Через обстріли Росії тисячі жителів Бахмуту змушені були покинути рідні домівки. Серед евакуйованих бахмутян ‒ вчителька української мови та літератури місцевої школи Євгенія Буднік. Жінка переїхала до Литви й сумує за рідним містом. Своїми спогадами про Бахмут Євгенія поділилася у дописі.
Я закриваю очі і бачу тебе, мій Бахмуте. Тебе, місто мого дитинства, моєї молодості і моїх найтепліших спогадів. У них ти завжди тихий, але сповнений дитячим сміхом, шумом степового вітру та ставкових хвиль. Назавжди в мені засіли аромати лип та троянд, якими засаджені твої парки та алеї. Ніколи не забуду смак твого хліба, сирного торта та ігристого рожевого напівсухого.
Бахмут
Бахмут
Завжди здавалося, що можна легко зірватися з місця і помчати світ за очі, не озираючись. Та виявилось, що це зовсім не легко, і хочеться не тільки озирнутися, а повернутися до тебе, Бахмуте, назавжди. Хочу знову в спекотний вечір виходити на Алею троянд, йти до Північного ставка й милуватися лебедями. Хочу блукати полями, ярками, пагорбами, лісочками, водоймами, печерами, незнайомими ще мені вуличками. У тебе все це було. Хочу збирати абрикоси, шовковицю, яблука, ожину. Хочу з друзями відвідувати твої затишні кафе, піцерії, кінотеатр. Хочу до болю в м’язах тренуватися на стадіоні «Металург». Я так багато хочу… Але мені лишились тільки спогади… Спогади квітучого Бахмута.
Бахмут
Знаєш, йдучи литовськими вуличками, я завжди шукаю якусь схожість з тобою. І знаходжу… Маленький дитячий майданчик, зроблений самими мешканцями будинку, красиві квітники, невеличкі магазинчики зі смаколиками. Хтось скаже, що таке є в усіх містах. Є, але у тебе, Бахмуте, все було особливе. І своє серце я залишила з тобою, і з кожним днем воно болить все дужче.
Литва
Литва
Литва
Я закриваю очі і бачу тебе, мій Бахмуте. Тебе, місто мого дитинства, моєї молодості і моїх найтепліших спогадів.
Текст і фото Євгенія Буднік.