На фінансування політичних партій з 2016 до 2018 року держава перерахувала майже 1,35 мільярди гривень . На що витрачались гроші платників податків? Хто оплачує передвиборчу агітацію і скільки це може коштувати в межах держави і регіону, що таке «чорна каса» партій, розбирались наші журналісти.

В 2015 році в рамках «безвізового пакету» Верховна Рада прийняла зміни до Закону України “Про політичні партії в Україні”, передбачивши державне фінансування тим партіям, які потрапили в парламент, тобто перетнули 5% бар’єр.

На що партії витрачають гроші платників податків?

Сума державної підтримки статутної діяльності партій залежить від кількості виборців, що взяли участь у голосуванні до парламенту і розміру мінімальної заробітної плати, помножені на коефіцієнт 0,02. Наприклад в 2019 році, коли мінімальна зарплата на 1 січня 2019 року склала 4173 гривні, державне фінансування на рік складає:

0,02х4173х16052228= 1 339 718 948,88 гривень  ̴1,34 мільярди гривень

Гроші розподіляються серед партіями пропорційно до їх результатів на виборах.

В нашому місті діють регіональні офіси політичних партій, що отримали найбільше державне фінансування – «Народний Фронт» та «БПП». Наші журналісти спитали в них, куди саме витрачались гроші платників податків.

«Наша Донецька обласна організація не є юридичною особою. Ніяких грошей безпосередньо ми не отримували. Нам оплачували оренду, і будь-яка з 28 партійних організацій в області могла отримати оплату оренди офісу. Також оплачувалася зарплата співробітників. Я як співробітник обласної організації і мій колега Микола отримували зарплату як працівники офісу обласної організації. Я знаю, що витрачались гроші на оргтехніку – ми отримали кілька ноутбуків», – розказав голова Донецької обласної організації Політичної партії «Народний Фронт» Віктор Буслов.

На сайті «Народного фронту» ми знайшли фінансові звіти партії. Відповідну до звіту 2018 року більша частина з держаного фінансування витрачалась на заробітну плату і оренду приміщення.

«За бюджетне фінансування ми просили оплату офісу і оплату штатних одиниць, оплата реклами також відбувалась через обласний та київський штаби. Юридичний статус має Київський підрозділ і Краматорський підрозділ, вони робили оплати», – каже керівник регіонального осередку «Європейської солідарності», колишній БПП Едуард Акіменко.

За законом державне фінансування не може витрачатись на виборчу кампанію, ці витрати можна здійснювати тільки за рахунок виборчих фондів. Ми поцікавились, як витрачався виборчий фонд на президентській кампанії лідера «БПП» Петра Порошенко.

«Що стосується виборів президента він пішов самовисуванцем, партія не брала участь у фінансуванні кампанії. Ми допомагали в якості агітаторів на громадських засадах», – повідомив Акіменко.

Але, спілкуючись з громадянами, які працювали агітаторами та членами дільничних комісій, ми чули від них, що цю діяльність оплачували.

«Агітаторам обіцяли по 1000 гривень, членам ДВК більше. Однак, після першого та другого турів ми отримали набагато менше», – розповіла одна з робітниць штабу Порошенка, яка не погодилась назвати свого ім’я.

Крім державного фінансування партії можуть приймати внески у грошовій формі – членські внески, підтримку спонсорів, можлива підтримка у вигляді робіт чи послуг отриманих безкоштовно чи на пільгових умовах, можуть залучатись і не матеріальні активи, позики, кредити.

Наскільки партії активно поповнювали свій фонд ілюструє інфографіка Громадського руху «Чесно».

Після цих виборів українці будуть фінансувати партії, що отримали 2% і більше відсотків підтримки виборців. На цю підтримку сподіваються в молодих партіях. Політична партія «Сила Людей» назбирала понад 5 мільйонів гривень, щоб піти до парламенту списком. Голова ради Олександр Солонтай каже, що за останні декілька років ресурси політсили значно виросли і є реальні шанси потрапити до Ради, навіть, якщо перетнуть тільки 2% бар’єр, зможуть багато досягти за рахунок статутної підтримки партії.  

Скільки коштує передвиборча агітація та хто її оплачує?

У звіті ЦВК по Виборам Президента України в 2019 році зазначено, з виборчих фондів кандидатів у Президенти на фінансування передвиборної агітації використано – 1,727 мільярди гривень. Найбільше витрачено на оплату матеріалів в ЗМІ (67,1 %, або 1,16 млрд грн). Інші послуги, пов’язані з проведенням передвиборної агітації в загальній сумі витрат становлять 16,7%, витрати на виготовлення (придбання) матеріалів передвиборної агітації – 12,4%, інші витрати на передвиборну агітацію – 3,8%.

