Московський патріархат вперто намагався підпорядкувати під себе українську церкву. Однак, повномасштабна війна змусила трансформуватися чимало релігійних громад в Україні. Десятки парафій перейшли від московського патріархату до ПЦУ. Чи готовий Бахмут до такого рішення?

Редакція «Бахмут. IN.UA» вирішила дізнатися думки бахмутян щодо того, чи є місце російській церкві в українському Бахмуті?

Олег Романенко — бахмутянин, наголошує, що в Бахмуті не було монополії на духовне життя

З паном Олегом розмову починаємо з питання про вплив церков, які підпорядковувалися московському патріархату, на громаду Бахмута. 

Олег Романенко. Фото: особистий архів героя

«Я не є парафіянином церков УПЦ (МП) в Бахмуті, тому я буду дуже обережно відповідати на ваші питання, щоби не образити почуття віруючих УПЦ (МП) серед яких багато бахмутян і серед яких є чимало істинно воцерковлених людей. Я не маю на увазі «захожан», які є в будь-якій церкві, що відвідують богослужіння лише на Різдво та Пасху і стають кумами під горілку після хрестин немовлят. А саме віруючих. Давайте визначимось одразу – монополії на духовне життя бахмутян УПЦ (МП) ніколи не існувало, в Бахмуті», — каже пан Олег.

Бахмутянин зауважує, що в Бахмуті функціонували  дуже потужні релігійні громади. Мова йде про євангельських християн-баптистів, Свідків Ієгови, громади мусульман, ПЦУ та римо-католиків. Попри те, домінуючою церквою була УПЦ (МП).

«Щодо впливу на проросійські погляди бахмутян, він на мою думку був саме безпосередній. Але вплив цей був не прямий, агресивно-пропагандиський, а опосередкований, лагідний. Що саме я маю на увазі? Літургія у всіх церквах УПЦ (МП) Бахмута Миколаївській, Всіхсвятській, Свято-Георгіївській, дерев’яній Іоанна Златоустого, Свято-Благовіщенській правилась церковно – слов’янською, а проповідь проголошувалась російською», — розмірковує пан Олег.

Бахмутянин наводить наступні  приклади. Відтак, в проповідях і на іконах побутували російські святі:

Святі мученики Царська сім’я Миколи II. Фото: з відкритих джерел

• Олександр Невський;
• Сергій Радонежський;
• Іоанн Кронштадтський;
• Оптинські старці;
• благовірний князь Дмитро Донськой;
• Серафім Саровський;
• Тихон Задонський;
• Іов Московський;
• святі мученики Царська сім’я Миколи II.

«Молись на вибір кожному, не схибиш, все одно московитські святі. Все це безумовно відкладається на підсвідомість. Паломницькі подорожі до Матронушки Московської або Ксенії Петербуржської, Дівєєвський монастир, всі дороги ведуть до «росії-матушки», яка має начебто особливу духовність, шлях «святої Русі». І створюється уявлення про єдиний духовний простір по обидва боки кордону, про «розділених» духовних братів — православних», — каже бахмутянин.

Історичний чинник, який впливав на релігійну громаду Бахмута

Казанська Ікона Божої Матері. Фото: з відкритих джерел

Пан Олег зараз в евакуації на Львівщині, бахмутянин часто відвідує місцеві храми,  у розмові чоловік розповідає про релігійний чинник, який мав вплив на громадське життя в Бахмуті:

«Цей релігійний чинник, зокрема православний, вже став колись у 17 столітті для козаків фатальним, коли на противагу пропонованого м’якому васалітету мусульманської Туреччини чи протестантської Швеції козацькі маси в 1654 році воліли перед козацькою старшиною в Переяславі піти «под високую руку царя православного», одновірця. Так і опинились в «братских обьятиях». В церковній лавці будь-якої бахмутській церкви УПЦ (МП) все на російській мові, завжди безліч акафістів чи житій російських святих чи угодників – очі розбігаються. І батюшка тобі порадить помолитися саме Казанській іконі Божої Матері, яка дуже швидко допомагає».

