“Жінок в армії не завжди сприймають серйозно”: про стереотипи в ЗСУ розповідають військовослужбовиці

Семаковська Тетяна 12:00, 4 Липня 2024

Понад 62 тисячі жінок служать в українській армії — це на 16 тисяч осіб більше, ніж у жовтні 2023 року. З них 13 487 мають статус учасниці бойових дій. Такі дані на початку січня 2024 року навів Military Media Center. Але попри те, що кількість жінок в армії зростає, вони продовжують стикатися зі стереотипами. “Надто нафарбована, напевно в тилу відсиджуєшся”, “Пішла в армію? Тобі бракує чоловічої уваги!”, “Жінкам в армії не місце”, — ці та ще гірші коментарі про жінок в ЗСУ можна побачити у соцмережах. Ми поспілкувалися з бойовою медикинею Єлизаветою, яка від початку повномасштабного вторгнення доєдналася до лав ЗСУ, а також з військовослужбовицею Наталією, яка вже рік у структурі Сил Оборони.

Жінки в армії

Військовослужбовиця Ліза раніше була волонтеркою, а зараз працює інструкторкою з тактичної медицини (з міркувань безпеки місце служби ми не розкриваємо). До цього два роки вона проходила службу у силах спецоперацій, в аеророзвідці. Вона розповідає, що протягом служби неодноразово стикалася з стереотипами та упередженим ставленням щодо себе. 

Військослужбовиця Єлизавета / фото соцмережі

“Мене не хотіли брати в ЗСУ на посаду бойової медикині. Дуже довго я оббивала пороги. А потім дізналася, що проходить набір в одну роту — туди я вирушила з  іншими хлопцями, які також планували доєднатися до війська. Ми пройшли навчання. По всіх випробуваннях я була на другому місці за результатами. І от, після цього всім дають відношення, а мені — ні.  Я стою й думаю: “Що взагалі відбувається?”. З’ясувалося, що для того, аби дати дівчині відношення, потрібна співбесіда з командиром, хоча в той час для чоловіків це було не обов’язково, адже була гаряча фаза війни”, — розповідає військовослужбовиця.

Примітка. Відношення – це документ, написаний від імені командира, в якому зазначено, що конкретний військовий підрозділ готовий прийняти до себе військовослужбовця.

Єлизавета два місяці чекала на співбесіду з командиром — у цей час чоловіків, з якими вона проходила навчання, вже поступово почали забирати по підрозділах. Військовослужбовиця вже звикла до своїх побратимів й хвилювалися, що не потрапить з ними в одну бригаду.

“Уявіть собі, моїх всіх хлопців забрали. Їх вже потроху оформлювали, а я не знаю, візьмуть мене чи не візьмуть. За ці два місяці я дуже нервувалася. Хотіла піти в 3 ОШБР в “АЗОВ”, адже я звикла до побратимів, ми спрацювалися, а мене від них відривають. Поки я очікувала на це відношення, декілька разів на мене виходили різні бригади, які шукали собі бойових медиків. І, як тільки чули, що дівчина, всі казали “ні”. І з цим стикалася не тільки я”, — пригадує Ліза.

Упереджене ставлення Ліза пояснює тим, що на початку вторгнення, можливо, жінок не вважали боєздатними та не сприймали серйозно.  Вона й далі оббивала пороги військкомату, а у відповідь їй пропонували вакансію діловода в штабі — потрапити у структуру Ліза змогла тільки завдяки наполегливості. Після цього військовослужбовиця побувала у багатьох гарячих точках, і за цей час встигла відчула упереджене ставлення до себе.

