Кожний народний депутат має дбати про благо України і добробут українського народу, захищати інтереси виборців та держави. Яким чином народні депутати це робили на нашому окрузі і в Раді, дізнаємось у помічника відсутнього на окрузі народного депутата-мажоритарника Сергія Клюєва і у народного депутата від партії “Народний Фронт” Костянтина Матейченко.

За діючою виборчою системою половина депутатів потрапляє  в Раду за списками, половина за одномандатними мажоритарними округами. Основним законом, що регламентує діяльність народного депутата, є Закон України “Про статус народного депутата України”. Варто зазначити, що обов’язки списочників і мажоритарників різняться в частині підтримки зв’язку з виборцями.

«Мажоритарник зобов’язаний підтримувати зв’язок з виборцями на окрузі, де він обирався, а списочник — у тому регіоні, який персонально йому визначить депутатська фракція (група). Але якщо деякі мажоритарники відкрили приймальні в своїх округах, то норма закону про персональне представництво від партій в Україні не працює», – зазначає аналітик Андрій Грудкін. 

Обраний за списками політичної партії «Народний фронт» мешканець Бахмутського району Костянтин Матейченко каже, що почав працювати на окрузі не за призначенням партії, а за власною ініціативою.

«У відсутності депутата-мажоритарника Сергія Клюєва останні два роки я працював на окрузі. Це стосувалось зустрічей з виборцями і допомоги органам місцевого самоврядування в Лимані та Бахмутському районі», – каже Матейченко. 

На жаль спитати народного депутата Сергія Клюєва, обраного по одномандатному мажоритарному округу № 46, про результати його роботи особисто нам не вдалося. Обранець не був на окрузі з 2013 року, не працював у Раді.

Помічник народного депутата Сергій Мальцев стверджує, що при відсутності нардепа приймальня ніколи не зачиняла двері.

«Я працюю помічником не п’ять, а 17 років. У Сергія Петровича є помічники, які займаються законотворчістю. У мене завдання – зв’язок з виборцями, прийом громадян, зв’язок з органами місцевого самоврядування на території виборчого округу. Навіть якщо б Сергій Петрович працював в Раді, то всі ці обов’язки виконував би я. За цей час на рік до нас зверталось близько 300 людей по різним питанням, це і роз’яснення по соціальним питанням, комунальним послугам, звертались за фінансовою, юридичною допомогою», – каже Мальцев.

Цікаво, що на сайті “Вечерний Бахмут”, де активно відображається діяльність громадського руху “Вместе“, що створений на базі колишньої “Партії Регіонів” в 2018 році не позначається, що прийом веде помічник народного депутата Сергія Клюєва. В публікації Мальцева називають депутатом обласної ради. 

Помічник народного депутата каже, що надавав фінансову допомогу і від Клюєва і звертався до інших депутатів, за роз’ясненнями людей направляв к юристу громадського руху “Вместе”, за необхідністю подавались депутатські звернення.

Чому в такому разі вони не відображені на сайті Верховної Ради, де зібрана вся інформація про роботу депутата?

«Я не тільки помічник народного депутата, а й депутат Донецької обласної ради. Рада не збирається, але повноваження ми не склали, всі запити я подавав від себе як від депутата обласної ради. Намагався впоратись своїми силами для більшої оперативності у вирішенні питань»,  – відповідає Мальцев.

Чому народний депутат Сергій Клюєв, який з причини своєї відсутності в Раді не виконував обов’язків зазначених законодавством, не склав повноваження і не дав можливості працювати іншій людині Мальцев повідомив:

Чому народний депутат Сергій Клюєв, який з причини своєї відсутності в Раді не виконував обов’язків зазначених законодавством, не склав повноваження і не дав можливості працювати іншій людині Мальцев повідомив:

«Весь цей час Сергій Петрович не сидів, склавши руки, а доказував свою невинність в різних інстанціях, щоб продовжити роботу у Верховній Раді. Як наслідок, у 2018 році Суд Євросоюзу виключив його з санкційних списків ЄС. Для того щоб аналогічне рішення прийняли в Україні, не вистачило часу, а може політичної волі тих, хто це рішення мав прийняти. Сергій Петрович обирався по одномандатному виборчому округу як мажоритарщик, тому в разі складання ним повноважень довелося б призначати нові вибори в окрузі».

