Паска — це основа Великоднього столу, яка асоціюється у багатьох з цим світлим святом. Втім, рецепт паски важко знайти, адже він для всіх різний. Хтось полюбляє класичні паски з ізюмом, а хтось робить їх шоколадними. Оскільки Великдень 2024 святкують 5 травня, вже час шукати ідеальний рецепт паски.

Редакція Бахмут IN.UA знайшла цікаві рецепти пасок та ділиться ними, щоб кожен бахмутянин, незалежно від місцезнаходження, мав можливість спекти основну страву Великоднього столу.

Великдень-2024

Великдень 2024 по новому календарю святкуватимуть 5 травня, це день вшанування для православних вірян. Католики святкують Великдень 2024 — 31 березня, тобто, на тиждень раніше. На честь Воскресіння Хрестового у кошик кладуть писанки та крашанки, які освячують в храмі.

Приготування будь-якої паски має певні умови. Так, важливо, щоб усі продукти для святкової випічки були свіжими та якісними. Наприклад, для прискорення процесу бродіння вкрай важливо брати саме живі дріжджі або сухі з позначкою “активні”. Також важливо, щоб уся робота проходила у гарному настрої.

Як спекти великодню паску

Випікання паски — важкий процес, який інколи супроводжується проблемами. Наприклад, паски можуть тріскатися. Часто причиною цього стає неякісна мука. Розв’язати цю проблему можна оперативним змащуванням тріщин збитим білком, щоб вони запеклися. Також допомогти може вибір муки. Найкраще для випікання підходить саме пщенична вищого гатунку.

Як приготувати бахмутську паску

Рецептом справжньої паски з Бахмута поділилася головна редакторка Бахмут IN.UA Ганна Бокова, який їй дістався ще від тітки. Паски за ним щоразу виходять пухкими та смачними, а з їх випіканням справляться навіть ті, хто ніколи не готував.

Інгредієнти для тіста: 

• 1 літра молока;
• 2 столові ложки манки;
• 100 грамів дріжджів;
• 10 жовтків;
• 200 грамів маргарину;
• 200 грамів вершкового масла;
• 0,6 літра сметани;
• 2 столові ложка горілки;
• 3-4 столові ложки олії (змастити руки під час замішування);
• 1 кілограм цукру;
• до 4 кілограмів муки.

Головний секрет цієї паски та її довгого зберігання майже без втрати м’якості — це її основа. Опара фактично готується на рідкій манній каші. Тим, хто категорично не любить цю страву з дитинства, не варто турбуватися, бо наявність манки в тісті не впливає на смак. Консервантом також виступить горілка, яку також можна покласти в тісто.  

Рецепт паски

Основу краще підготувати звечора, або дати настоятися пару годин — зварити рідку манну кашу в пропорції 1 літр молока на 2 столових ложки манки. Також потрібно заздалегідь викласти з холодильника маргарин та масло, щоб вони були м’якими. Процес випікання досить довгий, бо тісто буде підійматися багато разів, тому краще почати з раннього ранку. 

Далі робимо опару. В цю рідину ми додаємо 100 грам дріжджів, 100 грам цукру, трошки солі та половину столової ложки муки. Суміш залишаємо на дві години. Муку для тіста треба просіяти. Посуду важливо обрати великої ємності, щоб маса, яка буде при бродінні підійматися не вилилася на зовні. Ви маєте через пів години вже побачити як маса значно піднялася.

Тим часом треба збити яйця з цукром і додати туди жири, ізюм, ванільний цукор, або інші спеції та сухофрукти до свого смаку. Коли опара готова з’єднуємо всі інгредієнти й замішуємо тісто перший раз. Кількість муки не вказуємо, бо важливо дивитися за станом тіста, щоб не забити і воно залишалося пухким.

Перший раз можна домішати до того моменту, коли відчуваєте, що ще трохи липне до рук. Тоді залиште і дайте піднятися. Це займе ще близько двох годин. Знову дістаємо і замішуємо за потреби можна додати трохи муки чи обійтися рафінованою соняшниковою, чи кукурудзяною олією. Олію потрібно налити собі на руки і місити, щоб тісто не прилипало до рук.

