Росія вже нищила Бахмут, а бахмутський депутат Анатолій Бахурець — захоплено підтанцьовував виконавцю, під якого ті самі росіяни заходили в Україну. Красива іронія, правда? Але поки один святкував, інший, до речі його ж колега по партії ОПЗЖ Зосим Йорохов — збирав речі. Ні, не для допомоги громаді, не на фронт. Він готувався до втечі. У жовтні 2022 року разом із батьком намагається перетнути кордон у Сумській області, тихо, без камер, без публіки. Тільки от не вдалося,  затримали. Це — історія про те, як виглядає “служіння громаді” у виконанні деяких депутатів Бахмутської міськради. Хтось підтримує ВПО і координує гуманітарку, а хтось підтримує Басту і шукає, куди б то подітися з цієї країни.

Їх обирали на п’ять років. Але вже за три, рада припинила роботу через вторгнення росії, більшість склала мандати. У 2020 році мешканці Бахмута прийшли на вибори. Вони поставили підписи, поклали бюлетені до урн, обрали 38 депутатів, кожен представників своєї громади. Обрали тих, хто мав стати голосом міста у мирний час. Та й у час випробувань — теж.

Сьогодні таких депутатів залишилося лише 15. Решта, 23 людини, склали мандати впродовж трьох останніх років. Один депутат загинув. З 2022 року в місті діяла військова адміністрація. Після її запровадження Бахмутська міська рада більше не збиралася на сесії. Далі була окупація. Повноваження обраних представників Верховна Рада передала начальнику військової адміністрації.

Примітка. Що таке кворум. Кворум — це мінімальна кількість депутатів, яка повинна бути присутня на засіданні міської ради, щоб рішення, які там приймаються, були законними і дійсними. Якщо депутатів прийшло менше, ніж потрібно за правилами, то рада не може голосувати або розв’язувати жодне питання. Важливо додати, що на час військового стану в Україні депутатський корпус місцевих рад фактично не працює, а всі повноваження виконує військова адміністрація. У випадку Бахмута, це відбувається на чолі з Олексієм Ревою.

Водночас важливо нагадати, що депутат місцевої ради — це не оплачувана посада. Робота депутатів ґрунтується на громадських засадах і не передбачає фінансової винагороди. Згідно із Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”.

Кожен депутат має у своєму виборчому окрузі (переглянути Бахмутські виборчі округи можна за посиланням) підтримувати зв’язок з виборцями, інформувати їх про роботу місцевої ради, вивчати громадську думку та потреби громади, вести прийоми виборців не рідше одного разу на місяць та розглядати їх звернення. Але в умовах повномасштабної війни закон не дає чіткої відповіді: як має виглядати депутатська діяльність під обстрілами, в евакуації, в умовах окупації.

Бахмут зруйнований, та під контролем окупантів. Але бахмутяни — живі. Розкидані по всій країні й за її межами. І вони мають право знати: кого обирали у 2020-му, хто лишився поруч, і хто з депутатів продовжує діяти, навіть у новій реальності.

Ми звернулися до тих, хто не склав мандат. І запитали: чи ведуть вони депутатську діяльність зараз, в евакуації? Що означає “представляти громаду”, коли самої громади — як території — більше нема? Але спочатку згадуємо, кого обирали бахмутяни в 2020 році.

Вибори в Бахмуті — як це було і кого обирали бахмутяни

На місцевих виборах 2020 року до Бахмутської міської ради було обрано 38 депутатів від чотирьох політичних партій:

• Партія “Порядок” — 15 депутатів;
• Опозиційна платформа — За життя (ОПЗЖ) — 11 депутатів;
• Слуга народу — 9 депутатів;
• Опозиційний блок — 3 депутати.

Фактично у передвиборчих програмах представники партій обирали різні пріоритети та під час передвиборчої кампанії намагались сподобатися виборцям через безплатну їжу і розваги. Наприклад, ОПЗЖ роздавали солодку вату біля Цветмета. Слуга народу теж не відставала, бахмутянам біля того ж Цветмета роздавали сосиски й пиво.

Крім сосисок та солодкої вати роздавали й агітаційні листівки, втім з порушеннями. Партії “Порядок” та “ОПЗЖ”, бюлетені для бахмутян друкували російською мовою.

Діючі депутати Бахмутської міської ради

Олександр Бабенко — один із небагатьох депутатів Бахмутської міської ради, хто навіть після втрати міста продовжує бути на зв’язку з людьми. На зв’язок виходить охоче. Обраний від партії “Слуга народу”, сьогодні він представляє громадську організацію “Ми з України” та входить до Ради ВПО при Бахмутській МВА.

У той час, коли більшість депутатів зникли з інформаційного поля, Бабенко залишається активним — і не лише формально. Його сторінка у Facebook живе: тут можна побачити фото з зустрічей із бахмутянами, нотатки з конференцій, пости про гуманітарну підтримку. Зараз він здебільшого перебуває в Дніпрі, але також залучений до роботи у Києві — як член Ради ВПО при Оболонській РДА.