Сексуальні підтексти щодо жінок в армії

Ліза має свій блог в Тік-Тоці, де розповідає про будні жінки-військовослужбовиці, зокрема й про те, з якими упередженнями можуть зустрітися жінки в армії. Ось одне з відео, де військовослужбовиця запитала інших жінок, які фрази про себе вони чують у війську: 

@dzen_mistress Перекличка 😁 #зсу #armedforces #дівчатазсу #ukraine🇺🇦 #українськийтікток #військові #зсу🇺🇦 ♬ Dile Austin Millz Remix – Austin Millz
Коментарі, які чули жінки-військовослужбовиці щодо себе / скриншот
  • “Я не знаю, як жінки служать, їм треба займатися дітьми”;
  • “Ай, знаю, яка у вас служба”;
  • “Що як на УБД заробила”;
  • “Що ти там робиш жопою крутиш”;
  • “Пішла до чоловіка, бо недостатньо сексу”.

Це реальні коментарі стосовно жінок-військовослужбовиць. Ліза також стикалася зі стереотипами.

“У мене був перший бойовий вихід на схід. Я дуже переживала, адже ми мали приїхати до хлопців на підкріплення. І от, ми приїжджаємо туди, а я відходжу до туалету ввечері там, бо в зону заїхали вже. Сидять чоловіки й питають: “А вона у нас чиясь, чи колективна?” (ред. натяк на сексуальні послуги). Мені було дуже боляче це чути. Я дзвонила командиру, і він сказав, що це армія, й не треба брати близько до серця. Зараз вже я спокійно до цього ставлюся. Ну, як спокійно. Скажімо так, розумію, що це не те, на що варто звертати свою увагу.

Насправді я не думаю, що домагання – це одиночні випадки. Нещодавно я спілкувалася з дівчатами, які розповідали дуже жахливі історії про домагання від командира. Доходило до того, що він намагався залізти до дівчини у спальний мішок. Але тільки 2-3 дівчат написали заяви, і командира не покарали, хоча такий вчинок мав б закрити йому шлях для керівництва”, — пояснює Ліза.

На її думку, проблему з домаганнями потрібно розглядати ширше, адже чоловік, який гідно ставиться до жінки в цивільному житті, буде так само ставитися і до жінки-військової.

руки
Руки військовослужбовиці / фото соцмережі

Водночас каже Єлизавета, зараз вона служить у підрозділі з побратимами, які поважають її. Ми запитали героїню наостанок про те, як вона ставиться до створення окремих жіночих бригад, адже у суспільстві такі думки озвучували для розв’язання проблеми сексуальних домагань:

“Я негативно до цього ставлюся, адже не думаю, що нам потрібно розділяти чоловіків і жінок. Тому що все-таки велику частину роботи в армії виконують чоловіки. Є такі фізичні навантаження, які жінці потягнути буде дуже важко. Чоловіки закривають велику частину цієї роботи, тому чоловіки й жінки — це ідеальний мікс для ефективної роботи війська”.

Військовослужбовиця наголошує, що жінці в армії найголовніше — це не боятися говорити про домагання чи інші проблеми. 

Жінки в армії досить часто стикаються з “жартами” на тему сексу й навіть з домаганнями. Нещодавно набрала голоси петиція № 22/220188-еп щодо впровадження механізму протидії сексуальним домаганням та насильству за ознакою статі в ЗСУ.

Петицію подали ініціативи громадських організацій Невидимий Батальйон / Invisible Battalion ЮРИДИЧНА СОТНЯ Жіночий Ветеранський Рух Гендер в деталях. У Міноборони повідомили, що вони опрацьовують власний механізм протидії та запобіганню сексуальним домаганням і найближчим часом залучать рух “Ветеранка” як представників громадськості до обговорення. 

Як жінці визначити, де вона хоче служити

Наша наступна героїня, Наталія, вже рік як служить у Збройних Силах України. Уся родина Наталі — військовослужбовці: мама зараз служить медикинею на Авдіївському напрямку, батько героїні теж був військовим, він загинув до війни 2014 року. У розмові дівчина додає, що у структурі ЗСУ почуває себе на рівні з іншими побратимами/посестрами. За рік служби, каже дівчина, вона не стикалась з великою кількістю стереотипів щодо себе, як жінки. Були випадки, коли в армії звертали увагу на стать та об’єктивно аргументували відмови. 

