20 лютого 2024 року на сайті ми опублікували новину про багатодітну сім’ю, яка виїхала з Бахмута в рф, а потім розповіла у відеосюжеті російським ЗМІ про нібито викрадення дітей у батьків евакуаційними екіпажами поліції. Після цього ми отримали повідомлення від людей, які знали цю родину з Бахмута. Ми дізналися, що мешканка Ворзеля Світлана Поклад разом з чоловіком на початку 2022 року дали прихисток родині переселенців на Київщині, дбали про них, як про рідних.

Редакція вирішила розписати історію евакуації родини з Бахмута, яка зараз публічно дискредитує спецпідрозділ “Білі Янголи”, який ризикуючи власним життям вивозив з Бахмута та загалом з прифронтових територій дітей з батьками.

Евакуація з Бахмута

Наприкінці грудня 2022 року з Бахмута евакуювали родину з трьома дітьми, рятував малечу екіпаж “Білий Янгол”. У складі родини був 8-річний Гліб, 9-річна Мирослава та 12-річний Данило, ці діти близько 3 місяців жили в підвалі, їхні батьки не хотіли евакуюватися одразу.

Разом з родиною виїхала і їхня собака — домашня улюблениця такса. Додамо, що у грудні 2022 року ситуація в Бахмуті була важка, але люди тут ще залишилися.

Родину з Бахмута евакуювали до Ворзеля, це селище у Бучанській міській громаді Бучанського район Київської області. Ворзель був під окупацією російських військ з 25 лютого 2022 року по 1 квітня 2022 року, рівно 35 днів. У цій громаді разом з дружиною Світланою проживає Ігор Поклад, це відомий український композитор.

Ігор та Світлана знаючи, що таке окупація, вирішили допомогти родині переселенців з Бахмута та запропонували сім’ї прихисток безоплатно, вони розчулилися від історії бахмутян й не гаяли час з допомогою.

Житло у Ворзелі

Пані Світлана написала нашій редакції 20 лютого, коли побачила відео із бахмутянами, яких вона прихистила. Жінка не могла повірити в почуте, ми зв’язалися з героїнею, аби дізнатися деталі цієї ситуації.

Примітка. Родину Поклад вивіз з окупації 11 березня 2022 року волонтер Костянтин Гадаускас, це громадянин Казахстану, який допоміг не одній родині врятуватися.

Світлана Поклад розказує, що про родину з Бахмута вона дізналася випадково, за допомогою передачі телеканалу СТБ “ДНКСвої”. У одному з сюжетів показали Марину Жванію, вчительку, яка хотіла знайти свого учня Данила Дубова. Хлопчик в 2023 році був учнем шостого класу, дитина навчалася у пані Марини онлайн, але поступово зв’язок з ученим почав зникати. Тоді вона й звернулася на телебачення.

Волонтер Костянтин Гадаускас розповів пані Світлані за родину, яка перебувала в Бахмуті, але боялась евакуюватися в нікуди.

“Він приїхав до нас і каже: “Ігор Дмитрович така ситуація, є сім’я, яка не має де жити”. Їм здається запропонували якийсь монастир у якості прихистку, що на західній частині Україну, але вони відмовилися. А в той час у мене дуже хворіла мама, у неї були інсульти (ред. через це жінка була в пансіонаті, тож родина вирішила безоплатно надати вільне житло переселенцям). У нас була вільна квартира. Ми подумали, а чому б і ні? Вже наступного дня Костя поїхав по них. Він купив ковдри, подушки, посуд. Ну все-все необхідне, нове, аби вони починали, як кажуть, нове життя”, — згадує пані Світлана.

Пані Світлана пригадує, що коли родину тільки доставили до нового помешкання, їй намагалися всім допомогати. Дітей героїня описує, як дуже кмітливих, розумних та добрих, навіть попри те, що їм довелося пережити в Бахмуті. Щоб допомогти родині з Бахмута швидше адаптуватися пані Світлана шукала різні підробітки, адже розуміла, що трьох дітей потрібно годувати.

Жінка пригадує, що голова сімейства поремонтував їм піч на знак вдячності, але подружжя заплатило за роботу.

“Ми йому ці 12 чи 13 тисяч гривень заплатили за маленьку пічечку. Це було десь в січні. А потім у мене почала дуже хворіти мама. Вони (ред. бахмутяни) на квартирі прожили до червня 2022 року, але зараз я вже розумію, що вони поступово збиралися. Власне, вони не сказали, що їдуть, а просто зникли разом з ключем від квартири. І ми почали їх розшукувати, бо хвилювалися”, — згадує пані Світлана.