Як бахмутських священників змушували їздити до окупованих територій?

Російський військовий в окупованій Горлівці. Фото: Reuters

За словами пана Олега, Бахмутський благочинний округ належить до Горлівсько-Словянської єпархії, яка об’єднує парафії і монастирі на території північних районів Донецької області і Бахмуті, в тому числі тимчасово окупованих районів. 

Мова йде, зокрема, про кафедральне місто Горлівка — це резиденція правлячого єпископа Митрофана, члена Міжсоборної присутності Російської Православної Церкви. Митрофан фактично постійно перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Горлівка керував єпархією і священством, і бахмутськими священиками зокрема, каже пан Олег.

Читайте також: Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання? (Оновлено)

Митрополит Митрофан. Фото: з відкритих джерел

Крім того, в Бахмутському слідчому ізоляторі діє храм на честь ікони Божої Матері «Суручниця грішних», саме туди почергово їздили правити службу священники з окупованої території. Сам єпископ призначав наради в єпархії, тобто окупованій Горлівці і бахмутські священники вимушені були їздити через блокпости на окуповану територію.

«Як вони себе при цьому почували? На мою думку це робилось навмисно. Щоб показати – і там і тут однакові віруючи, православні. Нічого страшного за блокпостом (читай за порєбріком) не відбувається. Митрополит Митрофан впевнений, що УПЦ МП не ділить віруючих на своїх і чужих. Вважає своєю паствою людей по обидві сторони конфлікту. І не проводить межу між сепаратистами – «ополченцями» та українськими військовими», — наголошує бахмутянин.

УПЦ (МП) дуже консервативна за своєю суттю, влада правлячого архієрея над парафіяльним священником безмежна. За будь-яку мізерну провину, не кажучи вже про дії чи висловлювання проти волі, чи позиції єпископа – заборона в служінні позбавлення парафії. А для священника це кінець всьому, оскільки він фактично позбавлений права на професію. Багато хто з них окрім духовної семінарії будь-якої світської освіти немає.

Але має матушку і четверо дітей. Тому якщо єпископ промосковських поглядів, від парафіяльного священника важко очікувати відкритих проукраїнських поглядів або обговорення з паствою про зміну юрисдикції. А як налаштований священник – так налаштована і громада, бо авторитет священник вагомий і проти нього ніхто не піде, пояснює пан Олег.

Олександр Дяченко — фотохудожник, запевняє, що російської пропаганди в церкві Бахмута не було

Свято-Миколаївська церква. Фото: з відкритих джерел

Олександр Дяченко мешканець Бахмута, чоловіка впізнають за його талановитими фоторепортажами. Пан Олександр був прихожанином Свято-Миколаївської церкви, який підпорядковувався московському патріархату. Однак, каже бахмутянин жодної російської пропаганди у церкві не було. Натомість чоловік отримав тут велику підтримку після втрати дружини. 

«В цьому храмі я був хрещений, ще коли був немовлям. Тут я провів свою дружину в останню путь, це було ще до повномасштабної війни. В цьому храмі у мене сформувалася родина церковна, яка мене прийняла й мені допомогла триматися душевно. За московський патріархат там хіба що московська мова нагадувала. Потрібно розуміти, що люди різні, як й в суспільстві, так й в церкві. Зустрічалися москвофіли, так само як й в соціумі. Ніякої московської громади там ніколи не було й не звучало», — каже бахмутянин.

Чоловік позитивно відгукується стосовно протоієрея церкви, каже, що для багатьох бахмутян, які відвідували Свято-Миколаївську церкву — це була рідна людина. Співрозмовник наголошує, що силами протоієрея в Бахмуті побудували Недільну школу (ред. зараз вона згоріла) де діти мали змогу навчатися. 

Читайте також: Бахмут чи Артемівськ: як правильно називати місто-фортецю

Вихід українських церков з під московського патріархату чоловік підтримує. Таке рішення для Свято-Миколаївської церкви бахмутян обговорював й з настоятелем ще до війни, але громада, як й багато інших, не обдумала це спільно. 

