Як відновити красу шкіри, кому довірити її здоров’я, як правильно обрати професійного спеціаліста, щоби привести себе у форму безпечно та уникнути ризиків, ділиться бахмутська дерматологиня Марина Малапура.

Як обрати спеціаліста

Марина Малапура — професійний лікар-дерматолог та косметолог із Бахмуту, яка працює в одній із київських клінік Оксфорд Медікал та вже понад 10 років дбає про те, як надовго зберегти молодість.

Дуже важливо правильно обрати свого лікаря, задача якого не просто зробити ін’єкції краси за першим бажанням клієнта. Щоби призначити продедури, досвідчений спеціаліст має комплексно оцінити стан епідермісу, дерми, підшкірно-жирової клітковини, стан організму в цілому та розумітися на шкірних захворюваннях. Тільки після детального аналізу, лікар складе індивідуальну стратегію для збереження вашої молодості. А для цього, звісно, потрібна медична освіта.

«Спочатку я отримала медичну освіту і стала дерматологом вищої категорії. А вже потім пройшла курси з косметології на кафедрі дерматовенерології та косметології при ДонДМУ. Професійний косметолог — це не просто фахівець із краси. Це лікар, який працює на базі медичної освіти. Людина з досконалим знанням анатомії, фізіології, патологічних станів людського організму. На жаль, у нас не всі так роблять».

Препарати, якими користується лікар. Фото: особистий архів героїні

Відсутність дипломів у косметологів стає причиною багатьох проблем, коли пацієнти не бачать очікуваного ефекту, отримують ускладнення або псують свою природну красу, бо не можуть зупинитися вчасно.

«Звісно, косметологом можна бути і з середньою медичною освітою, наприклад, після медичного коледжу. Проте, якщо це відповідальний спеціаліст, він не має працювати з ін’єкціями. В його компетенції лише доглядові процедури за шкірою».

Перше, що ви маєте обов’язково запитати в косметолога — це його медичний диплом.

Препарати для ін’єкцій

Препарати, якими користується лікар. Фото: особистий архів героїні

І клініка, що надає косметологічні послуги, і препарати мають мати ліцензію. Ліцензія клініки має бути у відкритому доступі в куточку споживача. Усі препарати повинні купуватися лише в офіційних постачальників та мати відповідні сертифікати:

«Коли ми робимо ін’єкції, то видаємо пацієнту стікери з інформацією про введений препарат, його термін придатності та ліцензію. Це лише зареєстровані в Україні препарати, що мають відповідні сертифікати. На жаль, у дуже багатьох випадках, коли в жінок починаються ускладнення, наприклад, препарат мігрує, це відбувається саме через неякісні не сертифіковані препарати».

Обов’язково попросіть показати вам штамп із ліцензією. Лікар має надати назву препарату, термін придатності, документи та відкривати препарат у вашій присутності.

Ціна на ін’єкції краси

«Головне, що треба знати, ліцензовані та якісні препарати не можуть бути дешевими. Якщо ми говоримо за контурну пластику, така процедура має коштувати не менше 100 євро», — пояснює пані Марина.

Збільшення губ

Жінка з люстерком дивиться на губи. Фото: ілюстративне, фотосток

«Я дуже люблю естетичний вигляд, і не роблю великі губи. Усе має бути гармонійно», — коментує лікарка.

Головні протипоказання до збільшення губ — запальні процеси, які відбуваються на губах на момент здійснення процедури. У такому випадку лікар має скасувати процедуру та відкласти її.

Щодо частоти уколів, усе залежить від пацієнта та його бажання, загалом це періодичність 6–12 місяців.

«Відповідальність за ефект та вибір препарата лежить на лікарі. Часто бувають ускладнення у вигляді ішемії або некрозу, що стається через введення надто щільних засобів, які підходять для уколів у підборіддя або вилиці. Препарати для губ мають бути м’якими і пластичними. Або у разі неправильного введення препарату можуть з’являтися нерівності та шишки. Усе це залежить від кваліфікації лікаря», — пояснює лікарка.

Усі процедури з глибоким інвазивним проникненням під шкіру вимагають кваліфікації лікаря, а не майстра салону краси. Вибір правильних препаратів та їхнє призначення — також компетенція лікаря.