Осаджуємо тісто два рази. Тобто ще раз даємо піднятися, знову вимішуємо і розкладаємо по формах.

У формах паски мають піднятися. Заповнюйте третину форми не більше. Якщо немає спеціальних форм, то можна випікати в маленьких каструльках, банках з під консерв, вимощених пергаментом, змащених олією. 

Якщо це перша спроба спекти паски, то важливо першу партію дослідити, щоб зрозуміти час і не прогавити наступні. Після того, як паски витягли з печі, їх треба витягти з форм і залишити під рушником остигати. Прикрашати краще наступного дня, коли вони будуть холодні.

Як приготувати лондонську паску

Бахмутянка Ольга М‘ясникова, яка раніше в місті випікала кондитерську випічку, зараз живе в Лондоні. Майстриня поділилася з нами рецептом традиційної випічки, який печуть лондонські господині на Великдень — цей святковий хліб називають кугельгоф. Випікати кугельгоф радять у глиняній формі.

Для випікання лондонської випічки потрібно:

• 160 грамів сушеної вишні;
• 80 грамів ізюму;
• 60 грамів вишневого бренді, рому чи коньяку;
• 500 грамів муки;
• 20-15 грамів швидкодіючих дріжджів;
• 5 грамів солі;
• 227 грамів молока кімнатної температури;
• 3 великих яйця кімнатної температури;
• 95 грамів цукру;
• 115 грамів вершкового масла.

Для декору:

• 1, 4 чашки мигдалевої стружки;
• 60 грамів цукрової пудри.

Орієнтовний час повного приготування від 5 до 8 годин.

Для приготування кугельгофу потрібно робити все у наступній послідовності:

• нагріти вишню, ізюм та бренді на пару протягом 1-2 хвилин. Дати настоятися поки вишні та ізюм не стануть м’якими, потім відкинути їх на сито;
• в чашку міксера покладіть муку, дріжджі та сіль (насадка гак). В окремій посудині змішайте молоко, яйця та цукор, доти поки цукор не розчиниться. Включаємо міксер на 1-шу швидкість й помалу вливаємо рідину в муку. Збиваємо доти, поки не почне створюватися в’язка маса, й не залишиться сухої муки;
• далі збільшуємо швидкість до 2-3  й місимо до 5 хвилин, поки тісто не почне відставати від стінок чашки. Необхідно слідкувати, щоб тісто не перегрілося. Не виключаючи міксер, додаємо масло, по одній столовій ложці за раз;
• продовжуємо місити, поки масло повністю не змішається, близько 4 хвилин, а тісто не стане еластичним й трохи м’яким, близько 3 хвилин;
• зменшуємо швидкість міксера до 1 й додаємо вишню та ізюм проціджені. Перемішуємо все до однорідності, близько 1 хвилини.

Готове тісто перекладаємо у змащену маслом велику миску, щільно закриваємо плівкою або кришкою й залишаємо в теплому місці на 30-35 хвилин.

Через 30 хвилин складіть краї тіста до середини з одної сторони миски, потім переверніть миску на 90 градусів й складіть ще раз. Знову розверніть й складіть, загалом це треба зробити 4 рази. Щільно закрийте тісто й дайте йому піднятися (15-30 хвилин). Потім знову складіть тісто, щільно закрийте й дайте тісту піднятися протягом 1-2 годин, поки воно не збільшиться вдвічі.

