У Донецькій області фіксують випадки, коли батьки повертають дітей на небезпечні території, звідки їх евакуювали раніше. Повертаючись додому, батьки нерідко переховують дітей від поліції. Подібні випадки фіксували в різних містах Донеччини.

Про це під час брифінгу повідомив голова Донецької ОВА Вадим Філашкін.

Повернення дітей на небезпечні території

У деяких громадах Донецької області оголошена примусова евакуація дітей. Вона діє в населених пунктах, які розташовані поблизу лінії фронту і в яких йдуть бойові дії. Мета цих заходів — убезпечити життя і здоров’я дітей.

Евакуацією дітей разом з їхніми батьками чи законними представниками займаються підрозділи ДСНС і поліції. Вони вивозять родини в більш безпечні населені пункти. Втім, на Донеччині фіксують непоодинокі випадки, коли родини з дітьми повертаються на небезпечні території. Нерідко батьки ще й переховують дітей від поліції.

“Є випадки, коли діти повертаються на лінію фронту. Їх завозять батьки окремими під’їзними шляхами. Місцеві знають усі дороги, а на кожну з них поставити блокпост просто неможливо. Такі випадки фіксувалися в місті Торецьк, місті Часів Яр. У місті Курахове, на жаль, було дві дитини, коли окупант майже захопив місто. Люди не відповідають за свої дії і завозять дітей. На жаль, були й такі випадки, коли дітей ховали в підвальних приміщеннях. Коли приходили представники влади, поліції і підрозділів ДСНС, вони не могли знайти дітей, тому що вони знаходились під замками в підвальних приміщеннях. Що керує цими людьми важко зрозуміти”, — сказав Вадим Філашкін.

Вилучити дітей без дозволу батьків поліція не має права. Тому з родинами проводять бесіди і вмовляють виїхати в більш безпечні міста.

“З кожною дорослою людиною, з кожною літньою людиною ми працюємо окремо. І це дуже важко, дуже складно переконати людей. Наприклад, зараз у місті Костянтинівка знаходиться 4 дитини, ми працюємо з їхніми батьками. Але у відповідь чуємо: “Ні, ми не поїдемо”. З міста Покровськ поки ми вивезли всіх 18 дітей, які перебували там останні кілька місяців, це було дуже складно. Мама говорить: “Так”, дитина говорить: “Так”, а батько говорить: “Ні”. І таких випадків дуже багато”, — каже голова Донецької ОВА.

На жаль, через безвідповідальність батьків на Донеччині вже неодноразово фіксували трагічні випадки. Один з останніх — загибель 14-річного хлопчика в селищі Шевченко Покровського району. Два місяці тому хлопчика разом з його родиною евакуювали за межі Донецької області, але згодом родина повернулася у рідне селище і переховувалась від поліції. 11 грудня дитина загинула внаслідок російського обстрілу.

Донецька область: контакти для евакуації

Звернення про евакуацію з Донецької області приймають на гарячих лініях: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація повністю безоплатна.

Читайте також:

• Безплатна евакуація з Покровська та Костянтинівки: як записатися
• Ситуація в Покровську: скільки лишилося жителів і як близько до міста підійшли росіяни
• Росіяни “евакуювали” близько сотні людей з Покровського району: чи є серед них діти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Донецька обласна військова адміністрація запустила новий онлайн-сервісу для внутрішньо переміщених осіб під назвою “МиДонеччина”. Це чат-бот, який містить інформацію для ВПО щодо гуманітарних хабів nf допомоги.

Про це повідомили представники Донецької ОВА.

Чат-бот “МиДонеччина”

Новостворений сервіс об’єднує в собі весь масив найнеобхіднішої для переселенців інформації, забезпечуючи цілодобовий доступ до актуальних даних, зокрема, він містить:

• перелік та геолокацію гуманітарних хабів/центрів підтримки ВПО;
• перелік місць тимчасового проживання та центрів життєстійкості;
• перелік побутових центрів;
• перелік телефонів “гарячих ліній” для ВПО;
• інформацію про отримання/відновлення довідки ВПО;
• інформацію про інші юридичні питання для ВПО, контакти волонтерських і гуманітарних організацій, інші корисні інформаційні ресурси.

Зазначається, що чат-бот працює повністю в автоматичному режимі та постійно оновлюється актуальною інформацією.

“Чат-бот є зручним інформаційним сервісом, який дозволяє оперативно отримати базову консультацію, зокрема в умовах обмеженого доступу до зв’язку або в позаробочий час, та слугує додатковим каналом інформування громадян“, — вказують представники Донецької ОВА.

Скористатися чат-ботом “МиДонеччина” можна у Telegram за посиланням.

Читайте також:

Зарплати до 2,2 млн і сотні тисяч доларів готівкою: що декларують заступники голови Донецької ОДА

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Програма міжнародного обміну студентами Erasmus+ — це не лише можливість здобути європейську освіту, а й шанс стати справжнім амбасадором своєї країни за кордоном. Студентка з Бахмута Анастасія Щекодіна завжди мріяла про навчання за обміном. На третьому курсі дівчина наважилася подати документи та пройшла відбір до університету в естонському місті Тарту.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з бахмутянкою про те, як проходить адаптація в Естонії, чим європейська освіта відрізняється від української та як іноземці реагують на правду про війну в Україні та знищений Бахмут.

Від мрії до реальності: як бахмутянка долучилася до програми Еразмус+

Про можливості навчання за кордоном Анастасія Щекодіна дізналася ще на першому курсі під час ознайомчих заходів в університеті. Проте, щоб морально підготуватися до такого кроку, їй знадобився час. На третьому курсі за активної підтримки батьків дівчина подала заявку — і пройшла з першого разу.

