Паска — це основа Великоднього столу, яка асоціюється у багатьох з цим світлим святом. Втім, рецепт паски важко знайти, адже він для всіх різний. Хтось полюбляє класичні паски з ізюмом, а хтось робить їх шоколадними. Оскільки Великдень 2024 святкують 5 травня, вже час шукати ідеальний рецепт паски.

Редакція Бахмут IN.UA знайшла цікаві рецепти пасок та ділиться ними, щоб кожен бахмутянин, незалежно від місцезнаходження, мав можливість спекти основну страву Великоднього столу.

Великдень-2024

Великдень 2024 по новому календарю святкуватимуть 5 травня, це день вшанування для православних вірян. Католики святкують Великдень 2024 — 31 березня, тобто, на тиждень раніше. На честь Воскресіння Хрестового у кошик кладуть писанки та крашанки, які освячують в храмі.

Приготування будь-якої паски має певні умови. Так, важливо, щоб усі продукти для святкової випічки були свіжими та якісними. Наприклад, для прискорення процесу бродіння вкрай важливо брати саме живі дріжджі або сухі з позначкою “активні”. Також важливо, щоб уся робота проходила у гарному настрої.

Як спекти великодню паску

Випікання паски — важкий процес, який інколи супроводжується проблемами. Наприклад, паски можуть тріскатися. Часто причиною цього стає неякісна мука. Розв’язати цю проблему можна оперативним змащуванням тріщин збитим білком, щоб вони запеклися. Також допомогти може вибір муки. Найкраще для випікання підходить саме пщенична вищого гатунку.

Як приготувати бахмутську паску

Рецептом справжньої паски з Бахмута поділилася головна редакторка Бахмут IN.UA Ганна Бокова, який їй дістався ще від тітки. Паски за ним щоразу виходять пухкими та смачними, а з їх випіканням справляться навіть ті, хто ніколи не готував.

Інгредієнти для тіста: 

• 1 літра молока;
• 2 столові ложки манки;
• 100 грамів дріжджів;
• 10 жовтків;
• 200 грамів маргарину;
• 200 грамів вершкового масла;
• 0,6 літра сметани;
• 2 столові ложка горілки;
• 3-4 столові ложки олії (змастити руки під час замішування);
• 1 кілограм цукру;
• до 4 кілограмів муки.

Головний секрет цієї паски та її довгого зберігання майже без втрати м’якості — це її основа. Опара фактично готується на рідкій манній каші. Тим, хто категорично не любить цю страву з дитинства, не варто турбуватися, бо наявність манки в тісті не впливає на смак. Консервантом також виступить горілка, яку також можна покласти в тісто.  

Рецепт паски

Основу краще підготувати звечора, або дати настоятися пару годин — зварити рідку манну кашу в пропорції 1 літр молока на 2 столових ложки манки. Також потрібно заздалегідь викласти з холодильника маргарин та масло, щоб вони були м’якими. Процес випікання досить довгий, бо тісто буде підійматися багато разів, тому краще почати з раннього ранку. 

Далі робимо опару. В цю рідину ми додаємо 100 грам дріжджів, 100 грам цукру, трошки солі та половину столової ложки муки. Суміш залишаємо на дві години. Муку для тіста треба просіяти. Посуду важливо обрати великої ємності, щоб маса, яка буде при бродінні підійматися не вилилася на зовні. Ви маєте через пів години вже побачити як маса значно піднялася.

Тим часом треба збити яйця з цукром і додати туди жири, ізюм, ванільний цукор, або інші спеції та сухофрукти до свого смаку. Коли опара готова з’єднуємо всі інгредієнти й замішуємо тісто перший раз. Кількість муки не вказуємо, бо важливо дивитися за станом тіста, щоб не забити і воно залишалося пухким.

