Послуги косметолога в Тернополі від бахмутянки: як ін’єкції та апаратна косметологія покращать стан шкіри

Семаковська Тетяна 18:30, 20 Квітня 2023

БАХМУТ 3 3 76323Бахмутянка Катерина Зайцева — медик за освітою,  за три місяці до повномасштабної війни вона відкрила власну студію краси, де місцеві підприємиці орендували місце, щоб надавати косметологічні послуги.  Однак, через війну довелося евакуюватися, тепер дівчина працює в Тернополі, знає все про жіночу красу та розповіла редакції, які косметичні послуги потрібно зробити жінкам, щоб покращити стан шкіри.

Історія косметологині, яка працює в евакуації записав «Бахмут. IN. UA».

Бахмут-Жовті Води-Тернопіль

Катерина Зайцева — косметологиня із 8 річним стажем, жінка має середню медичну освіту, закінчила навчання в національному фармацевтичному університеті, три роки працювала в медицині, а потім почала торувати свій власний шлях. В Бахмуті підприємиця викладала курси по контурній пластиці губ. Катерина Зайцева пройшла понад 20 навчань у різних школах в Україні з контурної пластики губ, обличчя та естетики. Каже, що старалася обирати найвідоміших і найкращих тренерів. Героїня запевняє, вона володіє всіма техніками красивих губ, зокрема:

316156272 524873376172088 2772767828491465420 n 97b7c

Катерина Зайцева. Фото: Інстаграм

  • full face;
  • тредліфтинг;
  • ботулінотерапія;
  • мезотерапія;
  • біоревіталізація.

За три місяці до лютого 2022 року дівчина наважилася відкрити салон на вулиці Василя Першина. Він за короткий час набув популярності, тут працювала сама героїня та здавала в оренду робочі місця для б’юті майстрів.

Читайте також: Ін’єкції краси: поради лікаря-дерматолога

Через війну дівчина евакуювалася, а салон згорів, каже косметологиня. Попри те, дівчина не опустила рук. Спершу поїхала в Жовті Води, почала працювати там, а згодом родина вирушила далі до Тернополя. Тут зараз й працює косметологиня, винаймає в оренду місце.

Наша героїня допомагала зі збором коштів для безкоштовної евакуації для волонтерів в будинок Благодаті, тоді вдалося назбирати близько 10 тисяч гривень. Місцеві дуже тепло відгукуються про бахмутянку, наголошують, що вона допомагала людям.

Які косметологічні процедури варто робити жінкам весною?

317490147 1777172259307734 22316742811670675 n 590c6

Робота Катерини Зайцевої. Фото: інстаграм

У Тернополі у бахмутянки можна отримати різні ін’єкційні та косметологічні послуги. Популярною процедурою є збільшення губ, каже фахівчиня. Катерина підбирає ідеальну форм вуст для жінок, губи, зокрема допомагають гармонізувати риси обличчя. 

“Весною популярною процедурою є чистка шкіри обличчя, різні доглядові процедури. Також ботулінотерапія користується популярністю, яка допомагає прибрати зморшки. Біоревіталізація наповнює шкіру гіалуроновою кислотою, таким чином вона набуває особливого сяйва”, — пояснює косметологиня.

З якого віку можна ходити до косметолога?

334275755 1596629304153270 5144104700532177560 n 268ec

Косметологиня. Фото: Інстаграм

Щодо віку, з якого можна відвідувати б’юті майстра — це дівчата від 14 років. В цей час шкіра підлітків потребує особливого догляду, дівчат та хлопців можуть турбувати висипання. 

“Клієнтки від 18 до 30 років переважно відвідують ін’єкційні послуги: збільшення губ та ботулінотерапія, щоб запобігти віковим змінам”, — ділиться досвідом косметологиня.

Прайс на послуги косметолога?

336575920 907462933928568 5148699158046497770 n 79e1d

Мигдалевий пілінг. Фото: Інстаграм

  • Пілінг обличчя — від 650 до 1110 гривень є мигдалевий, гліколевий, азелаїновий та інші;
  • Чистка обличчя — від 600 до 700 гривень, можна вибрати вакуумну або ультразвукову;
  • Доглядові процедури — від 600 до 1500 гривень, пропонують кріотерапію, мезотерапію та інші;
  • Біоревіталізація — від 1300 до 4500 гривень;
  • Контурна пластика обличчя — від 3000 гривень до 5000 гривень;
  • Ботулінотерапія — від 1000 до 4500 гривень;

Як записатися на прийом до косметолога?