У коментарі Бахмут IN.UA Олександр Бабенко повідомив, що в основному займається гуманітарною допомогою бахмутянам, у 2022 році він створив громадську організацію “Ми з України”. 

Ми також заглянули у декларацію депутата, де є нові задекларовані транспортні засоби. Це дві машини. BMW Модель: 520D, 2021 року випуску у власності дочки. Вартість не вказана. На сайті АвтоРіа ціна за схожу машину стартує від 38 тисяч доларів. А також машина задекларована на дружину HYUNDAI SONATA 2015 року випуску, вартість на дату набуття склала 150 тисяч гривень.

Сергій Благовісний — один із тих депутатів, які зникли з публічного простору разом із містом. Обраний до Бахмутської міської ради 7 скликання від забороненої нині проросійської партії “Опозиційний блок” (правонаступниці колишньої “Партії регіонів”), він востаннє подавав декларацію ще у 2021 році — ще до великої війни.

Коли редакція Бахмут IN.UA спробувала знайти з ним зв’язок, номер, наданий Бахмутською МВА, виявився недійсним. У соцмережах — повна тиша. Жодної активності, жодної заяви, жодного коментаря. За даними Вільного Радіо, Благовісний, імовірно, виїхав на тимчасово окуповану територію. Цікаво, що офіційно він ще чинний, але фактично — відсутній. 

Роман Гапєєв — депутат, про якого сьогодні відомо не так багато. Представник партії “Порядок” і виконувач обов’язків директора комунального підприємства “Прогрес” у окупованому Опитному. Зарплату як керівник КП він все ж отримує, наприклад у 2024 році Гапєєв задекларував понад 290 тисяч зарплати. Гапєєв є чинним депутатом Бахмутської міської ради — але чи є за цим реальна присутність у житті громади, питання відкрите.

У публічному просторі його немає: сторінок у соцмережах не веде, комунікації з виборцями не видно. На дзвінок редакції Бахмут IN.UA відповів коротко — будь-які коментарі щодо депутатської діяльності в евакуації готовий надавати лише через пресслужбу міської ради. 

І хоча остання декларація за 2025 рік вказує на його можливе перебування в Одесі, офіційного підтвердження цьому немає — жодної згадки про житло, оренду чи місце реєстрації. 

Зосим Йорохов – ще один із депутатів, який просто зник. Обраний від забороненої проросійської партії “Опозиційний блок за життя”, він і до війни не вирізнявся активністю, а після початку повномасштабного вторгнення — зник повністю.

Його остання декларація датована ще довоєнним періодом, у соціальних мережах — тиша, на дзвінки — жодної відповіді. Спроби редакції Бахмут IN.UA встановити з ним контакт результату не дали. А от слід у відкритих реєстрах залишився: згідно з даними YouControl, у жовтні 2022 року Йорохова притягували до відповідальності за спробу незаконного перетину державного кордону. Відповідну постанову виніс Сумський районний суд.

Що робить Зосим Йорохов зараз, де перебуває, і чи має намір виконувати депутатські обов’язки — навряд. Та для виборців залишається очевидним інше: у найскладніший час, коли Бахмут готувався до оборони він готувався до втечі аби уникнути мобілізації. Статусу депутата його не позбавили.

Вадим Капля — чинний депутат Бахмутської міської ради, обраний від забороненої проросійської партії “Опозиційний блок за життя”. У декларації за 2025 рік депутат вказав місцем проживання Чернігівську область, село Ярославка.

А от що стосується його діяльності — тут починається тиша. У відповідь на запитання редакції Бахмут IN.UA Капля коротко зауважив, що йому вистачає своїх проблем. Чи вважає він себе представником громади, яка втратила дім, але не голос, питання відкрите. Проте спілкується точно неохоче.

Оксана Карпець — депутатка від партії “Порядок”, яка залишилася в полі зору громади, вона продовжує працювати у сфері освіти. Згідно з декларацією, проживає вона в Полтаві, веде сторінку у Facebook, бере участь у роботі Ради ВПО при Бахмутській МВА. Її дописи — про школи, евакуацію, освітні виклики. Вона тримається системно у інформаційному полі.

Роман Кравченко — зараз у Києві, шукає роботу. Депутатських обов’язків, каже, не виконує, бо сам у складній ситуації. Хоча додає: коли зверталися — допомагав, чим міг. Він теж діючий депутат Бахмутської міської ради 7 скликання від партії “Слуга Народу”. Остання декларація подана в 2025 році. Згідно з нею, депутат у 2024 році працював у КП по утриманню зелених насаджень подільського району міста Києва.

Ігор Кузнецов та Володимир Пакеж — обидва депутати “Порядку” і “Слуги народу” відповідно. Останні декларації — ще до війни. Дзвінки залишилися без відповіді, а соцмережі не активні, там пустка. І так уже майже два роки. Така сама ситуація і з Романом Світенко, він також з “Порядку”, декларацію останню подав у 2021, телефон мовчить. Про діяльність — нічого.

