Законопроєкт № 8271 посилює кримінальну відповідальність за військові злочини військовослужбовців. В суспільстві таку ініціативу прийняли вкрай спірно, зокрема негативну думку законопроєкт № 8271 отримав серед військовослужбовців. Розбираємося чому в ЗСУ таку ініціативу вважають злочинною.

Положення законопроєкту № 8271

Законопроєкт № 8271 був підписаний Володимиром Зеленським 25 січня. Згідно із положенням ухваленого документу військовослужбовці будуть нести посилене покарання за військові злочини.У пояснювальній записці до закону депутати вважають, що метою проєкту № 8271 згармонізація діючого законодавства між Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, котрі військовослужбовці можуть допустити під час несення служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Своєю чергою громадськість створила петицію, щоб ветувати вже підписаний закон про дезертирів та скасувати посилення відповідальності військових. У відповідь на це очільник країни зазначив, що закон № 8271 спрямований на покращення військової дисципліни та правопорядку, підвищення бойової готовності військових частин та їхньої спроможності виконувати визначені завдання. Підтримав підписання закону й Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний.

Чимало військових незадоволені таким нововведенням, адже за невиконання наказів командування, дезертирство чи самовільне залишення поля бою — бійця може очікувати ув’язнення аж до 10 років. На додаток, на жаль серед української армії є командири, які віддають накази, що суперечать здоровому глузду бійців. 

Відповідальність для військових: що змінилося?

Військові на полі бою. Фото: Генштаб

У законопроєкті № 8271 військові відповідатимуть перед законом за такі правопорушення:

1. стаття 402 КК України “Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу”;
2. стаття 403 “Невиконання наказу”;
3. стаття 405 “Погроза або насильство щодо начальника”;
4. стаття 407 “Самовільне залишення військової частини або місця служби”;
5. стаття 408 “Дезертирство”;
6. стаття 429 “Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю”.

Згідно із новим законом, у випадку, якщо військовий не виконав наказ, який спричинив тяжкі наслідки, бійцю може загрожувати від 5 до 8 років  арешту, тоді як раніше термін складав від 3 до 7 років. Також оновили суму штрафу за несвоєчасне з’явлення без поважних причин у частину. 

Відтак, якщо військовий не з’являвся понад 10 днів, але не більше як місяць, він отримає штраф – від 1 тис. до 4 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Збільшилися штрафи й за відмову виконувати накази командира, за порушення правил бойового чергування, за необережне знищення або пошкодження військового майна, а також за порушення правил поводження зі зброєю.

Водночас за самовільне залишення військової частини або місця служби  – бійцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. За дезертирство воїн може отримати – від 5 до 12 років тюрми, а за самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю йому загрожує від 5 до 10 років тюрми.

Читайте також: Інтелектуальна війна: як в Україні планують розвивати оборонний комплекс

Військові. Фото: Генштаб

Крім кримінальної відповідальності законопроєкт № 8271З дозволяє певним посадовим особам, зокрема й командирам чи начальникам ВЧ — оглядати військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Військових зможуть оглядати з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Такі огляди уповноважені ВСП зможуть робити навіть вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та інших місцях.

Також військові за розпивання алкогольних чи слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних або психотропних речовин чи їх аналогів отримуватимуть штраф від 100 до 500 мінімумів штрафу. В той самий час, якщо й саме командування застукають за розпиванням з підлеглими штраф ще більший: від 500 до 1 тис. мінімумів. За повторне порушення можливо позбавлення свободи від 10 до 15 діб.

Що думають про законопроєкт № 8271 військові та суспільство?

Журналіст Юрій Бутусов. Фото: Фейсбук

Журналіст Юрій Бутусов вважає, що закон № 8271 віддаляє, а не наближує нашу перемогу. 

“Переважна більшість проблем на війні – це проблеми командування. Солдати не воюють самі по собі. Але замість боєприпасів їм шлють на фронт кримінальну статтю. Закон 8271 міг бути тільки фрагментом системних змін в управлінні, організації, комплектуванні, застосуванні, тактиці, забезпеченні, озброєнні, одним з елементів створення воєнної юстиції. Сам по собі він цінності не має. 

Солдати без закону 8271 цілий рік громили російську кадрову армію. І наші великі жертви стались не через солдатів, а, тому що ті, хто  розробили закон, не купували снаряди та міни, не будували оборону. Це не провина солдат. І це не солдати винуваті, що не вистачає підготовлених командних кадрів, що бійців дуже часто направляють на фронт після кількох днів підготовки”, — пише Бутусов.

