20 лютого 2024 року на сайті ми опублікували новину про багатодітну сім’ю, яка виїхала з Бахмута в рф, а потім розповіла у відеосюжеті російським ЗМІ про нібито викрадення дітей у батьків евакуаційними екіпажами поліції. Після цього ми отримали повідомлення від людей, які знали цю родину з Бахмута. Ми дізналися, що мешканка Ворзеля Світлана Поклад разом з чоловіком на початку 2022 року дали прихисток родині переселенців на Київщині, дбали про них, як про рідних.

Редакція вирішила розписати історію евакуації родини з Бахмута, яка зараз публічно дискредитує спецпідрозділ “Білі Янголи”, який ризикуючи власним життям вивозив з Бахмута та загалом з прифронтових територій дітей з батьками.

Евакуація з Бахмута

Наприкінці грудня 2022 року з Бахмута евакуювали родину з трьома дітьми, рятував малечу екіпаж “Білий Янгол”. У складі родини був 8-річний Гліб, 9-річна Мирослава та 12-річний Данило, ці діти близько 3 місяців жили в підвалі, їхні батьки не хотіли евакуюватися одразу.

Разом з родиною виїхала і їхня собака — домашня улюблениця такса. Додамо, що у грудні 2022 року ситуація в Бахмуті була важка, але люди тут ще залишилися.

Родину з Бахмута евакуювали до Ворзеля, це селище у Бучанській міській громаді Бучанського район Київської області. Ворзель був під окупацією російських військ з 25 лютого 2022 року по 1 квітня 2022 року, рівно 35 днів. У цій громаді разом з дружиною Світланою проживає Ігор Поклад, це відомий український композитор.

Ігор та Світлана знаючи, що таке окупація, вирішили допомогти родині переселенців з Бахмута та запропонували сім’ї прихисток безоплатно, вони розчулилися від історії бахмутян й не гаяли час з допомогою.

Житло у Ворзелі

Пані Світлана написала нашій редакції 20 лютого, коли побачила відео із бахмутянами, яких вона прихистила. Жінка не могла повірити в почуте, ми зв’язалися з героїнею, аби дізнатися деталі цієї ситуації.

Примітка. Родину Поклад вивіз з окупації 11 березня 2022 року волонтер Костянтин Гадаускас, це громадянин Казахстану, який допоміг не одній родині врятуватися.

Світлана Поклад розказує, що про родину з Бахмута вона дізналася випадково, за допомогою передачі телеканалу СТБ “ДНКСвої”. У одному з сюжетів показали Марину Жванію, вчительку, яка хотіла знайти свого учня Данила Дубова. Хлопчик в 2023 році був учнем шостого класу, дитина навчалася у пані Марини онлайн, але поступово зв’язок з ученим почав зникати. Тоді вона й звернулася на телебачення.

Волонтер Костянтин Гадаускас розповів пані Світлані за родину, яка перебувала в Бахмуті, але боялась евакуюватися в нікуди.

“Він приїхав до нас і каже: “Ігор Дмитрович така ситуація, є сім’я, яка не має де жити”. Їм здається запропонували якийсь монастир у якості прихистку, що на західній частині Україну, але вони відмовилися. А в той час у мене дуже хворіла мама, у неї були інсульти (ред. через це жінка була в пансіонаті, тож родина вирішила безоплатно надати вільне житло переселенцям). У нас була вільна квартира. Ми подумали, а чому б і ні? Вже наступного дня Костя поїхав по них. Він купив ковдри, подушки, посуд. Ну все-все необхідне, нове, аби вони починали, як кажуть, нове життя”, — згадує пані Світлана.

Пані Світлана пригадує, що коли родину тільки доставили до нового помешкання, їй намагалися всім допомогати. Дітей героїня описує, як дуже кмітливих, розумних та добрих, навіть попри те, що їм довелося пережити в Бахмуті. Щоб допомогти родині з Бахмута швидше адаптуватися пані Світлана шукала різні підробітки, адже розуміла, що трьох дітей потрібно годувати.

Жінка пригадує, що голова сімейства поремонтував їм піч на знак вдячності, але подружжя заплатило за роботу.