Олександр Пойда — теж від партії “Порядок”, сьогодні в Дніпрі. У коментарі Бахмут IN.UA Олександр Пойда повідомив, що наразі він працює в управлінні освіти Бахмутської міської ради, є директором школи. До депутата звертаються люди за різною допомогою, в основному він допомагає скоординувати бахмутян для отримання підтримки, надає потрібні контакти.

Артем Сабаєв — із “Слуги народу”, також у Дніпрі. У перші місяці повномасштабного вторгнення активно допомагав із розселенням та гуманітаркою. Каже, що зараз запитів менше, але якщо звернуться — допоможе. У новій декларації депутата є нова машина. Права на авто він набув у листопаді 2024 року. Це марка PEUGEOT 408, 2024 року випуску. Вартість на дату набуття склала 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Валерій Слєсарєв — діючий депутат Бахмутської міської ради 7 скликання від забороненої проросійської партії “Опозиційний блок за життя”. Остання декларація була подана в 2025 році, згідно з нею депутат живе у Вінниці. У коментарі Бахмут IN.UA він повідомив, що наразі депутатською діяльністю не займається.

Олександр Стор’єв — діючий депутат Бахмутської міської ради 7 скликання від політичної партії “Порядок”. Відомо, що з 2024 року він виконує роль першого заступника начальника Головного управління ДСНС України у Чернігівській області.

У коментарі повідомив, що наразі перебуває у Чернігові, де несе службу. З початку повномасштабного вторгнення депутатською діяльністю не займався.

Шараєвська Ольга —  діюча депутатка Бахмутської міської ради 7 скликання від партії “Слуга Народу”. Остання декларація була подана в 2025 році. У коментарі Бахмут IN.UA повідомила, що знаходиться в Києві, депутатською діяльністю в евакуації не займається, але за потреби може скоординувати бахмутян, куди звертатися за допомогою тощо. Також відвідує зустрічі на тему компенсації за зруйноване житло для мешканців тимчасово окупованих територій.

Бахмутські депутати, які припинили повноваження за власним бажанням

Серед тих, хто повноваження припинив є цікаві персонажі. Наприклад Владислав Лук’янов від партії ОПЗЖ. Повноваження він припинив 24 березня 2025 року, нагадаємо, що ще 10 квітня 2024 року його затримала СБУ. Лук’янов співпрацював з фсб, питання є до того і як Лук’янова допустила до влади, бо у 2014 році він брав участь у захопленні бойовиками міськради у Харцизьку, підтримував референдум про приєднання Донбасу до так званої “новоросії”, був учасником засідання держдуми рф, про це йдеться у реєстрі руху “Чесно”.

Лук’янова у квітні 2025 року помітили у одному з ресторанів Києва, про це писала журналістка Христина Бердинських. Зазначимо, що Лукʼянова обвинувачують у виправданні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії рф проти України, глорифікації її учасників (ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України). Обвинувачення передали до суду для розгляду ще у 2024 році.

Ще один цікавий герой, це Анаталій Бахурець. Восени 2022 наша редакція намагалася зв’язатися з Бахурцем, але безрезультатно. Депутат у 2021 році активно виступав за популяризацію громадської діяльності.

Вже 22 березня чиновник поділився аматорською фотографією однієї з визначних пам’яток Китаю. Невідомо, чи зробив він це фото особисто, проте знайти знімок у відкритих джерелах не вдалося.

У липні 2022 року в Instagram Бахурець опублікував відео з концерту Басти, ймовірно, він же й відвідав цей концерт російського репера під ніком “Баста” десь за кордоном. У відео звучить пісня “Скажи мне, мама, сколько стоит моя жизнь”.

Баста або Василь Вакуленко виступав в тимчасово окупованому Криму. З початку повномасштабного вторгнення він ніяк не засудив війну росії проти України. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.

Водночас це не завадило Анатолію Бахурцю публікувати подібний контент. Попередній допис ексдепутата був про вивіз майна від “орків” з Бахмутського району.

Депутатські повноваження Бахурець склав 4 квітня 2023 року. 

Валентина Басова склала мандат розпорядженням від 19 червня 2024 року. Жодної актуальної інформації по Басовій ми не знайшли.

Наталя Зінченко припинила повноваження розпорядженням від 5 червня 2024 року. Пані Наталя судячи з декларації зараз в Одесі, працює у Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ольга Горбунова мандат склала розпорядженням від 10 липня 2024 року, судячи з декларації вона зараз проживає у Дніпрі. У 2023 році задекларувала автівку GREAT WALL, 2007 року випуску, вартість не вказано.

Калітіна Лариса припинила повноваження розпорядженням від 27 квітня 2023 року, колишня директорка Бахмутської школи номер 9.

Володимир Капарунін припинив повноваження розпорядженням від 30 квітня 2024 року. Колишній директор КП “Бахмутелектротранс”. У соцмережах Капарунін підтримує російських загарбників, свій профіль він закрив.