За попередніми фінансовими звітами, що були надані до ЦВК найкоштовніша президентська кампанія була у Петра Порошенко.

Хоча це дуже велика сума, яку кандидат витратив з власного бюджету, найкоштовнішою кампанією за історію України аналітики «Чесно» називають кампанію Януковича.

Партії представлені в парламенті мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів. При цьому держава може відшкодувати всі фактично здійснені партією витрати, але не більше максимального розміру виборчого фонду. Теоретично, якщо всі шість партій поточного скликання витратять на гривню менше ліміту та оформлять все у відповідності з вимогами законодавства, вони можуть отримати більше двох мільярдів гривень з держбюджету.

Довідка: Розмір виборчого фонду партії не може перевищувати дев’яноста тисяч розмірів мінімальної заробітної плати (90000*4173=375 млн 570 тисяч грн). Розмір виборчого фонду депутата-мажоритарника не може бути більше чотирьох тисяч розмірів мінімальної заробітної плати (4000/4173=16 млн 692 тисяч грн).

На що витрачається «чорна каса» партій?

Необліковані в легальному фонді партії кошти, у більшості готівка, яку вони скеровують на досягнення певного результату називають “чорна партійна каса”. В Україні серед традиційних “видатків” під час виборів можна назвати прямий підкуп виборців, оплата в конвертах роботи тисяч спостерігачів і “премії” членам комісій та штабів, величезна кількість непромаркованих білбордів від невідомих прихильників, дуже коштовна у виборчий період реклама в ЗМІ тощо.

Яким чином політичні партії та їх лідери оплачують  рекламу в газеті і чи зіштовхувались в редакції з «чорними касами», ми спитали у редактора газети «Вперед» Світлани Овчаренко. Вона повідомила, що з політичними партіями та їх офіційними представниками під час виборчої кампанії працює тільки при наявності договору, і не сумнівається про наявність «чорних кас».

«В законі написано, що передвиборна агітація – «це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати «за» або не голосувати за кандидатів». Але наше законодавство настільки недосконале, що там не просто якісь шпаринки, а цілі “діри”, якими можна скористатися. По-перше, поки людина офіційно не зареєструвалась як кандидат все, що про неї буде написано, не є перевиборчою агітацією. Тобто це буде просто іміджева стаття в газеті на правах реклами, за яку може заплатити будь-яка приватна особа. По-друге, є така норма в законі:  офіційні повідомлення в період виборчого процесу про дії кандидатів, пов’язані з виконанням ними службових повноважень, не є передвиборною агітацією. І це просто неоране поле для “джинси”. Оприлюднення соцопитувань також не є передвиборчою агітацією, але за це можуть заплатити зацікавлені кандидати. Я вже не кажу про соціальні мережі, блогерів, які навряд чи працюють за “спасибі”. Всі вони взагалі не є засобами масової інформації і не підлягають під українське законодавство», – каже Овчаренко.

В ситуації коли політичні партії не мають реальної мережі членів і прихильників, щоб легалізувати «чорни каси» олігархічних структур, що фінансують політсилу, партії вдаються на різні схеми.

«Дія закону про державне фінансування партій відкрила інший бік життя українських партій, коли вони намагаються легалізувати свої “чорні каси”, заводячи кошти на рахунки через підставних осіб. Тут партії намагаються вбити двох зайців, виводячи кошти з тіні і демонструючи нібито реальну фінансову підтримку партій прихильниками по всій країні. Інша схема — використання партіями одноіменних громадських організацій для легалізації чорного налу», – каже аналітик Андрій Грудкін.

Серед найбільш резонансних випадків можна згадати розслідування програми “Наші гроші”, про фейкових донорів “Батьківщини”, розслідування «Чесно» про донорів «БПП».

«У нас немає таких проблем! На відміну від політичних проектів в нас немає тіневих грошей і немає перед ким той тіневий звіт давати. Взагалі немає грошей зверху, всі гроші заходять знизу. Навіть, якщо хтось привіз в партію готівку ми все одно ідемо і ставимо на рахунок», – каже голова політради «Сили Людей» Олександр Солонтай.

