У державному бюджеті України на 2025 рік передбачено близько 48,6 мільярда гривень на виплати внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Це менше, ніж у минулих роках, що означає введення певних змін для переселенців.

Детальніше про те, на що варто очікувати ВПО у 2025 році, розповів народний депутат та член Комітету ВР з прав людини Максим Ткаченко в інтерв’ю “Укрінформу”.

Виплати ВПО у 2025 році

За словами політика, у новому 2025 році на переселенців можуть очікувати різноманітні зміни, адже щороку кількість закладених коштів на цю справу в державному бюджеті зменшується. Це може означати, що в майбутньому можуть з’явитися нові критерії та вимоги від Міністерства соціальної політики для виплати допомоги ВПО.

“З березня виплат були позбавлені дві третини вимушених переселенців, тобто понад 60%. І це грубо суперечить заяві Президента про збереження виплат ВПО у 2024 році. Упевнений: саме через позбавлення виплат на проживання багато хто з переселенців ухвалив непросте рішення і повернувся додому — на прифронтову територію і навіть в окупацію“, — додає народний депутат Максим Ткаченко.

Проте, у новому році є і певні позитивні моменти. Так, вже у новому році, а саме в січні 2025, ВПО зможуть отримувати новий вид допомоги від держави — субсидії на оренду житла.  На реалізацію цього проєкту вже виділили близько 4 мільярдів гривень.

Отримати таку допомогу зможуть сім’ї переселенців, які витрачають понад 30% загальних доходів на оренду та сукупний дохід яких не перевищують 5 840 гривень на одну людину. 

Зазначається, що програма для переселенців працюватиме паралельно з субсидією на житлово-комунальні послуги. Проте, для її оформлення необхідно буде зареєструвати договір оренди.

Читайте також:

• Бахмутський ЦНАП у Києві тимчасово не буде приймати громадян: деталі
• ВПО, які переїхали на Дніпропетровщину, можуть отримати 10 800 гривень допомоги
• Верховна Рада розгляне законопроєкт №11161 у другому читанні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупаційна влада псевдореспубліки “днр” заявила, що очільник росії володимир путін підтвердив масштабні “плани відновлення Донбасу”. Так, окупанти анонсували відновлення житла, житлово-комунального господарства та соціальних об’єктів “возз’єднаних регіонів”. Йдеться про тимчасово окуповані території України.

Таку заяву опублікував ватажок “днр” денис пушилін.

“Відновлення Донбасу”

Пушилін стверджує, що путін повідомив йому про нібито плани розвитку Донбасу і Новоросії. Окупаційна влада стверджує, що нібито “продовжено програму відновлення житла, житлово-комунального господарства та соціальних об’єктів возз’єднаних регіонів”.

Крім того, окупанти обіцяють протягом трьох років привести у нормативний стан дорожню мережу днр. За словами пушиліна, путін підтвердив плани будівництва кільцевої автодороги на чотири смуги навколо окупованого Азовського моря.

Пушилін стверджує, що нібито з підтримкою регіонів-шефів у “возз’єднаних регіонах” росії відновлено 21 тисячу об’єктів цивільної інфраструктури, у планах окупантів відновити ще понад 20 тисяч будинків, зокрема й на Донбасі.

Водночас реальна ситуація на окупованих територіях свідчить інше. Наприклад, попри обіцянки відновити окуповану Авдіївку місто залишається зруйнованим. Росіяни приховують, що саме їх армія вчинила руйнування міста. Така сама ситуація з “відновленням” Бахмута, Соледара, Вугледара та інших окупованих міст.

Проблеми у людей на ТОТ виникають навіть з оформленням документів.

Читайте також:

• “Немає житла, обіцяних пільг і необхідних ліків”: бахмутянка розповіла про складнощі життя в росії
• Як пушилін міняв риторику про відновлення Бахмута і Соледара
• Спочатку 4 будинки, а потім вся “республіка”: плани окупантів про покращення водопостачання на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

18 лютого 2023 року, обороняючи Бахмут, загинув військовослужбовець Михайло Реуцький. У Михайла залишалась дружина Наталя та донька Катерина. Дві його найдорожчі жінки в житті зараз відкрили домашню кондитерську “Тихий куточок” в пам’ять про чоловіка, батька та Героя України. “Тихий” — це позивний батька Катерини.