Анастасія Касперська припинила повноваження згідно з рішенням Бахмутської міської ради від 24 листопада 2022 року. Згідно з декларацією працювала у Луганській ОДА, заступницею начальника управління – начальника відділу нормативно-правової роботи управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації. Літом 2024 року набула права власності на автівку FORD, йдеться про модель: EDGE 2016 року випуску. Вартість на дату набуття склала близько 263 тисяч гривень.

Олег Качур припинив повноваження розпорядженням від 10 квітня 2023 року. Працював операційним директором у ПраТ Артвайнері. На початку повномасштабного вторгнення повідомив редакції Бахмут IN.UA, що допомагав з пошуком та доставкою гуманітарної допомоги. У декларації за 2023 рік вказав про набуття права на будинок та земельну ділянку, які належать дружині Качура. Будинок вказаний у селі Яблуниця, яке є частиною гірськолижного курорту. 

Дружина Олега Качура зірка шоу Супермама, у сюжеті пара не згадувала за Бахмут. У Instagram дружина ексдепутата транслює розкішне життя.

Юрій Мелкумян припинив повноваження розпорядженням від 8 листопада 2023 року. Нового майна не набув, у декларації останнім місцем проживання вказав Дніпро.

Дмитро Пересічний припинив повноваження розпорядженням від 13 вересня 2023 року. Нового майна немає, декларація фактично порожня. Однак, на сторінці у Facebook ексдепутат викладає відео, де пропонує купити вживані машини у Німеччині, ймовірно, там й перебуває сам.

Ганна Петрієнко-Полухіна припинила повноваження розпорядженням від 9 грудня 2023 року, раніше працювала секретарем міської ради. У НАЗК ми не знайшли жодної декларації посадовиці. Водночас у Youcontrol вказано, що у березні 2025 вона працювала у  КНП “Центр допомоги внутрішньо переміщеним особам” у Києві.

Андрій Петрушин припинив повноваження розпорядженням від 17 квітня 2023 року, декларація Петрушина пуста, нового майна там немає.

Артур Радковський припинив повноваження від 29 серпня 2023 року. Колишній депутат паралімпієць, публікує контент пов’язаний зі спортом.

Сабіна Лейла склала мандат розпорядженням від 4 квітня 2023 року. Декларація пані Сабіни практично пуста: немає ні житла ні грошових активів. У Youcontrol ми знайшли, що ексдепутатка стала керівницею ГО “НОВА ГЕНЕРАЦІЯ ЖІНОК”.

Лілія Савченко припинила повноваження розпорядженням від 28 березня 2024 року, у декларації оновлених даних не подала.

Наталя Скляренко припинила повноваження розпорядженням від 12 лютого 2025 року, декларація теж практично пуста. Крім придбаної за 80 тисяч гривень машини.

Сергій Трижон припинив повноваження розпорядженням від 2 травня 2023 року. Судячи з декларації останній раз перебував на Волині, у Луцьку.

Cергій Трущін припинив повноваження розпорядженням від 21 квітня 2023 року, місцезнаходження невідоме. У декларації з нового майна є набуття права власності на дві автівки: перша : CHEVROLET VOLT 2015 року, яка станом на 17 лютого 2022 року вартувала 200 тисяч гривень. У 2023 році набув права на автівку FORD GALAXY 2013 року випуску, яка на дату набуття коштувала 385 тисяч гривень.

Володимир Чередніченко припинив повноваження розпорядженням від 17 квітня 2023 року. Працював у Сумській ОВА. Зараз, згідно з декларацією, Чередніченко працює заступником голови Запорізької обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.

Людмила Черкесова припинила повноваження згідно з рішенням Бахмутської міської ради від 24 серпня 2022 року. Згідно з декларацією вона проживала останній раз у Лубнах. Нового майна не декларувала.

Світлана Шабаліна припинила повноваження розпорядженням від 26 вересня 2024 року. У останній поданій декларації вказана як директорка КНП “Центр первинної медичної допомоги м.Бахмута”. З нового задекларована квартира в Одесі, яка є власністю чоловіка ексдепутатки.

Депутат Володимир Скирда загинув 21 лютого 2023 року. Бахмутська міська рада повідомляла, що депутат до останнього допомагав містянам у Бахмуті.

Що у висновку

Із 38 депутатів Бахмутської міської ради повноваження склали 23. У міськраді залишилося лише 15 чинних депутатів, але активних серед них — ще менше. Найбільше представників нині має партія “Порядок” — 6 депутатів, хоча саме з неї й найбільше вибулих — 9. У “Слуги народу” — 5 чинних і 5 вибулих. Від колишньої “ОПЗЖ” залишилося 3 депутати, 7 склали мандат. У “Опозиційного блоку” — лише 1 чинний депутат, ще 2 вибули.

Частина депутатів намагається працювати у власному форматі, інші — не проявляють жодної активності. Частина, ймовірно, не в країні й вже давно не цікавиться ні Бахмутом, ні виборцями, які за них голосували.

