Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Суд призначив 12 років ув’язнення військовим армії рф, які викрали фермерів з Бахмутського району. До злочину причетні двоє чоловіків з окупованої Луганщини, які приєдналися до лав російської армії. Військових судили заочно.

Про це повідомляє Донецька обласна прокуратура.

Суд над окупантами

В Україні судили двох військових армії рф, які викрали і утримували в підвалах фермерів з Бахмутського району. У липні 2022 року перед в’їздом до села Стряпівка Соледарської громади чоловіки зустріли двох місцевих фермерів — 57-річного чоловіка та його 35-річну племінницю. Люди приїхали за свійською птицею та залишками речей.

Окупанти запідозрили людей у “розвідувальній діяльності” на користь ЗСУ. Цивільних затримали і відвезли до командного пункту. Там військовий із позивним “Бумер” під прицілом автомата відібрав у чоловіка і жінки документи та ключі від автівки, а потім закрив на ніч у льосі.

Зранку “Бумер” з командиром роти на позивний “Стєкло” допитали бранців. У людей відібрали майно і відправили до Володимирівки, де замкнули в підвалі. Згодом один із військових перевіз фермерів до Луганської області, де їх передали іншим військовослужбовцям. Щоб приховати маршрут, людям одягнули мішки на голови.

Вдавалися окупанти і до катувань. Людей закривали у підвалах, не давали їсти, надягали на очі пов’язки, зв’язували руки та залякували стратою. Чоловіка били, а жінку погрозами доводили до втрати свідомості.

Зрештою цивільних відпустили. Їх висадили посеред поля і залишили напризволяще. Чотири доби цивільні йшли пішки через лісопосадки по окупованій території. Лише майже через півтора місяця вони змогли повернутися на підконтрольну Україні територію.

Українські правоохоронці ідентифікували воєнних злочинців. Ними виявились рядовий і старший лейтенант 6-го мотострілецького полку південного округу зс рф, уродженці Луганської області. Суд довів їхню провину. За порушення законів та звичаїв війни чоловіків заочно засудили до 12 років позбавлення волі.

Читайте також:

• Передавала росіянам дані про захисників Маріуполя: суддю з Бердянська засудили на 15 років за держзраду
• Студентам на окупованих територіях пропонують скласти сесію в обмін на контракт із армією рф
• Дітей готують до війни. Як РФ мілітаризує дитинство на захоплених територіях України

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд ухвалив зміни до постанови Кабінету Міністрів № 812. Вони передбачають покладання додаткових обов’язків на ради ВПО, серед яких щоквартальні координаційні зустрічі та звіти, збір та аналіз даних шляхом фокус-груп, опитувань, запитів. Громадськість виступила проти цих змін, але уряд проігнорував звернення. За словами фахівців, ухвалені зміни несуть надмірне організаційне навантаження на голів рад ВПО, що може призвести до поступового зниження рівня участі.

Позицію щодо змін до постанови публікує благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”.

Уряд розширив повноваження рад ВПО

Уряд ухвалив зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 року № 812, які накладають додаткові повноваження на ради ВПО. Проти цих змін раніше виступили ради ВПО, надіславши спільне звернення з правками та застереженнями. Цей документ підписали понад 100 рад ВПО з усієї України. Однак зміни до постанови ухвалили без врахування пропозицій та зауважень.

“Голос громадськості проігнорували. Замість реального посилення спроможності консультативно-дорадчих органів, затверджені зміни до постанови № 812 накладають на них невластиві функції та створюють додатковий бюрократичний тиск”, — йдеться в позиції громадськості.

Ухваливши зміни, уряд зобов’язав голів обласних рад ВПО проводити щоквартальні координаційній зустрічі та звіти про утворення, діяльність та ефективність рад ВПО в області. На практиці це загрожує перетворити такі зустрічі на чисту формальність та створити надмірне організаційне навантаження на голів рад ВПО. У подальшому це може призвести до поступового зниження рівня участі голів Рад ВПО.

Крім цього, на ради ВПО переклали зобов’язання щодо збору та аналізу даних про потреби ВПО шляхом проведення фокус-груп, опитувань, запитів тощо. Цим на ради ВПО, які є консультативно-дорадчими органами, переклали функції органів державної влади. Це при тому, що ради ВПО не мають достатніх ресурсів та інструментів для якісного збору та аналізу даних.

Ще одним спірним положенням стало зобов’язання “забезпечення участі” представників ради у пленарних засіданнях місцевої влади. Ради ВПО наголошували, що можуть лише делегувати своїх представників для участі в таких заходах. Оскільки участь представників ради ВПО у пленарних засіданнях залежить як від організаційних та процедурних рішень відповідного органу влади, його регламенту та порядку проведення засідань так і від політичної волі посадових осіб.

Читайте також:

• У Бахмутській міській раді призначили уповноваженого з питань безбар’єрності
• Секретар молодіжної ради Бахмута закликав змінити порядок виборів: які зміни пропонує
• Скільки складають щомісячні витрати з бюджету на зарплати працівників Бахмутської міськради

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!