Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні розмір виплат за лікарняними залежить від страхового стажу та статусу працівника. Згідно із законом “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, застраховані особи можуть отримувати від 50% до 100% середнього доходу за період тимчасової непрацездатності.

Детальніше про умови нарахування повної суми допомоги — у матеріалі.

Загальні умови розрахунку виплат

Допомога по тимчасовій непрацездатності розраховується на основі офіційного страхового стажу працівника. Сума виплат становить 50%, 60%, 70% або 100% середньої заробітної плати. Компенсацію у розмірі 100% отримують ті застраховані особи, які набули понад вісім років страхового стажу.

Окремі групи громадян отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої зарплати без врахування тривалості страхового стажу. До цих категорій належать:

• ветерани війни, постраждалі учасники Революції Гідності, члени сімей загиблих ветеранів війни та захисників України;
• громадяни, віднесені до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• один із батьків або особа, яка їх замінює, під час догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Умови для працівників простору “Дія Сіті”

Працівникам та гіг-спеціалістам резидента “Дія Сіті” лікарняні виплачуються за окремим принципом. Для цих застрахованих осіб розмір допомоги розраховується без прив’язки до набутого страхового стажу. Виплата здійснюється у повному розмірі заробітної плати, з якої фактично були сплачені страхові внески.

Виплати при нещасних випадках та вагітності

Стовідсоткова оплата оподатковуваного доходу гарантується ще у кількох випадках без вимог до кількості років стажу. У повному обсязі виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або через професійне захворювання. Також у розмірі 100% розраховується і надається допомога по вагітності та пологах.

Читайте також:

Допомога з безробіттю: як самостійно розрахувати виплати у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У місті Кременчук відбулося прощання та поховання Сергія Сергіянського, українського військовослужбовця родом із Бахмута. Церемонію провели 13 травня 2026 року.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Поховання Сергія Сергіянського

Сергія Сергіянського поховали 13 травня на Свіштовському кладовищі у місті Кременчук. Чоловік народився в Бахмуті та брав участь у бойових діях, забезпечуючи оборону території та незалежності України.

Церемонія прощання з Сергієм Сергіянським пройшла у Свято-Миколаївському соборі Кременчука. Родина військовослужбовця висловила вдячність усім присутнім за присутність та підтримку під час проведення поховання.

Нагадаємо, що 3 травня 2026 року в селі Осикове, що неподалік Дружківки, під час виконання бойового завдання загинув Сергій Сергіянський з Бахмута. Із 19 квітня 2025 року він брав участь у бойових діях на Сумському напрямку у складі 156-ї окремої механізованої бригади, у підрозділі САБ. Із вересня 2025 року тримав оборону на Костянтинівському напрямку.

Відомо, що 4 грудня 2025 року Сергія Сергіянського нагородили “Золотим хрестом” за успішне виконання бойових завдань та героїзм, повідомив друг Сергія, Олександр Шепеленко.

Читайте також:

Загинув військовий з Бахмута Сергій Сергіянський

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!