“Ми йому ці 12 чи 13 тисяч гривень заплатили за маленьку пічечку. Це було десь в січні. А потім у мене почала дуже хворіти мама. Вони (ред. бахмутяни) на квартирі прожили до червня 2022 року, але зараз я вже розумію, що вони поступово збиралися. Власне, вони не сказали, що їдуть, а просто зникли разом з ключем від квартири. І ми почали їх розшукувати, бо хвилювалися”, — згадує пані Світлана.

Анна Мезенцева (так представилась бахмутянка) відписала пані Світлані у месенджері, жінка повідомила, що вона нібито поїхала до рідні в Чернівецьку область, але пообіцяла повернутися.

Вже зараз героїня розповідає нам, що коли зайшла у свою квартиру, де жила Анна з дітьми та чоловіком, то побачила, що все перекинуто догори ногами, а в холодильнику було зіпсоване м’ясо. Світлана Поклад припускає, що родина мала куратора з росії, який вочевидь й наказав похапцем тікати.

Світлана Поклад згадує, що діти в подружжя були дуже добрі, завзяті, хотіли займатися музикою, чоловік героїні давав їм інструменти та перевіряв музикальний слух.

“Данька старший. Він перший одразу попросився до нас, у волонтерський рух, ми допомагали людям виїжджати з окупації й займалися гуманітарними вантажами. Даня допомагав нам в усьому, золоте дитя”, — пригадує пані Світлана.

Пані Світлана вперше побачила пропагандистський сюжет за участі Мезенцевої кілька днів тому, вона не могла повірити в побачене та почуте. Особливо жінку зачепили слова Анни про те, що начебто волонтер Костянтин Гадаускас хотів “здати дітей на органи”. Зазначимо, що росіяни часто намагаються демонізувати українців, спрямовують цілі дезінформаційні кампанії, щоб виправдити російське вторгнення.

“Мені дуже прикро, що вони так з ним (ред. з волонтером Костянтином Гадаускою) обійшлися. Ми відмили квартиру і все. Але більше я нікого пускати не хочу”, — каже Світлана.

У коментарі співрозмовниця згадує, що мати дітей була дуже мовчазною, немов боялася сказати щось, що може видати її справжні наміри. Ця історія для пані Світлани дуже болюча, вона додає, що далеко не кожній родині ВПО так допомагають, як допомагали цій сім’ї: регулярно їм привозили необхідні речі, дбали за комфорт та розважали дітей. Втім ці особи просто скористалися добротою, вважає жінка. Світлана Поклад живе у Ворзелі, тут досі прилітають російські ракети.

Тим часом пропагандисти заявляють, що бахмутяни нібито жили в постійному страху за своїх дітей, побоюючись, що їх можуть забрати.

“Молода сім’я знайшла спосіб заробити необхідну суму грошей в Україні та одразу ж покинула країну. Дивом їм вдалося потрапити до росії через Європу та дістатися до сочі, де живуть їхні батьки. Тепер для занепокоєння та побоювань немає причин”, — такими словами завершують фейковий відеосюжет російські ЗМІ.

Зараз родина Анни Мезенцевої перебуває в сочі, як стверджують російські пропагандисти. Пані Світлана наостанок додає, що бачила коментарі, які виправдовують поведінку переселенців, аргументуючи це тим, що людям могли погрожувати зброєю. Ми не маємо фактів, які би пояснювали поведінку цієї родини, їх заяви.

Чоловік в кадрі пояснює, що “Білі Янголи” займалися евакуацією дітей, оскільки в Україні був прийнятий закон — це факт, але подружжя при цьому називають евакуацію дітей “викраденням”. Дії волонтера, який надавав всю допомогу, вони кваліфікують за якимось своїм уявленням. Очевидно, що ці люди, перебуваючи в Україні, знаходились під впливом російської пропаганди і продовжують бути інструментом в її руках.

Примітка. Редакція наголошує, що такі історії за участі переселенців є поодинокими випадками та не мають наміру складати погане враження про ВПО, адже більшість українців, які втратили дім потребують особливої підтримки та турботи. Ми також наголошуємо, що діти не можуть нести відповідальність за вчинки своїх батьків, тож будь-який негативний підтекст у їх сторону є неприпустимий.

Читайте також:

• “Ми дуже вдячні росії”: з’явилося нове відео евакуйованих із Бахмута цивільних
• Зрадники з Бахмута: на що чекали “ждуни” в місті та про що розповідають

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сільські допомогосподарства і малі фермери на прифронтових територіях отримають підтримку від ООН. Для очищення земель та відновлення сільськогосподарського виробництва передбачили 10 мільйонів доларів. Допомогу можна буде отримати в форматі ваучерів.

