Законопроєкт № 8271 посилює кримінальну відповідальність за військові злочини військовослужбовців. В суспільстві таку ініціативу прийняли вкрай спірно, зокрема негативну думку законопроєкт № 8271 отримав серед військовослужбовців. Розбираємося чому в ЗСУ таку ініціативу вважають злочинною.

Положення законопроєкту № 8271

Законопроєкт № 8271 був підписаний Володимиром Зеленським 25 січня. Згідно із положенням ухваленого документу військовослужбовці будуть нести посилене покарання за військові злочини.У пояснювальній записці до закону депутати вважають, що метою проєкту № 8271 згармонізація діючого законодавства між Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, котрі військовослужбовці можуть допустити під час несення служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Своєю чергою громадськість створила петицію, щоб ветувати вже підписаний закон про дезертирів та скасувати посилення відповідальності військових. У відповідь на це очільник країни зазначив, що закон № 8271 спрямований на покращення військової дисципліни та правопорядку, підвищення бойової готовності військових частин та їхньої спроможності виконувати визначені завдання. Підтримав підписання закону й Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний.

Чимало військових незадоволені таким нововведенням, адже за невиконання наказів командування, дезертирство чи самовільне залишення поля бою — бійця може очікувати ув’язнення аж до 10 років. На додаток, на жаль серед української армії є командири, які віддають накази, що суперечать здоровому глузду бійців. 

Відповідальність для військових: що змінилося?

Військові на полі бою. Фото: Генштаб

У законопроєкті № 8271 військові відповідатимуть перед законом за такі правопорушення:

1. стаття 402 КК України “Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу”;
2. стаття 403 “Невиконання наказу”;
3. стаття 405 “Погроза або насильство щодо начальника”;
4. стаття 407 “Самовільне залишення військової частини або місця служби”;
5. стаття 408 “Дезертирство”;
6. стаття 429 “Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю”.

Згідно із новим законом, у випадку, якщо військовий не виконав наказ, який спричинив тяжкі наслідки, бійцю може загрожувати від 5 до 8 років  арешту, тоді як раніше термін складав від 3 до 7 років. Також оновили суму штрафу за несвоєчасне з’явлення без поважних причин у частину. 

Відтак, якщо військовий не з’являвся понад 10 днів, але не більше як місяць, він отримає штраф – від 1 тис. до 4 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Збільшилися штрафи й за відмову виконувати накази командира, за порушення правил бойового чергування, за необережне знищення або пошкодження військового майна, а також за порушення правил поводження зі зброєю.

Водночас за самовільне залишення військової частини або місця служби  – бійцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. За дезертирство воїн може отримати – від 5 до 12 років тюрми, а за самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю йому загрожує від 5 до 10 років тюрми.

Читайте також: Інтелектуальна війна: як в Україні планують розвивати оборонний комплекс

Військові. Фото: Генштаб

Крім кримінальної відповідальності законопроєкт № 8271З дозволяє певним посадовим особам, зокрема й командирам чи начальникам ВЧ — оглядати військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Військових зможуть оглядати з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Такі огляди уповноважені ВСП зможуть робити навіть вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та інших місцях.

Також військові за розпивання алкогольних чи слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних або психотропних речовин чи їх аналогів отримуватимуть штраф від 100 до 500 мінімумів штрафу. В той самий час, якщо й саме командування застукають за розпиванням з підлеглими штраф ще більший: від 500 до 1 тис. мінімумів. За повторне порушення можливо позбавлення свободи від 10 до 15 діб.

Що думають про законопроєкт № 8271 військові та суспільство?

Журналіст Юрій Бутусов. Фото: Фейсбук

Журналіст Юрій Бутусов вважає, що закон № 8271 віддаляє, а не наближує нашу перемогу. 

“Переважна більшість проблем на війні – це проблеми командування. Солдати не воюють самі по собі. Але замість боєприпасів їм шлють на фронт кримінальну статтю. Закон 8271 міг бути тільки фрагментом системних змін в управлінні, організації, комплектуванні, застосуванні, тактиці, забезпеченні, озброєнні, одним з елементів створення воєнної юстиції. Сам по собі він цінності не має. 

Солдати без закону 8271 цілий рік громили російську кадрову армію. І наші великі жертви стались не через солдатів, а, тому що ті, хто  розробили закон, не купували снаряди та міни, не будували оборону. Це не провина солдат. І це не солдати винуваті, що не вистачає підготовлених командних кадрів, що бійців дуже часто направляють на фронт після кількох днів підготовки”, — пише Бутусов.

