Пропагандисти рф відкрили серію публікацій з мешканцями Часів Яру, які чекали в місті російських “визволителів”. У першому відеоінтерв’ю “ждунка” згадує про події 10-річної давності в Часів Ярі. Жителька українського міста розповідає, як тут голосували на референдумі, про “безчинства ЗСУ”, алкоголізм, наркоманію та про ставлення мешканців  до “перейменування вулиць іменами вигаданих Героїв України”.

Відео оприлюднив відомий пропагандистський Telegram-канал “Два майора”.

Що розповідають “ждуни” з Часів Яру

Редакція Бахмут IN.UA наводить цитати зрадниці з інтерв’ю для російських пропагандистів. Зазначимо, що окупанти приховали її обличчя.

Жінка впевнена, що мешканці міста цілком законно вирішили стати частиною росії. За її словами, самопроголошена “донецька народна республіка” та окупаційна влада сприяла розквіту Часів Яру.

“11 травня 2014 року маленьке місто Часів Яр на референдумі практично все проголосувало за те, щоб приєднатися до росії. І після цього в нас була влада саме “днр”. Коли ми жили за цієї влади, у нас не було жодних проблем ні з алкоголіками, ні з наркоманами. З цим було покінчено. Хлопці настільки в місті перевіряли всіх людей, які ввечері ходять, які порушують громадський порядок. Так було все добре, просто, зрозуміло”, — згадує донеччанка.

Вона розповідає, що тільки-но ЗСУ звільнили Часів Яр місто “знову почало занепадати”.

За її словами, така поведінка ЗСУ вже навіть нікого не дивувала. Водночас зрадниця каже, що військові заходили в будинки, куди хотіли та брали те, що їм подобалося.

“Біля Червоного кіоску українські військові споювали молодь, якій навіть не було, напевно, ще й 16 років. Не говорячи вже про те, що вони їх “пригощали наркотиками”. Це було звичною справою. Українські військові ображали, принижували населення та обзивали нас сепаратистами.

Після того, як сталося кілька інцидентів, українській армії заборонили ходити зі зброєю. Один із інцидентів був, коли дівчинка Оксана вихопила гранату та підірвала її в машині. Себе поранила і тих хлопців, військових українців, які її затягли до цієї машини. Пройшов якийсь час і начебто трошки все вляглося. Але військові із міста не пішли”, — розповідає жінка.

Свавілля на блокпостах

Після цього ЗСУ продовжували чергувати на блокпостах. Один таки блокпост стояв між Бахмутом та Часів Яром, на горі. За словами зрадниці, військові часто спілкувалися “незрозумілою для неї мовою”.

“Важко було виїхати з одного містечка до іншого, доводилося стояти по 2-3 години. Іноді взимку вони просто спеціально не пропускали. Стоять, відвертаються, “по-своєму щось говорять”, але машини не пропускають. Ти стоїш на горі, машина працює, боїшся гальмо відпустити, щоб позаду авто не вдарити. Для українських військових це була розвага: раптом якась машина вдарить когось. Тому розважалися за рахунок мешканців дуже.

Були такі випадки, коли люди автобусом їдуть з Артемівська (ред. так “ждунка” називає Бахмут) до Часів Яру, на блокпосту військовим щось не сподобалося, і вони висаджують усіх. Цивільне населення, зима, 15 градусів морозу, а ви йдете пішки 11 кілометрів до Часів Яру. Тому що вони хочуть перевірити автобус, який щодня кілька разів їздить туди-сюди”, — додає на умовах анонімності жінка.

“Заборона всього російського”

“Ждуни” з Часів Яру заявляють, що Україна забороняли в місті російську мову, книги та класи. Зрадники також скаржаться, що вулиці їхнього міста називали іменами “незрозумілих героїв”.

“Дуже чекали, коли росія таки прийде і “забере нас додому”. Коли ми нарешті зможемо говорити російською мовою, коли ми зможемо читати не українські, а російські книги. Бібліотеки заборонили всі російські книги, все абсолютно. От я до бібліотеки ходила, і російські книги можна було прочитати лише в спеціальному клубі. А так треба було читати та розмовляти лише українською мовою.

Заходили в магазин і говорили, а ви чому не розмовляєте? Ви чому замовлення робите російською мовою? Розмовляйте українською! І це все було в ультимативній формі. Не пропонувалося, а саме був ультиматум.

Раніше наші школи мали російські класи. Хто хотів віддавали дітей до російського класу, хто хотів — в український клас. З 14-го року по 22-й рік всі російські класи були прибрані. 