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

До теми:

• Бахмутський депутат намагався незаконно перетнути кордон: деталі
• Бахмутський ексдепутат з’явився у шоу “Супермама”: що відомо
• Скільки депутатів міськради Бахмута склали мандат, а хто ще працює

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після захоплення Донецька проросійськими бойовиками у 2014 році місцева філармонія продовжила свою роботу, поступово перетворившись на майданчик для поширення російської культури та ідеології. За цей час заклад повністю інтегрувався у культурну систему окупаційної влади, втративши свою початкову ідентичність.

Редакція зібрала детальне досьє про те, як функціонує Донецька філармонія під керівництвом окупантів та які пропагандистські завдання вона виконує.

Донецька філармонія: історія захоплення та зміна керівництва

Після окупації Донецька навесні 2014 року приблизно третина артистів колективу покинула місто. Попри це, у вересні того ж року філармонія відкрила новий сезон без зміни вивіски. Восени 2014 року колектив звертався до української влади з відкритим листом щодо відновлення виплати заробітної плати, але відповіді не отримав.

Уже в грудні 2014 року соліста філармонії Олександра Парецького призначили “виконувачем обов’язків Міністра культури ДНР”, після чого він пообіцяв розв’язати питання із зарплатами на рівні окупаційної влади. У травні 2015 року духовий оркестр філармонії взяв участь у військовому параді до 70-річчя перемоги у Другій світовій війні.

До 24 травня 2015 року філармонію продовжував очолювати заслужений працівник культури України Валерій Гуль, а головним диригентом був Володимир Заводиленко. Згодом заклад очолив Олександр Парецький. З вересня 2015 року окупаційна влада почала називати установу “Донецька державна академічна філармонія”.

За твердженнями окупаційного керівництва, у період з 2014 по 2022 роки оркестр дав близько п’ятисот концертів. Філармонія була переведена в підпорядкування “міністерства культури днр”, яке перепрофілював більшість програми та фестивалів (“Донецкая осень” та “Прокофьевская весна”) з інтеграцією російської культури та повістки бойовиків для їх пропаганди.

Пропаганда російської культури та ідеології

Улітку 2023 року керівництво філармонії відзвітувало про “наймасштабнішу” з часів розпаду радянського союзу модернізацію музичного обладнання. За кошти місцевого окупаційного міністерства культури для симфонічного та духового оркестрів закупили нові інструменти. Також фінансування та обладнання регулярно надходять від російських приватних донорів і кураторів концертних програм із Москви. На сцені закладу часто виступають російські гастролери, зокрема американська піаністка польсько-російського походження Валентина Лисиця, яка приїжджала до Донецька тричі з 2015 по 2017 роки.

Загалом зі зміною статусу філармонія стала активним провідником російської культури. Одним із ключових завдань закладу стала популяризація народної музики. 17 липня окупаційна влада провела “Всеросійський єдиний день фольклору”, метою якого є збереження культурної спадщини народів росії. Молодіжний оркестр народних інструментів Донецької філармонії під керівництвом Олександра Малиновського бере активну участь у цих заходах, набувши “всеросійської популярності”.

Крім того, 4 червня 2026 року у філармонії організували дитячу програму “Музичний теремок”, де ансамбль солістів знайомив дітей із народними інструментами, продовжуючи лінію російської культурної інтеграції.

Обманна мобілізація музикантів на фронт

З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році окупаційна влада обманом мобілізувала артистів філармонії до лав своєї армії. За даними журналіста Дениса Казанського, п’ятдесят п’ять музикантів запросили нібито для зйомок телевізійного сюжету, але на місці оголосили про негайну відправку на фронт. Артистів без жодної військової підготовки кинули на передову під Маріуполь. Очевидці зазначають, що їх використовували для виявлення вогневих позицій українських військових. Унаслідок цих дій багато музикантів загинули, зокрема відомий тридцятивосьмирічний джазовий виконавець Микола Звягінцев. Відомо, що подібна ситуація сталася також із працівниками донецьких опери та цирку.

Підтримка сво та героїзація російських військових

Керівництво філармонії з самого початку війни відкрито підтримує збройну агресію росії. Відомо, що у 2022 році колектив філармонії проводив спеціалізовані виступи.

У 2022 році на окупованих територіях активізувалася пропаганда культури минулого російської федерації та Радянського Союзу. Одним із ключових напрямків цієї політики стало цілеспрямоване оспівування радянських рухів, зокрема героїзація піонерів за участю місцевих культурних закладів. У рамках проєкту окупаційного міністерства культури відбулася прем’єра відеоконцерту, який присвятили сторіччю утворення радянської піонерії. До створення пропагандистського матеріалу безпосередньо залучили артистів Донецької державної академічної філармонії.

У травні 2026 року Донецький академічний симфонічний оркестр виступив у Московському міжнародному будинку музики з програмою “Ступайте ж до нас: вас Русь кличе!”. Репертуар концерту складався з творів російських класиків та сучасних композиторів, які беруть участь у так званій сво. Зокрема, відбулася прем’єра симфонії “Сказання про землю донецьку”, присвячена “героям сво”.