Військовослужбовиця Наталія / фото соцмережі

“Мені давали негативну відповідь на мої прохання чи запитання через те, що я жінка. Але для мене аргументи, які наводили — прийнятні. Наведу приклад: коли я тільки прийшла у бойовий підрозділ, у якому я зараз й знаходжусь, до нас набирали людей на посаду бойових медиків. Я не мала підготовки, але була вмотивована служити. Я підійшла з цим питанням до свого комбата, на що він відповів: “Я все розумію, ти дуже класна, але у мене є бажання укомплектувати підрозділ медиками, тому я тобі відмовлю, бо ти важиш 50 кілограмів (ред. дівчина додає, що насправді важить 45 кілограмів), а через навантаження є ймовірність, що ти просто це не потягнеш”, — пригадує Наталія.

Вона додає, що у цьому випадку не бачила прояву сексизму, адже, справді, є фізичні навантаження, з якими впоратись жінці буде значно важче. Зараз військовослужбовиця виконує у підрозділі завдання, які пов’язані з комунікацією. З міркувань безпеки, підрозділ та точну посаду героїні ми не розкриваємо. Наталія пояснює, що зараз, через нестачу людей в армії, бувають випадки, коли й чоловіки, й жінки офіційно мають одну посаду, але на справі займаються іншими завданнями.

Наталія / фото соцмережі

“У моєму підрозділі також є дівчата. Переважно вони служать на бойових посадах, тобто вони зараз на нулі — це оператори дронів, наприклад. Штурмовиків-дівчат у нас немає. Дівчата, яких я знаю, класні фахівці, вони хотіли потрапити у військо”, — каже співрозмовниця.

Водночас за час служби Наталія стикалась з проявами мізогінії — йдеться про випадки, коли між жінками не було співпраці чи були певні упередження. Втім, згодом героїня дізналась про роботу “Землячок” та руху “Ветеранка”, де вона й знайшла посестер та спілкування.

Ми запитали Наталію, як жінці вирішити, куди вступати. Насамперед вона радить визначитися з тим, де ви хочете нести службу. Також військовослужбовиця радить готуватися фізично, адже витривалість буде потрібна навіть на штабній посаді, бо жінки та чоловіки регулярно проходять навчання. 

“У армії є багато різних посад, варто дивитись по собі. Але все ж спершу визначте, чи хочете ви бути в штабі, чи на бойових. Керуватись можна приказкою: “Бої виграють солдати, а війни виграє логістика”. Ми у підрозділі вражаємо логістику росіян, їх ППД (ред. пункт пості́йної дислока́ції військових частин), а це дуже впливає на їх здатність боротися у посадках. Бо немає підвозу боєкомплектів, палива, води, а як результат — немає солдат”, — пояснює у коментарі Наталія.

Крім того, слід поспостерігати за своїм ментальним здоров’ям, радить військова. У випадку, якщо ви не можете впоратися зі стресом на службі — варто звернутись до фахівця.

На останок Наталія додає й про стереотипи від цивільних та родичів, які постійно тиснуть на дівчат/жінок недоречними висловлюваннями, на кшталт: “Це не жіноча робота”, “Тобі ще дітей народжувати” тощо.

“Це дуже боляче, оскільки багато з дівчат, коли йшли до армії, відклали все це на задній план, бо гинуть як цивільні, так і військові. Життя, як раніше — не буде. Навіть родичі цього не усвідомлюють. Такі коментарі цивільних та сімей військових лише відривають бійців від себе і створюють так звані різні світи набагато більше ніж сама війна. Зараз не військові повинні адаптуватися до цивільних, а навпаки. Саме від родини та їх ставлення залежить наскільки швидко боєць адаптується до життя після служби. А такими діями вони не лише сповільнюють процес, але й значно шкодять”, — резюмує військовослужбовиця.