Випікання кугельгофу має певні особливості, які вирізняють його з-поміж інших видів випічки. Для випікання ідеального кугельгофу потрібно робити все у наступній послідовності:

• форму змастіть маслом й присипте мигдалевими слайсами. Тісто перекладіть на злегка присипаний мукою стіл. Округліть заготовку, щоб верх був трохи натягнутий, зробити це треба кінчиками пальців, розтягніть центр зробивши отвір;
• покладьте тісто натягнутою стороною до дна форми, прослідкуйте, щоб була рівномірна товщина;
• накрийте форму змащеною маслом плівкою, й дайте піднятися, поки тісто не дійте до краю форми (2– 2,5 години);
• випікайте в духовці, попередньо розігрівши її до 200 градусів, випікаємо 30-40 хвилин (як тільки поставили тісто одразу опускаємо до 180 градусів).

Дайте випічці вистигнути протягом 10 хвилин, переверніть на сітку, заберіть із форми та дайте виробу повністю вистигнути — 3 години. Зверху присипте цукровою пудрою та мигдалевою стружкою.

Як приготувати традиційні великодні булочки

Тісто:

• 500 грамів муки;
• 7 дрібок солі;
• 30 грамів цукру;
• 1 середнє яйце;
• 10 грамів швидкорозчинних сухих дріжджів;
• 30 грамів вершкового масла;
• 100 мілілітрів молока;
• 150 мілілітрів води.

Начинка:

• 80 грамів ізюму;
• 1 хрумке яблуко нарізаємо кубиками;
• 60 грамів апельсинових цукатів;
• цедра одного апельсину;
• 1.5 чайна ложка молотої кориці;
• 0.5 чайної ложки мускатного горіха.

Хрест:

• 150 грамів муки;
• 120 міліграмів води.

Глазур:

• 150 грамів цукру;
• 120 грамів води;
• цедра ½  лимона.

Або

• 8 столових ложок молока;
• 4 столових ложки цукру.

Підготувавши інгредієнти, потрібно зробити тісто за наступним рецептом:

• змішати муку, сіль, цукор, спеції та дріжджі в одну велику миску. Додайте нарізане кубиками масло, воно повинно бути холодне. Втирайте допоки тісто не перетвориться в дрібну крихту або нагадуватиме пісок по вигляду;
• поетапно вливайте рідину (вода, молоко та яйця), щоб вийшло м’яке тісто. Можливо, рідина піде не вся, все залежить від якості муки;
• тісто вимішуйте протягом 30-40 хвилин, поки воно не стане відходити від рук, повинно стати еластичним;
• далі тісто поставте в контейнер або миску, накрийте кришкою й дайте підійти 1 годину в теплому місці;
• обімніть тісто, щоб воно трішки здулося й поставте його на злегка присипану робочу поверхню;
• розділіть тісто на 12 частин та сформулюйте із нього акуратні кульки.

• застеліть пергаментом й розкладіть на підготовлену форму кульки, щоб вони не торкалися один одного;
• в духовці ввімкніть режим “Лампочка” й поставте туди деко з булочками. Внизу поставте стакан із кип’ятком та закрийте духовку, дайте булочкам підійти. Вони повинні збільшитися вдвічі (це 40-45 хвилин);
• щоб зробити хрест змішайте муку з холодною водою. Має вийти гладка, холодна паста, яку можна витиснути з кондитерського мішка. Дістаньте булочки та включіть духовку на 200 градусів. На кожну булочку нанесіть пасту із кондитерського мішка у вигляді хреста;
• випікайте булочки в розігрітій духовці 10-15 хвилин до золотої скоринки;
• за цей час приготуйте глазур, нагріваючи воду з цукром до розчинення, орієнтовно 1 хвилина;
• змастіть булочки глазур’ю, як тільки витягнете з духовки;
• дайте булочкам вистигнути.

Читайте також: 

• Гріємося вдома: рецепти чаїв, які легко приготувати
• Вечеря на всю сім’ю за 200 гривень: рецепт смачної засипаної капусти
• Бахмутянка поділилася рецептом універсального тіста для випічки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Станом на жовтень 2026 року в Україні надають первинну медичну допомогу 21 релокований заклад Донеччини. Вони обслуговують жителів громад Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського та Волноваського районів. Медзаклади переїхали до інших областей України і продовжують надавати допомогу пацієнтам.