Перший раз можна домішати до того моменту, коли відчуваєте, що ще трохи липне до рук. Тоді залиште і дайте піднятися. Це займе ще близько двох годин. Знову дістаємо і замішуємо за потреби можна додати трохи муки чи обійтися рафінованою соняшниковою, чи кукурудзяною олією. Олію потрібно налити собі на руки і місити, щоб тісто не прилипало до рук.

Осаджуємо тісто два рази. Тобто ще раз даємо піднятися, знову вимішуємо і розкладаємо по формах.

У формах паски мають піднятися. Заповнюйте третину форми не більше. Якщо немає спеціальних форм, то можна випікати в маленьких каструльках, банках з під консерв, вимощених пергаментом, змащених олією. 

Якщо це перша спроба спекти паски, то важливо першу партію дослідити, щоб зрозуміти час і не прогавити наступні. Після того, як паски витягли з печі, їх треба витягти з форм і залишити під рушником остигати. Прикрашати краще наступного дня, коли вони будуть холодні.

Як приготувати лондонську паску

Бахмутянка Ольга М‘ясникова, яка раніше в місті випікала кондитерську випічку, зараз живе в Лондоні. Майстриня поділилася з нами рецептом традиційної випічки, який печуть лондонські господині на Великдень — цей святковий хліб називають кугельгоф. Випікати кугельгоф радять у глиняній формі.

Для випікання лондонської випічки потрібно:

• 160 грамів сушеної вишні;
• 80 грамів ізюму;
• 60 грамів вишневого бренді, рому чи коньяку;
• 500 грамів муки;
• 20-15 грамів швидкодіючих дріжджів;
• 5 грамів солі;
• 227 грамів молока кімнатної температури;
• 3 великих яйця кімнатної температури;
• 95 грамів цукру;
• 115 грамів вершкового масла.

Для декору:

• 1, 4 чашки мигдалевої стружки;
• 60 грамів цукрової пудри.

Орієнтовний час повного приготування від 5 до 8 годин.

Для приготування кугельгофу потрібно робити все у наступній послідовності:

• нагріти вишню, ізюм та бренді на пару протягом 1-2 хвилин. Дати настоятися поки вишні та ізюм не стануть м’якими, потім відкинути їх на сито;
• в чашку міксера покладіть муку, дріжджі та сіль (насадка гак). В окремій посудині змішайте молоко, яйця та цукор, доти поки цукор не розчиниться. Включаємо міксер на 1-шу швидкість й помалу вливаємо рідину в муку. Збиваємо доти, поки не почне створюватися в’язка маса, й не залишиться сухої муки;
• далі збільшуємо швидкість до 2-3  й місимо до 5 хвилин, поки тісто не почне відставати від стінок чашки. Необхідно слідкувати, щоб тісто не перегрілося. Не виключаючи міксер, додаємо масло, по одній столовій ложці за раз;
• продовжуємо місити, поки масло повністю не змішається, близько 4 хвилин, а тісто не стане еластичним й трохи м’яким, близько 3 хвилин;
• зменшуємо швидкість міксера до 1 й додаємо вишню та ізюм проціджені. Перемішуємо все до однорідності, близько 1 хвилини.

Готове тісто перекладаємо у змащену маслом велику миску, щільно закриваємо плівкою або кришкою й залишаємо в теплому місці на 30-35 хвилин.

Через 30 хвилин складіть краї тіста до середини з одної сторони миски, потім переверніть миску на 90 градусів й складіть ще раз. Знову розверніть й складіть, загалом це треба зробити 4 рази. Щільно закрийте тісто й дайте йому піднятися (15-30 хвилин). Потім знову складіть тісто, щільно закрийте й дайте тісту піднятися протягом 1-2 годин, поки воно не збільшиться вдвічі.