Часто студентів відлякує бюрократія, проте бахмутянка запевняє, що процес є цілком підйомним.

“Коли ти бачиш всі ці документи, дійсно стає страшно. І я розумію студентів, які відмовляються від цієї можливості, тому що думають, що вони їх не зберуть. Але якщо на факультеті хороший координатор мобільності, то він буде з усім допомагати. Також студенти, які вже були на Еразмусі раніше, координують і допомагають“, — ділиться досвідом Анастасія.

Рівень англійської мови вона підтвердила без складних міжнародних іспитів — за допомогою документа “Language Assessment”, який заповнила її викладачка з університету. Що стосується конкуренції, то загалом по українському вишу вона була надзвичайно високою, проте на конкретному факультеті дівчини бажаючих виявилося мало, що зіграло їй на руку.

Оформлення документів з естонською стороною пройшло дуже швидко. Естонія — максимально діджиталізована країна, тому весь електронний документообіг з координаторами зайняв близько двох тижнів.

Поїздка та перші враження від Естонії

Анастасія приїхала до студентського гуртожитку в місті Тарту. За її словами, умови проживання там новіші та чистіші за українські реалії. Але найбільшим культурним шоком стала не архітектура, а поведінка місцевих та іноземних студентів.

У перший же день до неї вибігла знайомитися сусідка з Німеччини, яка одразу почала її обіймати та щиро розпитувати про життя. Для українки, яка звикла до більш закритої поведінки людей в умовах війни, така швидка комунікація стала незвичним досвідом. Проте проблем із пошуком друзів не було: студентські гуртожитки постійно організовують заходи для соціалізації.

Мовного бар’єра дівчина не відчула. Молодь в Естонії чудово володіє англійською, як і працівники банків чи інших установ. Проте Анастасія помітила цікаву деталь: старше покоління естонців часто переходить на російську, особливо тоді, коли розуміє, що перед ними стоїть українець.

“Коли я в поліції отримувала дозвіл на проживання і тимчасовий захист, вони побачили, що я українка, і автоматично перейшли на російську. Вони навіть не продовжували говорити зі мною англійською. Але я продовжувала говорити з ними українською, і, в принципі, вони мене розуміли“, — розповідає студентка.

Єдиним серйозним психологічним випробуванням для дівчини стали розмови у місцевому суспільстві про можливий напад росії на країни Балтії. Усвідомлення того, що вона перебуває у чужій країні і не знає, куди бігти у разі небезпеки, викликало тривогу.

Що іноземці знають про війну

Студентам за кордоном часто доводиться виконувати просвітницьку місію. Анастасія зіткнулася з тим, що деякі європейці не до кінця розуміють українські реалії.

“Зі мною жила француженка. Вона думала, що ми не можемо пересуватися вільно по країні, що ми сидимо в одному місці і ніде не рухаємося. Я пояснювала, що в нас таке саме життя: люди працюють, діти ходять в школу, в садочки, ми навчаємось. Просто є обстріли, і ми ховаємось. Для неї також було дивно, що чоловіки після 25 років військовозобов’язані і не можуть виїжджати“, — згадує бахмутянка.

Дівчина зазначає, що часто доводилося розвіювати й міфи про те, що українська та російська мови — це одне й те саме, а також пояснювати, що Україна — це незалежна держава. Окремою темою для розмов було рідне місто студентки. Зазвичай європейці не знають, де знаходиться Бахмут, тому дівчина показувала Донеччину на карті.

“Я кожному з них говорила, що я була вимушена виїхати зі свого міста, тому що росня його окупувала і знищила повністю. Їм дуже шкода, вони завжди нас підтримують словами. Але мені здається, вони до кінця не можуть повірити, що у 21 столітті якась країна може прийти і знищити місто“, — зазначає Анастасія.

Відпочинок від сирен та відмінності в освіті

Перебування в Естонії дозволило студентці морально відновитися після життя в умовах постійних повітряних тривог. Оскільки її родина та друзі перебували у відносно безпечних регіонах України, балансувати між навчанням та моніторингом новин було простіше.

“Я по собі побачила, що дуже емоційно відпочила, бо я там не боялася, що вночі мені прийдеться десь вставати чи якась тривога буде“, — зізнається дівчина.

Відмінності Анастасія Щекодіна помітила й в освітньому процесі. На відміну від України, в Естонії головний акцент робиться на лекційний матеріал, частину з якого студентам надають виключно у відеоформаті для самостійного опрацювання. Ще однією суттєвою відмінністю є постійна командна робота: майже всі практичні завдання та семестрові проєкти в естонському виші виконуються виключно у групах. Крім того, європейські викладачі більш вимогливі до дисципліни та суворо контролюють відвідуваність. Для студентів існує чітко визначена кількість дозволених пропусків, перевищення якої гарантовано призведе до проблем із закриттям предмета.

Поради для студентів з Донеччини

Анастасія переконана, що програма міжнародного обміну — це не лише про академічні знання, а й про розширення світогляду, нові культури та корисний нетворкінг. Студентам, які бояться спробувати, вона радить просто почати діяти.”Коли ти починаєш збирати документи, ти вже перестаєш боятися, тому що ти розумієш, що це не так складно, як здається. Я б ще порадила тим, хто боїться їхати на довгий період, звернути увагу на короткострокову мобільність або безкоштовні волонтерські програми. Ти їдеш на тиждень-два, пробуєш себе в європейському середовищі, і тоді з’являється натхнення поїхати на довгостроковий Еразмус“, — підсумовує студентка.

Читайте також:

Від Бахмута до Массачусетсу: як 17-річний Богдан виграв навчання за $166 000 і здійснив свою “американську мрію” завдяки Ukraine Global Scholars

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!