Фотохудожник Олександр Дяченко наголошує, що церква має переходити під українське підпорядкування, але у конкретному випадку зі Свято-Миколаївським храмом — віряни віддані своєму настоятелю, тож перехід має бути зроблений так, щоб голова храму продовжив очолювати його.

Анжеліка Бороздіна — бахмутянка, говорить, що вплив московського патріархату був помітний

Анжеліка Бороздіна. Фото: Фейсбук

Бахмутянка Анжеліка Бороздіна відвідувала один із храмів в Бахмуті, який підпорядковувався московському патріархату. Пані Анжеліка згадує, що в церкві священник не згадував, хто конкретно напав на Україну в 2014 році, а замість виборів президента просив, щоб віряни прийшли привітати його з Днем народження. Після цих подій пані Анжеліна почала відвідувати храм ПЦУ, різницю бахмутянка відчула одразу. 

«Там ніхто не звертає увагу, в якому одязі ти прийшов. Ти прийшов до Бога — це головне, а не те, як ти одягнутий в храм», — зазначає героїня.

Зараз пані Анжела в евакуації, героїня оселися в Броварах. Проте, зазначає співрозмовниця навіть тут, є проблеми з московським патріархатом. Відтак, на все містечко є тільки одна церква ПЦУ. Героїня вважає, що до українців важливо доносити інформацію про діяльність храмів. Наприклад, ПЦУ з початку повномасштабного вторгнення допомагає переселенцям, видає гумдопомогу, а от УПЦ МП цього не робить. 

«Люди навіть не знають від кого вони беруть допомогу, вони приходять, отримують якісь речі, ліки чи їжу та йдуть геть. Вони не усвідомлюють, що їм допомагає саме українська церква. Я вважаю, що нам ще потрібна роз’яснювальна робота з населенням», — каже пані Анжеліка.

Чи доцільно заборонити УПЦ МП?

російський диктатор сталін. Фото: Вікіпедія

Кажуть, що історія циклічна, й справді чимало речей у нас повторюються. У СРСР раніше пробували заборонити релігію, але бажаного результату рішення не дало. Бо релігія стала підпільною, а саме суспільство не стало атеїстичним. 

Читайте також: «Храм — це не стіни, а люди»: отець Олексій про життя людей у Свято-Георгіївському храмі

Вже під час Другої світової сталін легалізував РПЦ у 1943 році й зробив з неї маріонетку для своїх цілей. Така лояльна та керована церква стала зручним інструментом. Однак, сьогоднішня РПЦ виконує в росії ту ж саму роль. Згодом російський диктатор насильно приєднав Греко-католицьку церкву до РПЦ у 1946 році, після чого греко-католики також пішли у підпілля. Зараз кількість вірян цієї парафії становить близько 5 мільйонів.

Заборона УПЦ МП може мати не такі наслідки, як їх уявляють в суспільстві, про це застерігав зверхник греко-католиків Святослав Шевчук: 

«Якщо ви хочете увіковічнити Московський патріархат в Україні – забороніть його».

Бахмутянин Олег Романенко вважає, що майбутнього у УПЦ (МП) в Україні немає, але існувати вона буде, адже якась частина віруючих у них все ж залишиться. Крім того, є регіони в яких її вплив залишається дуже суттєвим, наприклад Харківщина, Закарпаття та Донеччина, каже пан Олег. 

Чи може йти мова про відновлення УПЦ(МП) у Бахмуті після окупації?

На думку пана Олега тут все залежить, від волі громади. Якщо вона проголосує за зміну юрисдикції парафії та її перехід до Православної церкви України тоді діяльність релігійної громади УПЦ(МП) буде припинено. Є й інший шлях, як приклад пан Олег наводить ймовірність того, що Верховна Рада прийме закон про повну заборону діяльності УПЦ(МП) в Україні. Втім, як зауважує бахмутянин, поки для цього бракує політичної волі. 