Вулиці перейменували. Якщо там була якась вулиця Гвардійська або Первомайська, то всі ці вулиці перейменували незрозуміло на кого. Люди раділи, якщо жили, припустимо, на Липовій чи Яблуневій, що наші вулиці не перейменують “незрозуміло на якого героя”, — резюмувала зрадниця з Часів Яру.

Зазначимо, що подібними інтерв’ю російські пропагандисти намагаються дискредитувати ЗСУ та українську владу. Раніше ми розповідали історію евакуації родини з Бахмута, що публічно дискредитує спецпідрозділ “Білі Янголи”, який ризикуючи власним життям вивозив з Бахмута і прифронтових територій дітей з батьками.

Читайте також:

• Як виглядає прифронтовий Часів Яр у лютому
• Плакала від радості: мешканка Бахмута отримала російський паспорт
• Як у пеклі війни живуть мешканці Часів Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В умовах повномасштабної війни, в якій Україна перебуває вже понад два роки, цивільним людям необхідно мати навички домедичної допомоги та вміти їх застосовувати в умовах бойових дій. 

Ділимося підбіркою кількох організацій та батальйонів, які проводять тренінги для цивільних в різних містах України.

Накладання турнікетів, прохідність дихальних шляхів, непрямий масаж серця та аптечка цивільного в умовах війни — знання та практика, які рятують життя.

Навчально-тренувальний центр тактичної медицини “КоЛеСо”

Тут навчають домедичної допомоги в умовах бойових дій як цивільних, так і військовослужбовців, поліціянтів, ДСНС. 

Заняття проводяться за алгоритмом КоЛеСо — це українська адаптація міжнародного протоколу тактичної бойової допомоги потерпілим TCCC ASM. 

Тривалість тренінгу — близько 5 годин, за цей час інструктори дають теоретичні та практичні знання з домедичної допомоги: виявлення та зупинка масивних кровотеч, прохідність дихальних шляхів, контроль поранень та інші необхідні навички. 

Заняття безоплатні, за бажанням можна підтримати центри довільними донатами, по завершенні — сертифікат про проходження тренінгу. 

Пройти тренінги можна після онлайн-реєстрації на сторінках соцмереж центрів КоЛеСо у таких містах України: 

• Київ, Facebook;
• Запоріжжя Facebook, Instagram;
• Миколаїв Instagram; 
• Вінниця Instagram;
• Кривий Ріг Facebook, Instagram.

Медико-евакуаційний підрозділ “ПУЛЬС”

Тренінг від “ПУЛЬСУ” триває близько 4,5 годин та передбачає теорію та її практичне відпрацювання: оцінка власної безпеки, алгоритм надання домедичної допомоги, аналіз стану пораненого, допомога при пораненнях та травмах, накладання турнікетів, тампонування ран. 

По завершенні тренінгу отримаєте сертифікат міжнародного зразка. Тренінг платний, вартість складає 1000 гривень. Кожен внесок йде на забезпечення тренінгів з тактичної медицини для військових. 

Реєстраційна форма з вибором свого міста і дати проведення тут.

Добровольчий медичний батальйон “Госпітальєри“

Госпітальєри проводять курси у Києві та Дніпрі: 

•  “Базова підтримка життя“, ви навчитесь правильно діяти та надавати допомогу людям при невідкладних станах: непритомність, судоми, зупинка серця. 

•  “Перша допомога при травмі“, на якому вчать: зупиняти критичну кровотечу, відновлювати прохідність дихальних шляхів, дізнаєтесь, що робити з переломами, опіками і як запобігти переохолодженню.

•  “Перша допомога при травмі хребта“, розрахований на тих, хто вже пройшов курс, зазначений вище і хоче вміти надавати постраждалому з травмою хребта.

Тривалість таких курсів — 8 годин, вартість від 1600 гривень, всі кошти йдуть на забезпечення добровольчого батальйону “Госпітальєри”, який займається евакуацією та наданням допомоги пораненим на фронті. 

Крім цих одноденних курсів є можливість отримати більш поглиблені знання з тактичної медицини як для цивільних, так і для тих, хто готується до участі в бойових діях. 

 Деталі, перелік курсів та реєстрація за посиланням.

Центри готовності цивільних від фонду Сергія Притули 

У центрах готовності можна отримати підготовку цивільних за різними напрямками у таких містах:

• Луцьк;
• Київ;
• Рівне;
• Житомир;
• Полтава;
• Чернігів;
• Тернопіль;
• Харків;
• Хмельницький;
• Одеса;
• Кривий Ріг;
• Умань;
• Чернівці;
• Івано-Франківськ;
• Львів;
• Дніпро;
• Вінниця;
• Черкаси та інших.

Тут проводять зокрема і тренінги з домедичної допомоги.