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Тренуємо спину та ноги: як підготуватися до служби розповідають Вовки Да Вінчі

Семаковська Тетяна 17:42, 4 Березня 2024
Рекрутинговий центр / фото Роман Балук

“Я свідомо пішов у ЗСУ, бо зрозумів, що треба захищати країну. Якщо до мене в квартиру увірветься грабіжник, я ж не буду стояти і дивитись, як він грабує мене”, — говорить Дмитро Козятинський, бойовик медик “Ульф”.

Мобілізація в Україні триває, аби залучити та мотивувати людей захищати свою країну зараз почали працювати рекрутингові центри. Фактично вони допомагають людині знайти своє місце в армії, незалежно від статі. Редакція поговорила з Дмитром Козятинським, поки військовий на ротації він виконує роль рекрутера у Вовках Да Вінічі, а на фронті працює бойовим медиком у медслужбі “Ульф”, яку заснувала Аліна Михайлова, активістка та керівниця медичної служби батальйону Вовки Да Вінчі.

Розпитали Дмитра про те, як підготуватися до армії, як мобілізуватися та чи варто чекати повістку?

Підготовка до армії у цивільному житті

Дмитро Козятинський у цивільному житті працював в IT-сфері, згодом ноутбук він замінив на медичні рукавиці та турнікети. У 2023 році перевівся у батальйон Вовки Да Вінчі, де служить бойовим медиком. Для цієї посади вам не потрібно мати медичну освіту, достатньо буде пройти курси, каже чоловік.

Курси домедичної допомоги у Києві проводять “Солом’янські котики”, тут можна опанувати ази медицини/ фото Telegram

Зараз Вовки на ротації, але це не час відпочинку, члени батальйону тренуються на полігонах, прокачують свою фізичну витривалість, а поміж тим працюють у рекрутинговому центрі Вовків Да Вінчі.

Дмитро вважає, що не варто чекати, коли вам дадуть повістку, а самому свідомо зробити свій вибір та обрати бригаду, де ви хочете нести службу. Також варто підготуватися фізично. Наприклад, записатися на курс загальної військового вишколу та пройти базовий курс тактичної медицини.

Якщо у вас є фінансова можливість, можна пошукати курси по дронах, вони зазвичай платні каже Дмитро, та пояснює, що під час навчання людина може розбити дрон чи значно його пошкодити, тому навчання коштовне.

Витривалість в армії

Сильні ноги та міцна спина, це те над чим варто працювати готуючись до мобілізації / фото ілюстративне

Фізична форма та витривалість в армії також важлива. Дмитро радить тим, хто планує мобілізуватися зміцнити м’язи спини, тому що потрібно буде носити важке екіпірування. Щоб підвищити витривалість займайтеся кардіо, а також не забувайте підкачати ноги, адже швидка ходьба та біг важливі для бійця.

Звісно, краще готуватися з тренером, але це не обов’язково. Ви можете просто почати бігати. Витривалість – це основне. Людина може за кілька місяців вже навчитися з нуля бігати кілька кілометрів,

каже Дмитро // у коментарі

Військове спорядження

Після того, як ви прибудете до частини вам видадуть військове спорядження. Дмитро Козятинський пояснює, що наперед краще не купувати екіпірування, адже базовим спорядженням забезпечують. 

Якщо ви самостійно прийдете в ТЦК, то вас спочатку відправлять в навчальний центр, а там людей розподіляють по підрозділах залежно від потреб війська. Водночас каже бойовий медик, якщо ви знаєте бригаду чи батальйон, де плануєте служити, то краще зв’язуватися напряму з ними. Наприклад, у Вовків Да Вінчі є два рекрутингові центри, у Києві та Львові. Сюди можна прийти та розпитати про все, що вас цікавить.