Випікання кугельгофу має певні особливості, які вирізняють його з-поміж інших видів випічки. Для випікання ідеального кугельгофу потрібно робити все у наступній послідовності:

• форму змастіть маслом й присипте мигдалевими слайсами. Тісто перекладіть на злегка присипаний мукою стіл. Округліть заготовку, щоб верх був трохи натягнутий, зробити це треба кінчиками пальців, розтягніть центр зробивши отвір;
• покладьте тісто натягнутою стороною до дна форми, прослідкуйте, щоб була рівномірна товщина;
• накрийте форму змащеною маслом плівкою, й дайте піднятися, поки тісто не дійте до краю форми (2– 2,5 години);
• випікайте в духовці, попередньо розігрівши її до 200 градусів, випікаємо 30-40 хвилин (як тільки поставили тісто одразу опускаємо до 180 градусів).

Дайте випічці вистигнути протягом 10 хвилин, переверніть на сітку, заберіть із форми та дайте виробу повністю вистигнути — 3 години. Зверху присипте цукровою пудрою та мигдалевою стружкою.

Як приготувати традиційні великодні булочки

Тісто:

• 500 грамів муки;
• 7 дрібок солі;
• 30 грамів цукру;
• 1 середнє яйце;
• 10 грамів швидкорозчинних сухих дріжджів;
• 30 грамів вершкового масла;
• 100 мілілітрів молока;
• 150 мілілітрів води.

Начинка:

• 80 грамів ізюму;
• 1 хрумке яблуко нарізаємо кубиками;
• 60 грамів апельсинових цукатів;
• цедра одного апельсину;
• 1.5 чайна ложка молотої кориці;
• 0.5 чайної ложки мускатного горіха.

Хрест:

• 150 грамів муки;
• 120 міліграмів води.

Глазур:

• 150 грамів цукру;
• 120 грамів води;
• цедра ½  лимона.

Або

• 8 столових ложок молока;
• 4 столових ложки цукру.

Підготувавши інгредієнти, потрібно зробити тісто за наступним рецептом:

• змішати муку, сіль, цукор, спеції та дріжджі в одну велику миску. Додайте нарізане кубиками масло, воно повинно бути холодне. Втирайте допоки тісто не перетвориться в дрібну крихту або нагадуватиме пісок по вигляду;
• поетапно вливайте рідину (вода, молоко та яйця), щоб вийшло м’яке тісто. Можливо, рідина піде не вся, все залежить від якості муки;
• тісто вимішуйте протягом 30-40 хвилин, поки воно не стане відходити від рук, повинно стати еластичним;
• далі тісто поставте в контейнер або миску, накрийте кришкою й дайте підійти 1 годину в теплому місці;
• обімніть тісто, щоб воно трішки здулося й поставте його на злегка присипану робочу поверхню;
• розділіть тісто на 12 частин та сформулюйте із нього акуратні кульки.

• застеліть пергаментом й розкладіть на підготовлену форму кульки, щоб вони не торкалися один одного;
• в духовці ввімкніть режим “Лампочка” й поставте туди деко з булочками. Внизу поставте стакан із кип’ятком та закрийте духовку, дайте булочкам підійти. Вони повинні збільшитися вдвічі (це 40-45 хвилин);
• щоб зробити хрест змішайте муку з холодною водою. Має вийти гладка, холодна паста, яку можна витиснути з кондитерського мішка. Дістаньте булочки та включіть духовку на 200 градусів. На кожну булочку нанесіть пасту із кондитерського мішка у вигляді хреста;
• випікайте булочки в розігрітій духовці 10-15 хвилин до золотої скоринки;
• за цей час приготуйте глазур, нагріваючи воду з цукром до розчинення, орієнтовно 1 хвилина;
• змастіть булочки глазур’ю, як тільки витягнете з духовки;
• дайте булочкам вистигнути.

