Як циклічна історія не вчить росіян: Чорнобиль та загроза на ЗАЕС

Семаковська Тетяна 18:37, 4 Липня 2023

Російські окупанти порушуючи всі можливі правила і закони здорової логіки цинічно здійснюють ядерний шантаж для того, щоб перетягнути на себе військово-політичну ковдру.

Розбирається у тому, чим може обернутися те, що відбувається наразі і порівняє з минулим досвідом — бахмутський історик Микита Безмен.

Як радянська пропаганда перетворила Чорнобиль у мертву зону 

В радянські часи, за стандартною практикою, всю відповідальність за аварію на ЧАЕС поклали на персонал, але це було не зовсім так. Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) 1993 року оприлюднив звіт, що приділяв увагу серйозним проблемам в будові реактора. 

Дійсно, робітники ЧАЕС припустилися низки професійних помилок під час експериментів з потужністю реактора, але зробили вони їх ненавмисно, через відсутність знань про небезпеки реактора. Основна проблема – це недосконалий реактор, що звісно ж позиціонувався радянською владою як вершина технічного прогресу в ядерних технологіях. Чорнобильський реактор РВПК-1000 мав низку конструктивних вад, які, на думку фахівців МАГАТЕ, стали головною причиною аварії. Простими словами – геніальний радянський реактор неможливо було аварійно зупинити на певних режимах роботи. Це все одно, що автомобіль в якого іноді не працюють гальма.

Через аварію лише серед ліквідаторів, померли десятки тисяч осіб, в Європі засвідчено 10 000 випадків вроджених патологій у новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози й очікується ще 50 тисяч. За даними організації «Союз: Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10 % померло, а 165 000 отримали інвалідність. Внаслідок аварії з сільськогосподарського користування виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створено 30-кілометрову зону відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

Читайте також: Що потрібно робити у разі радіаційної аварії?

До чого слід готуватися

ЗАЕС. Фото: з відкритих джерел

Більшість експертів вважають, що наслідки аварії на ЗАЕС будуть трохи більшими ніж на станції Фокусіма, але меншими ніж Чорнобильські. 

Реактори на ЗАЕС заховані у герметичну оболонку товщиною півтора метра із напруженого залізобетону. Це не надстійка металева оболонка реакторів на станції Фокусіма, але скоріш за все захист витримає напругу вибуху і не допустить сильного радіаційного забруднення навколишнього середовища. 

Микола Штейнберг (колишній головний інженер ЧАЕС) припускає, що розміри зони радіоактивного зараження становитимуть декілька кілометрів біля станції. Найголовнішою проблемою буде викид радіоактивного йоду, його період напіврозпаду вісім діб. Щоб запобігти його накопиченню в організмі людини, рекомендують приймати препарати із звичайним (нерадіоактивним) йодом.

Читайте також: «Ніхто нас не попереджав»: бахмутянка про роботу після аварії на ЧАЕС

Після аварії на Чорнобильській АЕС утворилася 30-и кілометрова зона відчуження. За прогнозами експертів, у разі  аварії на ЗАЕС потрібно буде огороджувати зону приблизно в 20 кілометрів. Містечка Енергодар, Нікополь та прилеглі території стануть другою зоною відчуження в Україні. Отруєна вода потече через Дніпро в Чорне море, а радіоактивна хмара піде за вітром. 

Панікувати не слід, ціна перемоги висока, але Україна буде вільна та незалежна. Зробіть тривожну валізу і проконсультуйтеся з сімейним лікарем щодо вживання йодовмісних препаратів у випадку аварії.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Історичні перемоги українців: як в Київській Русі боролися проти тиранії братовбивці

Семаковська Тетяна 11:00, 15 Червня 2024
Ярослав та Святополк / ілюстрація Маші Вишедської

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час.

У 1015 році помирає славетний князь-хреститель Володимир Великий, а між дітьми Володимира починається братовбивча ворожнеча, яку розпочав старший син Святополк. Святополк підступно вбиває своїх братів Бориса і Гліба, які пізніше стають святими мучениками.

Наступною жертвою став древлянський князь Святослав Володимирович. Народ прозвав князя-братовбивцю Окаянним, тобто такий, як Каїн. Відновити справедливість і покарати брата взявся Ярослав Володимирович, який потім отримав прізвисько “Мудрий” і став одним з найвеличніших правителів Київської Русі-України.

Ярослав зібрав 40 тисячне військо, яке постало проти невідомої кількості дружинників Святополка. Битва сталася у 1016 році, біля міста Любеч, де Ярослав здобув перемогу. Наляканий можливістю отримати справедливе покарання, Святополк тікає до Польщі. Ярослав переможно зайшов у Київ і став правити народом Русі-України. Історія відновлення справедливості та розумного покарання дуже символічна.

