Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В останні дні на Донеччині спостерігається суттєве збільшення кількості людей, які хочуть виїхати. Через погіршення безпекової ситуації, обстріли критичної інфраструктури, проблеми з газо- та електропостачанням мешканці прифронтових громад масово залишають небезпечні райони.

Про це в коментарі редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Богдан Зуяков.

Активізація евакуації з Дружківки та сусідніх громад

Найбільш інтенсивно евакуація відбувається з району Дружківки Донецької області. Саме тут останніми днями фіксується різке зростання кількості заявок на виїзд. Причинами стали регулярні обстріли, пошкодження газопостачання та тривалі відключення електроенергії, що унеможливлюють нормальне проживання цивільного населення в зимовий період.

За словами волонтера, інтенсивність евакуації в окремі дні перевищує попередні показники в рази.

“Останні три дні інтенсивність евакуації дуже висока, значно активніша, ніж була раніше“, — зазначає волонтер.

Окрім Дружківки, люди активно виїжджають із Костянтинівки, Лиману, Миколаївки поблизу Слов’янська, а також із населених пунктів Краматорсько-Слов’янської агломерації та Сіверського напрямку. Частина мешканців самостійно дістається відносно безпечних зон, де їх вже підхоплюють евакуаційні групи волонтерів.

Окремо відзначається зростання кількості родин з дітьми, які раніше з різних причин відкладали виїзд, але нині змушені евакуюватися через різке загострення ситуації.

Обсяги евакуації та робота служб

За словами Богдана Зуякова, за останній тиждень лише одна волонтерська команда евакуювала близько 50 осіб. Водночас з окремих міст, зокрема з Костянтинівки, за кілька днів могли виїхати до 200 людей. У процесі задіяні не лише волонтери, а й ДСНС та поліція, які здійснюють масову евакуацію цивільних.

Найбільшу частку евакуйованих становлять маломобільні люди, пенсіонери віком “65 плюс”, а також родини з дітьми. У Дружківці це переважно люди старшого віку та маломобільні мешканці, тоді як із Краматорсько-Слов’янської агломерації дедалі частіше виїжджають саме сім’ї з дітьми.

Основні ризики зимової евакуації

За словами волонтера, найбільшою загрозою під час евакуації залишаються атаки дронів, які ускладнюють логістику та становлять небезпеку для будь-якого транспорту — евакуаційного, поліцейського чи військового. Додатковим фактором є зимові погодні умови: ожеледиця на дорогах обмежує можливість маневру, що робить транспорт особливо вразливим до ударів з повітря.

Читайте також:

Евакуація з Донеччини: назвали 4 міста, з яких найбільше виїздять люди

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

ГО “Десяте Квітня” разом з УВКБ ООН запускає програму ремонту житла для внутрішньо переміщених осіб у Полтаві на 2026 рік. Заявки приймаються від власників житла, які придбали його після початку повномасштабного вторгнення, і це житло таке, що потребує ремонту для безпеки та комфорту.

Як подати заявку — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як ВПО у Полтаві можуть подати заявку на ремонт житла у 2026 році

Громадська організація “Десяте Квітня” спільно з Агентством ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН) оголошує початок реєстрації на 2026 рік для програми ремонту житла для внутрішньо переміщених осіб у Полтаві, повідомляє Полтавська ОВА.

Участь можуть брати ВПО, які проживають у житлі:

• що перебуває у власності;
• умови якого не відповідають мінімальним стандартам безпеки та комфорту.

Пріоритет надається:

• домовласникам у сільській місцевості та малих містах Полтавщини;
• сім’ям у вразливих життєвих обставинах.

Програма покриває найнеобхідніші види ремонту, включно з:

• вікнами, дверима, дахом, підлогою, утепленням;
• водопостачанням, електрикою, каналізацією та іншими базовими ремонтами для безпечного та комфортного проживання.

Як подати заявку у Полтаві:

1. Через уповноважених представників вашої громади.
2. Самостійно, заповнивши KOBO-форму.
3. Телефонна гаряча лінія: 0800 33 28 58.

Зверніть увагу, що подання заявки не гарантує отримання допомоги. Всі заявки проходять перевірку та затвердження.

До теми:

У лютому планують повернути виплати дітям-ВПО без врахування доходу батьків — нардеп Сергій Козир

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!