Днями стало відомо, що росіяни вивезли зі Ступок частину прихожан Свято-Георгіївського храму разом з отцем Олексієм, який єдиний в громаді залишався, щоб допомагати людям.

Редакція поспілкувалася із волонтеркою, яка допомагала храму в Ступках.

Що відомо про вивіз людей?

“Більшу частину людей, яких вивезли сьогодні вже виставили (ред. мова йде про списки, які опублікували окупанти). В тому, числі й отець Олексій потрапив в цей список, й люди, як жили в храмі. Це орієнтовно близько 15 осіб. Всіх хто, жив на Ступках до Іллінівки всіх евакуювали три дні тому на ту сторону, в Первомайськ та Шахтарськ. Зараз ті люди, там знаходяться”, — повідомляє жінка.

З людьми, яких вивезли зараз тримати зв’язок не вдається, волонтерка сподівається, що це вдасться зробити найближчими днями. 

“Люди, які потрапляють туди спочатку їдуть в Первомайськ, потім Шахтарськ, далі табір фільтрації, далі їм роблять документи в обов’язковому порядку, бо без документів їх нікуди не пускатимуть. Люди очікують на документи, щоб могти купити сім-карти й зв’язатися з рідними. Зазвичай це займає 4-5 днів”, — каже волонтерка.

В Ступках залишалося 250 людей

Храм в Ступках. Фото: надані героїнею

За словами жінки в Ступках залишалося близько 250 людей, це разом із Ягідним та Берхівкою. 

“Найбільше вивезли три дні тому, в списках напевно 70-людей доставили”, — каже вона.

Останній раз з отцем Олексієм, жінка мала зв’язок 20 лютого, коли він виїжджав у Слов’янськ, щоб вивезти людей з дітьми. Він вже не міг їх прогодувати й під обстрілами на власній машині, вивозив людей, каже жінка.

Отець Олексій з прихожанами. Фото: надані героїнею

“За весь період війни (ред. мова йде про повномасштабну війну) в храмі жило близько 200 людей. Одні приходили, іншій йшли. Багато допомогали волонтери з Червоного Хреста, в Польщі нам збирали кошти на генератори, допомагав й міський голова. Зі школи взяли мати, щоб люди могли спати, була пічка, людям готували їсти. Отець Олександр намагався у важких моментах створити хороші умови, наскільки це було можливо. В день по території храму могло бути 20 прильотів, але жертв не було”, — розповідає волонтерка.

Вибрав для себе шлях допомагати людям

Отець Олексій. Фото: надані героїнею

За словами волонтерки отець Олексій вибрав для себе шлях допомагати людям, тому він вирішив залишитися. 

“Він казав, що не може по-іншому вчинити, бо тут його прихожани, він 15 років служив в церкві. Він залишився заради людей, хоча мав можливість виїхати неодноразово. Вирішив піти на такий подвиг, потрапляв не один раз під обстріл, але Бог з його добрим серцем й намірами зберіг в живих”, — наголошує волонтерка.

Героїня додає, що священник дуже допомагав людям, він мав місіонерські цінності, спілкувався з молоддю, заснував футбольну команду: Малу й Велику лігу. 

“У нас люди привикли, що священника можна бачити тільки в храмі, але в храмі спілкування з ним обмежене, а Олексій був посеред людей, він всім допомагав, дітям, жінкам”, — резюмує волонтерка.

Фото: надані героїнею

Читайте також: Прорив дамби в Ступках: що відомо?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Тетяна Красько раніше мешкала у Нью-Йорку, на лінії зіткнення. Жінка звикла до постійних бойових дій ще у 2014 році, але початок повномасштабної війни змусив її евакуюватися в більш безпечну локацію. Зараз вона проживає у місті Миргород, що на Полтавщині, де веде активну волонтерську діяльність.

Про труднощі, які спіткають вимушених переселенців, життя в новій громаді та депресію українців після евакуації — героїня розповіла редакції Бахмут IN. UA.

Як живуть ВПО

Тетяна Красько — членкиня ГО “Студія громадських жіночих ініціатив”, яка підтримує жінок в евакуації. Після приїзду на Полтавщину, близько місяця жінка не могла нічого робити, адже виникла сильна апатія. Проте, героїня вирішила, що жити далі так не можна й почала шукати де є осередки переселенців, щоб допомагати їм. Таким місцем став гуртожиток в селі Хомутець.