Читайте також: 

• Гріємося вдома: рецепти чаїв, які легко приготувати
• Вечеря на всю сім’ю за 200 гривень: рецепт смачної засипаної капусти
• Бахмутянка поділилася рецептом універсального тіста для випічки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Дитина не обирає, де народитися. Але тисячі українських дітей, які з’явилися на світ під окупацією, зіткнулися з ще більшими проблемами: держава, громадянами якої вони є за законом, офіційно не може підтвердити сам факт їхнього народження. Свідоцтво з “днр” чи з окупованого Криму для України є просто клаптиком паперу, і єдиний шлях перетворити його на справжній документ — це суд, який може тривати роками. Так само й дорослі, які виїхали з тимчасово окупованих територій, можуть застрягнути за кордоном без жодного документа: посольство не має права видати паспорт, а без паспорта неможливо навіть підтвердити, що ти — це саме ти. 

Про це замкнене коло, про те, чому російський паспорт сам по собі не позбавляє українського громадянства, і які документи з окупації суд все ж бере до уваги — ми поговорили з адвокаткою Тетяною Ольховіковою, яка вже кілька років допомагає людям з ТОТ відновлювати українські документи. 

Виїзд з ТОТ

З якими проблемами з українськими документами найчастіше стикаються люди, які виїхали з ТОТ? І чи відрізняється ситуація для тих, хто застав окупацію ще неповнолітнім?

Тетяна Ольховікова пояснює, що найскладніше — це випадок, коли людина застала окупацію ще дитиною: тоді часто немає жодного офіційного підтвердження її особи, і доводиться відновлювати всю документальну історію з нуля. Якщо ж говорити про дорослих людей, то вони найчастіше зіштовхуються з відсутністю паспорта чи свідоцтва про народження, розбіжностями у написанні імен та прізвищ і втратою документів на майно. 

“Найчастіше люди стикаються з наступними проблемами: відсутність паспорта, відсутність свідоцтва про народження, відсутність даних у державних реєстрах. Можуть бути розбіжності в написанні прізвищ і імен, якщо це були  старі акти або якщо документів немає в базі. Втрата документів на майно. Або пропущення певних строків, які були встановлені законом, — і на реалізацію певних прав це вже часто відбивається саме в питаннях спадку майна. Потім це треба доводити в суді, а в нас, на жаль, така судова практика, яка каже, що перебування в окупації не є поважною причиною для пропуску строку, наприклад, для прийняття спадщини”, — пояснює адвокатка.

Що відбувається з документами людини, яка під час окупації була змушена отримати російський паспорт? Чи може це стати підставою для відмови у підтвердженні українського громадянства?

Ольховікова одразу знімає найпоширеніший страх: отримання паспорта РФ під тиском обставин само по собі не тягне за собою втрату українського громадянства. Люди отримували ці документи не з ідеологічних причин, а щоб зберегти майно, мати змогу пересуватися чи отримати доступ до базових послуг — і це, за її словами, суд бере до уваги.

“Сам факт отримання російського паспорта, якщо це було вчинено з гуманітарних причин, не означає автоматичну втрату українського громадянства. Люди були вимушені отримувати ці документи для того, щоб, наприклад, зберегти своє майно, мати можливість пересуватися або мати доступ до базових послуг. Тому не треба боятися надавати документи, які ви отримали в окупації — наприклад, це може бути свідоцтво про смерть чи свідоцтво про народження. Не треба боятися надавати їх українському державному органу, тому що навіть у судовій справі ми використовуємо ці документи як джерело доказів”, — каже фахівчиня.

Юридично це працює через принцип міжнародного права, який адвокатка називає ‘намібійський виняток” . Він дозволяє брати з окупаційного документа фактичну інформацію (дату й місце народження, дані про батьків), не визнаючи легітимності самого органу, який його видав.