За словами журналіста законом 8271 влада підштовхнула суспільство більше розповідати про командирів та вищих керівників, які погано розуміють свої службові обов’язки, та чиї дії не відповідають вимогам часу. Закон 8271 має бути спрямований в першу чергу на тих,  хто керує, резюмує Бутусов.

Юрій Гудименко. Фото: Фейсбук

Молодший сержант ЗСУ Юрій Гудименко також заявив, що закон створює багато загроз з декількох причин.

«Закон порушує конституційну норму про рівність усіх громадян перед обличчям правосуддя. Закон забирає у військового право на пом’якшувальні обставини, забирає у військового право на індивідуальність покарання, закон фактично забирає у військового право на захист», – написав він у Facebook.

Військовий Сергій Гнезділов також негативно відреагував на закон про посилення відповідальності для військових.

Військовий Сергій Гнезділов. Фото: Фейсбук

“Я – військовий. І я, як і тисячі українських солдатів, категорично проти нового закону #8271, який робить безмежним повноваження Військової служби правопорядку…Я ніколи, за роки моєї бездоганної (і жодного разу не заохоченої, напевно, не заслужив) служби не відмовився виконувати наказ, жодного разу не залишив самовільно місця своєї служби та не дезертирував. 

Але саме в цьому законі бачу більше совєцьку авторитарну різку, ніж адекватний та справедливий, законодавчо врегульований механізм покарання. Чому в воюючій державі саме солдат залишився в усьому винуватим? Чому в воюючій державі навіть колаборант, не кажучи про корупціонера, може розраховувати на послаблення вироку, але тільки не солдат?”, — пише військовий.

Харківська правозахисна група опублікувала коментар адвоката Віталія Погосяна, який фактично описує дезертирство бійця у класичному розумінні, втім обставини такого рішення зумовлені не бійцем, а командиром: 

“Бувають дуже різні обставини, коли військові залишають частину. У мене є підзахисний, над якими по суті знущався командир батальйону. Одному з хлопців при ньому він почав стріляти по ногах. Коли той вирішив якимось чином припинити ці дії і дістав гранату, комбат припинив стріляти і сказав: “До ранку я вас все одно вб’ю”. І вони залишили військову частину, бо боялися за своє життя.

Це — самовільне залишення частини? У класичному вигляді — так. Але якщо вони вимушені були це зробити, командир батальйону перевищив свої службові повноваження, у його діях є склад злочину, — потрібно розбиратися, на це потрібен час”

Читайте також: «Будемо жити як сучасний Ізраїль», — бахмутянин з позивним «Завуч» про будні війни та думки на фронті

Які переваги бачать у законі № 8271?

Військовий на полі бою. Фото: Генштаб

Серед всіх негативних думок, є й ті, які вважають, що закон № 8271 може мати не тільки шкоду, але й користь для військових.

Військовий Олександр Карпюк в коментарі “Лівий беріг” заявив, що посилення відповідальності потрібне, однак закон варто збалансувати:

 «Я розумію, чому цей законопроєкт подали. І причини важливі. Тому що солдат не зрозуміє командира бригади, якому військкомат передав групу мобіків, частина яких – нормальні, але є немало біосміття, яке бухає, відмовляється виконувати накази і сидить у ППД, займаючи штатку, поки командир заряджає юристів пройти десять кіл пекла, щоб зробити щось з непоодинокими випадками, і вони з часом накопичуються.

Тоді як боєздатна частина бригади воює в некомплекті і за себе, і за них… Їх треба виганяти з армії з відповідними репресіями…Але. Систему характеризує рівність…Тому хотілось би, щоб цей потрібний закон переробили, щоб це не був «каральний інструмент» солдата, а частина загальної військової системи…».

Ветеран війни Михайло Дворянчук написав, що на власні очі бачив десятки прикладів прихильників закону та противників: 

«Наприклад, найстрашніше для мене – самовільне залишення поля бою. Був випадок, коли зрання я приїхав на пусті позиції під Мостищем, і ми втрьох бродили, кликали тих, хто там мав бути. Ми навіть не здогадувалися, що на сусідній вулиці вже була рота російської десантури.