Про це повідомляє Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

ООН, допомога фермерам

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН спільно з Фондом Катару для розвитку підписали угоду про фінансування програми на підтримку сільських громад України, що постраждали внаслідок мінного забруднення та вибухонебезпечних залишків війни. Загалом на неї передбачили 10 мільйонів доларів. Вона охопить прифронтові області півдня й сходу України.

Очікується, що допомогу отримають понад 3 500 сільських домогосподарств і близько 100 малих фермерів, які втратили можливість безпечно обробляти землю та відновлювати виробництво. У межах програми передбачена допомога в очищенні земель та відновленні сільськогосподарського виробництва.

Серед запланованих заходів:

• картування пошкоджених і забруднених земель;
• комплексне тестування ґрунтів;
• посилення спроможності місцевих установ і молодих фахівців у сфері відновлення земель.

Паралельно фермери отримають ресурси, обладнання та будівельні матеріали у форматі ваучерів.

Читайте також:

• Підтримка для релокованого бізнесу: як в Івано-Франківську отримати до 30 тисяч грн за генератор
• Нова грошова допомога дітям у прифронтових областях від ЮНІСЕФ: як отримати 6 500 гривень
• Українці зможуть отримати 2 тисячі гривень на скринінг здоров’я: деталі програми

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ольга Долга — підприємиця з Добропілля. Під час війни вона продовжувала жити у рідному місті та започаткувала тут власну справу — відкрила магазин жіночого одягу. Та 16 липня 2025 року життя дівчини розділилось на “до” та “після”. В той день Ольга опинилась в епіцентрі удару російської авіабомби по центру Добропілля. В результаті обстрілу вона втратила кінцівку. Зараз дівчина проходить реабілітацію, чекає на протезування та будує плани на майбутнє.

Своєю історією Ольга Долга поділилась з редакцією Бахмут IN.UA.

Любила своє місто і не збиралась нікуди їхати

Ольга Долга народилась і мешкала в Добропіллі. Своє місто дівчина згадує з теплом.

“Якби не війна, я б там, мабуть, і прожила все своє життя. Місто дуже гарне, хоч воно і маленьке, але там все було. Мені повністю підходило для комфортного життя”, — каже дівчина.

Повномасштабну війну дівчина зустріла в Добропіллі, де на той момент працювала продавчинею-консультанткою. Попри страх і невідомість, вона все ж вирішила лишатись у рідному місті. Та і ситуація тут, за її словами, була спокійною.

“24 лютого мені подзвонила моя роботодавиця і сказала, щоб я не приходила на роботу, бо почалась війна. Я спочатку не повірила, була дуже здивована. Згодом прийшло усвідомлення, але я не думала, що все це настільки затягнеться. Я мала надію, що війна швидко закінчиться, тому вирішила залишатись у Добропіллі. Та й ситуація тут була нормально, все було спокійно до 2025 року. Майже не було ніяких прильотів, ще можна було жити“, — згадує Ольга про початок повномасштабного вторгнення.

Згодом героїня вирішила започаткувати власну справу, відкрити магазин одягу. Бізнес виявився успішним, клієнти були як у фізичному магазині, так і робили замовлення онлайн.

“У 2023 році я відкрила свій магазин.Тим паче я пропрацювала 6 років продавчинею-консультанткою, тому вмію працювати з людьми, знаю всі нюанси такої роботи і вирішила спробувати. Тоді у нас майже ніхто не виїжджав з Добропілля, бо була нормальна ситуація, тому вести бізнес було легко. Плюс ще й було дуже багато онлайн-замовлень. І я якось вірила, що все буде добре”, — каже Ольга Долга.

Обстріл Добропілля 16 липня 2025 року

Як каже героїня, її звичне життя розділилось на “до” та “після” 16 липня 2025 року. Того дня, близько 17:20, росіяни вдарили авіабомбою “ФАБ-500” по центру Добропілля, удар прийшовся по торговому центру. Внаслідок обстрілу тоді загинули четверо людей. 27 мешканців міста отримали поранення, серед них була і Ольга Долга.

