Відомі в Бахмуті журналісти, громадські активісти, представники місцевого самоврядування поділились думками про діяльність нардепів, що працювали в Артемівську-Бахмуті з 1990 по 2018 рік та визначили свої очікування від діяльності майбутнього народного депутата. У відеоматеріалі ми підготували аналіз діяльності двох нардепів, що працювали останню каденцію по 46-му округу. 

Володимир Березін громадський активіст, журналіст аналізує виборчий процес на окрузі починаючи з 1989 року:

«Останні вибори Радянського Союзу були в 1989 році, ми вже створили політклуб. Депутата за рознарядкою призначив Горком партії. Це була працівниця з Фабрики “8-го Березня” Хлопоніна. Ми проспали ці вибори, але вирішили не проспати вибори 90-го року до Верховної Ради України. Уже було зрозуміло, що Горком партії висуває директора «Победы труда», члена Горкому партії Івана Марченко. Іван Дмитрович на той момент був дуже впливовим у місті.

В країні – перебудова, гласність, і ми з хлопцями з політклубу вирішили знайти і висунути цікаву людину. В першу чергу звернулися до Черепкова – він був директором 5-ї школи, з усіх боків позитивний, на мітингах виступав. Але він категорично відмовився. Ми зрозуміли, що він не захотів виступати проти Марченко і Горкому партії. Другий кандидат був священик Полікарп, який теж відмовився, хоча потім став депутатом міськради за пропозицією мера Олексія Реви. Колегіально ми вирішили, що від нас піде Бірчак, бо він був журналістом газети «Вперед» і у нього були дуже резонансні публікації. Бірчак теж не відразу погодився, бо розумів, які можуть бути наслідки. Потім ми всі допомагали йому, агітували, дійшли до другого туру. По суті, ми виграли ці вибори, але там були колосальні фальсифікації з боку Горкому.

Я працював на заводі «Победа труда» і на мене все  озброїлися, тому що я не підтримував нашого директора. Я пояснював, що Марченко нам потрібен, як директор в першу чергу. Коли він поїхав до Києва і заводом фактично не займався, сидів «жував окуляри», як ми говорили (була у нього така звичка), люди підходили і жали мені руку, казали, що я був правий. У цей час почалася деградація підприємства.

На початку 90-х Черепков став секретарем Горкому партії з ідеології. По суті, він був ідеологом комуністів, увійшов в міську еліту. Потім, коли комуністичну партію заборонили, всі плавно перетекли в Соціалістичну партію Мороза. Тоді на виборах в 1994 році його підтримав мер міста Олексій Рева, що було дуже важливо.

З 98-го року почалася повна клоунада, обирали прийшлих. Ржавський феєрично переміг керівника адміністрації президента Льовочкіна, Лук’янова і ще кілька колосальних фігур. Він відкрив в центрі міста свій офіс, роздавав дітям подарунки за малюнки, випускав газету. Він реально виграв завдяки цьому, але що він робив після обрання, я не знаю. А потім Рева став потужно ставити на бандитів і мафіозні структури, щоб протриматися. На кого ставив Рева, той і перемагав. Якби він хотів, він би з Бахмута міг знайти багато цікавих людей, але його завдання було захистити себе. Тому з’явилися Клюєви. Клюєви були частиною команди, яка сюди привела війну, по-суті їм все одно Росія / Україна, вони робили ставку на гроші. Якби Андрія Клюєва все-таки зареєстрували, це був би показник повної деградації держави як інституту».

Політолог Петро Тутов детальну характеристику діяльності народних депутатів попередніх каденцій:

«Мені доводилося безпосередньо спілкуватися зі всіма народними депутатами України, які обиралися по нашому виборчому округу. Про кожного можна розповісти багато. Характеризуючи їх діяльність необхідно враховувати вимоги того часу і рівень розвитку політичної системи та громадянського суспільства. Хто більш, хто менш, але безумовно кожен із них вніс свій вклад у розвиток нашого регіону. Далі читайте за посиланням.