Колишній голова міської організації «Партії Регіонів», нині кандидат в народні депутати по 46-му округу Олександр Шинкаренко вважає, що Клюєву заважало виконувати свої функції політичне переслідування. 

«Якби не було політичного переслідування, він би ніколи не виїжджав. Стільки законопроектів, скільки подав Сергій Петрович ніхто напевно в раді не подавав. В нього працював цілий Центр законодавчих ініціатив. Народний депутат знаходився і знаходиться в межах України. Він просто знаходиться на непідконтрольній території. Це не правильно, коли говорять, що його не було в Україні. Крим – це Україна? Донбас – це Україна?», – пояснює Шинкаренко.

Законопроекти подані Сергієм Клюєвим за попереднє скликання – 2012-2014 рік.

Напередодні опублікування матеріалу колеги з «Вільного радіо» повідомили, що Андрій Клюєв через суд визнає своє право балотуватись на 46-му окрузі. ЦВК має прийняти рішення найближчим часом.

Скільки заробляє народний депутат і його помічники?

Зарплатня нардепа залежить від його посади і розміру прожиткового мінімуму, який доречи встановлюють самі депутати. Голова Верховної ради має оклад – 12 прожиткових мінімумів (22236 грн), рядовий член комітету – 10 прожиткових мінімумів (18530 грн). Крім окладу є надбавки. Народному депутату протягом всього строку виконання депутатських повноважень щомісячно видаються кошти для компенсації вартості проїзду, оренди житла або винайму готельного номера, а також відшкодовуються витрати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень, у розмірі місячної заробітної плати народного депутата, що не підлягають оподаткуванню.

 

У депутата можуть бути помічники-консультанти, максимальна кількість таких помічників – 31. Їх правовий статус і умови діяльності яких визначаються законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата. Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів. Згідно з чинним законодавством кожному народному обранцю на місячне утримання помічників-консультантів виділяється 34 тисячі гривень. У межах цього фонду депутат самостійно визначає кількість помічників, які працюють за строковим договором, сумісництвом та на громадських засадах.

Довідка: Витрати на утримання парламенту, та зокрема діяльність народних депутатів, щороку зростають. За 2018 рік близько 453,2 млн пішло на оплату праці, близько одного мільярду — на інші виплати.

Декларацій Сергія Клюєва у вільному доступі немає, тому подивитись його зарплатню ми не можемо. Помічник нардепа Сергій Мальцев повідомив, що отримував зарплату, але декларувати свій дохід він не забов’язаний.

Клюєв має двох помічників, що працюють за трудовим договором.

За декларацією Костянтина Матейченко в 2018 році він заробив 445 тисяч гривень. За посиланням можна подивитись всі декларації нардепа за період роботи в Раді.

З яких частин складається законотворчість народного депутата?

Повертаючись до функцій народного депутата України його діяльність окрім роботи на окрузі складається також з обов’язків роботи в Раді.

Народний депутат має:

• бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
• особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;
• виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано.

Як повідомив нам діючий депутат Костянтин Матейченко, для виконання цих функцій за регламентом визначається два пленарних тижні, коли відбуваються сесії та один тиждень для роботи в комітеті.

«Якщо оцінювати всю законотворчу діяльність, то саме робота в комітетах, хоча її не видно виборцю, найважливіша. На пленарних засіданнях працюють з тим, що було підготовлено в комітетах. У мене навіть відмітка в трудовій книжці стоїть як моя прив’язка до комітету», – пояснює нардеп.

Законопроекти подані Костянтином Матейченко за період 2014-2019 рік.

Як депутат може обрати комітет у Верховній Раді?

Парламент на першій сесії нового скликання створює нову систему комітетів та визначає предмет відання кожного з них, затверджує персональний склад і визначає керівництво (голів, перших заступників, заступників, секретарів).