Голова Комітету Виборців України Олексій Кошель вважає, що у жодній країні Європи, де запроваджено держфінансування політичних партій, не обійшлося без скандалів. Наприклад, у Польщі, де звинувачували партії, що вони за кошти надані з держбюджету, оплачували вечері в ресторанах. Цей скандал навіть призвів до референдуму щодо доцільності подальшого фінансування, але референдум фінансування не скасував.

З якою сумою можна піти на вибори депутату-мажоритарнику в Бахмуті?

Ми поспілкувалися з учасниками виборчого процесу, які працюють в штабах, в одному з них розказали, що мінімальна сума, з якою можна балотуватись – 250 тисяч доларів. Ці гроші потрібні на утримання передвиборного штабу (близько 20 людей), оплату спостерігачам, членам ДВК. Агітатори вважаються волонтерами, але безкоштовно цим ніхто не займається.

А для того, щоб кампанія була інформаційно-насиченою і ефективною потрібно витратити від 500 тисяч до одного мільйона доларів. Все, що вище, це вже гроші на підкуп виборців, у різній формі від подарунків до підкупу на виборчій дільниці.

Ми звернулися за коментарями до кандидата, якого вже зареєструвала ЦВК. 

«Я не знаю скільки коштують передвиборчі перегони, бо мене завжди цікавили технології, а не фінанси. 250 тисяч доларів?! В мене особисто таких грошей немає, я поки що і фонд не створюю. Якщо мої прихильники і колеги з Громадського руху «Вместе», де я працюю вирішать, що треба збирати кошти, то будемо це робити», – розказав кандидат по одномандатному мажоритарному округу №46 Олександр Шинкаренко.

 

Громадський активіст Андрій Тимчак вважає, що йти на вибори можна вже з мільйоном гривень:

«З приводу вартості кампанії, то половину займає оплата членам комісій і спостерігачам, щоб не було фальсифікацій. В нас 160 дільниць на 46-му окрузі, якщо мати одного спостерігача і одного члена комісії, то на дільницю треба близько 2500-3000 гривень, загалом по округу – близько півмільйона гривень. Ще півмільйона треба на штаб, агітацію, якісь подарунки. Щоб у вас була більша половина членів комісії як дільничних так і окружної. Тоді є шанс, що вибори пройдуть чесно. Влада використовує технічних кандидатів, але у простої людини такої можливості немає. Тому треба шукати можливості співпраці з іншими кандидатами, робити сумісний штаб. Як показали останні президентські вибори, стара стратегія влади з підкупом виборців і технічними кандидатами не працює, якщо у людей в масовій більшості є запит на зміну системи!»

Оскільки, політичні партії, які отримають більше 2% підтримки українців на цих парламентських виборах, будуть фінансуватись платниками податків, сподіваємося, що громадяни будуть виважено обирати ці політичні сили.  

Читайте також: 

Хто буде балотуватись до ВР по 46-му округу і за якою виборчою системою будуть голосувати бахмутяни? (Відео)

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

  

Наші журналісти та оператори зробили анімаційний ролік, де пояснюється, як відрізняти політичну джинсу від політичної реклами.

 

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Сьогодні день тиші, передвиборча агітація заборонена законом. Але під час кампанії її було чимало. Журналісти громадського медіапорталу проаналізували інформаційне поле Бахмута на предмет розміщення політичної реклами та поспілкувались з редакторами кожного ЗМІ, щоб дізнатись їх думку про особливості цієї виборчої кампанії. Ми помітили, що майже всі ЗМІ окрім «Сайту 06274» інформацію про кандидатів позначають за законом. 

 «Якщо ЗМІ дотрималися всіх процедур формування та оприлюднення розцінок на рекламу, уклали договори з партіями чи кандидатами, а кошти отримані за рекламу перераховані з виборчих фондів, рекламу позначають фразою «Політична реклама», то вони вважаються такими, що діяли законно. Але навіть при порушенні норм закону, органи, які здійснюють контрольні функції над ЗМІ фактично не мають реальних важелів впливу на порушників», – каже аналітик Андрій Грудкін.

Під час парламентської кампанії 2019, найбільший рівень джинси зафіксували на Тернопільщині — 13% від загальної кількості матеріалів. Донецька область на четвертому місці з показником 6%. Повідомляє пише «Слово і Діло» з посиланням на ГО «Інститут масової інформації».

Головними замовниками політичної джинси виявилися місцеві кандидати мажоритарники, які замовили 48% від загальної кількості джинси. Серед партій перше місце по кількості джинси в регіональних онлайн-медіа посіла «Опозиційна платформа – За життя» (10% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ). Друге і третє місце посіли, відповідно, партії «Слуга народу» Володимира Зеленського (7,5% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ) та «Європейська солідарність» Петра Порошенка (6%).