 

Своїм розумінням функцій народного депутата поділилась, колишній заступник міського голови Бахмута, нині голова Бахмутської міської профспілкової організації працівників держаних установ України Людмила Скиба:

«На мій погляд народний депутат повинен серйозно знати проблеми громади. Не вирішувати дрібні проблеми, а вирішувати питання на законодавчому рівні. Наприклад, що стосується нашої галузі, Закон про місцеве самоврядування готувався 15 років – так і не прийнятий. Нас підвели під Закон про держслужбу. А цей закон прийнятий без узгодження з профспілками, він погіршив ситуацію з пенсійним забезпеченням людей, які чесно відпрацювали в місцевому самоврядуванні. Якщо звичайні громадяни платили 2-3% в пенсійний фонд, то працівники органів місцевого самоврядування – в два рази більше. Люди сподівалися, що вони будуть отримувати вищу пенсію. Хто ж як не народний депутат повинен займатися питанням своєчасного прийняття законодавчої бази?

Потрібно також думати про законодавчу базу. Що буде спрямована на розвиток регіонів і становлення країни, інакше вся молодь звідси поїде. Єдина сфера, яка буде процвітати – похоронна. Без розвитку економіки вирішення соціальних проблем – це фікція.

Я дивлюся на кандидатів, що зараз балотуються на окрузі і багатьох не знаю. У списку є кандидат, що був довіреною особою людини, яку народ не підтримав на виборах Президента, а тепер він балотується від партії яка стояла в опозиції до колишнього Президента. Але може тільки я не настільки гнучка і не готова до такого різкого повороту в діяльності кандидатів. Я хочу, щоб людина, яка переможе в дуже важкій боротьбі на окрузі, працювала над законодавством на вирішення проблем округу і всієї України».

Історик Володимир Сутковой визначив найефективнішого нардепа:

«Це безумовно Андрій Петрович Клюєв. Він прийшов в 2002 році в складі команди. Команда в силу різних причин деформувалася, але була побудована система роботи з виборцями: аналіз звернень громадян через індивідуальний прийом і органи місцевого самоврядування, налагоджений зворотній зв’язок. Вирішувались індивідуальні і колективні питання, та проблеми місцевих громад. Реконструкція стадіону «Металург» почалася завдяки Клюєву. Відремонтували Палац культури, почався ремонт доріг. Спільно з органами місцевої влади визначався перелік першочергових завдань та вівся подальший супровід ініціатив для того, щоб отримати гроші з бюджету. Крім того, скільки було прийнято законопроектів, які вирішували питання державного масштабу. Я вже не кажу, що надавалася індивідуальна підтримка у спорті, культурі».

Очікування від діяльності нардепу по округу висловила заступник голови Бахмутської державної адміністрації Тетяна Єрохіна:

«Народний депутат повинен допомагати в прийнятті законодавчих актів, які дозволять нам вирішувати проблеми району, доносити їх до Кабміну. Наприклад, на період ООС підприємства на лінії розмежування не платять податки в бюджет, відповідно, бюджет втрачає величезні суми. Ми не одноразово зверталися до народних депутатів, але на жаль, це не знайшло втілення. На моїй практиці вперше ми отримали кілька державних субвенцій завдяки народному депутату Костянтину Матейченко, хоча в інших містах і районах це норма.

Вважаю, що не тільки помічники, а самі народні депутати повинні частіше зустрічатися з виборцями, щоб з перших вуст знати про проблеми. Буває так, напишемо на народного депутата, а лист повертається назад – самі пишемо, самі виконуємо».

Журналіст Віктор Гриненко вважає, що жоден народний депутат, що працював на окрузі і в Бахмуті не зміг зробити життя українців комфортнішим:

«Депутат повинен бути юридично освіченим, професіоналом в законодавчій сфері для того, щоб створювати закони. Наші депутати від самого початку не були професіоналами в цій справі, вони не юристи. Хтось з них був партійним діячем, хтось керівником. Ми бачимо, що тисячі законів написані, але це не покращує наше життя. Я не бачу в цій лінійці депутатів, особистості, яка привнесла б щось в розвиток країни. У них мотивація зовсім інша, вони йдуть туди не для того, щоб в правовому полі покращувати наше життя. А в якихось зовсім інших інтересах – особистих, партійних».