Ботокс у лоб

«Препарати ботулотоксину вводяться в м’язи та розслабляють їх, шляхом блокування передачі нервового імпульса в м’язові закінчення.
Щоби не з’явилися постійні зморшки та заломи в стані спокою, робити таку процедуру можна навіть у достатньо молодому віці, якщо людина дуже емоційна й має активну міміку. Коли заломи вже яскраво виражені, складно повернути красу назад», – каже лікарка.

Гіалуронова кислота

Жінка. Фото: ілюстративне, фотосток

«З віком ми втрачаємо вологість шкіри, у цьому нам допоможе гіалуронова кислота. З її допомогою ми зволожуємо шкіру, насичуємо та прибираємо маленькі зморшки».

Побічні ефекти ін’єкцій краси

«Якщо ви йдете до гарного лікаря, якому довіряєте, нічого вам не загрожує. Препарати працюють лише там, куди ми їх вводимо, тому на ваш організм чи здоров’я вони ніяк не вплинуть».

Краще спочатку прийти на консультацію

Марина Малапура — професійний лікар-дерматолог та косметолог. Фото: особистий архів героїні

«Буває, що жінки приходять і хочуть зробити губи, але мають серйозні проблеми зі шкірою. Найголовніше, спочатку проконсультуватися з лікарем та привести до ладу загальний стан шкіри, правильно обрати домашній догляд. Це автоматично робить її сяючою, а нас привабливішими. І вже після відновлення здорового вигляду можна щось вдосконалювати».

Найголовніше пам’ятати, якого би ефекту ви не хотіли досягти за допомогою процедур, перш за все, має бути здорова доглянута шкіра. А це неможливо без правильного та систематичного домашнього догляду. У комплексі із цими заходами, разом із досвідченим косметологом можна максимально ефективно підтримувати та повернути красу вашої шкіри.

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Бахмутяни в евакуації: як перукарка з Бахмута живе й працює в Канаді

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Різдво — це свято, яке проходить у сімейному колі. Подекуди його традиції осучаснюють, роблячи їх оптимальними для сучасних поколінь та доповнюють особливостями регіону.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Андрієм Тимчаком — майстром вертепу зі Званівки — про те, як в умовах евакуації йому вдається зберігати різдвяні традиції та готуватися до цьогорічного Різдва.

Різдвяні традиції Донеччини під час війни: як до свята готується родина Андрія Тимчака

За словами Андрія Тимчака, після демобілізації та переїзду на нове місце життя в евакуації змушує “плисти за течією”. Проте, навіть так він усвідомлює, що цього року підготовка до Різдва проходитиме по-іншому. Зміна дати святкування з 7 січня на 25 грудня стала незвичною після десятиліть усталеної традиції, однак нині з’являється більше пояснень щодо походження нової дати, а тому перехід сприймається спокійніше.

“Все пішло від Зимового сонцестояння — максимально довга ніч та мінімальний день“, — каже пан Андрій.

Примітка. Зимове сонцестояння — це астрономічна подія, яка знаменує найкоротший світловий день та найдовшу ніч у Північній півкулі. Воно відбувається з 20 по 22 грудня. 25 грудня в цьому контексті почало використовуватися ще в Давньому Римі, коли Юлій Цезарь в юліанському календарі позначив цю дату, як день, коли відбувається зимове сонцестояння.

Андрій Тимчак вважає, що збереження традицій рідного краю під час війни є важливим, адже раніше різдвяний період займав значну частину його життя — від підготовки вертепів до колядок і щедрівок. Нині святкування стало менш масштабним, але він підкреслює, що Різдво залишається святом у душі, тривалість якого визначає внутрішній стан людини.

“З 1 грудня до 20 січня Різдво було моїм життям: підготовка вертепів, виступи, коляди, щедрівки — два місяці щороку вся сім’я жила цим. Через такі традиції ти відчуваєш себе частиною спільного свята. Зараз я святкую Різдво, але цього значно менше, ніж було раніше“, — зазначає пан Андрій.

Він також зізнається, що мріє повернутися на Донбас і знову займатися розвитком культури в Донецькій області, адже різдвяна традиція для нього — це цінний досвід і великий скарб.

Традиції святкування в колі сім’ї

У родинному колі Андрій Тимчак планує Різдво зі святою вечерею, зберігаючи основні елементи традиції. Проте, він вважає, що свято можна трохи осучаснити, поєднуючи, наприклад, в меню Святвечора пісні та непісні страви, орієнтуючись на побажання дітей.

