Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4779-IX, який чітко регламентує порядок обов’язкової евакуації населення з територій активних та можливих бойових дій.

Детальніше про те, що передбачає новий закон — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Закон про примусову евакуацію дітей: що відомо

Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4779-IX, який передбачає порядок обов’язкової евакуації дітей з територій активних та можливих бойових дій.

Головним нововведенням закону є надання військовим адміністраціям повноважень ухвалювати безапеляційні рішення про обов’язковий виїзд неповнолітніх у безпечні регіони. Представники Координаційного штабу відтепер мають лише дві доби на те, щоб погодити рішення місцевої влади про проведення обов’язкової евакуації.

Крім того, евакуацію дітей здійснюватимуть навіть у разі письмової чи усної відмови їхніх батьків. За законом, батьки або опікуни зобов’язані особисто супроводжувати своїх дітей до безпечних місць. Якщо ж дорослі не можуть цього зробити, вони повинні передати дитину довіреній особі для виїзду.

У випадках, коли батьки категорично відмовляються супроводжувати дитину та перешкоджають виїзду, це більше не є підставою для зупинки евакуаційного процесу. Таких дітей примусово вивозитимуть уповноважені працівники органів опіки та піклування спільно з підрозділами Національної поліції України. Надалі саме органи опіки нестимуть повну відповідальність за безпеку, життя та долю евакуйованої дитини.

Впродовж шести місяців батьки можуть звернутися щодо повернення дитини, підтвердивши проживання на безпечній території. Якщо цього не відбудеться, орган опіки може звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Читайте також:

Життя у “квартирах-склепах” та нова тактика обстрілів: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ватажок терористичного угруповання “днр” денис пушилін підписав так званий “закон” про створення чергової фейкової державної нагороди. Цього разу окупанти заснували медаль в честь захоплення українських населених пунктів — взяття Покровська та Відродження, які назвали старими радянськими назвами: Красноармійськ та Димитров.

Про це повідомив денис пушилін.

В “днр” з’явиться медаль за взяття Покровська

Згідно з вигаданим росіянами “положенням”, медаль за окупацію українських територій планують вручати кільком категоріям загарбників. Зокрема, фейкову нагороду отримуватимуть:

• російські військовослужбовці, які відзначилися або брали безпосередню участь у бойових діях під час наступу на ці населені пункти;
• організатори та керівники військових операцій російської армії;
• особи, які виконували завдання з так званого “розмінування” захоплених територій та об’єктів.

У своєму офіційному повідомленні ватажок терористів денис пушилін цинічно заявив, що окупація міст стала “важливим успіхом російської армії у 2025 році”. За його словами, кожен загарбник “зробив свій внесок у наближення перемоги”.

Як виглядає російська медаль за окупацію

Дизайн медалі повністю відповідає радянським методикам російської пропаганди. Згідно з описом, на лицьовому боці (аверсі) розміщена емблема Робоче-селянської Червоної армії зразка 1918 року. Цей символ обрамлений вінком із дубового листя з жолудями.

На зворотному боці (реверсі) окупанти зобразили п’ятикутну зірку, під якою викарбували прапор на штику гвинтівки, з датами так званого “звільнення”. Показово, що росіяни офіційно прописали дати 1 та 27 грудня 2025 року, намагаючись у такий спосіб “легалізувати” на папері своє захоплення міст саме в цей період.

Читайте також:

“Давно треба було позбаватися совєтського сміття”: активіст про процес перейменування районів Донеччини та Луганщини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!