Ще був випадок, коли я спостерігав СЗП (самовільне залишення позицій) після того, як комусь привидівся наступ 10 російських танків. Тоді довелося шукати і виловлювати всю братію, яка розбіглася по тилових селах за 10-15 км від нуля і передавати їх комбригу, який особисто заводив їх назад на позиції. Добре, що ворог – дол.. би. Що було втікачам за це? Нічого…».

Фото: Генштаб

Читайте також: Як підготуватися до армії: військовий вишкіл та керування БПЛА

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Держава надає військовослужбовцям грошову компенсацію у разі переїзду до іншого населеного пункту через зміну місця служби. Виплата складається з підйомної допомоги та добових на час перебування в дорозі для військового і членів його родини.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Підйомна допомога при переїзді

За даними Міноборони, право на фінансову допомогу мають громадяни, які проходять військову службу за контрактом, перебувають на кадровій військовій службі або призвані як особи офіцерського складу.

Мобілізовані особи та військовослужбовці базової служби не мають права на отримання підйомних виплат.

Підстави для нарахування грошової компенсації

Виплати призначають при переїзді до іншого населеного пункту за кількох обставин. До них належать призначення на нову військову посаду, передислокація військової частини чи підрозділу, а також переведення з пункту постійної дислокації до відокремленого підрозділу або між підрозділами у різних містах.

Гроші нараховують у разі зарахування до військового навчального закладу на термін від шести місяців, якщо за військовослужбовцем не зберігається попередня посада. Також компенсація передбачена при поверненні з відрядження до державних органів, підприємств чи закладів освіти, після служби або навчання за кордоном, та при переході з інших військових формувань до Збройних Сил України з призначенням на посаду в іншому місті.

У яких випадках гроші не виплачують

Фінансова допомога не передбачена при направленні на навчання терміном до шести місяців або якщо за військовим зберігається його посада. Гроші не виплачують після закінчення навчального закладу у разі призначення на посаду в тому ж населеному пункті, де відбувалося навчання, за умови, що родина вже переїжджала туди під час освітнього процесу.

Розмір виплат для військового та родини

Сума підйомної допомоги на самого військовослужбовця становить одне місячне грошове забезпечення за новим місцем служби. На кожного члена сім’ї, який переїжджає разом із ним, додатково виплачують 50 відсотків від цієї суми.

Також держава компенсує добові за кожен день у дорозі. Розрахунок базується на проїзних документах: день вибуття та день прибуття рахуються як дві доби. Якщо квитків немає, добові виплачують лише за одну добу переїзду. Протягом одного календарного року компенсацію можна отримати максимум за два переїзди.

Критерії для членів сім’ї

Виплати нараховують на родичів, які вказані в особовій справі військовослужбовця на момент приїзду. До переліку входять чоловік або дружина, незалежно від віку та працездатності, за умови реєстрації шлюбу до дати прибуття на нове місце служби.

Гроші передбачені на дітей військовослужбовця та його партнера, зокрема усиновлених, які є неповнолітніми або мають інвалідність незалежно від віку. Компенсацію також виплачують на непрацездатних батьків або усиновителів подружжя, які досягли пенсійного віку чи мають інвалідність. У випадку, коли обоє з подружжя є військовослужбовцями, підйомну допомогу виплачують кожному окремо за новим місцем служби. Кошти на інших членів сім’ї розраховують із грошового забезпечення одного з них за їхнім вибором.

Процедура оформлення та терміни

Для отримання коштів військовослужбовець має написати рапорт на ім’я командира після прибуття до нової частини. Датою виникнення права на виплату є день прийняття посади, дата зарахування на навчання або оголошена наказом дата прибуття частини до нового місця дислокації.

На основі рапорту командир видає наказ із зазначенням суми виплати. У разі необхідності він може створити комісію для перевірки факту переїзду родини. Виплату здійснює нова військова частина. Звернутися за підйомною допомогою дозволяється протягом трьох років з моменту виникнення такого права.

Читайте також:

Як відновити втрачене або пошкоджене посвідчення УБД: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За останні повні чотири роки Донеччина скоротила понад 80% посівних площ. До повномасштабного вторгнення Донеччина залишалася одним із важливих сільськогосподарських регіонів сходу України. Попри потужну промисловість, область щороку засівала сотні тисяч гектарів зернових і технічних культур. Основу агровиробництва становили пшениця, ячмінь, кукурудза та соняшник. Частина господарств також вирощувала овочі, картоплю, плодові культури та ріпак.

