Як відкрити власну кав’ярню у Києві: історія бахмутянки Наталії Булгакової

Семаковська Тетяна 12:00, 13 Квітня 2023

БАХМУТ 26 eb69dНаталія Булгакова народилася у Донецькій області, в місті Добропілля. У два роки дівчинка переїхала в Бахмут. Тут героїня зростала та вчилася, студенткою вступила в столичний університет, а повернувшись в Бахмут працювала адміністраторкою в улюбленому кафе бахмутян «Франсуа». Коли почалася війна вона разом із дітьми евакуювалася до столиці й у травні 2023 року відкрила тут частинку міста-фортеці.

Як героїні вдалося наважитися на власну справу, чи подобається їй Київ та, що стало рушійною силою для відкриття кафе — Наталія Булгакова розповіла редакції.

Евакуація з Бахмута

Все дитинство й підлітковий вік Наталія жила в Бахмуті, закінчивши місцеву школу донеччанка вступає до Київського національного університету культури й мистецтв. В 2014 році дівчина повернулася до Бахмута, в місті мала своє житло, тож оселилися тут з двома дітьми.

60497411 2681197312106777 1825773602344009728 n 0b42b

Кав’ярня-пекарня у Бахмуті. Фото: Фейсбук

Весь цей час дівчина працювала й розвивалася у готельній справі, ця сфера захоплювала героїню, вона керувала двома закладами  «Франсуа» у центральній частині міста та по вулиці Ювілейній.

«Було лячно, бо поруч Горлівка. Були думки в 2014 році, що війна може дійти й до Бахмута, хвилювалися, що людям буде не до того (ред. кафе). Але будь-яка справа — це ризик в першу чергу, й треба спробувати, а потім вже дивитися», — згадує підприємиця.

Коли почалася війна в 2022 році, Наталя разом з дітьми евакуювалися до Києва, це був травень.

Кав’ярня у столиці

288020293 7603920226345155 2351398187053886490 n ed9f8

Бахмутянка біля закладу. Фото: Фейсбук

Після вимушеного переїзду до Києва жінка ще близько місяця адаптовувалась, спершу взагалі не знала, що робити, але вирішила діяти.

«Нічого не робила в перший час, просто дивилася як йде життя в столиці. Їздила кожен день по місту, дивилася житло, вивчала райони й дізнавалася чим займаються люди. В Києві – моя головна мета була робити те, що забезпечуватиме мене й моїх дітей. Життя в столиці — це не дешеве задоволення, тому не розглядала варіант працювати на когось на той момент, адже розуміла, що коштів на нас не вистачатиме», — розповідає героїня.

Обдумавши й зваживши всі за та проти Наталя вирішила ризикувати, вклала заощадження в приміщення для кафе та супроводжуючі речі. Підприємиця, каже, що їй пощастило, адже в травні був великий вибір залів для оренди. 

Вибір героїня зробила ґрунтуючись на таких характеристиках, як трафік району, конкурентність та оживленість вулиці. Наприклад, у вибраному варіанті поруч є школа, тож часто діти з батьками заходять, щоб перекусити після уроків. Також частими гостями є жителі ЖК. 

Де знайти кав’ярню?

288225288 7603921393011705 5962177906469009137 n b3781

Ось такий десерт можна спробувати у закладі. Фото: Фейсбук

7 червня в Києві з’явилася частинка Бахмута, кафе під назвою «Coffee.stories.kiev». Це затишна світле приміщення, де можна придбати десерти: маренгові рулети, чизкейки, тістечка, каву та солоні перекуси, як от сендвічі та пироги.

Кав’ярня знаходиться за адресою: місто Київ, Голосіївський район. ЖК «Нова Англія».

Читайте також: Війна не зламає бахмутян: добірка інтерв’ю з підприємцями, які продовжили свою справу в евакуації

Зараз у закладі працюють четверо робітників, двоє дистанційно. Серед персоналу двоє донеччан, каже власниця кав’ярні, колектив тут дружній, гостей зустрічають з посмішкою й завжди порадять, що смачного можна скуштувати.

«Ми на одній хвилі з колективом, маємо гарні відносини. У нас є повага один до одного й розуміння», — каже співрозмовниця.

Київ — місто, яке тримає в тонусі

340832516 712902753947995 7020555924792303995 n 4f5ca

Наталя Булгакова. Фото: Фейсбук

Столиця не чужа для нашої героїні, адже тут пройшли її студентські роки. Ще раніше дівчина задумувалась над тим, чи зможе вона жити в столиці. 

