Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Сьогодні 26 лютого, в Україну повернуто 1000 тіл (останків) загиблих у межах чергових репатріаційних заходів. Найближчим часом слідчі правоохоронних органів спільно з експертними установами розпочнуть процедури ідентифікації кожного загиблого.

Про це повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

В Україну повернули 1 000 тіл загиблих

Сьогодні в Україну повернуто 1000 тіл (останків) загиблих у межах репатріаційних заходів. За попереднім інформуванням російської сторони, вони можуть належати українським захисникам. Найближчим часом розпочнуться слідчі дії та експертні процедури для встановлення особи кожного загиблого.

Зокрема, йдеться про проведення судово-медичних експертиз, ДНК-досліджень та інших процесуальних дій.Після завершення експертиз та офіційного встановлення особи загиблого родини отримають відповідні повідомлення.

Повернути тіла в Україну допомагали представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаного центру при СБУ України, Збройних Сил України, МВС України, Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ДСНС України та інших структур сектору безпеки і оборони.

До теми:

У МВС показали, в якому стані повертають тіла загиблих військових

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Військовослужбовці, які отримали поранення під час виконання бойових завдань, мають право на низку державних фінансових гарантій. Проте на практиці процес отримання цих коштів часто супроводжується труднощами: гроші можуть надходити із запізненням або не нараховуватися взагалі.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Виплати під час лікування після поранення

У період перебування на стаціонарному лікуванні за військовослужбовцем повністю зберігається його заробітна плата. Розмір цього грошового забезпечення відповідає тій посаді, яку захисник обіймав до моменту отримання травми.

Важливим аспектом є те, що термін лікування за межами України також вважається безперервним. Це правило діє навіть під час транспортування пацієнта та проходження подальших етапів реабілітації за кордоном. Якщо виникає необхідність продовжити виплати, чинне законодавство дозволяє проводити медичний огляд військового дистанційно.

Коли виплачують 100 тисяч гривень додаткової винагороди

Додаткова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень щомісяця передбачена виключно для тих військових, які зазнали поранень безпосередньо внаслідок виконання бойових завдань.

Ці кошти нараховуються у таких випадках:

• під час перебування на стаціонарному лікуванні в медичних закладах (включно із закордонними шпиталями);
• у період перебування у відпустці для лікування, але виключно за умови тяжкого поранення. Якщо за висновком Військово-лікарської комісії (ВЛК) травма класифікується як легка або середньої тяжкості, додаткові виплати на час відпустки припиняються.

Ключовим документом для нарахування цих коштів є довідка про обставини поранення (форма №5). У ній обов’язково має бути зафіксовано, що травму отримано саме під час захисту України, військовослужбовець був у засобах індивідуального захисту, не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не вчиняв кримінального правопорушення та не завдавав собі шкоди навмисно. Порушення будь-якої з цих умов є підставою для відмови у виплаті.

Одноразова грошова допомога: розміри у 2026 році

Окрім щомісячних виплат, держава передбачає одноразову грошовую допомогу (ОГД) для військових, які внаслідок поранення частково втратили працездатність або отримали інвалідність. Станом на 2026 рік законодавством встановлені такі розміри ОГД залежно від групи інвалідності:

• I група інвалідності — 1 331 200 гривень;
• II група інвалідності — 998 400 гривень;
• III група інвалідності — 832 000 гривень.

Чому можуть відмовити у виплатах: найпоширеніші причини

Бюрократичні помилки або відсутність повного пакета документів часто стають на заваді отриманню коштів. Основні причини відмови включають:

• відсутність довідки форми №5 або документів, що підтверджують факт перебування на стаціонарному лікуванні;
• розбіжності в обставинах травми;
• некоректний висновок ВЛК;
• службова недбалість командира військової частини під час оформлення наказів.

Варто пам’ятати, що ВЛК не має юридичного права встановлювати зв’язок між пораненням (навіть якщо це очевидне мінно-вибухове поранення чи контузія) та виконанням бойових обов’язків без наявності довідки форми №5 від командування.

Що робити та куди звертатися, якщо виплат немає

Якщо військова частина відмовляється нараховувати належні кошти, першим кроком має стати з’ясування конкретної причини такої відмови. Необхідно перевірити наявність усіх медичних довідок та наказів.

Далі слід написати офіційний рапорт на ім’я свого командира з вимогою переглянути рішення та включити військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди. До рапорту обов’язково додається копія довідки про поранення.

У разі ігнорування рапорту або безпідставної відмови, захисникам радять звертатися до військових юристів або на офіційні урядові лінії для захисту своїх прав:

• гаряча лінія Міністерства оборони України: 1512 або 0 800 500 442;
• гаряча лінія системи Безоплатної правничої допомоги (БПД): 0 800 213 103.

Читайте також:

Як звернутися до військового омбудсмана у 2026 році: контакти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!