«Процес обрання депутатів до складу комітетів та визначення керівництва лежить суто в політичній площині і законодавством не регулюється. У Регламенті та Законі про комітети йдеться про принцип квот від фракцій при формуванні складу комітетів, однак відсутні принципи і підходи до такого квотування. Саме тому процес визначення керівництва та складу комітетів є заполітизованим і часто є предметом торгів, адже фракції бажають мати контроль над провідними комітетами. Наприклад, Бюджетного комітету», – каже аналітик Андрій Грудкін. 

Костянтин Матейченко є членом Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Ми запитали чому він опинився саме в цьому комітеті, зараз в Верховній Раді їх 27-м.

«Я був списочником, тому вибір відбувався в межах партійної дисципліни. У мене запитали переваги, і оскільки я більше працював з правоохоронною системою, я магістр права, тому поставили в цей комітет. У кожному комітеті, 5-6 підкомітетів, я був головою одного з підкомітетів. Деякі питання перед розглядом в комітеті розглядадись нашим підкомітетом. Наш комітет був напевно самий навантажений. Зазвичай законопроекти розглядаються тільки профільним комітетом, а наш комітет на предмет корупційних ризиків розглядав всі законопроекти», – пояснив Матейченко.

Як саме відбувається робота в комітеті?

Комітети Верховної Ради України здійснюють такі функції: 1) законопроектну; 2) організаційну; 3) контрольну. Перша полягає в опрацюванні законопроектів для подальшого винесення на розгляд ради. Друга означає організацію власної діяльності в рамках загальної роботи Ради. Третя – аналізі практики застосування законодавчих актів, організація і проведення слухань.

«Вся комітетна неділя зайнята засіданнями. Законопроектів дуже багато частину розглядають помічники, частину вивчає депутат. Крім того, в кожному комітеті працює секретаріат, до складу якого входять юристи, так звані технократи, які теж розглядають законопроекти. Якщо під час розгляду виявлялися корупційні ризики, лобіювання чиїхось інтересів чи конфлікт інтересів, під час засідання ми обговорювали це і виносили рішення. 20-30% законопроектів було повернуто з цих причин. В принципі всі законопроекти що якимось чином стосувалися матеріальної вигоди мали такі ризики. Як антикорупційний комітет ми розглядали всі законопроекти, які утворили базу для створення НАБУ, НАЗК, органів прокуратури. Майже всі засідання комітету були резонансні тому було багато журналістів», – розказує Костянтин Матейченко.

Комітети Верховної Ради мають свої сайти в інтернеті, тож за їх діяльністю і роботою в них свого депутата легко слідкувати, а засідання можна подивитись он-лайн.

«Є таке поняття парламентський контроль. На комітеті розглядаються не тільки законопроекти, комітет виконує контрольну функцію – розглядає звернення. Половину засідань ми розглядали такі звернення. За підозру в порушеннях антикорупційного законодавства, ми можемо на засідання викликати міністрів, різних посадових осіб. Засідання комітету впливали на кадрові рішення, хоча не завжди», – додає Матейченко.

Як виборцю підтримувати зв’язок з народним депутатом?

В законі прописані дві конкретні форми зв’язку – інформування виборців про свою депутатську діяльність: під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.

«Закон не зобов’язує нардепа мати приймальню на окрузі. Якщо все ж таки приймальня існує, можна передати усне або письмове звернення через помічника депутата, який здійснює там прийом. На сайті Верховної Ради у профілі депутата можна знайти телефон приймалень, надіслати лист-звернення у приймальню або до Верховної Ради України на ім’я депутата за адресою вул. Грушевського, 5, Київ, 01008, надіслати лист на електронну адресу, що вказана на персональній сторінці депутата на офіційному сайті Верховної Ради», – радить аналітик Андрій Грудкін.

Однією з форм комунікації є обов’язкове звітування на зборах виборців не рідше двох разів на рік. Але чітких правил такого звітування в законодавстві немає, як і відповідальності за його відсутність. При цьому можливостей прозвітувати у депутата багато – для особистих зустрічей депутатів в округах в календарному плані Верховної Ради передбачені спеціальні дні (останній тиждень місяця).

Звітів депутата Сергія Клюєва у відсутності на окрузі відповідно не було. Чи звітував якимось чином Матейченко? Про одну зустріч за ініціативи громадськості сайт повідомляв в 2015 році. На таке ж звернення мешканців Артемівска-Бахута Клюєв не відреагував.

