Олексій Рева вже понад 30 років незмінний мер міста. Він прийшов до влади в 1991 році й досі очолює її, тепер у якості начальника міської військової адміністрації.  Упродовж цих десятиліть, навколо мера Бахмута ймовірно могла сформуватися мережа впливу, в якій певну роль відігравали як члени його родини, так і особи з близького оточення. Наш матеріал звертає увагу на те, що, ймовірно, існують зв’язки між родинними та бізнес-структурами, однак сама ступінь їхньої взаємодії та впливу залишається предметом дискусій.

Родина Реви як і він сам — живуть дуже приватно. Від початку повномасштабного вторгнення  присутність мера у публічному просторі також зменшилась. За три роки не було жодної пресконференції, хоча ще під час перебування в Бахмуті до окупації з’являлись відео, де він коментував стан справ в місті. Де перебуває адміністрація та голова фізично також не комунікують. 

Як все починалося?

Олексій Рева у 1990 році вперше був обраний міським головою Бахмута, з того часу він ним був незмінно. Родина Реви у Бахмуті жила вкрай приватно, більшість місцевих навіть ніколи не бачили його дружину, Олену Реву, яка, судячи з колишніх декларацій, є основна годувальниця родини.

Діти мера не ведуть ні соцмережі, ні активну публічну діяльність, хоча Дмитро був народним обранцем від Партії Регіонів. Ми проаналізували декларації самого Олексія Реви, його перша електронна декларація у НАЗК є від 2015 року, й за нею можна побачити, як росли доходи й самого Реви і його дружини.

Тут варто додати, що ще до приходу до влади Рева вже мав статки. Свій перший мільйон, як він сам стверджував у інтерв’ю медіа 06274, він заробив на саджанцях у 80 роках, разом з сином та дружиною. До влади прийшов у 1991 році.

Динаміка доходів: від скромних зарплат до мільйонних надходжень дружини

Перша декларація Олексія Реви у НАЗК з’явилася у 2016 році, подавав він її за 2015 рік. Вона найцікавіша, бо з кожним роком майна у самого Реви за декларацією меншатиме, а от у його дружини ростиме, як майно, так й доходи. Варто додати, що більшість нерухомого майна одразу було у власності дружини Реви (це вказано у декларації за 2015 рік).

Зарплата Олексія Реви як міського голови та керівника МВА зростала від 154 тис. грн у 2015 році до 1,45 млн грн у 2024 році. Він також отримував пенсію (до 204 тис. грн на рік) і проценти від банківських рахунків (цю інформацію можна знайти у декларації за 2024 рік). Проте “годувальником” родини судячи з декларацій був не Рева, а його дружина. Саме на Олену Реву була оформлено більшу частку нерухомого майна та авто та саме вона була вказана у першій декларації як особа, що володіла корпоративними правами на такі бізнеси як:

• ТОВ ВКП “Деми” (її частка 100%); кінцевим бенефіціаром на 2015 рік був Олексій Рева.
• ТОВ “Донбасхліб” (її частка 71%);
• ПП “ТПК”  (її частка 100%);
• ТОВ “Фармед” (її частка 35%) кінцевим бенефіціаром на 2015 рік був Олексій Рева.

Для контексту, у Бахмуті проживало до вторгнення близько 70 тисяч людей, місто невелике, але люди не знають як виглядала “перша леді” Бахмута. Олена Рева не є публічною особою. У мережі немає навіть її фото. Діти Реви – Алевтина та Дмитро, теж у тіні. 

Дружина мера, Олена Рева, від початку офіційно заробляла значно більше — її річний дохід у піковий 2016 рік перевищив 7 мільйонів гривень. Основним джерелом цього доходу виступало ТОВ ВКП “Деми”, компанія, яка займається торгівлею паливом та орендою транспорту.

У декларації за 2016 рік Олексій Рева не вказав фінансові зобов’язання дружини Олени Реви, йшлося про 63 мільйони гривень, повідомляв НАЗК. Тоді дружина мера внесла до статутного фонду фірми “Деми”, яка їй належить 61 мільйон гривень, а також 2 мільйони до фірми “Торгово-промисловий комплекс”.