“Спочатку аналізуєш те, а що взагалі таке “Різдво”. Чи це трагедія, чи це не трагедія. Якщо це не вона, то чому вся їжа має бути пісною? Це ж свято народження Сина Божого. І все. З’являється висновок, що треба змінювати“, — пояснює майстер вертепу зі Званівки.

В сім’ї Андрія Тимчака головним атрибутом традиційного столу, окрім куті, буде смажена птиця. Також чоловік каже, що на столі обов’язково буде:

• хліб;
• вареники;
• голубці з картоплею;
• зварена квашена капуста з пісною заправкою;
• мачанка (ред. традиційна українська страва з розтертого сиру, сметани, часто з додаванням часнику, зелені, горіхів, яка подається як соус до хліба або картоплі);
• холодець;
• вино.

Читайте також:

12 страв на Святвечір 2025: повний список, що приготувати до святої вечері

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2016 році в Бахмутському коледжі мистецтв імені Карабиця народилася мрія. Для викладачки Юлії Гаврашенко вона була дуже особистою — виховувати нове покоління музикантів, створити простір, у якому талановиті бахмутські діти зможуть знайти свій голос, повірити в себе й реалізуватися в естрадному співі. Так з’явилася циклова комісія “Естрадний спів”, Юлія була якраз однією з тих педагогів, хто розвивав цей сучасний напрямок в музичному коледжі академічного спрямування. А згодом — й естрадний хор Keepin’ Sound, що швидко став помітною частиною культурного життя Бахмута: концерти, перші сцени, зростання колективу й щира любов бахмутян до сучасної музики. Та повномасштабна війна розділила життя на “до” і “після”. Коледж був змушений терміново евакуюватися, залишивши рідний Бахмут і почавши все з нуля в Кам’янці-Подільському. У новому місті довелося вчитися жити заново, але саме музика стала для цієї молоді рятівним колом, а викладачка Юлія Гаврашенко — опорою, що допомогла не втратити себе.

Ми розповідаємо про те, яку роль музика відіграє в житті бахмутської молоді сьогодні, і як мистецтво допомагає триматися навіть у найтемніші часи. Своїм досвідом ділиться викладачка Бахмутського коледжу мистецтв імені Карабиця Юлія Гаврашенко.

Евакуація з Бахмута

У 2022 році Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця релокувався до Кам’янця-Подільського: сотні дітей, десятки педагогів, але вимушений виїзд став не лише викликом, а й точкою обміну. Бахмут обмінюється культурою з Кам’янцем-Подільським.

“Ми сюди приїхали з іншого регіону і привезли свою частинку культури, тут вона інша. Того, що робимо ми, тут не було, а того, що є тут, не було у нас. Ми їм трошки цього привезли, а вони нас занурили у своє. Це цікавий, живий обмін”, — згадує Юлія Гаврашенко.

Виконання Steven Tyler “Dream on” (arranged by Mark Brymer), у місті Бахмут. Відео надане героїнею.

Кам’янець-Подільський для бахмутян виявився несподівано близьким — не лише географічно, а й за відчуттям. Це допомогло студентам швидше адаптуватися.

“Місто мені особисто дуже нагадує Бахмут — по розмірах, по компактності. Воно камерне, комфортне. Тут немає відчуття, що ти загубився у величезному місті. Для життя й навчання це дуже важливо”, — каже викладачка.

Після вимушеного переїзду музика для студентів перестала бути лише навчальним предметом — вона стала способом втриматися в реальності. Репетиції, концерти, спільна робота дали молоді відчуття стабільності й нормального життя, якого так бракує у війні. За словами Юлії Гаврашенко, саме через творчість діти змогли переключитися з постійної тривоги й знову відчути ґрунт під ногами.

“Коли війна почалася, зрозуміло, що всі були в шоці — і ми, і діти. Але коли вони приїхали в Камянець-Подільський, то я побачила, що вони голодні до роботи, до музики, їм хотілося втекти від усього цього і жити нормальним життям. Музика стала таким заміщенням — вони занурювалися в репетиції, виступи, культурне життя. Тут, у Кам’янці-Подільському, з’явилася можливість працювати офлайн, виступати, бути задіяними. І це дуже сильно їх підтримало”, — каже пані Юля.