«Я не звітував на окрузі як мажоритарник, але зустрічався з людьми в сільрадах. Мої щоквартальні звіти, які я подавав в партію можна подивитися на сайті ВР», – каже нардеп.

Частина депутатів є достатньо публічними особами, вони підтримують зв’язок з виборцями через соціальні мережі. Ми не знайшли ніяких офіційних сторінок і акаунтів Сергія Клюєва, напередодні виборів в Фейсбуці з’явилась сторінка Матейченко.

Якщо взяти приклади з всеукраїнського рівня, то активну інформаційну роботу в Фейсбуці веде народний депутат Ганна Гопко. Вона обиралась за списком від «Самопомочі». Гопко є головою Комітету Верховної Ради України у закордонних справах. Вона часто робить прямі включення, звітує про свої відрядження, публікує виступи в Верховній Раді. Наприкінці терміну роботи представила відеозвіт. На сторіночці Ганни Гопко на сайті Верховної Ради зазначено, що звіти публікуються на прохання депутата.

Вивчаючи функції народних депутатів, зазначених у законі, ми зіштовхнулись з тим, що багато речей прописано не чітко, за невиконання обов’язків не передбачена відповідальність. Звісно, що таке законодавство треба доповнювати, сподіваємося, що в наступній каденції на це буде політична воля. А виборці будуть обирати відповідальних депутатів і контролювати їх діяльність після виборів.

 Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Наші журналісти та оператори зробили анімаційний ролік, де пояснюється, як відрізняти політичну джинсу від політичної реклами.

 

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Сьогодні день тиші, передвиборча агітація заборонена законом. Але під час кампанії її було чимало. Журналісти громадського медіапорталу проаналізували інформаційне поле Бахмута на предмет розміщення політичної реклами та поспілкувались з редакторами кожного ЗМІ, щоб дізнатись їх думку про особливості цієї виборчої кампанії. Ми помітили, що майже всі ЗМІ окрім «Сайту 06274» інформацію про кандидатів позначають за законом. 

 «Якщо ЗМІ дотрималися всіх процедур формування та оприлюднення розцінок на рекламу, уклали договори з партіями чи кандидатами, а кошти отримані за рекламу перераховані з виборчих фондів, рекламу позначають фразою «Політична реклама», то вони вважаються такими, що діяли законно. Але навіть при порушенні норм закону, органи, які здійснюють контрольні функції над ЗМІ фактично не мають реальних важелів впливу на порушників», – каже аналітик Андрій Грудкін.

Під час парламентської кампанії 2019, найбільший рівень джинси зафіксували на Тернопільщині — 13% від загальної кількості матеріалів. Донецька область на четвертому місці з показником 6%. Повідомляє пише «Слово і Діло» з посиланням на ГО «Інститут масової інформації».

Головними замовниками політичної джинси виявилися місцеві кандидати мажоритарники, які замовили 48% від загальної кількості джинси. Серед партій перше місце по кількості джинси в регіональних онлайн-медіа посіла «Опозиційна платформа – За життя» (10% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ). Друге і третє місце посіли, відповідно, партії «Слуга народу» Володимира Зеленського (7,5% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ) та «Європейська солідарність» Петра Порошенка (6%).

Щоб дослідити наявність політичної джинси в Бахмуті, ми декілька тижнів слідкували як інформацію про кандидатів подають «Сайт 06274», «Вечерний Бахмут», газети «Вперед», «События», Ютуб канали телебачення «ТРК «Бахмут» та «Заказ».

Переглянути програми місцевого телебачення нам не вдалося, ми моніторили тільки канали на Ютубі, на них політичної реклами немає.

Директор комунального телебачення ТРК «Бахмут» Світлана Шиманська розказала, що політичну рекламу під час ефіру відбивають заставкою на початку і в кінці трансляції блоку політичної реклами. На Ютуб каналі політичну рекламу не публікують, бо, по-перше, це не зареєстрований офіційно канал, по-друге, не було такого наміру і вони заздалегідь не опублікували розцінки.