*Нижче наводимо інформацію на основі відео. На останню були зареєстровані два основні ринки Бахмута — Центральний та Ювілейний. За даними розслідувачів “Громадський патруль Донеччини”, у 2018 році фірма стала власністю Володимира Іванкова, якого на Донеччині знають, як “Вова ушастий”. Колишній депутат Бахмутської міськради та одіозний власник “Бахмут-агро”, що налічувало понад 2 тисячі земельних ділянок у Бахмуті та районі. Фірма перемагала ледь не на всіх державних тендерах зокрема через підставні фірми-сателіти, що були єдиними конкурентами на торгах. Також Іванков відомий як власник більшості аптек, ювелірних крамниць, грального бізнесу та ломбардів у Бахмуті до повномасштабного вторгнення. 

У 2023 році Володимиру Іванкову оголосили підозру у державній зраді. З 2015 року Іванков перебував у базі “Миротворець” Ще тоді центр “Миротворець” пропонував правоохоронним органам розглянути публікацію на сайті, як “заяву про вчинення цим громадянином свідомих дій проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також інших правопорушень.

Що ж до справи про декларування недостовірної інформації Олексієм Ревою у 2016 році. У 2017 році НАЗК направило до суду два протоколи про адміністративні правопорушення, адже Рева “порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів”, йшлося у повідомленні НАЗК. Зрештою, суд визнав, що Олексій Рева порушив закон, але з огляду на те, що це рішення не мало негативних наслідків, а міський голова має позитивні характеристики та державні нагороди, відповідальності за недостовірне декларування Рева не отримав, йому винесли усне зауваження.

Таблиця 1. Динаміка доходів Олексія та Олени Реви (2015–2024 рр.) за деклараціями

Рік	Дохід (зарплата за основним місцем) Олексія Реви (грн)	Дохід Олени Реви (зарплата за основним місцем) (грн)
2015	152 312	5 635 000
2016	186 338	7 295 090
2017	282 949	3 660 000
2018	437 064	3 441 765
2019	547 867	3 356 477
2020	671 631	3 355 911
2021	675 120	3 374 437
2022	974 762 (з МВА)	2 513 604
2023	1 352 099	1 062 061
2024	1 454 615	180 000

Як бачимо, дружина мера отримувала в рази більше, ніж він сам, прийманні до 2022 року. У 2023 та 24 роках зарплата Реви перевищила дохід, який раніше отримувала його дружина.

Нерухомість: від Богданівки до Києва

У першій е-декларації (2015 рік) Олексій Рева вказав 15 об’єктів нерухомості, включно з житловими будинками, дачами, гаражами й земельними ділянками. Більшість об’єктів у Бахмуті були оформлені на його дружину.

Але у наступні роки кількість об’єктів у власності Реви ще зменшилася — частину активів передано дружині. У деклараціях за 2017–2019 роки деяке майно просто перестає фігурувати в деклараціях.

Зокрема: зникли з декларацій згадки про годинник Hublot; мисливська зброя (залишилося 2); автомобіль Land Rover, оформлений на дружину, відсутній у декларації із 2019 року. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення Рева, почав користуватися будинком у Костянтинівці (342 м²), а його дружина квартирою в Києві (147 м²) на правах безоплатного користування. Це трикімнатна квартира в столиці належить ТОВ “Демі Збут”, кінцевим бенефеціаром якої є Дмитро Рева, син подружжя.

Важливо. Юридично родина нічого не порушила, бо квартиру у декларації вказали. Цю оселю ТОВ купила ще у 2016 році, вартувала вона близько 2 мільйонів гривень, про це стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Квартира розташована у житловому комплексі “Renaissance Residence”.