З часом колектив не просто відновив роботу, він почав набирати обертів. Концертна практика стала невід’ємною частиною навчання, а сцена — місцем, де студенти знову відчували себе потрібними й живими. Для Юлії Гаврашенко важливо, аби музика не залишалася лише в аудиторіях, а працювала з реальним слухачем.

Сьогодні Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Карабиця працює в Кам’янці-Подільському вже четвертий рік — заклад проводить концерти, бере участь у міських і міжрегіональних заходах, виїжджає з виступами до інших міст. Для студентів це не просто активність, а важлива частина професійного становлення.

“Коли музиканти без концертної практики, це не дає повного розвитку в навчанні. А коли є виступи, є сцена, є контакт з людьми — тоді все стає на свої місця. Нас тут дуже добре прийняли, постійно запрошують на заходи, і ми майже весь час десь виступаємо. Інколи здається, що вже забагато, але потім думаєш: а де ж брати цей досвід? Поки є можливість — ми її використовуємо”.

Музикантка переконана, що питання мотивації студентів не лежить лише на самих дітях. Значною мірою, це відповідальність середовища й педагогів, які або запалюють інтерес, або дозволяють йому згаснути. Війна лише загострила процеси, які почалися ще раніше.

“Питання мотивації вчитися — це не тільки їхнє питання. Це питання викладачів, педагогів, закладів. Після ковіду діти дещо розлінилися — вони звикли сидіти вдома, в телефоні. А коли війна почалася, це був шок для всіх. Але замотивувати, зацікавити, втягнути в діяльність — це вже справа вчителя”, — пояснює вона.

У творчих колективах, каже пані Юлія, мотивація працює як ланцюгова реакція. Коли хтось починає рухатися вперед, за ним поступово тягнуться й інші. Саме так формується жива спільнота, а не просто навчальна група.

“Коли починаєш працювати з дітьми, і їх багато, воно йде як доміно. Один підтягується, другий, третій. Якщо є діяльність, якщо є рух, то всі потроху включаються. І тоді це вже не окремі студенти, а колектив”.

Хор Keepin’ Sound

Українська народна пісня “Ти до мене не ходи” (обробка О.Токар, аранжування С.Бурцева). Відео надане героїнею.

Окремою гордістю Юлії Гаврашенко є естрадний хор Keepin’ Sound — колектив, який вона називає своїм дітищем. 

“У 2016 році відкрили циклову комісію “Естрадний спів”. А вже у 2019 навчальному році ми створили естрадний хор із цих же дітей. Це була моя мрія — зробити колектив, який виконуватиме естрадно-джазову музику і відповідатиме вимогам саме естрадного відділу. По суті, це моє дітище. Музика — це не лише навик, а інструмент самовираження, доступний кожному, хто готовий слухати й говорити. Голос — це теж інструмент. Так само як флейта, баян чи будь-що інше. Це лише спосіб виразити себе. Це провідник твого внутрішнього світу до слухача”, — ділиться у розмові бахмутянка.

Репертуар хору різноманітний: тут виконують й джазові композиції, й сучасні обробки українських народних пісень. Колектив постійно експериментує з форматами, аранжуваннями, співпрацею з музикантами з інших відділів.

“Ми намагаємося робити те, що буде людям близько і цікаво. Естрадна музика — це частина масової музики, але вона теж може бути якісною. Ми орієнтуємося на сучасні світові тенденції у розвитку музичної культури та стилістичне різноманіття. Найголовніше — пропагуємо якісну, сучасну, естрадну музику”, — пояснює викладачка.

Сьогодні в хорі співають близько 20 студентів офлайн. Для багатьох із них музика стала не лише професією, а способом самовираження й внутрішньої опори. Юлія Гаврашенко переконана: у складні часи роль педагога виходить далеко за межі навчальної програми.

Для бахмутської молоді музика стала тим самим рятівним колом, яке допомогло втриматися на плаву. А для викладачки Юлії Гаврашенко — підтвердженням того, що мрія, народжена в Бахмуті, живе й продовжує звучати навіть за сотні кілометрів від дому.

До теми:

Від шкільних вистав до громадських проєктів: історія Кирила Пономаренка з Бахмута, який об’єднує учнівську громаду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!