Які медичні заклади релокувалися, їхні нові адреси та контакти — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Медичні заклади Донецької області, які продовжують працювати

За інформацією Департаменту охорони здоровʼя Донецької ОДА, на сьогодні в Україні працює 21 релокований заклад первинної медичної допомоги з Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського і Волноваського районів.

Найбільше релокованих центрів первинної медичної допомоги обслуговують громади Покровського району.

Бахмутський район

На сьогодні в Україні працюють три заклади первинної медичної допомоги з громад Бахмутського району. Це:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Торецька;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Соледарської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради (обслуговує жителів Бахмутської, Часовоярської, Сіверської та Світлодарської громад).

Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради працює в Дніпрі за адресою: бульвар Слави, 46. Телефон: +380 (50) 930 6129. У медзакладі приймають лікар загальної практики-сімейний лікар та терапевт.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Соледарської міської ради працює в місті Кам’янське Дніпропетровської області за адресою: проспект Гімназичний, 9Г. Телефон: +380 (67) 456 5578. У медзакладі працюють сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Торецька має дві локації. Одна працює в Києві на вулиці Вишгородська, а інша — в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київщини по вулиці Соборна, 103/8, нежитлове приміщення №51. Тут приймають сімейні лікарі, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи.

Краматорський район

З Краматорського району релокувалися чотири медзаклади первинної допомоги:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Дружківської міської ради.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради працює в Києві на вулиці Завальній, 1-Б. Телефон: +380 (50) 458 3375. Тут приймають сімейний лікар та педіатр.

Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська релокований до Вінниці. Він працює за адресою: вулицю Стельмаха, 43-А. Телефон: +380 (66) 103 0009. Тут приймають сімейні лікарі.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради працює в Дніпрі за адресою: вулиця Олександра Щербакова, 3. Телефон: +380 (95) 068 1083. Сюди можна звернутися за консультацію сімейного лікаря.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Дружківської міської ради працює в Харкові на провулку Лісопарківський 2-й, 13. Тут приймають сімейний лікар і терапевт.

Покровський район

З Покровського району релокувалися найбільше закладів — 8. Серед них:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради;
• Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Гродівської селищної ради (обслуговує жителів Гродівської та Удачненської громади);
• Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Очеретинської селищної територіальної громади.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради працює в селі Петропавлівська Борщагівка Київської області на вулиці Волинська, 1. Телефон: +380 (99) 728 7060. Тут приймають сімейний лікар, терапевт, педіатр, акушер-гінеколог та лікар з УЗД.

Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги релокований до Кропивницького. Він працює за адресою: вулиця Віктора Чмиленка, 73, офіс 2. Телефони: +380 (63) 158 4579, +380 (63) 158 3544. У медзакладі приймають сімейні лікарі.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Гродівської селищної ради працює в Дніпрі на вулиці Короленка, 15. Телефон: +380 (50) 754 8875.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Очеретинської громади працює в місті Верхівцеве Дніпропетровської області по вулиці Покровська, 2. Телефон: +380 (63) 568 7372. Тут консультують сімейний лікар і терапевт.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради працює дистанційно. Його місцем релокації вказане місто Первомайськ Миколаївської області, вулиця Корабельна, 19А, кабінет 30. Контактного номера немає.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради має три амбулаторії, релоковані в різних регіонах. Амбулаторія №1 працює у місті Трускавець Львівської області по вулиці Довбуша, 15. Амбулаторія №8 релокувалася в місто Камʼянське Дніпропетровської області за адресою: проспект Тараса Шевченка, 14. Амбулаторія №9 працює на Одещині в селі Крижанівка по вулиці Академіка Сахарова, 1Б. Телефон: +380 (50) 482 8905. В амбулаторіях приймають сімейні лікарі та терапевти.

Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради працює у Дніпрі за адресою: вулиця Осіння, 11А. Телефон: +380 (66) 902 9715. Заклад має стоматологічне направлення, тут працюють сімейний лікар, педіатр, стоматолог-терапевт, стоматолог-хірург і стоматолог-ортопед.

Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги працює в селі Ковалівка Вінницької області по вулиці Заводська, 2. Тут ведуть прийом сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Маріупольський район

З Маріупольського району релокувалися чотири заклади:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 міста Маріуполя;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 міста Маріуполя;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської селищної ради.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя релокований до Одеси на вулицю Сім’ї Глодан, 20. Телефони: +380 (66) 078 3768, +380 (97) 869 7169. Тут приймають сімейні лікарі.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 працює в Хмельницькому на вулиці Волочиська, 6. Телефон: +380 (67) 660 7855. Тут приймають сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 має три локації: село Минай Закарпатської області, провулок Парковий; Київ, вулиця Якова Гніздовського, 9; Черкаси, вулиця Самійла Кішки, 185/1. Телефон: +380 (97) 207 1627. Тут приймають сімейні лікарі та терапевти.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської селищної ради працює в Києві по вулиці Преображенська, 25. Телефон: +380 (67) 495 3655. Тут консультують сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Волноваський район

З Волноваського району релокувалися два заклади:

• Великоновосілківський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Волноваський районний центр первинної медико-санітарної допомоги.

Великоновосілківський центр первинної медико-санітарної допомоги релокований до Дніпра на вулицю Княгині Ольги, 16. Телефон: +380 (68) 612 4248. Тут приймають сімейні лікарі.

Волноваський районний центр первинної медико-санітарної допомоги працює в Києві на бульварі Ігоря Шамо, 19, кабінет 2. Телефон: +380 (50) 929 7905. Тут працюють сімейний лікар і терапевт.

Читайте також:

Бахмутська лікарня у Броварах: скільки людей прийняли за 2025 рік і які послуги надали

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут IN.UA поговорив із трьома жінками, які навесні та влітку 2026 року виїжджали з Краматорська та Слов’янська. Вони розповіли, скільки грошей знадобилося для переїзду, хто допомагав їм фінансово та як планували забезпечувати себе на новому місці.

Скільки коштує переїзд із Донеччини

Героїні, з якими поспілкувалася редакція Бахмут IN.UA, виїжджали з Краматорська та Слов’янська навесні й улітку 2026 року. Кожна мала різні обставини, одна переїжджала самостійно, інша, з дитиною, а третя жінка, пенсіонерка, вирушила до родини, яка вже облаштувалася в іншому місті. Відрізнялися й витрати. Комусь вдалося знайти житло через знайомих і не платити рієлтору, хтось мусив одразу внести кілька платежів за орендовану квартиру. А для тих, хто переїжджав до родичів, найбільшими початковими витратами стали дорога та перевезення речей.

Примітка. Однак від часу переїзду наших героїнь ситуація змінилася. Під час підготовки матеріалу редакція Бахмут IN.UA зателефонувала кільком перевізникам, які займаються транспортуванням особистих речей. Вони повідомили, що більше не здійснюють перевезень із Краматорська та Слов’янська через небезпеку. Це не означає, що перевезти майно з цих міст зараз неможливо взагалі. Проте знайти перевізника може бути складніше, ніж навесні чи влітку. Тому наведені в матеріалі суми відображають витрати конкретних родин на момент їхнього переїзду, а не актуальну вартість таких послуг для всіх переселенців.

40 тисяч гривень від батьків і кімната за 6 тисяч: історія Катерини з Краматорська

Катерина, молода дівчина з Краматорська. Її батьки наразі залишаються в рідному місті, а сама вона вирішила переїхати до Києва. У столиці дівчина сподівалася знайти роботу та почати самостійне життя. Наразі Катерина не працює (ред. вона переїхала у серпні, і пошуки роботи розпочала, як каже, лише кілька тижнів тому) , тому на перший час фінансово їй допомагають батьки. Також при переїзді вони дали доньці 40 тисяч гривень заощаджень, які мали покрити початкові витрати на переїзд і проживання.