Таблиця 2. Основні об’єкти нерухомості родини Реви (дані з декларацій)

Об’єкт	Площа (м²)	Рік набуття	Власник
Будинок, Богданівка	138,8	1994	Олексій Рева
Будинок, Бахмут	353,3	2007	Олена Рева
Дача, Бахмут	71,6	2007	Олена Рева
Гараж, Бахмут	52,9	1993	Олена Рева
Земельні ділянки	~3 500	2003–2013	Олена Рева
Будинок, Костянтинівка	342,7	2022	Ігор Доренський
Квартира, Київ	147	2022	ТОВ “Деми-Збут”

Структура власності ймовірно свідчить про те, що родина Реви розділює активи між членами родини та юридичними особами.

Бізнес-імперія або група родини Реви

На Youcontrol компанії пов’язані з прізвищем Реви навіть отримали свою назву Корпоративна група “Група родини Рева”.

Компанії групи родини Реви працюють в різних сферах: 

• фінанси (АТ “ЗНВКІФ Віндхем”);
• виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів (ТОВ “Білоцерківські будматеріали”);
• надання в оренду вантажних автомобілів (ТОВ “ВПК “Деми”);
• харчова промисловість (ТОВ “Салтівський хлібзавод”) та інші.

Одним із центральних активів родини є ТОВ ВКП “Деми”, всі ці роки саме ця ТОВ у деклараціях була вказана, як основне джерело доходу Олени Реви, та кінцевим бенефіціаром ТОВ ВКП “Деми” знову ж таки є син Реви. 

Але не меншу частку впливу має Салтівський Хлібозавод у Харкові, кінцевим бенефіціаром якого є Марина Рева, це дружина Дмитра. У 2023 році цей завод фігурував у судовому реєстрі.

Ліквідатор іншого підприємства — ПАТ “Каравай” — подав на них до суду. Виявилось, що на території заводу є великий комплекс будівель (це понад 10 тисяч квадратів) і купа обладнання — печі, виробничі лінії, компресори й таке інше.

Ліквідатор стверджував, що цей комплекс намагалися швидко продати та ще й різко знизили ціну. Власники і ті, хто тримає завод в іпотеці, пов’язані між собою — завод, як заявляв ліквідатор, фактично контролює Дмитро Рева, а частина юросіб оформлена на його дружину Марину.

Суд вирішив підстрахуватися: наклав арешт на всі будівлі й заборонив щось із ними робити — продавати, дарувати чи переоформлювати. Навіть нотаріусам і держреєстраторам заборонили змінювати щось у документах.

Але от обладнання арештовувати не стали — мовляв, доказів, що його теж збираються “приховати” чи продати, не вистачає. Зараз у “Салтівського хлібозаводу” кінцевий бенецефіар все ще Марина Рева, але от засновником юрособи вказаний ТОВ “ДИНЕОН ПЛАСТІК ТУРІЗМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ”. За довгою назвою все одно ховається родина групи Реви. Цю ТОВ зареєстрували у квітні 2025 року, керівником вказаний Руслан Пархоменко. Пархоменко був помічником Дмитра Рева на громадських засадах у період скликання з 2007 до 2012 року.

Країна реєстрації цієї ТОВ – Туреччина, за збігом обставин саме у Туреччині у декларації НАЗК за 2019 рік була зареєстрована квартира, якою як вказано, могли користуватися й дружина, й дочка й сам Дмитро Рева.

У різний час Олена Рева також частково володіла або була бенефіціаром:

• ТОВ “Донбасхліб”. У 2025 році “Донбасхліб” мав кінцевого бенефеціара у вигляді доньки Реви, Алевтини.
• ПП “ТПК”. У 2018 році дружину Реви, як кінцевого бенефеціара видалили, а керівником став Аванесов Михайло Михайлович, ексдиректор бахмутського ринку;
• ТОВ “Фармед”. Компанія перебувала у власності Олени Реви, Петрови Вікторії Олександрівни та Макогон Олександра Володимировича. Кінцевим бенефеціаром станом на 2015 рік була вказана Олена Рева.
• “Селидівський хлібокомбінат Плюс”, офіційно статус юридичної особи цієї ТОВ вже припинено;
• “Полтавахліб-3”, зараз на сторінці компанії в YouControl є повідомлення про те, що проти ТОВ відкрита справа про банкрутство та/або щодо процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство
• “Артпромсоюз”, наразі про неї невідомо нічого;
• Корпорація “Донартінвест”, як й про попередню компанію даних немає.