Того ж місяця оркестр відправився у гастрольний тур містами Югри у Ханти-Мансійському автономному окрузі. На відкритті турне у Сургуті музиканти виконали пісню “День Перемоги” разом із ветеранами бойових дій. Олександр Парецький у своєму звіті зазначив, що ці гастролі є місією, щоб через музику сказати, що “Донбас живий, Донбас з росією, Донбас дякує”.

На рівні окупаційної адміністрації також розгорнуто масштабну кампанію з підтримки учасників сво. 2025 рік був оголошений у рф “Роком захисника Вітчизни”, протягом якого у “днр” провели понад п’ять тисяч тематичних заходів та конкурс “Донбас. свої Герої”. Представників культурної сфери, серед яких і ветерани сво, запрошують брати участь у кадровій програмі “Капітани культури”, що має на меті посилити їхні управлінські навички для роботи в установах культури.

Філармонія як майданчик для окупаційних заходів Донецька філармонія також використовується як простір для проведення різних пропагандистських проєктів. На її базі організовуються сесії та панельні дискусії за підтримки “Президентського фонду культурних ініціатив”. Проєктна команда філармонії залучена до створення проєктів, серед яких ключовим є “#ОРКЕСТРНЕСКОРЕНИХ”.

Паралельно з цим окупаційна адміністрація продовжує розвивати інфраструктуру для поширення своєї ідеології серед молоді. На базі будинків культури та бібліотек у різних містах “днр” відкривають “дитячі культурно-просвітницькі центри”, фінансування яких відбувається за російським нацпроєктом “Сім’я”. Ці центри призначені для “творчого та інтелектуального розвитку дітей” і проведення профорієнтаційних заходів.

Діяльність Донецької філармонії під окупацією демонструє, як культурний заклад був повністю переформатований на інструмент впливу, що сприяє інтеграції регіону в російський простір та підтримці військової агресії проти України.

Читайте також:

Від артиста до міністра і депутата “днр”: що відомо про Олександра Парецького з Донецької філармонії, який перейшов на бік рф

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До початку російського вторгнення Бердянськ, Кирилівка, Урзуф чи Севастополь асоціювалися з морем, шезлонгами і чергами за кукурудзою на набережній. Сьогодні ж на місці колишніх курортів: блокпости, розбиті дороги, зруйновані готелі й порожні пляжі, повз які їздять військові вантажівки. Ми поговорили з двома людьми, які спостерігають за цими територіями зсередини і ззовні: Наталею Криворучко, СЕО медіа “Локатор” з Бердянська, та Павлом Лакійчуком, військовим експертом, колишнім військовим моряком, який 14 років стежить за окупованим Кримом і Донбасом. Обидва вони сходяться в одному: курортного сезону на цих територіях більше не існує — є лише прифронтова зона, яку окупанти намагаються видати за здравницю. 

Мертвий сезон: цифри, яким не вірять навіть самі окупанти

За словами Наталі Криворучко, до 2022 року туристичний бізнес у Бердянську формував значну частину доходів бердянських родин — приватні міні-готелі та здача житла в мікрорайонах, наближених до моря, були традиційним джерелом сімейного бюджету. Навіть після 2014 року, коли донецький і луганський туристичний потік скоротився, він частково змістився відпочивальниками із Запорізької, Дніпропетровської областей та заходу України. Але після повномасштабного вторгнення, підкреслює вона, говорити про природний туристичний потік узагалі не доводиться: є лише пропагандистські звіти окупаційної адміністрації, цифри в яких постійно змінюються.

Про масштаб цієї підміни Криворучко розповідає з конкретними прикладами:

“Росіяни дуже пишалися тим, що розробили маршрути вихідного дня, і за цією туристичною послугою у 2025 році звернулися аж 175 мешканців Білгорода та Ростова. Тобто, ви можете собі уявити, якими цифрами вони оперують. Тут треба додати, що туристичною сферою опікується так зване фейкове міністерство туризму, яке розташоване на окупованій території в Запорізькій області. Вони ж прозвітували, що курорти Запорізької області відвідали 150 тисяч туристів. Уявіть собі, що всі курорти Запорізької області за 2025 рік відвідали лише 150 тисяч туристів. При цьому вони кажуть, що це на 50% більше, ніж у 2024 році”, — пояснює експертка.

Для порівняння, зазначає Криворучко, у найкращі довоєнні роки Бердянськ приймав до мільйона відпочивальників за сезон — на тлі цього нинішні 150 тисяч туристів “на всі курорти Запорізької області” виглядають статистичною похибкою, а не туристичним потоком.

Показовим прикладом “піар-туризму” для Бердянська також стала історія з новим готелем на узбережжі, на будівництво якого з федерального бюджету РФ виділили 37,5 млн рублів:

“ І це при цьому, що в цьому готелі є лише 25 номерів. Що цікаво, оскільки вони там популяризували цей проєкт, то я відповідно моніторила інформацію про нього. Шукала новини про офіційне відкриття, але я так і не знайшла його, також відсутні якісь актуальні фотографії цього готелю. Присутня лише проєктна фотографія”.