Щоб дослідити наявність політичної джинси в Бахмуті, ми декілька тижнів слідкували як інформацію про кандидатів подають «Сайт 06274», «Вечерний Бахмут», газети «Вперед», «События», Ютуб канали телебачення «ТРК «Бахмут» та «Заказ».

Переглянути програми місцевого телебачення нам не вдалося, ми моніторили тільки канали на Ютубі, на них політичної реклами немає.

Директор комунального телебачення ТРК «Бахмут» Світлана Шиманська розказала, що політичну рекламу під час ефіру відбивають заставкою на початку і в кінці трансляції блоку політичної реклами. На Ютуб каналі політичну рекламу не публікують, бо, по-перше, це не зареєстрований офіційно канал, по-друге, не було такого наміру і вони заздалегідь не опублікували розцінки.

Довідка: Телерадіоорганізації усіх форм власності зобов’язані не пізніш як за дев’яносто днів до дня голосування опублікувати в друкованих засобах масової інформації розцінки вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу.

«На Президентських виборах активність кандидатів була набагато нижче. Зараз в нас є три кандидати, що уклали договори. За активністю їх можна розподілити наступним чином – Хрістенко, Рева, Матейченко. Вони дають свої ролики та звернення. В порівнянні з центральними каналами інших жанрів подачі інформації – дебатів, інтерв’ю в нас немає. Такі програми треба робити в прямому ефірі, щоб не було ніякої цензури і тиску під час монтажу, а в нас поки немає для цього технічної можливості. В своїй рекламі кандидати говорять тільки те, що їм вигідно, і люди не можуть розкрити їх як політиків та особистостей. Я ще не бачила такої кампанії, коли глядачі майже не бачать кандидатів, за них у більшості агітують їх прихильники. Фактично кампанії складаються з реклами та концертів, я не чую, щоб хтось з кандидатів говорив про законодавчі ініціативи, як він буде працювати в рамках нової об’єднаної громади. Думаю, кандидати і не погодяться на студійний формат. Наприклад, коли наших кандидатів по мажоритарному округу запрошували на програму колеги з «Донбас UA», на ефір приїхав тільки Матейченко. Це було безкоштовно для них, але вони не поїхали».

На телебаченні «Заказ» повідомили, що маркують матеріали відповідно до закону, а особливих змін саме в цій кампанії не помітили.

«До нас приходять не самі кандидати, а їх піарники приносять готові ролики, що виготовляються мабуть в студіях у Києві. На каналі представлені практично всі мажоритарники, вони дають рекламу приблизно в однаковій кількості. З досвіду минулих років, коли ми пропонували кандидатам брати участь в політичних батлах, можу сказати, що вони бояться приходити на прямі ефіри. Прямий ефір в студії передбачає гострі питання, які для них можуть бути вкрай не зручні, тому кандидати уникають таких зустрічей. В цьому році ми навіть не пропонували такий формат. Політичну рекламу маркуємо за законом на українській мові, відбиваємо блок заставкою “Передвіборна агітація” на початку і в кінці», – каже редактор інформаційної служби телебачення «Заказ» Сергій Шльома.

В газеті «События» ми помітили, що деякі аркуші маркують «Политбомонд», хоча публікують політичну рекламу. На питання до головного редактора газети «События»  Вадіма Мардіяна про те, чи не вводить таке формулювання в оману читача, він відповів:

«В розділі «Политбомонд» друкується політична реклама, яка офіційно оплачується через виборчі фонди. Ми не маємо обов’язково писати «Політична реклама», достатньо поставити букву «R» і це буде вважатись рекламним матеріалом. Партії та кандидати присилають матеріали один проти одного. Але джинсу ми не публікуємо».

Видання Детектор.Медіа визначає такі різновиди політичної джинси:

а) статті чи сюжети, які насправді пишуть прес-служби політичних партій чи окремих політиків. Як правило їх підписують псевдонімом.

В інших випадках за публікацією стоїть справжній журналіст, який – на виконання завдання свого керівника (чи з власної ініціативи – за грошову чи іншу винагороду) готує матеріал на задану тему із потрібними замовнику – політичній силі – акцентами. В такому випадку перед публікацією чи виходом в ефір підготовлений матеріал перевіряється замовником.