Примітка. “Namibia exception” — це принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

“Намібійські винятки” вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

“Це такий принцип міжнародного права, згідно з яким документ, виданий окупаційною владою, не може братися судом до уваги і визнаватися, якщо його повне ігнорування призводить до серйозного порушення прав людини. Наприклад, якщо ми говоримо про факти народження або смерті, ми не можемо просто відмовлятися брати до уваги документи тільки тому, що вони видані в умовах окупації. Ми маємо взяти з нього інформацію, яка може бути джерелом додаткових відомостей, щоб встановити певний факт. Однак на практиці, на жаль, я знаю з власного досвіду роботи з клієнтами, що працівники державних органів інколи дають неприйнятні коментарі щодо таких документів або можуть надати недостовірну інформацію”, – коментує Тетяна Ольховікова.

Сама адвокатка зіткнулася з цим особисто: у відділі ДРАЦС їй надали недостовірну інформацію про порядок реєстрації смерті на окупованій території.

“Мені особисто в органі ДРАЦС надавали недостовірну інформацію про строки та порядок здійснення державної реєстрації смерті на окупованій території. Звичайно, я оскаржила це керівнику і отримала того ж дня результат. Тому я рекомендую не мовчати, відстоювати свої права і не боятися посилатися на документи, які ви отримали в окупації, показувати їх і наполягати на тому, щоб ваші права були реалізовані”.

Як людині довести своє українське громадянство та особу, якщо частину документів вона отримала на ТОТ або втратила під час окупації? Який алгоритм діє станом на 2026 рік?

За словами Ольховікової, все залежить від того, чи документувалася людина ще до окупації, тобто чи є про неї інформація в державних реєстрах.

“Головне питання тут — чи документувалася людина, коли вона ще не мала українського паспорта, і, відповідно, чи є інформація про неї в державних реєстрах. Якщо у людини вже був український паспорт, тоді вона звертається до державної міграційної служби, і там проводять ідентифікацію. Перевіряють дані про особу в державних реєстрах, встановлюють інформацію про цю особу і документують її, видаючи новий паспорт або продовжуючи документи, які потрібні”, — пояснює пані Тетяна.

Значно складніше тим, хто на момент окупації взагалі не встиг отримати паспорт — наприклад, дітям з окупованих у 2014 році областей, чиї дані просто не встигли зафіксувати в тодішніх, ще нечисленних, реєстрах. У такому випадку єдиний шлях — це встановлення особи через суд.

“У цьому випадку державна міграційна служба не може вас ідентифікувати, і буде використовуватися процедура встановлення особи через суд. Це відбувається шляхом опитування свідків — родичів, близьких осіб, які можуть підтвердити, що це саме ви. Також це відбувається шляхом відеоідентифікації, тобто через відео зв’язуються з цими близькими особами, і вони підтверджують вашу особу. Це не проста перевірка, що ви — це ви: державний орган має встановити, що ви дійсно маєте це ім’я, це прізвище, цю дату народження, і ця процедура займає не тиждень, а місяці”, — каже Тетяна Ольховікова.

На запитання, з чим людина живе весь цей час, якщо вона неповнолітня і опинилась в Україні без жодного документа, адвокатка відповідає прямо:

“Вона взагалі не має нічого. Просто має свідоцтво про народження, якщо воно є — і все. Я знаю, що деякі громади можуть надавати підтримку особам, які проходять цю процедуру: додатково надавати місце для проживання, гуманітарну підтримку. Але документи просто перебувають на розгляді, і людина чекає на їх отримання”.

Чи достатньо нинішніх юридичних механізмів для дітей, які пережили окупацію? Де найбільший законодавчий прогал?

Найгостріша проблема, за словами спікерки, виникає у тих, хто виїхав з окупованих територій одразу до сусідніх країн — Литви, Латвії, Польщі — маючи на руках лише свідоцтво про народження, без жодного паспортного документа. На початку повномасштабної війни ці країни приймали людей і без паспорта, але тепер ці ж люди не можуть ні виїхати з країни перебування, ні оформитися в Україні.