Рекрутинговий центр у столиці / фото Валентина Поліщук

“Ми стараємося максимально враховувати побажання людини. От недавно до нас приходила людина з 10-річним досвідом кухаря, запропонували їй посаду кухаря, але вона наполягла на тому, що хоче служити в піхоті. Якщо людина чудовий водій, ми можемо запропонувати посаду водія, а якщо дуже давно працює з документами, пропонуємо посаду діловода і так далі. Вакансій багато, вони є на будь-якій смак і бойові, і небойові”, — пояснює Дмитро.

Зараз в рекрутинговий центр Да Вінчі більше приходять чоловіки, але також цікавляться вакансіями жінки. 

“Ми стараємось в піхоту не брати жінок, бо це фізично важко”, — каже Дмитро Козятинський.

Що треба для переводу в іншу частину?

Танкісти Вовки Да Вінчі / фото Facebook

Військові, з якими ми спілкувалися раніше, нерідко зазначали за непрофесійне командування. Власне, саме дії некомпетентних людей в армії змушують бійців задумуватися про перевід в іншу частину. Дмитро Козятинський також перевівся у батальйон Вовків Да Вінчі. Зі свого досвіду бойовий медик розповідає, що це досить довгий процес.

Взагалі перевестись можна, але це дуже довготривалий процес. Зараз підрозділи не відпускають людей. Тому, щоб перевестися треба, щоб бригада або батальйон, який хоче цю людину до себе перевести, зробив такий наказ,

пояснює медик // про етапи переводу

Цей наказ проходить через Генштаб, процедура займає 2-3 місяці. У батальйоні Вовків Да Вінчі були люди, яких вони переводили до себе з інших підрозділів, зараз така можливість також є.

На думку Дмитра люди хочуть служити у батальоні не просто так, а через його цінності.

“Ми цінуємо особовий склад, не посилаємо людей у піхоту, якщо вони не готові. Наш батальйон — це одна велика сім’я. Крім того, ми постійно навчаємося, а потім навчаємо особовий склад. А ще у нас є взаємоповага абсолютно на всіх рівнях, починаючи з рядового війця і закінчуючи комбатом”, — каже Дмитро.

Він додає, що зараз в армії не вистачає людей, водночас практично з будь-якими цивільними навичками можна знайти місце в армії. Моніторити вакансії у ЗСУ можна в соціальних мережах підрозділів та на інших платформах, зокрема Lobby X.

Дмитро пояснює, що їх батальйон або знаходиться на бойових позиціях, або на ротації. Втім не всі це розуміють, бували випадки, коли люди цікавилися, чи не можна проходити службу в Києві.

Що таке психологічна готовність до бойових дій?

Морально підготуватися важко, але в цілому, можливо, розмірковує Дмитро. Він радить переглядати відео без цензури, аби знати як може виглядати складне поранення, ампутація, масивна кровотеча тощо. 

“Армія – це дуже великий вихід із зони комфорту й вихід з вашої бульбашки. Це зріз суспільства, а не моноліт, тут абсолютно різні люди, з села, з міста, з різними уявленнями про життя, різним досвідом. Найголовніше тут спілкування – це взагалі, я думаю основне, а без цього вміння буде важко”, — каже Дмитро 

Ми запитали військового йому думку про мобілізацію. Дмитро пояснює, що через те, що людей недостатньо на фронті ТЦК вдаються до різних методів.

Вовки Да Вінчі / фото Валентина Поліщук

“Звісно ж, ефективніша буде людина, яка пройшла у підрозділ сама, яка вмотивована, має якусь підготовку, або хоча б розуміла, куди вона йшла. Загалом люди з рекрутингового центру будуть, скоріш за все, ефективніші. Але, розумієте, в нас така ситуація, що людей, які приходять самостійно, може бути недостатньо. Тобто, їх по факту недостатньо. У нас повномасштабна війна і воювати будуть всі”, — розказує Дмитро.

Чоловік ввічливо прощається та поспішає завершити розмову, по той бік трубки я чую метушливі голоси, бо до рекрутингового центру прийшли відвідувачі й Дмитро має вже іншу задачу — відповісти на всі питання чоловіка чи жінки, допомогти зрозуміти, де він чи вона буде корисний.  