Зникнення активів із декларацій Реви та його дружини (2016–2022)

Рік декларації	Що зникло з декларацій порівняно з попередньою	Коментар
2017	• Годинник HUBLOT • Більшість зброї (залишилось 4 одиниці) • ТОВ “Фармед” • ТОВ “Селидівський хлібокомбінат Плюс” • ТОВ “Полтавахліб-3” • Корпорація “Донартінвест” • Частка ПП “ТПК” (залишилось 48%)	Зменшився % корпоративних прав та цінностей
2018	• Ще частина зброї (залишилось 2 одиниці) • Більшість корпоративних прав (залишились: ТОВ “Деми”, ТОВ “Донбасхліб”, ТОВ “Артпромсоюз”)
2021	•Уся нерухомість у Богданівці: житловий будинок, баня, туалет, сарай	Скорочення кількості нерухомості до 7 об’єктів
2022	• Land Rover Range Rover (2010) • Усі корпоративні права (компанії не вказано) • Квартира в Києві (147 м²) (залишилася лише як безоплатне користування на 2022)	Власної нерухості немає, крім в окупованому Бахмуті

Ключові зміни:

• Зброя: з 11 одиниць (2015) залишилось 2 (2018 → далі без змін).
  
• Цінності: зник з декларації єдиний люксовий годинник HUBLOT (2017).
  
• Транспорт: після 2022 року залишився лише Mercedes-Benz S500.
  
• Бізнес: після 2018 корпоративні права у деклараціях скорочуються.

Аналіз декларацій Олексія Реви за останнє десятиліття демонструє не лише стабільний рівень добробуту родини, а і ймовірну схему розподілу активів між членами сім’ї та афілійованими компаніями. Попри порівняно помірну офіційну зарплату самого мера, основні прибутки родини генерувалися через бізнес його дружини Олени Реви, яка в окремі роки декларувала мільйонні доходи. Центральною ланкою в цій системі залишаються підприємства, кінцевими бенефіціарами яких є син Дмитро Рева та його дружина.

Із року в рік у деклараціях фіксується тенденція до зменшення майна у власності Олексія Реви: зникають корпоративні права, люксові речі, нерухомість. Частина майна залишається у власності родичів або передається у користування. Це ускладнює простеження фактичного володіння активами та унеможливлює повноцінну оцінку реального майнового стану родини.

Наявність багаторівневої бізнес-структури, елітної нерухомості, а також зв’язків (як-от компанія з Туреччини, що володіє харківським хлібозаводом ТОВ “ДИНЕОН ПЛАСТІК ТУРІЗМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ”) вказує на ймовірну продуману схему, покликану зберегти вплив і капітали родини Реви.

Встановити, коли саме родина Реви сформувала свої статки, наразі неможливо: на момент запровадження електронного декларування вони вже володіли активами. Тому питання про ресурси для придбання хлібозаводів, автозаправок і об’єктів елітної нерухомості залишається відкритим.

Читайте також:

• Що задекларував начальник Бахмутської МВА Олексій Рева у 2024 році (Оновлено)
• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд
• Де мій депутат: редакція дослідила, де зараз бахмутські обранці й хто не склав мандат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Голова Донецької облдержадміністрації Вадим Філашкін за перші сім місяців 2026 року заробив понад 1 мільйон гривень. Щомісяця “чистими” він отримував на руки від 156 до 174 тисяч гривень. Зарплату очільнику області нараховують паралельно з двох джерел — загального та спеціального бюджетних фондів.

Детальна статистика у матеріалі Бахмут IN.UA.

