у майбутньому сильно вплинути на розподіл суспільства. 

Чому деякі українці не виїжджають з зони бойових дій

Варто зазначити, що люди не їдуть з окупації або населених пунктів, які можуть під неї потрапити, з різних причин. Не можна відкидати варіант, що є частина тих осіб, які чекають на російські війська та мають проросійську позицію. Втім, є також люди, які не мають грошей, щоб налагодити життя в іншому місці та не вірять, що зможуть зробити це десь поза своїм населеним пунктом, хтось занадто прив’язаний до свого майна тощо. 

Цих причин багато та їх наявність зовсім не свідчить про проросійські настрої. Радше про страх змін та складну адаптацію в нових умовах. Приклади таких думок минулого року описали журналісти видання «Заборона» після спілкування з мешканцями Слов’янську. Деякі люди вірять, що окупації їх населених пунктів не станеться та вважають за потрібне залишитися та допомагати армії, про що говорили мешканці прифронтового міста Оріхове у відеосюжеті Радіо Свобода

Важливо зауважити, що евакуація не свідчить про зневіру в українській армії або про небажання допомогти. Це найкращий спосіб вберегти себе від небезпеки, яку несуть воєнні дії. Також є міста, окупація яких відбувалася швидко, відповідно, часу на виїзд у людей майже не було. Росіяни організовують систему блок постів, фільтраційних таборів та постійно обстрілюють дороги, що ведуть на вільну територію Україні. Ці фактори можуть стримувати людей від евакуації або змушувати евакуюватися у бік росії. 

Інформаційна блокада окупованих територій

Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей. Фото: скріншот

На українців, які опинилися в окупації, здійснюється сильний інформаційний тиск з боку росіян. Окупанти вимикають українське телебачення, обмежують зв’язок, намагаються всіляко нав’язати мешканцям вигідні їм наративи та стежать за трафіком. 

За останніми даними Генштабу на окупованих територіях Луганщини росіяни протягують свої інтернет-мережі на окуповані території для пропаганди.

«Найголовніше, що робить Росія на окупованих територіях, – намагається відсікти це населення від української повістки, вони створюють своє «цифрове гетто». Вони роблять це через блокування українських медіа. Тобто вони вимикають українське телебачення, радіо, перепрофільовують їх під свої потреби, вони навіть інтернет-трафік намагаються направити через російські сервери, щоб російські спецслужби могли його контролювати. Завдання цих усіх заходів – вирвати усіх українців, які живуть на тимчасово окупованих територіях з української повістки й максимально інтегрувати їх в російську політику, в російську повістку. Головні наративи, меседжі, які вони впроваджують, – це те, що «Росія, яка прийшла на ці тимчасово окуповані території, – це надовго, а Україна їх зрадила», і все вже буде так, як росіяни запланували. Тобто вже не потрібно сподіватися на повернення «в Україну», а потрібно змиритися і грати за російськими правилами. Ось це найголовніше», – розповів «Новинам Приазов’я» керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей

В окупації росіяни використовують різні наративи, багато з яких випробувані на окупованих з 2014 року територіях, так само як і методи їх розповсюдження. Якісь з них менше впливають на людей, а в якісь повірити легше, особливо коли живеш у повному інформаційному вакуумі, а отримання інформації ззовні може нести небезпеку для життя та здоров’я. 

«Багато їх (ред.- російських наративів) було сказано з 2014-го: зачистка території, концтабори, вбивства російськомовних, позбавлення земельних ділянок на користь іноземців, примусова сексуальне виховання дітей для зміни статі, сексуальне розбещення молоді та суспільства, примусова передача майна полякам володівши їм до 1917 та 1939 рр., дозвіл на використання наркотиків та канабісу для дітей.  Лякають що країну та землі в нас заберуть та все поділять іноземці після війни», – розповідає про меседжі російської пропаганди Герой України,  український партизан та учасник російсько-української війни Володимир Жемчугов.

