Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

До складу Бахмутської громади входять 19 населених пунктів. Мешканці лише двох із них — Кліщіївки та Андріївки — можуть отримати компенсації за зруйноване житло. Майно в цих селах обстежують дистанційно за допомогою супутникових знімків. Та цю процедуру не застосовують до Бахмута.

Чому не можна дистанційно обстежити житло в Бахмуті й інших населених пунктах громади — пояснили в Бахмутській міськраді.

Як закон регулює дистанційне обстеження зруйнованого майна

Сьогодні лише мешканці двох населених пунктів Бахмутської громади можуть отримати компенсацію за зруйноване житло. Це Кліщіївка та Андріївка.

Наразі єдиний спосіб зібрати докази щодо пошкодження або знищення житла — це використання супутників. Процедура отримання знімків проходить через космічну агенцію, яка працює по заявках.

Але чому дистанційне обстеження житла не можна зробити в Бахмуті й інших населених пунктах громади? Відповідь криється в законі та статусі населених пунктів. Дистанційне обстеження у Кліщіївці та Андріївці можливе, оскільки вони перебувають у зоні активних бойових дій. Решта населених пунктів мають статус тимчасово окупованих. Через це дистанційне обстеження там провести неможливо.

“Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2025 № 815 затверджено Особливості дистанційного обстеження знищених об’єктів окремих категорій нерухомого майна. Пункт 3 цих Особливостей передбачає, що процедура не поширюється на об’єкти, розташовані на ТОТ. Тому за чинним порядком неможливо дистанційно обстежити житло у 17 населених пунктах Бахмутської громади, у тому числі в місті Бахмут, які наразі тимчасово окуповані рф”, — пояснили в Бахмутській міськраді.

Зміни до постанови може внести лише Кабінет Міністрів України. Своєю чергою, Бахмутська МВА направляє пропозиції щодо можливих шляхів врегулювання проблеми.

Нагадаємо, що станом на сьогодні ухвалили 107 позитивних рішень за заявами про компенсації від мешканців Бахмутської громади. Більшість із них — 90 заяв — погодили цьогоріч. Решту — у 2025 році. За позитивними рішеннями 107 заяв сформовано 113 сертифікатів та одну грошову компенсацію на будівництво житлового будинку. Нараховані суми компенсацій становлять понад 176 мільйонів гривень.

Читайте також:

• На 15 будинків передбачили понад 1,7 млрд гривень: Бахмутська МВА затвердила бюджет і показники житлового проєкту в Гощі
• Житлові ваучери для ВПО з ТОТ: стала відома дата початку фінансування
• Як ВПО стати на квартирний облік в 2026 році: покрокова інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

20 вересня в росії відбулися вибори до Державної Думи, які також проходили на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Відзначилися ці псевдовибори голосуванням у дворах без спостерігачів, наглядом озброєних військових та завчасним закриттям дільниць. При цьому окупанти звітують про рекордну явку — нібито, понад 81% мешканців окупованої Донеччини взяли участь у голосуванні.

Бахмут IN.UA розповідає, як проходили незаконні вибори в найбільших містах Донеччини, що нині перебувають під окупацією.

Окупанти провели псевдовибори на окупованій Донеччині: як це було

Офіційно вибори до російської Держдуми тривали три дні: з 18 по 20 вересня. Однак в окупованих регіонах — Донецькій, Луганській, Херсонській і Запорізькій областях — вони стартували значно раніше. Для ТОТ застосували процедуру дострокового голосування. Голосувати мешканці окупованої Донеччини могли вже з 30 серпня. Ватажок “днр” пояснив це необхідністю, зважаючи на “непросту обстановку”.

Окремо відзначимо, в період дострокового голосування працювали так звані мобільні дільниці. Їх розташовували переважно у дворах. У приватному секторі зі скриньками ходили до кожного будинку.

Примітно, що разом зі спостерігачами ходили і озброєні російські військові. Кадри з обходом приватного сектору опублікував телеканал Euronews. На них видно, як виборчий процес контролює військовий з прихованим обличчям і автоматом.

На ці кадри відреагували російські пропагандисти. Ресурс “Лапша медіа”, який позиціонує себе як спростовувач фейків, пише, що озброєні військові — це охорона. Їхнє перебування, нібито, вимушений захід. Задача військових — збивати дрони в разі атак. Тобто російська сторона сама підтвердила, що проводила незаконні вибори навіть під час ймовірної загрози, наражаючи людей на небезпеку.

Зміни були і в кінцевому строку псевдовиборів. У так званій “днр” дільниці зачинилися 20 вересня о 14:00, тоді як у росії голосування тривало до 20:00. Таке рішення пояснили тим, що всі, хто хотів віддати голос, вже це зробили, і безпековими ризиками.

Окрім розтягнутого в часі процесу голосування, псевдовибори проходили в умовах відсутності незалежного спостереження. Так, на дільницях дійсно було спостерігачі. Стати спостерігачем на виборах, за даними росджерел, міг кожен бажаючий мешканець “днр”. Для цього запустили гарячу лінію, куди могли звертатися охочі.

