«Військовослужбовців — багато, а воїнів — ні»: історія оборонця загиблого під Бахмутом

Семаковська Тетяна 11:25, 9 Березня 2023

332748078 5700304893411595 6764382901443886069 n f081eВидання Арміяinform поспілкувались з сестрою загиблого воїна Олександра Созанського, який назавжди залишиться живим в серцях своїх рідних.

Капітан, командир роти 1-го батальйону роти вогневої підтримки, Олександр Созанський, з позивним «Рагнар» загинув 17 лютого 2023- року поблизу Бахмута. 

Уляну Созанську, сестру Олександра, всі знають як першу українську жінку, що стала диригентом військового оркестру Повітряних Сил. За місяць до загибелі брата Уляна вирішила змінити спеціальність, а відтак і вид Збройних Сил, й зайняти місце у строю ДШВ. Аби бути ближче до брата, у його бригаді, а це означало — безпосередньо на лінії бойового зіткнення.

«Олександр грамотно думав і діяв, грамотно виховував свій підрозділ, виріс від командира взводу до командира роти у десантно-штурмовій бригаді. Справжній лідер та ватажок, переймався за своїх хлопців, навчав їх, зокрема й історії України, згуртовував. Вони розробили логотип роти, патчі, худі, впровадили challenge coin. Це зовсім інший рівень побудови свідомості бійця. Був націлений на армію стандартів НАТО, хотів багато чого змінити. Дуже жаль, що Україна втратила такого офіцера. А я такого брата», — розповідає Уляна. 

Уляна розповідає, що кадрових військовослужбовців в родині ніколи не було. Вона вчилась у музичному училищі й подумати не могла, що триматиме в руках зброю. Та й у брата були інші плани на життя. А потім 2014-й, Майдан, війна. Олександр пішов добровольцем спочатку у батальйон «Золоті Ворота», потім у «Правий Сектор», Уляна вступила до Національної академії сухопутних військ.

332374898 118609054502068 1146063900763059770 n 11be8

Уляна з братом. Фото: Мілітарний

«Пам’ятаю, як брат разом із «Правим Сектором» їхав до Маріуполя, там знаходилась їхня база, то мама зібрала речі й поїхала з ним. Кілька тижнів готувала їсти хлопцям, допомагала. Ось це я вважаю, справжня турбота, а не принизливі спроби зупинити сина»

Уляна запевняє, що брат серйозно готувався до війни. Починаючи з 2018-го служив у десанті. Мав безліч конспектів, літератури, вивчав тактику бою, купував спорядження.

«Військовослужбовців — багато, а воїнів — ні. Рік війни накладає свій відбиток. Коли я в січні приїхала до брата на Донеччину, я побачила, як змінився він і його хлопці. Змучений, невиспаний, подорослішав на багато років… Що тут скажеш. За рік він лише раз вирвався у коротеньку відпустку на 10 діб»

Олександр загинув за кермом своєї улюбленої автівки, яку просто обожнював і, на жаль, часто забував, що вона без броні. Приліт, міна, удар прийшовся на його сторону, не було жодних шансів, миттєва смерть. 

332926178 5892354500833922 9198248068494043617 n 76067

Машина загиблого воїна. Фото: Мілітарний

Уляна ділиться, що колись обов’язково разом із родиною поїде на місце загибелі брата і встановить там пам’ятний знак. Та додає, що «уся Донеччина і багато інших регіонів, на жаль, будуть всіяні такими знаками…»

Фото: Мілітарний

Читайте також: Окупанти вивезли зі Ступок священника разом з прихожанами

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Кожен має допомагати фронту: сім думок військових про війну, мобілізацію та цивільних

Семаковська Тетяна 13:00, 3 Жовтня 2024
Військові ЗСУ / фото The Sun

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні?

Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами військового досвіду, розповідає, що думають військові про мобілізацію, спілкування російською, відповідальність й очікування від цивільних.

Про мобілізацію

Мобілізація для військових – безпосередня реальність, пов’язана з обов’язком і відповідальністю перед державою. Тоді як для багатьох цивільних ця тема табуйована. 

Є наша історія з людьми, які бояться війська і не готуються психологічно, фізично, тактично. Шукають собі ворога у вигляді ТЦК, корупції, Зеленського. Шукають виправдання себе.  Я називаю це кволістю душі. Коли ти шукаєш собі виправдання, шукаєш ворога чи причину, чому ти кращий за інших і чому у війську не маєш бути“, – говорить Христина Кудрява, майор, офіцерка Національної гвардії України. 

Ми йшли на війну, щоб наші знайомі не відчули, що таке війна. А потім офігіли від того, що вони її дійсно не відчули“, – каже Катерина “ООН” Галушка. 

Валерія “Нава” Суботіна з побратимом / фото з Instagram

“У деяких людей в голові відбулась якась дурня – типу, військові хай воюють. А військові – це хто? Це колишні цивільні. Хтось в 2014 році прийшов на війну, хтось в 2022. Чим ці люди більш військові, ніж ви військові?”, – вважає Валерія “Нава” Суботіна.