Анна Мезенцева (так представилась бахмутянка) відписала пані Світлані у месенджері, жінка повідомила, що вона нібито поїхала до рідні в Чернівецьку область, але пообіцяла повернутися.

Вже зараз героїня розповідає нам, що коли зайшла у свою квартиру, де жила Анна з дітьми та чоловіком, то побачила, що все перекинуто догори ногами, а в холодильнику було зіпсоване м’ясо. Світлана Поклад припускає, що родина мала куратора з росії, який вочевидь й наказав похапцем тікати.

Світлана Поклад згадує, що діти в подружжя були дуже добрі, завзяті, хотіли займатися музикою, чоловік героїні давав їм інструменти та перевіряв музикальний слух.

“Данька старший. Він перший одразу попросився до нас, у волонтерський рух, ми допомагали людям виїжджати з окупації й займалися гуманітарними вантажами. Даня допомагав нам в усьому, золоте дитя”, — пригадує пані Світлана.

Пані Світлана вперше побачила пропагандистський сюжет за участі Мезенцевої кілька днів тому, вона не могла повірити в побачене та почуте. Особливо жінку зачепили слова Анни про те, що начебто волонтер Костянтин Гадаускас хотів “здати дітей на органи”. Зазначимо, що росіяни часто намагаються демонізувати українців, спрямовують цілі дезінформаційні кампанії, щоб виправдити російське вторгнення.

“Мені дуже прикро, що вони так з ним (ред. з волонтером Костянтином Гадаускою) обійшлися. Ми відмили квартиру і все. Але більше я нікого пускати не хочу”, — каже Світлана.

У коментарі співрозмовниця згадує, що мати дітей була дуже мовчазною, немов боялася сказати щось, що може видати її справжні наміри. Ця історія для пані Світлани дуже болюча, вона додає, що далеко не кожній родині ВПО так допомагають, як допомагали цій сім’ї: регулярно їм привозили необхідні речі, дбали за комфорт та розважали дітей. Втім ці особи просто скористалися добротою, вважає жінка. Світлана Поклад живе у Ворзелі, тут досі прилітають російські ракети.

Тим часом пропагандисти заявляють, що бахмутяни нібито жили в постійному страху за своїх дітей, побоюючись, що їх можуть забрати.

“Молода сім’я знайшла спосіб заробити необхідну суму грошей в Україні та одразу ж покинула країну. Дивом їм вдалося потрапити до росії через Європу та дістатися до сочі, де живуть їхні батьки. Тепер для занепокоєння та побоювань немає причин”, — такими словами завершують фейковий відеосюжет російські ЗМІ.

Зараз родина Анни Мезенцевої перебуває в сочі, як стверджують російські пропагандисти. Пані Світлана наостанок додає, що бачила коментарі, які виправдовують поведінку переселенців, аргументуючи це тим, що людям могли погрожувати зброєю. Ми не маємо фактів, які би пояснювали поведінку цієї родини, їх заяви.

Чоловік в кадрі пояснює, що “Білі Янголи” займалися евакуацією дітей, оскільки в Україні був прийнятий закон — це факт, але подружжя при цьому називають евакуацію дітей “викраденням”. Дії волонтера, який надавав всю допомогу, вони кваліфікують за якимось своїм уявленням. Очевидно, що ці люди, перебуваючи в Україні, знаходились під впливом російської пропаганди і продовжують бути інструментом в її руках.

Примітка. Редакція наголошує, що такі історії за участі переселенців є поодинокими випадками та не мають наміру складати погане враження про ВПО, адже більшість українців, які втратили дім потребують особливої підтримки та турботи. Ми також наголошуємо, що діти не можуть нести відповідальність за вчинки своїх батьків, тож будь-який негативний підтекст у їх сторону є неприпустимий.

Читайте також:

• “Ми дуже вдячні росії”: з’явилося нове відео евакуйованих із Бахмута цивільних
• Зрадники з Бахмута: на що чекали “ждуни” в місті та про що розповідають

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Дружківці видаватимуть буржуйки для опалення приміщень. Їх можуть безоплатно отримати мешканці громади.

Про це повідомляє Дружківська МВА.

