Тетяна Мазелюк, кондукторка Бахмутського тролейбуса, яку знають майже всі в місті. Зараз жінка мешкає в Кропивницькому й погодилась поділитись з нашою редакцією як змінилося її життя.

Евакуація з Бахмута

Тетяна до останнього сподівалась, що зовсім скоро росіян виженуть з міста і бахмутяни почнуть жити як раніше. Але все ж вирішила їхати, коли зв'язку в місті вже зовсім не було, та дуже посилились обстріли:

«Брат допоміг мені виїхати в Дніпро, бо з волонтерами не було можливості зв'язатися.  Через тиждень в Дніпрі, я зрозуміла, що тут жити дорого, й моя пассажирка з Бахмута запросила пожити до себе в смт. Долинське в Кіровоградській області. Майже місяць я жила в чужої людини, яка щиро захотіла допомогти й прийняла мене».

Сина героїня відправила в Кропивницький ще в серпні, щоб він не перервав навчання в медичному коледжі. Тому саме тут Тетяна вирішила залишатись, до того ж знайшла місце для себе в гуртожитку.

«Місто прийняло мене шикарно, люди допомагали всім необхідним від тарілки до одягу. Навіть люди, які теж переселенці, але приїхали трохи раніше мене, залюбки допомагали. Місцеві також дуже милі. Мені тут дуже комфортно, але всі думки мої про дім».

Обов'язково повернемось

Тетяна впевнена, що вона повернеться додому, навіть без світла й води та комунікацій, повернеться, щоб все відновлювати. Залишати місто було важко, адже це рідний дім, і дуже засмучувало, коли її та інших місцевих називали “ждунами”:

«Місто дуже зруйновано, але я думаю як тільки стане безпечно, багато хто почне повертатись. Мене ображало коли нас називали ждунами, я вважаю, що ми всі ждуни, бо всі ми чекаємо мир, не руський, а просто мир».

Нова робота

Тетяна Мазелюк, кондукторка Бахмутського тролейбуса

Зараз бахмутянка стоїть на обліку в Центрі зайнятості, й проходить стажування на роботу, але це не посада кондукторки. 

«Я любила свою роботу за своїх людей. Кожен день я возила на роботу одних і тих самих. Деяких навіть бачила частіше ніж рідних. Зараз коли нас розкидало по світу, й хтось в Фейсбуці повідомляє про себе, я дуже радію».

Останній робочий день Тетяни був 7 квітня, далі тролейбуси почали їздити без кондукторів. Жінка згадує, що 24 лютого атмосфера на роботі дуже змінилась, всі були напружені й переймались. Кожен ділився в тролейбусі своїми страхами й переживаннями про майбутнє:

«Хотіла б побажати усім своїм пасажирам миру й всього, що потрібно до нього. Мир, це добре, але в мирі людина має бути щаслива. Хочу, щоб цей час, який нам доводиться переживати ми витримали. Так як раніше вже не буде, але хочеться, щоб було краще».

Фото: колаж "Бахмут. IN. UA"

Читайте також: Врятовані з-під окупації: як працює реабілітаційний центр для тварин на Дніпропетровщині

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм - підписуйтесь!