Довідка: Телерадіоорганізації усіх форм власності зобов’язані не пізніш як за дев’яносто днів до дня голосування опублікувати в друкованих засобах масової інформації розцінки вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу.

«На Президентських виборах активність кандидатів була набагато нижче. Зараз в нас є три кандидати, що уклали договори. За активністю їх можна розподілити наступним чином – Хрістенко, Рева, Матейченко. Вони дають свої ролики та звернення. В порівнянні з центральними каналами інших жанрів подачі інформації – дебатів, інтерв’ю в нас немає. Такі програми треба робити в прямому ефірі, щоб не було ніякої цензури і тиску під час монтажу, а в нас поки немає для цього технічної можливості. В своїй рекламі кандидати говорять тільки те, що їм вигідно, і люди не можуть розкрити їх як політиків та особистостей. Я ще не бачила такої кампанії, коли глядачі майже не бачать кандидатів, за них у більшості агітують їх прихильники. Фактично кампанії складаються з реклами та концертів, я не чую, щоб хтось з кандидатів говорив про законодавчі ініціативи, як він буде працювати в рамках нової об’єднаної громади. Думаю, кандидати і не погодяться на студійний формат. Наприклад, коли наших кандидатів по мажоритарному округу запрошували на програму колеги з «Донбас UA», на ефір приїхав тільки Матейченко. Це було безкоштовно для них, але вони не поїхали».

На телебаченні «Заказ» повідомили, що маркують матеріали відповідно до закону, а особливих змін саме в цій кампанії не помітили.

«До нас приходять не самі кандидати, а їх піарники приносять готові ролики, що виготовляються мабуть в студіях у Києві. На каналі представлені практично всі мажоритарники, вони дають рекламу приблизно в однаковій кількості. З досвіду минулих років, коли ми пропонували кандидатам брати участь в політичних батлах, можу сказати, що вони бояться приходити на прямі ефіри. Прямий ефір в студії передбачає гострі питання, які для них можуть бути вкрай не зручні, тому кандидати уникають таких зустрічей. В цьому році ми навіть не пропонували такий формат. Політичну рекламу маркуємо за законом на українській мові, відбиваємо блок заставкою “Передвіборна агітація” на початку і в кінці», – каже редактор інформаційної служби телебачення «Заказ» Сергій Шльома.

В газеті «События» ми помітили, що деякі аркуші маркують «Политбомонд», хоча публікують політичну рекламу. На питання до головного редактора газети «События»  Вадіма Мардіяна про те, чи не вводить таке формулювання в оману читача, він відповів:

«В розділі «Политбомонд» друкується політична реклама, яка офіційно оплачується через виборчі фонди. Ми не маємо обов’язково писати «Політична реклама», достатньо поставити букву «R» і це буде вважатись рекламним матеріалом. Партії та кандидати присилають матеріали один проти одного. Але джинсу ми не публікуємо».

Видання Детектор.Медіа визначає такі різновиди політичної джинси:

а) статті чи сюжети, які насправді пишуть прес-служби політичних партій чи окремих політиків. Як правило їх підписують псевдонімом.

В інших випадках за публікацією стоїть справжній журналіст, який – на виконання завдання свого керівника (чи з власної ініціативи – за грошову чи іншу винагороду) готує матеріал на задану тему із потрібними замовнику – політичній силі – акцентами. В такому випадку перед публікацією чи виходом в ефір підготовлений матеріал перевіряється замовником.

в) оприлюднення соціологічних досліджень сумнівних фірм, які, як правило, серйозно відрізняються від інших соцопитувань на користь якоїсь політичної сили. Йдеться про свідоме завищення чи занижування рейтингів певної партії чи політика, або фальсифіковані дані про підтримку чи навпаки несприйняття суспільством тих чи інших ініціатив.

с) на шпальтах газет часто з’являється псевдоаналітика маловідомих авторів, що підписуються «політологами», які надають начебто експертну оцінку тої чи іншої події під кутом, вигідним для однієї з політичних сил.