За словами журналіста законом 8271 влада підштовхнула суспільство більше розповідати про командирів та вищих керівників, які погано розуміють свої службові обов’язки, та чиї дії не відповідають вимогам часу. Закон 8271 має бути спрямований в першу чергу на тих,  хто керує, резюмує Бутусов.

Юрій Гудименко. Фото: Фейсбук

Молодший сержант ЗСУ Юрій Гудименко також заявив, що закон створює багато загроз з декількох причин.

«Закон порушує конституційну норму про рівність усіх громадян перед обличчям правосуддя. Закон забирає у військового право на пом’якшувальні обставини, забирає у військового право на індивідуальність покарання, закон фактично забирає у військового право на захист», – написав він у Facebook.

Військовий Сергій Гнезділов також негативно відреагував на закон про посилення відповідальності для військових.

Військовий Сергій Гнезділов. Фото: Фейсбук

“Я – військовий. І я, як і тисячі українських солдатів, категорично проти нового закону #8271, який робить безмежним повноваження Військової служби правопорядку…Я ніколи, за роки моєї бездоганної (і жодного разу не заохоченої, напевно, не заслужив) служби не відмовився виконувати наказ, жодного разу не залишив самовільно місця своєї служби та не дезертирував. 

Але саме в цьому законі бачу більше совєцьку авторитарну різку, ніж адекватний та справедливий, законодавчо врегульований механізм покарання. Чому в воюючій державі саме солдат залишився в усьому винуватим? Чому в воюючій державі навіть колаборант, не кажучи про корупціонера, може розраховувати на послаблення вироку, але тільки не солдат?”, — пише військовий.

Харківська правозахисна група опублікувала коментар адвоката Віталія Погосяна, який фактично описує дезертирство бійця у класичному розумінні, втім обставини такого рішення зумовлені не бійцем, а командиром: 

“Бувають дуже різні обставини, коли військові залишають частину. У мене є підзахисний, над якими по суті знущався командир батальйону. Одному з хлопців при ньому він почав стріляти по ногах. Коли той вирішив якимось чином припинити ці дії і дістав гранату, комбат припинив стріляти і сказав: “До ранку я вас все одно вб’ю”. І вони залишили військову частину, бо боялися за своє життя.

Це — самовільне залишення частини? У класичному вигляді — так. Але якщо вони вимушені були це зробити, командир батальйону перевищив свої службові повноваження, у його діях є склад злочину, — потрібно розбиратися, на це потрібен час”

Читайте також: «Будемо жити як сучасний Ізраїль», — бахмутянин з позивним «Завуч» про будні війни та думки на фронті

Які переваги бачать у законі № 8271?

Військовий на полі бою. Фото: Генштаб

Серед всіх негативних думок, є й ті, які вважають, що закон № 8271 може мати не тільки шкоду, але й користь для військових.

Військовий Олександр Карпюк в коментарі “Лівий беріг” заявив, що посилення відповідальності потрібне, однак закон варто збалансувати:

 «Я розумію, чому цей законопроєкт подали. І причини важливі. Тому що солдат не зрозуміє командира бригади, якому військкомат передав групу мобіків, частина яких – нормальні, але є немало біосміття, яке бухає, відмовляється виконувати накази і сидить у ППД, займаючи штатку, поки командир заряджає юристів пройти десять кіл пекла, щоб зробити щось з непоодинокими випадками, і вони з часом накопичуються.

Тоді як боєздатна частина бригади воює в некомплекті і за себе, і за них… Їх треба виганяти з армії з відповідними репресіями…Але. Систему характеризує рівність…Тому хотілось би, щоб цей потрібний закон переробили, щоб це не був «каральний інструмент» солдата, а частина загальної військової системи…».

Ветеран війни Михайло Дворянчук написав, що на власні очі бачив десятки прикладів прихильників закону та противників: 

«Наприклад, найстрашніше для мене – самовільне залишення поля бою. Був випадок, коли зрання я приїхав на пусті позиції під Мостищем, і ми втрьох бродили, кликали тих, хто там мав бути. Ми навіть не здогадувалися, що на сусідній вулиці вже була рота російської десантури.

Ще був випадок, коли я спостерігав СЗП (самовільне залишення позицій) після того, як комусь привидівся наступ 10 російських танків. Тоді довелося шукати і виловлювати всю братію, яка розбіглася по тилових селах за 10-15 км від нуля і передавати їх комбригу, який особисто заводив їх назад на позиції. Добре, що ворог – дол.. би. Що було втікачам за це? Нічого…».

Фото: Генштаб

Читайте також: Як підготуватися до армії: військовий вишкіл та керування БПЛА

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!