Помісячний звіт: скільки та за що платили керівнику області

Редакція отримала у розпорядження дані про заробітну плату голови Донецької ОДА. Вадиму Філашкіну заробітну плату нараховують за стандартною процедурою: посадовий оклад, 15% надбавки за роботу з державною таємницею та оплата відряджень. Ось скільки він отримував щомісяця від початку року:

Січень

За січень Вадив Філашкін заробив сукупно 203 175,04 гривень (після податків отримав 156 444,78 гривні). З цієї суми загальний фонд покрив 121 876,55 гривень (у тому числі 91 382,73 гривні окладу, 13 707,41 гривень за таємницю та 16 786,41 гривні за відрядження). Спеціальний фонд дав ще 60 938,27 гривні. Також у лютому за січень йому додатково донарахували 20 360,22 гривні перерахунку з обох фондів.

Лютий

За лютий Вадиму Філашкіну нарахували 204 504,52 гривні (виплатили чистими 157 468,48 гривні). З них загальний фонд профінансував 136 335,96 гривні (оклад 88 914,75 гривні, таємниця 13 337,21 гривні та відрядження 34 084,00 гривень). Спеціальний фонд виплатив 68 168,56 гривні.

Березень

У березні голова ОДА заробив 206 098,06 гривень (отримав на руки 158 695,51 гривні).Загальний фонд сплатив 137 398,32 гривні (оклад склав 96 997,91 гривень, таємниця — 14 549,69 гривні, а відрядження — 25 850,72 гривні). Спеціальний фонд нарахував 68 699,74 гривні.

Квітень

За квітень Вадим Філашкін заробив 219 967,42 гривні (на руки — 169 374,91 гривні). Загальний фонд дав 146 644,55 гривні (оклад 92 739,64 гривні, таємниця 13 910,95 гривні, відрядження 39 993,96 гривні). Зі спецфонду нарахували 73 322,87 гривні.

Травень

У травні нарахування склали 219 967,36 гривні (чистими вийшло 169 374,87 гривні). Загальний фонд покрив 146 644,53 гривні (оклад 79 491,12 гривні, таємниця 11 923,67 гривні та відрядження — 55 229,74 гривні). Спецфонд додав 73 322,83 гривні.

Червень

У червні керівник ОДА заробив 219 702,10 гривні (чистими отримав 169 170,62 гривні). Загальний фонд сплатив 147 629,63 гривні (оклад 92 739,64 гривні, таємниця 13 910,95 гривні та відрядження 40 979,04 гривні). Спеціальний фонд нарахував 72 072,47 гривні.

Липень

У липні виплати склали 227 102,16 гривні (виплачено на руки 174 868,66 гривні). Загальний фонд виділив 151 401,05 гривні (оклад 96 074,39 гривні, таємниця 14 411,16 гривні та відрядження 40 915,50 гривні). Спеціальний фонд виплатив ще 75 701,11 гривні.

Загалом за сім місяців 2026 року Вадиму Філашкіну нарахували 1 500 516,66 гривні заробітної плати, а чистими на руки після сплати всіх податків він отримав 1 155 397,83 гривні.

Примітка. Оплату Вадиму Філашкіну здійснюють з двох джерел. Це загальний фонд бюджету і спеціальний фонд бюджету. Загальний фонд бюджету, це основний “казан” країни або області, куди надходять загальнодержавні податки та збори (наприклад, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, ПДВ тощо). Звідси фінансуються базові, щоденні потреби держави та регіону, які не мають конкретного цільового обмеження: утримання державних органів, виплата базових зарплат бюджетникам, освіта, медицина та оборона. У зарплаті Філашкіна загальний фонд є основним джерелом його фінансового забезпечення. Щомісяця він покриває рівно дві третини (66,7%) його базового посадового окладу та надбавки за роботу з державною таємницею.