Рекрутингові центри Вовки Да Вінчі зараз працюють у Львові та Києві. Щоб потрапити до Вовків Да Вінчі потрібно заповнити онлайн-форму на сайті батальйону. Номер гарячої лінії: 0800 4004 03.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як підготуватися до армії: військовий вишкіл та керування БПЛА

Семаковська Тетяна 13:00, 20 Січня 2024

Screenshot 378 626cf

Україна лише розвиває систему навчання професійних військових. Не останню роль у цьому процесі відіграють спеціальні навчальні центри. У них навчають цивільних можуть різним навичкам, які допоможуть їм вийти с бою переможцем і при цьому не втративши здоров’я.

Реакція Бахмут IN.UA розповідає як працюють подібні заклади на прикладі “Боривітер”, Навчального Центру ДГВ та Центру підготовки операторів БПЛА “Крук”.

Мобілізація: як підготуватися до армії?

photo 2023 01 16 21 41 37 3d9dc

Людей навчають надавати допомогу. Фото: Телеграм

Отримати повістку сьогодні можуть усі чоловіки призовного віку. Водночас першочергово призивають тих, хто має досвід у військовій справі. Передбачено, що для тих осіб, які такого досвіду не мають відбуватися навчання вже після мобілізації до лав ЗСУ.

На практиці, на жаль, може відбутися так, що навчання буде надто коротким, тож людина може просто не встигнути опанувати важливі навички. Тому ще в якості цивільного громадянина варто пройти курс домедичної допомоги. 

У столиці такі курси проводить організація “Солом’янські котики”. Її представники вчать охочих навичкам, які здатні зберегти життя. Якщо з медициною все зрозуміло, то от з військовою підготовкою — складніше. 

Військова школа “Боревітер”: що про неї відомо?

Screenshot 379 d3c03

Навчання. Фото: Фейсбук, Боривітер

У столиці працює школа “Боривітер”. Вона була започаткована у квітні 2022 року в якості відповіді на військове вторгнення рф. Місія школи — підтримувати Збройні Сили України шляхом надання інтенсивних та безоплатних курсів підготовки військовослужбовцям України. 

Загалом, всього за 10 місяців у Військовій школі “Боривітер” було розроблено 11 курсів, охочих навчатися тут немало. Особливо популярними стали:

  • застосування БпЛА у військових умовах;
  • військове управління для командирів і штабів рівня батальйон/БТГр/полк;
  • управління діями малих підрозділів;
  • військова топографія; 
  • військовий зв’язок; 
  • системи ситуаційної обізнаності;
  • бойова резильєнтність;
  • курс тактичної медицини

Хто може навчатися

Скористатися послугами школи можуть військовослужбовці, які бажають покращити власні навички перед відправленням у місця проведення бойових дій з росією.

Як проходить навчання військовослужбовців

Screenshot 380 0b9f0

Навчання. Фото: Фейсбук, Боривітер

Щоб покращити свої знання військовослужбовці можуть обрати конкретну сферу навчання. Час для опанування знань різний.

Відтак, базова лекція систем ситуаційної обізнаності, наприклад, ПЗ “Кропива”, “Дельта” займе повний робочий день. Ази керування БпЛА – тиждень. Якщо це військове управління – два тижні. Звісно, це найменший термін, в який Військова школа “Боривітер” намагається вкласти найважливіше і найголовніше. Як зазначає представниця школи, кожен курс складається з теоретичної та практичної частин, після яких йде обов’язковий іспит та сертифікація.

Інструкторами курсів є цивільні інструктори та чинні офіцери й сержанти. Частина персоналу приєдналися до школи як вже сформовані спеціалісти, а частину Військова школа “Боривітер” навчала самотужки. 

“Боривітер” взаємодіє з військовими офіційними органами, з усіма видами та родами військ, Силами оборони в тому числі ЗСУ, НГУ, ГУР МО, СБУ, ДПСУ, ТрО, ДСНС.