Влада у країні має бути чесною і легітимною, бо народ України ніколи не сприйме тиранії та буде боротися до кінця.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Семаковська Тетяна 12:00, 9 Червня 2024
Карта Бахмута / фото з архівів

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби.

Детальніше про родовища солі на Донеччині та міста розповів доктор історичних наук Володимир Маслійчук виданню “Локальна історія”.

Історія Донеччини

Тор (Слов’янськ) і Торські соляні озера були в середині XVII століття яскравою точкою, де сходились найрізноманітніші спільноти, а людські долі піддавали надзвичайним випробуванням. 

До певного часу на Тору не було укріпленого поселення. Людям бракувало питної води, бо вода в річках та криницях була солоною, а тим часом московський уряд прагнув побудувати в околицях Тора фортецю. Мобілізувавши сили, 1663 року містечко спорудили поблизу Маяцького озера (тепер село Маяки, Святогірської громади). Втім історія міста виявилася катастрофічною. Відомо, що вже 1666-го жителі Маяцького потерпали від великого голоду й почали виїжджати. 

Сіль на Тору наприкінці 1660-х – на початку 1670-х не виварювали. В 1677 році на річці Тор, спорудили фортецю “Соляний острожок”, яка швидко наповнилася населенням. Утім цей Тор — як називали місто — теж мав проблеми, подібні до Маяцька: брак продовольства, хвороби, нестабільне населення. Місто збереглося, і вже значно пізніше, 1784-го, його перейменували на Слов’янськ.

Наприкінці XVII століття на цих теренах спробували виварювати сіль із ропи й інших водойм, окрім Торських озер, і навіть намагалися закласти соляні копальні. Тор поступово втратив виняткове значення. Згодом фортецю спалили татари, населення розійшлося. Численні експерименти початку 1700-х доводили, що виварювати сіль на Тору було економічно невигідно. Місцеві озера опріснилися, лісів (для виварювання були потрібні дрова) не вистачало. Натомість терени поряд були “соленішими” і прибутковішими.

Історія Бахмута

Screenshot 531 5ec52
Бахмут / фото з відкритих джерел

Новими теренами для колонізації стали місця на південь від Тора понад річкою Бахмуткою, де відкрили значно багатші поклади соли. 

Донські козаки потребували солі, тому з 1683 року вони наїздами промишляли виварюванням на річці Бахмутці. Ропа тут була кращою, ніж поблизу Тора, але сил опанувати й заселити простір донське козацтво не мало. Під час перерви в сезонних промислах донців у 1700—1701 роках ці території зайняли ізюмські козаки під керівництвом Шидловського. Через рік під проводом підприємливого ізюмського полковника збудували й фортецю Бахмут. 

Бажання централізувати й одержавити економіку призвело до того, що року 1704 цар петро I видав Федорові Шидловському вказівку про перепідпорядкування усіх бахмутських солеварень царській скарбниці. Це спричинило незадоволення у місцевих солеварів і поклало початок великому протистоянню між урядом та донським козацтвом, відомого в історіографії як Булавинське повстання.

В 1708 році за активної участи Федора Шидловського повстання придушили. Варниці передали до казни, претензії донського козацтва на землі понад Дінцем на річках Красній та Жеребець скасували, виселили звідти всі “станиці” — відтак великим простором заволоділи козаки Ізюмського полку.

Соляна монополія Бахмута на цьому просторі була перервана 1757 року зі скасуванням внутрішніх митниць в імперії. З новоприєднаних територій сучасного західного Казахстану почали постачати елтонську сіль, що була дешевшою і її можна було давати худобі. У 1773 році до Харкова почали завозити сиваську кримську сіль.  1782 року казенне солеваріння у Торі й Бахмуті припинили. Спроби відродити заводи, зокрема замінивши дрова на кам’яне вугілля, не вдалися.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

300178559 469891381812627 3738951232484843309 n bd5cf

Історичні перемоги українців: як в Київській Русі боролися проти тиранії братовбивці

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час. У 1015 році помирає славетний князь-хреститель Володимир […]

Screenshot 530 5b8ec

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби. […]

Дім молитви Євангельських християн-баптистів

Як і коли в Бахмуті з’явилась баптистська церква

У жовтні 2023 року виповнився б 31 рік з дня відкриття в Бахмуті Дому молитви євангельських християн-баптистів. Ця споруда знаходиться за річкою Бахмуткою, по вулиці […]

Бахмутські школи, у яких не пролунав останній дзвоник: добірка

Цьогоріч в українських школах вже пролунав останній дзвоник, але не у всіх. 17 бахмутських шкіл — порожні та зруйновані, тут замість урочистостей чутно хіба лише […]

Річниця підриву Каховської ГЕС: згадуємо трагедію, про яку говорили бахмутські екологи

Рівно рік тому, 6 червня, росіяни підірвали Каховську ГЕС. Внаслідок підриву машинної зали зсередини Каховську ГЕС було повністю зруйновано. Станція відновленню не підлягає. Десятки українців […]