“Люди просто виїхали”: чому мрія про “російський курорт” провалилася

Криворучко пояснює, чому росіянам не вдалося відтворити довоєнну картинку курортного міста навіть попри пропагандистські зусилля. Перша й головна причина — масовий виїзд місцевого населення, який окупанти, за її оцінкою, не прогнозували.

“Вони не очікували, наприклад, що з тимчасово окупованого Бердянська масово виїдуть 80 тисяч із 112 місцевих мешканців. Це колосальний дефіцит робочої сили, обслуговуючого персоналу, бо по-іншому росіяни не ставляться до мешканців окупованої території. Це обслуговуючий персонал, це просто людські ресурси, які вони хочуть використовувати для досягнення мети. Тому оця нестача людського капіталу, людей, які будуть просто працювати, обслуговувати – це була одна з причин, тому що хто буде цим займатися, хто буде працювати на базах відпочинку, і в поліцейській сфері, і в готельній галузі. Люди просто закривали власні бази відпочинку, міні-готелі і виїжджали”, — каже Наталія Криворучко.

Другим фактором, на думку спікерки, стала непокора цивільного населення в перші місяці окупації, яка зламала пропагандистську картинку “визволеного” міста, а третім — удари ЗСУ по логістичних і портових об’єктах, через які місто перетворилося на зону бойових дій, а не на курорт. Додатково на плани окупантів вплинула й неможливість зручної логістики: після втрати прямого залізничного сполучення й контролю ЗСУ над трасою “Новоросія” дістатися до Азовського узбережжя стало довго, дорого й небезпечно — саме тому, за словами Криворучко, у Кремля з’явилась ідея об’єднати окуповані території в єдиний туристичний маршрут, який на практиці так і не запрацював.

Заводи замість пляжів: як курортна зона перетворилась на прифронтовий тил

Військовий експерт, Павло Лакійчук дивиться на ситуацію з погляду військової логіки, яку Росія застосовує до Криму й Донбасу вже понад десять років. За його спостереженнями, окуповані території пройшли кілька етапів трансформації: 

• спершу — підготовка до оборони (2014–2016); 
• потім — формування наступального угруповання й перетворення тилу на військову логістичну базу (з 2016 року);
• з кінця 2023-го — перетворення регіону на “логістичний хаб”, через який ресурси й техніка прямують до лінії фронту.

Саме в цій логіці, пояснює Лакійчук, слід розглядати долю промислових об’єктів колишніх курортних міст:

“Тому на тих підприємствах, на окупованих територіях, якщо щось й утворилося, то це ремонтні майстерні, це російське фронтове забезпечення. Тобто техніка, яка зазнає враження чи ламається в ході бойових дій. Ці майстерні мають бути якомога ближче для його відновлення. На капітальний ремонт будуть відправляти на “Уралвагонзавод” 10%, але 90% мають відновлюватись тут, поруч фронта. Це все плече логістики. Ось функції, все. Будь-який завод, який має потужності зварювальні, тощо механозборочні перетворюються на майстерні з відновленням військової техніки”, — каже Павло Лакійчук.

Примітка. “Уралвагонзавод” — бронетанковий холдинг російської держкорпорації “Ростєх” і один із ключових виробників бронетехніки для армії РФ. Підприємства концерну виготовляють та модернізують танки Т-72Б3М, Т-80БВМ і Т-90М “Прорив”, а також виробляють іншу військову техніку, зокрема БРЕМ і ТОС-1А “Солнцепьок”.

За його словами, саме така доля спіткала й потужний завод у Бердянську, де, за наявними в нього даними, ще позаминулого року ремонтували танки й бронетранспортери. Це, підкреслює Лакійчук, ніколи не було про розвиток виробництва — лише про короткострокове використання ресурсу під час бойових дій.

“Розхідний матеріал”: чому Кремлю байдужа доля окупованих територій

На запитання про те, як Росія загалом ставиться до захоплених регіонів, Лакійчук дає наступну відповідь, яка пояснює логіку поводження з людьми й інфраструктурою на окупованих територіях:

“Окуповані території, хоч вони їх вписали там в свою Конституцію, як частину Росії, так не є. Це розхідний матеріал: людський, матеріальний, і все, вони не збиралися зберігати на Донбасі якісь підприємства. Вони їх використати для розгортання сил, для логістики. А як прилетять українські снаряди сюди, ну і чорт з ними”, — пояснює логіку росіян експерт.

За його словами, саме тому окуповані території ніколи не отримували реального захисту чи інвестицій, порівнянних із тими, що йдуть, наприклад, на ту ж Ростовську область, бо для росії українські території, якими б привабливими туристичними вони не були, це насамперед “розхідний матеріал”, який використовують у моменті, а не регіон, який планують розвивати.

Смерть на пляжі або як війна прийшла до Криму

Лакійчук, який спостерігає за Кримом із 2014 року, детально описує, як пляжі перетворилися на військові об’єкти. За його словами, північний берег Севастополя, який до анексії в 2014 році, був колись найпопулярнішою зоною піщаних пляжів (Любимівка, Учкуївка, Кача) — фактично оточений аеродромами та підрозділами російської армії.