в) оприлюднення соціологічних досліджень сумнівних фірм, які, як правило, серйозно відрізняються від інших соцопитувань на користь якоїсь політичної сили. Йдеться про свідоме завищення чи занижування рейтингів певної партії чи політика, або фальсифіковані дані про підтримку чи навпаки несприйняття суспільством тих чи інших ініціатив.

с) на шпальтах газет часто з’являється псевдоаналітика маловідомих авторів, що підписуються «політологами», які надають начебто експертну оцінку тої чи іншої події під кутом, вигідним для однієї з політичних сил.

1. d) публікація різноманітних «листів від… « (робітників, шахтарів, працівників медичної галузі). В таких листах, написаних штабним PR-райтером якоїсь партії, начебто від імені громади висловлюється протест, обурення, підтримка. Цей різновид джинси походить ще з радянських часів.
2. e) боти-коментатори (від web bot, www robot – англ. – автоматична програма для скачування файлів чи розсилання спаму). Це навпаки один з найновіших винаходів доби Інтернету. Назва боти має іронічний підтекст – насправді  ідеться про людей. Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коменти)на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів. Зазначимо, що сфальшовані інтернет-коментарі не можна вважати джинсою у вузькому сенсі цього слова, адже самі видання від діяльності ботів не мають жодного зиску. Проте знати про цей різновид проплачених публікацій варто. Адже попереджений – значить озброєний!

Мардіян також поділився своїми спостереженнями активності суб’єктів політичного процесу на парламентських виборах:

«Активність партій та кандидатів дуже висока, такої кількості реклами в нас давно не було. Ми збільшили газету на вісім шпальт без підвищення вартості, аби мати змогу друкувати інформаційні матеріали журналістів, щоб політична реклама нам не заважала інформувати населення про події в місті».

Редакторка газети «Вперед» Світлана Овчаренко, що маркують політичну рекламу виключно фразою «Політична реклама». Редакторка також повідомила, про бажання кандидатів на цих виборах активно себе рекламувати, головною особливістю цих виборів вона вважає намагання кандидатів будувати кампанію на дискредитації опонентів:

«Я б відзначила ухил на чорний піар і критику опонентів. Більше пишуть не про те, що зроблять самі кандидати, а про те, які погані їх опоненти. Але ми не маємо право їх не друкувати, бо працюємо в рамках договору. Підставою відмовити є рішення суду, в якому визначено, що людина не винна в тому, в чому її звинувачують опоненти. А якщо немає такого рішення суду, можна апріорі писати що завгодно, при цьому відповідальність за зміст несе рекламодавець. У разі, якщо кандидат захоче спростувати цю інформацію, ми повинні йому надати такий же обсяг площі. Редакція надає тільки рекламну площу і не має право відмовляти в розміщенні, якщо в матеріалах не закликають до відкритої агресії, до війни, розпалювання міжетнічної та релігійної ненависті».

Довідка: ЗМІ у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами за рахунок виборчого фонду кандидатів та партій, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу.

Оглядаючи інформаційне поле в Бахмуті ми відзначили, що «Сайт 06274» у більшості матеріалів не дотримується вимог маркування політичної реклами. На сайті у форматі статей розміщується інформація тільки про одного кандидата в народні депутати Дмитра Реву, а політичні банери розміщені і від Костянтина Матейченка, і від Олега Недави, і від політичної партії “Європейська солідарність”. Агітаційні матеріали про його діяльність в якості засновника Благодійного фонду «ДАР» виходять в розділі «Общество» без поміток «Політична реклама».

У відео матеріалі та в тексті представлена реклама кандидата в народні депутати Дмитра Реви в якості голови БФ “ДАР”, але ні ролик ні матеріал не маркуються як політична реклама.

Редакторка «Сайт 06274» Ксеній Бусінкова на наше звернення відповіла наступне:

«Ганно, це редакційна політика нашого сайту, тому ми не прийматимемо участі у вашому опитуванні. Такі новини у нас виходять з маркуванням, як політичні новини, новини суспільства, чи політична реклама. Усіх кандидатів, які звернулися до нас з метою висвітлення їх діяльності під час виборчої кампанії, ви можете бачити на нашому сайті».

Довідка: Умови розміщення політичної реклами визначає Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Але він регламентує порядок розміщення політичної реклами лише в ЗМІ, тобто в друкованих засобах масової інформації та телерадіокомпаніях, які мають відповідні дозвільні документи: 

• свідоцтво про державну реєстрацію для газет;
• ліцензію Національної раду України з питань телебачення і радіомовлення для телеканалів.