“Посольства, які захищають інтереси та права громадян за кордоном, не мають повноважень видавати українські паспорти. Посольство може видати лише посвідчення особи на повернення в Україну. І тут виникає проблема: для видачі посвідчення на повернення посольство також має підтвердити, що ви — це дійсно ви, а альтернативи цьому немає. І тут замикається коло: ви приходите, просите посвідчення, щоб отримати паспорт, а вам кажуть — а де ваш паспорт? І єдиний шлях, який залишається, — це звернення до суду для того, аби вашу особу встановили”, — пояснює адвокатка.

За її словами, державна міграційна служба часто формально підходить до таких справ і не враховує реальну ситуацію людей за кордоном. Серед її кейсів — діти, які були народжені під окупацією: виросли, виїхали за кордон лише зі свідоцтвом про народження і роками не могли ініціювати жодну процедуру, бо не мали паспорта.

“Державна міграційна служба, на мою думку, не завжди розуміє реальність. Вони не враховують, як людина має пересуватися без паспорта, куди вона може звернутися, тому що вона фактично залишається заблокованою в тій країні, де перебуває. Я розумію, що ці процедури створювалися до війни, коли така масова ситуація, як зараз, просто не передбачалась — але кількість громадян без жодного паспортного документа за кордоном сьогодні дуже велика, і у світі є країни, посольства яких мають повноваження приймати заяви на видачу внутрішніх паспортів. Чому в нас, попри війну і масштаб проблеми, посольства й досі не мають таких повноважень, я пояснити не можу”, — ділиться у розмові спікерка.

Окремо адвокатка наводить приклад, коли реєстрація народження дитини під окупацією можлива тільки через суд — бо жоден адміністративний орган України не має права визнати документ окупаційної влади про народження.

“Взагалі ніхто не може зареєструвати факт народження в окупації, окрім як на підставі рішення суду, бо в Україні немає жодного документа, який офіційно підтверджує таке народження. Тому ми йдемо в суд і кажемо: дивіться, ось у нас є документ з окупації, ось у нас є свідки, ось у нас є фотографії, — і надаємо все це, щоб суд ухвалив рішення. У моїй практиці такий кейс був успішним, і дитині вдалося отримати українське свідоцтво про народження, хоча сам процес зайняв не один рік”, — ділиться кейсом фахівчиня.

З якими проблемами люди, які виїхали з Донеччини/Луганщини ще у 2014–2015 роках, звертаються найчастіше?

За спостереженнями пані Тетяни, у цієї категорії людей найпоширеніші проблеми — це ідентифікація особи, підтвердження свідоцтв про народження або смерть та відновлення інших актів цивільного стану.

“Найчастіше це паспорти, ідентифікація особи, свідоцтва про народження, про смерть та інші документи цивільного стану, які можна відновити. Паспорти можуть бути невидимими, бо реєстраційні заклади, які діяли до 2014 року, не були перенесені в цифровий архів, і це знову потрібно підтверджувати через суд. Також дуже поширене питання — це продовження й отримання статусу ВПО, підтвердження вашої попередньої реєстрації. Це стосується насамперед Донецького й Луганського напрямків, де, знову ж таки, не збереглися попередні дані”, — пояснює пані Тетяна.

Ще одна масштабна категорія справ — втрата документів на майно, особливо у зруйнованих містах, коли реєстр не містить даних про право власності.

“Такі документи можуть бути пошкодженими, старими, такими, які не перенесені в реєстр, і, відповідно, відновити їх складно. Це дуже актуально, наприклад, для міст, які були зруйновані — люди отримують компенсації за зруйноване майно, і щоб отримати компенсацію, треба довести, що ви є власником. А якщо це не зареєстровано в реєстрі, доводиться звертатися до суду, щоб підтвердити цей факт”.

Скільки часу зараз займає встановлення факту належності особи чи права власності через суд?

Тут адвокатка відверта — швидких рішень чекати не варто. Суди перевантажені, відчувають кадровий дефіцит і не завжди витримують навіть ті процесуальні строки, які прописані законом. Орієнтуватися можна на строк від 6 місяців, і це буде позитивним сценарієм.