Для потенційних спостерігачів навіть організували навчання. Втім, проходило воно на базі так званої “громадської палати днр” — структури, яка підконтрольна окупаційній владі. У “днр” наголошували, що стати наглядачем може людина будь-якого віку і професії, однак про можливість долучення до незаконних виборів членів незалежних громадських організацій чи опозиції не повідомляли. Загалом “громадська палата” підготувала понад 600 спостерігачів.

Примітно, що саме на окупованій Донеччині була відсутня і можливість відеонагляду за виборчими дільницями. Тут окупанти знову прикрилися безпековими ризиками.

“У Донецьку цього (ред. відеотрансляції) не буде. У тому числі, з міркувань безпеки, щоб ніхто з української сторони не міг дізнатися, де знаходиться ця дільниця”, — повідомляв пропагандистам голова громадської палати “днр” Олександр Кофман.

За результами псевдовиборів окупаційні адміністрації відзвітували про високу явку, яка суттєво перевищила середні показники по росії. Для порівняння: в “днр” явка склала понад 81% мешканців, тоді як у рф — близько 56,6%. Звітуючи про такі високі показники, рф прагне створити враження, що, нібито, населення захоплених українських регіонів має значний інтерес до російських політичних процесів, а самі території інтегруються до рф.

Сам ватажок “днр” денис пушилін назвав ці вибори “фінальним етапом інтеграції до рф”.

“Вибори депутатів Державної Думи стануть фінальним етапом повноцінної інтеграції “донецької народної республіки” до єдиного політичного та правового простору країни”, — зазначив пушилін.

Псевдовибори до Держдуми в Донецьку

В окупованому Донецьку незаконні вибори розпочалися з 30 серпня. Перших людей, які віддали свої голоси, знімали пропагандисти. Місцевий телеканал “Оплот-ТВ” показав подружжя, яке, нібито, стало першим, хто проголосував на незаконних виборах. Самі люди кажуть, що проголосувати вирішили “під час дороги на роботу”.

На відео видно, що голосування проходить у дворі однієї з багатоповерхівок. Опломбовані скриньки стоять на лавках біля дитячих майданчиків, а люди голосують просто на вулиці, прикриваючись імпровізованою ширмою. При цьому жодних спостерігачів не видно, у сюжеті фігурує лише заступниця голови виборчої комісії.

Такий формат голосування подають як здобуток, відмічаючи комфорт виборців. Натомість у риториці пропагандистів нічого не згадується про відсутність належної конфіденційності та захисту від фальсифікацій, що не можна гарантувати в таких умовах.

Примітно, що псевдовибори в Донецьку мали дуже медійне забарвлення. І це суперечить заявам окупантів. З однієї сторони, відеотрансляції не проводять через безпекові ризики, натомість пропагандистські пабліки рясніють роликами і світлинами з виборчих дільниць. При цьому фото і відео робили не приховуючи, тому локації можна ідентифікувати.

Про незаконні вибори в Донецьку активно звітував псевдомер Олексій Кулемзін. Він показував фото, на якому фігурують різні верстви населення. Таким чином очільник окупаційної адміністрації, ймовірно, хотів показати зацікавленість у псевдовиборах серед мешканців Донецька.

На фото від Кулемзіна є юнаки і дівчата, які нещодавно досягли 18-річного віку і вперше беруть участь у голосуванні. На дільницях навіть поставили банери з написом “Голосую вперше”, щоб молодь могла позувати біля них.

Активно використовували для роликів і родини з дітьми. Дітей фотографували з бюлетенями, а також записували ролики з мамами немовлят. При цьому були випадки, коли до мам з дітьми приходили з урнами прямо додому.

Фігурували в роликах і молодята, які, нібито, прийшли на дільницю в день весілля. Дивно спостерігати таку подію, зважаючи на те, що голосування в Донецьку тривало три тижні. Ймовірно, пропагандисти вирішили залучити якомога більше історій для популяризації псевдовиборів у медіа.

Також Кулемзін показував фото з дільниць, де голосували російські військові.

На деяких дільницях зробили ціле шоу, запросивши людей в національних російських костюмах.

Окремої уваги заслуговує використання для популяризації псевдовиборів відомих донеччан. Зокрема, пропагандисти зробили цілу виставу за участі онуки Володимира Дегтярьова — очільника міста в 1963-1976 роках.

Анна Сухіна голосувала прямо у дворі. Робити це прийшлося на капоті припаркованого авто, де розмістили урну й імпровізовану кабінку. Запросили сюди і студентів захопленого ДонНГУ, які показово вручили Анні Сухіній квіти.

Що відбувалося на псевдовиборах у Горлівці

Оскільки Горлівка розташована не у глибокому тилу окупантів, а за близько 20 кілометрів від фронту, питання безпеки було на слуху. Виборчі комісії працювали переважно по місцях проживання мешканців. Нібито, для безпеки самих виборців.