Бахмутянин ділиться власним прикладом, який став для нього рушійною силою, щоб перейти до ПЦУ:

«У День пам’яті та примирення 8 травня 2015 року, у Верховній Раді тривало засідання. Виступав тогочасний президент Петро Порошенко, під час промови він оголосив прізвища 21 громадянина, яким присвоїли звання Героя України, 10 із них – посмертно. Митрополит Онуфрій не підвівся під час зачитування імен Героїв України, зокрема й загиблих в АТО, і демонстративно сидів.  Під час оголошення прізвищ у залі встали всі присутні депутати, запрошені гості у тому числі і священики УПЦ КП, Української Греко-католицької церкви, Римо-католицької церкви, мусульмани, Армянської апостольської церкви і лише митрополит Онуфрій сидів. Я був шокований цим. І я собі сказав – це не моя церква»

Що будуть робити із майном, яке належить УПЦ МП? Пояснення юриста

У такому стані священники московського патріархату залишили Києво-Печерську Лавру. Фото: Олександр Ткаченко

Релігійні організації, каже пан Олег, мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, які надаються їм на договірних засадах. Відтак, будівлі і майно, які є державною власністю передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим – Уряду Республіки Крим.

Існує також Типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Однак, згідно з законом договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Законодавцем також передбачено порядок почергового користування культовими будівлями та майном двома або більше релігійними громадами. Якщо простими словами, це означає, що — культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою. Законом України передбачено лише користування землею, а от самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається. 

Зараз відбувається парад прийняття обласними та міськими радами рішень про припинення права УПЦ (МП) користуватися земельними ділянками, припинення договорів оренди нерухомого майна. Вочевидь для цього склалися всі соціальні і політичні передумови. 

Держава зміцнює національну безпеку у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій під час війни.  Тобто рішення про припинення в Бахмуті релігійним організаціям УПЦ (МП) користуватися земельними ділянками або орендованим у держави майном можуть прийняти лише депутати відповідним рішенням.

Мотлох, залишений представниками МП. Фото: Олександр Ткаченко

Автоматично право користування земельними ділянками до ПЦУ не переходить. Вивозити церковне майно священники УПЦ (МП) можуть лише те, що належить їм особисто і то, лише за умови що вони це можуть довести документально. Тобто мати документи на право власності. Все рухоме майно релігійної організації (ікони, богослужбові книги, церковне начиння, мощі, меблі) за Статутом належить конкретній релігійній громаді і ніяким чином не може належати всій УПЦ (МП) як частині Російської православної церкви на території України, що вважає себе самоврядною. 

В кожному окремому випадку треба читати Статут релігійної громади, яким передбачений порядок розпоряджатися майном громади. Одноосібно священник розпоряджатися майном релігійної громади не має права. Є парафіяльна рада, її голова, скарбник парафії, вони повинні дбати про церковне майно. Але з огляду на авторитарні порядки, які панують всередині УПЦ (МП) відбувається вочевидь навпаки.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Пенсіонери та отримувачі страхових виплат, які перебувають за межами України або проживають на тимчасово окупованих територіях, мають до 31 грудня пройти фізичну ідентифікацію для продовження виплат у 2026 році. Якщо її не пройти, то виплати можуть скасувати до моменту повторного проходження ідентифікації

Детальніше про те, як це зробити — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що буде, якщо не пройти фізичну ідентифікацію

Пенсіонери та отримувачі страхових виплат, які тимчасово перебувають за кордоном або проживають на тимчасово окупованих територіях, зобов’язані пройти фізичну ідентифікацію до 31 грудня. Виконання цієї вимоги за Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 №299 є передумовою для продовження у 2026 році призначених пенсій та страхових виплат.

Якщо не пройти ідентифікацію до 31 грудня 2025 року включно, то виплати можуть скасувати до моменту її повторного проходження.

Як пройти ідентифікацію онлайн

Для зручності пенсіонери можуть підтвердити свою особу дистанційно — у форматі відеоконференції.