“Домедична допомога. Алгоритм M.A.R.C.H. для цивільних“

У програмі тренінгу: принципи домедичної допомоги, власна безпека, алгоритм надання допомоги, зупинка кровотеч, прохідність дихальних шляхів, травми, склад аптечки цивільного, а також відпрацювання теорії на практиці. 

Тренінг проводять за донат у будь-яку суму. 

 Крім домедичної допомоги можна пройти також тренінги: “Основи поводження зі зброєю”, “Психологічна самодопомога”, “Квадрокоптери”, “Основи поводження з гранатометами та ПТРК”, “Комунікація з ветеранами під час повернення до цивільного життя” та багато інших. 

Деталі, реєстрація на тренінги у ваших містах у соцмережах центрів готовності цивільних за посиланням. 

Читайте також:

• Посилки турботи: як отримати допомогу бахмутянам
• Бахмутяни у Дніпрі можуть отримати допомогу від МОМ: деталі
• Як жителям Соледарської громади отримати подарунки для дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Від Бахмута до села Покровське 10 кілометрів у бік Попасної. До повномасштабної війни село налічувало понад тисячу жителів. Після руйнувань та окупації росіянами влітку 2022 року інформації  про те, як нині виглядає Покровське, чи про жителів, що там перебували, майже не було. 

Нещодавно у російських соцмережах журналісти Бахмут IN.UA натрапили на фото російського військового з мешканкою Покровського, яка, за словами місцевих, одна з небагатьох жителів, які попри все залишилися у селі під час бойових дій та подальшої окупації.

Завдяки російським соцмережам нам вдалося трохи більше дізнатися про стан села після приходу росіян. Детальніше про це у матеріалі. 

“Волонтер” і уральські танкісти

Чоловік у військовій формі виявився не військовослужбовцем. Це —  максим сотніченко, підприємець та за сумісництвом волонтер із російського єманжелінська, челябінської області. Разом з дружиною вони мають бізнес вдома — ставлять вікна у рідному місті та завдяки підтримці земляків збирають все необхідне для фронту, де російські військові продовжують нищити наші міста й села та вбивати українців.

На окупованих територіях Донеччини та Луганщини сотніченко частий гість. Зокрема й у селі Покровське. Періодично “волонтер” долає майже 2,5 тисячі кілометрів у дорозі аби привезти російським військовим-землякам гуманітарну допомогу та автівки у їхні місця дислокації.

 Як ось до військових 239 гвардійського танкового полку, які облаштувалися у цій будівлі. Її жителі села вже можуть з першого погляду і не впізнати. Проте це сільський магазин, поруч зупинка та фермерське господарство.

Це фото зроблене навпроти вже згаданого магазину, дорога направо — це колишня вулиця Чапаєва — виїзд із Покровського.

Стара зупинка на цьому фото була на шляху у бік Бахмута. Знак знаходився на самій зупинці, проте, ймовірно під час обстрілів зупинку зруйнували, як і більшість будинків, а знак впав. Його почепили на руїни.

Кілька слів про “жертв путінського режиму”

Тези про “захист” жителів Донбасу, якими росіяни виправдовували початок повномасштабної війни, звучать все рідше. Їм на зміну приходять: “оберігати мирне небо росії”. 

Вже згаданий нами волонтер, до прикладу, привозить на Донбас не лише автівки.

На заклик “волонтера” про допомогу військовим-єманжелінцям охоче приходять небайдужі до війни проти України пересічні росіяни — жителі міста й області, які збирають все необхідне, підтримуючи таку важливу, на їхню думку, ініціативу. 

Коментарі під зборами та звітами про поїздку на окуповані території України отримують підтримку й схвалення від жителів регіону: 

Крім потреб у тушонці й окопних свічках, не забувають “заручники диктатури” й про ідеологічну складову: мотивацію російських військових продовжувати вбивати українців та нищити наші території. Листи від дітей із закликами здобувати побєду, захищати мирне небо — що може бути потужніше: 

 Небо того ж єманжелінська знаходиться за кілька тисяч кілометрів від Покровського, Донбасу загалом чи й всієї території України, проте уявна загроза, що висить десь “за лєнточкой”, куди росіяни охоче шлють своїх військових, а за ними їдуть і самі, аби допомогти, “помоліться за мальчіков” чи привезти “письмо ребьонка” на фронт бойцу, ох як манить. 

Читайте також:

• Митрополит на двох стільцях: як Андрій Нікітін товаришував з Бахмутом та “ДНР”
• Зрадники, волонтери та священники: куди віднести нардепа Федора Христенко
• Зрадники з Бахмута: на що чекали “ждуни” в місті та про що розповідають

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!