Після лютого 2022 року ситуація кардинально змінилася. Частина сільськогосподарських земель опинилася під російською окупацією, ще частина — у зоні активних бойових дій або була замінована. Фермери втратили доступ до полів, техніки, складів та логістики. Як наслідок, аграрний сектор області пережив одне з найбільших скорочень за всю історію незалежної України.

Редакція Бахмут IN.UA отримала у розпорядження дані Головного управління статистики у Донецькій області за 2021–2025 роки та простежила, як за цей час змінилися посівні площі, виробництво та врожайність основних культур. Усі наведені показники стосуються територій, які залишалися під контролем України, без урахування тимчасово окупованих територій та районів активних бойових дій.

Донеччина до повномасштабної війни: понад пів мільйона гектарів зернових

Останнім відносно мирним для аграрного сектору роком став 2021-й. Попри те, що частина Донеччини вже перебувала під окупацією з 2014 року, сільське господарство області залишалося одним із ключових секторів економіки.

У 2021 році господарства всіх категорій засіяли:

Як бачимо, фактично майже 600 тисяч гектарів лише зернових культур свідчили про масштаб аграрного виробництва регіону. Найбільшу площу займала пшениця, це понад 380 тисяч гектарів. Соняшник також залишався однією з головних культур області.

Перший удар: вже за рік область втратила понад половину посівів

Перший рік повномасштабної війни став переломним.

Уже у 2022 році площа посівів зернових та зернобобових скоротилася з 597,1 тис. га до 238,5 тис. га. Це означає, що лише за один рік Донеччина втратила майже 359 тисяч гектарів посівів або близько 60% довоєнних площ.

Подібна ситуація спостерігалася майже за всіма основними культурами.

Культура	2021	2022	Зміна
Пшениця	381,7	183,1	−52%
Ячмінь	116,6	29,6	−75%
Кукурудза	56,0	17,2	−69%
Соняшник	358,4	116,3	−68%
Картопля	35,3	15,4	−56%
Овочі	16,1	6,9	−57%
Плодові культури	7,5	3,5	−53%

Фактично за один сезон аграрії втратили більше половини площ практично всіх культур. Причина полягала не лише в окупації частини території. Значні площі опинилися безпосередньо на лінії фронту, були заміновані або стали непридатними для ведення сільського господарства через постійні бойові дії. Крім цього, частина фермерів не мала можливості провести весняну посівну через небезпеку для працівників та відсутність доступу до техніки.

Після різкого падіння почалося повільне відновлення, але ненадовго

У 2023 році з’явилися перші ознаки часткового відновлення окремих культур. Наприклад, площі під ячменем збільшилися з 29,6 до 36,7 тис. га, кукурудзи — з 17,2 до 19,3 тис. га, а соняшнику — зі 116,3 до 120,1 тис. га. Водночас площі під пшеницею продовжили скорочуватися — до 74,7 тис. га.

У 2024 році аграрії змогли дещо збільшити загальні посіви зернових — до 165,8 тис. га, а площі під пшеницею зросли майже до 100 тис. га. Однак це відновлення виявилося нетривалим. Уже у 2025 році посівні площі зернових знову різко скоротилися — до 106 тис. га. Це найнижчий показник за весь період спостереження.

Якщо порівнювати із довоєнним 2021 роком, то за чотири роки Донеччина втратила майже 491 тисячу гектарів зернових посівів. Це означає, що область засіває лише близько 18% тих площ, які використовувалися до початку повномасштабної війни.

Пшениця: Донеччина втратила майже 87% посівів головної зернової культури

Саме пшениця традиційно була основною зерновою культурою Донеччини. У 2021 році під неї відвели 381,7 тис. гектарів, тобто понад 60% усіх зернових площ області. Проте вже після початку повномасштабного вторгнення ситуація почала стрімко погіршуватися, простежити це можна у таблиці нижче:

Тож, бачимо, що за чотири роки площі під пшеницею скоротилися майже у вісім разів. У порівнянні з довоєнним роком аграрії засіяли на 331,8 тисячі гектарів менше, тобто залишилося лише 13% від площ, які оброблялися до великої війни. Це означає, що сьогодні Донеччина втратила майже всю свою довоєнну базу вирощування головної продовольчої культури.

Ячмінь став культурою, яка відновлювалася найкраще

На відміну від пшениці, ситуація з ячменем виглядає дещо інакше. Після різкого падіння у 2022 році площі під цією культурою почали поступово відновлюватися.