Щоб подати заявку, потрібно:

• зареєструватися або увійти в особистий кабінет на сайті Пенсійного фонду;
• обрати розділ “Ідентифікація в режимі відеоконференції” та заповнити електронну форму;
• вказати в коментарі, чи потрібна додаткова допомога (наприклад, сурдопереклад);
• обрати месенджер для відеодзвінка (Google Meet, Skype, Telegram, Viber, WhatsApp, Signal чи Zoom).
• Після подання заявки з пенсіонером зв’яжеться представник ПФУ для призначення дати та часу дзвінка. Вона має бути призначена не раніше ніж через 10 днів і не пізніше ніж через днів після подання заявки.

Процедура ідентифікації триває близько 20 хвилин, під час якої потрібно показати паспорт та відповісти на кілька уточнювальних запитань.

Для прискорення процесу можна прикріпити до заявки електронні копії паспорта, ІПН, трудової книжки чи свідоцтва про народження.

Варіанти проходження ідентифікації офлайн

Ті, хто не може скористатися онлайн-сервісами, мають кілька альтернатив:

• відвідати відділення Ощадбанку або Пенсійного фонду;
• підтвердити особу через особистий кабінет за допомогою електронного підпису “Дія.Підпис”;
• звернутися до дипломатичних чи консульських установ України за кордоном.

Зазначимо, що фізична ідентифікація в Україні діє з 2004 року. До 2014-го вона проходила автоматично — під час відвідування банку чи отримання пенсії від листоноші. Але з початком бойових дій процедура ускладнилася, тож уряд запровадив нові способи, які дозволяють проводити ідентифікацію як в Україні, так і за кордоном.

Як перевірити проходження ідентифікації

Перевірити факт проходження фізичної ідентифікації та дату останньої ідентифікації можна на вебпорталі електронних послуг або у мобільному застосунку Пенсійного фонду України, скориставшись сервісом “Моя ідентифікація“.

Читайте також:

Компенсація автоцивілки: в “Дії” з’явилася нова послуга для ветеранів та ветеранок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд призначив посадовців, які працюватимуть у координаційному центрі з питань управління регіонами, де є прифронтові та окуповані території. Відповідальними за ці території стали представники міністерств та держаних відомств. Загалом призначено 21 посадовця.

Хто буде відповідальний за окуповані території, розповідає Бахмут IN.UA.

Уряд призначив відповідальних за окуповані території

Для забезпечення системної роботи у дев’яти областях, де ведуться або велися бойові дії, а також на тимчасово окупованих територіях, Уряд ініціював роботу Координаційного центру з питань управління цими регіонами. Його очолив віцепремʼєр-міністр з відновлення України, міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба.

Окремо було ухвалено механізм призначення посадовців, відповідальних за політику щодо прифронтових і окупованих територій. Їх обрали в кожному міністерстві та державних відомствах.

Хто став відповідальним за окуповані території від міністерств

За даними Центру прав людини ZMINA, загалом визначено 21 посадовця, відповідальних за політику щодо тимчасово окупованих і прифронтових територій. Це не нові посади, на визначених представників міністерств і відомств поклали додаткові повноваження.

Від Міністерства охорони здоров’я призначили Євгенія Гончара — заступника міністра охорони здоров’я України. У міністерстві працює з 2019 року і донині. За цей час обіймав посади:

• державного експерта Експертної групи з питань розвитку медичних послуг Директорату медичних послуг;
• державного експерта Експертної групи з питань спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги Директорату медичного забезпечення; 
• державного експерта Експертної групи формування політики закупівель медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів Директорату медичних послуг;
• керівника Експертної групи з формування політики у сфері програми медичних гарантій та медичного забезпечення Директорату медичних послуг;
• начальника відділу з формування політики у сфері програми медичних гарантій та медичного забезпечення Департаменту медичних послуг;
• директора Департаменту медичних послуг.

Від Міністерства цифрової трансформації призначили Станіслава Прибитька — заступника міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури. Він працює в Мінцифрі з 2020 року: спочатку як керівник відділу, згодом очолив департамент.

Станіслав Прибитько відповідає за розвиток телеком-інфраструктури, доступу до інтернету і радіочастотного спектра. Його мета — якісний інтернет у кожному населеному пункті та на деокупованих територіях, а також запуск 5G.

