Український військовий, Донеччина/ фото з відкритих джерел
На Бахмутському напрямку за минулу добу ЗСУ успішно відбили 5 атак противника в районі Кліщіївки. Тут росіяни намагаються відновити втрачене положення.
Росіяни виходять на штурми втрачених позицій у районі Кліщіївки. Крім того, намагаються відновити втрачене положення в районі Новомихайлівки Донецької області, але без успіху.
Попри численні скупчення окупантів на Бахмутському напрямку, ЗСУ завдали удару по 200 окремій мотострілецькій бригаді 14 армійського корпусу берегових військ північного флоту рф, яка бере участь в бойових діях між Бахмутом та Соледаром.
Відомо про високі бойові втрати особового складу, як санітарні, так і летальні. Зараз у місті Первомайськ Луганської області, в центральній міській лікарні облаштовано військовий шпиталь, де на лікуванні знаходяться понад 200 військовослужбовців російських окупаційних військ, переважно з 200 бригади.
В окупантів розгромленого підрозділу низький рівень морально-психологічного стану та відсутня мотивація воювати далі, вказує Генштаб.
Президент росії владімір путін вперше визнав початок українського контрнаступу 9 червня. Тоді він наголосив на двох ключових і постійних наративах: що українські сили не досягнуть значних успіхів через добре підготовлену російську оборону і що українські війська зазнають великих втрат особового складу і західної військової техніки.
Джерела близькі до Кремля заявили, що нещодавно путін дав завдання міністру оборони шойгу — зупинити ЗСУ до жовтня. Ймовірно, таке рішення прийняли на фоні успіхів ЗСУ на Запоріжжі та Бахмутському напрямку.
Заява інсайдера, може свідчити про те, що російське військове командування, можливо, віддає накази про безперервні контратаки в надії довести український контрнаступ до кульмінації, навіть якщо це буде коштувати великих втрат для російського військового потенціалу.
Це вже не перша подібна операція російських сил, аналітики спостерігали випадки, коли російське МО, побоюючись неминучої втрати прихильності путіна, активізувало свої зусилля з очищення командирів. Наприклад, у лютому 2023 року Міністерство оборони росії розпочало невдалий і дорогий наступ на Вугледар, щоб підірвати внутрішній російський інформаційний ефект від успіхів групи Вагнера в Бахмуті та зберегти прихильність Путіна.
Про загальну ситуацію на Бахмутському напрямку читайте в хроніці подій «Битва за Бахмут».
Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?
Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.
Втрата дому
Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:
“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.
“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.
Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.
“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.
Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.
“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.
Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.
“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.
Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити.
Адаптація та пошук внутрішньої опори
Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні
Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.
“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.
Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.
“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.
Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.
“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.
Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.
“Якщо не відгоювати відгорюватис певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.
“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста
Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні
Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:
“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.
Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.
Взаємодія з місцевими мешканцями та владою
Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.
“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.
Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО.
Перший крок для самопідтримки вже сьогодні
Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:
“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.
Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.
Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.
Як перевірити статус виплат ВПО онлайн
Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:
у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.
Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.
Як дізнатися про нарахування без електронного підпису
Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.
Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:
0 800 400 870;
0 800 406 360.
Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:
чинності статусу ВПО;
факту призначення або продовження фінансових виплат;
причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.
Аналітики Інституту вивчення війни щодня стежать за ситуацію на різних напрямках фронту в Україні. Особлива увага прикута до дій українських та російських військ в Бахмуті, […]
ЗСУ продовжили наступ в районі Бахмута, речник Східного угруповання українських військ капітан Ілля Євлаш заявив, що українські війська звільнили ще 2 км території на Бахмутському […]
Сили оборони під час міських боїв у Бахмуті та на його околицях вдавалися до маневрів, які дозволяли утримати місто та зберегти особовий склад. Саме простий […]