Записатися на прийом до фахівчині можна за номером телефону: 050 885 25 12

Катерина Зайцева за адресою: місто Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, салон краси “Версаль”.

Також радимо підписатися на професійний блог косметологині в Instagram, тут доступною мовою пояснюють складні терміни та назви процедур.

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Місто “Щедрика”: як живе прифронтовий історичний музей в Покровську

Семаковська Тетяна 14:00, 5 Листопада 2024

Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), яка на Різдво лунає по всьому світі. Сьогодні Покровськ знаходиться за кілька кілометрів від російської армії — тут гримлять вибухи, а з міста евакуюють людей. Релокуються також підприємства, школи, музеї. Один з таких — це Покровський історичний музей, експонати якого з початком повномасштабного вторгнення рятувала вся команда. Як живе музей сьогодні, чи вдалося врятувати колекцію та як з ним пов’язаний Микола Леонтович?

Редакція поговорила з Ангеліною Рожковою, директоркою музею.

Музей у перші дні війни

Покровський історичний музей, квітень 2023 рік / фото КЗ “Покровський історичний музей”

На початку вторгнення стало зрозуміло, що росіяни не просто хочуть окупувати території, але й знищити все, що там цінне. Музеї не стали винятком — окупанти розкрадали експонати, били по історичним будівлям, тож музеї України першою чергою рятували цінне майно. Покровський історичний музей у перші дні війни оцифровував архіви та вивозив найцінніші речі з будівлі. Зі зрозумілих причин — місце перебування колекцій з Покровського історичного музею не розголошується. Вся команда музею у перший місяць залишилась працювати та вчилась робити це у нових умовах: швидко реагувати на тривогу, ховатися за дві стіни.

“Ми готувались, звичайно, але не до таких подій. Інструкції були розроблені, навчання працівники пройшли. Нашим головним завданням було убезпечення предметів й фондово-облікової документації — це архівні книги, у яких зберігається вся інформація про музейні предмети. Частина цих книг вже була оцифрована, ми з командою дооцифрували решту”, — пояснює у коментарі Ангеліна Рожкова.

У музеї зняли всі експозиції, які знаходились поруч з вікнами, а працівники шукали матеріали, які б убезпечили колекції. Для цього використовували спеціальну базальтову вогнезахисну тканину, допомогали з цим донори та громадський сектор. Одним з перших, хто прийшов на допомогу Покровському музею, був Леонід Марущак, керівник проєкту “Музей відкрито на_ремонт”. Він допоміг врятувати сотні цінних експонатів з прифронтових територій.

“Діяли так, щоб убезпечити предмети, якщо неподалік нашого музею буде попадання ворожих ракет. Вікна закрили OSB (ред. спеціальні плити, які захищають скло) — думали, що це їх убезпечить. Якщо не збереже вікна, то хоча б створить додатковий захист для предметів, які були в музеї. Все це відбувалось протягом першого півріччя 2022 року”, — говорить директорка музею.

Леонтович та Покровськ

Покровський історичний музей зараз зачинений для відвідувачів, однак він продовжує роботу, зокрема з оцифрування — цьому команда навчилась дистанційно, а техніку для цифровізації надали благодійники. Важливе місце в колекції музею займала експозиція Миколи Леонтовича. Композитор жив у Покровську чотири роки, який ще до 1934 року був пристанційним селищем Гришине.

Саме тут був написаний легендарний “Щедрик”. У Покровському музеї зберігались два персональні предмети Леонтовича: сухарниця, яка зроблена руками батька Леонтовича (це дерев’яна таріль, подібна на хлібницю, на яку кладуть печиво, хліб тощо) та шахова дошка. Ластівку зображено також на гербі та прапорі Покровська. За словами директорки музею, наразі й сухарниця, й шахова дошка вивезені до безпечних місць. Решту предметів експозиції — це ті, які ілюстрували період, коли жив композитор.

Експозиція Миколи Леонтовича в Покровську / фото Вікіпедія

“Ми розглядаємо дуже знаковим те, що саме ластівка, про яку співається у “Щедрику”, зображена у нас на сухарці. У нас мало меморіальних предметів, які належали Леонтовичу — це, власне, сухарниця та шахова дошка, — говорить Ангеліна Рожкова.

З 2016 року в Покровську почали популяризувати постать Леонтовича: у місті працювала музична школа, названа на його честь, створювали мистецькі акції. Покровськ перетворювали на культурний центр Донеччини.