Від Державної служби з надзвичайних ситуацій призначили Віталія Миронюка — першого заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. З вересня 1990 року розпочав службу в органах і підрозділах цивільного захисту на посаді курсанта Черкаського пожежно-технічного училища МВС. З липня 1993 року проходив службу в підрозділах цивільного захисту Кіровоградської області, де обіймав посади від інспектора до начальника Головного управління. Має спеціальне звання генерал-майора служби цивільного захисту.

Від Міністерства у справах ветеранів призначили Руслана Приходька — заступника міністра у справах ветеранів. У 2011-2014 роках був на службі в органах внутрішніх справ України, УМВС у Чернігівській області.

У 2021 році розпочав роботу в Міністерстві у справах ветеранів у якості керівника експертної групи з питань членів сімей загиблих, членів сімей Небесної Сотні та постраждалих учасників Революції Гідності. Протягом 2021-2024 років очолював:

• директорат вшанування пам’яті та формування позитивного образу ветерана;
• директорат громадянської ідентичності та ветеранського розвитку;
• директорат соціального захисту;
• Департамент соціальної роботи.

Від Міністерства молоді та спорту призначили Сергія Тимофєєва — заступника міністра молоді та спорту.

У 1990-х роках він мав спортивно-викладацьку кар’єру. Був спортсменом-інструктором збірної команди України з ковзанярського спорту, тренером-викладачем з шорт-треку, інструктором тренажерної зали ЦУТБ “Льодовий стадіон та ТОВ “Акваріум”. У 2007-2017 роках був директором ТОВ “Спортивні технології”.

У 2017-2024 роках працював у Київській ОДА. У 2017-2020 роках очолював Управління фізичної культури і спорту, а у 2020-2024 роках очолював Управління молоді та спорту.

З 2024 року працює в Міністерстві молоді та спорту.

Від Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності призначили Тетяну Кірієнко — заступницю міністра соціальної політики, сім’ї та єдності. З 1997 по 2005 роки проходила службу в органах внутрішніх справ. Протягом 2005-2014 років обіймала керівні посади в Державних податкових інспекціях Києва.

З березня 2018 року працювала на посаді начальника відділу контрольно-аналітичного забезпечення заступника голови Київської МДА. 

У грудні 2020 року стала членом Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.

У грудні 2021 року призначена на посаду виконувачки обов’язків голови Державної податкової служби України.

Від Міністерства внутрішніх справ призначили Олексія Сергєєва — заступника міністра МВС. В органах МВС працює з 2000 року.

З грудня 2012 року по листопад 2015 року був першим заступником начальника Головного штабу МВС України. З листопада 2015 року по липень 2016 року – перший заступник начальника Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України. З липня 2016 року по лютий 2023 року – начальник Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України.

Від Міністерства юстиції призначили Андрія Гайченка — заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби. Трудову діяльність розпочав у 2005 році на посаді головного юрисконсульта, а згодом начальника сектору судової роботи відділу врегулювання спорів, заступника керівника відділу врегулювання спорів, начальника сектору судової роботи юридичного управління Головного офісу АКБ “Укрсоцбанк”.

З 2019 року працює в Міністерстві юстиції.

Від Міністерства розвитку громад та територій призначили Олексія Рябикіна — заступника міністра розвитку громад та територій. У червні 2022 — січні 2023 року був радником патронатної служби апарату Київської ОДА. З березня 2023 року до вересня 2024 року був радником заступника керівника Офісу Президента.

Від Міністерства оборони призначили Миколу Шевцова — заступника міністра оборони. Обіймав штабні та командні посади у бронетанкових військах, займаючись технічним забезпеченням та логістикою. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Від Міністерства культури призначили Анастасію Бондар — заступницю міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. До роботи в міністерстві працювала в Одеській ОДА, де обіймала посаду заступника голови з питань цифрового розвитку.