1. d) публікація різноманітних «листів від… « (робітників, шахтарів, працівників медичної галузі). В таких листах, написаних штабним PR-райтером якоїсь партії, начебто від імені громади висловлюється протест, обурення, підтримка. Цей різновид джинси походить ще з радянських часів.
2. e) боти-коментатори (від web bot, www robot – англ. – автоматична програма для скачування файлів чи розсилання спаму). Це навпаки один з найновіших винаходів доби Інтернету. Назва боти має іронічний підтекст – насправді  ідеться про людей. Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коменти)на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів. Зазначимо, що сфальшовані інтернет-коментарі не можна вважати джинсою у вузькому сенсі цього слова, адже самі видання від діяльності ботів не мають жодного зиску. Проте знати про цей різновид проплачених публікацій варто. Адже попереджений – значить озброєний!

Мардіян також поділився своїми спостереженнями активності суб’єктів політичного процесу на парламентських виборах:

«Активність партій та кандидатів дуже висока, такої кількості реклами в нас давно не було. Ми збільшили газету на вісім шпальт без підвищення вартості, аби мати змогу друкувати інформаційні матеріали журналістів, щоб політична реклама нам не заважала інформувати населення про події в місті».

Редакторка газети «Вперед» Світлана Овчаренко, що маркують політичну рекламу виключно фразою «Політична реклама». Редакторка також повідомила, про бажання кандидатів на цих виборах активно себе рекламувати, головною особливістю цих виборів вона вважає намагання кандидатів будувати кампанію на дискредитації опонентів:

«Я б відзначила ухил на чорний піар і критику опонентів. Більше пишуть не про те, що зроблять самі кандидати, а про те, які погані їх опоненти. Але ми не маємо право їх не друкувати, бо працюємо в рамках договору. Підставою відмовити є рішення суду, в якому визначено, що людина не винна в тому, в чому її звинувачують опоненти. А якщо немає такого рішення суду, можна апріорі писати що завгодно, при цьому відповідальність за зміст несе рекламодавець. У разі, якщо кандидат захоче спростувати цю інформацію, ми повинні йому надати такий же обсяг площі. Редакція надає тільки рекламну площу і не має право відмовляти в розміщенні, якщо в матеріалах не закликають до відкритої агресії, до війни, розпалювання міжетнічної та релігійної ненависті».

Довідка: ЗМІ у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами за рахунок виборчого фонду кандидатів та партій, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу.

Оглядаючи інформаційне поле в Бахмуті ми відзначили, що «Сайт 06274» у більшості матеріалів не дотримується вимог маркування політичної реклами. На сайті у форматі статей розміщується інформація тільки про одного кандидата в народні депутати Дмитра Реву, а політичні банери розміщені і від Костянтина Матейченка, і від Олега Недави, і від політичної партії “Європейська солідарність”. Агітаційні матеріали про його діяльність в якості засновника Благодійного фонду «ДАР» виходять в розділі «Общество» без поміток «Політична реклама».

У відео матеріалі та в тексті представлена реклама кандидата в народні депутати Дмитра Реви в якості голови БФ “ДАР”, але ні ролик ні матеріал не маркуються як політична реклама.

Редакторка «Сайт 06274» Ксеній Бусінкова на наше звернення відповіла наступне:

«Ганно, це редакційна політика нашого сайту, тому ми не прийматимемо участі у вашому опитуванні. Такі новини у нас виходять з маркуванням, як політичні новини, новини суспільства, чи політична реклама. Усіх кандидатів, які звернулися до нас з метою висвітлення їх діяльності під час виборчої кампанії, ви можете бачити на нашому сайті».

Довідка: Умови розміщення політичної реклами визначає Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Але він регламентує порядок розміщення політичної реклами лише в ЗМІ, тобто в друкованих засобах масової інформації та телерадіокомпаніях, які мають відповідні дозвільні документи: 

• свідоцтво про державну реєстрацію для газет;
• ліцензію Національної раду України з питань телебачення і радіомовлення для телеканалів.

«Зазвичай, регіональні новинні сайти за юридичним статусом не є ЗМІ, тому використання обмежень щодо публікації політичної реклами є їх доброю волею та не несе ніяких юридичних наслідків. Тобто за такі порушення он-лайн ЗМІ не можуть бути покарані», – пояснює аналітик Андрій Грудкін. 