Проєкти музею

Станція Гришине, 1917 рік / архівне фото

“Мені здається, не залишилось жодної людини в місті, яка б не знала, що цей композитор пов’язаний з Покровськом. У нашому місті був створений перший робочий хор залізничників, заснував його Микола Леонтович. У той момент, коли це ще було пристанційне селище Гришине, там не було ні бруківки, ні освітлення. Але вже був такий міцний культурний фундамент: духовий оркестр, робітничий хор”, — пояснює очільниця музею.

У 2021 році була ідея зробити музей у будівлі залізничного училища в Покровську, де, власне, і працював Леонтович — ця будівля збереглася в автентичному вигляді. Через російське вторгнення реалізувати проєкт не вдалося, хоча музейники вже шукали шляхи для втілення та навіть подавали заявку на створення концепції до Українського культурного фонду та інших інституцій.

Колишнє залізничне училище в Покровську / фото ua.trip-impressions

“Ми зберегли будівлю в оцифрованому вигляді. У цьому нам допомогли німецькі колеги, які дали кошти на оцифрування історичної будівлі колишнього залізничного училища. Музею надіслали обладнання, ми пройшли навчання за підтримки Покровської МВА. Навчитись оцифровувати самостійно реально, якщо мати обладнання, тому що 3-Д сканер — це дороговартісна техніка”, — говорить пані Ангеліна.

Також у місті оцифрували ще кілька будівель, які збереглися з кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття. Музей також наповнює Реєстр Музейного Фонду — йдеться про постійне оцифрування предметів, у чому допомагають ґрантові проєкти. Навіть самостійно музейники намагаються фільмувати важливі для історії об’єкти. Окремим проєктом музею є “Щоденник пам’яті”, де збирають свідчення про загиблих військових та цивільних. Це важливо робити, щоб не перетворювати число загиблих у суху статистику.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Так воскресне і Бахмут”: відеорепортаж з виставки бахмутського майстра з писанкарства Дмитра Денисенка

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 18:20, 25 Жовтня 2024
Скорботний шлях Бахмута / ілюстрація Бахмут IN.UA

Дмитро Денисенко — відомий бахмутянин та майстер народної творчості з писанкарства. Він започаткував Музей писанкарства та розвитку народних ремесел, експонати з якого нещодавно представили у Києві на виставці “Скорботний шлях Бахмута” у Великій лаврській дзвіниці Національного заповідника “Києво-Печерська Лавра”.

Детальніше про те, як пройшла виставка, присвячена народній творчості міста Бахмут, дивіться у відеорепортажі Бахмут IN.UA.

Мистецтво з Бахмута

Кімната-музей писанкарства та розвитку народних ремесел, яка знаходилась в Бахмутському народному домі — це унікальний культурний проєкт, який відкрив Дмитро Денисенко у 2008 році. Проте, війна змусила його та увесь музей евакуюватися з рідного міста. І ось, у Києві відкрили виставку експонатів “Скорботний шлях Бахмута”, які вдалося вивезти. Зокрема, це цикл барельєфів на шкаралупі страусиних яєць та графічні роботи Via Dolorosa.

За словами заступника міського голови Бахмута Сергія Родіна, який відвідав подію, ця виставка — це не проста мистецька ініціатива, а справжня спроба донести світові той біль, яку переживає кожен бахмутянин з початком війни.

Ворог зруйнував його, але не зруйнував наш дух, нашу волю“, — зазначив Сергій Родін.

Сам культурний діяч Дмитро Денисенко на відкритті зазначив, що Україна втратила найчудовіше місто Бахмут. Однак, він має надію на те, що його обов’язково відновлять.

Більше цікавинок про подію, думки гостей та виступи діячів Бахмута, дивіться у нашому репортажі за посиланням на платформі YouTube.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Місто “Щедрика”: як живе прифронтовий історичний музей в Покровську

Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), […]

“Так воскресне і Бахмут”: відеорепортаж з виставки бахмутського майстра з писанкарства Дмитра Денисенка

Дмитро Денисенко — відомий бахмутянин та майстер народної творчості з писанкарства. Він започаткував Музей писанкарства та розвитку народних ремесел, експонати з якого нещодавно представили у […]

18:20, 25.10.2024 Скопіч Дмитро

“Все, що відбувається — це нормальна реакція на ненормальну війну”: психолог з Костянтинівки про життя та власну діяльність

Андрій Кузнєцов — спеціалізований психолог з Костянтинівки, який наразі проживає у Львові. Чоловік є частиною спільноти місцевого театру імпровізації, де люди можуть передавати власні емоції […]

18:15, 18.10.2024 Скопіч Дмитро

Кожен має допомагати фронту: сім думок військових про війну, мобілізацію та цивільних

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні? “Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами […]

швейне виробництво

Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він […]