Протягом більш ніж 15 років працювала в українських та іноземних телеком корпораціях та інвестиційних компаніях. Займалася зовнішньоекономічною діяльністю, підтримкою розвитку бізнесу, маркетингом та операційним управлінням. Авторка низки наукових публікацій на тему цифрової трансформації у державному управлінні.

Від Міністерства закордонних справ призначили Сергія Кислицю — першого заступника міністра закордонних справ України.

З березня 2014 року до лютого 2020 року був заступником міністра закордонних справ України. А з лютого 2020 року до лютого 2025 року — постійним представником України при Організації Об’єднаних Націй.

Від Міністерства фінансів призначили Дмитра Самоненка — заступника міністра фінансів.

У 2005-2007 роках працював на посадах провідного спеціаліста та головного спеціаліста в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту. Впродовж 2007-2014 року обіймав посади головного спеціаліста в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерстві праці та соціальної політики України, а також був заступником начальника управління в секретаріаті Кабінету Міністрів України.

З серпня 2020 року по липень 2025 року працював на посаді державного секретаря Міністерства фінансів.

Від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства призначили Тараса Висоцького — заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства України. До роботи в міністерстві обіймав посади в Черкаській ОДА. З березня 2019 року був першим заступником голови, а у червні-липні 2019 року — виконувачем обов’язків голови Черкаської ОДА.

Від Міністерства енергетики призначили Артема Некрасова — виконувача обов’язків міністра енергетики. Трудову діяльність розпочав в органах внутрішніх справ міста Суми, згодом працював помічником адвоката. Подальша діяльність пов’язана з енергетикою: працював юрисконсультом юридичного відділу ВАТ “Сумиобленерго”, начальником юридичного відділу ДП НВКГ “Зоря-Машпроект”, радником генерального директора ВАТ “Запоріжжяобленерго”.

З 2017 року був на керівних посадах АК “Харківобленерго”. Протягом 2020-2021 років — радник директора ДП “Калуська Теплоелектроцентраль-Нова”, згодом — радник президента ДП НАЕК “Енергоатом”.

Від Міністерства освіти і науки призначили Андрія Вітренка — заступник міністра освіти і науки, чинний депутат Київської міськради. У міністерстві працює з 2020 року, був заступником колишнього міністра Сергія Шкарлета.

Хто став відповідальним за окуповані території від державних відомств

Від Державної інспекції ядерного регулювання призначили Ігоря Бендо — заступника голови, заступника головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України. Працює у Держатомрегулюванні з 2007 року, зокрема в Південно-східній державній інспекції з ядерної та радіаційної безпеки. З 2017 року до призначення заступником Голови Держатомрегулювання обіймав посаду начальника Південно-східної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки на правах самостійного управління, заступника Головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України.

Від Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації призначили Ростилава Замлинського — першого заступника голови Держспецзв’язку. У 2020-2021 роках обіймав посаду першого заступника міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

У 2022-2023 роках був заступником міністра оборони України. На цій посаді він фігурував у скандалі щодо закупівлі їжі для ЗСУ за завищеними цінами.

Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) призначили Руслана Слободяна — члена комісії НКРЕКП. З 1997 по 2021 роки працював на різних посадах у “Хмельницькобленерго”. У 2017-2021 роках був технічним директором компанії.

З 2021 по 2024 роки працював головою Державної інспекції енергетичного нагляду України.

Від Пенсійного фонду призначили Ірину Ковпашко — заступницю Голови правління Пенсійного фонду. Протягом 2010-2017 роках була заступницею директора департаменту, директоркою департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України.

Від Фонду державного майна призначили Андрія Шрамка — заступника голови Фонду. Понад 20 років обіймав керівні посади у Фонді державного майна України. До призначення заступником голови був директором Департаменту оренди та розпорядження державним майном Фонду.

З 2020 року залучений до роботи з питань розпорядження державним майном у складі Департаменту оренди та управління державним майном Фонду.

Читайте також:

• Україна не відмовиться від Донбасу, але готова шукати компромісні рішення: заява Володимира Зеленського
• ВПО з 2026 року зможуть селитися в арештоване та державне майно: Свириденко
• Чим буде займатися Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!