Попри те, що область втратила понад 72% площ під ячменем, саме ця культура стала однією з небагатьох, де після першого воєнного року не відбулося подальшого обвалу. У 2025 році площі залишалися приблизно на одному рівні із двома попередніми роками — понад 30 тисяч гектарів.

Кукурудза також втратила більшу частину площ

Кукурудза ще до війни займала значно меншу частку посівів, ніж пшениця чи соняшник. Однак вона також зазнала суттєвих втрат.

У порівнянні з 2021 роком площі під кукурудзою скоротилися майже на 68%. Після першого року війни спостерігалося незначне збільшення посівів, однак повернутися хоча б до половини довоєнних площ області так і не вдалося.

Соняшник: одна з головних технічних культур області також різко скоротилася

До початку великої війни Донеччина була одним із регіонів, де соняшник займав значні площі. У 2021 році його вирощували на 358,4 тисячі гектарів. Це була друга за масштабами культура після зернових.

Після 2022 року ситуація змінилася кардинально.

За чотири роки площі під соняшником скоротилися майже на 277 тисяч гектарів, або приблизно на 77%. Показово, що якщо у 2023 році аграрії ще змогли трохи збільшити площі порівняно з першим роком великої війни, то вже у 2024–2025 роках знову почалося скорочення (ред. тут варто зазначити, що у 2024 році росіяни окупували 80 населених пунктів Донеччини, а у 2025 – 100). Фактично у 2025 році в області залишилася лише кожна четверта довоєнна площа під соняшником.

Найбільше скоротилися саме зернові культури

Якщо порівняти всі основні культури, можна побачити одну закономірність. Саме зернові культури, які займали найбільші площі до війни, втратили найбільше.

Культура	2021	2025	Скорочення
Зернові	597,1	106,0	-82%
Пшениця	381,7	49,9	-87%
Ячмінь	116,6	32,6	-72%
Кукурудза	56,0	18,2	-68%
Соняшник	358,4	81,4	-77%

Ці цифри показують, що війна змінила не лише обсяги виробництва, а й саму структуру аграрного сектору Донеччини. Якщо до 2022 року область була одним із найбільших виробників зерна на сході України, то сьогодні більшість земель, які використовувалися для вирощування зернових і технічних культур, більше не обробляються.

Менше полів — менше врожаю: як скоротилося виробництво сільгоспкультур

Скорочення посівних площ неминуче позначилося і на обсягах урожаю. Якщо у перші роки великої війни частина господарств ще намагалася працювати на доступних територіях, то з кожним роком загальний валовий збір основних культур зменшувався. Найпомітніше це видно на прикладі зернових.

У 2024 році господарства всіх категорій зібрали 3,53 млн центнерів зернових та зернобобових культур. Уже наступного року цей показник скоротився до 2,07 млн центнерів, або майже на 41,4%.

Схожа ситуація і з іншими культурами.

Культура	Валовий збір 2024, тис. ц	Валовий збір 2025, тис. ц	Зміна
Зернові та зернобобові	3532,1	2068,6	-41,4%
Пшениця	2392,0	991,9	-58,5%
Ячмінь	680,3	825,9	+21,4%
Кукурудза	380,0	205,3	-46,0%
Соняшник	1711,7	967,9	-43,5%
Картопля	1162,8	937,3	-19,4%
Овочі відкритого ґрунту	958,7	830,9	-13,3%

Найбільше впало виробництво пшениці. Якщо у 2024 році аграрії зібрали майже 2,4 млн центнерів, то вже через рік — менше 1 млн центнерів. Водночас є й виняток. Попри скорочення площ, ячменю у 2025 році зібрали навіть більше, ніж роком раніше. Це стало можливим завдяки суттєвому зростанню врожайності.

Чому врожайність окремих культур зростає, хоча полів стає менше

На перший погляд статистика може здатися суперечливою. З одного боку, Донеччина продовжує втрачати посівні площі. З іншого, окремі культури демонструють навіть кращу врожайність, ніж роком раніше. Наприклад, середня врожайність зернових та зернобобових у 2025 році становила 23,6 центнера з гектара, тоді як у 2024 році — 22,1 центнера.

Ще більш показовою є ситуація з окремими культурами.