Щоб зменшити витрати, дівчина вирішила не орендувати окрему квартиру, а жити разом із двома іншими дівчатами. За підселення в кімнату вона платить 6 тисяч гривень на місяць. Житло вдалося знайти через знайомих, так Катерина зекономила на послугах рієлтора, а для заселення їй потрібно було внести лише плату за перший місяць. Утім, ще до переїзду дівчина витратила гроші, щоб переконатися, що квартира їй підходить. Вона спеціально їздила до Києва на огляд житла, тоді автобусний квиток в один бік коштував близько 2 тисяч гривень. Стільки ж довелося заплатити за дорогу назад. Ще приблизно 1 500 гривень Катерина витратила на одну ніч у готелі у столиці. Таким чином, лише поїздка для огляду квартири обійшлася їй у 5 500 гривень, майже стільки ж, скільки коштує місяць проживання в орендованій кімнаті. Особистих речей дівчина мала небагато. Їх вона відправила поштою. Точну вартість доставки Катерина не пам’ятає.

Скільки грошей знадобилося Катерині

Стаття витрат	Сума
Квиток до Києва для огляду квартири	2 000 грн
Зворотний квиток	2 000 грн
Ніч у готелі	1 500 грн
Гроші на перший час від батьків	40 тис грн
Оренда кімнати за перший місяць	6 000 грн
Разом	51 500 грн

До цієї суми не входять квиток для остаточного переїзду, доставка речей “Новою поштою”, харчування, транспорт містом та інші повсякденні потреби. Якщо припустити, що всі перелічені витрати Катерина оплачувала з 40 тисяч гривень, які дали батьки, після них у дівчини залишалося б 28 500 гривень. Однак це не означає, що всі ці кошти вона зможе витратити лише на проживання: попереду ще інші витрати, точний розмір яких невідомий. Катерина сподівається знайти роботу в Києві, щоб надалі самостійно оплачувати житло й не залежати від фінансової підтримки батьків.

Понад 32 тисячі гривень за переїзд із дитиною: історія Людмили

Людмила виїхала з Краматорська разом із дитиною. До переїзду родина мешкала у власному житлі. Тому оренда квартири стала для жінки новою та однією з найбільших статей витрат. Новим місцем проживання Людмила обрала Харків, у цьому місті вже живуть її знайомі. Дорога бусом коштувала 1 113 гривень з людини. За два квитки жінка заплатила 2 226 гривень. Перевезти речі допомогли родичі, які мали мікроавтобус. Завдяки цьому Людмилі не довелося самостійно шукати транспорт для перевезення майна. Найбільше грошей знадобилося для заселення у квартиру. Щоб не витрачати гроші на дорогу на перегляд квартири, подруга Людмили обійшла 3 оселі, вона показувала жінці через телефон умови, так Людмилі вдалося зекономити бодай на квитках туди-назад.

Щомісячна оренда житла в Харкові для Людмили становить 12 тисяч гривень. Однак під час заселення потрібно було заплатити значно більше, ніж одну місячну плату. Окрім першого місяця оренди, Людмила мала сплатити комісію рієлтору, це 50% вартості місячного проживання, тобто 6 тисяч гривень, і ще 12 тисяч гривень становив заставний платіж. Отже, тільки для заселення у квартиру Людмилі потрібно було 30 тисяч гривень. Разом із дорогою, понад 32 тисячі.

Скільки коштував переїзд Людмилі з дитиною

Стаття витрат	Сума
Два автобусні квитки до Харкова	2 226 грн
Оренда квартири за перший місяць	12 000 грн
Комісія рієлтора — 50%	6 000 грн
Заставний платіж	12 000 грн
Разом	32 226 грн

Це лише відомі витрати на дорогу та заселення. У розрахунок не входять комунальні платежі, продукти, побутові покупки й витрати на дитину. До переїзду Людмила працювала продавчинею. У вона знайшла нову роботу, також у продутковому магазині. Вона також сподівається отримати допомогу для ВПО. Для Людмили переїзд означає не тільки витрату значної суми на початку, а й появу постійного платежу, якого раніше не було. У Краматорську родина мала власне житло, а тепер повинна щомісяця знаходити кошти на оренду.