«Зазвичай, регіональні новинні сайти за юридичним статусом не є ЗМІ, тому використання обмежень щодо публікації політичної реклами є їх доброю волею та не несе ніяких юридичних наслідків. Тобто за такі порушення он-лайн ЗМІ не можуть бути покарані», – пояснює аналітик Андрій Грудкін. 

Редактор інтернет-сайту «Бахмут Вечерний» Дмитро Любимов, каже, що всю рекламу розміщує на вимогу закону, і навіть вимушений був відмовити більшості рекламодавців, бо на момент їх звернення не мав офіційного рахунку в банку. В підсумку, після оформлення рахунку кандидати уклали договори і більше не звертались. Захотів розміщати рекламу один кандидат Олександр Шинкаренко. 

«Я розумію, що розміщення політичної реклами буде перевірятись під мікроскопом. Моє прізвище є на сайті «Миротворець» і тому важко було знайти банк, який відкрив мені рахунок. Рекламні матеріали маркую, як це вимагає закон фразою «Політична реклама». З приводу особливостей цих виборів, окрім збільшення ваги соцмереж інших особливостей не бачу. На політичній сцені міста і округу давно не змінюються головні дійові особи. І кандидати слабо змінюються і їх команди, і виборці. Більше половини населення – пенсіонери. Мало молоді і мало агітації, яка розрахована на молодіжну аудиторію. За віковою категорією виборців структура електоральних вподобань теж не змінна: люди пенсійного віку – електорат «Опоблоку», “Опозиційної платформи”, молодь – електорат Зеленського, серед людей середнього віку – є коливання. Знаючи кількість виборців за віковою належністю, можна підрахувати підтримку кандидатів та партій», – каже редактор сайту «Бахмут Вечерний».

Громадська організація «Інтерньюз-Україна» та аналітична компанія Singularex оприлюднила результати дослідження «Cоцмережі про #вибори: за що голосують фейсбук, інстаграм та вконтакте». Подивитись дослідження можна за посиланням.

Єдине ЗМІ в Бахмуті, яке в цій кампанії запропонувало кандидатам формат зустрічей у студії було «Вільне Радіо». Редакторка «Вільного радіо» Ганна Сердюк розказала нам, як кандидати відреагували на їх звернення.

«Ми вирішили робити дебати, тому що в нас не вистачало інформації про кандидатів. Переговори були досить тривалими. Від початку погодилась половина кандидатів – Бугайов, Матейченко, Вощанов і Рева. Але коли, прийшла дата дебатів виявилось, що в них є якісь інші плани і таким чином все на тому закінчилось. Прийшов на дебати і відкриту розмову повноцінну зі мною Костянтин Матейченко, його ефір в нас скоро буде опублікований окремо, як дебати. І доведеться ще окремо робити передачу про всіх кандидатів, у нас є інтерв’ю з Вощановим, не вдалося зовсім поспілкуватись з Христенко, він уникає зв’язку. Коли в нього була зустріч тут на концерті, я намагалась записати коментар, поки він ішов до машини, на що почула, що провокую його питанням, який він законопроект хоче запропонувати чи в який комітет хоче піти. Він заявив, що ми не пропонували йому дебати, хоча в штабі нам відповіли, що їм не цікавий формат радіодебатів», – каже Сердюк.

На сайті «Вільного радіо» ми не побачили політичної реклами і не почули її в радіоефірі.

«Прайсу на розміщення статей в нас немає, єдине, що ми пропонували кандидатам – це маркована політична реклама на радіо в блоці політичної реклами. Про неї питали представники трьох кандидатів – Христенко, Вощанов, Матейченко. Після того, як ми надали цінову пропозицію більше до нас не звертались», – повідомила редакторка.

Що стосується Громадського медіапорталу «Бахмут IN.UA», до редакції звернулись штаби двох кандидатів по мажоритарному округу – Федіра Христенко та Костянтина Матейченко. Від першого кандидата присилають інформаційні матеріали від другого замовили банерну рекламу. Всі інформаційні матеріали ми позначаємо фразою «Політична реклама». Наша редакція, як і наші колеги не обирали з якими кандидатами працювати, а з якими не варто. Оскільки, передвиборна агітація з використанням ЗМІ усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому Законом.

Ми вже зазначали, що існуючий закон розповсюджується тільки на телебачення і радіомовлення. Онлайн-ресурси, у тому числі регіональні, не можуть бути покарані. Таким чином питання “джинси”, як і дотримання журналістських стандартів залишається в площині професійної журналістської етики.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.