Культура	Урожайність 2024 (ц/га)	Урожайність 2025 (ц/га)
Пшениця	24,9	27,3
Ячмінь	18,5	26,8
Кукурудза	19,6	12,8
Соняшник	16,6	14,3
Картопля	109,9	106,2
Овочі	161,1	160,8

Найбільший приріст продемонстрував саме ячмінь. Його врожайність за рік зросла майже на 45% — із 18,5 до 26,8 центнера з гектара. Водночас урожайність кукурудзи, навпаки, різко впала, майже на третину. Такі зміни не означають, що аграрний сектор області відновлюється. Однією з причин може бути те, що статистика після 2022 року охоплює лише території, де ведеться сільське господарство. Водночас самі статистичні дані не дають змоги визначити причини зміни врожайності. Саме тому середня врожайність окремих культур може навіть зростати, хоча загальна площа посівів і валовий збір продовжують скорочуватися.

Не лише зерно: скорочуються овочі, картопля та сади

Війна зачепила не тільки великі агропідприємства. Меншими стали й площі під культурами, які традиційно вирощували господарства населення. За чотири роки площі під картоплею скоротилися із 35,3 тис. гектарів до 8,8 тис. гектарів. Це майже 75% втрат.

Посіви овочів відкритого ґрунту за цей самий період зменшилися з 16,1 до 5,1 тис. гектарів, або майже на 68%. Не оминули зміни й багаторічні насадження. Площі плодових та ягідних культур скоротилися з 7,5 до 1,9 тис. гектарів, тобто приблизно на 75%. Це свідчить, що війна змінила не лише структуру промислового землеробства, а й значною мірою вплинула на дрібне сільське господарство, яке забезпечувало продукцією місцеві громади.

Як війна змінила аграрну карту Донеччини: головні цифри

За чотири роки повномасштабної війни аграрний сектор Донеччини зазнав кардинальних змін. Якщо у 2021 році область залишалася одним із важливих сільськогосподарських регіонів сходу України, то у 2025 році значна частина земель уже не обробляється через окупацію та бойові дії.

Найбільше скоротилися площі під зерновими культурами. Загалом вони зменшилися із 597,1 тис. гектарів до 106 тис. гектарів, тобто майже на 82%. Площі під пшеницею скоротилися майже на 87%, під соняшником — приблизно на 77%, під картоплею — на 75%, під овочами відкритого ґрунту — майже на 68%.

Не менш показовою є динаміка виробництва. Упродовж лише одного року — між 2024 та 2025 роками, валовий збір зернових і зернобобових культур скоротився більш ніж на 1,4 млн центнерів, а виробництво соняшнику, це майже на 744 тис. центнерів.

Як змінився агросектор Донеччини за роки великої війни

Показник	2021	2025	Зміна
Зернові та зернобобові	597,1 тис. га	106,0 тис. га	–82,2%
Пшениця	381,7 тис. га	49,9 тис. га	–86,9%
Соняшник	358,4 тис. га	81,4 тис. га	–77,3%
Картопля	35,3 тис. га	8,8 тис. га	–75,1%
Овочі відкритого ґрунту	16,1 тис. га	5,1 тис. га	–68,3%
Плодові та ягідні культури	7,5 тис. га	1,9 тис. га	–74,7%

Статистика також демонструє, що навіть за умов війни сільське господарство на Донеччині не зникло повністю. У регіоні й надалі засівають зернові культури, соняшник, картоплю та овочі. Для окремих культур у 2025 році навіть зафіксовано підвищення врожайності порівняно з попереднім роком. Однак це не свідчить про відновлення аграрного сектору. Швидше, йдеться про концентрацію виробництва на відносно безпечних та більш продуктивних землях, тоді як значна частина орних площ залишається недоступною через окупацію, мінування або близькість до лінії фронту.

Фактично за роки повномасштабної війни Донеччина перейшла від масштабного сільськогосподарського виробництва до роботи на тих територіях, де це ще дозволяє безпекова ситуація. І хоча окремі господарства продовжують працювати, статистика показує: область втратила більшу частину свого аграрного потенціалу. Так, станом на 2025 рік область засіває лише близько шостої частини тих площ, які оброблялися до повномасштабної війни. Це означає не лише скорочення виробництва продовольства, а й втрату одного з ключових секторів економіки регіону.

*Важливо: починаючи з 2022 року Держстат оприлюднює показники без урахування тимчасово окупованих територій та частини територій, де ведуться або велися бойові дії. Через це пряме порівняння з 2021 роком демонструє не лише наслідки війни для аграрного сектору, а й зміну території, з якої збирається статистика.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

До теми:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!