Редакція поспілкувалась з Катериною Реуцькою. Розповідаємо історію кондитерської, а також говоримо про те, як власна справа може допомогти родинам загиблих.

 “Біль не вщухає, а час не лікує”

“Тихий куточок” — це домашня кондитерська Наталі та Катерини Реуцьких, її відкрили в пам’ять про батька та чоловіка. Від ідеї до реалізації пройшло не так багато часу, згадує Катерина — її мама раніше працювала в компанії, але через нерозуміння колег була змушена звільнитися. 

“Це були якісь жарти про ухилянтів, жарти про те, що треба вже віддавати території, бо без різниці, під яким прапором вони будуть. Останнє, що змусило маму звільнитися — це фраза, що треба вчитися вже знову жити після загибелі батька”, – пригадує Катерина в розмові.

Проте порада “знову жити” не допомогла, біль від утрати не вщухав, й час не лікував.

Тоді, дівчина вмовила маму залишити роботу, хоча це рішення для неї було важким. Наталія хвилювалась, що в неї нічого не вийде. Катерина додає, що кондитерська справа була маминим захопленням — жінка любила випікати торти, тестувати нові рецепти, це приносило їй задоволення. Після загибелі коханого вона перестала випікати, проте мрія працювати на себе, дарувати людям радість від випічки – не зникла. 

“Я розповіла мамі про ідею створити якесь місце, яке буде в пам’ять про тата. Пам’ятне і затишне, де люди зможуть прийти й просто посидіти. Люди, які також пройшли через війну, які стикнулися з цим болем. Мама почула цю ідею і дуже загорілася”, — каже Катерина.

Місце, в якому вирує любов, розуміння та підтримка

Дівчина додає, що спочатку вони з мамою хотіли створити саме фізичну кав’ярню, але це дуже тривалий процес, тому початково створили домашню кондитерську “Тихий куточок” — “тихий”, бо позивний батька Катерина був “Тихий”. Свій маленький бізнес вони офіційно зареєстрували, сплачують податки. Катерина наголошує — для неї та мами було важливо показувати приклад та вести “білий” бізнес. 

“Для нас оцей куточок, який ми зараз створили — це така віддушина, таке місце, в якому вирує любов, розуміння, підтримка. От всі ці емоції, всі ці почуття, які ми відчували поруч з татом. Я насправді не знаю, як словами описати те, що ми поруч з ним відчували. І ми б хотіли цими емоціями ділитися з іншими людьми, які зараз цього також дуже сильно потребують. Вирішили робити це через солодощі. Мама після загибелі тата жодного разу нічого не пекла, нічого не готувала. Їй просто не хотілося, а як тільки вона намагалася це зробити — в неї були сльози”, — пригадує Катерина в розмові.

Місяць тому мама Катерини приготувала перший смаколик — шоколадний брауні, і з того часу їх кондитерська почала працювати. Для готування їжі жінки орендували приміщення, де творять всі смаколики, вдосконалюють рецепти. Катерина взяла на себе обов’язки пакувальниці, менеджерки, кур’єрки, а ще вона відписує клієнтам та приймає замовлення. 

“Поки я пакую замовлення, мама щось готує, ми постійно говоримо по тата. Придумуємо собі, як би він реагував на те, що ми заробили якісь певні кошти, що отримуємо гарні відгуки. І дуже часто виходить так, що ми готуємо смаколики, солодощі, пакуємо їх, але це робиться завжди з соляними щоками, тому що ми постійно плачемо. Але це така, знаєте, світла туга, я б сказала. Ця справа нам трошечки зараз допомагає триматися на плаву”, – говорить дівчина.

Є дні, коли потрібно закупляти продукти для випікання — тоді, каже Катерина, вони з мамою беруть візочок, який вони жартома називають “Лексусом”, завантажують візочок борошном, яйцями, крем-сирами, шоколадом та іншим. Така робота почасту займає весь день, а близько 11 вечора Катерина та Наталія повертаються. Дорогою додому обов’язково відвідують памʼятне дерево.