Про зросійщення

“Зараз багато людей, які раніше перейшли на українську, знову повернулися до російської. Тому що моди і хайпу недостатньо. Потрібно, щоб ти всередині зрозумів, чого ти зросійщений. 

Христина Кудрява / фото Elle

Якщо твоя мама з тобою говорила російською мовою, це не значить, що ця мова тобі рідна. Тому що до твоєї прабабусі прийшли кацапи і розкуркулили її. І сказали, що ти, якщо не будеш “разгаваривать по-русски”, нічого в цьому житті не досягнеш. Або потрапиш в заслання. І людина, яка живе в страху, що її можуть вбити або ж навіть гірше – зробити боляче її близьким, буде виховувати наступне покоління так, щоб їм було трошки легше“, – пояснює Христина Кудрява.

Про відповідальність

Ігор Штолис / фото з Instagram

“Я не розумів, чому я у своєму молодому віці повинен жертвувати найкращими роками, а інші ні? У мене була претензія до інших людей: чому вони не пішли на фронт добровольцями, як це зробив я? Мені не було навіть з ким поділитися цими думками. Вдома я міг спілкуватися з мамою, з батьком, але мені здавалося, що ніхто мене не розуміє”, – говорить Ігор Шолтис, ветеран АТО, учасник Революції Гідності, військовослужбовець підрозділу “Нахтіґаль”.

“Я не звертаю увагу на дрібниці. Є люди, які кажуть, що треба йти кричати “ааа, вони крадуть” під Верховну Раду. Але це нічого дасть. Ти бачиш проблему і маєш шукати шляхи її ефективного вирішення, спосіб покращити ситуацію. Без “а я не можу, а я не вплину””, – переконаний Віктор “Лелека” Лахно, військовослужбовець ЗСУ, колишній військовополонений.  

Люди почали забувати. Хтось виїхав, бо вважає, що це більше не його/її обов’язок. Але дуже боляче спостерігати за тими молодими хлопцями і дівчатами, які не прожили життя. Хтось загинув, хтось втратив здоров’я, хтось отримав інвалідність на все життя. І цього здоров’я не повернеш. Не може бути так, що військові максимально “завантажені” у війну, а цивільні мають можливість від неї відгородитися. Так не може бути. Всі мають бути дотичні до армії“, – говорить Оксана, бойова медикиня Центру спеціального призначення НГУ “Омега”, з позивним “Оксі”.

І додає, що для допомоги фронту необов’язково йти в армію. Кожен може робити свою справу і мати якийсь маленький дотик до війни.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Валентина Твердохліб 15:45, 2 Жовтня 2024
Бахмутянин Вадим Глущенко, який запустив швейне виробництво / ілюстрація Бахмут IN.UA

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він відкрив власну справу з виготовлення сумок, рюкзаків і шоперів.

Історію бахмутянина Вадима Глущенка розповідає Бахмут IN.UA у своєму відеорепортажі.

Відкриття власної справи

Для Вадима Глущенка війна почалась у 2014 році. Бахмутянин покинув рідне місто понад 10 років тому. Евакуювався з сім’єю спершу в Чорногорію, де прожив чотири роки та встиг запустити свою справу: родина займалася клінінгом, чисткою поверхонь та трансфером товарів.

Згодом чоловік повернувся в Україну і почав працювати тут. Сьогодні він засновник Urban Wind у Хмельницькому. Разом з сім’єю Вадим закупив кілька швейних машинок та іншого обладнання і почав виготовляти сумки, рюкзаки, шопери. Частково витрати на обладнання покрив грант.

У планах і надалі розвивати потужності та вийти на європейський ринок.

У рідний Бахмут Вадим мріяв повернутися завжди. Ще до повномасштабного вторгнення були думки розвинути виробництво та повернутись у місто. Проте з’являлось чимало викликів: приміщення для виробництва, персонал, який потрібно навчати, житло та й повномасштабна війна, яка унеможливила остаточне повернення.

Детальніше історію підприємця з Бахмута дізнавайтеся в нашому репортажі за посиланням.

Примітка. Серед тих, хто перегляне відео та залишить коментар від 5 слів, ми з Urban Wind розіграємо розкладну сумку-шопер з написом “Заспокой своє серце”. Очікуйте на результати наступної п’ятниці.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кожен має допомагати фронту: сім думок військових про війну, мобілізацію та цивільних

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні? “Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами […]

швейне виробництво

Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він […]

“Так гарно, як вдома, не буде ніде”: бахмутянка Каріна Тренбач поділилась історією життя в Гадячі

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, […]

“Це був останній потяг з Покровська”: як проходить евакуація на Донеччині. Відеорепортаж

Евакуація з Покровська потягом більше не проводиться, тепер відправним пунктом став Павлоград. Як донеччани рятуються від війни евакуацією відзняв наш відеооператор Роман Потапенко. Покровськ, евакуація […]

11923519 453870464784471 700907376 o da83b

Маленький Лас-Вегас: як Бахмут у 2016 році бачили тогочасні ВПО

Бахмут — місто, яке ще у 2014 році відчуло вплив війни. Мова йде не тільки про бойові зіткнення, але й про тогочасних внутрішньо переміщених осіб […]

12:00, 22.09.2024 Скопіч Дмитро