Російська пропаганда розпалює конфлікт між українцями, які пережили окупації та тими, хто не мав цього досвіду

Систематична пропаганда, інформаційна відірваність від зовнішнього світу може серйозно вплинути на усвідомлення реальності. У червні Оксана Іванців, правозахисниця, продюсерка та колумністка, описала свою зустріч у Європі з українкою, яка виїхала з окупації до родичів у Німеччині. Вона їхала через росію, адже боялася це робити через територію України. 

«А вона каже, що боїться навіть заїжджати на територію України, бо є шанси, що заберуть “на підвал”, бо для України вони зрадники, що залишились в окупації. А куди вони поїдуть, у них же все життя там? Зрадники, бо працюють, а працюють, бо треба з чогось жити… І люди, які цього не проходили, ніколи не зрозуміють», – розповідає про цю зустріч Оксана Іванців.

Це одна з цілей росіян на окупованих територіях, посіяти зневіру у людей щодо власної країни. З початку повномасштабної війни почав зникати штучний «конфлікт» між сходом та заходом України, який росіяни нав’язували десятиріччями. Але тепер рф налаштовує українців в окупації проти тих, хто там не був. Тим самим, ймовірно, вони зароджують новий конфлікт у суспільстві. 

Психотерапевтка Марія Олійник. Фото: з відкритих джерел

«Пропаганда апелює до сильних емоцій та базових переживань людини, ділить чітко на «ми» і «вони», що в умовах війни є одним з базових принципів виживання, спрощує інформацію до мінімуму і подає свою версію реальності. Якщо це все відбувається в умовах інформаційного вакууму, то люди починають довіряти єдиному джерелу інформації. Опираються на нього. Якщо певні наративи існують у просторі давно, то такій інформації піддатися дуже легко. Такими наративами можуть бути апеляції до спільного минулого, оживлення ідеї фашизму, нагадування як було добре за часів СРСР тощо», – говорить психотерапевтка Марія Олійник

За таких умов складно зберегти в собі беззаперечну впевненість в Україні. Хоча деяким це вдається, треба розуміти, що люди переживають та відчувають стрес по різному. Наприклад, для когось потрапляння ракети в межах їх рідного міста є причиною для термінової евакуації, а хтось продовжує жити у будинку по сусідству із місце потрапляння. Засудження тих, хто під інформаційним пресингом рф та знаходячись у вразливому становищі на окупованих територіях почав сумніватися у визволенні та у спроможності України деокупувати свої території, не виправить ситуацію, а тільки її погіршить. 

Як повернути українців, які травмовані окупацією та пропагандою та подолати наратив “ми-вони”?

Україна наразі робить все можливе, щоб деокупувати захоплені росіянами землі. Це колись станеться й українці можуть стикнутися із цим розділенням людей на тих, хто був в окупації та тих, хто ні. Тому варто вже зараз рефлексувати та шукати виходи з цієї ситуації, яка може спровокувати соціальну напругу. 

«На жаль, розділення на «ми» і «вони» стосується не лише українців та росіян. Такий розподіл пішов у державі. Це комплексне питання і на нього немає простої відповіді. Важливо, створювати можливості діалогу для обговорення та обізнаності. А також шукати об’єднавчі моменти, тобто опиратися на те, що спільне (в ідеалі ідея сильної країни могла б бути таким наративом), чи відбудови міста, країни, своєї вулиці. Тобто робити більше акценту на те, що для нас є спільним і важливим (наприклад місто, діти, відчуття безпеки) та з повагою сприймати відмінності й пережитий досвід. Для мене таким рішенням є навчальні програми, підсилення оцього «ми», інклюзивність у широкому розумінні цього слова та спільні проєкти – від прибирання  вулиць та розмінувань, до чогось радісного і красивого», – розповідає психотерапевтка Марія Олійник.

Наслідки подібної пропагандистської роботи над свідомістю людей будуть даватися в знаки після деокупації територій. Але це не буде робити з людей проросійськи налаштоване населення. За умови спільної роботи держави та суспільства можна буде відновити віру та довіру тих, хто опинився заручником росіян у власному домі. 