“У нас з мамою ще є традиція. Коли проходимо крізь парк, який найменований в честь мого тата, йдемо сідати біля дуба, який ми посадили в пам’ять про тата. Якби пізно не було, якби холодно не було, але ми, бодай там 2-3 хвилиночки, біля нього посидимо. Це в нас такий ритуал, напевно. Раніше ми брали какао, але в кав’ярні біля нас какао зіпсувалося і стало не смачне. Тому просто так сидимо”, – розповідає Катерина.

Більше, ніж просто кондитерська

В асортименті “Тихого куточка” є багато випічки, а в меню можна знайти вже понад 10 позицій. Катерина каже, що перед випуском у продаж того чи іншого смаколика її мама ретельно перевіряє та вдосконалює рецепт. 

“Вона намагається довести рецепт до ідеалу, і щоб вже потім його продавати. Одну страву мама може готувати, я не знаю, разів п’ять, поки в неї не вийде ідеально. До кожного пакунку ми кладемо листівку. Ми розповідаємо про наш “Тихий куточок”, що це взагалі за місце і які емоції ми хочемо людям передати, бо це не просто кондитерська. Я розробила логотип для “Тихого куточка”, де на передній план виходить жіноча статура, і позаду неї тінь військового”, – пояснює Катерина.

Для неї з мамою домашня кондитерська стала розрадою. Обіцяний час не лікував їх біль, каже дівчина, хоча спочатку вони чекали цього.

“Я дійсно чекала моменту, коли ж час мене вилікує, коли ж я зможу не засинати зі сльозами на очах, коли в мене пройдуть панічні атаки, але цього не стається. Проте коли ми з мамою робимо щось для таких, як ми, то знаємо, що татові це точно б сподобалося. Мені хочеться, щоб рідні загиблих не боялися говорити про свою втрату. Дуже багато хто закривається і дуже багато хто в цьому вариться і думає, що суспільству байдуже. Але є ми, які завжди будемо поруч. Хочеться, щоб суспільство навколо це бачило, щоб воно розуміло, що ми існуємо, і щоб воно готувалося до того, аби з нами комунікувати. Не ми маємо підбирати слова, не ми маємо розуміти інших”, — наголошує дівчина.

Як кондитерська допомогає родині?

Власна справа, яку мама Катерини наважилась відкрити, дає їй та доньці сили, і особливо тішать відгуки від людей. Катерина пригадує, що якось смаколики у них замовляла дружина військового. Жінки впакували солодощі в рожеве пакування, додали туди стрічок, не знаючи, кому призначений подарунок. Проте захиснику такий сюрприз дуже сподобався, ділиться Катерина, бо таке яскраве пакування додало трішки радісних емоцій для нього. 

У майбутньому “Тихий куточок” планують втілити як кав’ярню, щоб там могли отримати робочі місця ветерани — учасники АТО та сучасної війни. Катерина додає, що для неї це особлива мрія, адже коли її тато був живий, то через свій військовий досвід не міг влаштуватись на роботу. 

“Часто казали, що він “кончений атошник”, що він “ненормальний” і всяке таке. Ми з мамою це все бачили й це все дуже-дуже боляче. Тому ми загорілися ідеєю створити робочі місця для тих, хто віддав цій країні все, що міг. Хочемо, щоб такі люди працювали з насолодою та в тому колективі, який буде близький. Я просто донька загиблого військовослужбовця, але навіть зі мною люди деколи не хочуть спілкуватися через те, що думають, що я ось така трошки повернута на темі смерті. І дійсно відчувається, що ти чужий в суспільстві”, — розмірковує дівчина.

Підтримати роботу “Тихого куточка”, можна замовивши солодощі за посиланням — їх відправляють навіть Новою Поштою. 

Читайте також:

• “Альо…Альо…й ніби не було цих років”: історія бахмутянки, яка понад два з половиною роки чекала коханого з полону
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця
• Вийшов живим з 6-годинного бою на Леваневського: історія військового з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!