Переїзд до дітей і життя на пенсію: історія Олени зі Слов’янська

Олена, старша жінка зі Слов’янська. На відміну від двох попередніх героїнь, вона не планувала починати життя в новому місті самостійно, жінка каже, що відмовлялася поки не прилетіло у сусідній будинок. Врешті переїхати її вмовили син із невісткою, які раніше оселилися в Полтаві. Жінка погодилася залишити рідне місто й переїхати до родини, у Полтаві вона житиме разом із сином, і його дружиною. Квиток до Полтави коштував Олені близько 2 тисяч гривень, його оплатив син. Особисті речі родина перевозила власним автомобілем. На пальне витратили приблизно 4 500 гривень. Таким чином, відомі витрати на переїзд становили близько 6 500 гривень.

Скільки коштував переїзд Олени

Стаття витрат	Сума
Квиток до Полтави	2 000 грн
Пальне для перевезення речей	4 500 грн
Разом	6 500 грн

Однак ці витрати не відображають повної вартості життя Олени після переїзду. Син із невісткою орендують у Полтаві частину будинку за 25 тисяч гривень на місяць. Обоє працюють, а Олена отримує пенсію. Жінка планує віддавати її повністю до спільного сімейного бюджету, щоб допомагати з оплатою житла та інших потреб. Розмір пенсії Олена не уточнила, тому визначити, яку частину витрат родини вона зможе покривати, наразі неможливо.

Для жінки зміниться не лише місце проживання, а й звичний побут. У Слов’янську Олена мала власний будинок і господарство. Вона вирощувала продукти на городі, тому частину харчів забезпечувала самостійно. Після переїзду до міста все необхідне доведеться купувати. Скільки грошей щомісяця йде на продукти, жінкане знає. Однак розуміє, що витрати на харчування інші, ніж удома, де можна було користуватися власним урожаєм. Є й інша стаття витрат, пов’язана з житлом, яке залишилося у Слов’янську. Перед від’їздом Олена попросила сусідів наглядати за будинком. За цю допомогу їм платитиме син, але скільки саме, жінка не знає. Хоча Олені не потрібно окремо орендувати житло, її переїзд також впливає на сімейний бюджет. Родина має оплачувати квартиру в Полтаві, купувати продукти та підтримувати будинок, який залишився у Слов’янську.

Від 6,5 до понад 32 тисяч гривень: скільки витратили переселенки

Історії трьох жінок показують, що вартість переїзду залежить від багатьох обставин: чи є родичі в іншому місті, чи потрібно орендувати окрему квартиру, скільки людей переїжджають і чи є можливість перевезти речі власним транспортом.

Порівняння відомих витрат героїнь:

Героїня	Маршрут	Початкові витрати	Вартість оренди
Катерина	Краматорськ — Київ	51 500 грн	6 000 грн/міс.
Людмила з дитиною	Краматорськ — Харків	32 226 грн	12 000 грн/міс.
Олена	Слов’янськ — Полтава	6 500 грн	25 000 грн/міс. за квартиру всієї родини

Найбільші відомі початкові витрати мала Людмила, яка переїжджала з дитиною. Лише за можливість заселитися у квартиру їй потрібно було заплатити 30 тисяч гривень. Ще 2 226 гривень коштувала дорога. Катерина змогла зекономити на оренді завдяки підселенню та пошуку житла без рієлтора. Проте навіть у її випадку відомі витрати становлять 11 500 гривень. При цьому частина платежів, зокрема за остаточний переїзд і доставку речей, залишається невідомою.