«В мене були такі думки, щоб жити в столиці. Київ — велике місто, місто можливостей. Тут живе мій давній друг, якось я поставила йому питання, як він може схарактеризувати Київ. Він сказав, що все залежить від того, як ти сприймаєш це місто, які настрої маєш, які ідеї. Я думаю, що так і є. Київ зустрів мене максимально дружелюбно. Це місто, яке тримає тебе в тонусі, воно тобі каже, що потрібно працювати, інакше ти можеш випасти з цього ритму. Менше негативу, багато праці, бо конкуренція велика», — розмірковує героїня.

Крім нового міста, пані Наталя також змінила мову, вона перейшла на українську.  Цей процес дуже складний, ділиться враженнями героїня, часто після спілкування українською героїня відчувала себе втомленою, адже в голові доводилося перекладати з однією мови на іншу.

Донеччанка поділилася порадами, як зробити перехід менш травматичним, зокрема радить слухати україномовні подкасти, пісні, дивитися фільми та Ютуб українською.

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

Семаковська Тетяна 16:00, 11 Квітня 2024
Волонтери / фото Бахмут IN.UA

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують свої будні в деокупованих селах. Починалося все із волонтерських доставок гуманітарної допомоги, а потім прийшла ідея допомагати дітям дивитися на світ через об’єктив камери. В обмін на фото малеча отримує бажаний подарунок.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Артемом Скороходько та дізналася в нього, як працює незвичний проєкт зсередини, чи планують долучати до нього Донеччину та, які найнезвичніші бажання загадують українські діти

Допомога дітям на деокупованих територіях

Дмитро Зубков та Артем Скороходько разом допомагають людям з деокупованих сіл. Спочатку чоловіки забезпечували людей продуктами, їздили у села на Чернігівщину. Згодом у Лукашівці — це невелике село було під окупацією трохи менш як місяць, волонтери познайомилися з місцевими дітьми. Декільком з зацікавлених роздали одноразові плівкові камери, щоб вони могли відволіктися та спробувати себе у ролі фотографів, по той бік об’єктива. Власне, так з’явилася ідея проєкту Behind Blue Eyes. 

346250131 1380286406162039 7276185912048899980 n 7a751
Діти в деокупованих селах / фото Behind Blue Eyes

Молода ініціатива вже майже рік допомагає робити дітей на деокупованих територіях щасливішими. 

Ми продовжуємо свою роботу, їздимо в маленькі села й стараємося покрити всі області, які постраждали від війни. Мова йде про прифронтові й про деокуповані території. Зараз ми шукаємо донорів, в планах є деякі цікаві проєкти,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Серед робіт ініціативи буде зйомка документальної стрічки про дитячі мрії під час війни й створення артбуку про творчість та проблематику її виховання у регіонах України. Крім того, як каже Артем, разом з командою планують створити платформу для спілкування з дітьми, яким вони допомагали, щоб підтримувати постійний контакт.

Наймолодшому учаснику акції з фотоплівкою 7 років

346298024 196262369944714 4587439492984799369 n 37cd9
Дівчинка з лялькою / фото Behind Blue Eyes

Артем пояснює як працює проєкт зсередини. Наприклад, перші фотоплівки дітям вони закупляли за власні кошти, потім допомогли донати, а згодом камери надіслали благодійники з інших країн, які дізналися про проєкт. Зазвичай, діти фільмують своє життя протягом одного, або одного з половиною тижня. Потім плівку надсилають до волонтерів поштою разом зі списком бажань.

У нас була багатодітна сім’я, де найменшому було три роки й діти разом фотографували. Але правильніше буде сказати, що наймолодшому учаснику було 7 років. В середньому на громаду ми даємо 10 камер, все залежить від кількості охочих, й ми також розраховуємо на свої сили. Якщо умовно ми роздаємо 10 камер, то ми зобов’язуємося виконати 10 бажань. Тому ми шукаємо золоту середину. Як показує практика, десь 10% дітей йдуть на контакт й зацікавлюються фотокамерою,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

308024864 812628286447419 1030176574702528163 n 5c178
Це фото зробила 11-річна дівчинка Валя з села Лукашівка / фото Behind Blue Eyes

Зараз цей проєкт працює у селах Запорізької, Чернігівської та Київської областей. Як каже Артем вони планують робити це частіше й розширювати географію, на Донеччину волонтери вже приїздили в деокупований Лиман та селах під ним, також будуть відвідувати Харківщину.

Нас позитивно сприймають у громадах, ми привозимо продукти, смаколики для малечі, й разом з ним роздаємо фотоплівки, дітям, які виявляють зацікавленість в цьому,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Дівчинка, яка мала найбільше незвичайне бажання

Артем Скороходько пригадує, що за весь час волонтерства у списку бажань дітей жодного разу не опинився комп’ютер, це приємно дивує каже Артем.