Журналіст, заступник головного редактора газети «Вперед» Василь Луговий вважає, що на окрузі тільки одна людина за час незалежності України ефективно працювала, як представник законодавчої влади:

«Володимир Черепков та людина, яка поєднала законотворчість і роботу з виборцями. Він просував ті закони, які були потрібні на окрузі. Я пам’ятаю, що він багато допомагав в цьому плані Заводу кольорових металів. Черепков відстоював інтереси регіону, коли в соляних шахтах хотіли зробити склади радіоактивних відходів. В нього ніколи не було бізнесу, тому він працював саме в законодавчому полі. Я взагалі вважаю, що діяльність народних депутатів має бути високооплачуваною роботою, де людина професійно виконує свої обов’язки».

 

 

Нагадуємо, що ознайомитись с функціями депутатів, визначені законом, можна в нашому попередньому матеріалі. Обирайте виважено!

 Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Наші журналісти та оператори зробили анімаційний ролік, де пояснюється, як відрізняти політичну джинсу від політичної реклами.

 

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Сьогодні день тиші, передвиборча агітація заборонена законом. Але під час кампанії її було чимало. Журналісти громадського медіапорталу проаналізували інформаційне поле Бахмута на предмет розміщення політичної реклами та поспілкувались з редакторами кожного ЗМІ, щоб дізнатись їх думку про особливості цієї виборчої кампанії. Ми помітили, що майже всі ЗМІ окрім «Сайту 06274» інформацію про кандидатів позначають за законом. 

 «Якщо ЗМІ дотрималися всіх процедур формування та оприлюднення розцінок на рекламу, уклали договори з партіями чи кандидатами, а кошти отримані за рекламу перераховані з виборчих фондів, рекламу позначають фразою «Політична реклама», то вони вважаються такими, що діяли законно. Але навіть при порушенні норм закону, органи, які здійснюють контрольні функції над ЗМІ фактично не мають реальних важелів впливу на порушників», – каже аналітик Андрій Грудкін.

Під час парламентської кампанії 2019, найбільший рівень джинси зафіксували на Тернопільщині — 13% від загальної кількості матеріалів. Донецька область на четвертому місці з показником 6%. Повідомляє пише «Слово і Діло» з посиланням на ГО «Інститут масової інформації».

Головними замовниками політичної джинси виявилися місцеві кандидати мажоритарники, які замовили 48% від загальної кількості джинси. Серед партій перше місце по кількості джинси в регіональних онлайн-медіа посіла «Опозиційна платформа – За життя» (10% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ). Друге і третє місце посіли, відповідно, партії «Слуга народу» Володимира Зеленського (7,5% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ) та «Європейська солідарність» Петра Порошенка (6%).

Щоб дослідити наявність політичної джинси в Бахмуті, ми декілька тижнів слідкували як інформацію про кандидатів подають «Сайт 06274», «Вечерний Бахмут», газети «Вперед», «События», Ютуб канали телебачення «ТРК «Бахмут» та «Заказ».

Переглянути програми місцевого телебачення нам не вдалося, ми моніторили тільки канали на Ютубі, на них політичної реклами немає.

Директор комунального телебачення ТРК «Бахмут» Світлана Шиманська розказала, що політичну рекламу під час ефіру відбивають заставкою на початку і в кінці трансляції блоку політичної реклами. На Ютуб каналі політичну рекламу не публікують, бо, по-перше, це не зареєстрований офіційно канал, по-друге, не було такого наміру і вони заздалегідь не опублікували розцінки.

Довідка: Телерадіоорганізації усіх форм власності зобов’язані не пізніш як за дев’яносто днів до дня голосування опублікувати в друкованих засобах масової інформації розцінки вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу.