Спеціальний фонд бюджету, це цільовий фонд, кошти якого мають чітко визначене призначення. Сюди надходять гроші зі спеціальних джерел: наприклад, власні надходження бюджетних установ (плата за послуги), міжнародні гранти, цільові субвенції з держбюджету чи кошти від спеціальних мит і зборів. Держава не має права витрачати гроші спецфонду на будь-які інші цілі, окрім тих, що прописані законом для цього конкретного джерела. У зарплаті Філашкіна спеціальний фонд покриває рівно одну третину (33,3%) його посадового окладу та таємної надбавки. Фінансування частини зарплати посадовця такого рівня зі спеціального фонду зазвичай пов’язане з виконанням специфічних цільових програм, міжнародною фінансовою допомогою регіону або особливими субвенціями на функціонування військових адміністрацій під час воєнного стану.

Які обовязки у голови Донецької ОДА?

Основні обов’язки Вадима Філашкіна як голови Донецької ОДА та начальника обласної військової адміністрації (ОВА) охоплюють кілька ключових напрямків:

• Оборона та безпека регіону: Спільно з військовим керівництвом (Генеральним штабом, ЗСУ та Нацгвардією) забезпечує виконання заходів воєнного стану, громадську безпеку, цивільний захист, мобілізаційну підготовку та призов громадян.
• Бюджет і фінанси: Організовує створення проєкту обласного бюджету, контролює його наповнення, розподіляє кошти та відповідає за їхнє раціональне використання.
• Управління та кадрова політика: Формує склад і структуру ОДА, призначає та звільняє своїх заступників і керівників підрозділів. Також він погоджує призначення кадрів у районних адміністраціях та керівників підприємств і установ, підпорядкованих міністерствам. На час дії воєнного стану він додатково керує апаратом обласної ради та управляє комунальним майном громад області.
• Відновлення та реінтеграція: Очолює розробку програм соціально-економічного розвитку області, координує відбудову деокупованих територій і реалізацію державної політики щодо жителів тимчасово окупованих територій з метою їхньої подальшої реінтеграції.
• Представництво: Координує роботу місцевих філій міністерств та офіційно представляє область у відносинах з державними органами, бізнесом і закордонними партнерами.

До теми:

Яке майбутнє у МВА з окупованих територій: редакція поспілкувалася з експертами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецьку під керівництвом окупантів функціонує медичний університет. З 2017 року посаду ректора цього навчального закладу обіймає Григорій Ігнатенко — доктор медичних наук, професор та колишній викладач українського вишу.

Що відомо про Григорія Ігнатенка та його роль в освіті на тимчасово окупованих територіях? Редакція Бахмут IN.UA зібрала досьє.

Григорій Ігнатенко: біографія до 2014 року

Григорій Анатолійович Ігнатенко народився 17 травня 1959 року в селі Городня Ічнянського району Чернігівської області.

У 1984 році з відзнакою закінчив лікувальний факультет Донецького державного медичного інституту ім. М. Горького за спеціальністю “Лікувальна справа”. Згодом працював клінічним ординатором, старшим лаборантом, асистентом та доцентом кафедри внутрішніх хвороб.

У 1992 році захистив кандидатську дисертацію з кардіології. Протягом 1993–1996 років завідував відділом клінічної ординатури та магістратури.

У 1999 році захистив докторську дисертацію. З 2002 року став завідувачем кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб з лабораторією адаптаційної медицини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. З 2003 року завідував відділенням кардіології в “Університетській клініці”.

У 2007 році здобув звання члена-кореспондента Національної академії медичних наук України. У 2011 році став Заслуженим діячем науки і техніки України, а у 2014 році отримав Державну премію України в галузі науки і техніки.

Кар’єра Григорія Ігнатенка після приходу окупантів

Після окупації Донецька Григорій Ігнатенко залишився працювати у захопленому медичному університеті, поступово інтегруючись в освітню систему самопроголошеної “днр” та російської федерації.

З 2015 по 2023 рік він був головою Вищої атестаційної комісії міністерства освіти і науки “днр”. У 2017 році його призначили ректором Донецького національного медичного університету ім. М. Горького в окупованому Донецьку. Того ж року Ігнатенко здобув диплом магістра з “Менеджменту в охороні здоров’я” в “Донецькій академії управління” та став членом Асоціації “Рада ректорів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів” російської федерації.