Дружківка, видача буржуйок

Мешканці Дружківської громади Донеччини можуть отримати буржуйки для опалення приміщень. Їх безоплатно видаватимуть волонтери.

Щоб отримати буржуйку, потрібно пройти попередню реєстрацію. Заявки приймають за посиланням.

Дату і місця видачі буржуйок не повідомляють. Їх оголосять людям, які заповнили заявки.

Нагадаємо, що зараз активно триває евакуація з Дружківської громади. Як і куди вивозять людей волонтери, читайте в нашому матеріалі.

Читайте також:

• Одноразова грошова допомога у Кривому Розі: хто може отримати та куди звертатися
• ГО “ВПО України” анонсувало нову допомогу для ВПО з Донеччини: деталі
• ВПО та постраждалі від обстрілів у Краматорську можуть отримати екстрену допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аліна Горб — правозахисниця і громадська діячка з Бахмута. Ще зі шкільних років вона мала внутрішній запит на допомогу людям, тому вирішила пов’язати своє життя з юриспруденцією. Окрім роботи юристкою, Аліна Горб поєднувала і громадську діяльність, зокрема реалізувала мистецький проєкт у Бахмуті. З початком повномасштабної війни бахмутянка сфокусувалась на правозахисній діяльності, зокрема у справах щодо фіксації воєнних злочинів.

Своєю історією Аліна Горб поділилась з редакцією Бахмут IN.UA.

Спогади про Бахмут

Аліна Горб народилась і виросла в Бахмуті. Тут вона навчалась у загальноосвітній школі №18, відвідувала танцювальний гурток та різні додаткові заняття — загалом мала активне шкільне життя. У 2016 році Аліна Горб завершила навчання у школі з відзнакою та вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на омріяну спеціальність.

Дівчина навчалась на юридичному факультеті і під час навчання на магістратурі влаштувалась в одну з київських юридичних компаній. Попри те, що вона влаштувала життя у столиці, Аліна Горб цінувала час, проведений у рідному Бахмуті.

“У 2020 році почався карантин, тому я багато часу провела вдома в Бахмуті з батьками. Можна сказати, що карантин став для мене можливістю побути вдома, набутися вдома. Хоча, звісно, тоді це так не відчувалося. Тоді здавалося, ніби життя на паузі, що хочеться працювати і стільки всього навколо, а ти просто сидиш вдома. Але зараз я дуже вдячна тому часу, що в мене була така можливість побути вдома з батьками. Бо хто знав, що далі все так складеться”, — каже Аліна Горб.

Востаннє дівчина була у рідному місті на новорічні свята на початку 2022 року. Вона згадує, що мала передчуття наближення війни, тому взяла відпустку додому, щоб побути вдома з близькими.

“Останній раз я була в Бахмуті у 2022 році, в січні. Я приїжджала на новорічні свята. Мене, до речі, тоді не хотіли відпускати у відпуску, але я випросила, ніби відчувала. 2022 рік я зустріла в Бахмуті, це було сімейне свято. Ми були з батьками вдома, хоч тоді в мене і багато друзів, і варіантів святкувати було, але я чомусь захотіла бути вдома. Насправді вже тоді я відчувала наближення повномасштабної війни. Чесно, я не думала, що вона буде настільки масштабною, по всій Україні, але я розуміла, що бойові дії активізуються. Це напруження я відчувала десь з листопада 2021 року”, — розповідає бахмутянка.

Про правозахисну діяльність

Повномасштабне вторгнення Аліна Горб зустріла в Києві. Перші дні війни минули в невизначеності, бо ніхто не міг спрогнозувати подальшу ситуацію. Та за деякий час компанія, в якій працювала дівчина, вирішила продовжити роботу. Юристи почали давати безоплатні консультації людям.

“Ми створили Google-форму, в якій люди могли писати свої будь-які запити, і ми безоплатно консультували. Це була ініціатива тодішнього директора компанії, ми це підтримали. У такому незрозумілому режимі ми працювали до травня, а потім вийшли на роботу і все потроху стабілізувалося”, — розповідає дівчина.

У 2022 році бахмутянка почала працювати в Міністерстві юстиції. Там вона занурилась у роботу, пов’язану з Європейським судом з прав людини. Цей досвід став їй корисним для подальшої правозахисної діяльності, якою вона займається зараз.