«На Президентських виборах активність кандидатів була набагато нижче. Зараз в нас є три кандидати, що уклали договори. За активністю їх можна розподілити наступним чином – Хрістенко, Рева, Матейченко. Вони дають свої ролики та звернення. В порівнянні з центральними каналами інших жанрів подачі інформації – дебатів, інтерв’ю в нас немає. Такі програми треба робити в прямому ефірі, щоб не було ніякої цензури і тиску під час монтажу, а в нас поки немає для цього технічної можливості. В своїй рекламі кандидати говорять тільки те, що їм вигідно, і люди не можуть розкрити їх як політиків та особистостей. Я ще не бачила такої кампанії, коли глядачі майже не бачать кандидатів, за них у більшості агітують їх прихильники. Фактично кампанії складаються з реклами та концертів, я не чую, щоб хтось з кандидатів говорив про законодавчі ініціативи, як він буде працювати в рамках нової об’єднаної громади. Думаю, кандидати і не погодяться на студійний формат. Наприклад, коли наших кандидатів по мажоритарному округу запрошували на програму колеги з «Донбас UA», на ефір приїхав тільки Матейченко. Це було безкоштовно для них, але вони не поїхали».

На телебаченні «Заказ» повідомили, що маркують матеріали відповідно до закону, а особливих змін саме в цій кампанії не помітили.

«До нас приходять не самі кандидати, а їх піарники приносять готові ролики, що виготовляються мабуть в студіях у Києві. На каналі представлені практично всі мажоритарники, вони дають рекламу приблизно в однаковій кількості. З досвіду минулих років, коли ми пропонували кандидатам брати участь в політичних батлах, можу сказати, що вони бояться приходити на прямі ефіри. Прямий ефір в студії передбачає гострі питання, які для них можуть бути вкрай не зручні, тому кандидати уникають таких зустрічей. В цьому році ми навіть не пропонували такий формат. Політичну рекламу маркуємо за законом на українській мові, відбиваємо блок заставкою “Передвіборна агітація” на початку і в кінці», – каже редактор інформаційної служби телебачення «Заказ» Сергій Шльома.

В газеті «События» ми помітили, що деякі аркуші маркують «Политбомонд», хоча публікують політичну рекламу. На питання до головного редактора газети «События»  Вадіма Мардіяна про те, чи не вводить таке формулювання в оману читача, він відповів:

«В розділі «Политбомонд» друкується політична реклама, яка офіційно оплачується через виборчі фонди. Ми не маємо обов’язково писати «Політична реклама», достатньо поставити букву «R» і це буде вважатись рекламним матеріалом. Партії та кандидати присилають матеріали один проти одного. Але джинсу ми не публікуємо».

Видання Детектор.Медіа визначає такі різновиди політичної джинси:

а) статті чи сюжети, які насправді пишуть прес-служби політичних партій чи окремих політиків. Як правило їх підписують псевдонімом.

В інших випадках за публікацією стоїть справжній журналіст, який – на виконання завдання свого керівника (чи з власної ініціативи – за грошову чи іншу винагороду) готує матеріал на задану тему із потрібними замовнику – політичній силі – акцентами. В такому випадку перед публікацією чи виходом в ефір підготовлений матеріал перевіряється замовником.

в) оприлюднення соціологічних досліджень сумнівних фірм, які, як правило, серйозно відрізняються від інших соцопитувань на користь якоїсь політичної сили. Йдеться про свідоме завищення чи занижування рейтингів певної партії чи політика, або фальсифіковані дані про підтримку чи навпаки несприйняття суспільством тих чи інших ініціатив.

с) на шпальтах газет часто з’являється псевдоаналітика маловідомих авторів, що підписуються «політологами», які надають начебто експертну оцінку тої чи іншої події під кутом, вигідним для однієї з політичних сил.

1. d) публікація різноманітних «листів від… « (робітників, шахтарів, працівників медичної галузі). В таких листах, написаних штабним PR-райтером якоїсь партії, начебто від імені громади висловлюється протест, обурення, підтримка. Цей різновид джинси походить ще з радянських часів.
2. e) боти-коментатори (від web bot, www robot – англ. – автоматична програма для скачування файлів чи розсилання спаму). Це навпаки один з найновіших винаходів доби Інтернету. Назва боти має іронічний підтекст – насправді  ідеться про людей. Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коменти)на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів. Зазначимо, що сфальшовані інтернет-коментарі не можна вважати джинсою у вузькому сенсі цього слова, адже самі видання від діяльності ботів не мають жодного зиску. Проте знати про цей різновид проплачених публікацій варто. Адже попереджений – значить озброєний!