“Це Більбек, це Кача, і між ними там, на Любівці, підрозділи російської армії. І коли люди лізуть на море відпочивати, то панцирі (ред. російський гарматний комплекс) з Більбека йдуть прямо по ним. На пляжну лінію виганяють мобільні вогневі групи, позаминулого року, здається, такі більш нашумівші ці новини були, просто зараз це вже не так сенсаційно. Позаминулого року був випадок, коли на Учкуєвці, на пляжі, з Більбека ракета з панциря полетіла, подумали, куди б їй полетіти, і полетіла прямо якраз на пляж. Тому, які курорти?”, — коментує Павло Лакійчук.

Але крім прямої військової присутності на узбережжі, Лакійчук згадує й економічний удар по звичних для росіян уявленнях про “дешевий і привітний” український курорт: після окупації Крим перетворився на дотаційний регіон з високими цінами, де навіть родини російських військовослужбовців Чорноморського флоту втратили колишні фінансові переваги.

“Найбільш “постраждалою” ланкою мешканців Криму від окупації  виявились члени сімей російських військовослужбовців. Тому що до окупації вони, по-перше, отримували російську зарплату в українських гривнях по завищеному курсу, плюс до того вони отримували надбавку за службу поза територією Російської Федерації. Тобто, співвідношення заробітної платні, грошового забезпечення військовослужбовця Чорноморського флоту військово-морських сил України було десь п’ять до одного, тобто росіянин отримував у разів п’ять більше. Вони жили приспівуючи. Їхати в Новоросійськ, це було заслання для російських військових з Севастополя”, — пояснює Павло Лакійчук.

Діти під прицілом: мілітаризований “відпочинок” замість табору

Окрему частину розмови з Наталею Криворучко ми присвятили долі дитячого туризму. За її словами, до окупації діти з Мелітополя, Токмака, Василівки й самого Бердянська традиційно відпочивали в літніх таборах на узбережжі Азовського моря. Зараз ці табори або закриті, або перетворені на майданчики зовсім іншого призначення.

“Дітей масово вивозять на відпочинкові зміни, там, де під виглядом відпочинку, оздоровлення їх повністю мілітаризує російська федерація. Тобто, ви бачите ці фотографії, де дітям влашовують знайомство з героями СВО, так званими, з російськими військовими, тут дітей вчать стріляти, розбирати-збирати зброю, це повністю мілітарізовані табори. В “Авангарді”, взагалі, повністю програма побудована на освітніх програмах Міністерства оборони російської федерації”, — пояснює Наталя Криворучко.

За її словами, дітей вивозять і за межі Запорізької області — до таборів у Криму та в Росії. Місцева ж інфраструктура колишніх дитячих таборів, зокрема на базі “Червона гвоздика” в Бердянську, використовується для проведення молодіжних заходів із тим самим акцентом на військово-патріотичне виховання.

Дорога в нікуди: траса “Новоросія” під ударами ЗСУ

І пані Наталія, і пан Павло окремо звертають увагу на те, наскільки крихкою стала логістика окупованих територій у 2026 році. Наталя Криворучко описує, як удари Збройних сил України по трасі “Новоросія”, дорозі, що мала об’єднати Запорізьку, Донецьку й Херсонську області з Кримом, — фактично паралізували пересування окупантів.

“Справа в тому, що фактично в 26-му році почалися активні удари збройних сил України по окупантах і по трасі “Новоросія”. Я думаю, що ви про неї чули. Вона якраз і зв’язує зі собою населені пункти і Запорізької, і Донецької області, і в ідеалі для росіян, вона має зв’язати і Херсонську область і Автономну республіку Крим. Тим не менше, дуже активні удари збройних сил України по цій трасі в 2026 році призупинили цю ідею”, — каже спікерка.

Павло Лакійчук підтверджує це з погляду кримчанина: доїхати з материкової Росії до Криму сьогодні можна практично лише через Приазов’я, тобто ту саму трасу “Новоросія”, яка перебуває під постійними ударами українських дронів. 

“Той самий шлях, — зазначає він, — можна проїхати один раз, можливо, останній”.

Розмови з Наталею Криворучко та Павлом Лакійчуком складають узгоджену картину: курортний сезон на тимчасово окупованому узбережжі Азовського моря та в Криму сьогодні не існує ні як економічне явище, ні як соціальна практика. Пляжі та готельна інфраструктура перетворені на прифронтову смугу, підприємства, на ремонтні майстерні для військової техніки, а дитячі табори, на майданчики військово-патріотичного виховання.

Пропагандистські звіти окупаційної адміністрації про “зростання туристичного потоку” суперечать самі собі й не витримують порівняння з реальними довоєнними показниками. А головна причина, чому “російська здравниця” на цих територіях так і не відбулася, — не лише удари ЗСУ по логістиці, а й масовий виїзд місцевого населення та ставлення самого Кремля до окупованих регіонів як до тимчасового, “розхідного” ресурсу.

Читайте також:

Білосарайська коса, Урзуф і Сєдове: як стартував сезон на окупованому узбережжі. Огляд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!