Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. Наразі в області залишаються понад вісім тисяч дітей.

Деталі щодо ситуації на Донеччиніх під час брифінгу повідомили Юлія Рижакова та Дмитро Петлін.

Скільки дітей залишається на територіях примусової евакуації

За словами Юлії Рижакової, начальниці служби у справах дітей, загалом на території Донецької області перебуває 8 609 дітей. У населених пунктах, де оголошена обов’язкова евакуація в примусовий спосіб, наразі проживають п’ятеро дітей із чотирьох сімей. Ці родини перебувають у двох населених пунктах:

• місто Миколаївка — 4 дітей з трьох сімей;
• село Сергіївка Андріївської громади — 1 дитина з однієї сім’ї.

Ситуація з родиною у селі Сергіївка ускладнилася через її самовільне повернення після попередньої успішної евакуації. Наразі представники адміністрації проводять заходи щодо їхньої повторної евакуації.

У Миколаївці точне місце знаходження трьох сімей з чотирма дітьми тимчасово невідоме — за вказаними адресами вони відсутні. Ймовірно, родини евакуювалися самостійно, адміністрація очікує підтверджувальних відомостей. Також зазначається, що випадки примусової евакуації дітей без супроводу батьків наразі відсутні.

Темпи виїзду протягом травня

Загалом протягом травня 2026 року з небезпечних територій області евакуювали 50 дітей із 35 родин. Розподіл вивезених дітей за громадами має такий вигляд:

• окремі райони міста Слов’янськ — 20 дітей (16 сімей);
• місто Дружківка — 19 дітей (11 сімей);
• село Сергіївка — 6 дітей (4 сім’ї);
• Миколаївська міська територіальна громада — 5 дітей (4 сім’ї).

За словами Юлії Рижакової, тільки за останній тиждень травня вдалося вивезти 12 дітей із 10 сімей.

Загальна статистика евакуації населення

Начальник відділу департаменту з питань цивільного захисту Дмитро Петлін повідомив, що станом на кінець травня загальна кількість евакуйованих із підконтрольних територій області становить понад 1 мільйон 379 тисяч осіб, з яких 208,5 тисяч — діти. В області продовжують залишатися 146 тисяч 700 осіб. У громадах, віднесених до території активних бойових дій, наразі перебуває близько 17 тисяч людей.

Протягом травня найбільша кількість жителів виїхала з таких громад:

• Краматорська громада — близько 6,5 тисяч осіб;
• Слов’янська громада — 2 800 осіб;
• Миколаївська громада — 820 осіб;
• Дружківська громада — понад 500 осіб;
• Костянтинівська громада — близько 400 осіб;
• Святогірська громада — 220 осіб;
• Лиманська громада — близько 100 осіб;
• Добропільська громада — 20 осіб.

Читайте також:

Для бахмутян анонсували пряму лінію з Юлією Літвіновою: дата та контакти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські пропагандистські канали опублікували нові кадри з тимчасово окупованого Торецька. Їх зробили у травні 2026 року.

Редакція публікує вибрані знімки.

Який вигляд має Торецьк в травні 2026 року

На опублікованих кадрах з Торецька видно наслідки бойових дій. Місто знімають з висоти пташиного польоту. Вся локація, яка потрапили на запис, повністю знищена.

Крім того, росіяни показали ще одне відео, де їх військові проїхалися по одній з вулиць міста. На кадрах видно, що всі будівлі зруйновані.

Нагадаємо, що у 2026 році окупанти анонсували “відбудову” Торецька і вже, нібито, затвердили генеральний план. Він передбачає роботи до 2045 року, однак, судячи з кадрів, вони так і не стартували.

Читайте також:

Суцільні руїни: росіяни показали, як виглядає центр Бахмута в травні 2026

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!