Редактор інтернет-сайту «Бахмут Вечерний» Дмитро Любимов, каже, що всю рекламу розміщує на вимогу закону, і навіть вимушений був відмовити більшості рекламодавців, бо на момент їх звернення не мав офіційного рахунку в банку. В підсумку, після оформлення рахунку кандидати уклали договори і більше не звертались. Захотів розміщати рекламу один кандидат Олександр Шинкаренко. 

«Я розумію, що розміщення політичної реклами буде перевірятись під мікроскопом. Моє прізвище є на сайті «Миротворець» і тому важко було знайти банк, який відкрив мені рахунок. Рекламні матеріали маркую, як це вимагає закон фразою «Політична реклама». З приводу особливостей цих виборів, окрім збільшення ваги соцмереж інших особливостей не бачу. На політичній сцені міста і округу давно не змінюються головні дійові особи. І кандидати слабо змінюються і їх команди, і виборці. Більше половини населення – пенсіонери. Мало молоді і мало агітації, яка розрахована на молодіжну аудиторію. За віковою категорією виборців структура електоральних вподобань теж не змінна: люди пенсійного віку – електорат «Опоблоку», “Опозиційної платформи”, молодь – електорат Зеленського, серед людей середнього віку – є коливання. Знаючи кількість виборців за віковою належністю, можна підрахувати підтримку кандидатів та партій», – каже редактор сайту «Бахмут Вечерний».

Громадська організація «Інтерньюз-Україна» та аналітична компанія Singularex оприлюднила результати дослідження «Cоцмережі про #вибори: за що голосують фейсбук, інстаграм та вконтакте». Подивитись дослідження можна за посиланням.

Єдине ЗМІ в Бахмуті, яке в цій кампанії запропонувало кандидатам формат зустрічей у студії було «Вільне Радіо». Редакторка «Вільного радіо» Ганна Сердюк розказала нам, як кандидати відреагували на їх звернення.

«Ми вирішили робити дебати, тому що в нас не вистачало інформації про кандидатів. Переговори були досить тривалими. Від початку погодилась половина кандидатів – Бугайов, Матейченко, Вощанов і Рева. Але коли, прийшла дата дебатів виявилось, що в них є якісь інші плани і таким чином все на тому закінчилось. Прийшов на дебати і відкриту розмову повноцінну зі мною Костянтин Матейченко, його ефір в нас скоро буде опублікований окремо, як дебати. І доведеться ще окремо робити передачу про всіх кандидатів, у нас є інтерв’ю з Вощановим, не вдалося зовсім поспілкуватись з Христенко, він уникає зв’язку. Коли в нього була зустріч тут на концерті, я намагалась записати коментар, поки він ішов до машини, на що почула, що провокую його питанням, який він законопроект хоче запропонувати чи в який комітет хоче піти. Він заявив, що ми не пропонували йому дебати, хоча в штабі нам відповіли, що їм не цікавий формат радіодебатів», – каже Сердюк.

На сайті «Вільного радіо» ми не побачили політичної реклами і не почули її в радіоефірі.

«Прайсу на розміщення статей в нас немає, єдине, що ми пропонували кандидатам – це маркована політична реклама на радіо в блоці політичної реклами. Про неї питали представники трьох кандидатів – Христенко, Вощанов, Матейченко. Після того, як ми надали цінову пропозицію більше до нас не звертались», – повідомила редакторка.

Що стосується Громадського медіапорталу «Бахмут IN.UA», до редакції звернулись штаби двох кандидатів по мажоритарному округу – Федіра Христенко та Костянтина Матейченко. Від першого кандидата присилають інформаційні матеріали від другого замовили банерну рекламу. Всі інформаційні матеріали ми позначаємо фразою «Політична реклама». Наша редакція, як і наші колеги не обирали з якими кандидатами працювати, а з якими не варто. Оскільки, передвиборна агітація з використанням ЗМІ усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому Законом.

Ми вже зазначали, що існуючий закон розповсюджується тільки на телебачення і радіомовлення. Онлайн-ресурси, у тому числі регіональні, не можуть бути покарані. Таким чином питання “джинси”, як і дотримання журналістських стандартів залишається в площині професійної журналістської етики.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.