“Я б орієнтувалася на те, що судовий процес може тривати доволі довго — суди перевантажені, є кадровий дефіцит, справи розглядаються не швидко. Навіть попри те, що для деяких категорій встановлені законні строки, на практиці вони не завжди витримуються. Я б не очікувала тут якогось швидкого позитивного сценарію”, — пояснює вона.

Що людина може зробити вже зараз, якщо державний орган відмовляється видати або відновити українські документи? Коли справді потрібен адвокат?

Головна порада Тетяни Ольховікової — фіксувати абсолютно все: усі звернення, номери реєстрації заяв, дати й формулювання відмов:

“Якщо вам щось не надається і ви не розумієте, як отримати потрібну послугу, ви можете звернутися з адвокатом до керівника цього органу. Можна подавати письмові звернення, фіксувати, з якими питаннями ви зверталися, які підтвердження надавали, який номер реєстрації вашої заяви. Усе це потрібно фіксувати, щоб мати докази, якщо доведеться звертатися до суду. Тому я рекомендую все записувати”.

За її словами, навіть формальна відмова державного органу — це не кінець процесу, а лише привід іти далі, у суд.

“Не варто сприймати відмову як остаточне рішення — це не так. Її можна оскаржити або встановити необхідний факт через суд. Це все вирішується, але треба підготуватися і підсумувати всі свої звернення заздалегідь. Коли справа доходить до суду, саме зафіксовані звернення й відмови стають головними доказами того, що людина намагалася отримати послугу законним шляхом”.

Що, на вашу думку, держава повинна змінити в законодавстві, щоб люди могли швидше відновлювати документи та підтверджувати громадянство?

Насамкінець Тетяна Ольховікова виділяє кілька найбільш нагальних, на її погляд, змін — і в центрі уваги знову опиняються діти без паспортів.

“Я б виділила декілька найбільш нагальних речей. Перше — це спрощення підтвердження громадянства України та отримання документів на особу для дітей: якщо людина не має паспорта, вона не може почати жодну іншу процедуру, і весь процес просто зупиняється на самому початку. Друге — я думаю, що варто створити спеціалізовані підрозділи державних органів, які працювали б саме з громадянами з тимчасово окупованих територій. Головне, щоб не було упередженого ставлення до таких людей — жодного страху чи підозри щодо цих документів. Люди просто мають змогу підтвердити свою особу й іти далі”.

Окремо адвокатка наголошує на потребі уніфікованого підходу до документів, виданих в окупації, — щоб кожен орган не трактував їх по-своєму.

“Я б ще додала, що потрібен більш зрозумілий і системний підхід до роботи з документами, які люди отримали в окупації. Ми вже говорили про те, що ці документи автоматично не визнаються, але з них має братися важлива інформація — і тут потрібен чіткий, єдиний підхід”, — резюмує наша спікерка.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У дитячій версії застосунку Monobank з’явилася нова кнопка “Попросити гроші у батьків”. За її допомогою дитина може сформувати запит на певну суму, а батьки — погодити його або відхилити.

Про нову функцію повідомив співзасновник Monobank Олег Гороховський.

Як працює нова функція Monobank

Для надсилання запиту дитині потрібно натиснути кнопку “Попросити гроші у батьків”, після чого вказати необхідну суму. До запиту також можна додати коментар. Після надсилання батьки отримують сповіщення. Вони можуть вирішити, чи переказувати зазначену суму, або відхилити запит.

За словами Гороховського, на прийняття рішення у батьків є 24 години. Для нової функції також встановили обмеження. Дитина може надіслати до п’яти запитів на гроші протягом одного дня.

До теми:

Скільки коштує зібратися до школи у 2026 році: редакція проаналізувала ціни

Як дізнатися IBAN рахунку в мобільних застосунках Приватбанку, Монобанку та Ощадбанку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!