“У Міністерстві юстиції в мене було більше практики в розумінні роботи з Європейським судом з прав людини. Я була у відділі, який займається комунікацією з цим органом. Там я пропрацювала півтора роки, це було цікаво, я отримала гарний досвід. Але я зрозуміла, що державна служба мені просто не підходить, адже мені хочеться більш активно працювати, хочеться більше бути корисною саме громадянам. Тому це була моя ініціатива — звільнитися і перейти назад в юрбізнес, але я розуміла, що хочу займатися саме правозахисною діяльністю. На це впливало два фактори. По-перше, я розуміла, що юридичний ринок змінився і що ти не можеш просто бути компанією або юристом, який закриває очі на реалії. І по-друге, в мене завжди була внутрішня потреба бути корисною суспільству”, — каже Аліна Горб.

Зараз фокус роботи пані Аліни — це справи щодо фіксації воєнних злочинів і робота з Європейським судом з прав людини. Є у правозахисниці і приклади успішних кейсів. Один із них стосується ракетного обстрілу селища Сергіївка на Одещині. Завдяки роботі юристів справа щодо цього воєнного злочину визнана прийнятною (ред. справа є прийнятною для Європейського суду з прав людини, якщо вона стосується порушення прав за Європейською конвенцією).

“У мене було 47 заяв від родичів загиблих і постраждалих. Ми подали в Європейський суд близько 20 кілограмів паперу, бо це все докази і їх треба в паперовому вигляді до суду відправляти. Ми подали заяву, скаргу на порушення права на життя, це друга стаття Європейської конвенції з прав людини. І ця заява визнана прийнятною. Чому це дуже важливо? Тому що ці справи проти росії поки що є складними, бо немає прецеденту. Міжнародні юристи, з якими ми спілкуємося, дуже часто з нами обговорюють проблему того, що ситуація в Україні поки що є безпрецедентною. Навіть ті збройні конфлікти, які відбувалися, наприклад, в Ічкерії, їх не можна порівняти, це непорівнювані конфлікти. Тому важливо, що Європейський суд прийняв до розгляду. Це означає, що ми буквально з юридичної точки зору зробили все правильно для подачі, він буде розглядати цю справу по суті. І якщо рішення буде прийняте про те, що росія дійсно порушила права цих людей, це буде зафіксований воєнний злочин і це рішення стане беззаперечним доказом для, наприклад, Міжнародного кримінального суду. Це створить юридичний прецедент, який можна буде використовувати в інших міжнародних інституціях”, — зазначає правозахисниця.

Примітка. Ракетний удар по Сергіївці Білгород-Дністровського району стався в ніч на 1 липня 2022 року. Тоді росіяни вдарили по селищу двома ракетами Х-22. Одна ракета влучила у дев’ятиповерхових житловий будинок, повністю зруйнувавши один під’їзд, а інша — в базу відпочинку. Внаслідок удару загинули 22 людей, з яких одна дитина. Також відомо про 40 постраждалих, серед яких шестеро дітей та вагітна жінка.

Про громадську діяльність

Окрім правозахисної діяльності, Аліна Горб займається громадською активністю. З 2021 року вона є членкинею організації Tolerance in you. Спочатку дівчина хотіла долучитися до громадських проєктів як учасниця, а потім стала їх співорганізаторкою.

Перший проєкт Аліна Горб допомогла реалізувати в рідному Бахмуті. У 2021 році за її сприяння відбувся проєкт Bakhmut street art camp, у межах якого 12 активістів-митців з різних куточків України знайомилися з культурою і молодіжним життям Бахмута через активності. Результом проєкту стала виставка сучасного мистецтва.

“Спочатку я подавалася як учасниця і Таня (ред. Тетяна Крюковська — тодішня голова організації) побачила в моїй заявці на участь, що я з Бахмута. Ми з нею зідзвонилися і вона запропонувала, як я можу допомогти, наприклад, в організаційних моментах. Оскільки я досить відповідальна людина, то ми дуже плідно спрацювалися. І якось з першого проєкту так сталося, що я перейшла з розділу учасників в розділ співорганізаторів, тому що разом ми проробили багато організаційних моментів”, — згадує пані Аліна.

У 2022 році аналогічний проєкт планувати провести в Маріуполі. Були навіть попередні домовленості, але їхній реалізації завадила війна.

Під час повномасштабної війни фокус роботи організації змістився на молодіжні обміни.