З 2023 року Ігнатенко є членом Вищої атестаційної комісії при міністерстві науки і вищої освіти російської федерації. Також він входить до складу бюро Координаційної Ради Південної Асоціації наукових організацій при президії РАН та президії Загальноросійської громадської організації “Товариство лікарів росії”.

Ігнатенко отримав низку російських нагород та відзнак самопроголошеної “днрР”, серед яких:

• звання “герой праці днр” (2019 рік);
• звання “заслужений лікар днр”;
• медаль міністерства науки і вищої освіти рф “За бездоганну працю та відзнаку” (2022 рік);
• подяки від міністра охорони здоров’я РФ, голови держдуми рф та голови “днр” Дениса Пушиліна.

Діяльність Ігнатенка

У вересні 2021 року Григорій Ігнатенко увійшов до складу делегації самопроголошеної “днр”, яка вирушила до Сирії для участі у міжнародній торговій виставці “Re-build Syria Exhibition 2021”. Разом із представниками окупаційної адміністрації Геннадієм Лебедем, Володимиром Рущаком, Сергієм Пересадою та Сергієм Власовим він перебував у Сирії з 27 вересня по 2 жовтня. У межах поїздки делегація провела зустріч із одним із керівників Арабської соціалістичної партії “Баас” доктором Махді Дахлаллахом, перемовини із заступником голови Ради міністрів РФ Георгієм Мурадовим, а також низку зустрічей із сирійськими бізнес-організаціями щодо інвестиційних проектів та співпраці.

Григорій Ігнатенко бере систематичну участь у заходах, спрямованих на інтеграцію захопленого навчального закладу до російського простору. У травні 2021 року він очолив делегацію вишу на XV Всеросійському національному конгресі променевих діагностів і терапевтів “Радіологія – 2021”, який проходив у місті Красногорськ Московської області в межах програми “Русского центра”.

Крім цього, ректор долучається до публічних пропагандистських акцій в окупованому Донецьку. Зокрема, під час заходів до 9 травня Ігнатенко разом із окупаційним “міністром охорони здоров’я” Дмитром Гарцевим, викладачами та студентами брав участь у покладанні квітів до монумента викладачам і студентам Донецького медичного інституту, загиблим у роки Другої світової війни.

Під керівництвом Григорія Ігнатенка окупаційна адміністрація університету намагається відновлювати міжнародні зв’язки. У лютому 2024 року навчальний заклад підписав чотири партнерські угоди з представниками Республіки Камерун. Документи передбачають приїзд абітурієнтів із Камеруну на навчання до Донецька, що має на меті легітимізацію російської влади на окупованих територіях. У межах цієї співпраці африканська сторона також запросила Григорія Ігнатенка відвідати Камерун для обговорення питань медичного туризму та вивчення специфіки регіональних захворювань для їх подальшого внесення до освітніх програм вишу.

Підозра у державній зраді

Згідно з даними бази “Миротворець”, Григорій Ігнатенко фігурує як пособник російсько-фашистських загарбників та свідомий порушник державного кордону України. Його дії кваліфікуються як замах на суверенітет та територіальну цілісність країни, а також легалізація окупації.

Генеральна прокуратура України підозрює Ігнатенка у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність). У січні 2024 року була опублікована повістка про його виклик до суду.

Нагадаємо, що Донецький медичний університет ім. М. Горького, як і багато інших українських навчальних закладів, опинився під контролем окупаційних сил. Згодом навчальний заклад був релокований на підконтрольну Україні територію, проте частина викладацького складу залишилася у Донецьку. Керівництво захопленими закладами взяло курс на впровадження російських освітніх стандартів та пропаганду, активно співпрацюючи з міністерствами рф. Російська влада систематично заохочує таких керівників державними нагородами за їхню участь в інтеграції освітнього процесу до системи рф. Водночас українські правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження проти посадовців за підозрою у державній зраді та колабораційній діяльності.

Читайте також:

Як ректорка захопленого ДонНУ працює на російську систему освіти: досьє на Світлану Беспалову

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!