Мардіян також поділився своїми спостереженнями активності суб’єктів політичного процесу на парламентських виборах:

«Активність партій та кандидатів дуже висока, такої кількості реклами в нас давно не було. Ми збільшили газету на вісім шпальт без підвищення вартості, аби мати змогу друкувати інформаційні матеріали журналістів, щоб політична реклама нам не заважала інформувати населення про події в місті».

Редакторка газети «Вперед» Світлана Овчаренко, що маркують політичну рекламу виключно фразою «Політична реклама». Редакторка також повідомила, про бажання кандидатів на цих виборах активно себе рекламувати, головною особливістю цих виборів вона вважає намагання кандидатів будувати кампанію на дискредитації опонентів:

«Я б відзначила ухил на чорний піар і критику опонентів. Більше пишуть не про те, що зроблять самі кандидати, а про те, які погані їх опоненти. Але ми не маємо право їх не друкувати, бо працюємо в рамках договору. Підставою відмовити є рішення суду, в якому визначено, що людина не винна в тому, в чому її звинувачують опоненти. А якщо немає такого рішення суду, можна апріорі писати що завгодно, при цьому відповідальність за зміст несе рекламодавець. У разі, якщо кандидат захоче спростувати цю інформацію, ми повинні йому надати такий же обсяг площі. Редакція надає тільки рекламну площу і не має право відмовляти в розміщенні, якщо в матеріалах не закликають до відкритої агресії, до війни, розпалювання міжетнічної та релігійної ненависті».

Довідка: ЗМІ у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами за рахунок виборчого фонду кандидатів та партій, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу.

Оглядаючи інформаційне поле в Бахмуті ми відзначили, що «Сайт 06274» у більшості матеріалів не дотримується вимог маркування політичної реклами. На сайті у форматі статей розміщується інформація тільки про одного кандидата в народні депутати Дмитра Реву, а політичні банери розміщені і від Костянтина Матейченка, і від Олега Недави, і від політичної партії “Європейська солідарність”. Агітаційні матеріали про його діяльність в якості засновника Благодійного фонду «ДАР» виходять в розділі «Общество» без поміток «Політична реклама».

У відео матеріалі та в тексті представлена реклама кандидата в народні депутати Дмитра Реви в якості голови БФ “ДАР”, але ні ролик ні матеріал не маркуються як політична реклама.

Редакторка «Сайт 06274» Ксеній Бусінкова на наше звернення відповіла наступне:

«Ганно, це редакційна політика нашого сайту, тому ми не прийматимемо участі у вашому опитуванні. Такі новини у нас виходять з маркуванням, як політичні новини, новини суспільства, чи політична реклама. Усіх кандидатів, які звернулися до нас з метою висвітлення їх діяльності під час виборчої кампанії, ви можете бачити на нашому сайті».

Довідка: Умови розміщення політичної реклами визначає Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Але він регламентує порядок розміщення політичної реклами лише в ЗМІ, тобто в друкованих засобах масової інформації та телерадіокомпаніях, які мають відповідні дозвільні документи: 

• свідоцтво про державну реєстрацію для газет;
• ліцензію Національної раду України з питань телебачення і радіомовлення для телеканалів.

«Зазвичай, регіональні новинні сайти за юридичним статусом не є ЗМІ, тому використання обмежень щодо публікації політичної реклами є їх доброю волею та не несе ніяких юридичних наслідків. Тобто за такі порушення он-лайн ЗМІ не можуть бути покарані», – пояснює аналітик Андрій Грудкін. 