«Страх і недовіра будуть даватися в знаки, особливо відчуття «покинутості напризволяще» чи непотрібності. Важливо відновлювати відчуття безпеки, чути себе бажаною і рівноцінною частиною країни. Мати у ній своє достойне місце. Також дуже важливим є створення нового державотворчого наративу.  Річ у тім, що людині важливо відчувати певну приналежність, мати свою ідентичність. У людей вже раз забрали ідентичність «радянської людини» і те, що запропонували натомість не було достатньо підтримано і підсилено.  Ідентичність «українець» у великій частині нашої країни залишилося ознакою недостатності, колоніальності та меншовартості. Це активно підтримувалося діями влади та росією. Тож зараз важливо аби національна ідентичність була ознакою гордості та сили.» – поділилася Марія Олійник

Основними кроками для повернення таких людей в український контекст Марія називає кілька факторів: 

  • допомога у відновленні базової фізичної безпеки (де жити та  як жити); 
  • можливість звернутися по соціальну, фізичну та психологічну допомогу; 
  • проведення програм з відновлення життя у цих регіонах;  
  • Також, дуже важливою є освіта та загальна комунікаційна політика.

Таке ментальне повернення людей не буде швидким і воно потребує великих зусиль. На жаль, не всі українці будуть готові змінити свою думку та відрефлексувати травми, завдані росією не тільки їм, а й державі в цілому. Не варто очікувати 100% позитивного результату. Але наші громадяни, які місяцями чи роками перебували під впливом агресивної пропаганди заслуговують на шанс повернутися в проукраїнський контекст. 

Володимир Жемчугов, український партизан. Фото: скріншот

«ТОТ повернуться не в Україну, а вже в зону Євросоюзу і переваги будуть великі.  Хто не захоче жити по європейські, той, мабуть, виїде до рф.  Ми бачили такі випадки на Харківщині та Херсонщині.  Путін нас поділив горем, смертями та кровʼю. Найважливіше в цьому питанні це молодь. Молодь, коли побачить переваги вільного світу (свободи слова, пересування, підприємництва тощо), вона сама перейде на наш бік.  Таке вже було у 1989 в НДР коли вони відмовились воювати з ФРН та обʼєднались.   Важливо дати людям усю правдиву інформацію про історію України, розʼяснити що з 1922-го по 1991-й Україна програла росіянам війну, потрапила в окупацію і ми жили як колонія Росія. І усе що було у ті часи з українцями, війни Росії у Китаї, Фінляндії, Польщі, Румунії, Німеччини, Чехословаччини, Угорщини, Афганістані – це не наші війни, це не наша історія. Усі радянські свята – це не наші свята.  Коли люди усе це зрозуміють, то ми повернемося до європейського життя», – говорить Герой України,  український партизан та учасник російсько-української війни Володимир Жемчугов

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Анулювання статусу УБД: за яких умов військові можуть втратити посвідчення та пільги

Семаковська Тетяна 15:15, 13 Травня 2026
Українські військові / фото Генштаб

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

  • знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
  • пільговий проїзд;
  • медичне забезпечення;
  • податкові пільги;
  • пріоритет у певних державних програмах;
  • додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

  • місця проживання;
  • складу сім’ї;
  • переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм

Синдром відкладеного життя та фонова тривога: психологиня Юлія Сирота розповіла з якими труднощами стикаються ВПО начастіше

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 16:00, 12 Травня 2026

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Анулювання статусу УБД: за яких умов військові можуть втратити посвідчення та пільги

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани […]

Важливо

Синдром відкладеного життя та фонова тривога: психологиня Юлія Сирота розповіла з якими труднощами стикаються ВПО начастіше

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До […]

16:00, 12.05.2026 Скопіч Дмитро

Виплати ВПО у 2026 році: як самостійно перевірити статус нарахування коштів

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду […]

Уряд оновив програму “Власна справа”: як отримати гранти до 2,5 мільйона гривень

Кабінет міністрів України змінив умови фінансування за програмою “Власна справа”. З 1 вересня 2026 року механізм запрацює за новою моделлю. Про це повідомила прем’єр-міністерка України […]

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або […]