“Ми почали робити молодіжні обміни на території Польщі. Наші країни-партнери — це, зазвичай, Польща і Німеччина, і молодіжні обміни зараз ми робимо на території цих країн. Вони передбачають знайомство з місцевими культурами. Наприклад, у нас був проєкт у Перемишлі в 2024 році, де збирались німці, поляки та українці. У нас був фокус на стійкість українців. Загалом у наших проєктах ми найбільше фокусуємось на тому, щоб розповідати іноземцям як виживають українці і як вони борються”, — розповіла Аліна Горб.

У вересні 2025 році Аліна Горб очолила організацію Tolerance in you. Як лідерка вона хоче реалізовувати більше проєктів, направлених на допомогу ВПО.

“У нас зміниться вектор роботи, можливо зміниться формат, бо мені хочеться більше фокусуватися на допомозі українцям в Україні. Можливо хотілося б і проєкт в Україні зробити. Мені хочеться допомагати ВПО не тільки з Донецької області, але, можливо, і з інших областей, але якщо фокусуватися, то, звичайно, хотілося б говорити більше про схід України”, — ділиться планами очільниця організації.

“Важливо зберігати самоідентичність, бо це про збереження себе”

Окрім допомоги іншим, Аліна Горб просуває тему самоідентичності. Для неї важливо позиціонувати себе саме як представницю Донеччини. Ще до повномасштабної війни дівчина хотіла показати людям, що мешканці Донеччини не проросійсько налаштовані, а мають стійку проукраїнську позицію, є розумними і гарними людьми. Це вона доводила оточуючим своїм прикладом.

“Ще до початку повномасштабного вторгнення я багато розповідала про Бахмут своїм друзям в університеті, своїм колегам. Тобто, моя ідентичність як людини зі східного регіону з’явилась у мене навіть до початку повномасштабної війни. Я хотіла, щоб люди більше знали про схід України хорошого, позитивного. Що ми теж освічені люди, і оці всі стереотипи проросійські абсолютно нав’язані, і нам треба з цим якось боротися. Але я не хотіла це робити агресивно чи робити якимись пропагандистськими методами. Я хотіла, щоб це було через інструмент м’якої сили, щоб люди, знайомлячись зі мною, знали про мою дуже сильну самоідентифікацію як людини з Донецької області, як людини з Бахмута, і щоб я своїм прикладом показувала, що бути людиною з Донецької області класно. Для мене це було важливо”, — розповідає Аліна Горб.

За словами бахмутянки, збереження самоідентичності дозволяє гуртуватися людям та знаходити спільноту однодумців.

“Зберігати самоідентичність — це зберігати себе, в першу чергу. Бо коли стаються такі буремні часи, часи нестабільності, ти не знаєш, що буде буквально через годину, дуже важливо якось себе ідентифікувати і не втратити в цьому світі. Я розумію, що комусь може бути важко це зберігати. Наприклад, дехто навпаки хоче це забути, особливо якщо вони пережили окупацію або травматичні події. І це окей. Але при цьому більшість людей, з мого досвіду, намагаються горнутися один до одного, шукають схожі риси. Тому ти одразу можеш знайти схожих на себе людей, ком’юніті, яке тебе розуміє. І це дуже важливо. Чим більше таких людей, тим сильнішим ти себе відчуваєш”, — зауважує бахмутянка.

Аліна Горб каже, що плекає надію повернутися в Бахмут і доєднатися до його відбудови. Але головна проблема, на її думку, — знищення самого поняття дому.

“Звичайно, я б дуже хотіла приїхати в Бахмут, і я вірю, що його деокупують. Але якщо дивитися раціонально, розумієш, що мого дому вже не існує фізично. Моєї квартири, мого будинку, моєї школи. І тут важливо, що не тільки стін немає, зруйновані всі спогади і асоціації. Навіть якщо його відбудують колись, це вже не буде моє місто, яким я його знала, яким любила. Моє місто, на жаль, зруйноване. І з цим дуже складно змиритися. Але я б дуже хотіла, щоб Бахмут колись відновили, і якщо буде щось, чим я зможу допомогти, я буду це робити”, — підсумовує Аліна Горб.

Читайте також:

• “Ми не планували їхати назавжди”: як змінилося життя поетеси з Бахмута Валерії Глущенко
• “Поезія про тих, хто тримав Бахмут”: поетеса Олена Голубцова створила збірку з історіями війни
• Коледж, який не замовк: викладачка з Бахмута Юлія Гаврашенко про музику, ефект доміно та новий дім

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!