До березня 2023 року працівники коледжу, які надали гуртожиток, самотужки забезпечували переселенців дровами, щоб зберігти хоча б мінімальне тепло.

За словами волонтерки, гуртожиток для переселенців потребує ремонту. Активісти за допомогою грантової програми завозили посуд, речі для сну, холодильники та пральні машини. Осінню 2022 року до ініціативи приєдналися міжнародні організації, хоча ще літом з допомогою було тяжко. Річ у тому, що Хомутець — це невелике село, яке віддалене від самого Миргорода. Через цей факт волонтери не знали перший час, що в громаді є постійно перебуваючі переселенці.

Як облаштований побут у людей

Кожна родина, каже Тетяна Красько, живе в окремій кімнаті на 20 квадратних метрах. В них вміщаються чотири людини. Переселенців не селять порізно, тож це вагомий плюс. Деякі мешканці гуртожитку вже почали робити ремонт у кімнаті, щоб покращити умови життя.

Також коледж надав людям невелику ділянку для городини, тож ті, хто має сили почали вирощувати овочі чи зелень. Час від часу до гуртожитку приїздять перукарі, щоб люди могли привести зачіску в порядок.

Щоб інтегрувати переселенців у нову громаду започаткували проєкт за підтримки ООН — “ВПО, як ресурс для розвитку громади”. Також провели соціологічне дослідження, виявилося, що переселенці до місцевих ставляться краще, ніж ті до них.

Роботу в маленькому селі знайти важко, допоміг коледж, який запропонував пару вакансій. Втім здебільшого коли люди приїздять потрібно немало часу, щоб усвідомити все, що відбувається. 

Емоційні переживання у переселенців

В шелтері на Полтавщині мешкають переважно люди похилого віку з Донецької та Луганської областей, є тільки три молоді родини. Після приїзду багатьом важко впоратися із депресією, каже Тетяна Красько. Є люди, які вже все втратили, є ті, в кого ще є майно, але воно може бути знищене.

Читайте також:

• “Бахмут є був, і буде”: бахмутський активіст про місто
• Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої
• Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У цій громаді не працювало жодне медіа, тож команда, яка мала досвід створення та розвитку громадського медіапорталу Бахмут IN.UA, вирішила відкрити медіа рішень й тут, аби надати місцевим доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення і змінювати громаду на краще. 

Наша команда побувала на відкритті сайту Вільногірськ IN.UA. Більше про цю знакову для громади подію дивіться у сюжеті Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Вільногірськ IN.UA — перше незалежне ЗМІ громади

Примітка. Вільногірськ IN.UA — перше незалежне медіа розвитку Вільногірської громади. Це майданчик, де висвітлюються події, заходи, підіймаються проблеми та шукаються варіанти їх вирішення. Його журналісти пишуть новини про місто, район та Дніпропетровську область, а також про жителів міста та переселенців, для яких Вільногірськ став другим домом.

“Я релокувалася з Бахмуту саме у Вільногірську громаду, і з нашої організації була сама тут. Познайомилася з місцевими мешканцями, з переселенцями. Зрозуміла під час спілкування, що тут не вистачає професійного, офіційного медіаресурсу. Так, тут працює офіційний канал міської ради і в Telegram, і в Facebook. Але людям важко отримувати офіційну й об’єктивну інформацію. Тому ми з командою вирішили, що тут треба відкрити офіційний медіаресурс”, — розповіла керівниця проєкту Вільногірськ IN.UA Альона Щекодіна.

Команда видання спонукає мешканців брати участь у житті громади заради позитивних змін. Медіапортал у 2024 році створила ГО “Бахмутська Фортеця”, започаткувавши мережу сайтів платформи Бахмут IN.UA.

Перше ЗМІ Вільногірська має на меті надати місцевим мешканцям доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення, змінюючи громаду на краще.

“Ми б хотіли зробити свій внесок у розвиток громади. Ми б хотіли, щоб жителі розуміли, що до нас можна звернутися з будь-яких питань, з будь-якими проблемами, і ми можемо хоч якось наблизитися до вирішення цих проблем”, — додала випускова редакторка Вільногірськ IN.UA Олександра Зоз.

Більше про перше незалежне медіа у Вільногірську дивіться у нашому новому відеосюжеті:

Читайте також:

• Як у Вільногірській громаді автоматично надають звання почесного громадянина загиблим військовим. Чи можливо це для Бахмута
• “Бахмут є був, і буде”: бахмутський активіст про місто
• Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!