«Памфір» — український фільм, який вийшов в прокат 23 березня 2023 року, й вже зібрав чимало схвальних відгуків. За сюжетом головний герой Памфір хороший сім’янин, але доля дає йому випробування й змушує розплачуватися за провину власного сина.

Як знімали стрічку розповідає The Village Україна, а де подивитися «Памфір» у Києві та Львові — шукайте в підбірці «Бахмут. IN.UA»

Сюжет фільму

Памфір — це чоловік, який з родиною мирно живе на Буковині, але минуле життя змушує героя звернути з чесного шляху заради своєї сім’ї. Дії стрічки розгортаються напередодні карнавалу Маланки. Памфір повертається до своєї родини після тривалої відсутності, але в цей час його син влаштовує підпал в молитовному домі, 

Через це чоловік змушений відплатити, він повертається у кримінальне минуле, до контрабанди. Стрічку варто глянути, щоб остаточно відкинути упередження про українське кіно. Українське кіно дебютувало на Каннському кінофестивалі, його переглянули люди Канаді, Італії, Польщі, Швейцарії, Греції, Індонезії, Словаччині й країнах Балтії.

Як знімали стрічку?

Олександра Костіна продюсерка фільму. Фото: Zaxid.net

Олександра Костіна продюсерка фільму розповідає, що стрічку знімали у маленькому селі на кордоні з Румунією, а загалом команда відвідала 15–16 населених пунктів у двох областях – Івано-Франківській і Чернівецькій під час зйомок.

Через гористу місцевість команда використовувала гужовий транспорт, щоб дістатися до місця. Їхали навіть возами з кіньми, а от апаратуру переносили у руках. Хоч сценарій стрічки й тримався в секреті, місцеві жителі знали, що кіно знімають про них. 

«В одному селі, де знімали, якось декілька джипів їхали з кордону, уже поверталися «пустими». Вони зупинилися й кажуть: «Ага, кіношники. Поїхали в бар! Це ж ви про нас кіно знімаєте, нам приємно», — пригадує Олександра Костіна.

До слова, кияни й всі охочі в лютому та березні мали змогу побачити унікальні костюми, які були у фільмі. Тепер виставка «Памфірова Маланка. Танець смерті та життя» демонструватиметься з 28 березня 2023-го у Львові, у планах – Варшава, Амстердам і Париж. Побачити виставку можна у Львівському муніципальному мистецькому центрі.

Читайте також: Топ-8 для дошкільнят: підбірка україномовних мультфільмів для дітей

Де подивитися «Памфір» в Києві та Львові?

Афіша фільму в ТЦ River Mall. Фото: скріншот

В Києві стрічку транслюватимуть в багатьох кінотеатрах. Ми підібрали три найпопулярніші в столиці, які показуватимуть фільм цих вихідних.

Планета Кіно, у ТЦ River Mall, Дніпровська набережна, 12. Квиток вартує від 190 гривень до 290 гривень в залежності від місця та години показу стрічки.

Показ фільму в залах Гегемон та Кіноман в кінотеатрі «Жовтень» 31 березня. Фото: скріншот.

В кінотеатрі «Жовтень», що знаходиться за адресою: вулиця Костянтинівська, 26, буде особливий показ «Памфіру» 2 квітня о 14:10 на кінопоказі буде режисер фільму Дмитро Михайлович Сухолиткий-Собчук. Вартість квитка 170 гривень, а от  у п’ятницю 31 березня квиток на фільм коштуватиме 105 гривень, в суботу 1 квітня 130 гривень. 

Показ фільму в залі Гегемон в кінотеатрі «Жовтень» 1 квітня. Фото: скріншот.

Ще один показ стрічки у Києві, за участі режисера, відбудеться у кінотеатрі KINO42, за адресою вулиця Костянтинівська, 11Б 1 квітня. Квиток на сеанс коштує 100 гривень, в інші дні ціна від 100 до 120 гривень.

Афіша кінопоказу в кінотеатрі KINO42 Фото: скріншот

У Львові переглянути стрічку можна в ТЦ Forum Lviv, за адресою вулиця Під Дубом, 7Б. Квиток на сеанс коштує 160 гривень. 

 

Афіша у Львові у ТЦ Forum Lviv. Фото: скріншот

Львівський кінотеатр у СТРЦ SPARTAK за адресою вулиця Гетьмана Мазепи, 1Б, також транслює стрічку, остання дата показу 5 квітня. Ціни від 100 до 130 гривень за квиток, сеанси є, як у вечірню, так й в ранкову годину.

Афіша кінопоказу у Горіховому кінотеатрі. Фото: скріншот

 

Кінотеатр у парку Горіховий гай пропонує квитки від 80 гривень за особу. Зал знаходиться за адресою вул. Володимира Великого, 14А.

Фото: Планета. Кіно.

Читайте також: Світла книга про світлий регіон: Катерина Зарембо розказує про свою книгу «Схід українського сонця. Історії Донеччини і Луганщини початку ХХІ століття»

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

• знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
• пільговий проїзд;
• медичне забезпечення;
• податкові пільги;
• пріоритет у певних державних програмах;
• додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

• місця проживання;
• складу сім’ї;
• переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!