Натомість до такого формату псевдовиборів ставились скептично, зокрема через недостатню конфіденційність. Представники окупантів заявляли, що всі права виборців були дотримані, в тому числі і таємниця голосування. Пластикові імпровізовані ширми визнали гарним засобом для забезпечення конфіденційності.

“Ніхто не має права дивитися, яку конкретну позначку виборець робить у бюлетені. Це його святе право. Ширма в повному обсязі закриває з трьох сторін, вона абсолютно не прозора і досить висока, щоб приховати сам бюлетень і те, як виборець робить там відповідну позначку”, — цитують пропагандисти голову Виборчкому “днр”, який відповів на закиди про порушення прав виборців.

Попри неспокійну ситуацію в Горлівці, там все ж пройшли незаконні вибори. В обстрілах представники окупантів звинувачували Україну.

Павло Миронов, представник Центру громадського нагляду про хід виборів, розповідав пропагандистам, що “попри атаки в Горлівці мешканці роблять свій вибір”. Біля однієї з виборчих дільниць, нібито, атакували припарковане авто, але це не зупинило роботу комісії. На це, начебто, вплинуло “величезне бажання людей віддати свій голос”. Фактично представник окупантів підтвердив, що дільниці продовжували роботу під час атак і наражали людей на небезпеку.

“Оскільки люди мають величезне бажання проголосувати, виборча дільниця не закрилася, люди й далі ідуть і голосують. Пожежа була локалізована”, — заявив Павло Миронов.

Псевдовибори до Держдуми в Шахтарську

На сьогодні Шахтарськ став містом біженців, оскільки росіяни вивозили туди людей зі знищених міст Донеччини: Бахмута, Соледара, Авдіївки, Селидового. Вони продовжують жити в пунктах тимчасового розміщення (ПВР).

Дільниці для голосування облаштували прямо у ПВРах. Пропагандисти цитують деяких людей, які, нібито, виїхали до Шахтарська із Соледара. Є так звані біженці і серед членів виборчих комісій. Один і них Сергій Мудовиченко, який представляється мешканцем Лимана. Він, нібито, втік до Шахтарська через переслідування СБУ за участь у російському референдумі. Незалежних підтверджень цьому немає.

Члени так званої виборчої комісії також ходили збирати голоси і до місцевих шахтарів. Як проводили голосування у таких умовах, не вказують. Попри безпекову ситуацію, окупанти у день незаконних виборів публікували відео з голосування у Шахтарську, зокрема колону мотоциклістів, які їхали голосувати.

В кінці незаконних виборів Пушилін відзвітував про те, що вони пройшли без порушень, проте жодних незалежних спостерігачів на них не було. Натомість були, нібито, іноземні спостерігачі. Всі вони — з країн, які мають дружні стосунки з рф. Зокрема, пропагандистський канал “Оплот-ТВ” повідомляв про спостерігачів з Узбекистана, Бангладеша, Сербії, Індонезії і Того.

Чому результати такого голосування не можна розглядати як вільне волевиявлення

Європейський Союз не визнає проведення російських виборів на тимчасово окупованих територіях України та їхні результати. У заяві від 21 вересня 2026 року Високий представник ЄС від імені Євросоюзу назвав організацію таких “виборів” росією черговим порушенням міжнародного права, зокрема Статуту ООН, а також незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. ЄС наголосив, що йдеться про тимчасово окуповані території Криму, Севастополя та частин Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей.

Та це питання не обмежується лише юридичним статусом цих територій. Умови, в яких відбувалося голосування на окупованій Донеччині, не дають можливості незалежно оцінити, наскільки вільним і добровільним було волевиявлення людей. У матеріалі Бахмут IN.UA ми зафіксували голосування і у дворах і за місцем проживання, відсутність незалежного спостереження, і присутність озброєних російських військових та проведення голосування навіть в умовах обстрілів.

За таких обставин заявлену окупаційною владою явку та результати голосування не можна подавати як незалежно підтверджене свідчення політичної позиції всього населення окупованої території. Ми не знаємо, під яким тиском, у яких умовах і наскільки добровільно конкретні люди брали участь у цьому голосуванні. Зазначимо, що редакція намагалася отримати свідчення про вибори на ТОТ від місцевих мешканців, один з чоловіків повідомив, що на вибори його та його співробітників змусили йти, погрожуючи, в іншому випадку, мобілізувати їх до армії рф. Ще одна героїня, з якою редакції вдалося зв’язатися, повідомила, що про явку на вибори їй наголосили на роботі.

Читайте також:

• Як СБУ викриває колаборантів на Донеччині та скільки вироків вже винесли за співпрацю з рф
• Хто такий Гліб Пирогов: досьє на 20-річного пропагандиста з окупованої Донеччини
• Депутати держдуми рф нібито готують звернення щодо відведення військ з Лиманського напрямку — “АТЕШ”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!