“Того дня я відпрацювала, зачинила магазин і пішла на педикюр. Після процедури я йшла назад та говорила з мамою телефоном. І якраз коли проходила повз магазин “Аврора”, я почула гучний звук. Спочатку подумала, що то літак пролетів дуже низько. І в цей момент пролунав вибух, піднявся густий дим. Я одразу лягла на землю, тому що мені раніше хтось казав, що під час вибуху, треба лягати. Лягла і відчула дивне тепло в ногах. Підняла голову, щоб подивитися, що там сталося, бо відчула, що там щось не те, і побачила, що правої ноги немає вища коліна, а з лівої відірвані м’язи і м’які тканини”, — згадує Ольга.

Першу допомогу пораненій дівчині надали військові. Вони й відвезли її в лікарню.

“Я довго лежала, кликала на допомогу, але ніхто не приходив. Може мене не було видно через той дим, а ще люди боялись підійти. Я по часу не пам’ятаю скільки пролежала, але мені здавалося, що дуже довго. Потім підійшли військові, медики, мабуть, наклали мені турнікети і відвезли в нашу Добропільську лікарню. Потім був наркоз і перша допомога від лікарів. А коли я відкрила очі, біля мене були рідні, близькі, підтримували мене”, — ділиться спогадами Ольга.

У Добропіллі дівчина була добу, після чого її доправили у Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова. Там вона була близько тижня, а після цього відправилась до центру воєнної травми Superhumans, що спеціалізується на протезуванні, реабілітації та психологічній підтримці постраждалих від війни.

Реабілітація та плани на майбутнє

За п’ять місяців Ольга Долга пережила понад 10 операцій на нижніх кінцівках. Зараз вона перебуває в центрі Superhumans, де проходить реабілітацію і вчиться заново ходити.

“Після завершення всіх операцій, загоєння ран, зі мною почав працювати фізичний терапевт. Спочатку я вчилась пересідати на крісло колісне, їздити. Потім почала робили якісь мінімальні вправи, тому що в мене через те, що я довго лежала, атрофувалися м’язи, і мені важко було навіть ногу догори підняти самостійно. Том ми робили вправи, зміцнювали м’язи, а зараз вчимося ходити на милицях”, — каже Ольга.

Вчора Ользі зробили перший зліпок гільзи для майбутнього протезу. Відсьогодні вона почне ставати на нього, вчитись ходити і тримати рівновагу. Після того як дівчина навчиться всім навичкам на навчальному протезі, її чекає повноцінне протезування.

Разом з фізичним здоров’ям Ольга покращує і ментальне. Каже, що прийняти та пережити втрату кінцівки їй допомогли підтримка рідних, персоналу центру реабілітації та людей у соцмережах.

“Я почала вести соцмережі, але не очікувала, що стільки підтримки отримаю від зовсім незнайомих людей. На мене почали підписуватись і писати дуже багато повідомлень, коментарів. Мені здається, що саме це дуже допомогло мені впоратись. А ще я відчуваю велику підтримку від персоналу реабілітаційного центру. Тут просто надзвичайні люди. Я навіть не очікувала, що це буде настільки теплий, класний прийом і таке гарне ставлення. Я до всіх так звикла, що мені буде дуже боляче звідси виїжджати додому. Це як мій другий дім за ці п’ять місяців”, — каже Ольга.

Дівчина вже має плани на життя після реабілітації. Каже, що хоче відновити свій бізнес та продовжувати вести блог. Бо в соцмережах вона не лише знайшла підтримку, а тепер дає цю підтримку іншим людям, які пережили ампутації кінцівок.

“Зараз у мене дуже багато планів. По-перше, я хочу відновити свій магазин, але вже в Києві. А ще думаю продовжувати вести сторінку, розвивати блог. Тому що я побачила, що дуже багатьом це цікаво. Мені пишуть багато людей, зокрема хлопців-військових, котрі теж зіткнулися з втратою кінцівки. Вони питають у мене поради, і я з ними залюбки спілкуюся. Мені хочеться морально їм допомагати, бо я сама знаю, як це важко на початку”, — зауважила Ольга Долга.

Читайте також:

• У якому стані родина з Костянтинівки, що потрапила під удар російського дрона
• Команда жінок з Миргорода шиє адаптивний одяг для поранених військових: історія волонтерок
• Як бахмутянка Анна Голубцова допомагає жінкам ветеранів через вокалотерапію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!