Або нове покоління вже загалом не цікавлять комп’ютери, або в селах це вже не якийсь гіперактуальний девайс. Мене це дивує, що нікому не потрібний комп’ютер. Одна дівчинка у нас попросила шиншилу. Це було бажання, тож ми її придбали, а разом з тваринкою всі потрібні доповнення. Ще одна дитина попросила ляльку й поїхати в Польщу,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Ваня живе в прифронтовому місті / фото Behind Blue Eyes

Співзасновник благодійної ініціативи додає, що з усіма дітьми, з якими він спілкувався склалися теплі взаємини. Допомагає ще й той факт, що волонтери приїздять не з разовою допомогою, а регулярно таким чином зав’язується довірливе спілкування.

Ми зі всіма дітьми товаришуємо, але виділити когось одного виділити важко. Є такий хлопчик Ваня, він живе в прифронтовому селі в Запорізькій області, 5 кілометрів від фронту. Ми один до одного прикипіли він пише до мене, ми спілкуємося,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Як підтримати проєкт

Засновники Behind Blue Eyes створили монобанку на підтримку проєкту, також є реквізити PayPal та ПриватБанку. Ознайомитися й задонати кошти можна за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Микола Ситник 14:00, 6 Квітня 2024
Яна Баришева – двічі переселенка
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та працювала вчителькою історії у 24 школі. У місті жінка відкрила свій б’юті-кабінет, де надавала послуги косметолога. Після початку повномасштабного вторгнення жінка релокувалась у Софіївську громаду.

Більше про те, як облаштувалася бахмутянка, розповідаємо у новому сюжеті журналістів Бахмут IN.UA для YouTube-каналу “Донеччина в евакуації”.

Переселенка з Бахмута в Софіївці

На Дніпропетровщині двічі переселенка Яна Баришева з перших днів почала волонтерську діяльність, допомагала не лише ВПО, а й місцевим. Жінка разом з подругою, яка її прийняла в Софіївці, почали відновлювати покинуті домівки для переселенців.

“Я довго думала, вагалася. Пройшло приблизно 2 тижні, коли все ж таки погодилась на цю пропозицію, тому що ставалося все більш страшніше. Я приїхала в нову громаду сюди, на Дніпропетровщину. Для мене це було великим стресом і напругою, тому що нікого не знала. Взагалі все “чуже”, все “нове”. Немає з ким навіть просто поспілкуватися, щоб поділитися відчуттями, які є всередині. З Бахмута я приїхала в нову громаду тільки з речами, нічого не вивозила. У мене не було приміщення. Згодом власники запропонували мені кімнату на безкоштовній основі для того, щоб себе реалізувати, заробляти гроші та інтегруватися в новій громаді.

Потім почали телефонувати люди, знайомі зі школи, мої клієнти, запитувати чи немає житла для того, щоб допомогти кудись виїхати”, — поділилася жінка.

Сьогодні Яна Баришева є членом молодіжної ради, стала головою ради ВПО у Криворізькому районі. Жінка за допомогою грантової програми змогла відновити свій бізнес в евакуації. У Софіївці вона надає якісні косметологічні послуги, у селищі працює б’юті-кабінет.

Більше про Яну Баришеву та її діяльність у Софіївці дивіться у нашому новому відеосюжеті:

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

IMG 3146 f21ac

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують […]

Яна Баришева – двічі переселенка

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та […]

14:00, 06.04.2024 Микола Ситник
Ситуація на ринку праці

Втрата роботи серед переселенців/переселенок: чи є пріоритет на посади для чоловіків або жінок

Через російське вторгнення мільйони людей залишилися без роботи. Серед них — і мешканці та мешканки Бахмутської громади. Скільки людей вже знайшло роботу та чи є […]

13:05, 30.03.2024 Микола Ситник
Бахмутянка, яка знайшла житло

Як бахмутянка отримала дім: життя переселенців у містечку Хансена

“Містечко Хансена” – це нові домівки для переселенців у Тарасівці на Київщині, які збудували благодійники. Оселю здають у безоплатну оренду терміном на 5 років. Бахмутянка […]

Гуманітарна допомога для чоловіків та жінок

Гендерні обмеження доступу до гуманітарної допомоги: чи справді чоловіки мають менший пріоритет

Практично щодня наша редакція повідомляє про видачу гуманітарної допомоги у різних містах України: Київ, Харків, Львів, Суми та багато інших. Однак часто ми бачимо, що […]