Найменше на сам переїзд витратила Олена, близько 6 500 гривень, але це стало можливим завдяки допомозі дітей та проживанню разом із ними. Водночас родина щомісяця платить за орендовану квартиру 25 тисяч гривень. Ці суми не можна вважати повною вартістю переїзду або першого місяця життя на новому місці. У кожної жінки залишилися витрати, які не вдалося точно підрахувати: харчування, комунальні послуги, ліки, транспорт, перевезення майна та інші повсякденні потреби. Крім того, фінансові обставини героїнь різні. Катерина мала 40 тисяч гривень заощаджень від батьків, які повинні допомогти їй протриматися до працевлаштування. Людмила після переїзду залишилася без роботи на кілька тижнів, а пані Олена отримує пенсію, яку планує спрямовувати на потреби родини.

Переїзд, це не лише витрати на дорогу

Для людей, які залишають Краматорськ і Слов’янськ і інші прифронтові місця, фінансові труднощі не закінчуються після прибуття до нового міста. Дві героїні нашого матеріалу після переїзду були змушені шукати роботу, поки вони не матимуть стабільного доходу, оплачувати житло та повсякденні потреби доведеться завдяки заощадженням, допомозі близьких. Олена має пенсію та підтримку дітей, однак також стикається з новими витратами. У Слов’янську вона жила у власному будинку, мала господарство й частину продуктів вирощувала самостійно. У Полтаві її побут залежатиме від спільного бюджету родини. Водночас можливості організувати переїзд теж змінюються. Якщо навесні та влітку героїні могли перевезти речі поштовою службою, за допомогою родичів або власним автомобілем, то зараз частина перевізників, яких опитала редакція, вже відмовляється працювати з Краматорськом і Слов’янськом через небезпеку.

Тому питання, скільки коштує бути переселенцем, не має однієї відповіді. Для когось це кілька тисяч гривень на дорогу до родичів, для когось, понад 30 тисяч лише на транспорт і заселення. Підраховуючи вартість переїзду, найпростіше скласти витрати на квитки, оренду житла, перевезення речей та продукти. Однак за цими сумами залишається те, що складно перевести у гривні, час і сили, які людина витрачає на те, щоб знову налагодити звичне життя.

Після переїзду навіть найпростіші побутові справи можуть перетворитися на окремі завдання. Потрібно знайти продуктові магазини з прийнятними цінами та якісними товарами, дізнатися, де купувати необхідні речі, як працює громадський транспорт, до якого лікаря звернутися та де отримати потрібні послуги. Окремий виклик, знайти нового сімейного лікаря, перевірених спеціалістів і медичні заклади, яким можна довіряти.

На все це потрібен час. Іноді такі пошуки означають ще й додаткові витрати. Наприклад, людина може заплатити за консультацію лікаря, але залишитися незадоволеною послугою й бути змушеною шукати іншого спеціаліста. Або придбати продукти в незнайомому магазині, витратити гроші й зрозуміти, що їхня якість чи смак не відповідають очікуванням. Для місцевих мешканців такі ситуації можуть бути звичайними побутовими незручностями. Але для людини, яка щойно переїхала, вони додаються до десятків інших питань, які доводиться вирішувати одночасно.

Є й соціальна складова. У рідному місті люди зазвичай мають своє коло спілкування: друзів, знайомих, сусідів, колег. Вони знають, до кого можна звернутися по допомогу, кому довірити певну справу чи з ким просто провести час. Після переїзду ці зв’язки часто залишаються на відстані, а нове коло спілкування доводиться формувати поступово. Такі, на перший погляд, дрібниці можуть виснажувати. Людина не просто змінює адресу, вона опиняється в середовищі, де навіть звичні дії потребують додаткових зусиль, рішень і пошуків. Саме тому вартість вимушеного переселення не можна визначити лише за витратами на дорогу та оренду квартири. До неї варто додати час, витрачений на адаптацію, емоційні ресурси, пошук нових соціальних зв’язків і побутові помилки, яких складно уникнути в незнайомому місті.

До теми:

“Я така ж сама, як і ви”: як бахмутянка Вікторія Канаєва після евакуації почала допомагати ВПО в Ірпені

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!