Редактор інтернет-сайту «Бахмут Вечерний» Дмитро Любимов, каже, що всю рекламу розміщує на вимогу закону, і навіть вимушений був відмовити більшості рекламодавців, бо на момент їх звернення не мав офіційного рахунку в банку. В підсумку, після оформлення рахунку кандидати уклали договори і більше не звертались. Захотів розміщати рекламу один кандидат Олександр Шинкаренко. 

«Я розумію, що розміщення політичної реклами буде перевірятись під мікроскопом. Моє прізвище є на сайті «Миротворець» і тому важко було знайти банк, який відкрив мені рахунок. Рекламні матеріали маркую, як це вимагає закон фразою «Політична реклама». З приводу особливостей цих виборів, окрім збільшення ваги соцмереж інших особливостей не бачу. На політичній сцені міста і округу давно не змінюються головні дійові особи. І кандидати слабо змінюються і їх команди, і виборці. Більше половини населення – пенсіонери. Мало молоді і мало агітації, яка розрахована на молодіжну аудиторію. За віковою категорією виборців структура електоральних вподобань теж не змінна: люди пенсійного віку – електорат «Опоблоку», “Опозиційної платформи”, молодь – електорат Зеленського, серед людей середнього віку – є коливання. Знаючи кількість виборців за віковою належністю, можна підрахувати підтримку кандидатів та партій», – каже редактор сайту «Бахмут Вечерний».

Громадська організація «Інтерньюз-Україна» та аналітична компанія Singularex оприлюднила результати дослідження «Cоцмережі про #вибори: за що голосують фейсбук, інстаграм та вконтакте». Подивитись дослідження можна за посиланням.

Єдине ЗМІ в Бахмуті, яке в цій кампанії запропонувало кандидатам формат зустрічей у студії було «Вільне Радіо». Редакторка «Вільного радіо» Ганна Сердюк розказала нам, як кандидати відреагували на їх звернення.

«Ми вирішили робити дебати, тому що в нас не вистачало інформації про кандидатів. Переговори були досить тривалими. Від початку погодилась половина кандидатів – Бугайов, Матейченко, Вощанов і Рева. Але коли, прийшла дата дебатів виявилось, що в них є якісь інші плани і таким чином все на тому закінчилось. Прийшов на дебати і відкриту розмову повноцінну зі мною Костянтин Матейченко, його ефір в нас скоро буде опублікований окремо, як дебати. І доведеться ще окремо робити передачу про всіх кандидатів, у нас є інтерв’ю з Вощановим, не вдалося зовсім поспілкуватись з Христенко, він уникає зв’язку. Коли в нього була зустріч тут на концерті, я намагалась записати коментар, поки він ішов до машини, на що почула, що провокую його питанням, який він законопроект хоче запропонувати чи в який комітет хоче піти. Він заявив, що ми не пропонували йому дебати, хоча в штабі нам відповіли, що їм не цікавий формат радіодебатів», – каже Сердюк.

На сайті «Вільного радіо» ми не побачили політичної реклами і не почули її в радіоефірі.

«Прайсу на розміщення статей в нас немає, єдине, що ми пропонували кандидатам – це маркована політична реклама на радіо в блоці політичної реклами. Про неї питали представники трьох кандидатів – Христенко, Вощанов, Матейченко. Після того, як ми надали цінову пропозицію більше до нас не звертались», – повідомила редакторка.

Що стосується Громадського медіапорталу «Бахмут IN.UA», до редакції звернулись штаби двох кандидатів по мажоритарному округу – Федіра Христенко та Костянтина Матейченко. Від першого кандидата присилають інформаційні матеріали від другого замовили банерну рекламу. Всі інформаційні матеріали ми позначаємо фразою «Політична реклама». Наша редакція, як і наші колеги не обирали з якими кандидатами працювати, а з якими не варто. Оскільки, передвиборна агітація з використанням ЗМІ усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому Законом.

Ми вже зазначали, що існуючий закон розповсюджується тільки на телебачення і радіомовлення. Онлайн-ресурси, у тому числі регіональні, не можуть бути покарані. Таким чином питання “джинси”, як і дотримання журналістських стандартів залишається в площині професійної журналістської етики.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.