Навчальний Центр комплексної підготовки

324938406 899982774361843 6624416795354618225 n 6c498

Навчання. Фото: Фейсбук, Центр ДВГ

Навчальний Центр комплексної підготовки — організація, яка займається комплексною підготовкою вчорашніх цивільних. Зокрема навчання проводиться за курсами:

  • основні принципи бойового екіпірування;
  • тактична підготовка – тактика ближнього бою в умовах міста та за містом;
  • вогнева підготовка з навичками застосування індивідуального озброєння;
  • тактична медицина;
  • підготовка вогневої позиції та маскування;
  • корегування вогню артилерії;
  • основні принципи використання БПЛА (типу дрони/мультикоптери і «крило»);
  • засоби та системи зв’язку;
  • військова топографія;
  • інженерна підготовка та мінно-вибухова справа;
  • методика розвідувальних дій і контрдиверсійна діяльність;
  • захист від засобів масового ураження, пожежогасіння та розбір завалів;
  • штурмовий альпінізм;
  • виживання в екстремальних умовах;
  • фізична підготовка та основи рукопашного бою з використанням холодної зброї.

Щоб потрапити на навчання необхідно зв’язатися із представниками центру через соцмережі. Зараз навчання проводять й для мобілізованих осіб, тож якщо ті не мають бойового досвіду.

Центр підготовки операторів безпілотників “Крук” 

photo 2023 01 24 17 11 20 a34d9

Випускники Центру «Крук» передають вітання з Бахмутського напрямку. Фото: Фейсбук

Крук” має вузькоспеціалізовану сферу діяльності. Центр займається підготовкою пілотів-операторів квадракоптерів, які діють у зоні бойових дій.

Навчання здійснюють за трьома програмами:

  • Оператор БПЛА типу “мультикоптер” (навчання займає 5 днів)
  • Оператор БПЛА типу “крило” (навчання займає три тижні)
  • Оператор БПЛА типу “FPV” (навчання займає два тижні)

До слова випускники центру “Крук” працюють і на Бахмутському напрямку. Для військових — навчання безкоштовне.

Для отримання детальнішої інформації та запису на курси підготовки операторів БПЛА, відвідайте офіційний сайт Центру підготовки операторів БПЛА “Крук”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Урочисте відкриття навчального року в Бахмутському центрі професійно-технічної освіти

Бахмутський ЦПТО відкриє в Гощі центр електриків і енергетиків: як коледж допомагає громаді розвиватися. Розпитали в директора

Бахмутський центр професійно-технічної освіти з 2023 року працює в селищі Гоща Рівненської області. Сюди вдалося перевезти навчальне обладнання і колектив закладу, завдяки чому налагодили роботу […]

“Все, що відбувається — це нормальна реакція на ненормальну війну”: психолог з Костянтинівки про життя та власну діяльність

Андрій Кузнєцов — психолог з Бахмут, який наразі проживає у Львові. Чоловік є частиною спільноти місцевого театру імпровізації, де люди можуть передавати власні емоції в […]

18:15, 04.12.2024 Скопіч Дмитро

“Без Саші важко”: історія захисника Бахмута, який загинув, обороняючи рідну Донеччину

“Таких, як Саша, було мало”, “Саша був такий світлий, до нього всі тягнулися”, “Ніколи не чув, щоб він хоча б раз сказав щось погане”, “Яскравий, […]

“Колега говорила: “Доброє утро, новоросія”: як починалась боротьба донеччанки за українську ідентичність

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника […]

13:00, 28.11.2024 Лященко Марія

“З цієї сукні все почалося знову”: як бахмутянка повернула справу життя

Софія Голець — культурологиня, модель та власниця вінтажної костюмерної, яка спеціалізується на сукнях. Бахмутянка була змушена евакуюватися в Житомир, де зараз продовжує збирати колекцію. А […]

18:20, 22.11.2024 Скопіч Дмитро