Голова так званої «днр» денис пушилін опублікував відео, у якому розповів про «київський режим» та майбутню відбудову Бахмута. пушилін заявив, що росія вже має схожий досвід завдяки Маріуполю, який російські окупанти зрівняли із землею. Крім того, згадав пропагандист й про евакуацію цивільного населення з Бахмута.

Відео з Бахмута очільник невизнаної ДНР опублікував у Telegram-каналі.

Пушилін в Бахмуті

Кадр пропагандиста з Бахмута. Фото: скріншот

денис пушилін опублікував 5 хвилинне відео з Бахмута, місто пропагандист називає — Артемівськом на російський лад.

«Ну що, шановні друзі, ось він, наш Артемівськ. Звільняється “вагнерами”. Противник не шкодує ні місто, ні своїх… Ну… Гонять у м’ясорубку… Ну а наші підрозділи продовжують звільняти російські землі», — заявив пушилін.

Під звільненням очільник невизнаної днр вочевидь має на увазі повне знищення міста. Нагадаємо, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну росіяни зруйнували та пошкодили на території Бахмутської міської територіальної громади 4926 житлових будинків. 

Через російське вторгнення в Бахмуті люди жили без води, тепла та газу, волонтери змушені були самостійно бурлити свердловину, щоб бахмутяни мали питну й технічну воду.

Наголосимо, що Бахмуті ЗСУ стояли з 2014 року за цей період місто розбудовували — з‘явилась набережна, з нуля будували ЦНАП, зробили ремонти шкіл, садків міськради, майже запустили сортувальну станцію, ремонтували житловий фонд, дороги і прибудинкові території, водоводи. Обстріли й знищення міста почалось з початку повномасштабного вторгнення. 

Гуманітарний центр та досвід Маріуполя

Пушилін із вагнерівцями в Бахмуті. Фото: скріншот

Прогулюючись вулицями зруйнованого росіянами міста, пушилін заявив, що в рамках проєкту «Єдина росія» в Бахмуті оцінювали можливість відкрити гуманітарний центр, але за словами пушиліна поки це не доцільно. Голова так званої ДНР підкреслив, що в Бахмуті не залишилося жодної цілої будівлі, втім не сказав, що місто руйнували саме росіяни.

«Об’їхав місто, побачив руйнівні наслідки дій київського режиму. Роботи з відновлення чекає багато, але вже є досвід Маріуполя – упораємося з усім. З нами вся Велика росія!», — сказав пушилін.

Ось так виглядав Маріуполь до російського «звільнення». Фото: Київська ОДА

Зазначимо, що на будівельні роботи до окупованого Маріуполя хочуть звести в’язнів з Білорусі, про це в ефірі «Свобода. Ранок» повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

Пушилін заявив, що вагнерівці, мовляв, евакуюють людей до територій ДНР, які наразі тимчасово підконтрольні росії. Нагадаємо, що від початку повномасштабного вторгнення, й міська влада й волонтери щодня вивозили бахмутян, які виявили бажання евакуюватися. 

В Бахмуті, який станом на 24 лютого 2022 року нараховувало близько 84 тисяч мешканців, станом на 23 березня приблизно залишилося менше 3 тисяч цивільних. Це люди, які відмовляються добровільно евакуюватися, повідомляв Павло Кириленко, голова Донецької ОВА.

Під час вручення нагород російським найманцям пушилін згадав, що «ціль колективного Заходу — знищити сильну та суверенну росію».

«Живий щит з цивільних»

Вагнерівець розповідає фейки про ЗСУ. Фото: скріншот

У відео вагнерівець заявляє, мовляв, ЗСУ прикриваються цивільними та роблять з них живий щит. Таку пропаганду росія робить від самого початку війни, натомість зазначимо, що саме росіяни обстрілюють житлові цивільні будинки в Бахмуті, де ховаються мирні люди, тим самим тероризуючи цивільне населення. Лище за тиждень окупанти знищили близько 100 домів.

Нагадаємо, що саме українські військові допомагали цивільним з Бахмута евакуюватися, й ризикуючи власним життям вивозили бахмутян, зокрема до притулку в Краматорську. 

Українці, які опинилися в росії про життя по “ту сторону”. Фото: скріншот

Вагнерівець заявляє, що всім цивільним вони надають медичну допомогу й забезпечують всім необхідним. Волонтерка Інна Гайдай з Бахмута ще 11 березня опублікувала повідомлення від людей, які евакуювалися до росії. Виявилося, що умови там, не такі як описують вагнерівці. Люди мають пройти фільтрацію, а жодних обіцяних, від країни-агресорки виплат, вони не отримують.

Отримавши успіхи в Бахмуті росіяни активно починають поширювати пропаганду, на російських каналах вже з’являються відео із зрадниками, які розповідають про нацистів в Україні. Така інформаційна компанія спрямована, щоб дискредитувати ЗСУ, й хоча б якось виправдати величезні людські втрати, які вагнерівці та регулярна російська армії несуть в битві за Бахмут.

Саме завдяки захисту ЗСУ й звільненню міста в 2014 році після окупації, воно розвивалось всі ці роки, сюди їхали переселенці з тимчасово окупованих територій, щоб жити, мешканці тимчасово окупованих територій.

Бахмут надав прихисток, навіть на початку повномасштабного вторгнення тут знайшли підтримку тисячі переселенців з міст, які росіяни почали знищувати першими —  Маріуполя та Попасної.

Фото: росзмі

Читайте також: Бахмутські зрадники: як колаборанти поширюють пропаганду про ЗСУ та Україну

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!